Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 701/1475/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2022.
Дата набрання законної сили: 08.12.2022
Номер судового провадження: 14-107цс22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА 
		08 грудня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 701/1475/19
		Провадження № 14-107цс22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О. С.,
		суддів: Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В.,Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Маньківська селищна рада Черкаської області, Приватне підприємство «Земекспертцентр», про встановлення земельного сервітуту, за касаційною скаргою   ОСОБА_2 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року, додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року,
		ВСТАНОВИЛА:
		У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з указаним позовом до  ОСОБА_2 , посилаючись на те, що відповідно до державного акта на право власності на землю від 20 листопада 2001 року серії ЧР № 11-6-1031 вона є власником земельної ділянки площею 2,3833 га, кадастровий номер: 712311500:02:001:0569 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Маньківського району Черкаської області й використовується за цільовим призначенням.
		З моменту отримання земельної ділянки у власність і до 19 травня 2019 року вона не мала жодних перешкод у доступі до неї, однак починаючи з 19 травня 2019 року ОСОБА_2 , якому на праві постійного користування належить сусідня земельна ділянка з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669, почав чинити перешкоди у доступі до її земельної ділянки. 
		Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області у відповіді на її запит щодо надання інформації про можливість встановлення проїзду до її земельної ділянки повідомило,  що згідно з інформацією, наданою Відділом у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно до карт роздержавлення села Дзензелівка Маньківського району Черкаської області проїзд між земельною ділянкою з кадастровим номером 7123181500:02:001:0569 та земельною ділянкою з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669 не передбачений.
		Ураховуючи викладене та те, що вона не має доступу до своєї земельної ділянки, ОСОБА_1  просила встановити постійний безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду до належної їй земельної ділянки, яка знаходиться в адмінмежах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Маньківського району Черкаської області через земельну ділянку ОСОБА_2 .
		Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено постійний безоплатний земельний сервітут площею 0,0082 га (82 кв. м) для проходу та проїзду автомобільним транспортом, транспортом сільськогосподарського призначення до земельної ділянки ОСОБА_1 через земельну ділянку, що належить на праві постійного користування ОСОБА_2 .
		Додатковим рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Іванова А. А.  про стягнення судових витрат задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн та витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 6 537,60 грн.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачці на праві власності, а відповідачу на праві постійного користування належать сусідні земельні ділянки. Вхід до земельної ділянки ОСОБА_1 можливий тільки через земельну ділянку ОСОБА_2 , який чинить їй перешкоди у доступі до неї. 
		Указане підтверджено і висновком проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи, відповідно до якого можливість влаштування проїзду між земельними ділянками з  кадастровим номером 7123181500:02:001:0569  та земельною ділянкою з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669, без встановлення земельного сервітуту відсутня.
		Встановивши, що єдиним способом захисту порушеного права позивачки є встановлення безстрокового та безоплатного земельного сервітуту, що передбачено статтею 402 ЦК України, суд визнав ці позовні вимоги обґрунтованими та їх задовольнив. 
		Додаткове рішення мотивовано тим, що належними та допустимими доказами у справі доведено суму фактично сплачених (понесених) позивачкою витрат на правничу допомогу адвоката Іванова А. А., а також витрати пов`язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи, отже такі вимоги підлягають задоволенню.
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09 вересня 2022 року, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року змінено, викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, а саме:
		«Встановити на користь ОСОБА_1 постійний безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду автомобільним транспортом, транспортом сільськогосподарського призначення до земельної ділянки з кадастровим номером 7123181500:02:001:0569, яка знаходиться в адмінмежах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Уманського (Маньківського) району Черкаської області через земельну ділянку, кадастровий номер 7123181500:02:001:0669, що знаходиться у державній власності та належить на праві постійного користування ОСОБА_2 , відповідно до варіанту зазначеному у висновку експерта від 12 січня 2021 року 385/20/33-40/21-23 (додатки 2 та 3 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 385/20/33-40/21-23 від 12 січня 2021 року).
		План (додатки 2 та 3 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 385/20/33-40/21-23 від 12 січня 2021 року) вважати невід`ємною частиною рішення суду». В решті рішення районного суду залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що право позивачки на обслуговування і користування нею своєю земельною ділянкою є порушеним зі сторони відповідача, і єдиним способом захисту порушеного права є встановлення безстрокового та безоплатного земельного сервітуту. Проте колегія суддів апеляційного суду звернула увагу на те, що судом першої інстанції не деталізовано згідно планів, які є невід`ємною частиною експертизи, на яку саме частину земельної ділянки відповідача поширюється право сервітуту, що може потягнути за собою певні складнощі при виконанні ухваленого рішення, у зв`язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для часткової зміни рішення місцевого суду.
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року залишено без змін.
		У серпні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ситник Т. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року, додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити та здійснити новий розподіл судових витрат.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, від 26 серпня 2020 року у справі № 663/158/17, від 12 січня 2022 року у справі № 663/917/17 та від 18 січня 2021 року у справі № 372/1567/17 де вказано, що чинним законодавством передбачений чіткий порядок встановлення земельного сервітуту, який у тому числі передбачає обов`язкове ініціювання заінтересованою особою питання щодо встановлення сервітуту перед іншою особою. Закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки, крім того відповідач вправі розраховувати на компенсацію сплачуваного ним земельного податку.
		Заявник також зазначав, що рішення судів попередніх інстанцій не містять вичерпних висновків щодо того, чому саме встановлено безоплатний сервітут і чи буде встановлення сервітуту у такий спосіб найменш обтяжливим для відповідача.                             А відтак, виникла необхідність  у тлумаченні Верховним Судом порядку застосування статті 98 ЗК України «Зміст права земельного сервітуту»  в частині, коли власник або землекористувач земельної ділянки може набувати за рішенням суду право безоплатного земельного сервітуту, а коли ж платного, та чи буде безоплатний сервітут найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
		Також у касаційній скарзі заявник вказував на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, апеляційний суд змінив резолютивну частину рішення місцевого суду, чим вийшов за межі позовних вимог та порушив принцип диспозитивності, що не узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц та від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц.
		Щодо оскарження додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат, залишеного без змін судом апеляційної інстанції, то заявник зазначав, що розподіляючи витрати на правову допомогу, суди не звернули увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 19 лютого 2020 року у справі             № 755/9215/15-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 та порушили критерії обґрунтованості, розумності розміру судових витрат та їх співмірності із урахуванням складності справи.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		Обґрунтовуючи необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду вказалана таке. 
		Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
		Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.
		Частина перша стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно:                    1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
		Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина друга статті 100 ЗК України).
		Відповідно до частини третьої статті 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
		Колегія суддів Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду наголосила на тому, що Касаційний господарський суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18 висловив позицію про те, що обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку, а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
		На думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, нормами ЦК України та ЗК України не передбачено обов`язок позивача перед зверненням до суду з вимогою про встановлення сервітуту звертатись до відповідача з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту. Доказом недосягнення домовленості про встановлення сервітуту можуть бути будь-які інші дії сторін спору, які б свідчили про звернення позивача за його встановленням та відповідне заперечення відповідача. 
		Відсутність досягнення домовленості може також доводитись іншими обставинами, а не лише відмовою від пропозиції щодо укладення договору, оскільки встановлення сервітуту на підставі договору передбачено частиною першою статті 100 ЗК України та є самостійною підставою для набуття відповідних прав та обов`язків, яка не пов`язана із судовим рішенням.
		Відповідно до частини 3 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		Колегія суддів Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18 в якій зазначено, що обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є звернення до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту. При цьому колегія суддів наполягає на необхідності зробити правовий висновок про те, що особа, яка звернулась до суду з вимогою про встановлення сервітуту зобов`язана довести обставину недосягнення домовленості з відповідачем, яка може бути доведена іншими доказами окрім як звернення до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту. 
		Велика Палата Верховного Суду, вивчивши текст постанови Касаційного господарського суду від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, не вбачає необхідності для вирішення питання відступлення від неї із підстав, зазначених в ухвалі колегії суддів Касаційного цивільного суду, виходячи з наступного.
		У пунктах 27.1-27.2 постанови Касаційний господарський суд зробив висновок, що передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, для якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій з метою встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
		У тексті цієї постанови відсутнє формулювання щодо такої виключної, обов`язкової  умови для встановлення сервітуту, як звернення до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту. Натомість, у постанові, від якої має бажання відступити колегія суддів Касаційного цивільного суду, вказано, що «передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут».
		Тобто, правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, не суперечить, а навпаки узгоджується із висновком, який колегія суддів Касаційного цивільного суду просить сформулювати Велику Палату Верховного Суду за результатами розгляду цієї справи.
		Таким чином, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття справи до свого провадження для вирішення питання відступу від висновка про застосування норм права, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18.
		Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Маньківська селищна рада Черкаської області та Приватне підприємство «Земекспертцентр», про встановлення земельного сервітуту, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року, додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року повернути на розгляд відповідній колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                             О. С. Ткачук
		Судді:                    Ю. Л. Власов                                            Г. Р. Крет
		І. В. Григор`єва                                        О. Б. Прокопенко
		М. І. Гриців                                                         Л. І. Рогач
		Д. А. Гудима                                             О. М. Ситнік
		Ж. М. Єленіна                                           В. М. Сімоненко
		І. В. Желєзний                                          І. В. Ткач
		О. С. Золотніков                                                С. П. Штелик
		Л. Й. Катеринчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...