Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/16311/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 16.12.2022. Зареєстровано: 17.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2022.
Дата набрання законної сили: 14.02.2023
Результат оскарження 14.02.2023 Апеляційний суд міста Києва: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/759/2482/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		                                                                                       ун. № 759/16311/21-ц
		                                                                                пр. № 2/759/2482/22
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 грудня 2022 року                                                                                м. Київ
		Святошинський районний суд м. Києва 
		у складі: головуючого судді                         Ул`яновської О.В.,
		секретаря судового засідання                         Гаєвської Н.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		у липні 2021 р. позивач через свого представника звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд: визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту: « ОСОБА_4 - єкс-соглава фракции « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (на пару с Денисом Комарницьким), хранительница «сеток» Черновецького - неслучайный человек в команде ОСОБА_5 »; зобов`язати відповідачів спростувати недостовірну та негативну інформацію, а саме: « ОСОБА_4 - єкс-соглава фракции « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (на пару с Денисом Комарницьким), хранительница «сеток» ОСОБА_1 - неслучайный человек в команде ОСОБА_5 », яка була розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1 - у той же спосіб, в який ними було поширено недостовірну та негативну інформацію, а саме: розмістити інформацію на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у мережі Інтернет протягом 10 календарних днів, після набрання законної сили рішенням суду по даній справі шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення в даній справі із зазначенням, що розповсюджена вищевказана інформація є недостовірною, і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти у розмірі 1000000 грн 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації; покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати.
		       Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач дізнався з мережі Інтернет про те, що стосовно нього розповсюджено негативну, недостовірну, наклепницьку інформацію наступного змісту: « ОСОБА_4 - єкс-соглава фракции « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (на пару с Денисом Комарницьким), хранительница «сеток» ОСОБА_1 - неслучайный человек в команде ОСОБА_5 ». Зазначена інформація розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1 інформаційним ресурсом «ZN.UA» ОСОБА_2 в Інтернет-мережі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2  у тексті інформаційного повідомлення під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Зазначена інформація обурює позивача, як колишнього мера столиці, заслуженого юриста, чесного, законослухняного і добросовісного бізнесмена, оскільки вона є неправдивою, не відповідає дійсності і є відвертим наклепом. Недостовірна інформація принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача як публічної, відомої людини, яка довгий час займала пост мера столиці України і була, є та залишається законослухняним громадянином із високим рівнем правосвідомості. У своїй позовній заяві позивач зазначає, що визначені ним відповідачі є належними, оскільки ОСОБА_3 і ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), «Фейсньюз» є власниками та реєстраторами домену «https://zn.ua», а ОСОБА_2 є автором інформаційного матеріалу. Оприлюдненням недостовірної інформації здійснено вплив на гідність позивача, оскільки особливе моральне ставлення до позивача з боку суспільства змінилось в негативний бік після такого оприлюднення, адже кожен пересічний громадянин автоматично робить висновок про те, що позивач як колишній очільник столиці, організовував «сітки підкупу» та вчиняв незаконні дії. Вказана інформація є ганебною та негідною особи позивача і соціальна оцінка позивача в очах оточуючих зазнала перегляду та перестала бути такою позитивною, як була раніше. Оприлюднення інформації призвело до того, що кожна особа, незалежно від власного бажання, буде думати, що позивач причетний до незаконних діянь, і навіть припущення негативно впливає на загальну соціальну оцінку позивача, оскільки причетність до певних протиправних дій не відповідає позитивним загальноприйнятим уявленням у суспільстві. Незважаючи та суттєві численні заслуги позивача, його перевірені роками ділові і професійні якості при виконанні службових та громадських обов`язків, твердження про те, що позивач є організатором «сітки підкупу», негативно вплинуло на ділову репутацію позивача. Недостовірна інформація дає змогу зробити висновок про те, що позивач, ймовірно, причетний до певних незаконних діянь, що накидає тінь на бездоганну репутацію позивача, і беззаперечно є порушенням права позивача на ділову репутацію. Позивач зазначає, що має право на спростування недостовірної інформації, оскільки вона за своїм змістом виходить за межі будь-якої допустимої критики, є фактичним твердженням про те, що позивач як колишній очільник столиці є організатором «сітки підкупу» та вчинення незаконних дій, що не відповідає дійсності. Неправомірними діями відповідачі завдали позивачу величезну моральну шкоду, яка виразилась у перенесеному нервовому стресі, викликаному поширенням серед невизначеного кола осіб недостовірної та ганебної інформації. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які і досі мають місце, оскільки позивач є публічною особою, має велике коло спілкування, і поширена інформація суттєво вплинула на ставлення друзів, знайомих та партнерів до позивача, підірвала його авторитет та статус добропорядної, добросовісної, чесної, гідної людини, яка має бездоганну ділову репутацію. До поширення інформації позивач мав бездоганну репутацію та користувався великим авторитетом в українському суспільстві, вказана ж інформація обурює позивача та надзвичайно нервує, з огляду на удар по його діловій репутації. За твердженням позивача, кияни пам`ятають і згадують колишнього мера за численні добрі справи зроблені ним для столиці, він займався і продовжує займатись благодійною діяльністю, має багато нагород та подяк. Розповсюдження вказаної інформації здійснено з прямим умислом для штучного підняття резонансу та привернення уваги суспільства до матеріалу, адже в разі відсутності ім`я позивача, даний матеріал не мав би резонансу і взагалі інтересу. Сторона позивача вказує, що відверта і нахабна поведінка журналістів надзвичайно обурює та засмучує позивача, надзвичайно негативно впливає на його моральний і фізичний стан. Своїми неправомірними діями відповідачі завдали позивачу величезну моральну шкоду, яка виразилась у перенесеному нервовому стресі, викликаному поширенням серед надзвичайно великого кола осіб недостовірної негативної інформації. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 1000000 грн 00 коп. 
		       Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021 справу розподіллено на суддю Святошинського районного суду м. Києва Журибеду О.М. (а.с. 73).
		       Ухвалою суду від 01.11.2021 справу направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (а.с. 79). 
		       Ухвалою суду Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2021 справу повернуто за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва (а.с. 91, 92). 
		       Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 справу розподіллено на суддю Святошинського районного суду м. Києва Ул`яновську О.В. (а.с. 96).
		       Ухвалою суду від 18.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання (а.с. 98).
		       14.02.2022 до суду надійшов відзив через представника усіх відповідачів на позову заяву зі змісту якого вбачається, що відповідачі не визнають позовних вимог та просять відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що спірна стаття є власною думкою, оціночним судженням, оскільки автор висловила лише власні переконання та погляди щодо політичних процесів столичного життя та надано критичну оцінку діяльності різних публічних осіб, що викликає чималий інтерес у суспільства, ґрунтуючись на численних повідомленнях засобів масової інформації та з власних джерел як журналіста. Вважають, що суд при вирішенні справи по суті має врахувати статус позивача, суспільну значимість поширеної в оскаржуваній статті інформації та статус відповідача. Зокрема, статус відповідача встановлено діючим законодавством України та рішеннями Європейського суду з прав людини стосовно журналістів та засобів масової інформації. При цьому, статус позивача характеризується публічністю його особи, адже він двічі обирався міським головою та відповідно займав посаду голови Київської міської державної адміністрації з 2006-го по 2012 рік. У зв`язку із цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Загалом про діяльність позивача наявна безліч публікацій у ЗМІ та мережі Інтернет, в тому числі велика кількість критичних публікацій стосовно діяльності позивача. Відповідач просить суд врахувати при розгляді справи, що висвітлена в оскаржуваних позивачем фрагментах тема є суспільно значимою та становить громадський інтерес, адже йдеться про тему загального, надзвичайного суспільного інтересу. Отже, було поширено суспільно значиму інформацію, при цьому ЗМІ є вільними та незалежними під час обрання форми і змісту поширення інформації, а межі критики публічних осіб є значно ширшими ніж щодо приватних осіб. Сама стаття була спрямована не на заподіяння шкоди особистим немайновим благам або моральної шкоди, а на поширення дискусії на тему, яка становила інтерес для громадськості. Крім того, відповідач стверджує, що оскаржувана думка є класичним висловленням оціночних суджень з боку особи та не є юридичною оцінкою кваліфікації дій позивача з точки зору кримінального права, а чинне законодавство України не передбачає такої підстави для захисту особистих немайнових прав осіб, як інтерпретація поширених відомостей, висловів. Оскаржуваний вислів жодним чином не може бути витлумачений як інформація (те, що відбувалось в об`єктивному вимірі). Твердження позивача про начебто порушення немайнових прав не підтверджено жодним доказом. Відповідачем є ОСОБА_6 (автор статті під псевдонимом « ОСОБА_7 » є редактором відділу політики ZN.UA та професійним журналістом. Вважають, що позивачем не доведено склад делікту. Просять стягнути із позивача на користь відповідача ОСОБА_6 суму понесених витрат на правову допомогу у розмірі 13000 грн 00 коп. (а.с. 103-120). 
		       21.02.2022 до суду надіслано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач вважає, що поширена інформація не є оціночним судженням. Публічні особи також мають право на спростування недостовірної інформації, яка за своїм змістом виходить за межі будь-якої допустимої критики. Зазначає, що це обовязок, а не право журналіста перевіряти інформацію перед її поширенням. Стверджує, що коло відповідачів було обрано вірно, спираючись на судову практику. Просив врахувати обставини та підстави відшкодування моральної шкоди, які є незмінними і аргументами у позовній заяві (а.с. 187-204).
		       Ухвалою суду від 18.04.2022 відкладено розгляд справи без визначення наступної дати судового засідання з метою забезпечення безпеки учасників судових процесів у зв`язку з воєнними діями (а.с. 208). 
		       Ухвалою суду від 08.11.2022 проведення підготовчого судового засідання призначено на 14.12.2022 о 10 год. 40 хв. В приміщенні суду (а.с. 227).
		       Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, шляхом підписання розписки з минулого судового засідання, причини неявки не повідомив. Надіславши підтвердження про сплату судового збору у повному обсязі, на вимоги клопотання представника відповідачів.
		       Інший представник позивача, яка не приймала жодної участі у жодному судовому засіданні, надіслала клопотання про відкладення судового засідання, доказів про поважність неявки не надіслала, обмежившись загальними фразами обґрунтування клопотання.
		       Представник відповідачів у судове засідання не з`явився, аналогічно повідомлений належним чином, ляхом підписання розписки з минулого судового засідання. Причини неявки не повідомив.
		       Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		       Ухвалою суду від 116.12.2022 закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
		       Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
		       Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		       Згідно ч. 1 ст. 9 ЦПК України, цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
		       За змістом ч. 1 ст. 10 Конституції України, Державною мовою в Україні є українська мова.
		       Як вбачається зі змісту позовних вимог позивач вважає недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію інформацію від 12.06.2021, яка міститься у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту: « ОСОБА_4 - єкс-соглава фракции « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (на пару с Денисом Комарницьким), хранительница «сеток» ОСОБА_1 - неслучайный человек в команде Тимошенко».
		       Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		       Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 201 ЦК України).
		       Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним (ст. 270 ЦК України).
		       Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (ст. 275 ЦК України).
		       Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ст. 277 ЦК України).
		       Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст. 280 ЦК України).
		       За змістом ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		       Як зазначалося вище, відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		       При цьому, Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).
		       Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		       Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		       Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		       Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		       Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		       Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		       Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		       Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, слід визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		       За приписами статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
		       У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		       У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		       Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		       28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії» Європейський суд із прав людини наголосив, що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
		       Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		       Таким чином, враховуючи висновки Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь, гідність та ділову репутацію, як особистих немайнових прав.
		       Як встановлено судом, позивач вважає недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, інформацію, зазначену у публікації, яка розміщена в мережі Інтернет під авторством відповідача ОСОБА_2 , про те, що позивач має відношення до організації «виборчих сіток», тобто підкупу виборців та вчинення незаконних дій. 
		       Вивчивши тлумачення слів «сітки» та «виборчий» за Академічними словниками української мови суд констатує, що «виборчий» аналогічно, що вибори, у свою чергу «вибори» це обрання шляхом голосування депутатів у представницькі органи держави, службових осіб і т. ін.
		       Тлумачення слова «сітка» має широке коло варіантів від позначення неправомірності до означенная негативності дій. Загалом слово «сітка» в більшій мірі застосовується те саме, що «сіть» 1; «мережа». У свою чергу «мережа» сукупність яких-небудь шляхів, ліній зв`язку, каналів і т. ін., розташованих на певній території.
		       У даному випадку, побудова речення свідчить про те, що злодійським названо «сітка».
		       Чинним законодавством України передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень до яких, зокрема, віднесено і висловлювання у формі гіпербол, алегорій, сатири. 
		       Так, алегорією є спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Також, алегорія це перенесення властивостей та характеристик одного предмета чи явища на інший для кращого відображення образу. Таким чином утворюється переносне значення.
		       Гіпербола - стилістична фігура явного і навмисного перебільшення для посилення виразності та підкреслення сказаної думки. Гіпербола часто поєднується з іншими стилістичними прийомами, додаючи їм відповідне забарвлення: гіперболічні порівняння, метафори тощо. Характер, що зображається, або ситуація також можуть бути гіперболічними. Гіпербола властива і риторичному, ораторському стилю, як засіб патетичного підйому, так само як і романтичному стилю, де пафос стикається з іронією.
		       Проаналізувавши інформацію, яку позивач просить визнати недостовірною та спростувати, суд приходить до висновку, що з урахуванням мовностилістичного аналізу зазначена у позовних вимогах інформація, яка стосується саме позивача, щодо організації «виборчих сіток» та вчинення незаконних дій є оціночним судженням та не підлягає спростуванню. Спірне висловлювання не може бути визнано таким, що містить фактичне твердження про винуватість особи у вчиненні протиправних дій та спрямоване на приниження честі, гідності і ділової репутації позивача.
		       Вислів «сітки» не має фактичної основи, а має абстрактний, не конкретний характер. На відміну від фактів, які розуміються чітко, однозначно і не вимагають додаткових пояснень, оціночні судження допускають широке коло значень, які залежать від рівня знань та здатності особи до аналізу інформації.
		       Таким чином, фраза «сітки» носить оціночний характер. Очевидно, що слово «сітка» в більшій мірі застосовується те саме, що «сіть»; «мережа». У свою чергу «мережа» сукупність яких-небудь шляхів, ліній зв`язку, каналів і т. ін., розташованих на певній території. Способи використання слів в переносних значеннях безумовно не є фактом - а є оціночним судженням.
		       Такі висновки суду знайшли своє підтвердження і під час розгляду справи, а також вбачаються зі змісту заяв сторони позивача по суті справи, адже фактично позивач просить спростувати не стільки дані про те, що він причетний до організації «виборчих сіток» та вчинення незаконних дій, скільки те, яке значення в це висловлювання вкладає сам позивач.
		       Сторона позивача неодноразово зазначала, що оспорювана інформація визначає позивача як правопорушника. 
		       Факт - це завжди подія, обставина, яка мала місце і яку можна підтвердити відповідними доказами. Позивач просить спростувати оціночне судження, довести, що він не причетний до організації «виборчих сіток» та вчинення незаконних дій, що неможливо з точки зору логіки, і не підлягає спростуванню відповідно до норми закону.
		       Доводи сторони позивача про те, що внаслідок поширення вказаного висловлювання, відповідачами було порушено його право на презумпцію невинуватості є необґрунтованими, оскільки останнє не містить конкретних даних щодо оцінки його дій в контексті вчинення певного правопорушення або злочинних дій.
		       У разі, якщо позивач вважає, що оціночні судження, поширені в засобі масової інформації, принижують його гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, він вправі скористатися наданим йому частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації, з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Проте, з встановлених судом обставин справи та її матеріалів не випливає, що позивач намагався скористатись таким правом, чи що саме таке його право було порушене відповідачами.
		       У даному випадку суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 здійснила власний аналіз ситуації та висловила судження, яке є критичною оцінкою, яку не можна спростувати у судовому порядку. Висловлювання ОСОБА_2 не містять недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, а є лише її суб`єктивними судженнями. 
		       Розмежовуючи фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.
		Крім того, позивач є публічною особою, оскільки до публічних фігур відносяться особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи в будь-якій іншій галузі).
		       Так, у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		       Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри, позицію, поведінку публічної особи.
		       У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		       У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		За наведених обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні вимог про визнання інформації недостовірною, такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію та зобов`язання відповідачів спростувати таку інформацію.
		       З урахуванням положень ст.ст. 23, 280, 1167 ЦК України, вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в даному випадку є похідними від вимог про визнання інформації недостовірною, такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, наявність підстав для повного або часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди залежить від результату вирішення по суті основної вимоги.
		       У зв`язку із тим, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення основної вимоги позивача, не підлягають до задоволення і похідні вимоги, зокрема, щодо зобов`язання спростувати інформацію та відшкодування моральної шкоди. 
		       У даному випадку суд не здійснює аналіз розміру моральної шкоди, що заявлений до стягнення, оскільки для цього відсутні правові підстави з огляду на відмову позивачу у задоволенні основної позовної вимог про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача.
		       У позовній заяві позивач просив стягнути на його користь моральну шкоду, яку він пов`язує з поширенням відносно нього інформації, яка, як він вважає, порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Оскільки суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині спростування поширеної відносно позивача інформації, відсутні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди, так як вказана вимога є похідною.
		       На підставі викладеного, керуючись вимогами Конституції України; Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»; Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»; Закону України «Про інформацію»; Законом України «Про звернення громадян»; ст.ст. 15, 16, 23, 201, 270, 275, 277, 280, 297, 299, 1167 ЦК України; ст.ст. 1, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 76-82, 89, 141, 223, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-
		 
		У Х В А Л И В:
		у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди відмовити.
		       Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
		       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		       Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		       Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		               Суддя:                                                                        Оксана УЛ`ЯНОВСЬКА
		  
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст судового рішення складено 16.12.2022

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...