Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/4026/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2022. Зареєстровано: 14.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2022.

Номер судового провадження: 2/456/302/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 456/4026/21
		Провадження № 2/456/302/2022
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 листопада 2022 року                                                                        місто Стрий 
		 
		Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
		головуючої судді                                Гули Л. В. ,
		з участю секретаря                                Петренко Н.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування санкцій,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Стислий виклад позицій сторін.
		Позивачка ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву, уточнивши позовні вимоги, та просить зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на її особистому рахунку до стану 1805,04 грн (власні кошти), в якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій 26.08.2020 зі списанням 36667,42 грн; відновити залишок кредитних коштів на її особистому рахунку згідно з договором про надання банківських послуг № б/н від 14.09.2011, врахувавши внесену нею плату в сумі 9500,00 гривень в рахунок погашення боргу за договором № 20062429813048 від 24.06.2020, та списати нараховані у зв`язку з цим заборгованості за тілом кредиту, за простроченим тілом кредиту, за простроченими відсотками, пені, комісії, штрафні санкції, поклавши судові витрати на відповідача.
		В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 покликалася на те, що 24.06.2020 вона оформила в АТ КБ «ПриватБанк» споживчий кредит на купівлю мобільного телефону вартістю 12999 грн за договором № 20062429813048, який відповідно до графіка платежів становить 13012 грн, з терміном виплати до березня 2021 року, зі списанням грошових коштів за перший платіж в розмірі 1301,20 грн.
		При оформлені договору банк із нею обговорював лише єдине правило (зобов`язання): вона справно, згідно з графіком сплачує кредит, при бажанні може достроково його погасити. Нею було виконано всі умови, кошти сплачено відповідно до квитанцій, що додаються: 24.06.2020 - 1301,20 грн, 24.07.2020 - 1301,20 грн, 24.08.2020 - 1301,20 грн, 04.11.2020 - достроково погашено всю суму кредиту 9500 грн, а всього - 13403,60 грн. Вона повністю виконала свої зобов`язання перед банком. Натомість банк нарахував їй неіснуючу заборгованість, а коштами, внесеними достроково на погашення споживчого кредиту згідно з Договором № 20062429813048, розпорядився на власний розсуд, чим порушив її права як споживача.
		В листопаді 2020 року вона звернулася до КБ «ПриватБанк» з метою отримати довідку про погашення свого кредиту згідно з Договором № 20062429813048 від 24.06.2020 і з проханням підтвердити припинення зобов`язання та повне погашення кредиту «Оплата частинами» за цим Договором.
		Натомість Банк повідомив про те, що вона оформила інший кредит, а саме, що перевіркою, проведеною на підставі її звернення, було встановлено, що 26.08.2020, використовуючи її картку № НОМЕР_1 , був оформлений кредит «Оплата частинами» в інтернет-магазині «Епіцентр». Договір «Оплата частинами» не закритий, так як кошти, які вносились, ішли на погашення заборгованості по карті. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій рекомендували звернутися до правоохоронних органів. На даний час банк нарахував їй неіснуючий борг у розмірі 59085,26 грн.
		Банк вважає її винуватицею і боржницею за договором, якого вона не укладала, стороною якого не була і не можу бути. В кримінальному провадженні № 42020141330000046, порушеному за її заявами, вона визнана потерпілою, їй видано пам`ятку як потерпілій про її права та обов`язки. Вважає, що такий статус надає їй захист від претензій банку. 
		Банк неправомірно пов`язує обидва кредити з її іменем, як той, що оформлений нею на купівлю мобільного телефону, так і той, що оформлений у шахрайський спосіб від її імені, але не нею. В першому випадку, вона дійсно 24.06.2020 взяла споживчий кредит, проте 04.11.2020 погасила свою заборгованість, а в другому випадку - жодного кредиту (26.08.2020) вона не оформляла, зобов`язань перед Банком на себе не брала. Жодних неправомірних дій не вчиняла, закону не порушувала, як і Умов та правил надання банківських послуг. Ліміт карткового рахунку не збільшувала і жодних перерахувань у нічний час 26.08.2020 не здійснювала.
		Насправді Банк сам дав доступ злочинцям до її даних. Служба безпеки Банку ніяким чином не відреагувала на два фактори: нічний час, дзвінок, вона не беру слухавку. Система безпеки повинна була зафіксувати те, що відбувається переадресація дзвінків. Банк повинен був насторожитися, коли від її імені просили пароль (а вона вважає, що так і було, адже Банк навмисне не дав відповідь на її запит з проханням надати зміст переписки з її скриньки). Їй досі невідомо, яка справжня кількість дзвінків була від імені Банку, чому, якщо вона не відповіла на телефонний дзвінок, Банк продовжив переписку з нею і передавав паролі.
		Так, 26.08.2020 вночі відбулася подія, яка змусила її звернутися до працівників поліції із заявою про скоєння злочину. Використовуючи її персональні дані, невідома особа (особи) вночі, коли вона спала, здійснили доступ через інтернет до її банківської карточки (кредитка «Універсальна»), при цьому заблокували її сім-картку «Life», включили переадресацію дзвінків, щоб вона, в разі виявлення незаконних дій, не змогла будь-куди зателефонувати.
		26.08.2020 о 7:18 вона зайшла у Vіbег-повідомлення і прочитала повідомлення від родича, чому вона скинула йому 150 грн. Він був у «шаблонах» її «Приват24», на картковий рахунок «Монобанку». Також на телефоні побачила пропущений виклик з номеру НОМЕР_2 , який надійшов о 3:13 і якого вона не чула, оскільки спала. Також було повідомлення від мобільного оператора «Life» про те, що відбувається зміна налаштування переадресації. Цих CMC вона також не бачила, адже спала.
		Це її насторожило і вона увійшла в мобільний додаток «Приват24», де побачила, що у нічний час невідома особа (особи) здійснили підвищення кредитного ліміту на її картці «Універсальна» з суми 5000 грн до 35000 грн та вказану суму перераховано на чужі рахунки. Згодом вона перевірила свій акаунт і встановила, що від її імені через інтернет відбувалися пошуки товарів. Згодом від оператора «ПриватБанк» вона дізналася, що було придбано товар в магазині «Епіцентр» на загальну суму 10749 грн в оплату частинами зі списанням грошових коштів за перший платіж у сумі 2103 грн 22 коп. Також встановлено, що відбулося поповнення мобільного телефону № НОМЕР_3 невідомої їй особи на суму 250 грн.
		До Банку на телефон 3700 додзвонитися вона не могла. Лише о 9:22 26.09.2020 вона змогла відновити свою сім-картку і дізналася, що було включено переадресацію дзвінків. Встановлено, що з її телефону входили в її обліковий запис, велася переписка з банком, ймовірно, про зміну її паролю, але вся переписка в ньому була видалена. 
		Стверджує, що вона ніколи і нікому не повідомляла своїх паролів, особливо до карткових рахунків «ПриватБанку», ніхто і ніколи не запитував у неї паролів від її рахунків. До 26.08.2020 вона вважала себе і свої рахунки захищеними Банком.
		За ухвалою Стрийського міськрайонного суду в кримінальному провадженні №42020141330000046, внесеному до ЄРДР 22.09.2020 за її заявою, було надано доступ до інформації банку і встановлено, що того дня вночі хтось перекидав кошти з її рахунку на інші карткові рахунки «Монобанку». Також з відповіді мережі торгівельних центрів «Епіцентр» від 16.06.2021 встановлено прізвища осіб, які робили замовлення на велосипед і взяли в банку кредит з цією метою.
		Так, згідно з відповіддю ТЦ «Епіцентр» від 18.06.2021 в межах кримінального провадження № 42020141330000046 26.08.2020 було здійснено замовлення № 4061078 на купівлю одного велосипеда «Махх Pro 19» (48) М500 чорного-сірого кольору. Договір № 20082630113903 від 26.08.2020, сума договору 10749,00 грн. Замовлення та оплата за даний товар була здійснена на сайті 26.08.2020 о 01:49:11 картою «ПриватБанку» з оформленням миттєвого кредиту. Підтверджував замовлення 26.08.2020 о 14:32 покупець з телефону, що був вказаний у замовленні: НОМЕР_4 . В заяві вказується також конкретний адрес і прізвище замовника. Товар відправлявся «Новою поштою», проте його ніхто не забрав. Кошти по замовленню знаходяться у TOB «Епіцентр К», товар повернуто на склад.
		Таким чином, вона не мала жодного відношення до оформлення як договору купівлі-продажу велосипеда, так і до оформлення кредиту на чуже ім`я. Вона не є стороною договору і не повинна виконувати фінансові зобов`язання шахраїв.
		Банку відомо, що вона є потерпілою у кримінальному провадженні, але останній навмисно створює неіснуючий борг.
		Більше того, у зв`язку з оформленням даного договору (кредиту «Оплата частинами», проте вже на велосипед незнайомими їй людьми), Банк відмовляється закривати кредит, оформлений нею на купівлю мобільного телефону 24.06.2020 на суму 12999 грн. Відмовляється визнавати його виконаним і видати їй довідку про відсутність заборгованості.
		Це ще раз підтверджує її доводи про те, що відповідач зігнорував її права як споживача, надана ним послуга, яка, зокрема, передбачала захист її персональних даних, не була виконана.
		Банк не готовий протистояти кіберзлочинам, з іншого боку, Банк жодним чином не застерігає клієнтів, як їм протидіяти, не інформує, чого саме остерігатися. Така поведінка відповідача примушує її звернутися за захистом своїх прав до суду.
		Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на позовну заяву, в якому вимоги ОСОБА_1 заперечує в повному обсязі. Зокрема, зазначає про недопустимість уникнення стягнення боргу на підставі покликань позивачки на загальні засади цивільного законодавства, акцентує увагу на долучені докази, які не відповідають вимогам ст. 77-80 ЦПК України.
		Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
		 
		Заяви та клопотання сторін та процесуальні рішення, постановлені по справі.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2021 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 45/
		Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.08.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування санкцій прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 14.09.2021. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 46/.
		14.09.2021 представником відповідача АТ КБ «Приватбанк» адвокатом Гнатишаком О.В. подано заяву про відкладення судового засідання та участь в розгляді справи в режимі відеоконференції /а.с. 54-62/. 
		Ухвалою суду від 07.10.2021 підготовче засідання відкладено на 04.11.2021 та постановлено таке проводити в режимі відеоконференції /а.с. 65/.
		07.10.2021 представником позивачки адвокатом Карпінець В.Ю. подано клопотання про витребування доказів /а.с. 67-72/.
		03.11.2021 представником позивачки адвокатом Карпінець В.Ю. подано клопотання про допит свідків /а.с. 78/.
		Ухвалою від 04.11.2021 підготовче судове засідання відкладено на 23.11.2021 /а.с. 79/.
		 
		Ухвалою від 23.11.2021 підготовче судове засідання відкладено на 14.12.2021 /а.с. 85/.
		14.12.2021 представником позивачки адвокатом Карпінець В.Ю. подано клопотання про витребування доказів /а.с. 87-88/.
		05.01.2022 представником відповідача АТ КБ «Приватбанк» адвокатом Гнатишаком О.В. подано заяву про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції /а.с. 94-95/. 
		Ухвалою суду від 06.01.2022 клопотання представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Гнатишака О.В. задоволено та постановлено проводити засідання в режимі відеоконференції /а.с. 96/.
		12.01.2022 представником позивачки адвокатом Карпінець В.Ю. подано клопотання про долучення доказів та заяву про уточнення позовних вимог /а.с. 97-135, 140/.
		Ухвалою від 12.01.2022 підготовче судове засідання відкладено на 03.02.2021 /а.с. 139/.
		08.02.2022 представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк» адвокатом Гнатишаком О.В. подано відзив на позовну заяву, в т.ч. уточнені позовні вимоги /а.с. 149-151/. 
		Ухвалою від 23.02.2022 підготовче судове засідання відкладено на 17.03.2022 /а.с. 153/.
		Ухвалою суду від 17.03.2022 витребувано у відповідача запитувану стороною позивача інформацію /а.с. 158/.
		10.06.2022 представником позивачки адвокатом Карпінець В.Ю. подано заяву про уточнення позовних вимог /а.с. 178-179/.
		Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.06.2022 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування санкцій. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 25.07.2022 /а.с. 183/.
		Ухвалою від 20.09.2022 справу розглядом відкладено на 10.10.2022 /а.с. 198/.
		Розгляд справи по суті відбувся 18.11.2022 за участі позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Карпінець В.Ю. та представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Гнатишака О.В. (в режимі відеоконференції).
		 
		Узагальнення доводів сторін та інші процесуальні дії у справі.
		Позивачка ОСОБА_1 , допитана в судовому засіданні 18.11.2022 в якості свідка, суду пояснила, що 26.08.2020 звернулася в магазин « Лайфселл », бо не могла нікуди додзвонитися та відновила свою сім-картку, отримавши її дублікат. Оператор повідомив її, що була ввімкнена переадресація. Як це було здійснено, їй невідомо. Напередодні вночі 26.08.2020 з її карти перераховувалися кошти на рахунки користувачів « Монобанку ». Вказаних переказів не здійснювала, незважаючи на те, що в переліку таких є й переказ коштів на суму 150 грн її племіннику. Ліміт кредитної картки збільшувати не бажала, оскільки була платоспроможною. Доступ до її мобільного телефону ніхто не мав, пін-коду картки нікому не повідомляла.
		Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Карпінець В.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові, просили їх задовольнити.
		В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Гнатишак О.В. позов заперечив з підстав, наведених у відзиві, пояснивши, що всі операції, зазначені в позові, пройшли з відома позивачки, оскільки обов`язковою є електронна ідентифікація користувача. При цьому позивачка не змогла пояснити, як відбулася переадресація, як було здійснено переказ коштів на суму 150 грн її племіннику.
		Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.
		Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
		Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що між сторонами існують договірні відносини, а саме: 24.06.2020 позивачкою ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» було оформлено споживчий кредит на купівлю мобільного телефону вартістю 12999 грн за договором № 20062429813048, який згідно з графіком платежів становить 13012 грн, з терміном виплати до березня 2021 року, зі списанням грошових коштів за перший платіж у розмірі 1301,20 грн. ОСОБА_1 у відповідній анкеті власним підписом підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та загальну вартість кредиту /а.с. 9-14, 32/.
		Товарним чеком, виданим ФОП ОСОБА_3 від 26.08.2020, підтверджується сплата позивачкою ОСОБА_1 50 грн за заміну сім-карти «Lifecell» /а.с. 15/.
		З відповіді Управління протидії кіберзлочинам у Львівській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України № 3498/38/102-2020 від 27.08.2020 судом встановлено факт звернення ОСОБА_1 із заявою про вчинення щодо неї протиправних дій та скерування вказаної заяви разом з матеріалами проведеної перевірки до Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області /а.с. 16/.
		З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що Стрийською місцевою прокуратурою за зверненням ОСОБА_1 з приводу заволодіння невстановленою особою її коштами, розміщеними на рахунку АТ КБ «Приватбанк», зареєстровано кримінальне провадження № 42020141330000046 від 22.09.2020 /а.с. 22/.
		Судом встановлено, що 19.11.2020 ОСОБА_1 звернулась із заявою до АТ КБ «ПриватБанк» про надання інформації щодо зарахування внесених нею коштів у сумі 9500 грн на погашення отриманого нею споживчого кредиту та підтвердження припинення зобов`язання та повне погашення кредиту «Оплата частинами» за договором № 20062429813048 від 24.06.2020 /а.с. 24-25/.
		З відповіді на заяву ОСОБА_1 , наданої АТ КБ «ПриватБанк» за № 20.1.0.0.0/7-201125/13018 від 22.12.2020, судом встановлено, що 26.08.2020, використовуючи платіжну картку № НОМЕР_1 , був оформлений кредит «Оплата частинами» в інтернет-магазині «Епіцентр». Оформлення кредиту супроводжувалося авторизацією з правильним введенням нанесених на карті даних. Договір «Оплата частинами» не закритий, кошти, які вносилися, пішли на погашення заборгованості по карті /а.с. 27-28/.
		З відповіді ТОВ «Епіцентр К» № 807/18 від 18.06.2021, наданої старшому слідчому Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Суслову С.В., судом встановлено, що 26.08.2020 було здійснено покупку одного велосипеда «Махх Pro 19» (48) М500 чорно-сірого кольору. Договір № 20082630113903 від 26.08.2020, сума договору 10749,00 грн. Замовлення та оплата за даний товар була здійснена на сайті 26.08.2020 о 01:49:11 картою «ПриватБанку» з оформленням миттєвого кредиту. Підтверджував замовлення 26.08.2020 о 14:32 покупець з телефону, що був вказаний у замовленні: НОМЕР_4 . В заяві вказується також конкретний адрес і прізвище замовника. Товар відправлявся «Новою поштою», проте його ніхто не забрав. Кошти по замовленню знаходяться у TOB «Епіцентр К», товар повернуто на склад /а.с. 26/.
		Долучені до позову платіжні документи підтверджують переказ грошових коштів з карти позивачки НОМЕР_5 26.08.2020 та сплату нею коштів на виконання договору №20062429813048 від 24.06.2020 /а.с. 31-39/.
		Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачкою як володільцем банківського рахунку.
		 
		Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
		Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
		До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» (надалі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів».
		Так, ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
		Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
		Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII умови угоди є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону).
		Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до вимог п. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		У пунктах 32.1, 32.7 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон) визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.
		Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону в разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
		Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 Закону).
		Згідно з пунктом 14.16 статті 14 цього Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Відповідно до пункту 14.14 статті 14 цього Закону під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.
		Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений Положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» (надалі - Положення), затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів».
		Вимоги цього Положення поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач).
		Так, згідно з п. 5-9 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням цієї операції.
		Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
		 
		Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).
		Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що на ім`я позивачки ОСОБА_1 відкрита картка «Універсальна» НОМЕР_6 , яку вона 26.08.2020 закрила та відкрила нову картку НОМЕР_7 , договір банківського обслуговування НОМЕР_8 . Укладання договору здійснювалося підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та з урахуванням ст. 633, 634 Цивільного кодексу України. Підписавши цю анкету-заяву, позивачка погодились з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), в тому числі з умовами та правилами обслуговування по платіжних картках, розташованими на сайті Банку, які разом з цією анкетою-заявою складають договір банківського обслуговування (далі - Договір).
		Також встановлено та не заперечується сторонами, що за карткою НОМЕР_6 позивачкою був оформлений договір «Оплата частинами» № 20062429813048 від 24.06.2020, за яким обліковується непогашена заборгованість.
		04.11.2020 ОСОБА_1 здійснила поповнення карти у розмірі 9500,00 грн. Станом на 04.11.2020 заборгованість за користування кредитним лімітом становила 42197,84 грн, після внесення коштів заборгованість склала 34053,56 грн. Внесені кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості за карткою, після чого було здійснено списання коштів у рахунок погашення регулярних платежів за договором 2006 **** 3048 «Оплата частинами».
		Також позивачка мала діючий договір № 20082630113903 «Оплата частинами», за яким було здійснено списання регулярних платежів.
		Станом на час розгляду справи договір № 20082630113903 від 26.08.2020 закритий, кредит погашено.
		Договір № 20062429813048 є діючим, заборгованість за ним непогашена /а.с. 29-30/.
		Пунктом 2.1.1.3.4 Умов передбачено, що кошти, отримані від Клієнта для погашення заборгованості за кредитом, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, насамперед, направляються для погашення: прострочених процентів за користування кредитом, простроченої до повернення суми кредиту (тіла кредиту), процентів до сплати по кредиту, далі - тіла кредиту до оплати, процентів від суми неповернутого в строк кредиту згідно з п. 2.1.1.2.12 цього Договору, пені згідно з п. 2.1.1.8.1 цього Договору.
		При цьому Сторони узгодили, що у разі виникнення за кредитною карткою несанкціонованого овердрафту, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого Банком кредитного ліміту, що обумовлений Договором із Банком і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення, черговість, визначена абзацом 1 п. 2.1.1.3.4 цього Договору, змінюється.
		Відповідно до пункту 2.1.1.5.1 Умов Клієнт зобов`язаний здійснювати погашення кредиту в строки та в розмірах, визначених п. 2.1.1.3.1, 2.1.1.3.2 цього Договору.
		Договір починає діяти з дати встановлення кредитного ліміту на картці та діє протягом 12 місяців, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 2.1.1.9.1 Умов).
		Згідно з пунктом 2.7.4.1.1 Умов Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту (держателю кредитної картки Банку/Позичальнику) строковий кредит (далі - Кредит) на споживчі цілі у розмірі, визначеному Договором, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення Кредиту та сплати комісії в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування. Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит у строк, встановлений у чеку (п. 2.7.4.2.2.4 Умов).
		Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Карпінець В.Ю., аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликаються на те, що збільшення кредитного ліміту позивачка не здійснювала, договору від 26.08.2020 «Оплата частинами», перерахування коштів на користь третіх осіб 26.08.2020 не здійснювала, а стала жертвою шахраїв, які внаслідок неналежного захисту з боку відповідача, вчинили неправомірні дії щодо неї.
		Водночас, представник відповідача, заперечуючи повністю проти позову, покликається на те, що всі операції, зазначені в позові, пройшли з відома позивачки, оскільки мала місце електронна ідентифікація користувача. При цьому під час входу в аккаунт «Приват24» прив`язка до жодного пристрою не здійснюється.
		Надаючи оцінку аргументам сторін, суд вважає аргументи позивачки та її представника адвоката Карпінець В.Ю. помилковими, аргументи представника відповідача належним чином обґрунтованими та мотивованими.
		Так, п. 2.1.1.7.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що держатель Карти несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Карті даних, до моменту звернення Власника Карти в Банк та блокування Карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Карти в СТОПЛИСТ платіжної системи.
		Пунктом 2.1.1.7.3. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що у разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесеними на карті даними.
		Відповідно до п. 4.14.16 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором.
		До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач.
		Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не здійснювались користувачем.
		Відповідно до Умов та правил Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки /рахунку/ на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами.
		Таким чином, держатель платіжної картки зобов`язаний зберігати платіжну картку та інформацію, яка дає змогу користуватися нею (у тому числі ПІН), контролювати рух коштів за своїм картрахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися держателем. Клієнт чи її держатель має негайно повідомити банк про втрату платіжної картки в порядку, передбаченому договором, в іншому разі емітент не несе відповідальності за переказ коштів, ініційований за допомогою цієї платіжної картки, до отримання такого повідомлення. Таким чином, до повідомлення банку про постановку карти в СТОПЛИСТ платіжної системи, способом обумовленим договором, відповідальність за операції, ініційовані за допомогою платіжної картки, несе її держатель.
		Клієнт, у свою чергу, мас право стягнути суму відшкодування з винних осіб, встановлених у кримінальному порядку, якщо такі особи будуть виявлені.
		Позивачкою не надано суду доказів того, що нею було своєчасно повідомлено Банк щодо незаконного використання картки. Відповідно до матеріалів справи клієнтом не вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІНу (персонального ідентифікаційного номера). Тому в даному випадку відповідальність за операції, що проводилися, несе тільки клієнт.
		Суд критично оцінює долучені позивачкою відомості про ІР-адреси гаджетів, належних ОСОБА_1 , оскільки такі жодним чином не підтверджують обставин, якими обґрунтовується позов.
		Так, відповідно до наданого представником відповідача за результатами проведення службової перевірки судом встановлено, що в ніч з 25 на 26 серпня 2020 року вхід в аккаунт «Приват24» клієнта ОСОБА_1 мав місце відповідно до діючої процедури за логіном та паролем клієнта, що не змінювались. Зміна паролю входу в аккаунт «Приват24» ОСОБА_1 мала місце 26.08.2020 лише о 08:11:29 та 27.08.2020 о 06:39:54, тобто зміна паролю входу в аккаунт «Приват24» ОСОБА_1 відбулася після здійснення операцій, що нею оспорюються. Вхід в аккаунт «Приват24» в ніч з 25 на 26.08.2020 відбувався під стандартним паролем клієнта ОСОБА_1 . Вхід у свій аккаунт «Приват24» в ніч з 25 на 26.08.2020 ОСОБА_1 здійснила особисто. Платежі, які відбувалися зазначений час, відбувалися з відповідними підтвердженнями з її сторони. Відтак відповідальність за здійснення оспорюваних транзакцій лежить на ОСОБА_1 /а.с. 171-174/
		Крім цього, суд враховує, що списання коштів з рахунку ОСОБА_1 через застосунок «Приват24» відбувалося з використанням закріпленого «фінансового» мобільного номера телефону.
		У зв`язку з наведеним суд вважає за необхідне звернути увагу, що недостатньо лише випустити іншу сім-картку Клієнта, здійснити переадресацію або мати «фінансовий» мобільний номер телефону клієнта, потрібно ще обов`язково знати пароль входу в аккаунт «Приват24», а щоб його змінити, необхідно володіти ПІН-кодом діючої картки Клієнта. Щоб зняти кошти в банкоматі без картки, необхідно також знати ПІН-код картки, з якої знімаються кошти, для того щоб змінити «фінансовий» мобільний номер телефону, необхідно в обов`язковому випадку вводити ПІН-код картки, для того, щоб переказати гроші через IVR- меню, необхідно знати 4 цифри карток.
		Тобто, без розголошення чи передачі з боку позивачки ОСОБА_1 ПІН-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа, навіть перевипустивши сім-картку, або маючи «фінансовий» мобільний номер телефону клієнта, не змогла б ні зайти в аккаунт «Приват24», ні змінити «фінансовий» мобільний номер телефону клієнта, ні зняти чи переказати грошові кошти.
		Пунктом 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року в справі № 6-71 цс 15.
		Отже, з урахуванням вищезазначеного, саме позивачка повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій.
		Враховуючи вищевикладене, положення умов договору між сторонами, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення № 705 відповідачем не порушено жодних вимог чинного законодавства, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову не впливають.
		 
		Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
		В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
		Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
		Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
		 
		Щодо судових витрат.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
		Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , остання зверталась до суду в порядку, передбаченому Законом України «Про захист прав споживачів», а тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.
		Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		Відмовити в позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування санкцій.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення складено 28 листопада 2022 року
		 
		Суддя                                                Л.В.Гула

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...