Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/5295/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2022. Зареєстровано: 14.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2022.

Номер судового провадження: 2/592/1525/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                   Справа№592/5295/22
		                               Провадження №2/592/1525/22 
		           
		РІШЕННЯ
		                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        
		13 грудня 2022 року                                         м.Суми
		Ковпаківський районний суд міста Суми в складі: головуючого-судді Катрич О.М.,за участю секретаря - Подпрятова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» про визнання транзакцій нечинними,                     
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач через представника адвоката Пулинець Б.А. звернувся до суду з позовом, та свої вимоги мотивуєтим,що1 5 лютого 2021року ОСОБА_1 дізнався,що невстановленіособи отримавшисамостійно доступдо йогомобільного номерутелефону,за допомогоюякого використовуючийого рахунок НОМЕР_1 в АТ«УНІВЕРСАЛ БАНК"отримали кредитнікошти всумі 50000грн.,які вподальшому перерахувалина іншірахунки іперевели їхв готівку. Позивач одразу повідомив Відповідача про шахрайські дії відносно його рахунку.
		В діях невідомих осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки), про що 16 лютого 2021 року позивач звернувся з заявою про вчинення кримінального правопорушення до Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області. 
		Так, позивачем не було вчинено жодних дій, які могли б бути спрямовані на отримання кредитних коштів від Відповідача. Позивач не виявив бажання на набуття коштів, не надавав жодних документів для проведення транзакцій щодо отримання коштів у сумі 20 800 грн. та 27 955 грн. 22 коп.
		Відповідно до пункту 3 розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Згідно з пунктом 5 розділу 6 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Відповідно до пунктів 7, 8 Положення, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. За змістом вищенаведених норм, які є спеціальними для спірних правовідносин, тягар доказування зазначених обставин несе банк.
		Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ШН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
		Стаття 18Закону України"Прозахист правспоживачів"передбачає порядоквизнання недійснимиумов договорів,що обмежуютьправа споживача.Відповідно доположень вказаноїстатті продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, яві є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
		Частиною 3 статті 18 Закону визначений приблизний (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, 10) установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.
		При укладенні договору Позивач не мав реальної можливості ознайомитись з умовами договору, і за умови не погодження з його положеннями - відмовитися від Його укладення.
		Таким чином, позивачем не було надіслано жодної заяви на отримання коштів, а також не вчинено жодних дій для отримання коштів від AT "УНІВЕРСАЛ БАНК".
		Просить суд:
		1)Визнати транзакціїщодо переказу14.02.2021року коштівз рахунку ОСОБА_1  НОМЕР_1 , відкритому в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК", на загальну суму 48 755 грн. 22 коп. на інші рахунки не чинними; 2) Зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 48 755 грн. 22 коп. шляхом відновлення їх на рахунку НОМЕР_1 ; 3) Скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані товариством за опротестованими ОСОБА_1 транзакціями.
		Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
		 
		19.09.2022 року представник відповідача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК"- адвокат Титаренко В.М. надав відзив(а.с. 33-39), а також 07.12.2022 року надав додаткові письмові пояснення (а.с. 125-131), в яких зазначив, що 19.03.2019 року між позивачем і банком було укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank» з відповідними умовами. Того ж дня, Позивач власноруч підписав Анкету-заяву Договору про надання банківських послуг «Моноbапк», підписавши вказану вище Анкету-заяву, Позивач погодився з тим, що ця Анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов`язувався його виконувати.                            Як вбачається з систем AT «Універсал банк» при авторизації в Мобільному додатку в період з 13.02.2021-18.02.2021 (дата виконання оспорюваних Позивачем транзакцій та декілька супутніх днів, що йшли після та передували даті вчинення оспорюваних транзакцій), використовувався мобільний пристрій, який був закріплений за Позивачем як основний пристрій використання Мобільного додатку, а саме: мобільний пристрій doogee s55, який являвся довіреним пристроєм Позивача. Так, безпосередньо перед проведенням оспорюваних транзакцій Позивачем було здійснені входи до мобільного додатку за допомогою введення ПІН-коду з його мобільного пристрою, а саме, за вказаний період, перший вхід здійснено: 14.02.2021 о 10:32 год, (оспорювані Позивачем транзакції на загальну суму48755,22грн.,були проведені14.02.2021о 13:09:58(насуму 27 955.22 грн.) та 14.02.2021 о 13:24:13 (на суму 20 800.00). Наступні входи (авторизації) Позивача були здійснені з того ж пристрою. При цьому звертає увагу суду, що ПІН-код був введений вірно, що свідчить, про те що його вводив сам Позивач, оскільки повідомлень від нього про втрату мобільного телефону не надходило, зміни довіреного пристрою для входу в мобільний додаток також не було. Про списання коштів за оспорюваними позивачем транзакціями банком надсилалися в мобільний додаток відповідні пуш повідомлення.
		Саме на Позивача покладено як обов`язок нерозголошення інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, так і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення інформації.                
		На виконання п. 5.2. Глави 5 Розділу 1 та п.п. 5.4.1 п. 5.4. Глави 5 Розділу 2 Умов Банком були направлені push-повідомлення про проведення всіх оспорюваних позивачем операцій, що відбулися 14.02.2021 р.
		Більш того, заявляючи, що 15 лютого 2021 року Позивач дізнався, що невстановлені особи отримавши доступ до його мобільного телефону, останній одразу повідомив Відповідача, не відповідає дійсності, зважаючи, що оспорювані транзакції було проведено 14.02.2021, тобто за день до звернення Клієнта. Проте, згідно Довідки про входи Клієнтом до мобільного додатку Monobank, після оспорюваних транзакцій ще в той же день було здійснено додатково 10 входів.    Викладене свідчить, що твердження Позивача про те, що йому стало відомо про проведені 14.02.2021 транзакції лише 15.02.2021 не відповідають дійсності, оскільки як вже зазначалося як перед проведенням спірних операцій так і після їх проведення Позивач здійснював вхід до свого мобільного додатку в той же день, а відтак не міг не бачити як направлене Банком до мобільного додатку push-повідомлення про проведення транзакції так і списання коштів (зміну балансу рахунку).
		Окремо наголошує на аудіо-запис розмови Позивача з представником Банку з приводу ситуації, що сталася, з якої випливає, що транзакції було здійснено внаслідок торгівлі Позивачем на торговому майданчику «ОЛХ», а на 4:50 Позивач визнає, що власноруч вчинив оспорювані транзакції. 
		AT «Універсал Банк» вважає, що позовні вимоги є недоведеними суду належними, допустимими та достатніми доказами.
		Просить відмовити у задоволенні позовних вимог та справу розглядати без його участі. (а.с.135) 
		 
		Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази сторонами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 
		Як було встановлено під час розгляду справи, 19.03.2019 року між  ОСОБА_1  і АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК" було укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank» з відповідними умовами. Того ж дня, Позивач власноруч підписав Анкету-заяву Договору про надання банківських послуг «Моноbапк», підписавши вказану вище Анкету-заяву, Позивач погодився з тим, що ця Анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов`язувався його виконувати. Посилання позивача на те, що він не мав реальної можливості ознайомитись з умовами договору,і заумови непогодження зйого положеннями-відмовитися відйого укладенняне заслуговуютьна увагу,так як єголослівними іне підтверджуютьсяжодними доказами. (а.с. 40-88). 
		Відповідно до умов вказаного договору відповідачем було відкрито на ім`я  ОСОБА_1 картковий рахунок в українських гривнях та надано у користування платіжну картку, що також спростовую доводи позивача про те, що позивачем не було надіслано жодної заяви на отримання коштів, а також не вчинено жодних дій для отримання коштів від AT "УНІВЕРСАЛ БАНК". (а.с.89-109) 
		17.02.2021 року за заявою  ОСОБА_1 від 16.02.2021 року були внесені відомості до ЄРДР за ст. 190 ч. 1 КК України (шахрайство) та розпочато досудове розслідування № 12021205520000234 (а.с.11) Постановою слідчого від 21.10.2021 року ОСОБА_1 визнано потерпілим. (а.с.17) Разом з цим, під час розслідування даного кримінального провадження, ОСОБА_1 звертається до суду із даним позовом в порядку цивільного судочинства, посилаючись на норми чинного законодавства, в тому числі, на положення статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", яка передбачає порядок визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. З цього приводу слід зазначити наступне. 
		У відповідності до вимог п. 14.12. ст. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Згідно постанови НБУ "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів" від 05.11.2014 № 705 (розділ IV п. 1 -4) /далі - Постанова №705/:
		«1. Користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
		Емітент має право передати електронний платіжний засіб, емітований на ім`я користувача, довіреній особі або представнику користувача.
		Представник користувача має право отримати електронний платіжний засіб за довіреністю, що видана користувачем та посвідчена в установленому законодавством порядку. У такому разі емітент не несе відповідальності за проведення операцій з використанням такого електронного платіжного засобу, виданого представнику за довіреністю.
		Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.
		2. Емітент зобов`язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу.
		Емітент під час видачі електронного платіжного засобу зобов`язаний проінформувати держателя про можливість або неможливість зміни ПІНу. Перша зміна ПІНу здійснюється безкоштовно.
		Емітент має право передати електронний платіжний засіб держателю або представнику користувача через агента.
		3. Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором:
		1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу;
		2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; .
		3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку.
		4) Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		4. Користувач відповідно до умов договору зобов`язаний надати банку інформацію для здійснення контактів з ним, а банк зобов`язаний зберігати цю інформацію протягом дії договору.»
		Пункт 9 розділу VI зазначеного Положення звільняє користувача платіжного засобу від відповідальності за здійснення платіжних операцій, лише у випадку коли електронний платіжний засіб було використано без електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача.
		Одночасно, як зазначено вище, п. 5 розділу VI Положення покладає на користувача обов`язок контролювати рух коштів за своїм рахунком, а п. 6 розділу VI Положення розмежовує ризик та відповідальність користувача за збитки від здійснення операцій моментом повідомлення користувачем банку про втрату електронного платіжного засобу.
		З урахуванням викладеного саме на Позивача покладено як обов`язок нерозголошення інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, так і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення інформації.
		Таке застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, кореспондується із зазначеними у постанові Верховного Суду висновками від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15.
		Відповідно до п. 6. розділу IV Постанови №705:
		«Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів». 
		Статтею 1071 ЦК України визначено підстави списання грошових коштів з рахунку клієнта. Так, за загальним правилом, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження, (ч. 1 ст. 1071 ЦК України).
		Тобто, тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк в свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність.
		Частиною 2 ст. 1071 ЦК України встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження. 
		Як убачається із довідки про входи ОСОБА_1 до мобільного додатку «Monobank» за період 13.02.2021 року по 18.02.2021 року, позивачем було здійснені входи до мобільного додатку за допомогою введення ПІН-коду з його мобільного пристрою, а саме, за вказаний період, перший вхід здійснено: 14.02.2021 о 10:32 год, (оспорювані Позивачем транзакції на загальну суму48755,22грн.,були проведені14.02.2021о 13:09:58(насуму 27 955.22 грн.) та 14.02.2021 о 13:24:13 (на суму 20 800.00). Наступні входи (авторизації) Позивача були здійснені з того ж пристрою. (а.с.110-112)
		Це дає підстави вважати, що ПІН-код був введений вірно, що свідчить, про те, що його вводив сам Позивач, оскільки повідомлень від нього про втрату мобільного телефону не надходило, зміни довіреного пристрою для входу в мобільний додаток також не було. Про списання коштів за оспорюваними позивачем транзакціями банком надсилалися в мобільний додаток відповідні пуш повідомлення. Таких доводів відповідача спростовано не було. 
		Крім цього, відповідачем надано диск та роздруківка до нього (а.с.114, 116), з яких убачаються телефонні дзвінки та розмови, зазначені представником у відзиві на позовну заяву. Вказані спірні операції були здійснені до 16.02.2021, тобто до повідомлення відповідача про відсутність коштів на рахунку, а позивачем не доведено факту списання грошових коштів з його рахунку чи працівниками банку, чи іншими особами, чи шляхом обману чи зловживання довірою позивача, наразі триває досудове розслідування № 12021205520000234, проводяться певні слідчі дії та остаточне рішення не прийнято. Позивачем не доведено у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України ті обставини, що втрата грошей сталася внаслідок незаконних дій відповідача. Тому відсутні будь- які правові підстави для задоволення позову, згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивачем на надано достатньо та беззаперечно доказів на підтвердження своїх вимог .
		Керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд 
		   
		ВИРІШИВ :
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю. 
		 
		   Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		       
		 
		 
		Суддя                                        О.М. Катрич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...