Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/1035/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2022. Зареєстровано: 17.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2022.
Дата набрання законної сили: 06.12.2022
Номер судового провадження: 22-ц/807/317/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 06.12.2022 Справа № 361/1035/21
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний №361/1035/21    Головуючий у 1 інстанції: Юрлагіна Т.В.
		Провадження № 22-ц/807/317/22    Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«06» грудня 2022 року    м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого:    Дашковської А.В.,
		суддів:    Кримської О.М.,
		   Кочеткової І.В.,
		секретар:    Волчанова І.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою  ОСОБА_1  на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Броварської міської ради, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Броварської міської ради, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19 січня 2016 року між сторонами у справі був зареєстрований шлюб, від якого сторони мають малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Спільне життя не склалось, шлюбні відносини фактично припинились в січні 2020 року, з того часу сторони разом не проживають, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 липня 2020 року шлюб розірвано.
		Через місяць після розірвання шлюбу з відповідачем вона була вимушена змінити місце проживання та переїхати разом з дітьми до міста Бровари, оскільки відповідач створював для них нестерпні умови, постійні конфлікти, переслідування та погрози, забороняв спілкуватися з однолітками та користуватися телефоном, діти були позбавлені спокою, що позначилося на навчанні. 
		Діти вирішили жити з нею, вона створила для дітей всі належні умови, працює, утримує, допомагає їм у навчанні. 
		Згідно договору оренди житлового приміщення від 13 серпня 2020 вона проживає разом з дітьми у АДРЕСА_1 .
		За період навчання дітей їх успіхами хлопців цікавиться лише вона, регулярно відвідує батьківські збори, постійно підтримує контакт з класним керівником. Діти забезпечені всім необхідним шкільним приладдям, до школи приходять у чистому та охайному вигляді, до школи не запізнюються, занять не пропускають. Вона має постійне місце роботи, під наглядом лікаря-нарколога не перебуває, за час проживання за допомогою не зверталась, на обліку в кабінеті психіатра не перебуває.
		Між дітьми і нею встановлений міцний психологічний зв`язок, існує довіра, взаєморозуміння, діти більше прив`язані до неї, тому вважала, що проживання дітей з нею повністю відповідає їх дійсним інтересам.
		ОСОБА_1 досяг пенсійного віку, після припинення шлюбних відносин відповідач не виконує свої батьківські обов`язки по утриманню дітей.
		На підставі зазначеного просила визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею, стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з щорічною індексацією відповідно до закону, щомісячно починаючи з дня звернення до суду із вказаним позовом і до повноліття дітей.
		 
		Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 жовтня 2021 року позов задоволено.
		Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_5 .
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітніх дітей  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідно віку, щомісячно, починаючи з 09 лютого 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
		Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 понесені нею судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 908 гривень 00 копійок.
		Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 908 гривень 00 копійок.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було досліджено думку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який досяг десятирічного віку, протокол бесіди від 22 лютого 2021 року, складений головним спеціалістом служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області не є належним доказом, батько та мати мають рівні права, судом першої інстанції не були встановлені обставини справи та не забезпечено найкращих інтересів малолітніх дітей, позивач до розірвання шлюбу залишила дітей проживати з ним та не цікавилась їх життям, в серпні 2020 року зникла разом з дітьми, у зв`язку з чим він був змушений звернутись до поліції, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування, створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей, посилання відповідача на те, що вона чинить перешкоди йому в спілкуванні з дітьми та на дітей чиниться психологічний тиск, не підтверджені належними доказами, відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 23 березня 2021 року визнано за доцільне визначити місце проживання дітей з нею. 
		 
		Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4 ст. 376 ЦПК України).
		 
		Матеріалами справи підтверджено, що 19 січня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб.
		 
		Згідно з повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 05 листопада 2016 року Мелітопольським міськрайонним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, сторони є батьками малолітньої дитини  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с.18). 
		 
		Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 26 жовтня 2016 року Мелітопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, сторони є батьками малолітньої дитини  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с.19).
		 
		Рішенням виконавчого комітету Мирненської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області №21 від 30 березня 2020 року надано дозвіл ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на реєстрацію місця проживання у двохкімнатній квартирі, загальною площею 46,1 кв.м., житловою площею 31,2 кв.м, що належить до комунальної власності територіальної громади селища за адресою: АДРЕСА_2 та видано ордер на вселення (т. 1 а.с.99).
		 
		Згідно з довідкою Мирненської селищної ради №194 від 22 червня 2020 року ОСОБА_7 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своїми малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с.101).
		 
		Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 липня 2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , зареєстрований 19 січня 2016 року відділом державної реєстрації актів стану по місту Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 204. Зазначене судове рішення набрало законної сили 07 серпня 2020 року (т. 1 а.с.13-15).
		 
		Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 13 серпня 2020 року, укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , ОСОБА_7 орендує житлове приміщення - квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для власного проживання та проживання ОСОБА_10 , дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (т. 1 а.с.16).
		 
		Згідно з довідками №38, 39 від 03 лютого 2021 року, виданими директором Броварського НВК, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно навчається в 4-є класі Броварського навчально-виховного комплексу Київської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчається в 1-г класі Броварського навчально-виховного комплексу Київської області (т.1 а.с.23).
		 
		Відповідно до характеристики учня 4-Є класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , виданої 04 лютого 2021 року директором Броварського НВК, ОСОБА_3 навчається в 4 класі. Хлопчик рухливий та активний, має добрий загальний розвиток. В компанії однолітків спілкується доброзичливо, має позитивне ставлення до навчання. З однокласниками підтримує дружні стосунки. Має достатній рівень знань з предметів всім крім іноземної мови (середній рівень), має гарну пам`ять. На уроках проявляє активність, регулярно виконує домашні завдання. Учень самостійний, вчасно приходить до школи, не запізнюється. Не пропускає заняття без поважної причини. Забезпечений всім необхідним шкільним приладдям. До школи приходить у чистому та охайному вигляді. Мама цікавиться навчальними досягненнями дитини та підтримує контакт з класним керівником (т. 1 а.с.21).
		 
		Згідно з характеристикою учня 1-Г класу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , виданою 04 лютого 2021 року директором Броварського НВК, ОСОБА_4 навчається в 1 класі. Зарекомендував себе, як дисциплінований, вихований учень. Хлопчик рухливий та активний, має добрий загальний розвиток. В компанії однолітків спілкується доброзичливо, має позитивне ставлення до навчання. З однокласниками підтримує дружні стосунки. На заняттях проявляє активність, виконує усі завдання. Учень самостійний, вчасно приходить до школи, не запізнюється. Не пропускає заняття без поважної причини. Забезпечений всім необхідним шкільним приладдям. До школи приходить у чистому та охайному вигляді. Мама цікавиться навчальними досягненнями дитини та підтримує контакт з класним керівником (т. 1 а.с.22).
		 
		Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_11 №5 від 03 лютого 2021 року ОСОБА_7 працює на посаді продавця-консультанта (т. 1 а.с.17).
		 
		ОСОБА_7 у Броварському Консультативно-діагностичному центрі під наглядом лікарня-нарколога не перебуває, за час проживання за допомогою не зверталася, на обліку в кабінеті лікаря психіатра не перебуває, що підтверджується довідками від 03 лютого 2021 року (т. 1 а.с. 24, 25).
		 
		Відповідно до акту обстеження умов проживання №62 від 22 лютого 2021 року проведено обстеження умов проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Комісією встановлено, що для проживання та індивідуального розвитку дітей матір`ю створенні належні умови (т. 1 а.с.51).
		 
		Згідно з протоколом бесіди від 22 лютого 2021 року головного спеціаліста служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області діти проживають у сприятливому для себе сімейному середовищі, їхні актуальні потреби повністю задоволенні, діти мають стабільний графік навчання, дозвілля та сімейних заходів. Психоемоційний стан та самооцінка дітей задовільні. Переміщення дітей на постійне місце проживання до батька може спричинити порушення стабільності світосприйняття та психоемоційного стану дітей. Діти демонструють, що їхній теперішній стиль життя, а саме проживати разом з матір`ю, задовольняє їхні потреби та зручний для них (т. 1 а.с.52).
		 
		Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 23 березня 2021 року № 191 щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , 19 червня 2013 року, взявши до уваги ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, врахувавши особисту думку дітей, орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області вважав за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_7 (т. 1 а.с.56-58).
		 
		Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 28 вересня 2021 року Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 28 вересня 2021 року ОСОБА_10 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, прізвища чоловіка  ОСОБА_12 та дружини  ОСОБА_12 , про що 28 вересня 2021 року зроблено відповідний актовий запис № 706 (т. 1 а.с. 130).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		 
		За приписами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		 
		Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
		 
		За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
		 
		Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		 
		В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		 
		Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
		 
		Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
		 
		Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
		 
		З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
		 
		При цьому під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.
		 
		Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що після припинення спільного проживання сторін малолітні діти залишились проживати з матір`ю, яка має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерела існування, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		 
		Діти навчаються в Броварському навчально-виховному комплексі Київської області, рухливі та активні, мають добрий загальний розвиток. В компанії однолітків спілкуються доброзичливо, мають позитивне ставлення до навчання. З однокласниками підтримують дружні стосунки. На уроках проявляють активність, регулярно виконують домашні завдання. Самостійні, вчасно приходять до школи, не запізнюються. Не пропускають заняття без поважної причини. Забезпечені всім необхідним шкільним приладдям. До школи приходять у чистому та охайному вигляді. Мама цікавиться навчальними досягненнями дітей та підтримує контакт з класними керівниками.
		 
		Під час бесіди головного спеціаліста служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , 19 червня 2013 року встановлено, що діти проживають у сприятливому для себе сімейному середовищі, їхні актуальні потреби повністю задоволенні, діти мають стабільний графік навчання, дозвілля та сімейних заходів. Психоемоційний стан та самооцінка дітей задовільні. Переміщення дітей на постійне місце проживання до батька може спричинити порушення стабільності світосприйняття та психоемоційного стану дітей. Діти демонструють, що їхній теперішній стиль життя, а саме проживати разом з матір`ю і ОСОБА_13 , задовольняє їхні потреби та зручний для них.
		 
		Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області у висновку від 23 березня 2021 року № 191 вважав за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_7 . 
		 
		З огляду на встановлені обставини колегія суддів вважає, що безперервне проживання дітей з матір`ю в цьому випадку забезпечує їх розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
		 
		Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «М. С. проти України» (рішення від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13) вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу статті 6 Декларації прав дитини, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.
		 
		Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
		 
		Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.
		 
		Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
		 
		Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
		 
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши інтереси малолітніх дітей, їх психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з матір`ю ОСОБА_5 , оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів дітей.
		 
		Суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 23 березня 2021 року № 191, яким визнано за доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей з матір`ю ОСОБА_14 , оскільки він є обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дітей.
		 
		Визначення місця проживання дітей з матір`ю не впливатиме на взаємовідносини дітей з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з однім із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
		 
		Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Як передбачено статтями 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		 
		Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		 
		Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		Як встановлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що батько ОСОБА_1 бажає та має можливість належним чином забезпечувати проживання, виховання та належний розвиток малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		 
		Зазначаючи про бажання старшої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати з ним, ОСОБА_1 ніяких доказів на підтвердження цього не надав, клопотання про допит старшого сина не заявляв, зазначена у протоколі бесіди від 22 лютого 2021 року головного спеціаліста служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області інформація щодо думки дітей з приводу їх місця проживання відповідачем не спростована.
		 
		Посилання ОСОБА_3 на те, що позивач до розірвання шлюбу залишила дітей проживати з ним та не цікавилась їх життям, в серпні 2020 року зникла разом з дітьми, у зв`язку з чим він був змушений звернутись до поліції, також не підтверджені належними доказами.
		 
		Згідно з наданою ОСОБА_3 світлокопією відповіді Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області від 03 грудня 2020 року № 16583/60/04-2020 за результатами перевірки факти порушення вимог чинного законодавства не знайшли свого об`єктивного підтвердження (т. 1 а.с. 86).
		 
		Вирішуючи вимоги позивача в частині стягнення аліментів на утримання дітей колегія суддів виходить з такого.
		 
		Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України, статтею 180 СК України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
		 
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		 
		Положеннями статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		 
		Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано.
		 
		Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		 
		Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		 
		За приписами статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
		 
		Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, керуючись наведеними нормами матеріального права, врахувавши факти, що мають бути встановлені судом при розгляді такої категорії справ, дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей сторін з батька, оскільки діти проживають разом з матір`ю.
		 
		ОСОБА_3 не скористався своїм правом на надання доказів на підтвердження обставин, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів.
		 
		В той же час вбачається недотримання судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 183 СК України.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
		 
		Суд першої інстанції вимоги ч. 2 ст. 183 СК України не врахував та визначив окремі частки від заробітку (доходу) відповідача на утримання обох дітей  по 1/4 частки, тобто в загальному розмірі 1/2 частки.
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували необхідність визначення аліментів у зазначеному розмірі.
		 
		Таким чином, враховуючи визначення місця постійного проживання двох малолітніх дітей разом із матір`ю за її місцем проживання та обов`язок батька утримувати дітей до їх повноліття, який проживає окремо від дітей за цим судовим рішенням, колегія суддів дійшла висновку, що буде справедливим та співмірним визначити аліменти на утримання двох малолітніх дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на обох дітей, але на кожну дитину не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви  09 лютого 2021 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
		 
		Відповідач не надав доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти на утримання дітей.
		 
		 
		 
		За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		 
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). 
		 
		Згідно з частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Виходячи звищевикладеного,колегія суддівдійшла висновкупро необхідністьзміни рішеннясуду вчастині стягненняаліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_15 на утриманнядітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягненняз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів наутримання дітейв розмірі1/3 частини з всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на обох дітей, але на кожну дитину не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви  09 лютого 2021 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
		 
		Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  задовольняти частково.
		 
		Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 жовтня 2021 року у цій справі в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 накористь ОСОБА_5 аліменти наутримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,в розмірі1/3 частини з всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на обох дітей, але на кожну дитину не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви  09 лютого 2021 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
		 
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складений 14 грудня 2022 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий    А.В. Дашковська 
		 
		Судді:     О.М. Кримська 
		 
		   І.В. Кочеткова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...