Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 448/362/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2022.
Дата набрання законної сили: 07.12.2022
Номер судового провадження: 61-8396ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Ухвала                                              
		 
		07 грудня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 448/362/22
		провадження № 61-8396св22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія», Яворівська районна державна адміністрація Львівської області, 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 03 травня 2022 року у складі судді Гіряк С. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» (далі - ТОВ «Мостиська зернова компанія», товариство), Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.
		Позов мотивований тим, що 06 лютого 2014 року його було призначено на посаду директора ТОВ «Мостиська зернова компанія» за сумісництвом.
		Учасником ТОВ «Мостиська зернова компанія» є компанія ПЕТРОН ЛІМІТЕД (Кіпр).
		З моменту призначення позивача керівником учасник ТОВ «Мостиська зернова компанія» не займається своїм підприємством, товариство найманих працівників не має, господарської діяльності не веде.
		Позивач неодноразово заявляв представникам засновника товариства про своє бажання припинити трудові відносини. 
		Орієнтовно влітку 2015 року, після чергових спроб вирішити питання про припинення трудових відносин та відповідних обіцянок з боку представників засновника, позивач залишив в офісі товариства заяву про звільнення. Позивач був впевнений, що така заява буде задоволена.  
		Як стало відомо позивачу, він залишився директором товариства.
		30 березня 2022 року позивач направив  товариству та учаснику товариства - компанії ПЕТРОН ЛІМІТЕД заяви про звільнення з роботи. Однак, відповіді не отримав та згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань залишається директором та представником ТОВ «Мостиська зернова компанія».
		Позивач просив: 
		визнати припиненими з 13 квітня 2022 року трудові відносини між ним та ТОВ «Мостиська зернова компанія» за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та відносини представництва між представником Шроль Ю. О. та товариством;
		зобов`язати Яворівську районну державну адміністрацію Львівської області (в особі уповноваженого державного реєстратора) вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про юридичну особу -  ТОВ «Мостиська зернова компанія», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яким виключити із зазначеного реєстру відомості про ОСОБА_1 як директора товариства, додавши  «трудові відносини припинено за рішенням Мостиського районного суду Львівської області», та як особи, яка може вчиняти дії від імені ТОВ «Мостиська зернова компанія», у тому числі, підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.   
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 03 травня 2022 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Мостиська зернова компанія», Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що даний спір має розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особою, якій довірено повноваження з управління ним, а тому, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Вимоги позивача про зобов`язання Яворівську районну державну адміністрацію Львівської області вжити заходів щодо проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичну особу в частині виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора товариства, є похідними від вимог щодо припинення повноважень позивача як директора товариства та, відповідно, не можуть бути у цій справі розглянуті до вирішення первісної вимоги.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Мостиська зернова компанія» виникли відносини, пов`язані зі здійсненням управління товариством, які, зважаючи на відсутність укладеного між ними трудового договору, не є трудовими, а оскільки вирішення питання припинення повноважень директора як виконавчого органу товариства врегульовано не трудовим законодавством, а статутом товариства та Цивільним кодексом України, між учасниками справи виникли корпоративні відносини, отже відсутні підстави для відкриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		У серпні 2022 року ОСОБА_1   подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 03 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року,  передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що дана справа є трудовим спором, який підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.Єдиним учасником товариства  згідно статуту та даних Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була та є компанія ПЕТРОН ЛІМІТЕД (Кіпр). Тобто позивач не був та не є учасником товариства та не наділений корпоративними правами по відношенню до нього. Уповноважений на звільнення директора орган товариства, уповноважений на звільнення директора,  проігнорував заяву позивача від 30 березня 2022 року про звільнення з роботи. Таким чином, своєю бездіяльністю, яка виразилася в нерозгляді та невжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача з посади директора, товариство порушило трудові права позивача, зокрема, право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд. Окрім цього, невнесення товариством відповідних змін про звільнення позивача з роботи з посади директора до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про те, що товариство не визнає припинення трудових відносин та безпідставно, всупереч волі позивача, продовжує вважати його керівником товариства.Між позивачем та товариством не виникало корпоративних правовідносин, оскільки позивач ніколи не володів часткою у статутному капіталу товариства (не був та не є його учасником). Крім того, позивач не обґрунтовував позовні вимоги порушенням своїх корпоративних прав, оскільки ніколи не був учасником/засновником товариства «Мостиська зернова компанія». Єдиним учасником товариства є компанія ПЕТРОН ЛІМІТЕД, доказів протилежного матеріали позовної заяви не містять. Відтак, підстави позову зводяться виключно до порушення трудових прав позивача. При цьому, позивач у прохальній частині позовної заяви просить суд визнати припиненими його трудові відносини з товариством за власним бажанням на підставі поданої заяви та відповідно до статті 38 КЗпП України, тобто позов подано з метою захисту виключно трудових прав особи, яка займала посаду директора/керівника товариства, а не з будь-якою іншою метою. 
		Суди першої та апеляційної інстанції не врахували правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 305/1180/15-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі                                                 № 757/31606/15-ц. 
		Суди послалися на правові позиції Верховного Суду, викладені у справах № 145/1885/15, № 145/166/18, № 404/1255/21 правовідносини в яких, на думку позивача, не є подібними даній справі (відрізняються предмет, підстави, зміст позовних вимог, фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин), а відтак врахування їх судами є безпідставним.
		Предметом позову у справі № 145/1885/15 було визнання незаконним усунення (відсторонення) від виконання обов`язків голови правління (згідно статті 99 ЦК України) та призначення на цю посаду тимчасово виконуючим обов`язки іншої особи, визнання незаконними рішень наглядової ради, скасування запису та зобов`язання внести запис. Тобто позивач у вказаній справі оспорює правомірність рішення про його усунення з посади голови правління (яке було здійснено на підставі частини третьої статті 99 ЦК України) та правовою підставою позову обрано статтю 46 КЗпП України. За таких обставин первинним дійсно є захист саме корпоративного права учасників, передбачений статтею 99 ЦК України, оскільки розгляд вимог позивача вимагає оцінювання законності дій органів управління товариства, зокрема відповідності цих дій вимогам цивільного, а не трудового законодавства.
		Предметом позову у справі № 145/166/18 є визнання позивачем (колишнім учасником товариства), незаконним наказу у частині відкликання з посади директора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Як вбачається з обставин справи, рішення власника про відкликання з посади директора СТОВ «Поділля», оформлене протоколом від 13 травня 2015 року № 1, прийняте особою, яка, на думку позивача, протиправно включена до складу учасників (засновників) цього товариства, така особа не мала повноважень та правових підстав для прийняття відповідних рішень, відповідно позивачем оспорюється наказ про звільнення. Таким чином в цій справі також має місце корпоративний спір між учасниками (в тому числі який вибув) та правомірність прийнятих ними рішень, зокрема щодо відсторонення (відкликання) позивача з посади керівника.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21 суд прийняв рішення про відмову у задоволенні касаційної скарги позивача за наслідками врахування правового висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі N 753/17776/19 (провадження N 14-163цс20). Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає, що трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю. Підставою ж звільнення позивача як директора  зазначено частину третю статті 99 ЦК України та пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, тобто власник реалізував свої повноваження з управління юридичною особою приватного права, оскільки позивач була членом колегіального органу управління ТОВ «Репролайф». Також суд вказує, що здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом, і, як підстава такого звільнення, може бути зазначене посилання на пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України. При розгляді спору щодо розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства.
		Такі висновки послідовно висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 вересня 2020 року у справі N 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) та від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20). Тобто у наведених справах також йдеться про оскарження рішення учасників про припинення повноважень директора на підставі статті 99 ЦК України.
		Суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статтю 167 ГК України, статтю 21 КЗпП України, частину третю статті 99 ЦК України, статтю 10, частину першу статті 23, частину першу статті 50, статті 58-59 Закону України «Про господарські товариства», який втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю на підставі Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», та відповідно порушили норми процесуального права, а саме: не застосували частину першу та пункт 2 частини четвертої  статті 19 ЦПК України, безпідставно застосували норми пункту 5 частини першої статті 20 ГПК України.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 448/362/22, витребувано справу з суду першої інстанції.
		У  вересні 2022 року матеріали цивільної справи № 448/362/22 надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду. 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 01 вересня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
		Фактичні обставини 
		Суди встановили, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Мостиська зернова компанія», оформленим протоколом № 27-01-2014 від 27 січня 2014 року, прийнято ОСОБА_1 на роботу на посаду директора ТОВ  «Мостиська зернова компанія» з 06 лютого 2014 року з оплатою праці згідно штатного розпису. Включено ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до переліку осіб, які мають право вчиняти дії від імені товариства, в тому числі підписувати договори. Уповноважено ОСОБА_1 (з правом видачі довіреностей) здійснити всі дії без будь-яких обмежень, спрямовані на проведення державної реєстрації змін в органі управління товариства відповідно до чинного законодавства України з правом подавати та підписувати від імені товариства усі необхідні документи та здійснювати усі необхідні заходи (дії) без будь-яких обмежень.
		Пунктом 6.1 статуту ТОВ «Мостиська зернова компанія», затвердженого загальними зборами учасників товариства (протокол № 30-01-2013 від 30 січня 2013 року) передбачено, що збори учасників є вищим органом управління товариства та мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що передані зборами учасників до компетенції директора.
		Відповідно до пункту 6.2.3 статуту товариства …до виключної компетенції зборів учасників належить обрання та відкликання директора; визначення форм контролю за діяльністю директора; створення та визначення повноважень ревізійної комісії та\або інших контрольних органів товариства; обрання та відкликання членів ревізійної комісії та\або інших контрольних органів товариства.
		За пунктом 7.1 статуту товариства …одноособовим виконавчим органом товариства є директор товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, є підзвітним зборам учасників та організовує виконання їх рішень.
		Директор обирається зборами учасників та здійснює свої повноваження до моменту прийняття зборами учасників рішення про його відкликання (пункт 7.2 статуту).
		Згідно з наказом ТОВ  «Мостиська зернова компанія» № 2-К від 06 лютого 2014 року «Про призначення директора», прийнятим на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Мостиська зернова компанія», оформленим протоколом № 27-01-2014 від 27 січня 2014 року, ОСОБА_1 приступив з 06 лютого 2014 року до виконання обов`язків директора ТОВ «Мостиська зернова компанія» за сумісництвом з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу згідно штатного розпису.
		Пунктом 7.13 статуту товариства директор може бути у будь-який час відкликаний (звільнений) з посади або усунений від виконання своїх обов`язків за рішенням зборів учасників незалежно від підстав.
		30 березня 2022 року позивач звернувся до ТОВ «Мостиська зернова компанія» та єдиного учасника товариства - компанії ПЕТРОН ЛІМІТЕД із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням та повідомленням про виключення його з переліку осіб (представників), які мають право вчиняти дії від імені ТОВ  «Мостиська зернова компанія» без довіреності, який міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Наказом ТОВ «Мостиська зернова компанія» № 1-К від 13 квітня 2022 року «Про звільнення директора» ОСОБА_1 припинив виконання обов`язків директора ТОВ «Мостиська зернова компанія» за власним бажанням 13 квітня 2022 року відповідно до статті 38 КЗпП України.
		З долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 квітня 2022 року вбачається, що керівником ТОВ «Мостиська зернова компанія» та особою, яка має право вчиняти дії від імені товариства, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_1 . 
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Для приватного права апріорі є притаманною така засада, як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм, зокрема, при вирішенні питання про закриття провадження у справі з підстав порушення правил юрисдикції (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
		У пункті першому частини 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).
		Тлумачення пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України свідчить про те,  що нею не охоплюються спори, в яких директор товариства, який не його учасником (засновником, акціонером, членом), заявляє вимогу про припинення трудових відносин - звільнення на підставі статті 38 КЗпП України (за власним бажанням). 
		За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
		Згідно з частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Європейський суд з прав людини, аналізуючи поняття «приватного життя», вказав, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11,  § 165)).
		Наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».
		У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
		Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
		Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004,                              від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
		Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
		Зазаначений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.
		Трудовим законодавством України для керівника товариства (директора), як і для будь-якого іншого працівника, передбачено право звільнитися за власним бажанням у передбачений законом спосіб, тобто шляхом дотримання необхідних етапів визначеної законом процедури, а саме шляхом попередження власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.
		Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18), від 17  лютого 2021 року у справі № 390/1449/19 (провадження № 61-7087св19), від 17 березня 2021 року у справі № 761/40378/18, від 08 червня 2021 року у справі № 569/20123/18 (провадження № 20822св19) вказував, що у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими в порядку цивільного судочинства.
		Отже, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважає, що розгляд позову керівника товариства про припинення трудових відносин за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про його звільнення підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Касаційний господарський суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі                                           № 911/719/21, розглядаючи позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Київ Град» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання трудових відносин припиненими, зробив висновок про можливість розгляду такої позовної заяви в порядку господарського судочинства.
		Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду встановив наявність неоднакової практики застосування положень статті 38 КЗпП України Касаційним цивільним судом та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.
		Судова практика Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є різною щодо виду юрисдикції (цивільна чи господарська) при вирішення спору за позовом члена виконавчого органу (директора) про припинення трудових відносин на підставі статті 38 КЗпП України.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		На підставі частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		З огляду на вищенаведене колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду цієї справи, оскільки вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21, та вказати, що «розгляд позову про визнання трудових відносин припиненими на підставі статті 38 КЗпП України за позовом члена виконавчого органу (директора) необхідно здійснювати в порядку цивільного судочинства».
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ:
		Передати справу № 448/362/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                          В. І. Крат 
		Судді:                                                                   Н. О. Антоненко
		                                                            І. О. Дундар
		                                                            Є. В. Краснощоков
		                                                            М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...