Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/16224/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: 15.12.2022. Зареєстровано: 17.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2022.
Дата набрання законної сили: 02.01.2023
Номер судового провадження: 2/758/2670/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 758/16224/21 
		Категорія 67 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(ЗАОЧНЕ)
		 
		02 грудня 2022 року                                                                        м. Київ
		 
		Подільський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді                                        Петрова Д.В.,
		при секретарі судового засідання                        Крікоровій Е.К.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Швачки Сергія Васильовича до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
		УСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 в особі представника адвоката Швачки С.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовною заявою про поділ майна подружжя.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.10.2010 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Під час перебування позивача та відповідача у шлюбі ними на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 01.07.2011 № 16-944/К711 придбано спільне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 105 кв. м, житловою площею 54,5 кв. м, вартістю 937 125,00 грн (далі - спільне майно).
		Державну реєстрацію права власності на спільне майно здійснено на ім`я відповідачки, з присвоєнням йому реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна - 267874480000.
		21.11.2019 рішенням Подільського районного суду міста Києва у справі № 758/10185/19 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Зазначене рішення в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 03.02.2020.
		При розірванні шлюбу вимоги щодо поділу майна подружжя у суді не заявлялись.
		Ринкова вартість спільного майна на даний час, згідно із звітом про оцінку майна №21-1658 від 06.10.2021 становить 3 203 260 грн.
		Спільне майно (квартира) є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними.
		Просив здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 105 кв. м, житловою площею 54,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 267874480000, шляхом виділення в особисту приватну власність ОСОБА_1 1/2 частини даної квартири та в особисту приватну власність ОСОБА_2 1/2 частини даної квартири, без виділення часток в натурі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
		В судове засідання позивач  ОСОБА_1  не з`явився, до суду від нього надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення. 
		Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином. До суду від відповідачки надійшла заява з проханням відкласти судове засідання у зв`язку з хворобою дитини. Однак суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідачки, оскільки відповідачка неодноразово надсилала заяви про перенесення судових засідань з різних причин, а саме про відкладення судових засідань призначених на 27.01.2022, 24.06.2022, 22.07.2022, 06.09.2022, 11.10.2022, проте жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки нею не надано, а тому вважає за можливе розглянути справу в її відсутність.
		Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідачки. У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідачки, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.
		Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
		З матеріалів справи судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 07.10.2010 Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї. 
		На підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 21.11.2019 у справі 758/10185/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07.10.2010 Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 3024 розірвано. 
		Згідно з копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.01.2014, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, індексний номер 16199236, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .
		Згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки від 06.10.2021, виконаного ТОВ «Агентство експертної оцінки України», ринкова вартість трикімнатної квартири, загальною площею 105,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 складає без ПДВ 3 203 260,00 грн. 
		Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу поділу майна подружжя. Вказані правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України.
		Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.
		Виходячи з вищевикладеного, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
		Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Ураховуючи те, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для поділу спільного майна подружжя шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 та за ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири за тією ж адресою.
		Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн, суд зазначає наступне.
		Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
		Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.
		Відповідно до ст. 1 зазначеного вище Закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
		Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
		Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
		Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
		Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
		Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, з урахуванням того, що позивачем наданий акт № 194 від 16.09.2021 про надання послуг на суму 4 200,00 грн, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідачки у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 4 200 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Ураховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поділу майна підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 11 350 грн 00 коп. судового збору.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Швачки Сергія Васильовича до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
		Поділити спільне майно подружжя, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 267874480000, шляхом виділення в особисту приватну власність ОСОБА_1 1/2 частини даної квартири та в особисту приватну власність ОСОБА_2 1/2 частини даної квартири, без виділення часток в натурі.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 4 200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Повне найменування сторін та інших учасників справи:
		- позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
		- відповідачка - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
		 
		Суддя                                                                                Д. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...