Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/2222/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2022. Зареєстровано: 14.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2022.
Дата набрання законної сили: 29.09.2022
Номер судового провадження: 2/361/675/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 361/2222/21 
		Провадження № 2/361/675/22 
		29.08.2022
		 
		 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ 
		                       
		29 серпня 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі: 
		судді - Сердинського В.С.
		при секретарях - Удовенко Д.С., Бас Я.В.,
		розглянувши у відкритому судовомузасіданні взалі судум.Бровари впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,
		 
		установив:
		    ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, та відшкодування моральної шкоди.
		Позивач зазначала, що вона з 18.01.2016 є засновником друкованого засобу масової інформації - газети «Сектор Життя» загальнодержавної сфери розповсюдження, що поширюється безоплатно з благодійною метою та з метою захисту прав людини і громадянина та основоположних свобод.
		Редакцією газети «Сектор Життя» було розміщено на своїй сторінці у соціальній мережі "Fасеbоок" за адресою в мережі Інтернет: https://www.facebook.com/sektorlife/ пост з текстом наступного змісту: «Редакція у пошуках постраждалих, осіб, які придбали квартири у розстрочку в цьому будинку. Маємо вже два випадки неотримання квартир після повної оплати. Просимо звертатись зручним для вас способом». До зазначеної публікації було прикріплено фото відповідного будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .
		20.02.2021 р., позивачем з її персональної сторінки у соціальній мережі «Fасеbоок» за адресою в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_1  було розповсюджено даний пост газети та поширено його ж на сторінці групи у соціальній мережі «Fасеbоок» « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є загальнодоступною та нараховує близько 74.5 тис осіб.
		20.02.2021 р., під публікацією позивача у групі «Мої Бровари» ОСОБА_2 з його сторінки у соціальній мережі «Fасеbоок» було залишено в її адресу коментарі наступного змісту: «Ты (ненормативна лексика), тебе платит деньги мошенник и ты их отрабатываешь. Все что ты пишешь все (ненормативна лексика) и провокация. Ты просто проплаченая (ненормативна лексика)» та « ІНФОРМАЦІЯ_4 , напиши факты, кто конкретно недоволен? ОСОБА_3 не напишешь, то ты подтвердишь мои слова, что ты не журналистка, а проплаченая (ненормативна лексика)».
		Дана публікація (коментар) ОСОБА_2 доступна для загального ознайомлення всіх користувачів соціальної мережі «Fасеbоок», котрі відвідали сторінку.
		Вважає, що такі дії ОСОБА_2 порушенням її права на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації та містять у собі написи та вираження зухвалого змісту, що були адресовані конкретно позивачу.
		Зміст вказаного вище тексту містить фактичні твердження, наклеп, які ОСОБА_2 поширював «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а також з метою приниження честі, гідності та ділової репутації позивача особисто.
		Оскільки інформація сформульована відповідачем способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому форма вираження вищезазначеної інформації не містить критики або оцінки дій, без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, то вважає, що така інформація є недостовірною, такою, що порушує особисті немайнові права позивача.
		Дана публікація (коментарі) ОСОБА_2 доступна для загального ознайомлення всіх користувачів соціальної мережі «Fасеbоок», котрі відвідали сторінку групи у соціальній мережі «Fасеbоок» «Мої Бровари», яка є загальнодоступною та нараховує близько 74.5 тис осіб.
		Із доданих до позову документів вважає, що можливо встановити, що оспорювана інформація, дійсно була поширена у соціальній мережі «Fасеbоок» зі сторінки « ОСОБА_4 », яка з огляду на розміщену на ній персональну інформацію (фотографії, персональні дані) належить саме відповідачеві.
		Позивач вважає, що поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку її особи в очах оточуючих, зокрема, всіх користувачів соціальної мережі «Fасеbоок», які зайшли до групи «Мої Бровари» та побачили дописи відповідача.
		Вважає, що метою даних дій з боку відповідача є дискредитація позивача, як особи, яка є журналістом, засновником друкованого засобу масової інформації - газети, що поширюється безоплатно з благодійною метою та з метою захисту прав людини і громадянина та основоположних свобод та створення негативного резонансу щодо її персони.
		Також позивач зазначала, що у зв?язку із приниженням її честі, гідності, та ділової репутації вона зазнала страждань, тому вважає, що сума у розмірі 150000 грн. 00 коп. є необхідною для відшкодування моральної шкоди.
		Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її честі та недоторканості ділової репутації, розповсюджену інформацію ОСОБА_2 в коментарях з його особистої сторінки в соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_1 наступного змісту: «(Ненормативна лексика), тебе платит деньги мошенник и ты их отрабатываешь. Все что ты пишешь все (ненормативна лексика) и провокация. Ты просто проплаченая (ненормативна лексика)» та « ІНФОРМАЦІЯ_4 , напиши факты, кто конкретно недоволен? ОСОБА_3 не напишешь, то ты подтвердишь мои слова, что ты не журналистка, а проплаченая (ненормативна лексика)». 
		Зобов?язати ОСОБА_2 не пізніше п?яти днів від набрання рішенням законної сили, спростувати поширену ним інформацію шляхом розміщення в соціальній мережі «Facebook» на сторінці користувача групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з його особистої сторінки в соціальній мережі «Facebook» повідомлення наступного змісту: «СПРОСТУВАННЯ: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , у моїх коментарях під постом, розміщеним 20.02.2021 у групі «Мої Бровари» з особистої сторінки в соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_1 , було розміщено недостовірну та неправдиву інформацію відносно ОСОБА_1 , яка визнана судом такою, що порушує право на її повагу честі, гідності та недоторканості ділової репутації» та під спростуванням розмістити текст резолютивної частини рішення суду у даній справі, дослівно, без редагування та скорочення.
		Стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні позовній заяві, просила про задоволення позову в повному обсязі.
		В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Прокопенко І.І. не з?явилися, про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причину неявки суд не повідомили, в попередніх засіданнях позовні вимоги не визнавали.
		Судом встановлено,щопозивач є редактором газети «Сектор життя» та їй доручено провести службове розслідування щодо продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується редакційним завданням № 2608/01 (а.с. 27).
		Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації видання «Сектор Життя» серія НОМЕР_1 , газета розповсюджується безплатно з благодійною метою з метою захисту прав людини і громадянина на основоположних свобод (а.с. 26).
		Редакцією газети «Сектор Життя» було розміщено на своїй сторінці у соціальній мережі "Fасеbоок" за адресою в мережі Інтернет: https://www.facebook.com/sektorlife/ пост з текстом наступного змісту: «Редакція у пошуках постраждалих, осіб, які придбали квартири у розстрочку в цьому будинку. Маємо вже два випадки неотримання квартир після повної оплати. Просимо звертатись зручним для вас способом». До зазначеної публікації було прикріплено фото відповідного будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .
		20.02.2021 р., під публікацією позивача у групі «Мої Бровари» ОСОБА_2 з його сторінки у соціальній мережі «Fасеbоок» було залишено в адресу позивача коментарі наступного змісту: «Ты (ненормативна лексика), тебе платит деньги мошенник и ты их отрабатываешь. Все что ты пишешь все (ненормативна лексика) и провокация. Ты просто проплаченая (ненормативна лексика)» та « ІНФОРМАЦІЯ_4 , напиши факты, кто конкретно недоволен? ОСОБА_3 не напишешь, то ты подтвердишь мои слова, что ты не журналистка, а проплаченая (ненормативна лексика)», що підтверджується фотознімками екрану (а.с. 15,17,18).
		Частина 1 ст. 201 ЦК України визначає ділову репутацію як одне з немайнових прав, що підлягають захисту законом, а ч. 2 ст. 200 ЦК встановлює спосіб захисту ділової репутації, відповідно до якої суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
		Згідно статті 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Стаття 299 ЦК України не лише закріплює саме право на недоторканність своєї ділової репутації, ч. 2 даної статті визначає, що фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		У Постанові Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
		У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України, захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
		Згідно ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини яка особи, яка її поширила.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		У пункті 1постанови Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		В даному випадку, під публікацією позивача у групі «Мої Бровари» ОСОБА_2 з його сторінки у соціальній мережі «Fасеbоок» було залишено в адресу позивача коментарі наступного змісту: «Ты (ненормативна лексика), тебе платит деньги мошенник и ты их отрабатываешь. Все что ты пишешь все (ненормативна лексика) и провокация. Ты просто проплаченая (ненормативна лексика)» та « ІНФОРМАЦІЯ_4 , напиши факты, кто конкретно недоволен? Если не напишешь, то ты подтвердишь мои слова, что ты не журналистка, а проплаченая (ненормативна лексика)».
		Дана публікація (коментар) ОСОБА_2 доступна для загального ознайомлення всіх користувачів соціальної мережі «Fасеbоок», котрі відвідали сторінку.
		Зміст вказаного вище тексту містить фактичні твердження, наклеп, які ОСОБА_2 поширював «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а також з метою приниження честі, гідності та ділової репутації позивача особисто.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно ч.3 ст.277 ЦК, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція порядності).
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу гідності, честі чи ділової репутації.
		Тобто для визнання інформації негативною, а відтак недостовірною, та покладення на відповідача обов`язку довести протилежне, достатньо щоб позивач вважав, що поширена інформація порушує його права.
		Інформація, поширена відповідачем ОСОБА_2 , носить саме негативний характер.
		Статтею 34 Конституції України, кожному громадянинові України незалежно від його професії гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
		Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України та до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова №1), кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Аналізуючи вищезазначені норми, Верховний суд України у п.1 Постанови №1 дійшов висновку, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Щодо права на свободу думки і слова, права на вільне вираження своїх поглядів та переконань, то враховуючи положення статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, а також враховувати роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя». 
		Статтею 10 Конвенції з прав людини (надалі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати та передавати інформацію та ідеї без вручання органів державної влади незалежно від кордонів.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язано із обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони громадського порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідними в демократичному суспільстві.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про необхідність дотримуватися в суспільстві ст.10 Конвенції.
		У п.40 рішення від 29.03.2005 р. «Українська Прес-Група» проти України» Європейський Суд наголосив, що стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані (Oberschlick v. Austria (№1), рішення від 23 травня 1991 року, Серія А, №204, с.25, §57).
		П.42 рішення в справі «Українська Прес-Група» проти України» - навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DeHaesGijsels v. Belgium, §47).
		Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», засоби масової інформації України відповідно до законодавства України мають право висвітлювати всі аспекти діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надавати засобам масової інформації повну інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування, забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України «Про державну таємницю», не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес. Засоби масової інформації можуть проводити власне дослідження і аналіз діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, давати їй оцінку, коментувати.
		Свобода діяльності інформаційних агентств гарантується положеннями ст.2 Закону України «Про інформаційні агентства». Забороняється цензура інформації, поширюваної інформаційними агентствами.
		Відповідно до ст.8 Закону, інформаційні агентства України, незалежно від їх виду, відповідно до Конституції, Закону «Про інформаційні агентства» на договірних засадах збирають, обробляють, створюють, готують до поширення офіційну інформацію про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, випускають і розповсюджують інформаційну продукцію про діяльність цих органів.
		Разом з тим, частиною 3 статті 15 Конституції, встановлено, що цензура в Україні заборонена. Аналогічне твердження закріплене і у ст. 24 Закону України «Про інформацію».
		Так, забороняється цензура - будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації. Забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб`єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.
		Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
		Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Дослідивши докази в їх сукупності, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недостовірною та такою, що порушує права на повагу честі, гідності, та недоторканості ділової репутації інформацію та її спростування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування обставин, зазначених у позовній заяві.
		Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 150000 грн. 00 коп.
		Як встановлено частиною 1статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2ст. 23 ЦК України).
		Суд вважає, що поширенням відповідачами негативної інформації завдано позивачу моральної шкоди, яка полягає в приниженні його честі, гідності та ділової репутації.
		Враховуючи матеріальний еквівалент моральної шкоди, вимоги про стягнення якого заявлені, часткове задоволення судом позовних вимог про визнання інформації недостовірною буде достатньою компенсацією моральних втрат позивача.
		За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов`язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Крім того, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 4086 грн.
		КеруючисьКонституцією України, ст.ст. 23, 201, 277, 299, ст.ст.3,4,76,80,81,89,141,258-259,263-265,354 ЦПК України, суд
		вирішив:
		 
		Позов задовольнити частково. 
		Визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її честі та недоторканості ділової репутації, розповсюджену інформацію ОСОБА_2 в коментарях з його особистої сторінки в соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_1 наступного змісту: «(Ненормативна лексика), тебе платит деньги мошенник и ты их отрабатываешь. Все что ты пишешь все (ненормативна лексика) и провокация. Ты просто проплаченая (ненормативна лексика)» та « ІНФОРМАЦІЯ_4 , напиши факты, кто конкретно недоволен? ОСОБА_3 не напишешь, то ты подтвердишь мои слова, что ты не журналистка, а проплаченая (ненормативна лексика)». 
		Зобов?язати ОСОБА_2 не пізніше п?яти днів від набрання рішенням законної сили, спростувати поширену ним інформацію шляхом розміщення в соціальній мережі «Facebook» на сторінці користувача групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з його особистої сторінки в соціальній мережі «Facebook» повідомлення наступного змісту: «СПРОСТУВАННЯ: 20.02.2021 мною, ОСОБА_2 , у моїх коментарях під постом, розміщеним 20.02.2021 у групі «Мої Бровари» з особистої сторінки в соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_1 , було розміщено недостовірну та неправдиву інформацію відносно ОСОБА_1 , яка визнана судом такою, що порушує право на її повагу честі, гідності та недоторканості ділової репутації» та під спростуванням розмістити текст резолютивної частини рішення суду у даній справі, дослівно, без редагування та скорочення.
		В іншій частині позову відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4086 грн. 00 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя В. С. Сердинський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...