Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/3568/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2022. Зареєстровано: 17.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2022.
Дата набрання законної сили: 28.03.2023
Результат оскарження 28.03.2023 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/300/4968/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"05" грудня 2022 р. справа № 300/3568/22
		м. Івано-Франківськ 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
		судді Главача І.А.,
		за участю секретаря судового засідання Вацик В.В.,
		представника позивача  Бартоша С.Б.,
		представників відповідача  Кічури Г.В., Харченко Ю.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до відповідача Івано-Франківської митниці
		про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA206000/2022/000062/2 від 12.08.2022 та рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості № 7.21-1/15/13/2047 від 30.08.2022, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі, також  позивач, ФОП ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Бартош Святослав Богданович, 08.09.2022 звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (надалі, також  відповідач, митний орган), в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості № UA206000/2022/000062/2 від 12.08.2022;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці № 7.21-1/15/13/2047 від 30.08.2022 про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
		Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення митного органу про коригування митної вартості від 12.08.2022 та про відмову у визнанні заявленої митної вартості від 30.08.2022, прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме, відповідач безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржені рішення. На думку позивача, ним було надано всі необхідні документи відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, у поданій митній декларації митна вартість товару позивачем визначена за ціною договору (контракту) який імпортується та обрано основний метод визначення митної вартості товару.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA206000/2022/000062/2 від 12.08.2022 та рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості № 7.21-1/15/13/2047 від 30.08.2022 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
		Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду через підсистему "Електронний суд" 23.09.2022 (том 1 а. с. 108-122). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Івано-Франківська митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю товару та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2022/000062/2 від 12.08.2022, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206030/2022/000404.
		26.09.2022 представником позивача скеровано суду та заявлено в судовому засіданні клопотання про витребування додаткових документальних доказів по справі (том 2 а. с. 141-143).
		Ухвалою суду від 26.09.2022 витребувано у Львівської митниці Держмитслужби належним чином завірену копію митної декларації №UA209140/2022/68945 від 15.07.2022 та документів, поданих імпортером разом з вказаною митною декларацією та у Київської митниці Держмитслужби належним чином завірену копію митної декларації №UA100330/2022/437166 від 14.06.2022 та документів, поданих імпортером разом з вказаною митною декларацією (том 2 а. с. 146-148).
		Представником позивача 04.10.2022 надіслано суду відповідь на відзив (том 1 а. с. 155-169).
		17.10.2022 на виконання ухвали суду від 26.09.2022 Львівською митницею Держмитслужби, надіслано документальні докази (том 1 а. с. 174-205, том 2 а. с. 1-102).
		Київська митниця Держмитслужби, 19.10.2022 на виконання ухвали суду від 26.09.2022 направила компакт-диск з витребуваними документами (том 2 а. с. 104-105).
		01.11.2022 представник позивача на електронну адресу суду надіслав письмові пояснення (том 2 а. с. 109-114, 115-125).
		Ухвалою суду від 02.11.2022 підготовче провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA206000/2022/000062/2 від 12.08.2022 та рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості №7.21-1/15/13/2047 від 30.08.2022 закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (том 2 а. с. 176-177).
		02.12.2022 представником позивача подано клопотання про долучення додаткових доказів, а саме акт наданих послуг від 14.09.2022, що підписаний після подання позовної заяви (на виконання клопотання, заявленому в судовому засіданні від 14.11.2022). 
		Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2022 заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
		Представники відповідача проти позову заперечили, просили в задоволенні позову відмовити.
		Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши позиції сторін, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзиви на позов, відповідь на відзив, заперечення, письмові пояснення та докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив наступне.
		01.02.2002 здійснено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 . Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є  49.41 Вантажний автомобільний транспорт, додаткові: 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 38.11 Збирання безпечних відходів.
		30.11.2021 ФОП ОСОБА_1 уклав з китайською компанією Shanghai Winsun Auto Parts Co., LTD (надалі, також  продавець) контракт № X01/2022 для поставки чергової партії автомобільних запчастин, а саме  деталей гальмівної системи (том 1 а. с. 32-40).
		01.12.2021 продавець направив ФОП ОСОБА_1 прайс-лист на наявні у нього деталі (том 1 а. с. 41, 42-43).
		На основі вищенаведеного прайс-листа ФОП ОСОБА_1 зробив замовлення і 03.12.2021 вніс передоплату за товар у сумі 13 251.64 дол. США, що підтверджується роздруківкою повідомлення від банку про проведення SWIFT-платежу від 03.12.2021 (том 1 а. с. 48, 49-50).
		Продавець на виконання контракту № Х01/2022 сформував (том 1, а. с. 44, 45-46) та у січні 2022 року відвантажив ФОП ОСОБА_1 замовлену партію товару у двох контейнерах UETU2462870 та MRK.U9125321, що підтверджується експортною митною декларацією № 425820220000092634 від 25.01.2022 (том 1, а. с. 60, 61-62).
		Оскільки після 24.02.2022 внаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації українські морські порти призупинили свою діяльність, то ФОП ОСОБА_1 доставив товар до порту Стамбул (Туреччина), а звідти власним автомобільним транспортом до міста Івано-Франківськ, що підтверджується довідками про транспортні витрати та міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №445513 та №0000816 (том 1, а. с. 63, 64).
		ФОП ОСОБА_1 трьома платежами від 01.04.2022, 08.04.2022 та 19.04.2022 (том 1 а. с. 51-59) оплатив усю вартість імпортованої партії товару, що підтверджується роздруківками повідомлень від банку про проведення SWIFT-платежів.
		Товар поставлявся на умовах FOB (порт QINGDAO, Китай) (організація та оплата перевезення товару з Китаю до України покладалася на покупця - ФОП ОСОБА_1 ).
		З метою митного оформлення ввезеного товару позивач 10.08.2022 подав митну декларацію № UA206030/2022/006624 (том 1 а. с. 23-25), визначивши та заявивши митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості, як того вимагають положення частини 2 та частини 3 статті 57 Митного кодексу України (надалі, також  МК України).
		До митної декларації ФОП ОСОБА_1 надав такі документи на підтвердження заявленої митної вартості, що підтверджується інформацією з графи 44 вказаної митної декларації:
		контракт № Х01/2022 від 30.11.2021 (том 1 а. с. 32-40) та інвойс до контракту № WS-5-211013 від 11.01.2022 (том 1 а. с. 44, 45-46), які містили інформацію про сам товар, його ціну та умови поставки; довідки про транспортні витрати до пункту ввезення на територію України, а саме: довідка № 233435 від 08.08.2022 видана експедитором, який організовував морське перевезення з порту QINGDAO (Китай) до порту Стамбул (Туреччина) (том 1 а. с. 80) та довідка від 08.08.2022 видана ФОП ОСОБА_1 про вартість перевезення товару власним транспортом зі Стамбулу до пункту пропуску на території України (том 1 а. с. 81). 
		За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості та на виконання згенерованих автоматизованою системою аналізу і управління ризиками форм митного контролю посадові особи Івано-Франківської митниці направили позивачу повідомлення про початок консультацій з митним органом та необхідність надання документів, зазначених у графі 44 митної декларації (том 1 а. с. 30).
		Декларанту виставлена вимога у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України про надання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості: транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності  інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовіншньоекономічної операції товару; копію митної декларації країни відправлення, - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (том 1 а. с. 30).
		На вказану вимогу 12.08.2021 декларантом додатково подано прайс-лист виробника товару; платіжні доручення (повідомлення від банку про проведення SWIFT-платежів); калькуляцію транспортних витрат, понесених у зв`язку з перевезенням товарів власним транспортом з порту Стамбул до пункту ввезення на митну територію України; копію експортної митної декларації країни-відправлення та скеровано відповідь, що відповідно до частини 2 статті 53 МКК України надати банківські платіжні документи чи інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару, що підтверджують вартість не містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, окрім наданих (прайс-лист, платіжні доручення, копія експортної вантажно-митної декларації країни відправлення) не в змозі. Інші додаткові документи окрім наданих, що стосуються оцінюваного товару відсутні та додаватися не будуть. Просив винести рішення про визначення митної вартості раніше 10-денного терміну (том а. с. 31). 
		12.08.2022 Івано-Франківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2022/000062/2 (том 1 а. с. 19-20).
		В обґрунтування вказаного рішення (графа 33) зазначено: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких здійснено. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: висновки про вартісні характеристики підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МК України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала товар № 1: МД від 15.07.22 № UА209140/2022/68945. Товар №2: МД від 14.06.22 № UA100330/2022/437166» (том 1 а. с. 20).
		З урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2022 № A206000/2022/000062/2 Івано-Франківською митницею винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2021/000449, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 10.08.2022 № UA206030/2022/000404 (том 1 а. с. 126). У картці відмови роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: подати ЕМД згідно рішення № UA206000/2022/000062/2 від 12.08.2022.
		Відтак, позивачем здійснено сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначених декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів (1 289 400,04 грн), визначеною митним органом, шляхом надання фінансових гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України на підставі частини 7 статті 55 МК України, внаслідок чого товар випущено у вільний обіг за митною декларацією № 206030/2022/006709 від 15.08.2022, за якою товар оформлений за резервним методом.
		24.08.2022 позивачем скеровано відповідачу лист щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2022 за № UA206000/2022/000062/2, а також долучено додаткові документи: копія контракту № Х01/2022 від 30.11.2021; копія прайс-листа виробника товару від 01.12.2021; копія інвойсу № WS-5-211013 від 11.01.2022; роздруківка підтвердження SWIFT-платежу від банку від 03.12.2021 на суму 13 251,64 дол., від 08.04.2022 на суму 10 000,00 дол., від 01.04.2022 на суму 23 000,00 дол. та від 19.04.2022 на суму 20 591,56 дол.; копія митної експортної декларації № 425820220000092634 з перекладом; копія прибуткової накладної № 6593 від 15.08.2022; копія оборотно-сальдової відомості за рахунком бухгалтерського обліку № 3712 «Розрахунки за виданими авансами в іноземній валюті» по взаєморозрахунках з постачальником оцінюваного товару; копія договору про надання транспортно-експедиційних послуг № U25191 від 17.03.2021; копія рахунку № 233435 від 06.04.2022 до договору про надання транспортно-експедиційних послуг; копія платіжного доручення № 15997 від 07.04.2022; копія довідки про транспортні витрати № 233435 від 08.08.2022; копія довідки про транспортні витрати від 08.08.2022; копія калькуляції транспортних витрат; копія свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які перевозили товар до митного кордону України (том 1 а. с. 89-94).
		30.08.2022 за результатами розгляду листа від 24.08.2022 та доданих документів відповідач прийняв рішення, оформлене листом за № 7.21-1/15/13/2047 про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів (том 1 а. с. 21).
		Вважаючи, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем із порушенням вимог митного законодавства, позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Предметом доказування у даній справі, зокрема є встановлення та перевірка обставин існування підстав прийняття оскаржуваного рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості товарів.
		Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі, також  МК України) та іншими законами України.
		За приписами частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Згідно із частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
		Статтею 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
		1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
		2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
		3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
		4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
		5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
		6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
		7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
		8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
		1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
		2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
		3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
		4) виписку з бухгалтерської документації;
		5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
		6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
		7) копію митної декларації країни відправлення;
		8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
		1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
		2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
		3) розрахунок ціни (калькуляцію).
		Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
		За вимогами статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
		1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
		2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
		3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
		4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
		За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.
		Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
		Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
		Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
		Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
		В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
		Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний  за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Частиною третьою, четвертою статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.
		Згідно з частиною першою, другою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
		1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
		2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
		3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
		4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
		5) інформацію про:
		а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
		у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
		у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
		б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
		При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
		Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Таких висновків дійшов Верховни Суд у постанові від 19.09.2019 у справі №810/2146/18.
		Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов`язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
		Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі №520/3246/2020.
		Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта.
		Отож, підставою для витребування додаткових документів може бути лише наявність у митного органу обгрунтованих сумнівів щодо наданих декларантом документів.
		Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17, від 05 липня 2022 року у справі №804/150/16.
		Як встановлено судом, разом з декларацією від 10.08.2022 № UA206030/2022/006624 позивач надав контракт № X01/2022 від 30.11.2021 та інвойс №WS-5-211013 від 11.01.2022, довідки про транспортні витрати до пункту ввезення на територію України за № 233435 від 08.08.2022 (видана експедитором, який організовував морське перевезення з порту QINGDA (Китай) до порту Стамбул (Туреччина) та від 08.08.2022 (видана ФОП ОСОБА_1 про вартість перевезення товару власним транспортним зі Стамбулу до пункту пропуску на території України).
		На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, зовнішньоекономічний контракт № X01/2022 від 30.11.2021 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; прайс-лист від 01.12.2021 та інвойс № WS-5-211013 від 11.02.2022, визначають загальну вартість та кількість придбаного товару, а також ціну за окремо взятий товар та умови поставки. 
		Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного та імпортованого товару, які не мають будь-яких розбіжностей в числових значеннях їх вартості.
		Проте, при проведенні консультації, повідомляючи про необхідність надати додаткові документи митним органом не обгрунтовано вимоги щодо їх надання, не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчовизначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або, що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
		Принагідно зауважити, що Верховний Суд у постановах від 03.04.2018 справа № 809/453/17, від 20.06.2018 справа № 815/4398/15, від 05.07.2022 справа № 804/150/16 неодноразово зазначав: факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів. Позаяк, є підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів митним органом. І, у випадку, виявлення (частина 3 стаття 53 МК України) є підставою для витребування додаткових документів.
		В свою чергу, позивач додатково надав прайс-лист виробника товару, платіжні доручення, калькуляцію транспортних витрат, понесених у зв`язку з перевезенням товару власним транспортом з порту Стамбул до пункту ввезення на митну територію України та копію експортної митної декларації країни-відпрапвлення та повідомив про неможливість надання інших додаткоивх документів, просив визначити митну варітсть.
		Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах, а відтак рахунки-фактури (інвойс) підтверджують ту обставину, що позивач придбав оцінюваний товар за встановленою в них ціною.
		Відтак, аналіз змісту вищевказаних документів, свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаних позивачем товарів, та підтверджує заявлену митну вартість ввізного товару. 
		Щодо доводів відповідача про відсутність підтвердження вартості транспортування товару, суд зазначає таке.
		З матеріалів справи досліджено, що товар митна вартість якого була скоригована (автомобільні запчастини  деталі гальмівної системи) поставлялася ФОП ОСОБА_1 на умовах поставки FOB (порт QINGDA, Китай) з повною оплатою вартості такого товару ще до моменту його ввезення на територію України, що підтверджується інвойсом №WS-5-211013 від 11.01.2022 та іншими товаросупровідними документами. Всі витрати на пакування та маркування товару, вантажні операції в порту країни експорту, митне оформлення та інші витрати в країні експорту були включені у ціну товару, що підтверджується, зокрема пунктом 2.4 Контракту № X01/2022 від 30.11.2021. 
		Отже, ціна імпортованих товарів складалася з ціни, що була фактично сплачена за товар та витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
		Позивачем складові митної вартості підтверджено: контрактом № X01/2022 від 30.11.2021, прайс-листом від 01.12.2021, інвойсом № WS-5-211013 від 11.02.2022, підтвердженням SWIFT-платежу від банку від 03.12.2021 на суму 13 251,64 дол., від 08.04.2022 на суму 10 000,00 дол., від 01.04.2022 на суму 23 000,00 дол. та від 19.04.2022 на суму 20 591,56 дол.; копією митної експортної декларації № 425820220000092634 з перекладом; копією прибуткової накладної № 6593 від 15.08.2022; копією оборотно-сальдової відомості за рахунком бухгалтерського обліку № 3712 «Розрахунки за виданими авансами в іноземній валюті» по взаєморозрахунках з постачальником оцінюваного товару; в тому числі, витрати на транспортування: копією договору про надання транспортно-експедиційних послуг № U25191 від 17.03.2021; копією рахунку № НОМЕР_1 від 06.04.2022 до договору про надання транспортно-експедиційних послуг; копією платіжного доручення № 15997 від 07.04.2022; копією довідки про транспортні витрати № 233435 від 08.08.2022; копією довідки про транспортні витрати від 08.08.2022; копією калькуляції транспортних витрат; копією свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які перевозили товар до митного кордону України.
		Крім цього, 02.12.2022 представником позивача, за клопотанням в судовому засіданні від 14.11.2022, додатково подано акт наданих послуг № 1 від 14.09.2022 (на підтвердження вартості перевезення оцінюваного товару за мрашрутом з Китаю (порт відправки: FOB QINGDAO, CHINA) до Стамбулу (порт прибуття: ISTAMBUL, TURKEY), який підписаний сторонами 14.09.2022, тобто після подання позовної заяви до суду.
		Суд звергтає увагу, про відсутність зазначення щодо необхідності долучення даного документального доказу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, у відзиві на позовну заяву тощо.
		Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на вимогу митного органу, а також в порядку частини 8 статті 55 МК України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
		При цьому, відповідач не довів, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
		Також суд вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у Рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Наявність лише посилання на МД від 15.07.2022 № UA209140/2022/68945 та МД від 14.06.2022 № UA10330/2022/437166, вказана в яких митна вартість була взята за основу для визначення спірної митної вартості без наведення пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.
		Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Чого, однак, зроблено не було.
		Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
		Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17 (№ К/9901/16592/18) та від 24.12.2020 у справі №804/4906/15.
		Окрім іншого, у спірному рішенні митний орган лише вказав дату та номер митних декларацій від 15.07.2022 № UA209140/2022/68945 та від 14.06.2022 № UA10330/2022/437166, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, однак до матеріалів справи її не долучив, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
		В свою чергу, досліджуючи, витребувані судом за клопотанням позивача, митні декларації від 15.07.2022 № UA209140/2022/68945 та від 14.06.2022 № UA10330/2022/437166, суд виснував про різні методи визначення митної вартості товару, статус продавця (виробник або дилер), період реалізації товару, обсяги закуплених товарів, місце поставки, строки оплати та інші критерії є суттєво відмінними (характеристика та умови операцій з імпорту) товару позивача.
		Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. 
		Аналогічного правового підходу дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.
		Суд зазначає, що можливість поставки товару іншими покупцями за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При цьому, суд також бере до уваги те, що поставка за наданими митними деклараціями проводилась не з Стамбулу власним транспортним засобом, як в спірному випадку, а обсяг та вага партій також значно відрізнялися, що могло вплинути на ціну товару, зокрема, у митній декларації поданій позивачем. Крім цього, відповідач не навів джерел використання інформації щодо вартості сировини.
		Водночас суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.
		Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
		Також необґрунтованою є і вимога митниці щодо надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. 
		За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
		Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
		Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. 
		Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
		Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10). 
		Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.
		Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 12.08.2022 № UA206000/2022/000062/2 та рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів від 30.08.2022 № 7.21-1/15/13/2047 є протиправними та підлягають скасуванню.
		Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 405,00 грн. 
		На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		Позов задовольнити повністю. 
		Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості № UA206000/2022/000062/2 від 12.08.2022.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці № 7.21-1/15/13/2047 від 30.08.2022 про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код  НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 12 405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) гривень 00 копійок. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Учасники справи:
		позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код  НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) ;
		відповідач  Івано-Франківська митниця (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005).
		 
		 
		Суддя Главач І.А. 
		 
		 
		Рішення складене в повному обсязі 15 грудня 2022 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...