Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 932/3807/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 09.12.2022. Зареєстровано: 10.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2022.
Дата набрання законної сили: 08.12.2022
Номер судового провадження: 22-ц/803/7273/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/7273/22 Справа № 932/3807/21   Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 грудня 2022 року                                м. Дніпро
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді - Максюти Ж.І.
		суддів Свистунової О.В., Пищиди М.М.
		за участю секретаря Драгомерецької А.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - адвоката Заведій Владислава Ігоровича на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 грудня 2021 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Крючкової Тамари Віталіївни, про скасування постанови про скасування постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати дублікат договору іпотеки, -Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		АТ КБ «ПриватБанк» 12.05.2021 року в порядку цивільного судочинства звернувся до суду з даною позовною заявою, пред`являючи позов до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Крючкової Тамари Віталіївни, в якому просив скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.04.2021 року, видану приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк»; зобов`язати приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Крючкову Т.В. видати Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» дублікат договору іпотеки, посвідченого 10.06.2016 року за реєстровим №4642.
		Як вбачається з позовної заяви, 03 березня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючкової Т.В. із заявою про видачу дублікату іпотечного договору, який укладався між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Ардена», де предметом іпотеки є нежилі приміщення за адресою: м.Київ, пр.Голосіївський, 70.
		Як зазначено у позові, постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючкової Т.В. від 13.04.2021 року позивачеві відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на те, що, зважаючи на те, що зі справ нотаріуса була проведена тимчасова виїмка відповідного оригіналу договору іпотеки, посвідченого 10.06.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. за реєстром № 4642, який знаходився на зберіганні у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючкової Т.В., не вбачається можливим видати дублікат вищезазначеного договору. Проте відомостей або доказів стосовно підтвердження процесуальної дії з вилучення оригіналу документа відповідачем надано не було, що за твердженням позивача, вказує на безпідставність та необгрунтованість оскаржуваної постанови, а отже і необхідність її скасування.
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 грудня 2021 року провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Крючкової Тамари Віталіївни, про скасування постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати дублікат договору іпотеки - закрито.
		В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" - адвоката Заведій В.І. посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		Закриваючи провадження, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови у видачі дублікату договору іпотеки і цей спір не стосується його речових прав, тому такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а не цивільного судочинства.
		Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Згідно зі статтею 50 Закону України від 02 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон N 3425-XII) нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.
		Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		У справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява N 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви N 29458/04 та N 29465/04, § 24).
		Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		За змістом статті 19 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК).
		У частині першій статті 1 ЦК України зазначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
		Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
		Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
		Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
		Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
		Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. (Постанова, Верховний Суд Велика палата, від 26.06.2019 року № 591/4543/16-ц|14-251цс19).
		Система нотаріату не входить до системи органів виконавчої влади. Проте вважати діяльність нотаріуса як таку, у межах якої здійснюються владні управлінські функції, не можна. У діях нотаріуса немає ані адміністративного примусу, ані управлінських повноважень, хоча він і є посадовою особою (але не державним службовцем), а нотаріальну діяльність слід характеризувати як публічно-правову, оскільки вона здійснюється від імені держави. Між нотаріальною та адміністративною діяльністю існує суттєва різниця за юридичним характером, колом суб`єктів та структурою їх правовідносин, цілями, результатами та методами регулювання.
		Крім того, якщо метою виконавчо-розпорядчої діяльності є реалізація функції державного управління, а результатом цієї діяльності є управлінське рішення, яким один суб`єкт приписує певну поведінку іншому суб`єкту, то метою діяльності нотаріату є захист і охорона існуючих суб`єктивних прав та інтересів, а результатом нотаріальної діяльності є нотаріальний акт як різновид правозастосовного юрисдикційного акта, що офіційно підтверджує вже об`єктивно існуючі факти, права та обов`язки, які суб`єкти права покладають на себе за своїм бажанням.
		Слід зазначити, що незалежно від того, є нотаріус приватним чи працює у державній нотаріальній конторі (Закон N 3425-XII фактично прирівнює за правовим статусом державних і приватних нотаріусів), він не може вважатися суб`єктом владних повноважень.
		Отже, при визначенні юрисдикції розгляду справ даної категорії необхідно у повній сукупності та послідовності застосовувати системний аналіз як норм процесуального права щодо юрисдикційних повноважень окремих судів, так і норм матеріального права у взаємозв`язку із судовою практикою та приписами вищих судових інстанцій, що стосуються даного питання, а також обов`язкові критерії розмежування справ цивільного судочинства і справ, які розглядаються за правилами інших видів судочинства - суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин.
		Однак в оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування висновку суду про те, що відповідач є суб`єктом власних повноважень, а також того, які власні, управлінські рішення він приймає, користуючись правом відмовити у вчиненні нотаріальної дії з підстав передбачених Законом України «Про нотаріат».
		За наведених обставин ухвалу суду першої інстанції відповідно до положень пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст. 367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - адвоката Заведій Владислава Ігоровича - задовольнити.
		Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 грудня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		Головуючий:                     Ж.І. Максюта 
		 
		Судді:                         О.В. Свистунова
		                                
		                                          М.М.Пищида

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...