Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/35685/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2022. Зареєстровано: 14.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		13 грудня 2022 року                               м. Київ                              № 640/35685/21
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
		за позовом                    Київської міської ради
		до                              Бучанської районної ради Київської області,
		треті особи                    Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області,
		                              Київська обласна рада;
		                              Національний природний парк "Голосіївський",
		                               ОСОБА_1 ,
		за участю                     Київської обласної прокуратури
		про                              визнання протиправним та нечинним рішення,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Київської міської ради до Бучанської районної ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області, Київська обласна рада, у якій позивач просить суд визнати протиправним та нечинним рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області».
		Ухвалою суду від 07 грудня 2021 року відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 23 листопада 2022 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національний природний парк "Голосіївський", ОСОБА_1 , а також допущено до участі у справі прокурора.
		Ухвалою суду 30 листопада 2022 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що оскільки оскражуваним рішення фактично здійснено розширення території селища Коцюбинське за рахунок території міста Києва. Проте, в порушення вимог чинного законодавства, документація із землеустрою про встановлення (зміну) меж селища Коцюбинське до Київської міської ради не надходила, в установленому законом порядку Київська міська рада рішень щодо погодження не приймала.
		Позивач наголошує на тому, що Бучанською районною радою Київської області перевищено повноваження та за межею власної компетенції незаконно змінено встановлені межі міста Києва, чим взято на себе повноваження Верховної Ради України щодо встановлення меж міста Києва навколо смт Коцюбинське.
		Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказує на те, що проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області передбачає встановлення меж селища за рахунок історично існуючих меж селища та існуючих земельно-облікових даних, в той час як затверджений проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Києва відсутній. А тому, враховуючи чинне нормативно-правове регулювання, у даному випадку були відстніми підстави для погодження документації із землеустрою про встановлення (зміну) меж селища Коцюбинське з Київською міською радою.
		Треті особи без самостійних вимог щодо предмета позову Національний природний парк "Голосіївський" та ОСОБА_1 виступили на стороні позивача та агрументували свою позиції підставами для задоволення позовних вимог.
		Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області, а також прокурор подали письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких наведено аргументацію щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
		У судовому засіданні, заслухавши пояснення учасників справи щодо суті спору, які підтримали власні позиції, викладені у відповідних заявах по суті справи (відзивах, пояснення тощо), суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		 
		Матеріали справи підтверджують, що рішенням Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області» встановлено межі селища Коцюбинське Бучанського району Київської області загальною площею 2 957, 9273 га.
		Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи, що визначене ним розширення території селища Коцюбинське здійснено за рахунок території міста Києва, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, що розглядається у межах цієї справи.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		З матеріалів справи слідує, що відповідний проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області було розроблено в межах затвердженого генерального плану селища Коцюбинське (рішення Коцюбинської селищної ради від 15 вересня 2010 року № 153) та Схеми планування території Київської області (рішення Київської обласної ради від 09 вересня 2021 року № 114-05 VIII).
		Відповідно до статті 174 Земельного кодексу України, рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.
		Згідно зі статтею 46 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту може також передбачати пов`язані із цим зміни меж інших суміжних адміністративних одиниць, якщо прийняття рішення про їх зміну згідно із законом належить до компетенції одного органу. Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж.
		Водночас, відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про Державний земельний кадастр», до Державного земельного кадастру включаються відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах).
		Тобто, території, за рахунок яких планується здійснити розширення меж адміністративно-територіальної одиниці, та, відповідно, перелік сільських, селищних, міських, районних рад, районних державних адміністрацій, які мають надати відповідне погодження на таке розширення, можуть бути визначені виключно згідно відомостей Державного земельного кадастру.
		Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду, ухвалою від 31 серпня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва було відкрито провадження у справі №640/22350/21 за позовом Київської міської ради, в якому містяться такі вимоги:
		-          визнати протиправною бездіяльність Держгеокадастру та Головного управління Держгеокадастру в м. Києві щодо невнесення відомостей про межі міста Київ до Державного земельного кадастру;
		-          зобов`язати Держгеокадастр вчинити дії відповідно до п. 8 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр», а саме внести існуючу межу міста Київ до Державного земельного кадастру України відповідно до точок координат межі міста Києва, визначених у «Каталог координат та висот знаків міської межі на листах карти масштабу 1:10000 м. Києва Шифр: У-02-1523 «Д» Дог. № 47 от 11.05.1989 года», виготовленого у 1989-1990 Українським державним інститутом інженерно-геодезичних вишукувань та зйомок «Укр ДІІГіс».
		Отже, предметом розгляду вказаної справи є вирішення питання щодо наявності існуючих меж міста Києва і їх фіксація згідно даних Державного земельного кадастру.
		За час розгляду справи №640/35685/21 позивачем не було надано суду доказів внесення до Державного земельного кадастру України відомостей про існуючу межу міста Київ як станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, так і на час розгляду цієї справи судом.
		Більше того, за інформацією, наданою Держгеокадастром листом від 04 серпня 2021 року № 18-28-0.212-9630/2-21, межі міста Києва не встановлено та не внесено до Державного земельного кадастру відповідно до закону.
		Так, статтею 21 вказаного Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено перелік документації, на підставі якої вносяться відомості про межі земельної ділянки до Державного земельного кадастру, а саме: відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів землеустрою щодо встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць.
		Як зазначає відповідач, проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області передбачає встановлення меж селища за рахунок історично існуючих меж селища та існуючих земельно-облікових даних.
		В той же час, затверджений проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Києва відсутній, що підтверджується вищезазначеним та не було спростовано позивачем за час розгляду справи судом.
		Отже, суд вважає безпідставними доводи позивача про необхідність погодження з ним проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області, з огляду на відсутність визначеного для цього статтею 46 Закону України «Про землеустрій» підстав, оскільки обставини не внесення даних про існуючу межу міста Київ до Державного земельного кадастру України унеможливлює висновок про те, що територія селища Коцюбинське Київської області зазнала змін за рахунок території міста Києва.
		Щодо процедури прийняття рішення зазначаємо, що Бучанська районна рада Київської області отримала клопотання Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області щодо розгляду та затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області.
		Вказаний проект було розглянуто на засіданні постійної комісії Бучанської районної ради з земельних відносин, якою надано позитивний висновок щодо нього.
		В подальшому, на сесії 20 жовтня 2021 року відповідне питання було включено до порядку денного сесії і розглянуто у встановленому законом порядку, за наслідком чого прийнято відповідне рішення в межах повноважень, визначених статтею 174 Земельного кодексу України. 
		Таким чином, виходячи з наведеного вбачається, що рішень про встановлення або зміну меж міста Києва шляхом встановлення меж селища Коцюбинське відповідачем не приймалося, що свідчить про безпідставність доводів позивача.
		У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що посилання позивача в позові на історичні аспекти встановлення меж міста Києва згідно зі статтею 147 Земельного кодексу УРСР (1922 року) є фрагментарним, оскільки не наводиться в комплексному регулюванні земельних відносин вказаним нормативним актом. 
		Зокрема, статтею 140 Земельного кодексу УРСР (1922 року) встановлена заборона вклинювання земель та дальноземелля. А отже селище Коцюбинське не може бути вклинюванням в межі міста Києва, з моменту заснування селища.
		Згідно зі статтею 169 Земельного кодексу УРСР (1922 року), одним з видів робіт з землевпорядкування є встановлення міської межі.
		Статтею 170 Земельного кодексу УРСР (1922 року) визначено, що землевпорядні роботи виконуються під наглядом і керівництвом Народного Комісаріату Землеробства місцевими землевпорядними організаціями.
		Згідно зі статтею 176 Земельного кодексу УРСР (1922 року), при встановленні та зміни меж волостей (районів) в якості сторін залучаються, окрім суміжних землекористувачів, представники зацікавлених Волостьвиконкомів, а якщо встановлення або зміна межі волості (району) є і межами уєзда або губернії (області), то і представники відповідних Уєздних або Губернських Виконкомів.
		Статтею 180 Земельного кодексу УРСР (1922 року) передбачалося, що кінцевим видом землевпорядної документації є затверджений проект землеустрою та його виконання шляхом встановлення межових знаків.
		Згідно зі статтею 194 Земельного кодексу УРСР (1922 року) визначено, що всі інші види планів та актів землевпорядкування складені, окрім землевпорядних організацій або не завірені такими належним чином, визнаються недійсними і не можуть слугувати доказами.
		Таким чином, відповідно до статті 194 Земельного кодексу УРСР (1922 року) рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09 червня 1959 року № 899 не встановлює межі міста Києва, оскільки не базується на відповідному проекті землеустрою, складеному у зазначеному вище порядку згідно з Земельним кодексом УРСР (1922 року), а самого факт затвердження таких меж недостатньо для встановлення меж міста Києва відповідно до вище перелічених приписів чинного на той час законодавства, а тому включення територій, визначених цим рішенням, на підставі яких позивач вимагає скасувати відповідне рішення Бучанської районної ради Київської області, є безпідставним.
		Посилання позивача на встановлення меж, визначених згідно «Каталогу координат та висот знаків міської межі на листах карти масштабу 1:10000 м. Києва Шифр: У-02-1523 «Д» Дог. № 47 от 11.05.1989 года», виготовленого у 1989-1990 Українським державним інститутом інженерно-геодезичних вишукувань та зйомок «Укр ДІІГіс», які ґрунтуються на рішенні Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09 червня 1959 року № 899, не ґрунтується на положеннях чинного на той час законодавства, оскільки відповідні межі населених пунктів встановлювалися на підставі проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку. У випадку міста Києва - це затвердження Верховною Радою УРСР.
		Посилання Київської міської ради на обставину, що площа селища Коцюбинське дорівнює 87 га, взяте з рішення виконкому Ірпінської міської Ради народних депутатів від 29 жовтня 1984 року № 547 «Об утверждении годового отчета о наличии и распределении земель по угодьям в границах г. Ирпень на 1 ноября 1984 года» і стосується затвердження річного звіту земель по угіддях в межах м. Ірпеня станом на 01 листопада 1984 року. Ця цифра включає в себе лише площі земель сільськогосподарського призначення (угіддя) та землі, зайняті індивідуальною забудовою відповідно до оформленого землекористування громадян і не включає землі промисловості, землі громадського призначення, землі, зайняті проїздами, громадськими закладами, а також землі, які не оформлені належним чином. Згідно наведеного вище законодавства радянського періоду, виконавчий комітет Ірпінської міської ради, так само як і Виконавчий комітет Київської міської ради меж населених пунктів встановлювати не міг.
		Згідно матеріалів інвентаризації і обліку земель, складеного Ірпінським міжміським бюро технічної інвентаризації від 01 січня 1979 року, загальна територія селища Коцюбинське Київської області Ірпінської міської ради складала 644, 55 га.
		14 листопада 2011 року до Держземагентства України надійшов лист Київської обласної державної адміністрації за № 11-14-18844, в якому зазначено про те, що розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 10 листопада 2011 року № 1271 утворено робочу групу з вивчення питання щодо меж смт Коцюбинське (далі також - робоча група).
		На засіданні робочої групи було встановлено наступне.
		Указом Президії Верховної Ради УРСР від 04 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування УРСР» було залишено у складі міст обласного підпорядкування місто Ірпінь з смт Біличі, Буча, Ворзель та Коцюбинське.
		Указом Президії Верховної Ради УРСР від 02 лютого 1966 року «Про включення селища Біличі Київської області в смугу міста Києва» було включено до складу м. Києва смт. Біличі Київської області, однак відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11 лютого 1941 року зі складу Білицької селищної ради було виключено населений пункт Берковець та залізничну станцію Біличі. Таким чином, до складу міста Києва увійшли лише землі, що зайняті сучасним житловим масивом Біличі. Решта територій відповідно до зазначено вище Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11 лютого 1941 року року була виключена зі складу Білицької селищної ради і на основі цих територій було створено селище Коцюбинське Київської області.
		Указом Президії Верховної Ради УРСР від 08 грудня 1966 року «Про утворення нових районів УРСР» передбачено утворення нових адміністративних районів та надано опис населених пунктів, які увійшли до складу відповідних районів. Вказаним указом не врегульовувалися питання щодо встановлення меж м. Києва та віднесення населених пунктів до складу м. Києва.
		Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 серпня 1971 року «Про включення села Микільської Борщагівки в смугу м. Києва» було включено село Микільська Борщагівка, що знаходиться в південно-західній частині м. Києва та не віднесено до Ірпінського регіону Київської області.
		Указом Президії Верховної Ради УРСР від 20 січня 1975 року «Про включення в межі м. Києва житлового масиву, збудованого на території Київської області» було включено до межі м. Києва земельну ділянку Хотівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області загальною площею 13,7 га разом із житловим масивом, що межує з вул. Метрологічна в м. Києві.
		Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1988 року «Про розширення меж міста Києва» було включено до межі м. Києва села Жуляни, Троєщина, смт Бортничі з прилеглими землями загальною площею 3440 га.
		Рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09 червня 1959 року № 899 та від 30 вересня 1976 року № 1103, згідно з якими було встановлено та затверджено межі м. Києва, не відповідають вказаним вище Указам Президії Верховної Ради УРСР та суперечать положенням статей 19 Конституції УРСР (1919 pоку), статтям 146 - 156 Земельного кодексу УРСР (1922 pоку), статті 59 Конституції УРСР (1929 pоку), статті 20 Конституції УРСР (1937 року) та статті 85 Земельного кодексу УРСР (1970 pоку), згідно з якими рішення про встановлення та зміну меж міст приймалися Президією Верховної Ради УРСР.
		Крім того, на думку робочої групи посилання Київської міської ради на Постанову Центрального комітету Комуністичної партії України та Ради Міністрів УРСР від 20 червня 1956 року № 673 «Про поліпшення стану зеленої зони м. Києва» не знаходить свого підтвердження в частині встановлення меж м. Києва в районі селища Коцюбинське Київської області. Вказана постанова містить рішення про передачу в підпорядкування виконкому Київської міської ради приміської зони м. Києва, зайнятої лісами Святошинського лісгоспу, Нікольського, Дарницького та Броварського лісництва Київської області без виключення останніх із Державного лісового фонду. Жодних земельних та адміністративних питань відповідною постановою не вирішувалося.
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правонаступництво України», закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
		Відповідно до законодавства, яке діяло в період з 1937 по 1996 роки, питання щодо встановлення та змін меж населених пунктів було віднесено до компетенції Президії Верховної ради УРСР та виконавчих комітетів обласних рад.
		Указом Президії Верховної Ради УРСР від 11 лютого 1941 року «Про віднесення населеного пункту Берковець Київського району Київської області до категорій селищ міського типу та перейменування населеного пункту Берковець в селище імені Коцюбинського» було виключено із складу Білицької сільської ради населений пункт Берковець і віднесено до категорії сіл міського типу, перейменовано смт Берковець в селище ім. Коцюбинського, залізничну станцію Біличі було включено до складу селища ім. Коцюбинського.
		Відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР» смт Коцюбинське було підпорядковано Ірпінській міській раді, разом із нею було виключено зі складу Києво-Святошинського району Київської області і підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді.
		Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про уточнення найменувань деяких населених пунктів Української УРСР» від 04 січня 1965 року, смт ім. Коцюбинського Ірпінської міськради було перейменовано в селище Коцюбинське.
		Відповідно до абз. 3 п. 19 розділу «По Київській області» Указу Президії Верховної Ради УРСР від 04 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування УРСР», селище Коцюбинське у складі м. Ірпінь було залишено в обласному підпорядкуванні.
		Відсутність змін в адміністративно-територіальному устрої стосовно селища Коцюбинське підтверджується і зазначеним вище Указом Президії BP УРСР від 30 грудня 1962 року «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР».
		Постановою Президії Верховної Ради Української УРСР від 04 вересня 1956 року «Про передачу деяких питань адміністративно-територіального поділу на вирішення виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих» на вирішення виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих були передані питання адміністративно-територіального поділу. Відповідно до вказаної постанови до повноважень виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих було передано питання щодо адміністративно-територіального регулювання встановлення (зміни) меж зокрема міст, сіл і селищ.
		Рішення Виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року №791 було затверджено адміністративні межі Ірпінської міської ради, у складі якої перебувало і селище Коцюбинське.
		Відповідно до розробленої на замовлення Коцюбинської селищної ради в 2019 році Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель селища Коцюбинське Київської області в межах, встановлених відповідно до рішення Виконкому Київської обласної ради депутатів трудящихся від 28 жовтня 1968 року № 791, площа селища Коцюбинське складала 2 940, 88 га.
		В 2008 році Коцюбинською селищною радою відповідно до наказу Відділу Держкомзему в м. Ірпені № 23 від 04 листопада 2008 року було замовлено та затверджено техніко-економічне обґрунтування та перспективний план розвитку селища, а рішенням від 25 вересня 2008 року №698/22-5 було затверджено Перспективний план розвитку смт Коцюбинське.
		06 листопада 2009 року рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області №170 «Про інвентаризацію меж смт. Коцюбинське» було затверджено матеріали інвентаризації щодо відновлення меж селища смт Коцюбинське, які було встановлено відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11 лютого 1941 року та затверджено опис адміністративно-територіальних меж смт Коцюбинське.
		22 липня 2010 року рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області №106 прийнято та враховано результати громадського обговорення проекту Схеми планування території селищної ради смт Коцюбинське та за результатами громадського обговорення затверджено Схему планування території селищної ради смт Коцюбинське і доручено селищному голові вжити заходів щодо продовження проектних робіт по розробці Генерального плану смт Коцюбинське.
		15 вересня 2010 року рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області № 153 було затверджено Генеральний план смт Коцюбинське.
		По зазначеному Генеральному плану смт Коцюбинське 29 липня 2011 року отримано позитивний висновок № 00-0444-11/ЦБ комплексної державної експертизи.
		Суд звертає увагу на те, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року №180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області» територія селища Коцюбинське Бучанського району Київської області обліковувалася Головним управління Держгеокадастру у Київській області площею 4 065, 00 га. Відповідне питання було предметом судового розгляду, що підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 pоку, якою була залишена без змін постанова Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі № 2-а-3881/11/1070, якою було встановлено правомірність прийняття Коцюбинською селищною радою рішення від 15 вересня 2010 року № 156 та зобов`язано відділ Держкомзему в м. Ірпені та Головне управління Держкомзему в Київській області вести облік спірних земель за селищем Коцюбинське Київської області на загальну площу 4 065, 00 га.
		Відповідно до ч. 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочиства України (далі - КАС України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» було утворено у Київській області Бучанський район (з адміністративним центром у місті Буча) у складі територій Білогородської сільської, Бородянської селищної, Борщагівської сільської, Бучанської міської, Вишневої міської, Гостомельської селищної, Дмитрівської сільської, Ірпінської міської, Коцюбинської селищної, Макарівської селищної, Немішаївської селищної, Пісківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Ірпінська міська громада відповідно, до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» увійшла до складу Бучанського району (з адміністративним центром у місті Буча).
		Отже територія, щодо якої було прийняте оскаржуване рішення Бучанської районної ради, завжди обліковувалася і історично склалася як територія Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області. 
		В свою чергу, враховуючи вищевстановлені обставини та відповідні їм положення законодавства, територіальні претензії Київської міської ради не мають під собою ні правового, ні документального підґрунтя.
		Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
		1)          чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2)          чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. 
		Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.
		Суд звертає увагу на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 07 грудня 2021 року заяву Київської міської ради про забезпечення позову задоволено повністю:
		- зупинено дію рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області»;
		- заборони Бучанській районній раді Київської області, Коцюбинській селищній раді Бучанського району Київської області, Київській обласній раді, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру України , її структурним підрозділам та посадовим особам, а також будь-яким іншим особам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності та господарювання вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області, розробленого Державним підприємством «НДПІ містобудування».
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року апеляційні скарги Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області та Бучанської районної ради Київської області задоволено частково: ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року скасовано в частині заборони Бучанській районній раді Київської області, Коцюбинській селищній раді Бучанського району Київської області, Київській обласній раді, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру України, її структурним підрозділам та посадовим особам, а також будь-яким іншим особам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності та господарювання вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області, розробленого Державним підприємством «НДПІ містобудування» та у задоволенні заяви Київської міської ради про забезпечення позову в цій частині відмовлено. В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року залишено без змін.
		Вказані судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року.
		Таким чином, наразі продовжували діяти заходи забезпечення позову, визначені ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 07 грудня 2021 року в частині зупинення дії рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області».
		Водночас, оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Київської міської ради, такі заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні адміністративного позову Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) до Бучанської районної ради Київської області (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Енергетиків, будинок 12; код ЄДРПОУ 43961534), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області (08298, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Доківська, будинок 2; код ЄДРПОУ 04360600), Київська обласна рада (01196, місто Київ, площа Лесі Українки, будинок 1; код ЄДРПОУ 24572267), Національний природний парк "Голосіївський" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Липківського, 35, корпус 1, код ЄДРПОУ 35620372), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), за участю прокурора, про визнання протиправним та нечинним рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області» - відмовити.
		Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 07 грудня 2021 року у справі № 640/35685/21 в частині зупинення дії рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області».
		 
		Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                          І.А. Качур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...