Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/8093/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; державного регулювання цін і тарифів.
Надіслано судом: 13.12.2022. Зареєстровано: 14.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2022.
Дата набрання законної сили: 06.12.2022
Номер судового провадження: A/855/31258/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/8093/19                                          Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Головань О.В.,                                                                                   
		                                                                                                                                       Суддя-доповідач Кобаль М.І.                                          
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 грудня 2022 року                                                                                            м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                                   Кобаля М.І.,
		суддів                                            Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
		при секретарі                                   Хмарській К.І.
		за участю:
		представника позивача:              Печеної Л.Р.
		представника відповідача:          Александрова С.О., Юдіна М.А.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про визнання протиправним та скасування припису, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (далі по тексту - позивач, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в місті Києві) в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення планового заходу у період, з 25.03.2019 року по 05.04.2019 року, та визнання протиправним та скасування припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 11.04.2019 року № 385.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року значений позов задоволено.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу  слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. 
		Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» зареєстроване в якості юридичної особи 12.02.2008 року, 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів (основний).
		На підставі Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на 2019 року, наказу від 15.03.2019 року №1423, направлення від 15.03.2019 року №1182 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, починаючи з 25.03.2019 року по 05.04.2019 року, проведено плановий захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства з питань порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. 
		На підставі проведеного планового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства з питань порядку формування, посадовими особами відповідача складено акт №1423-10 від 05.04.2019 року (далі по тексту - акт).
		Згідно з висновками акта, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві встановлено наступні порушення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» вимог чинного законодавства:
		- аб. 6 п. 2, п. 7, п. 18 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»;
		- п. 3.1 розділ 3 норм часу та матеріально-технічних ресурсів, норми обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій затверджених   наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.12.2013 р. №603;
		- п. 2 ч. 1 ст. 30 та ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.11 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і м. Києві» від 09.03.2011 р. №307;
		- ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1   ст. 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ч. 1 ст. 165-2 КУпАП.
		Підставою для вищезазначених висновків контролюючого органу стало наступне.
		Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2018 року по справі №826/8441/17, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 року, визнано протиправним та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», яким було встановлено тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Дніпровського району м. Києва.
		Згідно наданих під час перевірки даних на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» обліковується 1160 багатоквартирних будинків загальною площею квартир 4 102 339, 4 кв.м., з яких загальна площа квартир, розташованих на першому поверсі, складає 190 712, 84 кв.м.
		У період, з 01.07.2017 року по 20.12.2018 року, застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені протиправним та скасованим Розпорядженням № 668 від 06.06.2017 року.
		У період з 21.12.2018 року по 31.03.2019 року застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не встановлені рішенням органу місцевого самоврядування.
		До складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площу, до якої застосований некоректний коефіцієнт приведення натуральної площі, а також надлишково збільшені площі прибудинкових територій.
		Таким чином, відповідач дійшов висновку, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», у період з 01.04.2016 р. по 31.03.2019 року, порушено вимоги щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: за послугу прибирання прибудинкової території власникам квартир, мешканцям Солом`янського району міста Києва приведена прибудинкова площа яких складає 354 87, 02 кв.м. з 1 675 166, 46 кв.м.
		По складовій тарифу Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньо-будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та заливної каналізації і технічних пристроїв та елементів зовнішнього упорядження, за період з 01.01.2016 - 31.06.2017, по 949 житловим будинкам виявлено часткове неосвоєння коштів.
		Акт підписано представником КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», з поміткою «з висновками не погоджуємося, вважаємо їх безпідставними. Обґрунтування будуть надані у встановлений законодавством термін».
		11.04.2019 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві складено припис № 385 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін, згідно з яким на підставі п. 7 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ч. 8   ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та висунуто вимогу усунути виявлені порушення, які зафіксовані в акті перевірки від 05.04.2019 року №1423-10, та вжити заходів, відповідно до ч. 2   ст. 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (далі по тексту - оскаржуваний припис)   :
		- щодо застосування, у період з 01.07.2017 року по 31.03.2019 року, тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені протиправним та скасованим розпорядженням №668 від 06.06.2017 року, - у термін до 12.08.2019 р.;
		- щодо вартості послуги прибирання прибудинкової території, в яку включено площу, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району» у м. Києві на підставі наказу Головного управління з питань майна КМДА від 21.02.2002 р. №23, та прибудинкових територій, до яких застосований некоректний коефіцієнт приведення натуральної площі, а також надлишково збільшені площі прибудинкових територій, за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року, - до 13.05.2019 року;
		- щодо вартості послуги «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньо-будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та заливної каналізації і технічних пристроїв та елементів зовнішнього упорядження», за період з 01.01.2016 - 31.06.2017 року, по 949 житловим будинкам виявлено часткове неосвоєння коштів, у термін до 13.05.2019 року.
		Не погоджуючись з оскаржуваним приписом, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
		Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний припис в цілому є необґрунтованим, що зумовлює необхідність визнання його протиправним та скасування у повному обсязі, а відповідачем не подано суду достатньо доказів на підтвердження правомірності винесеного ним оскаржуваного припису.
		Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		Надаючи правову оцінку правовим відносинам у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 р. (далі по тексту - Закон № 877-V).
		Відповідно до   статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушень вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		Згідно із частинами 1 та 11 статті 4 Закону №877-V   державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.
		Відповідно до   статті 5 Закону № 877-V   планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.
		Статтею 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 року №5007-VI   (далі по тексту - Закон № 5007-VI) регламентовано, що органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
		Згідно зі статтею 2 Закону № 5007-VI   дія цього   Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Дія цього   Закону   не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».
		Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 5007-VI основними функціями уповноважених органів є: 
		1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 
		2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 
		3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.
		За приписами пунктів 1, 3, 4, 5, 6 частини 1   статті 18 Закону № 5007-VI   уповноважені органи мають право, зокрема, проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:
		- достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
		- бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін;
		- наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;
		- одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу;
		- робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій;
		- вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
		- приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
		- надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
		Згідно з пунктом 1   Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, поклавши на Службу, що утворюється, функції, зокрема, із здійснення державного контролю за дотриманням вимог щодо формування, становлення та застосування державних регульованих цін.
		Відповідно до п. 1 Положення про Держпродспоживслужбу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667, визначено, що Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, з контролю за цінами.
		Відповідно до пункту 3 Положення про Держпродспоживслужбу одним з основних завдань Держпродспоживслужби є, зокрема, реалізація державної політики з контролю за цінами та здійснення відповідно до закону державного нагляду за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
		Держпродспоживслужба, відповідно до покладених на неї завдань (підпункт 11 пункту 4 Положення про Держпродспоживслужбу), у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, здійснює, зокрема, державний нагляд за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державний нагляд за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
		У даному випадку, плановий захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства з питань порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін проведено ГУ Держспоживслужби в м. Києві на підставі Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на 2019 р., наказу від 15.03.2019 №1423 та направлення від 15.03.2019 №1182. 
		За наслідками вищезазначеного проведеного державного нагляду (контролю), відповідачем складено акт №1423-10 від 05.04.2019 р.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що аргументи позивача щодо відсутності повноважень у відповідача на проведення перевірки є необґрунтованими.
		Отже, перевірка КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району» у м. Києві призначена та проведена з передбачених законодавством підстав.
		Відповідно до частини 6 статті 7   Закону №877   за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
		Згідно з частиною 15 статті 4 Закону №877 при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
		Так, постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342, затверджено Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризиків від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №54 затверджено Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері торгівлі і послуг та визначається періодичність здійснення Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про захист прав споживачів.
		Відповідно до зазначених нормативно-правових актів уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.
		Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент перевірки, уніфікованих актів уповноваженим органом не затверджено. 
		На офіційному веб-сайті відповідача відсутні докази затвердження та оприлюднення уніфікованих форм актів з переліком питань для здійснення заходів державного нагляду (контролю).
		Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що результати проведеної перевірки зафіксовані відповідачем в документі, що не пройшов установленої законодавством процедури затвердження, при цьому оскаржуваний припис виданий саме на підставі такого документу.
		Крім  того, відповідач не мав права на власний розсуд, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), використовувати уніфіковану форму акта, затверджену не уповноваженим на те органом, а мав би спочатку вчинити обов`язкові дії, покладені на нього законом. При цьому, Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342, встановлено єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).
		Згідно пункту 2 зазначеної постанови № 342 визнані такими, що втратили чинність:   
		- постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року №752   «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»;   
		- постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року №362   «Про внесення змін до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; 
		- пункт 20 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених   постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1103.
		Слід також зазначити, що положення затверджених постановою КМУ №342 від 10 травня 2018 року Методик не застосовувалися до 01 вересня 2018 року.
		Отже, з початком застосування нових Методик нечинними є всі критерії уніфікованих актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі методик, затверджених постановами Кабінетом Міністрів України, що втратили чинність згідно пункту 2 постанови № 342. Органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому законом уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, не мали можливості проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок складаються акти перевірок виключно за уніфікованою формою.
		Відповідно до положень частини 3 статті 22   Закону № 877 визначено. що   якщо не затверджені критерії розподілу суб`єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності, періодичність проведення планових заходів та перелік питань для їх здійснення, то такі суб`єкти господарювання вважаються суб`єктами господарювання з незначним ступенем ризику та підлягають державному нагляду (контролю) не частіше одного разу на п`ять років.
		Завданням органів державного нагляду (контролю) є наповнення затвердженої Кабінетом Міністрів України уніфікованої форми акту змістом, який має відповідати завданням, що вирішуються ними у ході здійснення заходів державного нагляду (контролю) у віднесених до їх відання сферах.
		При цьому, уніфіковані форми актів, які затверджені   постановами Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року №752    (втратила чинність) та від 10 травня 2018 року №342 (чинна), мають суттєву відмінність, оскільки уніфікована форма акту, затверджена постановою №752 не містила переліку питань залежно від ступеня ризику. Переліки питань залежно від ступеня ризику мають міститися виключно в уніфікованій формі акту, затвердженій   постановою КМУ від 10 травня 2018 року №342.
		Згідно частини 15 статті 4 Закону №877 при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
		Тобто, колегія суддів зазначає, що вищевказані правові положення та обставини справи дають підстави для висновку про порушення відповідачем процедури проведення планової перевірки позивача, що є достатньою та самостійною підставою для скасування результатів цієї перевірки.
		У свою чергу, акт перевірки сам по собі не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень, проте, висновки акту мають значення для визначення судом законності або протиправності підстав для винесення відповідного рішення суб`єкту владних повноважень, у даному випадку - оскаржуваного припису від 11.04.2019 року № 385.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалами справи, у розділі акта від 11.04.2019 «Питання, що підлягають перевірці» передбачається дослідження статуту позивача, а також калькуляцій та розрахунків позивача стосовно цін (тарифів), що були застосовані у періоди, визначені в акті.
		Проте, акт та оскаржуваний припис не містять аналізу зазначених документів, а також висновків щодо вірності або помилковості їх використання, що вказує на вибірковість аналізу витребовуваних документів, на підставі яких у свою чергу у подальшому сформовані вимоги припису.
		Також у розділі «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» акта відповідачем встановлено, зокрема, що абзацом 6 пункту 2 Порядку № 869 визначено, що послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.
		Відповідачем не встановлено конкретних фактів надання послуг без урахування встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу (розпорядження №442 або №668), його структури, періодичності та строків надання послуг, відсутності копії такого рішення при підписанні договору про надання послуг.
		Так, у оскаржуваному приписі зазначено, що дії позивача є порушенням порядку формування та застосування цін та керуючись пунктом 7 частини першої   статті 18 Закону України «Про ціни та ціноутворення», частини восьмої   статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», вимагається усунути виявлені порушення, які зафіксовані в акті перевірки.
		Водночас, відповідно до постанови КМУ від 01 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлового-комунальні послуги» затверджено Порядок формування тарифів з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
		У свою чергу, Порядком №869 визначено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органами місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках). Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є сукупною (загальною) вартістю таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планових (нормативних) витрат, витрат на відшкодування втрат, планового прибутку на додану вартість або єдиного податку. Розрахунок розміру втрат виконавців подається на погодження органу місцевого самоврядування протягом десяти днів з дня введення в дію тарифу.
		Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-ІV   передбачені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, серед яких, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
		Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги здійснюється за розрахунками, що надаються виконавцями/виробниками за економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
		У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов`язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
		Так, застосування тарифу - це безпосередня реалізація виконавцями послуг способу, визначеного в документі про встановлення тарифу. Розпорядчий документ визначає коло суб`єктів виконавців послуг, територією чи об`єкти, яким будуть надаватися такі послуги, за тарифом, встановленим та застосованим уповноваженим органом здійснювати встановлення тарифу.
		Як вбачається зі Статуту КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», метою його діяльності є забезпечення ефективного управління належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій об`єктів благоустрою та отримання прибутку.
		У період з 01 січня 2016 року по 05 червня 2017 року, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 квітня 2015 року №442 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами територіальної громади міста Києва, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
		У період з 06 червня 2017 року по 10 червня 2018 року, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року №668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
		Починаючи з 10 червня 2018 року набрав чинності новий   Закон України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням положень статті 10 якого розуміння тарифу для послуг з управління багатоквартирним будинком (колишня послуга з утримання багатоквартирних будинків та прибудинкової території) трансформується в ціну.
		Відповідно, із вступом у силу зазначеного Закону, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року №668 не підлягало застосуванню в розумінні державної регульованої ціни.
		Тобто, висновки акта перевірки, стосовно допущених позивачем порушень формування, встановлення та застосування державних регульованих цін охоплюють весь період перевірки з 01.01.2016 року по 13.05.2019 року, при цьому відповідачем не враховано, що з 10 червня 2018 року розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року №668 вже не діяло, відповідно  до нового   Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки акту перевірки, побудовані у тому числі на рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року у справі №826/8441/17, залишеному без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, яким визнано протиправним та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
		Разом з тим, вказані судові рішення скасовані постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року.
		Станом на час розгляду даної справи рішення у справі №826/8441/17 відсутнє.
		У свою чергу, суд апеляційної інстанції бере до уваги висновки Верховного Суду, які містяться у постанові від 12.06.2019 року у справі № 826/8441/17, а саме:
		1) у пункті 37 - у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині (частина восьма статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на момент розгляду судом справи у першій інстанції). Скасування нормативного акту і визнання його незаконним має різні правові наслідки. Відтак, дійшовши висновку про протиправність оскаржуваного розпорядження, суд має повноваження визнати його незаконним;
		2) у пунктах 47-49 - суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність відповідних технічних паспортів, та/або надання будь-яких інших документів, окрім технічних паспортів, що є порушенням положень вищезазначеного Порядку № 869. Відповідач затвердив тарифи та структуру тарифів без перевірки їх економічної обґрунтованості та за відсутності визначеної Порядком № 869 документації, тобто без дотримання вимог статей 30, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (пункт 47). Такий висновок суди попередніх інстанцій обґрунтували тим, що «упродовж розгляду справи відповідачем не надано містобудівної та землевпорядної документації на жоден з будинків, для яких затверджено тариф оскаржуваним розпорядженням від 06.06.2017, а надані технічні паспорти на деякі з будинків, виготовлені за часів Радянського Союзу, не відповідають фактичній площі будинків, при цьому акти щодо таких обмірів відсутні» (пункт 48). Суд не може погодитися з таким висновком, оскільки його зроблено з порушенням правил оцінки доказів (пункт 49);
		3) у пункті 51 - відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку № 869 тарифи на послуги розраховуються окремо за кожним будинком. Отже, суди мали оцінити Розпорядження №668 щодо кожного окремого будинку: чи був наявний технічний паспорт цього будинку; чи відповідає зазначена в технічному паспорті сумарна загальна площа реальній, а якщо не відповідає, то чим це підтверджується; яку загальну площу було взято для розрахунку тарифу; чи був тариф саме для цього конкретного будинку розрахований правильно;
		4) у пункті 52 - оскільки тарифи встановлюються щодо кожного окремого будинку, то у разі встановлення неправильності розрахунку тарифу для конкретного будинку, Розпорядження № 668 підлягає визнанню незаконним саме в частині встановлення тарифу щодо цього будинку, а не в цілому;
		5) у пункті 53 - висновки судів попередніх інстанцій про те, що «надані технічні паспорти на деякі з будинків, виготовлені за часів Радянського Союзу, не відповідають фактичній площі будинків» не можуть слугувати підставою для визнання тарифів необґрунтованими, оскільки законодавством не встановлено строку чинності технічних паспортів.
		Таким чином, вимога відповідача щодо виконання позивачем п. 1 оскаржуваного припису, який ґрунтується на скасованих Верховним Судом судових рішеннях, є протиправною та незаконною.
		Додатком до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» до Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій віднесено також прибирання прибудинкової території.
		Правовими положеннями статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-VIII визначено, що   прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному приміщенні.
		Як вбачається з акта перевірки, до складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площу, до якої застосований некоректний коефіцієнт приведення натуральної площі, а також надлишково збільшені площі прибудинкових територій. 
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 №23 «Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва» за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району» закріплено на праві повного господарського володіння основні фонди згідно з додатком № 1, в якому вказані шляхи та тротуари, мости та шляхопроводи, підземні пішохідні переходи, громадські туалети, із зазначенням їхніх площ та площі.
		Також, згідно з матеріалами справи рішенням Київської міської ради від 27.05.2010 №862/4300 «Про затвердження схем прибирання прибудинкових територій» районним у місті Києві радам у місячний термін доручено затвердити схеми прибирання прибудинкових територій для подальшого застосування їх при розрахунку тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
		Рішенням Солом`янської районної у м. Києві ради від 23.12.2009 р. № 486 «Про впорядкування показників площ прибудинкових територій, які мають бути враховані при розрахунку тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій», затверджено порядок розрахунку площ територій, що прибираються, та затверджено площі, які мають бути враховані в розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, а також доручено затвердити відповідні схеми прибудинкових територій по кожному будинку з урахуванням площі, зазначеної у п. 1 рішення.
		Таким чином, площі прибудинкової території будинків у Солом`янському районі міста Києва визначені план-схемами прибирання прибудинкової території, затвердженими відповідним рішенням Солом`янської районної в місті Києві ради та розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.07.2011 №576 «Про затвердження схем прибирання прибудинкових територій будинків комунальної власності».
		Так, розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2015 №442 та від 06.06.2017 №668 до структури тарифу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку включені послуги з прибирання прибудинкової території.
		Відповідно до частини першої   статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування»   акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
		Тобто, вказані рішення є обов`язковими для виконання позивачем, а тому він зобов`язаний у своїй діяльності враховувати площу прибудинкової території, визначену указаними план-схемами, затвердженими вищевказаними організаційно-розпорядчими актами районної в місті ради та її виконавчого комітету.
		Відповідно, доводи відповідача про те, що позивач безпідставно враховує частину площі, визначеної згаданими вище план-схемами, яка на праві повного господарського відання закріплена за КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району», є необґрунтованими.
		Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не надав жодного належного доказу на підтвердження висновку щодо формування позивачем, у період з 01.04.2016 по 31.03.2019, тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом врахування площ, які йому не належать, та які на праві повного господарського відання закріплені за КП «Шляхо-експлуатаційним управлінням по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району у м. Києві», на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 №23.
		Крім того, відповідачем, як контролюючим органом, в якості належних доказів, не надано суду схеми територій, які закріплені за КП «Шляхо-експлуатаційним управлінням по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району у м. Києві», що унеможливлює перевірку судом врахування позивачем площ, закріплених за названим підприємством.
		Отже, висновок ГУ Держпродспоживслужби в місті Києві про порушення КП «Шляхо-експлуатаційним управлінням по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району у м. Києві» законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, у зв`язку із формуванням позивачем, з 01.04.2016 по 31.03.2019, тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом врахування площ, які йому не належать, є протиправним, а тому п. 2 оскаржуваного припису підлягає скасуванню, як незаконний.
		Щодо підтвердження висновку про неосвоєння коштів по складовій тарифу Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та заливної каналізації і технічних пристроїв та елементів зовнішнього упорядження, за період з 01.01.2016 - 31.06.2017, по 949 житловим будинкам відповідач склав додаток №3 «Перелік житлових будинків, по яким кошти освоєні не в повному обсязі, за складовою «Поточний ремонт»,  згідно з розпорядженням КМДА від 30.04.2015 №442» до акта перевірки, відповідно до якого сума неосвоєних коштів складає 12 879 672, 33 грн.
		Так, контролюючий орган визначив розмір неосвоєних позивачем коштів як різницю між нарахованою ним сумою по складовій тарифу «Поточний ремонт» за період та здійсненими витратами на проведення поточного ремонту за цей період.
		Учасниками справи не заперечувалася та обставина, що до структури тарифу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку включені послуги з поточного ремонту.
		Пунктом 1.2 Примірного переліку, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 №150, передбачено роботи, які входять до поточного ремонту, які по суті є дрібними та частково ремонтними роботами, які повинні своєчасно проводитися, з метою забезпечення ефективної експлуатації будівлі.
		Відповідно до пункту 2.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий ремонт або реконструкцію.
		Відповідно до пунктів 2.4.3 та 2.4.4 Правил №76:
		- періодичність проведення поточного ремонту за кожним видом будинків, враховуючи їх технічний стан та місцеві умови, визначається власником жилого будинку;
		- перелік ремонтних робіт на кожен будинок, включений до річного плану поточного ремонту, розробляється виконавцем послуг або власником.
		Основними умовами надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, визначеними розпорядженням виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.03.2011 № 307, передбачено, що виконавці послуг зобов`язані забезпечити ведення обліку доходів і витрат по кожному будинку окремо. 
		Кошториси витрат складаються виконавцями послуг на рік окремо по кожному будинку та затверджуються власником будинку або уповноваженою ним особою (пункт 3); щорічне, протягом першого кварталу, наступного за звітним роком, здійснення перерахунків розміру тарифу на послуги для кожного будинку, виходячи з фактично понесених на протязі звітного року витрат для відповідного будинку в межах структури, періодичності та строків надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених цим розпорядженням, до повного їх відшкодування (пункт 8.2); щорічне надання районним у м. Києві державним адміністраціям інформації про роботи з поточного ремонту житлових будинків, що плануються виконуватись у наступному році та враховані при розрахунку тарифів на послуги відповідного будинку. Переліки робіт по поточному ремонту житлових будинків формуються пооб`єктно на підставі загальних оглядів, звернень мешканців, при включенні робіт по поточному ремонту в розрахунок тарифів на послуги та підлягають затвердженню власниками будинків або уповноваженими ними особами (пункт .8.3).
		Відповідно до пункту 8.5 цих Умов, виконавці окремо обліковують кошти, які надходитимуть від населення у складі плати за послуги по складовій «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньо-будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження (далі - поточний ремонт)» та використовують кошти, які надходитимуть від споживачів у складі плати за послуги по складовій «Поточний ремонт» виключно на поточний ремонт того житлового будинку, від мешканців якого надійшли вказані кошти.
		Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що визначення розміру неосвоєних коштів на поточний ремонт залежить, зокрема, від:
		- періодичності проведення цього виду ремонту за кожним видом будинків з урахуванням їхнього технічного стану та місцевих умов, визначеного власником;
		- включення відповідного виду ремонтних робіт на кожен будинок до річного плану поточного ремонту, що розробляється виконавцем послуг або власником.
		Між тим, стверджуючи про неосвоєння позивачем коштів на поточний ремонт, за період з 01.01.2016 по 31.06.2017, відповідач ні в акті перевірки, ні в додатку №3 до цього акта не вказав, яку періодичність проведення поточного ремонту ним взято до уваги при визначенні розміру неосвоєних позивачем коштів на поточний ремонт.
		Крім того, зважаючи на те, що поточний ремонт повинен здійснюватися відповідно до річного плану, складеного в установленому порядку, суд апеляційної інстанції зазначає, що результати перевірки освоєння позивачем коштів на поточний ремонт до завершення реалізації річного плану не можуть бути об`єктивними, оскільки відповідач свій висновок про неосвоєння позивачем коштів склав за півторарічний період.
		З огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що висновок відповідача про неосвоєння позивачем у повному обсязі коштів на проведення поточного будинку, за період з 01.01.2016 по 31.06.2017, є безпідставним.
		Відповідно до пункту 34 Порядку утримування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», виконавці під час виконання робіт можуть у разі потреби здійснювати перерозподіл витрат у структурі тарифів на послуги без зміни загального обсягу таких витрат та з урахуванням фактичної вартості наданих послуг у межах встановлених тарифів.
		Тобто, обґрунтованими є доводи позивача про наявність у нього права на перерозподіл у разі необхідності витрат, передбачених в структурі тарифів на проведення поточного ремонту, за спрямувати їх на інші першочергові цілі, адже реалізуючи таке право, позивач здійснював перерозподіл витрат у структурі тарифів, спрямовуючи необхідні кошти на першочергові виплати заробітної плати, сплату податків, оплату за електроенергії для роботи ліфтів, освітлення сходових клітин.
		Між тим, зазначені доводи позивача під час проведення планової перевірки помилково  не враховані відповідачем, а в ході судового розгляду справи - не спростовані.
		Отже, висновок ГУ Держпродспоживслужби в місті Києві про неосвоєння позивачем у повному обсязі коштів по складовій тарифу «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньо-будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв», за період з 01.01.2016 по 31.06.2017 року, по 949 житлових будинках є необґрунтованим, а тому п. 3 оскаржуваного припису є протиправним та підлягає скасуванню.
		Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки оскаржуваний припис ГУ Держпродспоживслужби в місті Києві в цілому є необґрунтованим, що зумовлює необхідність визнання його протиправним та скасування у повному обсязі.
		Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
		Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. 
		У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
		Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
		Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. 
		Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
		В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 
		Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві - залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року - залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                                      М.І. Кобаль
		 
		 
		Судді:                                                                                          Л.О. Костюк
		 
		 
		                                                                                                              А.Г. Степанюк
		 
		 
		Повний текст виготовлено 12.12.2022 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...