Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/5488/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2022. Зареєстровано: 14.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2022.
Дата набрання законної сили: 04.04.2023
Результат оскарження 04.04.2023 Апеляційний суд міста Києва: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/754/4266/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 2/754/4266/22 
		Справа №754/5488/22
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		 
		07 грудня 2022 року Суддя Деснянського районний суд м. Києва, Буша Н.Д. розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сервісно-Видавничий Центр» про стягнення заробітної плати,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		18.07. 2022 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшла позовна заява  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сервісно-Видавничий Центр», в якій позивач просить: скасувати наказ державного підприємства «СЕРВІСНО-ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» від 24 березня 2022 року № 29 про призупинення дії трудового договору в частині, що стосується позивача; стягнути з державного підприємства «СЕРВІСНО-ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 нараховані їй заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати, які б підлягали виплаті, але не виплачені внаслідок призупинення дії трудового договору.
		Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працювала в державному підприємстві «СЕРВІСНО-ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» на посаді заступника начальника Відділу кадрів та діловодства з 18.10.2017 року. У зв`язку з веденням воєнного стану, відповідач видав наказ від 28.02.2022 №21, яким оголосив позивачу простій з 01.03.2022 року до можливості відновити роботу. На виконання цього наказу позивач була відсутня на робочому місті, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу за березень, квітень та травень 2022 року. Наказом відповідача від 31.05.2022 № 53-П «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач звільнена з займаної посади з 31.05.2022 року. В день звільнення позивач отримала трудову книжку та довідку про доходи від 31.05.2022 року № 48, з якої дізналась, що їй не нарахована заробітна плата за квітень 2022 року. Про той факт, що заробітна плата за квітень 2022 року позивачу не нарахована, їй не було відомо у зв`язку з тим, що починаючи від серпня 2021 року відповідач затримував відповідні виплати. В день звільнення остаточний розрахунок з позивачем не проведено. У зв`язку з цим позивач звернулась за професійною правничою допомогою до адвокатського бюро «Олег Зудінов та партнери», яким направлено відповідачу адвокатський запит від 06.06.2022 №06/22 ПТВ/З-1, в якому серед іншого ставилось питання про надання копій документів, що стали підставою для не нарахування та не виплаті позивачу заробітної плати за квітень 2022 року. У відповідь на адвокатській запит надано копію наказу від 24.03.2022 «Про зупинення дії трудового договору», яким дію трудового договору з позивачем призупинено з 24.03.2022. З вказаним наказом позивач не згодна, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Згідно звітів опублікованих на сайті Smart Tender, публічні закупівлі Prozorro, відповідач є організатором тендерів від 03.03.2022 та 04.03.2022 року на закупівлю електричної енергії, 17.05.2022 року на закупівлю бензину та 23.05.2022 року на закупівлю бензину. Дана інформація, свідчить про те, що відповідачем проводилась господарська діяльність та він міг забезпечити позивача роботою. В свою чергу, позивач в період призупинення дії її трудового договору, знаходячись у м. Києві мала бажання та можливість працювати. Виходячи з вище наведеного, позивач вважає, що у відповідача не було жодної підстави для призупинення дії трудового договору і його наказ від 24.03.2022 № 29-П є незаконним та має бути скасований в частині, яка стосується позивача. У зв`язку з тим, що наказ 24.03.2022 № 29-П є незаконним, то відповідач має нарахувати та виплатити заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати, які внаслідок видання цього наказу не сплачувались позивачу.
		19 липня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін); витребувано у відповідача довідку про доходи ОСОБА_1 , яка працювала в Державному підприємстві «Сервісно-видавничий центр» з 18.10.2017 р. по 31.05.2022 р. на посаді заступника начальника відділу.
		19.10.2022 на виконання ухвали суду надійшли копії витребуваних доказів. 
		Крім того, 19.10.2022 року відповідачем, подано відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що  ОСОБА_1  працювала в ДП «Сервісно - видавничий центр» на посаді заступника відділу кадрів та діловодства з 18.10.2017 року. 29.11.2021 року наказом ДП «СВЦ» № 100 з метою оптимізацїї структури відповідача, раціонального використання коштів та у зв`язку з оптимізацією штатної чисельності затверджено та введено в дію з 01.01.2022 року організаційну структуру та штатний розпис ДП «Сервісно - видавничий центр». У зв`язку з скороченням чисельності працівників відповідно до наказу ДП «СВЦ» від № 100 «Про затвердження організаційної структури та штатного розпису» 04.01.2022 року ОСОБА_1  запропоновано відповідно до її освіти та досвіду роботи вакантні посади на підприємстві, від яких вона відмовилась. У зв`язку з скороченням чисельності працівників відповідно до наказу ДП «СВЦ» від  № 100 «Про затвердження організаційної структури та штатного розпису» ОСОБА_1  була попереджена про скорочення займаної посади та звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України не пізніше ніж 28.02.2022 року. В зв`язку з військовою агресією проти України, запровадженням воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» наказом ДП «Сервісно - видавничий центр» від 25.02.2022 року № 19 дата запланованого вивільнення працівників, визначена наказом ДП «СВЦ» від 29.11.2022 № 100 «Про затвердження організаційної структури та штатного розпису» перенесена з 28.02.2022 року на 22.07.2022 року. 31 травня 2022 р. за заявою позивача було скорочено термін попередження та звільнено її з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що видано наказ № 53-п. При звільнені позивача були нараховані компенсація за невикористану щорічну відпустку, вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку та одноразову грошову допомогу у розмірі середнього місячного заробітку. В зв`язку з тим, що підприємство в день звільнення позивача остаточний розрахунок не провело, позивач в червні 2022 року звернулась до суду про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. 15 червня 2022 року Деснянським районним судом м. Києва видано судовий наказ № 754/4356/22 про стягнення з Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» на користь ОСОБА_1  заборгованість зі сплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 144 012,92 грн. Однією з вимогою позивача у позовної заяви є скасування наказу ДП «Сервісно-видавничий центр» від 24.03.2022 року № 29 «Про призупинення дії трудового договору» в частині, що стосується позивача, а не наказу в цілому. Тобто, позивач не заперечує, що з усіма працівниками відповідача, окрім позивача законно було призупинено трудові відносини у зв`язку з неможливістю виконання своїх обов`язків. То не зрозумілим залишається, якою саме роботою мав займатися відділ кадрів. Позивачем, також не надавались відповідачу заперечення щодо оспорюваного наказу при її ознайомленні з наказом, ні щодо його змісту повністю, ні щодо його частини. В зв`язку з військовою агресією проти України, запровадженням воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», неможливістю організаційних умов і технологічних умов для ведення господарської діяльності у повному обсязі під час воєнного стану ДП «Сервісно-видавничий центр» наказом № 21 від 28.02.2022 року оголошено простій з 01.03.2022 року до можливості відновити роботу. 24.03.2022 року наказом № 29-П у зв`язку з військовою агресією проти України, відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та неможливістю виконувати роботу, передбачену статутом ДП «СВЦ» призупинено дію трудових договорів з працівниками Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» з 24.03.2022 року до відновлення можливості виконувати роботу в період дії воєнного стану. Вважають, що оскаржуваний наказ від 24.03.2022 року № 29-П ДП «СВЦ» про призупинення дії трудових договорів є законним та обґрунтованим. Крім того, сторона відповідача просить суд застосувати строк позовної давності, оскільки позивач звернулась до суду з даним позовом з пропуском строку та в позовній заяві не просить суд про його поновлення. Зазначивши, що позивач була ознайомлена з наказом №29-П від 24.03.2022р. шляхом направлення їй повідомлення на Viber за номером  НОМЕР_1  07 квітня 2022 року, що підтверджується скрішотом з телефону. Також підтверджується тим, що позивач не здійснювала вихід на роботу у період з квітня 2022 р. по травень 2022 р. Отже, вважають, що позивач з наказом була ознайомлена 07.04.2022 року, право на звернення до суду про скасування вищезгаданого наказу у позивача виникло з 08.04.2022 року по 08.07.2022 року. Позивач звернулась до суду з вимогою про скасування наказу Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» від 24.03.2022 року № 29 про призупинення дії трудового договору в частині, що стосується позивача поза межами позовної давності. Також сторона відповідача звертала увагу суду, що відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються; позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.  В даній позовній заяві заявлено дві вимоги, а саме: скасувати наказ від 24.03.2022 року № 29-П та стягнути з відповідача нараховану заробітню плату, отже позивач не сплатила судовий збір за першу вимогу. На підставі викладеного просили суд відмовити позивачу у задоволені позову та застосувати строк позовної давності.
		 
		02.11.2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Обгрунтовуючи відповідь на відзив, позивач посилається на те, що вона мала можливість та бажання виконувати свої трудові обов`язки, а відповідач провадив господарську діяльність, що не спростовується ним у відзиві. За таких обставин зупинення трудового договору неможливе. Таким чином, на думку позивача, наказ відповідача від 24.02.2022 №29-П є не законним. Згідно штатного розкладу, який був наданий відповідачем, у відповідь на адвокатський запит усього по підприємству передбачено 74 штатних одиниці. Згідно з наказом від 28 лютого 2022 року №21, простій оголошено 56 працівникам. Також, відповідно до наказу від 24.03.2022 №29 трудовий договір зупинили 55 працівникам. З огляду на вказані цифри, позивач зробила висновок, що на підприємстві працювало 19 осіб, і тому відділ кадрів було забезпечено роботою, згідно покладеними на цей відділ завданнями. Щодо строків давності, позивач посилається на те, що відповідачем, як доказ, того, що позивач була ознайомлена та знала про зупинення трудового договору, надав електронний знімок екрану з Viber. Проте на думку позивача цей знімок, може свідчити лише про те, що відповідач, направив повідомлення, а не про те що, позивач з ним була ознайомлена. І позивач заявляє, що дізналась про зупинення трудового договору лише після звернення до адвоката та отримання її адвокатом відповіді на свій запит. Таким чином, вважає, що не можна враховувати такий знімок як доказ ознайомлення позивача з наказом про зупинення трудового договору у зв`язку з його неналежністю. Також, позивач зазначає, що строк позовної давності в цій справі має обраховуватися відповідно до п.1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, в якому визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тому вважає, що при зверненні до суду з вказаним позовом нею не пропущено строк позовної давності. Просила суд, стягнути з відповідача на її користь нараховану заробітну плату, яка б підлягала виплаті, але не виплачена внаслідок призупинення дії трудового договору, розмір якої згідно з довідки відповідача від 22.08.2022 року № 61 становить 40 131,00 грн.
		Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
		Згідно зі ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
		Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін і дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
		Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		 
		Судом встановлено, що відповідно до копії наказу Державного підприємства «СЕРВІСНО-ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» №136-п від 17.10.2017 року позивач ОСОБА_1 працювала у вказаному підприємстві на посаді заступника начальника відділу кадрів та діловодства з 18.10.2017 року.
		 
		Згідно до копії наказу Державного підприємства «СЕРВІСНО-ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» від 28.02.2022 №21, підприємство оголосило позивачу ОСОБА_1 простій з 01.03.2022 року до можливості відновити роботу, який наказом від 24.03.2022 року №29-П було продовжено з 24.03.2022 року до відновлення можливості виконувати роботу в період дії воєнного стану. 
		 
		Як зазначає позивач, вона на виконання вказаного наказу була відсутня на робочому місті, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу за березень, квітень та травень 2022 року.
		 
		Відповідно до копії наказу Державного підприємства «СЕРВІСНО-ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» від 31.05.2022 № 53-П «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач була звільнена з займаної посади з 31.05.2022 року. В день звільнення позивач отримала трудову книжку та довідку про доходи від 31.05.2022 року № 48, з якої дізналась, що їй не нарахована заробітна плата за квітень 2022 року. Про той факт, що заробітна плата за квітень 2022 року позивачу не нарахована, їй не було відомо у зв`язку з тим, що починаючи з серпня 2021 року відповідач затримував відповідні виплати. В день звільнення остаточний розрахунок з позивачем проведено не було.
		 
		В зв`язку з тим, що ДП «СЕРВІСНО-ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» в день звільнення позивача остаточний розрахунок не провело, позивач в червні 2022 року звернулась до суду про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. 15 червня 2022 року Деснянським районним судом м. Києва видано судовий наказ № 754/4356/22 про стягнення з Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 144012,92 грн.
		Відповідач вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України, вказуючи, що позивач мала скористатися своїм правом на звернення до суду з моменту виявлення нею порушення свого права, а саме з 08.04.2022 року по 08.07.2022 року. Оскільки, позивач була ознайомлена з наказом М29-П від 24.03.2022 р. шляхом направлення їй повідомлення на Viber за номером НОМЕР_1 07 квітня 2022 року, що підтверджується скрішотом з телефону, який додається стороною відповідача.
		Згідно з положеннями ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
		Вказаний строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку, оскільки відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України норми цього Кодексу у трудових спорах можуть застосовуватися лише субсидіарно, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тоді, як строки звернення до суду у КЗпП України передбачені окремо.
		Між тим відповідно до п.1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, який набрав чинності 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 р. № 928 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» строк дії встановленого карантину продовжено до 31 грудня 2022 року.
		Беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діє з 12.03.2020 до 31.12.2022, а позивач звернулася до суду 18.07.2022 року, тобто в період дії карантину.
		Також, слід зазначити, що предметом розгляду є вимоги про скасування наказу ДП «СЕРВІСНО-ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» від 24.03.2022 року №29-П про призупинення дії трудового договору в частині, що стосується позивача та стягнення нарахованої заробітної плати, яка б підлягала виплаті, але не виплачена внаслідок призупинення трудового договору, а не поновлення на роботі.
		Таким чином суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами.
		Судом встановлено, що наказом ДП «СЕРВІСНО-ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» від 28.02.2022 р. № 21 «Про оголошення простою у зв`язку з веденням воєнного стану» наказано оголосити простій не з вини працівника для працівників ДП, в тому числі для позивача з 01.03.2022 р. до можливості відновити роботу; відділу бухгалтерського та податкового обліку наказано проводити розрахунки заробітної плати на весь період простою для працівників, зазначених у додатку до цього наказу в розмірі 2/3 посадового окладу. Під час простою до можливості відновлення роботи працівники підприємства звільняються від обов`язку бути присутніми на робочих місцях». Згідно до списку працівників до вказаного наказу, ОСОБА_1 зазначена в переліку працівників, яким повинна нараховуватись заробітна плата.
		В наказі відповідача від 24.03.2022 року №29-П «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками», зазначено, що «у зв`язку з військовою агресією проти України, відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та неможливістю виконувати роботу, передбачену статутом ДП «СВЦ», останні призупинили дії трудових договорів з працівниками в Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» з 24 березня 2022 року до відновлення можливості відновити роботу. Відповідно до вказаного наказу Відділу бухгалтерського та податкового обліку наказано проводити нарахування заробітної плат, гарантійні та компенсаційні виплати. 
		Як зазначає позивач згідно звітів, опублікованих на сайті Smart Tender, публічні закупівлі Prozorro, відповідач є організатором тендерів від 03.03.2022 р. та 04.03.2022 року на закупівлю електричної енергії, 17.05.2022 року на закупівлю бензину та 23.05.2022 року на закупівлю бензину. Дана інформація, свідчить про те, що відповідачем проводилась господарська діяльність, а значить він міг забезпечити позивача роботою. В свою чергу, позивач в період призупинення дії її трудового договору, знаходячись у м. Києві мала бажання та можливість працювати.
		Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
		Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і триває на даний час.
		Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ, тут і далі в редакції, яка була чинною на день видання оспорюваного наказу) передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Відповідно до підп. 5 п.1 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		З огляду на вищевикладене положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
		Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
		Згідно із частиною 3 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
		Таким чином, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.
		Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.
		Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.
		Позивач у своєму запереченні на оспорюваний нею наказ вказала про готовність виконувати свої трудові обов`язки з огляду на функціонування підприємства.
		Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору. 
		Відповідач не надав відповідних належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача і свідчили про неможливість виконання відповідачем виробничих завдань та функцій підприємства, призупинення його діяльності. 
		Також відповідач не надав переліку визначених працівників, які можуть прибути на роботу, але при цьому підприємство з об`єктивних причин не може надати їм роботу, передбачену їх посадовими (робочими) інструкціями.
		Більш того, представник відповідача у відзиві, на думку суду, підтверджує, що підприємство працювало, але з певними змінами робочого часу, графіку роботи, тощо. Як зазначено у відзиві «….. Підставою видачі наказу про призупинення дії трудових договорів з працівниками ДП «СЕРВІСНО-ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» слугувала військова агресія Росії проти України, ведення активних бойових дій в Київській області та м. Києві. Відповідач не міг забезпечити безпечні умови праці працівникам підприємства, також більшість працівників відповідача виїхали за територію м. Києва та Київської області, що призвело до неможливості роботодавця забезпечити умови праці та виконувати роботу передбачену статутом підприємства…». Тобто, про повний простій підприємства нічого стороною відповідача не зазначено. Також в Viber переписці з позивачем від 07.04.2022 р. зазначено, що на підприємстві залишається працювати певна кількість робітників.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ від 24.03.2022 № 29-П «Про призупинення дії трудових відносин», що стосується позивача, виданий ДП «СЕРВІСНО-ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» всупереч вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Враховуючи, що з позивачем на оспорюваний період не припинено трудовий договір, а призупинено його дію, ефективним способом відновлення порушеного права позивача є поновлення з 24.03.2022 року його дії.
		Разом з цим, оскільки наказом від 31.05.2022 року № 53-П позивача звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, дію трудового договору необхідно поновити до моменту такого звільнення 31.05.2022 року.
		Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до довідки ДП «СЕРВІСНО-ВИДАВНИЧОГО ЦЕНТРУ» №61 від 22.08.2022 року сума виплат заробітної плати та компенсаційних виплат, які б було нараховано ОСОБА_1 , якщо б такого призупинення трудового договору не було за час призупинення дії трудового договору, становить 40131 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. 
		Розподіляючи судові витрати, суд виходить з такого.
		В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Розмір та порядок сплати судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Згідно із підп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Позивач звернулась до суду з позовом у липні 2022 року, заявивши одну вимогу немайнового характеру та одну майнову вимогу (про стягнення 40131 грн. не отриманої заробітної плати), а тому виходячи із заявлених позовних вимог та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481 грн.), судовий збір за ставками, передбаченими підпунктами 1, 2 пункту 1 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви становить 1984,80 грн. (992,40 +992,40).
		Позивач при зверненні з позовною заявою судовий збір не сплачувала.
		У зв`язку із тим, що позовні вимоги задоволені, з відповідача в дохід держави слід стягнути відповідно 1984,80 грн. судового збору.
		Згідно пунктів 2 і 4 частини 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
		Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 246, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.13 Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Законом України «Про судовий збір», суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позоні вимоги  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сервісно-Видавничий Центр» про стягнення заробітної плати- задовольнити.
		Скасувати наказ Державного підприємства «СЕРВІСНО- ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» від 24 березня 2022 року №29-П про призупинення дії трудового договору в частині, що стосується ОСОБА_1 . 
		Поновити на період з 24.03.2022 року по 31.05.2022 року дію трудового договору заступника начальника відділу кадрів та діловодства Державного Підприємства «СЕРВІСНО- ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» Пітерську Тетяну Володимирівну.
		Стягнути з Державного Підприємства «СЕРВІСНО- ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 25286486, м.Київ, вул. Нижньоюрківська, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нараховану заробітну плату не виплачену внаслідок призупинення трудового договору за період з 24.03.2022 року по 31.05.2022 року в розмірі 40131 грн.
		Стягнути з Державного Підприємства «СЕРВІСНО- ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 25286486, м.Київ, вул. Нижньоюрківська, 6) на користь держави судовий збір у розмірі 1984,80 грн. 
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення дії трудового договору та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Державне Підприємство «СЕРВІСНО- ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР» ЄДРПОУ 25286486, місцезнаходження: м.Київ, вул. Нижньоюрківська, 6.
		Повне судове рішення складено 08 грудня 2022 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...