Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/11430/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 13.12.2022. Зареєстровано: 14.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2022.
Дата набрання законної сили: 06.12.2022
Номер судового провадження: 852/14040/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		06 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/11430/22
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
		суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., 
		розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 в адміністративній справі №160/11430/22 за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа: Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- 
		ВСТАНОВИВ:
		Угрехелідзе Міріані, через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
		визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області «Про заборону в`їзду в Україну» № 55 від 05.05.2022 громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням № 55 від 05.05.2022 Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області заборонено в`їзд в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення № 55 від 05.05.2022 воно прийнято на підставі листа Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за вих. № 1407/55/103/01-2022 від 26.04.2022, яким надано інформацію, що громадянин Грузії ОСОБА_1 становить загрозу охорони громадського порядку, а також охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. В рішенні зазначено, що враховуючи що перебування ОСОБА_1 на території України може суперечити інтересам охорони громадського порядку, якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконала постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, розгляд справи за якими належить до компетенції ДМС, керуючись частиною першою статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішив заборонити громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 в`їзд в Україну строком на 3 роки, до 05.05.2025 року. Позивач вважає вказане рішення протиправним, та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що згідно з пунктом 4 Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну, особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема підрозділів кримінальної поліції  у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження. Як вбачається з п. 6 Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну. Необхідність заборони в`їзду для іноземця, має обґрунтовуватися наявною сукупністю достовірної та об`єктивної інформації, яка була надана суб`єкту прийняття відповідного рішення. Оскаржуване рішення не містить жодної конкретизації інформації та джерел її походження. Отже, у рішенні від 05.05.2022 відповідачем не зазначено обставини, яким чином в`їзд позивача в Україну може становити загрозу громадському порядку та охороні здоров`я, захист прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні. При цьому, позивач зазначив, що з отриманої інформації з листів Національної поліції України від 06.07.2022 № 137аз/27/04/-2-2022 та Офісу Генерального прокурора від 04.07.20222 № 25/3634вих-22 вбачається, що громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не є підозрюваним чи обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, у розшуку з цих підстав не перебуває, не знятої чи непогашеної судимості не має, на облік Генерального секретаріату МОКП-Інтерпол та Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України не значиться. Отже, відповідач приймаючи рішення про заборону в`їзду ОСОБА_1 в Україну без будь-яких належних та допустимих доказів та без підстав для заборони в`їзду позивача в Україну, прийняв рішення від 05.05.2022. Таким чином, рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області № 55 від 05.05.2022 є необґрунтованим, протиправним, а тому має бути скасованим.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 в задоволені позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
		Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Так, під час апеляційного перегляду встановлено, що 26.04.2022 року вих. № 1407/55/103/01-2022 на адресу Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області з Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Національної поліції України надійшло звернення «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки».
		Згідно з текстом даного звернення за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув в Україну, з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України. Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з Російської Федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Разом з тим зазначено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 10 березня 2022 року не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Враховуючи викладене, оскільки громадянин Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить загрозу охорони громадського порядку, а також охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, керуючись Інструкцією «Про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україні іноземцями та особами без громадянства», затвердженої Наказом МВС від 17.12.2013 № 1235 та відповідно до вимог пунктів 1,2 частини 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», клопочуть про заборону і`їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 3 (три) роки.
		У даному зверненні зазначено відомості про особу: громадянство - Грузії; прізвище, ім`я по батькові - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ); дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стать - чоловіча; місце проживання - м. Дніпро; серія та номер паспортного документа - посвідка № НОМЕР_1 ; запропонований термін заборони в`їзду - 3 (три) роки.
		На підставі вказаного звернення та наявної інформації, відповідачем 05.05.2022 року прийнято рішення № 55 про заборону в`їзду в Україну: Грузія, УГРЕХЕЛІДЗЕ МІРІАНІ, 09.05.1972, строком на 3 роки, до 05 травня 2025 року. Підставою прийняття стало те, що громадянин Грузії ОСОБА_1 становить загрозу охорони громадського порядку, а також охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
		У зв`язку з прийняттям цього рішення, 05.05.2022 вих. № 1201.3.2-3639/12.3-22 Головне управління ДМС у Дніпропетровській області направило Голові адміністрації Державної прикордонної служби України С. Дейнеко відповідне доручення.
		Позивач, вважаючи вищевказане рішення відповідача протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
		Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22 вересня 2011 року визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.
		Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
		На підставі ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватись Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
		Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначено ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
		Згідно до ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду;
		За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
		Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.
		Судом встановлено, що відповідно до рапорту Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України від 25.04.2022 року вих. № 1402/55/103/02-2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Грузії м. Пото, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має розгалужені зв`язки серед представників контингенту, який має відношення до таких званих «кримінальних авторитетів», а також має у родичах особу, яка набула статус «злодія в законі» на міжнародному рівні: ОСОБА_3 , якого співробітниками Служби безпеки України у 2018 році видворено за межі території України. Додатково вказано, що після початку військової агресії РФ на території України, ОСОБА_4 , маючи зв`язки у кримінальному середовищі РФ, мав відношення до збору інформації щодо переміщення та дислокації підрозділів Збройних сил України, місць розташування контрольно-пропускних пунктів, та Військ протиповітряної оборони України.
		Вказана інформація була встановлена Управлінням стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та повідомлена Головному управлінню ДМС України в Дніпропетровській області листом «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки» (звернення) від 26.04.2022 року вих. № 1407/55/103/01-2022, яке в свою чергу, стало підставою для прийняття рішення про заборону позивачу в`їзду в Україну.
		Відповідно до Закону України "Про національну безпеку України" громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз.
		Також колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 3, 6 та 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 № 2469-VIII громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
		Положеннями ст. 5 Закону № 2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
		Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України.
		Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону № 2469-VIII Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
		На виконання приписів ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
		Статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію" на Національну поліцію покладено завдання забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.
		Підпунктами 1-4 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
		У свою чергу з рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області «Про заборону в`їзду в Україну» № 55 від 05.05.2022 громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 не вбачається, що громадянин Грузії ОСОБА_1 притягався до кримінальної відповідальності, під слідством та судом в Україні не перебуває.
		Отже, під час розгляду справи, відповідач не надав належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які би свідчили про те, що дії позивача загрожують національній безпеці, як і не надано доказів, які б свідчили про те, що позивач вчинив дії, які загрожують здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
		Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
		Отже, загальні підстави, умови, форми, основні ознаки правопорушення, що створюють їх склад, за що особу може бути притягнуто до одного з видів відповідальності та процедуру такого притягнення має визначати закон.
		Вина у вчиненні злочину або адміністративному правопорушенні встановлюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно.
		Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Враховуючи те, що у цьому поданні не вказується про фактичні обставини про те, на підставі яких відомостей зроблений висновок органом поліції про загрозу національній безпеці України діяльністю позивача, а також не вказується про наявність будь-яких кримінальних проваджень чи вироків суду відносно цієї особи, колегія суддів зазначає про необґрунтованість спірного рішення та як наслідок наявність підстав для його скасування.
		Щодо посилання суду першої інстанції на доводи відповідача щодо вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_4 , 1972 року народження, а саме: Управлінням патрульної поліції в Одеській області винесено адміністративну постанову серії ЕАВ № 871369 від 25.01.2019 за ч.1 ст. 126 КУпАП; Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області винесено адміністративну постанову серії ЕАО № 4753041 від 10.09.2021 за ч.1 ст. 122 КУпАП.
		Колегія суддів наголошує, хоча позивач і вчинив адміністративне правопорушення, проте воно не може вважатися таким, що загрожує громадському порядку, крім того за дане правопорушення позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності і вказана обставина могла бути врахована при визначенні розміру адміністративного стягнення, однак, це не є передбаченою Законом підставою для заборони в`їзду іноземцю в Україну.
		Таким чином, суд вважає, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування необхідності застосування відносно позивача заборони в`їзду в Україну та відсутні посилання на підстави, якими керувався відповідач при прийнятті рішення про встановлення заборони в`їзду в Україну позивачу на строк 3 роки, з огляду на викладене суд вважає, що достатніх законних підстав для прийняття оскаржуваних рішень відповідачами не наведено і в ході судового розгляду справи не встановлено.
		Відповідно до ст.ст.73,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позові, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову.
		Ч.6 ст.139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією від 29.07.2022. Крім того, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 1488,60 грн. що підтверджується квитанцією від 26.10.2022, разом 2481 грн.
		З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 2481 грн.
		Щодо витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає що в матеріалах справи на момент прийняття рішення доказів понесення таких витрат позивачем або його представником до суду не надано, а отже зазначені витрати розподіли не підлягають.
		Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Угрехелідзе Міріані задовольнити.
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 в адміністративній справі №160/11430/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа: Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області «Про заборону в`їзду в Україну» № 55 від 05.05.2022 громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь Угрехелідзе Міріані сплаченого судового збору в розмірі 2481 грн. 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 09 грудня 2022 року. 
		 
		Головуючий - суддяН.А. Олефіренко 
		 
		 суддяС.В. Білак 
		 
		 суддяВ.А. Шальєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...