Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 371/960/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2022. Зареєстровано: 20.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2022.
Дата набрання законної сили: 04.04.2023
Номер судового провадження: 2/371/243/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		16.12.2022                                Єдиний унікальний № 371/960/21                                        провадження № 2/371/243/22
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 грудня 2022 року                             м. Миронівка
		 
		ЄУН 371/960/21
		Провадження № 2/371/243/22
		 
		Миронівський районний суд Київської області в складі :
		 
		головуючого судді                Капшук Л.О.,
		за участі секретаря судових засідань    Горкуші О.М., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Комунальне підприємство «Миронівка  житло» про захист прав споживачів, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Представник позивачів звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 9 листопада 2000 року між ОСОБА_1 та ДАЕК «Київобленерго» було укладено договір № 110152 про користування електричною енергією у квартирі під номером АДРЕСА_1 , яка належить позивачам на праві власності.
		 
		В процесі реорганізації, ДАЕК «Київобленерго» у грудні 2002 року було переіменовано в ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго», у травні 2013 року ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» переіменовано в ПрАТ «Київобленерго», 22 грудня 2017 року ПрАТ «Київобленерго» було реорганізовано, шляхом виділу частини майна, прав та обов?язків, та створено ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі», основним видом діяльності якого є розподіл електроенергії. В січні 2019 року утворено та зареєстровано ТОВ «Київська обласна АЕК», предметом діяльності якої є торгівля електроенергією, постачання електричної енергії, інвестування проектів енергетичного комплексу та надання населенню платних послуг.
		 
		15 вересня 2021 року в квартиру, що належить позивачам, було припинено постачання електроенергії шляхом відключення від електропостачання. Під час з?ясування причин припинення постачання електроенергії безпосередньо у осіб, які здійснювали відключення квартири від електропостачання, ОСОБА_2 повідомили, що постачання електрики у квартиру припинено у зв?язку з утворенням заборгованості за електропостачання.
		 
		Вважає неправомірними дії представників відповідача по припиненню електропостачання до належної позивачам квартири, вказуючи на недотримання правил глави 11.5. розділу ХІ Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 14 березня 2018 року № 310, якою регламентовано умови та порядок припинення електроживлення споживачів електричної енергії. Також вказала на недотримання вимог закону України «Про житлово  комунальні послуги», Закону України «Про ринок електричної енергії», Закону України «Про захист прав споживачів», якими врегульовано правовідносини між споживачем комунальних послуг, в тому числі послуги з електропостачання, та постачальником послуги.
		 
		Зазначила, що позивачі справно сплачували комунальні послуги за електропостачання та на момент припинення електропостачання не мали заборгованості за спожиту електроенергію, відключення було здійснено невідомими особами, без завчасного повідомлення споживачів про таке відключення, здійснення технічних заходів із відключення об?єкта та фіксація показників лічильника відбувалася за відсутності позивачів, їм не були вручені відповідні акти про відключення, відсутні відомості про опломбування лічильника.
		 
		Після подання позову до суду, 14 жовтня 2021 року, у поштовій скриньці позивачами було виявлено акт збереження пломб вузла обліку № 322172 від 15 вересня 2021 року та корінець наряду № 9004627356 від 14 вересня 2021 року.
		 
		У зв?язку з цим, позивачами подано заяву про додаткове обґрунтування позовних вимог, в якій вони зазначили про порушення пункту 5.1.3. глави 5.1. розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року та пункту 5.2.27 глави 5.2., пункту 5.5.3. глави 5.5., пунктів 5.16.15., 5.161.16., 5.16.17. глави 5.16. розділу V Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14 березня 2018 року, допущені представниками відповідача, які здійснювали припинення електропостачання до їх квартири. 
		 
		Зокрема, наголошено на тому, що майстер ОСОБА_3 , який проводив відключення, не пред?явив ОСОБА_2 службового посвідчення, не роз?яснив споживачу її права та обов?язки, не повідомив, які заходи буде здійснювати; акт № 322172 від 15 вересня 2021 року складено у відсутності споживача чи уповноваженого представника КП «Миронівка  житло», яке є балансоутримувачем будинку; в акті № 322172 від 15 вересня 2021 року безпідставно зазначене прізвище ОСОБА_1 , який був відсутній під час проведення відключення, оскільки перебував у санаторії; в акті відсутні або нерозбірливо зазначені необхідні дані про встановлені пломби, їх тип, номер, цілісність, відсутні прокреслення у пустих графах, відсутні відомості про осіб, відповідальних за збереження пломб; наявні розбіжності в показниках, вказаних в акті станом на 15 вересня 2021 року (показник 020774,0) та рахунку на оплату електроенергії станом на 30 вересня 2021 року (показник 20710); акт не було вручено споживачу безпосередньо, а було вкладено у поштову скриньку; в корінці наряду безпідставно вказано суму боргу у розмірі 3703,26 грн та дату його виникнення 14 вересня 2021 року, оскільки борг був відсутній; в корінці не вказано хто і скільки пломб прийняв на зберігання; відсутні відомості про повноваження ОСОБА_3 на складення акту, відповідно до його посадових обов?язків згідно з посадовою інструкцією.
		 
		У досудовому порядку вирішити спір та відновити електропостачання до належної позивачам квартири відповідач відмовляється, тому просили в судовому порядку визнати дії ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» по відключенню від електричної мережі 15 вересня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як споживачам послуг з електропостачання, квартири під номером АДРЕСА_1 , неправомірними та зобов?язати протягом трьох днів після ухвалення рішення суду відновити електропостачання до вказаної квартири за власний рахунок.
		 
		Також, через неправомірні дії відповідача щодо безпідставного припинення електропостачання до належної позивачам квартири, ОСОБА_1 змушений був припинити лікування в санаторії, розташованому в місті Одеса, де він перебував на лікуванні, та терміново повернутися до міста Миронівки. В зв?язку з чим ним були понесені матеріальні збитки у розмірі 1146,60 грн, що становить вартість дизельного пального, витраченого на дорогу. 
		 
		Матеріальні збитки у розмірі 1146,60 грн просила стягнути на користь ОСОБА_1 .
		 
		Крім того, через припинення електропостачання до квартири, позивачі були позбавлені можливості належно користуватися житлом і змушені були приймати заходи щодо оренди іншого житла з належними побутовими умовами, вартість якого становить в середньому від 2000,00 до 4000,00 грн на місяць без врахування комунальних послуг. 
		 
		Внаслідок неправомірних дій відповідача з припинення електропостачання до житла позивачів, їм було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які викликані негативними емоціями, переживаннями, втратою спокою, психологічним напруженням, розчаруванням та відчуттям несправедливості, невизначеності та незручності. Позивачам довелося повністю змінити своє повсякденне життя, оскільки вони змушені жити в квартирі без можливості використовувати побутові електроприлади і одночасно вирішувати питання щодо оренди іншого житла.
		 
		Вказані обставини призвели до підвищення артеріального тиску, безсоння та постійних психологічних страждань.
		 
		Враховуючи принцип розумності та справедливості, глибину власних душевних страждань, похилий вік та стан здоров?я, розмір завданої моральної шкоди оцінено ними у розмірі 5000,00 грн на користь ОСОБА_1 та 3000,00 грн на користь ОСОБА_1 .
		 
		Посилаючись на норми частини 1, пункту 2 частини 2 статті 23, пункту 4 частини 1 статті 611, частини 1, пункту 3 частини 2 статті 1167 ЦК України, а також частини 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», моральну шкоду у зазначеному розмірі просила стягнути на користь позивачів.
		 
		Крім того, просила стягнути на користь позивачів судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 8300 грн. 
		 
		Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
		 
		Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 30 червня 2022 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі Комунальне підприємство «Миронівка  житло», як третю особу, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
		 
		Ухвалою Миронівського районного суду від 19 серпня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		28 липня 2022 року від представника відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив в задоволенні позову відмовити повністю. 
		 
		Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, представник відповідача зазначив, що висновки позивачів, викладені у позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи, позиція позивачів складається з формальних міркувань.
		 
		Відповідно до норм Закону України «Про ринок електричної енергії», енергопостачальні компанії з 1 січня 2019 року здійснили відокремлення діяльності з розподілу електричної енергії від інших видів діяльності вертикально інтегрованого суб?єкта господарювання (обленерго). З вказаної дати ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» здійснює лише розподіл електричної енергії до помешкань споживачів, в тому числі і до помешкання позивачів. Постачання електричної енергії здійснюється іншою особою. В період з 1 квітня 2017 року до 1 січня 2019 року у позивачів утворилася заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 3703,26 грн, послуги з постачання якої на той час здійснював саме відповідач.
		 
		За приписами пункту 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року, до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, договірні відносини між споживачем та суб?єктом господарювання, що проводить діяльність з розподілу електричної енергії, урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики.
		 
		Відповідно до пункту 2.1.4., 2.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з врахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на основі типового договору, форма якого затверджена Постановою НКРЕКП № 312. Фактом приєднання споживача до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії є вчинення споживачем будь яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, повернення підписаної заяви  приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
		 
		Позивачі акцептували умови визначеного договору, фактично споживаючи електричну енергію, про що свідчать дані квитанцій енергопостачальника.
		 
		Відтак,з 1січня 2019року договірпро користуванняелектричною енергією№ 110152від 9листопада 2000року втративчинність,окрім положень,що регулюютьвідносини щодозаборгованості зацим договоромз відповіднимиправами таобов?язками,пов?язаними зтакою заборгованістю,а такожщодо припиненняпостачання електричноїенергії,які продовжилисвою дію. 
		 
		Підставою для припинення електропостачання до квартири позивачів стала наявність заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 3703,26 грн. В зв?язку з чим, відповідач, керуючись правом тимчасового припинення електропостачання, передбаченим підпунктом 6 пункту 5.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії та абзацу 12 підпункту «з» пункту 11.5.2, 11.5.13 Кодексу систем розподілу, 15 вересня 2021 року припинив енергопостачання позивачам з одночасним фіксуванням показів приладу обліку.
		 
		Вказав на належне повідомлення позивачів про припинення енергопостачання, відповідно до вимог пунктів 11.5.8., 11.5.9. Кодексу систем розподілу, пункту 7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, та направлення позивачам попередження про обмеження/припинення розподілу електричної енергії не менше ніж за 5 робочих днів до запланованої дати припинення. Датою отримання такого попередження вважається третій календарний день від дати отримання відправлення поштовим відділенням зв?язку, в якому обслуговується одержувач.
		 
		Зокрема, ОСОБА_1 30 серпня 2021 року було направлено таке попередження рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. З урахуванням триденного строку пересилання поштових відправлень до місця вручення для пересилання простої письмової кореспонденції, встановленого пунктом 1 розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, лист надійшов до відділення не пізніше 2 вересня 2021 року. Відтак попередження вважається врученим позивачу 5 вересня 2021 року. 
		 
		Крім того, зазначив, що нормативними документами не передбачено обов?язкового підписання споживачем будьяких документів під час припинення розподілу енергопостачання до квартири позивачів. А зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 була присутня під час здійснення технічних заходів з припинення енергопостачання.
		 
		Також звернув увагу на те, що фіксація показників приладу обліку при відключенні не вимагає обов?язкового погодження зі сторони споживача.
		 
		Вказав на те, що припинення енергопостачання відбувалося у повній відповідності до вимог чинних норм права, порушення прав позивачів з боку відповідача відсутні, відновлення енергопостачання можливе лише після врегулювання питання заборгованості.
		 
		Вважає безпідставними вимоги позивачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки відсутній факт вчинення відповідачем будьяких незаконних дій чи бездіяльності, що могли б завдати такої шкоди. Зазначив, що таку шкоду позивачі понесли внаслідок власних неправомірних дій, які полягають у відсутності оплати заборгованості за спожиту електричну енергію. В зв?язку з чим, відсутній причинно  наслідковий зв?язок між будь  якими діями/бездіяльністю відповідача та отриманою позивачами шкодою. 
		 
		8 серпня 2022 року від представника позивачів надійшла відповідь на відзив. Заперечуючи проти доводів представника відповідача, викладених у відзиві, представник позивачів зазначила, що твердження про наявність укладеного позивачами договору про надання послуг розподілу електричної енергії не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, позивачами не підписувалася заява  приєднання до публічного договору, як передбачено статтею 634 ЦК України та абзацом 2 пункту 2.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії. Відтак, між сторонами у справі не було укладено договір про надання послуг розподілу електричної енергії, оскільки не дотримано положення частини 2 статті 638, частини 1 статті 640 ЦК України.
		 
		Вказала на те, що в період з 9 листопада 2000 року до 15 вересня 2021 року, не дивлячись на неодноразові реорганізації постачальника електричної енергії, ОСОБА_1 , у відповідності до договору про користування електричною енергією № 110152 від 9 листопада 2000 року, постійно та своєчасно сплачував енергопостачальникам лише за фактично спожиту електричну енергію, що підтверджено повідомленнями енергопостачальника та квитанціями про оплату послуг.
		 
		Позивачі категорично заперечують наявність заборгованості у розмірі 3703,26 грн за даними особової картки споживача, про яку стверджує представник відповідач у відзиві, оскільки наявність заборгованості повинна бути підтверджена первинними документами, оформленими відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім?я споживача ОСОБА_1 1 січня 2019 року. Відсутні дані про те, на підставі яких первинних документів оформлена дана особова картка споживача, яка не підписана уповноваженою особою. 
		 
		З 2008 року між ОСОБА_1 та постачальником електричної енергії виник спір про здійснення перерахунку по оплаті за спожиту електроенергію із застосуванням 50% знижки. Згідно рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 вересня 2010 року вимоги позивача було задоволено, проте рішення не було виконане.
		 
		Відтак, додана до відзиву особова картка споживача не може бути належним та допустимим доказом у справі про наявність у позивачів заборгованості перед відповідачем, оскільки не є первинним документом та не містить періоду, за який виникла заборгованість.
		 
		Позивачі заперечують факт наявності заборгованості перед відповідачем, а також факт отримання від відповідача рекомендованого листа з попередженням про припинення електропостачання. 
		 
		Вказала, що припинення електропостачання було здійснене з порушенням десятиденного строку, встановленого законодавчими нормами, який повинен бути дотриманий між фактом отримання попередження про відключення електропостачання та фактичним відключенням. 
		 
		Посилаючись на положення Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії» щодо прав споживача послуг із постачання електричної енергії в контексті відключення електропостачання у зв?язку з наявністю боргу споживача перед постачальником, вказала, що дії електропостачальника повинні відповідати вимогам закону, умовам договору, бути своєчасними, послідовними, пропорційними, ясними і зрозумілими для споживача, який є істотно слабшою стороною у спірних правовідносинах.
		 
		При виборі способу впливу на споживача, відповідач повинен був врахувати, що застосування крайнього заходу впливу є виправданим тоді, коли вичерпані інші, менш радикальні способи отримання заборгованого. Відповідач не скористався правом стягнення заборгованості з позивачів в судовому порядку, не дивлячись на те, що на його думку заборгованість існує з 2019 року.
		 
		Відтак електропостачальник не мав законних і договірних підстав для відключення квартири позивача від електромережі, таке відключення вважає незаконним.
		 
		16 серпня 2022 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких, на спростування доводів, викладених представником позивачів у відповіді на відзив, представник відповідачів зазначив, що внаслідок відсутності заперечень споживача та продовження споживання ним електричної енергії, з 1 січня 2019 року між ним та відповідачем вважається укладеним публічний договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.
		 
		Під час укладення ОСОБА_1 договору про користування електричною енергією № 110152 від 9 листопада 2000 року, йому було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Особова картка споживача відображає кількість спожитої та оплаченої позивачем електричної енергії під час користування нею в період за який виникла заборгованість.
		 
		Позивач, вважаючи, що має пільги з оплати за спожиту електроенергію, проводив оплати по виставлених рахунках в меншому розмірі від виставлених сум, виходячи із своїх власних міркувань, що він підтвердив у відповіді на відзив. Проте, рішенням Кагарлицького районного суду у справі № 368/1607/13-ц за позовом ОСОБА_1 до підприємств, що надавали комунальні послуги, йому відмовлено в задоволенні вимог про перерахування вартості комунальних послуг, наданих з 1 вересня 2008 року, із застосуванням 50 відсоткової знижки, встановленої пунктом 9 статті 44 Закону України «Про статус суддів». Рішення набрало законної сили 16 липня 2015 року після перегляду в апеляційній та касаційній інстанції. 
		 
		Внаслідок систематичних недоплат по особовому рахунку № НОМЕР_1 утворилася заборгованість у розмірі 3703,26 грн, період виникнення якої в силу положень абзацу 2 пункту 4.24. Правил роздрібного ринку електричної енергії, з 1 квітня 2017 року по 31 грудня 2019 року.
		 
		У зв?язку з несплатою остаточного рахунку за спожиту електроенергію, відповідач, користуючись своїм правом, передбаченим абзацом 2 пункту 4.26. Правил роздрібного ринку електричної енергії, припинив йому розподіл електричної енергії у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
		 
		24 листопада 2022 року позивач ОСОБА_1 подав до суду пояснення, в яких заперечив проти доводів, викладених представником відповідача у запереченні на відзив. У поясненнях зазначив, що представником відповідача приховано інформацію про те, що відповідно до рішення Богуславського районного суду Київської області у справі № 2-459/10 від 10 вересня 2010 року, ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» в особі Миронівського підрозділу було зобов?язане здійснити перерахунок по оплаті за користування електроенергією, що надається за адресою: квартира під номером АДРЕСА_1 , по особовому рахунку ОСОБА_1 , за період з 1 вересня 2008 року до 10 вересня 2010 року, із застосуванням 50% знижки, встановленої пунктом 9 статті 44 Закону України «Про статус суддів». Переплату за надані послуги зарахувати в рахунок майбутніх платежів.
		 
		Зазначене рішення суду не виконане до цього часу. В зв?язку з чим, в особовій картці, наданій представником відповідача, відсутні відомості за період з 1 вересня 2008 року до грудня 2011 року, з якої вбачалося б про невиконання відповідачем рішення суду.
		 
		Відповідачем, в порушення пункту 4.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, не пропонувалось позивачу укласти договір про реструктуризацію боргу, ігнорувалися пропозиції позивача про підписання акту взаємозвірки для визначення об?єктивного розміру заборгованості з урахуванням рішення суду від 10 вересня 2010 року.
		 
		Також, відповідачем не враховано, що, у період з січня 2000 року до січня 2012 року, оплата за спожиту електроенергію проводилася ним за розрахунковими книжками, а в період з січня 2012 року  за платіжними документами, в яких ОСОБА_1 власноручно вказувались дані про кількість фактично спожитої електроенергії, період та суму до оплати.
		 
		З огляду на це, у відповідача були відсутні підстави для зарахування отриманих від споживача коштів на погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення.
		 
		Відповідач, достовірно знаючи, що з 2008 року існує спір щодо розміру з оплати за спожиту електроенергію, не здійснював заходи щодо об?єктивного встановлення розміру заборгованості шляхом переговорів, як це визначено пунктом 4.35. Правил роздрібного ринку електричної енергії. Також, відповідач не скористався своїм правом стягнути заборгованість у судовому порядку, оскільки враховує судову практику про застосування строку позовної давності при розгляді такої категорії справ. 
		 
		Вказав, що відключення від електропостачання є заходом психологічного тиску на позивачів для примушування сплатити неіснуючий борг.
		 
		9 листопада 2022 року від представника третьої особи, яка не заявляє вимоги щодо предмета спору, КП «Миронівка  житло» надійшли пояснення щодо позовних вимог, в яких він зазначив, що КП «Миронівка  житло» здійснює обслуговування внутрішньо будинкового електричного обладнання, в тому числі центральних розподільчих щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового приміщення. Зазначив, що 15 вересня 2021 року відповідачем було порушено умови та порядок припинення електропостачання позивачам до належної їм квартири під номером АДРЕСА_1 .
		Вказані твердження обґрунтував тими обставинами, що позивачі не були належним чином повідомлені про припинення електропостачання до вказаної квартири, відключення електроенергії відбулося без присутності позивачів та представника КП «Миронівка  житло», представники відповідача під час здійснення заходів щодо припинення електропостачання не склали належним чином акт пломбування/розпломбування (збереження пломб), не підписали його сторонами та не надали сторонам відповідні примірники.
		 
		В судове засідання позивачі та представник позивача не з`явилися, в надісланій до суду заяві просили розгляд справи проводити у їх відсутності, позовні вимоги підтримали.
		 
		Представник відповідача в судове засідання не з?явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити повністю.
		 
		Представник КП «Миронівка  житло» в судове засідання не з?явився, в поданій до суду заяві просив справу розглядати у його відсутності. 
		 
		Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, тому, за правилами частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Судом встановлені такі фактичні обставини.
		 
		Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками квартири під номером АДРЕСА_1 та фактично проживають у ній.
		 
		9 листопада 2000 року між ОСОБА_1 та ДАЕК «Київобленерго» було укладено договір № 110152 про користування електричною енергією в зазначеній квартирі. 
		 
		Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про право власності, виданого Миронівським міськвиконкомом 6 січня 1999 року, акту обстеження № 02-49/3058 від 20 вересня 2021 року, договору про користування електричною енергією № 110152 від 9 листопада 2000 року, укладеного між ОСОБА_1 та постачальником електроенергії ДАЕК «Київобленерго» (правонаступниками якої послідовно ставали ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго», ПрАТ «Київобленерго», ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі») (а.с.9,11,12).
		 
		З 1 січня 2019 року розмежовано функції з постачання та розподілу електроенергії. ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» здійснюють розподіл електричної енергії до помешкань споживачів, в тому числі і до помешкання позивачів. Постачання електричної енергії здійснюється ТОВ «Київська обласна ЕК». 
		 
		З даних наданих представником відповідача особових карток споживача за особовим рахунком НОМЕР_1 , відкритим 1 січня 2019 року, за об?єктом квартира під номером АДРЕСА_1 на ім?я ОСОБА_1 , які сформовані за період з грудня 2011 року по червень 2022 року, вбачається, що з грудня 2012 року до 1 січня 2019 року за вказаним особовим рахунком щомісячно відображалися показники спожитої електричної енергії, нарахованої оплати, та сплачених за особовим рахунком сум (а.с. 111-112, 163 зв.-165). 
		 
		Станом на грудень 2011 року, до сплати визначено суму у розмірі 1009,67 грн. Станом на січень 2019 року, заборгованість вказана у розмірі 3703,26 грн. Починаючи з лютого 2019 року, в особовому рахунку відображаються лише дані показників облікового приладу та кількість спожитої електроенергії, розмір заборгованості залишається незмінним.
		 
		За даними наданих представником відповідача рахунків за електроенергію за грудень 2018 року від 31 грудня 2018 року та вересень 2021 року від 30 вересня 2021 року, сума заборгованості, станом на 31 грудня 2018 року, становить 3828,54 грн, станом на 30 вересня 2021 року  3703,26 грн. Показник лічильника, зафіксований станом на 7 вересня 2021 року, становить 20687 (а.с. 113, 114).
		 
		Відповідачем 23 серпня 2021 року за № 20/488/281 сформоване попередження про відключення (припинення постачання електричної енергії) до квартири позивачів, яке 30 серпня 2021 року направлене ОСОБА_1 на його адресу рекомендованим листом.
		 
		В попередженні зазначено про наявність за особовим рахунком ОСОБА_1 , станом на 23 серпня 2021 року, заборгованості у розмірі 3703,26 грн, яка утворилась до 1 січня 2019 року. Вказано на можливість припинення електроживлення у разі відсутності оплати заборгованості, починаючи з 13, 14, 15, 16, 20, 21, 22, 23, 27, 28, 29, 30 вересня та 4, 5, 6, 7, 11, 12, 13, 14, 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28 жовтня 2021 року з 10-00 год.
		 
		Перевірити обставини вручення вказаного рекомендованого листа за даними автоматизованої системи АТ «Укрпошта» не виявилося можливим, в зв?язку зі сплином шестимісячного строку зберігання таких даних.
		 
		Вказані обставини підтверджуються даними попередження № 20/488/281, списку № 320 відправки рекомендованих листів та фіскальним чеком від 30 серпня 2021 року, відповіддю АТ «Урпошта» № 1853-К-2022092210480-В від 24 вересня 2022 року (а.с. 115, 116-117, 225).
		 
		15 вересня 2021 року представником ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» Дригою А.О. здійснено заходи щодо припинення електропостачання до квартири під номером АДРЕСА_1 , шляхом від?єднання на клемах електролічильника в щиту сходової клітини.
		 
		Підставою припинення електропостачання вказано наявність заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 3703,26 грн, що виникла 14 вересня 2021 року.
		 
		Про припинення електропостачання представником відповідача було складено акт збереження пломб вузла обліку № 322172. Згідно складеного акту, відключення споживача з особовим рахунком НОМЕР_2 за адресою: квартира під номером АДРЕСА_1 , проведено 15 вересня 2021 року на підставі наряду № 9004627353, показник лічильника на момент відключення зафіксовано 020774,0. Підпис споживача ОСОБА_1 , прізвище якого проставлено в акті, відсутній.
		 
		З наданого представником відповідача наряду від 15 вересня 2021 року вбачається, що відключення відбулося за заявою від 14 вересня 2021 року, в зв?язку з наявністю заборгованості у розмірі 3703,26 грн, що виникла 14 вересня 2021 року. В наряді не зазначено даних про особу, що його видала, відсутній підпис особи, що видала наряд та печатка у відповідних графах.
		 
		Вказані обставини підтверджуються даними акту збереження пломб вузла обліку № 322172 від 15 вересня 2021 року, наряду від 15 вересня 2021 року (а.с. 118), корінця наряду № 9004627353 від 14 вересня 2021 року (а.с. 51,52).
		 
		Позивачем на підтвердження відсутності заборгованості за спожиту електроенергію надано рахунки за електроенергію, сформовані електропостачальником ТОВ «Київська обласна ЕК» 
		 
		Відповідно до даних рахунку за електроенергію № 006722243380, сформованого за червень 2021 року, станом на 30 червня 2021 року, за особовим рахунком НОМЕР_3 заборгованість за поставлену електроенергію за попередні періоди відсутня, до сплати підлягає 372,56 грн, показник лічильника станом на 30 липня 2021 року 19752 (а.с. 13).
		 
		Квитанцією № 89 від 24 липня 2021 року підтверджено сплату ОСОБА_1 ТОВ «Київська обласна ЕК» коштів в розмірі 372,50 грн (а.с. 14). 
		 
		Відповідно до даних рахунку за електроенергію № 006475258098, сформованого ТОВ «Київська обласна ЕК» за липень 2021 року, станом на 31 липня 2021 року, за особовим рахунком НОМЕР_3 заборгованість за поставлену електроенергію за попередні періоди відсутня, до сплати підлягає 576,30 грн, показник лічильника, станом на 31 липня 2021 року, 20095 (а.с. 15).
		 
		Згідно з даними квитанції № 42 від 21 серпня 2021 року, ОСОБА_1 сплачено 576,30 грн на рахунок ТОВ «Київська обласна ЕК» (а.с.16). 
		 
		Відповідно до даних рахунку за електроенергію № 006544823690, сформованого ТОВ «Київська обласна ЕК» за вересень 2021 року, станом на 1 вересня 2021 року, заборгованість за попередній період становить 641,76 грн, показники лічильника за особовим рахунком НОМЕР_3 , станом на 1 вересня 2021 року, зафіксовано 20611, станом на 30 вересня 2021 року  20710.
		 
		Між позивачем ОСОБА_1 та постачальником електроенергії з 2008 року існував спір щодо правильності нарахувань за спожиту електроенергію, в зв?язку з наявністю у нього пільг, визначених Законом України «Про статус суддів». 
		 
		Відповідно до рішення Богуславського районного суду Київської області у справі № 2-459/10 від 10 вересня 2010 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2010 року, та набрало законної сили, ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» в особі Миронівського підрозділу було зобов?язане здійснити перерахунок по оплаті за користування електроенергією, що надається за адресою: квартира під номером АДРЕСА_1 , по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 1 вересня 2008 року до 10 вересня 2010 року, із застосуванням 50% знижки, встановленої пунктом 9 статті 44 Закону України «Про статус суддів». Переплату за надані послуги зарахувати в рахунок майбутніх платежів (а.с. 217).
		 
		ОСОБА_1 звертався до ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» з вимогою виконати рішення суду та здійснити перерахунок.
		 
		Відповіді ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» на звернення ОСОБА_1 про здійснення перерахунку не містять даних про проведення такого перерахунку. 
		 
		Вказані обставини підтверджуються даними заяви про проведення перерахунку від 11 серпня 2008 року (а.с. 135), заперечення ОСОБА_1 на попередження про припинення постачання електроенергії від 4 травня 2011 року та повідомлення ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» № 17 від 15 лютого 2011 року (а.с. 223).
		 
		Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, має захворювання серецево  судинної системи та кінцівок.
		 
		З 15 вересня 2021 року до 5 жовтня 2021 року ОСОБА_1 мав проходити лікування в Спеціалізовному Одеському санаторії «Салют», проте припинив лікування 16 вересня 2021 року через необхідність повернення додому через відключення електропостачання.
		 
		Вказані обставини підтверджуються даними путівки до Санаторію «Салют», санаторно  курортної книжки, довідки Спеціалізованого Одеського санаторію «Салют» № 01-01.6/348 від 16 вересня 2021 року, витягів з медичної картки пацієнта № 1570/20 від 10 березня 2020 року, від 13 березня 2020 року, ехокардіограми від 26 квітня 2021 року, довідки КНП «Миронівський районний центр ПМСД», випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5226 від 19 травня 2019 року (а.с. 18-25,31-33).
		 
		На підтвердження понесених матеріальних збитків ОСОБА_1 надано фіскальний чек про придбання дизельного палива на АЗС в Кіровоградській області від 16 вересня 2021 року на суму 1146,60 грн (а.с. 21).
		 
		Мотиви суду та застосовані норми права 
		 
		Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.
		 
		Предметом спірних правовідносин є відносини в сфері постачання фізичним особам електричної енергії, які регулюються статтею 714 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про ринок електричної енергії», Кодексом систем розподілу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 14 березня 2018 року № 310, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року, в редакціях, що були чинними на момент припинення електропостачання позивачам.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		 
		Відповідно до статті 60 Закону України «Про ринок електричної енергії», з метою забезпечення захисту прав споживачів учасники ринку не застосовують недобросовісні методи конкуренції до споживача. Положення та умови договорів зі споживачами мають бути прозорими та доступними для розуміння. Постачання електричної енергії здійснюється на недискримінаційних засадах. Відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим Законом та правилами роздрібного ринку. Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України «Про захист прав споживачів», «Про захист економічної конкуренції» нормативно-правовими актами.
		 
		Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
		 
		Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		 
		Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
		 
		Згідно зістаттею 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
		 
		Пунктом 2 постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил роздрібної торгівлі електричної енергії (далі ПРРЕЕ) здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
		 
		Відповідно до правила пункту 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року, до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
		Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
		 
		До укладення договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії відповідно до Правил відносини між ОСР/ОСП та споживачем щодо розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії регулюються договорами про постачання електричної енергії та договорами про технічне забезпечення електропостачання споживача між основним споживачем та субспоживачем.
		 
		Пунктом 1.2.15. ПРРЕЕ передбачено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
		 
		Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
		 
		На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
		 
		Відповідно до пункту 1.2.16. ПРРЕЕ, спірні питання між споживачем та постачальником електричної енергії або оператором системи чи іншим учасником роздрібного ринку вирішуються сторонами шляхом переговорів та у разі неможливості дійти згоди у зазначений спосіб, що підтверджується хоча б однією із сторін документально, розглядаються за зверненням споживача або іншого учасника роздрібного ринку в межах наданих законодавством повноважень енергетичним омбудсменом, Регулятором або судом.
		 
		Згідно з пунктом 2.1.7. ПРРЕЕ, фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
		 
		Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 у 2000 році укладено договір про користування електричною енергією.
		 
		З огляду на викладені положення, враховуючи, що після 1 січня 2019 року позивачі продовжували споживання електроенергії, суд дійшов висновку про акцептування ними умов договору про надання послуг умови договору з розподілу/передачі електричної енергії.
		Разом з тим, договір про користування електричною енергією продовжив свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цим договором з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
		 
		Судом встановлено, що за даними ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», за особовим рахунком позивача ОСОБА_1 існує історична заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 3703,26 грн, яка виникла перед ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до відокремлення його функцій розподілу від функцій постачання електроенергії, а саме в період з квітня 2017 року до грудня 2019 року. 
		 
		За твердженнями представника відповідача, вказана заборгованість виникла за період з 1 квітня 2017 року до 1 січня 2019 року за рахунок проведення неповної оплати наданих послуг ОСОБА_1 з підстав наявності в нього пільг.
		 
		Проте, з особової картки споживача вбачається, що, за період з 1 квітня 2017 року до 1 січня 2019 року, ОСОБА_1 було нараховано до сплати 3875,76 грн. За вказаний період ОСОБА_1 сплачено 3799,9 грн.
		 
		Матеріалами справи підтверджено, що наявність заборгованості у розмірі 3703,26 грн та правомірність її походження, з урахуванням даних особової картки, є спірною. Відомості особової картки вказують на те, що заборгованість виникла у період до грудня 2011 року, її походження в особовій картці не відображено. Відомості про її походження відповідачем суду не надано.
		 
		Посилання представника відповідача на те, що зарахування сплачених позивачем сум проводилося з урахуванням пункту 4.24. ПРРЕЕ, за яким кошти, перераховані споживачем, зараховувалися в рахунок погашення заборгованості споживача з найдавнішим терміном виникнення, не підтверджені матеріалами справи.
		 
		Матеріали справи не містять відомостей про вчинені відповідачем дії щодо врегулювання питання наявної спірної заборгованості, чи повідомлення позивачів про її наявність, не дивлячись на те, що вона існує з 2017 року. 
		 
		Підпунктом 1 пункту 11.5.2. Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 березня 2018 року № 310, визначено випадки припинення розподілу електричної енергії, зокрема, за зверненням електропостачальника: припинення електроживлення Користувача (споживача електричної енергії) у випадках, визначених Правилами роздрібного ринку електричної енергії 3) за ініціативою ОСР: у разі несплати споживачем заборгованості за договором про постачання електричної енергії або договором про користування електричною енергією, правонаступником за якими є ОСР.
		 
		Відповідно до пунктів 11.5.23., 11.5.24. Кодексу систем розподілу, відновлення розподілу електричної енергії користувачу здійснюється ОСР протягом 3 робочих днів у містах та 5 робочих днів у сільській місцевості після відповідного підтвердження усунення виявлених порушень, оплати заборгованості за надані послуги та/або несанкціонований відбір електричної енергії, а також відшкодування збитків (за їх наявності) ОСР, інших Користувачів та/або третіх сторін.
		 
		Відшкодування витрат ОСР на відновлення розподілу електричної енергії користувачу (повторне підключення електроустановки) здійснюється за рахунок сторони, за зверненням або з вини якої відбулося припинення розподілу електричної енергії (відключення електроустановки), за винятком форс-мажорних обставин.
		 
		Підпунктом 6 пункту 5.1.1. ПРРЕЕ передбачено, що оператор системи має право тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв`язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
		 
		Відповідно до пункту 7.5. ПРРЕЕ, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: 1)оператором системиза умовипопередження споживачане пізнішеніж за5робочих днівдо днявідключення втому числіу разізаборгованості занадані послугиз розподілу(передачі)електричної енергіївідповідно доумов договоруз операторомсистеми;2)електропостачальником заумови попередженняспоживача непізніше ніжза 10робочих днівдо днявідключення уразі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
		 
		Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.
		 
		Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).
		 
		Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього.
		 
		Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.
		 
		У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється.
		 
		Пунктом 8.1.1. ПРРЕЕ визначено, що учасники роздрібного ринку під час здійснення діяльності з розподілу, передачі, постачання (продажу) електричної енергії споживачу, надання послуг комерційного обліку мають дотримуватись вимог чинного законодавства та укладених договорів.
		 
		Якщо між сторонами відповідного договору виникає спірне питання, сторони мають вжити усіх заходів, які застосовуються для врегулювання спірного питання, шляхом ініціювання проведення між сторонами переговорів щодо спірного питання, запропонувати можливі способи його вирішення. Під час проведення переговорів сторони мають спільно визначити найбільш прийнятне рішення для врегулювання спірного питання.
		 
		Вказаних вимог ПРРЕЕ відповідачем дотримано не було.
		 
		Судом встановлено, що підставою для припинення електропостачання до квартири позивачів стала наявність заборгованості з оплати саме за спожиту електроенергію відповідно до умов договору з електропостачальником, а не наявність заборгованості за послуги розподілу.
		 
		В цьому випадку припинення електропостачання повинне було б відбутися електропостачальником у визначененому пунктом 7.5. ПРРЕЕ порядку за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення, а не за 5 робочих днів, як стверджує представник відповідача.
		 
		З наданих представником відповідача копії попередження та квитанції вбачається, що номер списку рекомендованих листів та номер списку у фіскальному чеку від 30 серпня 2021 року не співпадають, на аркуші з списку з прізвищем позивача ОСОБА_1 відсутній відбиток штампа відділення зв?язку з датою такого направлення, тому суд не може прийняти вказані документи, як належні докази відправлення попередження ОСОБА_1 саме 30 серпня 2021 року.
		 
		Суд звертає увагу, що відповідно до строків, визначених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року, нормативні строки рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя)  Д (день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку)+4.
		 
		Таким чином, навіть якщо таке попередження і було направлене 30 серпня 2021 року рекомендованим листом, як стверджує представник відповідача, то очікуваною датою отримання його поштовим відділенням зв?язку є 3 вересня 2021 року. Десять робочих днів після вказаної дати спливають 17 вересня 2021 року.
		 
		Відтак, заходи з припинення електропостачання мали б відбутися не раніше ніж 17 вересня 2021 року.
		 
		При цьому, суд враховує, що перед застосуванням крайнього негативного впливу на споживача у виді припинення електропостачання, відповідач мав би докласти зусиль для з?ясування факту отримання споживачем чи поштовим відділенням зв?язку, в якому обслуговується споживач, повідомлення про таке припинення, в тому числі і через автоматизовану систему АТ «Укрпошта».
		 
		Також суд враховує, що попередження про припинення електропостачання, направлене ОСОБА_1 , не містить зазначення періоду та ідентифікації договору, за який виникла заборгованість. В попередженні не визначено конкретну дату та час з якого буде припинено електропостачання для можливості забезпечення права споживача бути присутнім під час вчинення вказаних заходів.
		 
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем припинення електропостачання відбулося з порушенням порядку, визначеного Кодексом систем розподілу та ПРРЕЕ, дії відповідача щодо припинення електропостачання до квартири позивачів є неправомірними.
		 
		Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання дій ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» по відключенню від електричної мережі 15 вересня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як споживачам послуг з електропостачання, квартири під номером АДРЕСА_1 , неправомірними не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Статтею 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів. Так частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		 
		Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Враховуючи зміст статті 16 ЦК України, передбачений нормами цивільного законодавства спосіб захисту цивільних прав у виді визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, характеризується чітко визначеним субєктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі. 
		 
		Відповідач не належить до державних органів чи їхніх посадових і службових осіб, а тому вказаний спосіб захисту є неналежним, в тому числі з урахуванням того, що визнання дій ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» по відключенню від електричної мережі належної позивачам квартири не поновитьпорушеного правапозивача. 
		 
		Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату: винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. 
		 
		Відповідно до частини 2статті 5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Оскільки вказані неправомірні дії призвели до порушення прав позивачів, то поновлення такого права має відбутися шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме шляхом зобов?язання відповідача відновити електропостачання до квартири позивачів у строки, визначені для відновлення електропостачання Кодексом систем розподілу.
		 
		Спосіб захисту про зобов?язання відповідача зобов?язати протягом трьох днів після ухвалення рішення суду відновити електропостачання до вказаної квартири за рахунок відповідача, зазначений позивачем у позові, не суперечить закону та є ефективним, оскільки його реалізація відновить порушене право.
		 
		Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 1146, 60 грн, суд зазначає таке.
		 
		Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		За змістом статті 611 ЦК України, статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов?язання внаслідок односторонньої відмови від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		 
		За пунктами 5.1.4., 5.1.5. ПРРЕЕ, оператор системи несе відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України, за завдані споживачу та/або електропостачальнику, іншому учаснику роздрібного ринку збитки внаслідок порушення ним умов договору та цих Правил. Оператор системи несе відповідальність за дотримання умов договору та цих Правил щодо припинення або часткового обмеження електропостачання. У разі переривання електропостачання, спричиненого неправомірними діями (бездіяльністю) оператора системи, він несе відповідальність перед споживачем та електропостачальником електричної енергії згідно з законодавством.
		 
		Аналіз норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що необхідною умовою для відшкодування збитків є наявність між сторонами укладеного договору, порушення зобов?язань за яким могло б завдати збитки та наявність складу цивільного правопорушення, до яких відноситься: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв?язок між протиправною поведінкою та збитками; вина порушника.
		 
		На підтвердження понесених збитків у виді витрат на купівлю палива для автомобіля 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 надано чек з АЗС БРСМ, яка розташована в Кіровоградській області.
		 
		Суд вважає, що після закінчення санаторного лікування в місті Одеса ОСОБА_1 в будь  якому випадку були б понесені витрати на придбання палива до автомобіля для повернення в місто Миронівка. Такі витрати були б неминучими, незалежно від дій відповідача. Тому, не можна вважати витрати на повернення додому з санаторного лікування такими, що понесені в зв?язку неправомірними діями відповідача. 
		 
		Вирішуючи питання відшкодування на користь позивачів моральної шкоди, суд виходить із наступного.
		 
		Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		 
		Частинами 2-4 цієї норми визначено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		 
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов?язана з розміром цього відшкодування.
		 
		У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) ро?яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		 
		Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв?язку з ушкодженням здоров?я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв?язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		 
		За змістом пункту 9 цієї постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зазначено, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб?єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		 
		Судом встановлено, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		При цьому, у постанові Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 360/723/16-ц (провадження № 61-22702сво18) викладено правовий висновок про те, що спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов?язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов?язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		 
		Суд приймає до уваги, що відповідач, знаючи про те, що заборгованість є спірною, не вживав жодних заходів щодо звірки взаєморозрахунків, не дивлячись на неодноразові звернення ОСОБА_2 ; не здійснював заходів щодо вирішення питання про стягнення заборгованості в судовому порядку, під час якого необхідною була б умова доведення походження такої заборгованості; не пересвідчився у отриманні споживачем повідомлення про припинення електропостачання та у факті надходження такого повідомлення до поштового відділення за місцем проживання споживача за даними автоматизованої системи АТ «Укрпошта», та застосував крайній захід впливу на споживача у виді відключення від електропостачання, що не відповідає критеріям співмірності. 
		 
		Внаслідок дії відповідача щодо припинення електропостачання, позивачі та члени їх родини зазнали моральних страждань, оскільки факт відключення електроенергії відбувся раптово, що призвело до душевних переживань позивачів. З?ясування підстав та обставин відключення потребувало від позивачів додаткових зусиль, ОСОБА_1 змушений був припинити санаторне лікування та терміново повернутися додому. З вересня 2021 року перебувають без енергопостачання, що унеможливлює їхнє належне існування та спонукають позивачів прикласти не малих додаткових зусиль щодо проживання своєї родини. 
		 
		У зв?язку з наведеним, оскільки дії відповідача щодо припинення електропостачання до квартири, в якій мешкали позивачі, визнані судом неправомірними, враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги вимоги розумності, справедливості та співмірності вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення, а саме вважає за необхідне, стягнути із відповідач на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн, на користь ОСОБА_2  3000,00 грн.
		 
		Висновки за результатами розгляду
		Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
		 
		Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
		 
		За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
		 
		Саме позивачі мали довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленого відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. 
		 
		Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
		 
		Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		 
		Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем під час відключення електропостачання до квартири позивачів допущено порушення порядку, визначеного Кодексом систем розподілу та ПРРЕЕ, а тому позовні вимоги в частині зобов?язання відновити електропостачання підлягають задоволенню.
		 
		Також суд вважає доведеними обставини завдання моральної шкоди неправомірними діями відповідача, в зв?язку з чим наявні підстави для її стягнення з відповідача. 
		 
		Вимоги про стягнення матеріальної шкоди є недоведеними та не підлягають до задоволення.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Згідно із статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.
		 
		Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		 
		Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов?язані з порушенням їх прав.
		 
		Таким чином, позивачі були звільнені від сплати судового збору за подачу даної позовної заяви.
		 
		Згідно з частиною 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Відповідно до частини 6статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Позивачами заявлено вимогу немайнового характеру у виді зобов?язання вчинити дії, а також вимоги майнового характеру на суму 9146,60 грн.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за вимогами майнового характеру, яка подана фізичною особою, - 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» установлено в 2021 році прожитковий мінімум на одну особу працездатну особу з 1 січня 2270 гривень.
		 
		Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за задоволеною вимогою немайнового характеру у розмірі 908,00 грн, а за вимогою майнового характеру, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 908,00 грн (8000,00х1%=80,00 грн, але не менше 908 грн).
		 
		Загалом, на користь держави з відповідача підлягає стягненню 1816,00 грн судового збору.
		 
		До судових дебатів від представника позивачів надійшла заява про стягнення судових витрат.
		 
		Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8300,00 грн, згідно договору 41 від 16 вересня 2021 року. Обсяг виконаних робіт визначено в договорі 41 від 16 вересня 2021 року, акті виконаних робіт від 14 листопада 2022 року. Оплата підтверджена довідкою адвоката від 14 листопада 2022 року. (а.с. 231).
		 
		За правилами частини 2 та частини 3статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов?язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		 
		Частиною 8статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		 
		Відповідно достатті 133 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		 
		Згідно положень частини 2статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		 
		Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		 
		Право зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		 
		Відповідачем клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами не заявлялося, витрати пов?язані з розглядом справи, а тому підлягають стягненню на користь позивачів пропорційно задоволеним вимогам. 
		 
		Позивачами заявлено вимоги майнового характеру про стягнення на користь ОСОБА_1 6146,60 грн (1146,60 +5000,00), на користь ОСОБА_2 3000,00 грн.
		 
		Оскільки позов в частині майнових вимог ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню у розмірі 5000,00 грн на користь ОСОБА_1 , та повному задоволенню в частині майнових вимог ОСОБА_1 розмірі 3000,00 грн на користь ОСОБА_1 , з відповідача на користь позивачів підлягають до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 7259,53 грн (8000,00*8300/9146,60).
		 
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Комунальне підприємтсво «Миронівка  житло» про захист прав споживачів задовольнити частково.
		 
		Зобов?язати Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» протягом трьох днів з дати набрання рішенням законної сили відновити електропостачання квартири під номером АДРЕСА_1 за власний рахунок.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 (п?ять тисяч) гривень 00 копійок. 
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок. 
		 
		В задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо припинення 15 вересня 2021 року електропостачання до квартири під номером АДРЕСА_1 шляхом відключення від електричної мережі, стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 1146 гривень 60 копійок відмовити.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 7259 (сім тисяч двісті п?ятдесят дев?ять) гривень 53 копійки, в рівних частках по 3629 (три тисячі шістсот двадцять дев?ять) гривень 76 копійок. 
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь держави судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.
		 
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		 
		Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції. 
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивачі: 
		 
		ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: кімната під номером АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 .
		 
		ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: кімната під номером АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідач: 
		 
		Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», код ЄДРПОУ 23243188, адреса місцезнаходження: будинок під номером 2-Б, вулиця Київська, місто Вишневе, Київська область.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя         підпис Л.О. Капшук
		Згідно з оригіналом
		Суддя         Л.О. Капшук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...