Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 385/1297/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2022. Зареєстровано: 15.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2023.
Дата набрання законної сили: 10.01.2023
Номер судового провадження: 1-кп/385/123/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022120000000273

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 385/1297/22 
		Провадження № 1-кп/385/123/22 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И    
		09.12.2022 року                             м. Гайворон
		 
		ГГайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
		головуючого судді              ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання      ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Гайвороні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022120000000273 від 12.10.2022 про обвинувачення  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровоград Кіровоградської області, громадянки України, українки, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України,
		з участю сторін судового провадження:
		прокурора - ОСОБА_4 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_3                         
		захисника обвинуваченого  адвоката  ОСОБА_5 
		в с т а н о в и в :
		08.11.2022 до Гайворонського районного суду Кіровоградської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні від 12.10.2021 за № 22022120000000273 щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 України разом з угодою про визнання винуватості від 25.11.2022, яка була уточнена 28.11.2022.
		Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
		Відповідно до угоди про визнання винуватості та обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується в на ступному.
		У березні-квітні 2014 року на території Донецької та Луганської областей створено стійкі ієрархічні об`єднання  терористичні організації, так звані «донецька народна республіка» (далі  «днр») і «луганська народна республіка» (далі  «лнр»), учасники якої в Україні займаються вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, вбивством людей, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в державі.
		Основною метою діяльності вказаних терористичних організацій є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України.
		Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». На підставі цього указу на території Донецької і Луганської областей триває антитерористична операція (далі АТО), спрямована на припинення діяльності указаних терористичних організацій.
		Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначено, що терористична організація - це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором, затвердженим постановою Верховної Ради України №129-VІІІ від 27.01.2015; заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами російської федерації та керівниками терористичних організацій «днр» та «лнр», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України №145-VІІІ від 04.02.2015; заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії російської федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України №337-VІІІ від 21.04.2015, «днр» та «лнр» визначено терористичними організаціями.
		«днр» та «лнр» мають стабільний склад лідерів вказаних терористичних організацій, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. 
		Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей. До проведення антитерористичної операції, згідно ст.4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучені військові підрозділи Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.
		В подальшому, з 30.04.2018 на підставі Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» в окремих районах Донецької та Луганської областей проводиться операція об`єднаних сил, з метою забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. 
		Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року російською федерацією визнано «донецьку народну республіку» та «луганську народну республіку» незалежними державами.
		22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати спеціальну військову операцію в Україні.
		У подальшому збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами зс та інших військових формувань рф здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		Також, досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з травня 2022 року громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи свій ноутбук та мобільний телефон, з власного аканту «зоя березовская» ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціально орієнтованому ресурсі мережі Інтернет «Одноклассники», поширила матеріали, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
		Так, 09.05.2022 ОСОБА_6 на власному аккаунті «зоя березовская» ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціально орієнтованому ресурсі мережі Інтернет «Одноклассники» поширила відео-ролик під назвою: «Безсмертный полк»впервые прошелв освобожденномроссийскими войскамиВолчанске вХарьковской области», - в якому згідно висновку спеціаліста №01-10/592/1 від 13.09.2022 містяться висловлювання, спрямовані на виправдовування збройної агресію російської федерації проти України.
		Крім цього, 17.05.2022 ОСОБА_6 на власному аккаунті «зоя березовская» ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціально орієнтованому ресурсі мережі Інтернет «Одноклассники» поширила відео-ролик під назвою: «День победыв освобождённомМариуполе!», - в якому згідно висновку спеціаліста №01-10/592/1 від 13.09.2022 містяться висловлювання, спрямовані на виправдовування збройної агресію російської федерації проти України.
		Зокрема, 19.05.2022 ОСОБА_6 на власному аккаунті «зоя березовская» ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціально орієнтованому ресурсі мережі Інтернет «Одноклассники» поширила відео-ролик під назвою: 
		«Как повезло9-муклассу.У нихучитель настоящий мужчина!!!Постарайся вернутьсяназад РУССКИЙВОИН ДОНБАССА», - в якому згідно висновку спеціаліста №01-10/592/1 від 13.09.2022 містяться висловлювання, спрямовані на виправдовування збройної агресію російської федерації проти України.
		А також, 31.05.2022 ОСОБА_6 на власному аккаунті «зоя березовская» ІНФОРМАЦІЯ_2  НОМЕР_1 в соціально орієнтованому ресурсі мережі Інтернет «Одноклассники» поширила зображення з текстом: «Для техкто втанке повторяюпрямо вдуло,что войнуна Украинеможно закончить10выстрелами изтанка.Стрелять нужнов зданияадминистрации президентаУкраины иВерховную раду.В рабочеевремя.», - в якому згідно висновку спеціаліста №01-10/592/1 від 13.09.2022 містяться висловлювання, спрямовані на заперечення збройної агресію російської федерації проти України.
		Таким чином, ОСОБА_6 , вчинив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України.
		У кримінальному провадженні № 22022120000000273 від 12.10.2022 між начальником відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_7 ,. та підозрюваною ОСОБА_6 , за участі його захисника  адвоката ОСОБА_5 25.11.2022 укладено угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваною згідно з вимогами статей 468, 469, 470, 472 КПК України. Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор та підозрювана ОСОБА_6 дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч. 2 ст. 436-2 КК України. Згідно з угодою про визнання винуватості ОСОБА_6 , повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язалась беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі, викладеному в повідомленні про підозру, сприяти проведенню кримінального провадження щодо неї протягом всього досудового розслідування та судового розгляду. Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст.436-2КК України у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки без конфіскації майна з можливістю встановлення іспитового строку. 
		Крім того, прокурор та підозрюваною ОСОБА_6 , визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості передбачені ст. 476 КПК України.
		Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України і КК України, не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій ОСОБА_6 , узгодженого в угоді про визнання винуватості покарання.
		Обвинувачена ОСОБА_6 , у підготовчому судовому засіданні визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 2 ст. 436-2 КК України, в обсязі підозри, дала згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявила, що здатна реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди про визнання винуватості, зобов`язання. Угоду уклала добровільно і примусового тиску під час укладання угоди на нею не було. Просить угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
		Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Судом з`ясовано, що будь-яких скарг обвинувачена ОСОБА_6 під час кримінального провадження не подавала.
		Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_6 за ч. 2 ст.436-2КК України є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_6 визнала себе винною, відповідно до ст.12КК України є нетяжким злочином, що в силу вимог ч. 2, 4 ст.469КПК України передбачає можливість укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні.
		Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним. Взяті обвинуваченою ОСОБА_6 на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання очевидно можливі для виконання.
		З огляду на викладене, враховуючи пом`якшуючі обставини, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, особу ОСОБА_6 , яка раніше не судима, а також те, що воно не набуло значного суспільного резонансу, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення і забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.436-2КК України та затвердження угоди про визнання винуватості.
		Згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду. Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання (ч.1 ст. 475 КПК України).
		Оскільки сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі, угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні, то суд приймає рішення про покарання у виді позбавлення волі.
		Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75,76КК України та визначення тривалості іспитового строку, суд зазначає наступне.
		В постанові Пленуму ВССУ Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод від 11.12.2015 № 13 вказано таке: Суд також має враховувати, що чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч.1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. 
		У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваноої/обвинуваченої від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно з ч.3 ст. 75 КК визначаються виключно судом..
		Згідно з приписами п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду. Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання (ч.1 ст. 475 КПК України).
		Оскільки сторонами угоди узгоджено покарання, у виді позбавлення волі строком на чотири роки без конфіскації майна, ними узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням, угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474) відсутні, то суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки вказаного злочину, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаних діянь, а також те, що обвинувачена повністю визнала себе винною у вчиненні злочину, розкаюється у вчиненому, раніше не судима, а також обставини, що пом`якшують покарання, якими на думку суду, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин та приходить до висновку про призначення покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк три роки без конфіскації майна та, на підставі ст. 75 КК України, звільнення її від відбування покарання з випробуванням, з встановленням ОСОБА_6 , іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців.
		Запобіжний захід ОСОБА_6 на досудовому слідстві не обирався.
		Цивільний позов у справі не заявлено.
		Процесуальні витрати по справі відсутні.
		Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		Керуючись статтями 314,374-376,475 КПК України,
		у х в а л и в :
		угоду провизнання винуватостівід 25.11.2022 викладену в редакції 28.11.2022, укладену між обвинуваченою ОСОБА_8 та начальником відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_7 , за участі захисника  адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022120000000273 за ч. 2 ст. 436-2 КК України затвердити.
		ОСОБА_9 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.436-2КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна.
		На підставі ст.ст. 75, 76КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 місяців.
		Згідно з п. 1, 2 ч.1 ст.76КК України зобов`язати ОСОБА_9 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися у вказані органи для реєстрації.
		Речові докази  ноутбук марки «ACER»із зарядним пристроєм, мобільний телефон «Xiaomi Redmi 6» із сім картою оператора Київстар № НОМЕР_2 , передані на зберігання обвинуваченій ОСОБА_9 після набрання вироком законної сили залишити їй як власнику, за належністю.
		 
		   Вирок може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду через Гайворонський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України:
		обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою-сьомою статті474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;
		прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьоюстатті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Відповідно до ч. 6 ст.376КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді. 
		   
		   Суддя:         ОСОБА_1  
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Дата документу 09.12.2022

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...