Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/3554/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 09.12.2022. Зареєстровано: 09.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2022.
Дата набрання законної сили: 10.01.2023
Номер судового провадження: 1-кп/639/401/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022170020000187

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №639/3554/22
		Провадження №1-кп/639/401/22
		   ВИРОК
		   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		9 грудня 2022 року         м. Харків
		Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 62022170020000187 від 22.03.2022 року у відношенні:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берека Первомайського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді командира 3 механізованого відділення  командира машини 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, військове звання  молодший сержант, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
		 
		   ВСТАНОВИВ:
		 
		06 березня 2022 року приблизно о 14-00 год. молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді командира 3 механізованого відділення  командира машини 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, перебуваючи на об`єкті несення служби  тимчасовому пункті дислокації 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, який був розміщений на території Військового інституту танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_3 », юридична адреса розташування якого: АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, що раптово виник, спрямований на ухилення від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості продовжувати несення служби, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, самовільно залишив місце несення служби  тимчасового пункту дислокації 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, який був розміщений на території Військового інституту танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_3 », юридична адреса розташування якого: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 192, проте фактичне місце розташування місця несення служби знаходилося у Новобаварському районі м. Харкова (з іншого боку вулиці Полтавський Шлях), викликав таксі, на якому вирушив до станції метро «Героїв Праці», де знаходилась його дружина з дитиною, та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. Зброю та особисті засоби захисту при цьому військовослужбовець залишив на місці несення служби.
		Приблизно в середині березня 2022 року ОСОБА_5 разом з родиною виїхав до Полтавської області та перебував за адресою: АДРЕСА_4 .
		01.10.2022 р. молодший сержант ОСОБА_5 , маючи намір продовжити несення служби, добровільно прибув до військової служби правопорядку у АДРЕСА_1 та повідомив про себе та вчинене ним кримінальне правопорушення.
		08.11.2022 року між прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі його захисника ОСОБА_8 укладено угоду про визнання винуватості.
		Згідно укладеної угоди, ОСОБА_9 зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
		Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України  у вигляді 2 років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 62 КК України  на заміну покарання у вигляді позбавлення волі триманням в дисциплінарному батальйоні.
		Вислухавши думку учасників підготовчого провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступних обставин.
		Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.
		Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим, відповідно до статті 12КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана лише державним інтересам.
		Таким чином, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про визнання винуватості, відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України.
		Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання, що він підтвердив під час проведення підготовчого судового засідання. Обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що підтверджено прокурором, обвинуваченим та захисником під час підготовчого судового засідання.
		Зміст угоди відповідає вимогам ст.472КПК України та положенням закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зобов`язання, взяті за угодою обвинуваченим, можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
		Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч.7 ст.474 КПК України.
		Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
		Відповідно до ст.66КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
		Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, проходить військову службу за контрактом, має місце постійного проживання та реєстрації, не судимий.
		Суд вбачає наявними підстави, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, його сімейного стану, наданих показань відносно залишення місця служби через необхідність вивезти свою дружину та дитину з м. Харкова через обстріли, а також щодо того, що ОСОБА_5 має намір продовжити військову службу та захищати Батьківщину, для призначення покарання відповідно до вимог ст. 69 КК України шляхом призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді 2 років позбавлення волі.
		Разом з тим, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		При цьому, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові N 15 від 28.12.96 «Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні» зазначав, що покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні застосовується, у випадках коли засуджених можна залишити на військовій службі й виправити в умовах дисциплінарної частини. Цей вид покарання може бути застосований і до військовослужбовців, які вчинили злочини середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі, за умови, що суд, враховуючи особу винного й обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дійде висновку про можливість призначення такого покарання.
		Враховуючи викладене, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проходить службу у Збройних силах України, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку про можливість замінити призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк на підставі ч.1 ст. 62 КК України.
		Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів.
		Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого, загальним засадам призначення покарання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
		До набрання вироком законної сили до ОСОБА_5 підлягає продовженню обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні немає. Цивільний позов не заявлений.
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 373, 374, 376, 394, 468-470, 472-476 КПК України, суд,-
		 
		   ПОСТАНОВИВ:
		 
		   Затвердити угоду про визнання винуватості від 08.11.2022 року по кримінальному провадженню № 62022170020000187 від 22.03.2022 року, укладену між прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_8 .
		ОСОБА_5  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
		На підставі ч. 1 ст. 62 КК України, замінити призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки триманням в дисциплінарному батальйоні строком на 2 (два) роки.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту ухвалення вироку. 
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 03.11.2022 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день тримання в дисциплінарному батальйоні.
		До набрання вироком законної сили продовжити відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Полтавський слідчий ізолятор».
		Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
		1) обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена  до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Роз`яснити обвинуваченому, захиснику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, а обвинуваченому  право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
		 
		Суддя          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...