Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3453/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про визнання права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2022. Зареєстровано: 19.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06.12.2022Справа №  910/3453/22
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
		за позовом першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави
		до 1) Київської міської ради 
		           2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Будівельні інвестиції" 
		про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним та зобов`язання повернути земельні ділянки
		 
		за участю представників:
		від прокуратури: Колодяжна А. В.
		від відповідача-1: Дем`яненко С. О. 
		від відповідача-2: Касьянов І. О. 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся перший заступник керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор, позивач) до Київської міської ради (далі - Київрада, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Будівельні інвестиції" (далі - ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції", відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, зобов`язання повернути земельні ділянки.
		У обґрунтування позову прокурор зазначив, що укладений між Київрадою та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" договір оренди земельної ділянки (площею 0,1101 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005) та земельної ділянки площею 0,1078 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0006) від 19.12.2003 припинив свою дію ще 20.12.2013. Разом з тим, повідомлення Київраді про намір скористатись переважним правом на укладення вказаного договору оренди на новий строк ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" направило вже після спливу строку договору оренди, додаткова угода про його поновлення сторонами не укладалась, тому Київрада не мала права поновлювати договір оренди та укладати з відповідачем-2 договір від 04.10.2021, що було зроблено рішенням відповідача-1 № 557/598 від 11.03.2021. 
		У позові, посилаючись на порушення відповідачами положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в частині визначених процедури та строків поновлення договору оренди землі, прокурор просить:
		- визнати незаконним та скасувати рішення Київради № 557/598 від 11.03.2021 "Про поновлення ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" договору оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-побутового комплексу на Броварському проспекті біля станції метро "Чернігівська" у Деснянському районі міста Києва" № 62-6-00117 від 19.12.2003 (зі змінами, внесеними угодою № 62-6-00524 від 16.07.2009) в межах червоних ліній, площею 0,1101 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005) та площею 0,1078 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0006);
		- визнати недійсним договір між Київрадою та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" про укладення договору оренди земельних ділянок на новий строк від 04.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П., зареєстрований в реєстрі 04.10.2021 за № 927; 
		- зобов`язати ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" повернути територіальній громаді в особі Київради земельну ділянку площею 0,1101 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005) та земельну ділянку площею 0,1078 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0006) на Броварському проспекті біля станції метро "Чернігівська" у Деснянському районі міста Києва.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки. 
		Відповідач-1 (Київрада) подав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що спірне рішення було прийняте Київрадою в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом. У спірних правовідносинах Київрада, як орендодавець, ніколи  не заперечувала проти поновлення відповідачу-2 договору оренди земельних ділянок.  При цьому згідно з положеннями ст. 33 Закону України "Про оренду землі", на яку посилається прокурор, повідомлення орендодавця про намір скористатись правом на поновлення договору оренди землі не є обов`язковим, орендар має лише користуватись земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечувати проти поновлення договору. Також зазначив, що прокурором не надано доказів незаконного, неналежного та недобросовісного використання ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" земельних ділянок, не надано доказів наявності підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, для визнання договору оренди недійсним.
		Указаний відзив був наданий із порушенням строку, визначеного законом, тому відповідач-1 просив поновити йому цей процесуальний строк. Обґрунтовуючи причини пропуску строку для подачі відзиву, відповідач-1 зазначив про введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, у зв`язку з чим Київрада не мала можливості своєчасно надати відзив на позов прокурора.
		Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Розглянувши наведені Київрадою доводи та зважаючи на те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в країні був введений воєнний стан з 24.02.2022, який триває на даний час, суд вважав поважними причинами пропуску відповідачем-1 процесуального строку, а тому прийшов до висновку про поновлення строку для подання вказаного відзиву та прийняття його до розгляду.
		Відповідач-2 (ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції") у визначений законом строк також надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що договір оренди земельної ділянки від 19.12.2003 був поновлений з дотриманням вимог, визначених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема, ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" за місяць до закінчення договору у грудні 2013 звернулося до Київради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди на новий строк, проте, у зв`язку із тривалим переддоговірним процесом із орендодавцем, відповідний договір оренди був укладений Київрадою лише у жовтні 2021. При цьому будь-яких заперечень з боку Київради про поновлення договору оренди на новий строк не надходило, а у своїх відповідях на листи орендаря Київрада лише визнавала право ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" на оренду земельних ділянок. Крім того, відповідач-2 після закінчення договору оренди продовжує сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками, здійснювати розроблення проектної документації, отримувати погодження та технічні умови з метою використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням. Отже, ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" мало справедливі очікування у поновленні договору на новий строк на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
		У підготовчому засіданні суд розглянув клопотання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради про залучення його до розгляду справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1. За результатами розгляду вказаного клопотання суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 23.06.2022, відмовив у його задоволенні як у необґрунтованому, оскільки вважав, що Департамент земельних ресурсів і так є стороною спірних відносин щодо поновлення договору оренди земельних ділянок - в особі Київради, а тому немає необхідності в його залученні до розгляду справи.
		Крім того, у підготовчому засіданні представник відповідача-2 вказав на відсутність повноважень прокурора на звернення до суду з даним позовом. Розглянувши такі доводи ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції", суд вважав їх безпідставними з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Так, частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).
		Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Згідно з висновком Конституційного Суду України, викладеним у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
		Таким чином, надавши прокурору повноваження представництва, законодавець насамперед визначив можливість органам прокуратури захищати державні інтереси, при цьому порушення інтересів держави на землю є безумовною підставою для вжиття заходів реагування в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		У даній справі необхідність захисту інтересів держави прокурор обґрунтовує прийняттям органом місцевого самоврядування (Київрадою) незаконного рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про охорону земель". 
		Поряд з цим, повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, наділена саме Київська міська рада, яка за висновком прокурора і допустила порушення вимог закону під час поновлення договору оренди, що виключає можливість здійснення нею захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор.
		Отже, в даному випадку відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, тому суд вважає, що прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.
		Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, оскільки орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відсутній, є підстави для набуття прокурором статусу позивача відповідно до приписів ч. 5 ст. 53 ГПК України.
		Як вбачається з матеріалів справи, Деснянська окружна прокуратура м. Києва зверталась до Київради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з листами № 10.53-59-5576вих-21 від 12.10.2021 та № 10.53-59-7586вих-21 від 21.12.2021, якими повідомляла про виявлені порушення інтересів держави при поновленні договору оренди земельної ділянки, просила вжити заходів щодо усунення таких порушень законодавства та інформувала, що у разі їх неусунення прокурор буде звертатись до суду з позовом в інтересах держави самостійно.
		У відповідь на вказані листи Департамент земельних ресурсів повідомив прокурора (листи № 05716-29029 від 25.10.2021 та № 05716-35452 від 31.12.2021), що будь-які заходи для усунення виявлених прокуратурою порушень Київрадою не вживаються.
		Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 зазначив, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави, як самостійного позивача.
		У судовому засіданні під час розгляду справи по суті прокурор заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові.
		Представники відповідачів (Київради та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції") у судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у задоволенні позову, з підстав зазначених у відзивах.
		Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.
		Установлено, що рішенням Київради № 638/797 від 10.07.2003 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" в оренду ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" були передані земельні ділянки загальною площею 2,09 га (у тому числі площею 0,22 га в межах червоних ліній) для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-побутового комплексу на проспекті Броварському біля станції метро "Чернігівська" у Деснянському районі м. Києва, з них: 
		- ділянка № 1 площею 1,87 га - у довгострокову оренду на 25 років за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (площею 1,14 га) та за рахунок земель міської забудови (площею 0,73 га);
		- ділянка № 2 площею 0,11 га та ділянка № 3 площею 0,11 га, в межах червоних ліній, - у короткострокову оренду на 5 років за рахунок земель міської забудови.
		На виконання вищезазначеного рішення, 19.12.2003 між Київрадою та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" був укладений договір оренди земельних ділянок, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки площею 0,1101 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005) та площею 0,1078 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0006). Річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 2 % від її нормативної грошової оцінки (п. 1, 2.2 договору). 
		У подальшому, рішенням Київради № 205/1261 від 02.04.2009 вирішено поновити ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" договір оренди земельної ділянки від 19.12.2003, укладений з Київрадою, на 5 років з 20.12.2008.
		На виконання вказаного рішення, між Київрадою та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" була укладена додаткова угода від 16.07.2009 про поновлення та про внесення змін і доповнень до договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої договір оренди землі від 19.12.2003 поновлено до 20.12.2013 (п. 1 додаткової угоди). Річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 6 % від їх нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п. 3 додаткової угоди).
		Також судом встановлено, що 11.03.2021 Київрадою було прийняте спірне рішення № 557/598, яким вирішено:
		- поновити на 5 років договір оренди земельних ділянок № 62-6-00117 від 19.12.2003, в межах червоних ліній, площею 0,1101 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005) та площею 0,1078 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0006), укладений між Київрадою та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-побутового комплексу на просп. Броварському біля станції метро "Чернігівська" у Деснянському районі міста Києва (п. 1);
		- встановити, що розмір річної орендної плати, визначеної в договорі оренди земельних ділянок № 62-6-00117 від 19.12.2003, підлягає приведенню у відповідність до вимог рішення Київради, яким встановлено розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (п. 2);
		- визнати таким, що втратило чинність рішення Київради № 462/8746 від 01.11.2012 "Про визнання таким, що втратили чинність пункту 59 рішення Київради № 638/798 від 10.07.2003 та рішення Київради № 205/1261 від 02.04.2009 (п. 4).
		На підставі зазначеного рішення 04.10.2021 між Київрадою (орендодавець) та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки на новий строк, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу у реєстрі за № 927, відповідно до якого договір оренди земельних ділянок від 19.12.2003 викладено у наступній редакції, зокрема:
		- об`єктом оренди, що передається орендодавцем орендарю відповідно до рішення Київради № 638/798 від 10.07.2003 є земельні ділянки площею 0,1101 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005) та площею 0,1078 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0006) розташовані по проспекту Броварському біля станції метро "Чернігівська" у Деснянському районі міста Києва, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п. 1.1, 2.1);
		- договір укладено на 5 років (п. 3.1);
		-          річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 6 % від їх нормативної оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п. 4.2);
		-          сторони підтверджують, що земельні ділянки, які є об`єктом оренди за цим договором, передані в оренду у придатному для їх використання стані 19.12.2003.
		Із наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 278796052 від 08.10.2021 вбачається, що право оренди на земельні ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005 та кадастровий номер 8000000000:62:160:0006) 04.10.2021 було зареєстроване за ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки на новий строк від 04.10.2021, зі строком дії до 04.10.2026.
		Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. 
		Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування.
		Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Згідно з п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. 
		За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
		На підставі наведених приписів чинного законодавства та встановлених обставин у справі суд вважає, що звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Київради № 557/598 від 11.03.2021, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок від 04.10.2021 та їх повернення, прокурор обрав ефективний спосіб захисту, що відповідає вимогам ст. 16, 21 ЦК України. 
		Проте, суд дійшов висновку, що позов прокурора задоволенню не підлягає. Так, у позові прокурор вказує, що договір оренди був поновлений на новий строк з порушенням порядку та строків, визначених законом.
		Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). А Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
		Зокрема, частина 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
		Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 зазначеного Закону).
		Згідно з ч. 3 ст. 33 вказаного Закону до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону).
		Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
		Відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 цього Закону). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 вказаного Закону).
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначає алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначає певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність. Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12.01.2021 у справі № 915/1119/18.
		Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Метою такого повідомлення - є запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). 
		Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц.
		Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 709/433/17, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21.11.2018 у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 
		-          орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; 
		-          до закінчення строку дії договору орендар повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 
		-          до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;
		-          орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;
		-          орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору. 
		Як було встановлено судом у даній справі, строк договору оренди земельної ділянки від 19.12.2003, з урахуванням угоди про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору від 16.07.2009, передбачений до 20.12.2013.
		Відповідно до п. 7.1 вказаного договору після закінчення строку його дії орендар має право за рівних інших умов на поновлення договору оренди. Таким чином, під час укладення договору орендодавець не заперечував можливості поновлення договору оренди, а орендар справедливо очікував, що таке право буде реалізоване у встановлені строки.
		Із матеріалів справи вбачається, що за місяць до закінчення строку дії договору - 19.11.2013 ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" звернулось до Київради з листом № 14 від 15.11.2013, у якому орендар просив поновити договір оренди земельної ділянки комунальної власності від 19.12.2013 на той самий строк. Цим же листом відповідачу-1 був направлений проект угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, в якому інші умови договору (крім нового строку) були залишені без змін. Вказаний лист з проектом додаткової угоди Київрада отримала 19.12.2013, про що свідчить відмітка реєстрації за № 08/19097.
		Також на підтвердження того факту, що за місяць до закінчення строку договору орендар звертався до Київради з проханням поновити договір оренди на новий строк,  відповідач-2 надав лист Департаменту земельних ресурсів № 057023-26036 від 11.12.2013, у якому останній  зазначив, що отримавши доручення заступника міського голови-секретаря Київради на пропозицію відповідача-2 від 15.11.2013 про поновлення договору оренди, відповідачу-2 необхідно надати додаткові документи для вчинення таких дій. Такі документи відповідач-2 направив Департаменту у квітні та липні 2014 року.
		Отже, ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" звернулось до Київради з пропозицією про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк із дотриманням визначеного законом терміну повідомлення про свій намір. 
		Водночас встановлено, що отримавши вказану пропозицію, орендодавець (Київрада) не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору орендита не заперечила проти цього, відповідні докази в матеріалах справи відсутні. Більше того, у січні 2015 Київрадою був розроблений проект рішення "Про поновлення  ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" договору оренди земельних ділянок від 19.12.2013 на 5 років" (проте, цей проект рішення не був затверджений).
		Доводи прокурора про те, що незатвердження Київрадою зазначеного проекту рішення свідчить про непогодження договірних відносин між відповідачами та втрату переважного права на поновлення дії договору, суд вважає безпідставними, оскільки обговорення Київрадою проектів рішень не може свідчити про факт прояву заперечень відповідача-1 проти поновлення договору, при тому, що відповідне рішення відповідачем-1 не приймалось (будь-які повідомлення з цього приводу не направлялись), а в подальшому поновлення договору оренди від 19.12.2003 було погоджене Київрадою рішенням № 557/598 від 11.03.2021.
		Отже, доводи прокурора про звернення відповідача-2 до Київради з проханням щодо поновлення договору оренди на новий строк лише у жовтні 2017 з порушенням визначеної процедури та строків поновлення договору не відповідає дійсності. 
		Щодо тверджень прокурора про неналежне виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди, що потягло порушення інтересів територіальної громади у вигляді недоотримання бюджетних коштів, суд зазначає, що на спростування таких доводів у матеріалах справи міститься довідка  ГУ ДПС у місті Києві № 74142 від 29.04.2021, відповідно до якої ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди немає.
		Також з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) був укладений договір № 1074 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 05.12.2007, за умовами якого ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" зобов`язане сплачувати на рахунок спеціального фонду міського бюджету пайовий внесок у сумі 34 731,24 грн.
		При цьому лист Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради № 050/18-9506 від 22.11.2013 свідчить, що до місцевого бюджету територіальної громади міста Києва відповідач-2 сплатив пайові внески в сумі 29 762,80105 тис. грн. 
		Також із матеріалів справи слідує, що відповідачем-2 вчинялись дії з розроблення проектної документації та технічних умов з метою використання земельних ділянок за цільовим призначенням (зокрема, здійснення будівництва), що є предметом договірних відносин між ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" та Київрадою, що підтверджується наявними у справі: листом Державного департаменту пожежної безпеки від 08.07.2006 про надання технічних умов на проектування та будівництво; листом КП "Київський метрополітен" від 06.10.2006 про погодження розташування торговельно-побутового комплексу по Броварському проспекту біля метро "Чернігівська"; актом ГУ екології та охорони природних ресурсів ВО Київради № 291-А від 21.05.2012 щодо обстеження зелених насаджень, які підлягають видаленню; листом Управління державної автомобільної інспекції від 14.08.2014, яким відповідачу-2 надано рекомендації при розробленні проектної документації на будівництво торговельно-побутового комплексу; містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки; звітом перевірки КО "Інститут генерального плану відповідності функціонального призначення земельної ділянки від 16.05.2014; технічними умовами ПАТ "АК "Київводоканал" на каналізування об`єкта від 30.09.2014; технічними умовами КП "Київміськсвітло" на проектування електромереж зовнішнього освітлення від 24.09.2014; технічними умовами на підключення до мережі дощової каналізації та влаштування автопід`їзду до торговельно-побутового комплексу за адресою: Броварський проспект біля метро "Чернігівська", затвердженими КК "Київавтодор"; технічними умовами від 23.10.2014 ПАТ "Київські електричні мережі" на нестандартне приєднання об`єкта до електричних мереж торговельно-побутового комплексу.
		Стосовно доводів прокурора про порушення ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" строків забудови земельних ділянок  (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005 та кадастровий номер 8000000000:62:160:0006) встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що протягом 2006-2014 років відповідач-2 здійснював дії щодо отримання погоджень та технічних умов, що були необхідні для розробки проектної документації з метою забудови земельних ділянок. Водночас, умови договору оренди від 19.12.2003, з урахуванням внесених до нього змін додатковою угодою від 16.07.2009, не передбачають конкретних строків забудови земельних ділянок. Такі обставини прокурором не заперечуються.
		Крім того, суд враховує, що обов`язком орендаря, згідно з п. 7.2 договору, є використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, яким також є експлуатація та обслуговування торговельно-побутового комплексу (п. 1 договору). Проте, у матеріалах справи відсутні докази використання відповідачем-2 земельних ділянок не за цільовим призначенням, зазначеним у договорі оренди.
		Відповідно до ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Отже, оцінивши наявні у справі докази, зважаючи на належне повідомлення орендодавця в установлені строки про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, із наданням проекту додаткової угоди про поновлення договору, а також на відсутність заперечень відповідача-1 протягом 1 місяця на таке поновлення та виконання відповідачем-2 своїх обов`язків за договором оренди, суд вважає, що відповідачами дотримано процедуру та строки поновлення договору оренди на новий строк на підставі  ст. 33 Закону України "Про оренду землі". 
		За таких обставин позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київради № 557/598 від 11.03.2021 задоволенню не підлягають.
		Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним договору про укладення 04.10.2021 між Київрадою та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" договору оренди земельної ділянки на новий строк, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Приписами ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо. При цьому суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.
		Згідно з положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, яка делегує відповідній раді повноваження щодо передачі права користування від імені цієї громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
		Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київради у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні свої функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади. 
		Як вже встановлено судом, підстав для визнання рішення Київради № 557/598 від 11.03.2021 (про поновлення ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" договору оренди земельної ділянки від 19.12.2003) незаконним та його скасування немає, тому й підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки відсутні. Отже, позов у частині похідної вимоги про визнання договору недійсним задоволенню не підлягає.
		Щодо вимоги про зобов`язання ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" повернути територіальній громаді в особі Київради надані орендарю земельні ділянки, то вона також задоволенню не підлягає, оскільки ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" користується спірними земельними ділянками відповідно до поновленого, на підставі рішення Київради № 557/598 від 11.03.2021, договору оренди земельної ділянки від 04.10.2021, відповідність закону яких (рішення та правочину) визнано судом.
		Отже, дана вимога про зобов`язання повернути земельні ділянки, що є похідною від позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, у яких судом було відмовлено, також задоволенню не підлягає.
		За таких обставин суд відмовляє у позові прокурора в повному обсязі.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, які у даному випадку складаються зі сплати судового збору покладаються на Київську міську прокуратуру, як платника судового збору.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		Відмовити у задоволенні позову першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Будівельні інвестиції" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним та зобов`язання повернути земельні ділянки.
		Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 6 грудня 2022 року.
		Повний текст рішення складений 16 грудня 2022 року.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
		 
		Суддя                                                                                                     Головіна К. І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...