Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/12099/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 15.12.2022. Зареєстровано: 17.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2022.
Дата набрання законної сили: 08.03.2023
Результат оскарження 08.03.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/420/12965/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/12099/22 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 грудня 2022 рокум. Одеса 
		Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А. розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Одеській області про:
		- визнання протиправним та скасування податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.12.2017 р. № 0173221305, № 0173121305, № 0173161305.
		Ухвалою суду від 05.09.2022 року позов залишено без руху та зокрема вказано позивачу про необхідність надання заяви про поновлення строку звернення до суду.
		Від позивача надійшли відповідні документи на виконання ухвали суду.
		Виходячи з тих матеріалів, які були наявні у суду при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі, суд ухвалою від 19.09.2022 року поновив провадження у справі.
		Також ухвалою суду від 19.09.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Разом з тим, досліджуючи матеріали справи, аналізуючи матеріали справи №815/1283/18, а також відзив на адміністративний позов, суд зазначає наступне.
		Позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду на виконання вищенаведеної ухвали суду.
		В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, про те, що лише в серпні 2022 року, після звернення до виконавчої служби з`ясувала про наявність виконавчого провадження 60832024, відкритого за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 р. № 815/1283/18. 
		Після ознайомлення представником позивача з матеріалами вказаної справи, стало відомо про наявність податкових повідомлень-рішень від 15.12.2017 р. №0173221305, №0173121305, № 0173161305, прийнятих на підставі акту від 23.11.2017 р. № 1686/15-32-13-05/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 р. по 30.09.2017 р. 
		Представником з`ясовано, що матеріали судової справи №815/1283/18 містять копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, згідно з якими на адресу позивача, були направлені Акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, проте представник наголошує, що на рекомендованих повідомленнях у графі «розписка про одержання» міститься підпис не позивача, а іншої особи.
		Водночас, представником позивача зазначено, що ухвалу про відкриття провадження від 28.03.2018 р. та судове рішення від 23.04.2018 р. у справі № 815/1283/18, вручені під підпис невідомій особі.
		Ухвалою суду від 21.11.2022 року позов залишено без руху після відкриття та вказано позивачу на необхідність надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску такого строку, враховуючи те, що у даній ухвалі суд не вважає поважними причини пропуску строку до звернення до суду з даним позовом про які вказував позивач у відповідній заяві при вирішенні судом питання щодо відкриття провадження у справі.
		28.11.2022 року від позивача надійшла заява про поновлення строку.
		В обґрунтування зазначеної заяви представником позивача зокрема зазначено, що у даному випадку у позивачки немає можливості довести, що нею особисто не були отримані оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.12.2017 року №0173221305, №0173121305, №0173161305.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
		Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Позивачем зазначено, що неможливість висловити свої заперечення на Акт перевірки та своєчасно оскаржити податкові повідомлення-рішення від 15.12.2017 р. зумовлені відсутністю обізнаності позивача про їх існування.
		Під час розгляду справи судом виготовлено копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення зі справи №815/1283/18, список поштових направлень та чек, щодо отримання ОСОБА_1 акту перевірки від 23.11.2017 року №1686/15-32-13-05/3121722183, податкових повідомлень-рішень від 15.12.2017 року №0173221305, №0173121305, №0173161305, вимоги від 24.01.2018 року №8127-17, позову з додатками та ухвали Одеського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі №815/1283/18 та рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі від №815/1283/18.
		Проаналізувавши вищенаведені документи, суд вказує на те, що з них вбачається отримання ОСОБА_1 всіх документів особисто.
		Доказів того, що вказаний підпис не є підписом позивача до суду не надано. 
		Також суду не надавались будь-які докази звернення позивача зокрема, але не виключно до пошти з приводу видачі будь-якій іншій «невідомій особі» всіх вищезазначених документів.
		Суд критично ставиться до посилання представника позивача на те, що «навіть візуально вбачається, що це підпис не ОСОБА_1 », оскільки суд не може надавати оцінку належності підпису особі.
		Також суд погоджується з твердженнями відповідача у відзиві на адміністративний позов, що відповідно до статті 58 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення є такими, що вручені належним чином. 
		Водночас суд вказує, що рішенням від 23.04.2018 року при вирішенні справи №815/1283/18 стягнуто борг з ОСОБА_1 , який сформовано з підстав винесених податкових повідомлень-рішень:
		 - від 15.12.2017 року № 0173221305 на суму 12 845,23 грн. (з яких 10 276,18 грн. - основний платіж, а 2 569,05 грн. - ш/с) - військовий збір;
		- від 15.12.2017 року № 0173121305 на суму 154 142,81 грн. (з яких 123 314,25 грн. - основний платіж, а 30 828,56 грн.  ш/с)  податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
		- від 15.12.2017 року № 0173161305 на суму 170,00 грн. (з яких 170,00 грн. - ш/с) податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
		Поряд з цим, позивач враховуючи обставини щодо вручення поштовим відділенням «іншій особі» направлень, адресатом отримання яких є ОСОБА_1 не звернулась в порядку ст.ст.361-369 КАС України із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами у справі №815/1283/18.
		Підсумовуючи все вищевикладене суд не вбачає доказів на підтвердження того, що рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень щодо отримання ОСОБА_1 відповідних документів (ппр, акт, рішення, ухвали), свідчать про те, що такі направлення вручені іншій особі, а не позивачу, у зв`язку з чим суд вважає, що позивач була обізнана про наявність оскаржуваний податкових повідомленнях-рішеннях ще з 2018 року, а до суду з оскарження таких ППР звернулась лише 31.08.2022 року, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом без поважних на те причин.
		Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.
		Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
		Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
		Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
		Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.
		З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії», п. 38).
		При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує:
		1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки;
		2) поведінку заявника;
		3) поведінку державних органів;
		4) перевантаження судової системи;
		5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші).
		Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
		Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
		Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
		Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
		1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
		2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
		3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
		4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
		Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
		Згідно до ч. 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
		Водночас суд акцентує увагу на тому, що в даному випадку з урахуванням наведених вище обставин та з врахуванням ч. 15 ст. 171 КАС України це є безальтернативний варіант дій суду.
		Також суд вказує на те, що в ухвалі суду від 21.11.2022 року повідомлено позивача про можливі наслідки у разі не усунення недоліків та вказано про необхідність їх усунення протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.
		Керуючись ст. 169 КАС України, суддя, - 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1  залишити без розгляду.
		Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду в порядку, передбаченому законом. 
		Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
		Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. 
		 
		СуддяЕ.А.Іванов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...