Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/9015/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора; стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2022. Зареєстровано: 17.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2022.
Дата набрання законної сили: 21.12.2022
Номер судового провадження: 1-кс/296/3100/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 296/9015/22 
		1-кс/296/3100/22 
		 
		Ухвала
		Іменем України
		 
		15 грудня 2022 року м.Житомир
		 
		Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Житомирської міської прокуратури щодо невиконання вимог Кримінального процесуального кодексу України, - 
		встановив:
		ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира із вказаною скаргою ("Жалоба"), відповідно до змісту якої просить "признать бездействие прокурора в не выполнении требований ст.214 УПК; обязать прокурора выполнить ст.214 УПК, внести в ЕРДР сведения о совершении уголовных преступлений следственным судьей Печерского районного суда г.Киева ОСОБА_3 , предусмотренных ст.ст.382, 366, 365, 375, 396 УК". 
		Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 13.12.2022, вищевказану скаргу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .
		Дослідивши матеріали скарги ОСОБА_2 , слідчий суддя приходить до наступних висновків.
		Відповідно до ч.1 ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
		У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року №10-рп/99 та від 14 липня 2021 року№1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
		Згідно ч.5 ст.10, п.4 ч.1 ст.92 Конституції України, застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року №2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
		Згідно ч.6ст.13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. 
		Частинами 1, 2 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
		При цьому, за змістом ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
		Частиною 1 статті 29 КПК України теж регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
		Таким чином, органи досудового розслідування, прокуратура та суд як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов`язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
		Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
		Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.
		Пунктом 18 частини 3 статті 42 КПК України, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та, в разі необхідності, користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст.42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження (ч.3 ст.43 КПК України).
		Право користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою особа володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача, зокрема і безоплатно, передбачено і для потерпілого; цивільного позивача; представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; свідка; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицію); особи, до якої застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт; особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою до прийняття рішення про її видачу (екстрадицію); особи, якої стосується прохання Міжнародного кримінального суду чи надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу (п.9 ч.1 ст.56, ч.3 ст.61, п.11 ч.3 ст.641, п.4 ч.1 ст.66, ч.2 ст.581, ч.8 ст.583, ч.ч.5, 14 ст.584, ч.4 ст.585, п.2 ч.2 ст.627, п.п.1, 9 ч.4 ст.627 КПК України).
		Очевидно, що особа, яка неповною мірою розуміє мову судочинства і, відповідно, те, що саме відбувається у кримінальному процесі, неспроможна захистити свої права та інтереси законним шляхом.
		Тому право осіб (які набули статусу певного учасника судового провадження) на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, є беззаперечним і воно кореспондує обов`язку слідчого судді та суду забезпечити реалізацію такого права, у тому числі за необхідності скористатися послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК, що визначено у ч.3 ст.29 КПК.
		Така реалізація відбувається шляхом залучення перекладача на стадії досудового слідства за рішенням слідчого, прокурора чи слідчого судді, а на стадії судового провадження - суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.
		Залучений у провадженні перекладач має виконувати всі свої обов`язки, визначені ч.2 ст.68 КПК, зокрема і здійснювати повний і правильний переклад пояснень, показань або документів, які надаються підозрюваним, обвинуваченим, засудженим чи іншими учасниками провадження.
		Відповідно, реалізуючи своє право на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою володіють, а також право на судовий контроль на стадії досудового слідства, чи на оскарження судових рішень в апеляційній (касаційній) інстанції підозрюваний, обвинувачений чи засуджений, які в установленому законом порядку були забезпечені послугами перекладача, вправі звертатися до нього по допомогу для перекладу документів, які готуються на розгляд слідчого судді або суду за результатами якого може бути розпочато розгляд скарги, у тому числі ухвалено рішення про відкриття апеляційного чи касаційного провадження.
		Переклад таких документів надає можливість слідчому судді чи суду з`ясувати наявність в особи, яка звертається, прав на таке звернення, а також перевірити дотримання нею передбачених КПК вимог щодо змісту документа і його додатків, адже право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (п.37 рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява №8863/06)).
		При цьому, процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою.
		До того ж до прийняття скарги до розгляду, слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача.
		За таких обставин, документи, за результатами перевірки та/або розгляду яких розпочинається судовий контроль на стадії досудового розслідування, розгляд апеляційної скарги в порядку статей 422, 422-1 КПК України, або вирішується питання про відкриття апеляційного (касаційного) провадження мають бути викладені українською мовою (в перекладі на українську мову).
		Зі змісту скарги, поданої ОСОБА_2 до слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира вбачається, що її викладено іноземною мовою (російською).
		Слідчий суддя зазначає, що скарга має бути викладена державною (українською) мовою чи в перекладі на державну мову, що надасть суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити на відповідність вимогам ст.ст.303, 304 КПК України. Розгляд скарги по суті проводиться судом тільки у разі відповідності скарги вимогам КПК України.
		Натомість, викладення скарги іноземною мовою є перешкодою у виконанні слідчим суддею своїх обов`язків, визначених процесуальним законом.
		Разом з тим, учасники провадження, які потребують послуг перекладача, якщо він не був залучений, можуть порушити питання про таке залучення відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року №3460- VI та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 24 червня 2016 року №401.
		Якщо особи не володіють мовою судочинства, вони можуть скористатися послугами перекладача для перекладу своїх скарг, клопотань, інших процесуальних документів, зокрема й з метою забезпечення можливості проведення з`ясування судом наявності в особи, яка звертається зі скаргою, прав і підстав для цього.
		За таких обставин, якщо скарга складена не українською мовою, слідчий суддя, вирішуючи питання про призначення судового засідання щодо розгляду скарги, поданої у порядку статей 303, 304 КПК, не зобов`язаний самостійно залучати перекладача у провадженні для перекладу поданої на його розгляд скарги. За цих обставин забезпечення рівності прав осіб у судовому процесі за мовною ознакою і гарантування права на користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника провадження) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду.
		Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп/1997 відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.
		Тобто обмеженням у доступі до правосуддя вважається відмова у прийнятті заяв, скарг, клопотань, оформлених згідно з чинним законодавством. Однак повернення скарг через їх невідповідність встановленим вимогам не є порушенням такого права.
		Аналогічні висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 521/12324/18 від 19.09.2022.
		Згідно зі ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
		Необхідно також відзначити, що слідчий суддя не наділений повноваженнями перекладача, не зобов`язаний вільно володіти російською мовою та іншими іноземними мовами з метою здійснення судочинства.
		Враховуючи вищевикладене у сукупності, матеріали скарги ОСОБА_2 підлягають поверненню скаржнику.
		Керуючись статтями7, 9, 29 КПК України, Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", слідчий суддя, -
		 постановив:
		Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Житомирської міської прокуратури щодо невиконання вимог Кримінального процесуального кодексу України - повернути особі, яка її подала.
		Повернення скарги не позбавляє права повторно звернутися до слідчого судді, суду в порядку, передбаченомуКПК України.
		Ухвала можебутиоскарженадо Житомирськогоапеляційногосудупротягом п`ятиднівз дняотриманняїї копії. 
		 
		   Слідчий суддя ОСОБА_4 ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...