Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 310/3508/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.12.2022. Зареєстровано: 18.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2022.
Дата набрання законної сили: 13.12.2022
Номер судового провадження: 22-ц/807/86/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 13.12.2022 Справа № 310/3508/20
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний №310/3508/20        Головуючий у 1 інстанції: Черткова Н.І.
		Провадження № 22-ц/807/86/22        Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«13» грудня 2022 року        м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого:        Дашковської А.В.,
		суддів:        Кримської О.М.,
		       Кочеткової І.В.,
		секретар:        Рикун А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, Департамент служби у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
		 
		Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради.
		 
		Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 травня 2020 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини.
		 
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі з 08.07.2000 року, від шлюбу мають двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Після припинення шлюбних відносин у серпні 2019 року ОСОБА_3 виїхала до м. Харкова та створила нову сім`ю. 
		ОСОБА_4 є повнолітнім та навчається на стаціонарі в Харківському національному університеті будівництва та архітектури та знаходиться на його утриманні. ОСОБА_5 постійно проживає разом з ним у м. Бердянську та знаходиться на його утриманні. 
		В жовтні 2019 року відповідач забрала сина ОСОБА_5 з собою до м. Харкова, в грудні 2019 року він за згоди відповідача забрав дитину з м. Харкова, оскільки син був у незадовільному стані, не відвідував школу, мав бажання повернутися з ним додому.
		Він намагається найбільше приділяти сину увагу, поруч із ними в м. Бердянську проживають його батьки, які беруть активну участь у вихованні онука та до яких він дуже прихильний.
		Він не має наміру перешкоджати ОСОБА_3 у спілкуванні та проведенні спільного часу разом з сином ОСОБА_5 , однак відокремлення дитини від нього та баби з дідусем буде суперечить інтересам малолітнього.
		На підставі зазначеного просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 травня 2021 року позов задоволено.
		Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з його батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на наявності в неї умов для проживання дитини, бажання дитини на проживання з нею, утримання нею дитини, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, визначивши місця проживання дитини з нею.
		 
		ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що дитина висловила бажання проживати з ним, рішення суду ухвалено на підставі належних доказів, ОСОБА_1 до апеляційної скарги долучено докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року знято з апеляційного розгляду цивільну справу та повернуто до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області для вирішення питання щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, Департамент служби у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини від 28 вересня 2021 року.
		 
		До Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, Департамент служби у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини з матеріалами розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, Департамент служби у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини.
		 
		Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 листопада 2020 року зустрічний позов повернуто заявнику.
		 
		Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Згідно із пунктом другим частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Матеріалами справи підтверджено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.07.2000 року, рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.08.2020 року шлюб, зареєстрований 08.07.2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бердянського міськвиконкому, актовий запис № 261, між сторонами був розірваний.
		 
		Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .
		 
		ОСОБА_4 є повнолітнім та навчається на стаціонарі в Харківському національному університеті будівництва та архітектури.
		 
		ОСОБА_5 є малолітнім, під час розгляду справи проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Між сторонами існує спір щодо місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		 
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		 
		Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
		 
		Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		 
		Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		 
		Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		 
		У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		 
		За приписами частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає
		 
		Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		 
		Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		 
		Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		 
		У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
		 
		У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
		 
		Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
		 
		Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
		 
		При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
		 
		Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
		 
		Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		 
		Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».
		 
		Матеріали справи містять докази щодо обстеження умов проживання дитини за місцем проживання матері та батька, навчання дитини у Бердянській гімназії №3 «Сузір`я» Бердянської міської ради Запорізької області, Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 25 Харківської міської ради Харківської області, у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 131 Харківської міської ради Харківської області, медичну документацію щодо здійснення лікування дитини в м. Бердянськ та м. Харків та виконання батьками рекомендацій лікаря (т. 1, а.с. 40, 41, 96, 97, 117, 118, 121, 138, 147, 159, 195; т. 2, а.с. 125, 149, 151, 152, 153, 154).
		 
		Згідно з довідкою про результати бесіди, проведеної з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , головним спеціалістом служби у справах дітей Виконавчого комітету Бердянської міської ради Калініченко Ю.В. дитина хотіла би проживати з батьком (т. 1, а.с. 119).
		 
		Відповідно до висновку спеціаліста-психолога за результатами проведеного психологічного обстеження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 17.10.2020 року на час обстеження ОСОБА_5 мав більш тісний емоційний зв`язок із батьком, так як на той час проживав з батьком та з урахуванням віку дитини, обстеження проводилось лише з однієї сторони, за сторони батька, психологічні особливості, стилі виховання та взаємодії матері не досліджувались (т. 1, а.с. 148-155, 200).
		 
		Згідно з висновками органу опіки та піклування виконкому Бердянської міської ради про визначення місця проживання дитини від 11 вересня 2020 року №01-2114/47-1 та Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини від 23 лютого 2021 року №154 є доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір`ю (т. 1, а.с. 111-116, ).
		 
		В ході розгляду матеріалів за заявою ОСОБА_2 про надання ОСОБА_3 документів, в яких на думку заявника, вбачаються недостовірні відомості, а саме копії довідок № 88/02-11 від 18.08.2020 року та № 01-25/149 від 18.08.2020 року, виданих директором ХЗОШ №131 Черненко Ю.В., Харківським РУП №3 ГУНП Харківській області опитаний неповнолітній  ОСОБА_5  висловив бажання постійно мешкати  з матір`ю і спілкуватись з батьком (т. 2, а.с.131, 134).
		 
		Колегія суддів враховує, що фактично доводи позовної заяви ОСОБА_2 щодо неналежного догляду ОСОБА_6 за дитиною ґрунтуються на показаннях свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (батько позивача), ОСОБА_9 (співмешканка позивача), ОСОБА_10 (сестра позивача) та не підтверджені ніякими іншими доказами, зокрема, письмовими.
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		 
		Також, колегія суддів не вбачає підстав для неврахування висновків органів опіки та піклування за місцями проживання позивача та відповідача, якими визначено за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 з матір`ю.
		 
		З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що обома батьками створені належні умови для проживання дитини за їх адресами, батьки піклуються про здоров`я дитини під час його перебування з кожним з батьків, дитина навчається у шкільних навчальних закладах за місцем його передування.
		 
		В той же час, колегія суддів враховує те, що протягом тривалого часу малолітній ОСОБА_5 навчається у шкільному закладі в м. Харкові, отримує там лікування, докази того, що дитина не прижилася в новому середовищі, відсутні.
		 
		В рішеннях Європейського суду з прав людини «Гнахоре проти Франції», від 19.09.2000, заява № 40031/98, п. 59, «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії», від 6 липня 2010 року, заява № 41615/07, п. 136, Суд зазначив, що інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю».
		 
		З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див. серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини», від 13.07.2000, заява № 25735/94, п. 50; «Марсалек проти Чехії», від 4.04.2006, заява № 8153/04, п. 71).
		 
		Тобто, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «Мамчур проти України», від 16.07.2015, заява № 10383/09, п.п. 94-102).
		 
		Таким чином, з огляду на недоведеність позивачем наявності обставин, які б свідчили про негативний вплив на життя та здоров`я дитини в місці його поточного проживання в м. Харкові з матір`ю ОСОБА_6 , колегія суддів не вбачає підстав для фактично чергової примусової зміни місця поточного проживання дитини та визначення його місця проживання з батьком ОСОБА_2 .
		 
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 , суд не обмежує право батька на спілкування з дитиною.
		 
		Колегія суддів приймає до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що його майновий та фінансовий стан є ліпшим ніж у відповідача, разом з тим, перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
		 
		Посилання ОСОБА_2 на нікчемність договорів, згідно з якими ОСОБА_6 передала в оренду майно, не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на припущеннях, дійсність або недійсність договорів не є предметом розгляду у даній справі.
		 
		Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до п.п. 2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, Департамент служби у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини.
		 
		Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 травня 2021 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
		 
		Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, Департамент служби у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини - залишити без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складений 16 грудня 2022 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий        А.В. Дашковська 
		 
		Судді:         О.М. Кримська 
		 
		       І.В. Кочеткова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...