Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 130/3710/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 09.12.2022. Зареєстровано: 09.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2022.
Дата набрання законної сили: 07.12.2022
Номер судового провадження: 11-кп/801/507/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021020000000398

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 130/3710/21 
		Провадження №11-кп/801/507/2022 
		Категорія: 227 
		Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 грудня 2022 року   м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький апеляційний суд в складі:
		 
		Головуючого-судді ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		 
		із секретарем ОСОБА_5 
		за участю:
		прокурора ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7 
		захисника-адвокат ОСОБА_8 
		потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		представника потерпілих -адвоката ОСОБА_11 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12021020000000398 від 19 серпня 2021 року, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.03.2022 року, яким 
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого приватним підприємцем, не одруженого, не військовозобов`язаного, раніше не судимого, 
		 
		визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у виді позбавленням волі на строк 5 (п`ять) років, без позбавлення права керування транспортними засобами.
		На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
		Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_7 такі обов`язки: 
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_10 до Товариства з додатковою відповідальність «Страхова група «Оберіг» про стягнення морального відшкодування та витрат на поховання і спорудження надгробного пам`ятника з особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного (обвинуваченого) залишено без розгляду.
		Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в кримінальному провадженні, а саме: за проведення Вінницьким НДЕКЦ експертизи № СЕ-19/102-21/12435-ІТ від 08.09.2021 року в сумі 1201 (одна тисяча двісті одну) гривню 34 копійки (а.с.119); експертизи № СЕ-19/102-21/12157-ІТ від 19.10.2021 в сумі 1201 (одна тисяча двісті одну) гривню 34 копійки (а.с.136);експертизи № СЕ-19/102-21/16551-ІТ від 29.11.2021 в сумі 1201 (одна тисяча двісті одну) гривню 34 копійки (а.с.153), а всього на загальну суму 3604 (три тисячі шістсот чотири) гривні 02 копійки.
		Вирішено долю речових доказів.
		 
		встановив:
		 
		Судом встановлено, 19.08.2021 близько 22 години 09 хвилин, водій ОСОБА_7 , керуючи технічно-справним автомобілем «Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись із перевищенням допустимої швидкості руху в населеному пункті по вул. Свободи в м. Жмеринка Вінницької області, в району будинку № 71, у момент об`єктивної появи в полі його зору пішохода - неповнолітньої ОСОБА_12 , яка перетинала проїзну частину дороги зліва на право по ходу руху автомобіля, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого, допустив наїзд на даного пішохода.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події.
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 85 від 01.11.2021 у ОСОБА_12 виявлено сполучну травму тіла: на голові - рани, садна на обличчі та крововилив у м`які тканини голови відповідно ранам, крововилив у шлуночки мозку; на шиї - розрив атланто-окціпітального сполучення з ушкодженням довгастого мозку; на грудях - зливні садна на передньо -нижній поверхні грудей, правобічні переломи ребер, розриви правої легені, правобічний гемоторакс (750 мл); на животі - зливні садна на передньо-верхній поверхні живота, численні розриви правої долі печінки; на кінцівках - закритий уламковий перелом правої стегнової кістки в середній третині, рана на правому гомілково- ступеневому суглобі, численні садна на руках та ногах. Сполучна травма тіла у ОСОБА_12 виникла від дії тупих предметів, не виключено внаслідок зіткнення рухомого транспортного засобу з пішоходом та послідуючим його падінням на дорожнє покриття, що мало місце 19.08.2021. Смерть ОСОБА_12 настала від зазначеної сполучної травми тіла, яка має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і перебуває у причинному зв`язку зі смертю. Судово - медичні данні дають підставу вважати, що в момент наїзду транспортного засобу на ОСОБА_12 остання перебувала у вертикальному положенні і при цьому рухалась та первинно контактувала правою бічною поверхнею тіла.
		Відповідно до висновку автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/102-21/12157-ІТ від 19.10.2021 та автотехнічної експертизи № КСЕ-19/102-21/16551 -IT від 29.11.2021 в заданій дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , з технічної точки зору, регламентувались вимогами п.п. 12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху. Наїзд на пішохода ОСОБА_12 автомобілем «Ford Transit», стався на проїзній частині вул. Свободи у м. Жмеринка. Швидкість руху автомобіля «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , яка відповідає довжині видимих та зафіксованих слідів гальмування коліс та коченню автомобіля до повної зупинки без залишення слідів гальмування, визначається рівною біля 99.9-106.9 км/год. В ситуації, яка склалася, водій ОСОБА_7 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода, при русі з допустимою для даних дорожніх умов швидкістю 50 км/год. В ситуації, яка склалася, в діях водія ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. 12.4 ПДР. які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
		Таким чином, ОСОБА_7 за вищевикладених обставин порушив вимоги пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, згідно яких:
		 п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».
		 п. 12.4 - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.».
		Порушення ОСОБА_7 вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із настанням смерті ОСОБА_12 .
		Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_13 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, так як він порушив правила безпеки дорожнього руху як особа, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали.
		В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 ставиться питання про скасування вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.03.2022 року, відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. 
		Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_13 засудити за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (три) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
		У відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 : 
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що при обранні ОСОБА_13 покарання, суд безпідставно не застосував додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що є явно несправедливим внаслідок м`якості. Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та при цьому не зважив, що хоча кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України і належить до таких, що вчинені з необережності, але необережна форма вини стосується тільки настання наслідків - у даному випадку смерті особи, оскільки, ОСОБА_13 свідомо перевищив допустиму для даних дорожніх умов швидкість 50 км/год в два рази, чим проявив надмірну самовпевненість та явно переоцінив свої здібності щодо керування транспортним засобом за таких обставин, що в сукупності призвело до загибелі неповнолітньої особи.
		В апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_10 ставиться питання про скасування вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.03.2022 року, відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання. Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. 
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що відсутні докази щирого каяття обвинуваченого, вибачення у потерпілих, відшкодування завданих збитків у повному обсязі, утримання неповнолітньої дитини.Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 жодного разу не попросив у нього вибачення, не звертався до нього з пропозицією надання допомоги на поховання загиблої, проведення споминок аж до останнього судового засідання. Також мають сумніви щодо утримання обвинуваченим ОСОБА_7 неповнолітньої дитини, оскільки наявність свідоцтва про народження дитини підтверджує факт біологічного батьківства, а не утримання обвинуваченим цієї дитини. Судом не взято до уваги, що ОСОБА_7 значно перевищив допустиму швидкість, та мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування із зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода при русі з допустимою для даних дорожніх умов швидкістю 50 км/год.
		В апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_9 ставиться питання про скасування вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.03.2022 року, відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання. Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (восьми) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Свої вимоги мотивує тим, що матеріали кримінального провадження не містять доказів щирого каяття ОСОБА_7 , вибачень у потерпілих, відшкодування завданих його діями збитків, утримання неповнолітньої дитини. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 жодного раз у неї не попросив вибачення, не разу не запропонував допомогу в проведенні похорону та поминок аж до початку судових засідань. Моральної шкоди не відшкодував. 
		Позиції учасників судового провадження.
		В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги державного обвинувача з підстав, викладених в ній в частині м`якості покарання та просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора та не заперечував проти апеляційних скарг потерпілого ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_9 ..
		Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілих.
		Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , представник потерпілих -адвокат ОСОБА_11 підтримали апеляційні скарги потерпілих та підтримали апеляційну скаргу прокурора частково.
		Мотиви суду.
		Заслухавши суддю -доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення, також апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 слід задовольнити частково .
		Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
		Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 за описаного у вироку обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ніким в апеляційному засіданні не оспорюються.
		Що ж стосується доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при визначені покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , а саме виду та міри покарання, то вони на думку апеляційного суду є обґрунтованими та узгоджуються з законом.
		Так, щодо м`якості призначеного покарання, суд констатує, що відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Виходячи з положень ст. 65 КК України, а також роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання", суди повинні суворо дотримуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарань, оскільки саме через останні реалізується принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		При цьому відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Прокурором та потерпілими в апеляційних скаргах обґрунтована необхідність призначення за ч. 2 ст. 286 КК України більш суворого покарання, аніж визначено судом першої інстанції. Тому в цій частині апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення та апеляційна скарга потерпілих підлягає до задоволення повністю з огляду на таке.
		Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд першої інстанції має належним чином досліджувати й оцінювати всі обставини, які мають значення для справи та застосовувати вказані вимоги закону лише в тому разі, коли для його є умови й підстави, про що у судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви. 
		Однак, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що хоча суд першої інстанції при призначенні покарання зазначив конкретні обставини злочину та обставини пом`якшуючі та обтяжуючі покарання, проте належним чином не врахував їх та наслідки вчинення тяжкого злочину, які полягають у тому, що ОСОБА_7 , керуючи автомобілем, порушив значну кількість правил дорожнього руху, перевищив швидкість руху удвічі, що завадило йому вчасно загальмувати та уникнути зіткнення із загиблою.
		Крім того, визнання своєї вини та наявність у нього на утримання неповнолітньої дитини, жодними чином не зменшують суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та, на думку колегії суддів, у даному випадку не дають підстав для застосування положень ст.75 КК України
		Висновок суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування основного покарання, не є достатньо вмотивованим, а призначене обвинуваченому покарання є надмірно м`яким і таким, що не відповідає даним про його особу, тяжкості злочину.
		Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в застосуванні до ОСОБА_7 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
		Відповідно до приписів кримінального закону, який був чинним на час вчинення інкримінованого ОСОБА_7 діяння, тобто КК у редакції Закону № 290-VIІІ від 26.04.2015 року та згідно з пунктом 21 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частиною першою та частиною другою статті 286 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Додаткове покарання, передбачене статтею 286 КК, суд може не призначати за наявності декількох обставин які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і з урахуванням особи винного. Колегія суддів враховує, що у постанові від 08.02.2018 (справа № 361/2704/16-к) ВС звернув увагу на те, що санкція частини другої статті 286 КК, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду.
		Разом з тим, колегією суддів встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_7 вимог ПДР загибла отримала тяжкі тілесні ушкодження, що призвело до її смерті, в судовому засіданні потерпілі та прокурор просили позбавити обвинуваченого права керувати транспортними засобами. Тому, зважаючи на приписи статей 50, 65 КК, з метою попередження спричинення ОСОБА_7 смерті чи шкоди здоров`ю іншим особам внаслідок порушення ним вимог ПДР, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_7 додаткове покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. 
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів враховує особу винного, його молодий вік, те, що він має стійку громадянську позицію та міцні соціальні зв`язки, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не судимий, має виключно позитивні характеристики, а також тяжкість наслідків вчиненого злочину, а саме смерть неповнолітньої потерпілої, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому є відшкодування матеріальної шкоди, щире каяття, відшкодування збитків; відсутність обставин, що обтяжують покарання. 
		Також суд враховує думку потерпілих, які хоча в судового засіданні в суді першої інстанції не наполягали на суворій мірі покарання, проте в судових дебатах та в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_10 змінив свою думку, та просив, як і в апеляційній скарзі, призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України, з реальним його відбуванням.
		Вказану позицію підтримала потерпіла ОСОБА_9 в ході апеляційного розгляду, зазначивши, що обвинувачений спричинив їй непоправну втрату - загибель дитини, і лише реальне позбавлення волі може сприяти виправленню та перевихованню обвинуваченого. Також потерпілі поставили під сумнів щире каяття обвинуваченого, оскільки він шкоду не відшкодував та не вибачився.
		Вказана позиція про призначення обвинуваченому суворого покарання без застосування положень ст. 75 КК України була підтримана послідовно потерпілими і в ході апеляційного перегляду, і, на думку апеляційного суду, є переконливою.
		Окрім того, колегія суддів враховує ступень тяжкості та характер вчиненого злочину, а саме грубе порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України, його наслідки, неналежне вжиття обвинуваченим заходів для усунення суспільно небезпечних наслідків його дій, характер тілесних ушкоджень, спричинених потерпілій, внаслідок яких вона померла.
		Також не знайшли свого підтвердження і доводи сторони захисту, що наслідком ДТП, окрім порушення ОСОБА_7 ПДР стало і те, що потерпіла переходила проїжджу частину дороги в недозволеному місці з обмеженою видимістю, оскільки вказані обставини не доведені доказово та не зазначені в обвинувальному висновку.
		Наведені обставини та дані про особу обвинуваченого свідчать про неможливість виправлення останнього без відбування ним реальної міри покарання і безпідставність звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
		Будь-яких даних, що істотно знижують суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_14 або пом`якшують покарання, при розгляді в суді апеляційної інстанції не встановлено, тому, на думку колегії суддів, останньому необхідно призначити покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення волі на певний строк, яке слід відбувати реально, і яке буде достатнім і необхідним для виправлення винного і попередження нових злочинів. 
		Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 наголосив, що «…окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину…».
		  Така позиція відповідаєпрактиці Європейськогосуду зправ людини,яка відповіднодо ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» прирозгляді справзастосовується якджерело,зокрема усправах «Ювченкота іншіпроти України»(рішеннявід 09квітня 2020року),та всправі «Скачковата Рижапроти України»(рішеннявід 16липня 2020року), де зазначено, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
		У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		З урахуванням таких даних про особу обвинуваченого та обставин провадження, суд приходить до висновку, що є підстави вважати, що для виправлення і перевиховання обвинуваченого необхідний певний строк ізоляції від суспільства, а призначене покарання за ч. 2 ст. 286 КК України в межах санкції частини статті відповідатиме вимогам ст.65 КК України, буде справедливим і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 .
		Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, апеляційний суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
		Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_9 - задовольнити частково. 
		Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.03.2022 року, відносно ОСОБА_7  скасувати.
		Ухвалити новий вирок.
		ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
		Початок строку відбування покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_7 на виконання цього вироку .
		В решті вирок залишити без змін.
		Вирок може бути оскаржений безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом 3 (трьох) місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
		Копії вироку негайно вручити учасникам судового розгляду та обвинуваченому.
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...