Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 409/2756/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2022.
Дата набрання законної сили: 07.12.2022
Номер судового провадження: 61-3676ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України
		07 грудня 2022 року
		м. Київ
		справа № 409/2756/18
		провадження № 61-3676св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І., 
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Дочірнє підприємство «Агропромислова компанія «Украгростар»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Агропромислова компанія «Украгростар» на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 вересня 2019 року в  складі судді Третяка О. Г. та постанову Луганського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в складі колегії суддів: Назарової М. В., Лозко  Ю. П., Стахової Н. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Агропромислова компанія «Украгростар» (далі - ДП «АПК «Украгростар»), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсною додаткову угоду від 15 квітня 2010 року до договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2008 року, укладену між  ним та ДП «АПК «Украгростар», та зобов`язати відповідача повернути йому  земельну ділянку площею 7, 2850 га, що розташована на території Просторівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.
		Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17 червня 2008 року між ним та  відповідачем ДП «АПК «Украгростар» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років. 01 вересня 2008 року договір було зареєстровано в Білокуракинському районному реєстраційному округу Луганської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру».
		Оскільки термін дії договору закінчувався 31 серпня 2018 року й наміру продовжувати договірні відносини він не мав, 13 липня 2017 року він надіслав на адресу відповідача відповідну заяву, проте відповіді на неї не отримав. 
		Зазначав, що після закінчення дії договору оренди землі він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки, однак відповідач відмовив у задоволенні такої вимоги, посилаючись на додаткову угоду від 15 квітня 2010 року, якою було продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2008 року до 31 грудня 2023 року.
		Посилаючись на те, що вказану додаткову угоду він не підписував, додаткова угода не зареєстрована в установленому законом порядку, а відтак відповідач неправомірно використовує його земельну ділянку, просив позов задовольнити.
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 25  вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, позовні вимоги задоволено.
		Визнано недійсною додаткову угоду від 15 квітня 2020 року до договору оренди земельної ділянки № 209877/040841500245 від 17 червня 2008 року, укладену між ОСОБА_1 та ДП «АПК «Украгростар».
		Зобов`язано ДП «АПК «Украгростар» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7, 2850 га, що розташована на території Просторівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області на належить ОСОБА_1 на  праві приватної власності на підставі державного акта на  право приватної власності на землю серії І-ЛГ № 000175, виданого 28  квітня 2001 року та  зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 267.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 вересня 2019 року.
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з  того, що  згідно з висновком експерта від 08 вересня 2019 року підпис у  додатковій угоді від 15 квітня 2020 року виконаний, ймовірно, не позивачем, а  іншої особою, що вважав підставою для визнання цієї угоди недійсною відповідно до статті 215 ЦК України та застосування наслідків її недійсності відповідно до частини першої статті 216 ЦК України.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		24 лютого 2020 року ДП «АПК «Украгростар»звернулося до Верховного Суду з  касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 вересня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 14 січня 2020 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме:застосування норми права без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 760/10691/18; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.
		Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення норм процесуального закону суд першої інстанції прийняв до розгляду уточнену позовну заяву, подану позивачем після закриття підготовчого провадження, а суд апеляційної інстанції наведеному належної оцінки не надав.
		Також суди безпідставно взяли до уваги висновок експерта від 08 вересня 2019 року, оскільки такий не був надісланий ДП «АПК «Украгростар», що є порушенням частин восьмої та дев`ятої статті 83 ЦПК України. До того ж  такий висновок експерта про «ймовірність» не може бути беззаперечним доказом тих обставин, що підпис на додатковій угоді виконаний не позивачем.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
		19 травня 2020 року справа № 409/2756/18 надійшла до Верховного Суду.
		Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19-ц.
		Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Фактичні обставини, встановлені судами
		Суди встановили, що   ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії 1-ЛГ № 000175 належить на праві власності земельна ділянка площею 7, 2850 га, що знаходиться на території Просторівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області. 
		17 червня 2008 року між сторонами було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років з дати його державної реєстрації. Договір зареєстровано 01 вересня 2008 року в Білокуракинському районному реєстраційному округу Луганської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру».
		Відповідно до додаткової угоди від 15 квітня 2010 року до договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2008 року, укладеної між сторонами, строк дії договору оренди продовжено до 31 грудня 2023 року.
		Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень додаткова угода зареєстрована 23 березня 2017 року. 
		13 липня 2017 року ОСОБА_1 надіслав ДП «АПК «Украгростар» заяву про те, що по закінченню терміну оренди, після 01 вересня 2018 року, він не має наміру продовжувати здавати в оренду належну йому земельну ділянку.
		Відповідно до висновку експерта Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 08 травня 2019 року № 19/113-7-7/51е, виготовленого на підставі постанови старшого слідчого Новоайдарського ВП ГУНП в Луганській області про призначення почеркознавчої експертизи в  кримінальному провадженні від 14 липня 2017 року № 12017130440000205, підпис, розташований у графі «Орендодавець» у розділі «Юридична адреса сторін» у  додатковій угоді від 15 квітня 2010 року до договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та  ДП «АПК «Украгростар», виконано ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до  суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у  разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
		Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є  необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що  обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не  може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи  непрацездатних дітей.
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		За змістом статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.
		Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц зроблено висновок про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний судом недійсним. Такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання самостійного позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
		Ці висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц.
		Позивач звернувся з позовом про визнання додаткової угоди від 15 квітня 2010 року до договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2008 року недійсною та повернення земельної ділянки, посилаючись на те, що підпис від його імені на цій угоді виконав не він, а інша особа.
		Отже, з огляду на оспорювання позивачем самого факту укладення додаткової угоди, позовні вимоги про визнання цієї угоди недійною не  є  належним та ефективним способом захисту права, тому задоволенню не підлягають.
		Також колегія суддів не вбачає підстав для висновку про неукладеність додаткової угоди та відповідно повернення позивачу спірної земельної ділянки, з огляду на таке.
		На підтвердження обставини непідписання додаткової угоди позивач надав до суду висновок експерта від 08 травня 2019 року, у якому зазначено, що  підпис від  його імені в оскаржуваній додаткові угоді виконаний ймовірно не ним, а іншою особою.
		Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і  електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
		Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи  заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
		Враховуючи те, що висновок експерта від 08 травня 2019 року містить лише припущення, що підпис в оскаржуваній додатковій угоді виконаний ймовірно не позивачем, а іншою особою, такий не підтверджує факт того, що позивач не підписував цю угоду, а оскільки матеріали справи не містять належних та  допустимих доказів на підтвердження цієї обставини, підстав для задоволення позовних вимог про повернення земельної ділянки немає.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, наведених вище.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи  касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційну скаргу задоволено, судові рішення судів першої та  апеляційної інстанцій скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в  задоволенні позову, сплачений ДП «АПК «Украгростар»судовий збір за  подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 3 876,40 грн підлягає стягненню зі  ОСОБА_1 на його користь.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу приватного Дочірнього підприємства «Агропромислова компанія «Украгростар» задовольнити.
		Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 вересня 2019 рокута постанову Луганського апеляційного суду від 14 січня 2020 року скасувати й ухвалити нове рішення.
		Відмовити в задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до  Дочірнього підприємства «Агропромислова компанія «Украгростар» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди та повернення земельної ділянки.
		Стягнути зі  ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Агропромислова компанія «Украгростар» судовий збір у  розмірі 3 876,40 грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її  прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. І. КратСудді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...