Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/480/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:; рішень про звільнення судді з посади.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2022.
Дата набрання законної сили: 24.11.2022
Номер судового провадження: 11-109заі22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		24 листопада 2022 року
		м. Київ
		Справа № 9901/480/19
		Провадження № 11-109заі22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Золотнікова О. С.,
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
		розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року (судді Соколов В. М., Білак М. В., Губська А. О., Загороднюк А. Г., Калашнікова О. В.) у справі № 9901/480/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та
		ВСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1.   У вересні 2019 року  ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП,у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо нездійснення розгляду впродовж одного місяця заяви позивача про звільнення його у відставку, поданої 29 липня 2019 року;
		- зобов`язати відповідача невідкладно, але не пізніше семи днів з моменту набрання рішенням суду в цій справі законної сили, розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення його у відставку та ухвалити вмотивоване рішення за результатами розгляду цієї заяви.
		2.   Позов мотивовано тим, що рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі № 9901/350/18, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року, визнано незаконною та скасовано постанову Верховної Ради України (далі - ВРУ) від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII, якою ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Вищого господарського суду України. 
		3.   29 липня 2019 року позивач через свого представника подав до ВРП заяву від 01 липня 2019 року про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку, однак на порушення вимог статті 116 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та статті 55 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) відповідач не розглянув його заяву в передбачений законодавством місячний строк, що підтверджується листом ВРП від 16 серпня 2019 року № П-4328-30648/0/919.
		4.   На думку ОСОБА_1 , ВРП допустила бездіяльність, яка виразилася в нерозгляді його заяви від 01 липня 2019 року, поданої 29 липня 2019 року, впродовж установленого законом місячного строку, а тому така бездіяльність підлягає визнанню протиправною із зобов`язанням відповідача невідкладно розглянути заяву позивача про звільнення у відставку.
		Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
		5.   Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 18 липня 2022 року відмовив у задоволенні позову.
		6.   Судове рішення мотивовано тим, що оскільки на момент звернення  ОСОБА_1  до відповідача із заявою про звільнення з посади судді у відставку на розгляді ВРП знаходилося подання Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 19 січня 2016 року № 6/0/12-16 про його звільнення з посади судді з підстави порушення вимог щодо несумісності, то відповідач обґрунтовано та правомірно розглянув у першу чергу саме вказане подання, а не заяву позивача. 
		7.   Крім того, за висновком суду першої інстанції, оспорювані позивачем дії ВРП щодо нерозгляду його заяви про звільнення у відставку в строк, передбачений частиною третьою статті 116 Закону № 1402-VIII, не містять ознак протиправності, позаяк зумовлені наявністю обставин, через які фактично були виконані з порушенням строку, а саме наявністю нерозглянутого (чинного та нереалізованого) подання ВРЮ про звільнення позивача з посади судді за порушення вимог щодо несумісності.
		Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
		8.   Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції в межах розгляду цієї справи безпідставно проігнорував те, що непостановлення ухвали про зупинення розгляду заяви скаржника про звільнення у відставку, яке в цьому випадку слугувало єдиною легітимною можливістю поставлення результатів розгляду цієї заяви в залежність від результатів процедури звільнення у зв`язку з порушенням вимог щодо несумісності, позбавляє належного правового виправдання порушення ВРП передбаченого статтею 116 Закону № 1402-VIII граничного строку розгляду заяви судді, а тому свідчить про протиправний характер бездіяльності відповідача.
		9.   Скаржник зауважив, що заяви інших суддів про звільнення у відставку, що надійшли до ВРП у період з липня по серпень 2019 року та були розподілені на члена ВРП ОСОБА_2 , крім заяви ОСОБА_1 , були розглянуті (або принаймні почали розглядатися) пленарним складом ВРП з дотриманням граничного місячного строку. Отже, у всіх інших випадках, крім лише одного виключення - заяви позивача, членом ВРП ОСОБА_2 було своєчасно підготовлено висновки за результатами дослідження відповідних заяв. На думку скаржника, така характерна вибірковість виключає можливість сприйняття навантаження на члена ВРП ОСОБА_2 як причини допущеної відповідачем бездіяльності та вказує на те, що дійсною причиною бездіяльності могло стати лише свідоме очікування завершення процедури повторного звільнення позивача за особливими обставинами, що не було оцінено судом першої інстанції.
		10.        На переконання  ОСОБА_1 , висновок суду першої інстанції про невстановлення будь-яких проявів дискримінаційного відношення ВРП до позивача спростовується практикою розгляду ВРП та її правопопередником - ВРЮ заяв про звільнення у відставку інших суддів, на яких розповсюджувалися положення законодавства про очищення влади в той самий період часу, у який здійснювався розгляд заяви позивача.
		11.        Скаржник зазначив, що з актів, опублікованих на офіційному сайті ВРП, убачається, що ВРЮ навпаки було вирішено питання про звільнення суддів у відставку на підставі відповідних заяв суддів про звільнення у відставку, які було подано після звернення Міністерства юстиції України з поданням про порушення вимог щодо несумісності, тоді як такі звернення про звільнення за особливими обставинами залишено без розгляду. Саме така послідовність була застосована до суддів Вищого адміністративного суду України ОСОБА_4, Вищого господарського суду України ОСОБА_5, Верховного Суду України ОСОБА_3 . Викладене, на думку скаржника, свідчить про упередженість відповідача та пряме порушення його прав, що не було враховано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час прийняття оскаржуваного рішення.
		12.         ОСОБА_1 вважає, що виходячи із системного аналізу положень статті 126 Конституції України, статті 116 Закону № 1402-VIII, статті 55 Закону № 1798-VIII, Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), та з огляду на встановлені в цій справі обставини, обґрунтованим є висновок про те, що, здійснюючи розгляд заяви позивача про звільнення у відставку, ВРП допустила протиправну бездіяльність, яка виявилася в нездійсненні розгляду вказаної заяви позивача впродовж установленого законом місячного строку, а тому вказана бездіяльність підлягає визнанню протиправною.
		13.        На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду й постановити нове, яким задовольнити частково його позовні вимоги, а саме, визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка виявилася в нездійсненні протягом одного місяця розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення його у відставку, поданої 29 липня 2019 року.
		Позиція інших учасників справи
		14.        У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, натомість суд першої інстанції повно встановив обставини справи та ухвалив обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
		15.        ВРП указала, що право на відставку може бути використане суддею, якщо до подання такої заяви ним не допущено дій, які зумовлюють прийняття компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав. Це зумовлено тим, що за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (частина п`ята статті 116 Закону № 1402-VIII) та не зберігається таке звання у разі звільнення з інших підстав.
		16.        Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 9901/137/18, ВРП зауважила, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Вагомими є юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Крім того, самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для вчинення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
		17.        На переконання ВРП, неможливість розгляду нею заяви позивача про звільнення його у відставку в місячний строк не можна визнати такою, що настала внаслідок протиправної бездіяльності суб`єкта оскарження, з урахуванням фактичних обставин справи та об`єктивних причин неможливості такого розгляду через події, які розгортались у межах зазначених вище фактичних строків. Отже, ВРП не допустила протиправних дій чи бездіяльності стосовно позивача.
		18.        У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.
		Рух апеляційної скарги
		19.        Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 вересня 2022 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративну справу № 9901/480/19.
		20.        Ухвалою від 18 жовтня 2022 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої та частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме з огляду на те, що у справі відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також ураховуючи те, що характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін.
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
		21.        Постановою ВРУ від 14 жовтня 1994 року № 211/94-ВР  ОСОБА_1 обрано на посаду заступника голови арбітражного суду Донецької області, а Постановою від 12 липня 2001 року № 2669-ІІІ - на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду безстроково.
		22.        Постановою ВРУ від 08 липня 2010 року № 2476-VІ  ОСОБА_1 обрано на посаду судді Вищого господарського суду України.
		23.        24 грудня 2015 року ВРЮ, розглянувши матеріали провадження щодо вимог законодавства про несумісність, відкритого за зверненням Міністерства юстиції України стосовно судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 , прийняла рішення № 1204/0/15-15 про внесення подання до ВРУ про звільнення позивача з посади судді.
		24.        19 січня 2016 року ВРЮ внесла подання до ВРУ за № 6/0/12-16 «Про звільнення судді з посади», у якому пропонувалося звільнити  ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням ним вимог щодо несумісності.
		25.        Постановою ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII «Про звільнення судді» ОСОБА_1  звільнено з посади судді Вищого господарського суду України відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 126 Конституції України, а саме у зв`язку з порушенням ним вимог щодо несумісності.
		26.        Рішенням Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі № 9901/350/18, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року, позовні вимоги  ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконною та скасовано постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII «Про звільнення судді».
		27.        16 липня 2019 року ВРУ листом за № 04-29/12-1218 (128849) надіслала ВРП подання ВРЮ від 19 січня 2016 року № 6/0/12-16 про звільнення ОСОБА_1  з посади судді Вищого господарського суду України з доданими до нього матеріалами.
		28.        29 липня 2019 року  ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Попкова П. О. звернувся до ВРП із заявою від 01 липня 2019 року про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
		29.        Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 30 липня 2019 року заяву ОСОБА_1  розподілено члену ВРП ОСОБА_2 .
		30.        Станом на день звернення  ОСОБА_1 до Верховного Суду із цим позовом - 02 вересня 2019 року ВРП не прийняла рішення за його заявою про звільнення з посади судді у відставку.
		31.        ВРП рішенням від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 звільнила ОСОБА_1  з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України.
		32.        04 вересня 2019 року член ВРП ОСОБА_2 склав висновок за результатами розгляду заяви  ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку.
		Вказаним висновком запропоновано залишити без розгляду заяву  ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку відповідно до пункту 15.7 Регламенту у зв`язку з тим, що він звільнений із цієї посади на підставі рішення ВРП від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19.
		33.        Згідно з витягом з протоколу засідання ВРП від 10 вересня 2019 року № 68 на цьому засіданні заслухано пропозицію члена ВРП ОСОБА_2 про залишення без розгляду заяви  ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку. Для прийняття рішення із цього питання присутні на засіданні члени ВРП видалились до нарадчої кімнати.
		Після повернення членів ВРП з нарадчої кімнати головуючий ОСОБА_2 проголосив, що ВРП ухвалила залишити без розгляду заяву  ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку, за прийняття цього рішення одноголосно проголосували всі присутні на засіданні 12 членів ВРП.
		34.        Вважаючи протиправною бездіяльність ВРП, яка виявилась у нездійсненні впродовж одного місяця розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення його у відставку, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
		35.        Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		36.        Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
		37.        Згідно зі статтею 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України.
		38.        На підставі статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
		39.        Частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII установлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
		40.        За змістом частин третьої і четвертої статті 116 Закону № 1402-VIII заява про відставку подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.
		41.        Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 1798-VIII ВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
		42.        Аналогічне правило закріплено у пункті 15.8 Регламенту, згідно з яким розгляд питання про звільнення судді з посади відповідно до пунктів 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України може бути ВРП зупинено на час розгляду скарги або заяви, але не більше ніж на дев`яносто днів. У разі продовження Дисциплінарною палатою строку розгляду дисциплінарної справи строк зупинення може бути продовжено.
		43.        Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. Питання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 2 частини шостої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності), ВРП розглядає в порядку розгляду справи про порушення вимог щодо несумісності, визначеному главою 3 розділу II цього Закону. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення (частини перша, друга та шоста статті 56 Закону № 1798-VIII).
		44.        Суд першої інстанції установив, що на розгляді ВРП перебувало надіслане ВРУ листом за № 04-29/12-1218 (128849) подання ВРЮ від 19 січня 2016 року № 6/0/12-16 про звільнення  ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України з доданими до нього матеріалами.
		45.        Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також установив, що 29 липня 2019 року  ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Попкова П. О. звернувся до ВРП із заявою від 01 липня 2019 року про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
		46.        Отже, підстави для вирішення питання про порушення суддею вимог щодо несумісності і, як наслідок, звільнення його з посади судді виникли раніше, ніж позивач виявив бажання звільнитись з посади судді у відставку.
		47.        Таким чином, неможливість розгляду відповідачем у місячний строк заяви позивача про звільнення його у відставку спрямована на виконання вимог пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України та статей 55, 56 Закону № 1798-VIII у межах наданих ВРП компетенції та повноважень.
		48.        Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що суддя є носієм судової влади в Україні та відповідно до законодавства України наділений особливим статусом, зокрема, незалежністю, недоторканністю та імунітетом судді при здійсненні ним правосуддя. Гарантією незалежності судді є, зокрема, право судді на відставку. При цьому право бути звільненим у відставку не є абсолютним, мають бути дотримані умови для звільнення судді у відставку.
		49.        Право на відставку може бути використане суддею, якщо до подання такої заяви ним не допущено дій, які зумовлюють прийняття компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав.
		50.        Це зумовлено тим, що за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (частина п`ята статті 116 Закону № 1402-VIII), та не зберігається таке звання у разі звільнення з інших підстав.
		51.        Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
		52.        Разом з тим протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		53.        Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Вагомими є юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
		54.        Крім того, самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
		55.        Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17) (провадження № 11-138заі18), від 06 грудня 2018 року у справі № 800/259/17 (провадження № 11-643сап18) та від 19 лютого 2020 року у справі № 9901/75/19 (провадження № 11-646заі19).
		56.        Велика Палата Верховного Суду також враховує, що рішенням ВРП від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19  ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України.
		57.        Рішення відповідача від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 було предметом судового розгляду у справі № 9901/525/19. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2021 року (провадження № 11-1263заі19), відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування вказаного рішення ВРП.
		58.        Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що за процедурою, чинною до 30 вересня 2016 року, повноваження на звільнення судді, обраного безстроково, належали ВРУ. Але оскільки Постанова ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII була визнана незаконною і скасована, фактично подання ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 залишилося без реалізації.
		59.        При цьому Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не притягав позивача до відповідальності повторно (за одне й те ж порушення). Вид відповідальності щодо ОСОБА_1 вже обрала ВРЮ своїм рішенням від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15. Відповідач реалізував повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді і які (повноваження) на перехідний період передано ВРП.
		60.        За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у вказаній постанові від 21 січня 2021 року, рішення ВРП від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 ухвалено повноважним складом цього органу та підписано всіма його членами, які брали участь у його ухваленні, воно достатньо вмотивоване та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом.
		61.        Суд першої інстанції також установив, що 04 вересня 2019 року член ВРП ОСОБА_2 склав висновок за результатами розгляду заяви  ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку, яким запропоновано залишити без розгляду заяву  ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку відповідно до пункту 15.7 Регламенту, оскільки він звільнений із цієї посади на підставі рішення ВРП від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19.
		62.        ВРП ухвалою від 10 вересня 2019 року № 2389/0/15-19 залишила без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку.
		63.        Отже, призначення розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку поза межами визначеного законом місячного строку для такого розгляду було пов`язане з конкретними обставинами, які цьому передували, що унеможливлювало його своєчасність та здійснення у визначених законом межах.
		64.        З огляду на наведене обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана позивачем бездіяльність ВРП щодо нерозгляду його заяви про звільнення у відставку протягом строку, передбаченого частиною третьою статті 116 Закону № 1402-VIII, не містить ознак протиправності, позаяк зумовлена наявністю нерозглянутого (чинного та нереалізованого) подання ВРЮ про звільнення позивача з посади за порушення вимог щодо несумісності, яке надійшло на розгляд ВРП раніше, ніж заява ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку.
		65.        Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час розгляду заяви позивача про звільнення у відставку ВРП не допустила протиправної бездіяльності з огляду на обумовлені причини, відтак діяла в межах визначених законом повноважень.
		66.        Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що неприйняття ухвали про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку носить протиправний характер бездіяльності відповідача, спростовується висновками, викладеними в мотивувальній частині цієї постанови.
		67.        Не є слушними також доводи скаржника щодо проявів дискримінаційного відношення ВРПдо позивача з посиланням на розгляд заяв про звільнення у відставкусуддів Вищого адміністративного суду України ОСОБА_4 , Вищого господарського суду України ОСОБА_5 , Верховного Суду України ОСОБА_3 , оскільки ці доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з рішенням ВРП від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 про його звільнення з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України, якому, як зазначено вище, вже надана оцінка судовими рішеннями у справі № 9901/525/19. При цьому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність будь-якої дискримінації з боку ВРП по відношенню до позивача.
		68.        Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього суду.
		69.        Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що за наявності рішення ВРП від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 про звільнення позивача з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України навіть задоволення заявлених ОСОБА_1 у цій справі позовних вимог не призведе до поновлення його права на звільнення з посади судді у відставку, на захист якого подано цей позов, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні вимог позивача в цій справі.
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		70.        Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		71.        На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		72.        Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                 О. С. Золотніков
		Судді:                                     В. В. Британчук                                                         К. М. Пільков
		                                                Ю. Л. Власов                                                              О. Б. Прокопенко
		                                                І. В. Григор`єва                                                          Л. І. Рогач
		                                                М. І. Гриців                                                            О. М. Ситнік
		                                                Д. А. Гудима                                                               В. М. Сімоненко
		                                                Ж. М. Єленіна                                                       І. В. Ткач
		                                                Л. Й. Катеринчук                                                 О. С. Ткачук
		                                                Г. Р. Крет                                                                С. П. Штелик
		                                                Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...