Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 330/1569/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2022.
Дата набрання законної сили: 19.12.2022
Номер судового провадження: 61-14184ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		19 грудня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 330/1569/19
		провадження № 61-14184св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ігнатов Євген Євгенович, на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року у складі судді Куценка О. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кримської О. М., Подліянової Г. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення у житлове приміщення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення у житлове приміщення.
		 
		Позовну заяву мотивовано тим, що з 11 серпня 2000 року до січня 2016 року він перебував у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_2 , який рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 серпня 2017 року було розірвано. Під час перебування сторін у шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		У період шлюбу за спільні сумісні кошти вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1 , який зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 липня 2011 року та використовується як літній будинок для здачі в оренду відпочиваючим.
		ОСОБА_1 зазначив, що після припинення шлюбних відносин між сторонами склалися вкрай неприязні стосунки, що перешкоджає нормальному користуванню належним на праві спільної сумісної власності спірним житловим будинком.  ОСОБА_2 самостійно користується спірним житловим будинком, у добровільному порядку не надає йому ключі від спірного нерухомого майна, чим позбавляє його права користування належною йому 1/2 частиною цього житлового приміщення і суттєво потрушує таким чином його законні права як співвласника домоволодіння.
		Ураховуючи викладене, на підставі вимог статей 368, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України),  ОСОБА_1 просив суд:
		 - зобов`язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у користуванні належним їм на праві спільної сумісної власності житловим будинком АДРЕСА_1 , разом з господарчими та побутовими спорудами, зокрема, літнім будинком (дерево) л. «Б-2», загальною площею 79 кв. м; літнім будинком (дерево) літ. «В-2», загальною площею 86,4 кв. м; літнім будинком (цегла) літ. «Д-2», загальною площею 87,6 кв. м; літньою кухнею (дерево) літ. «Г-1», загальною площею 43,3 кв. м; вбиральнею літ. «Е»; душовою літ. «Ж»; огорожею № 1; водогоном № 2;
		 - зобов`язати ОСОБА_3 надатиОСОБА_1 ключі від житлового будинку АДРЕСА_1 та від трьох літніх будинків, а також від вхідної калитки;
		 - вселити ОСОБА_1 у житловий будинок АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		 
		Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року, залишеним без змін постановоюЗапорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
		Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним на праві спільної сумісної власності житловим будинком АДРЕСА_1 , разом з господарчими та побутовими спорудами, зокрема, літнім будинком (дерево) л. «Б-2», загальною площею 79 кв. м; літнім будинком (дерево) літ. «В-2», загальною площею 86,4 кв. м; літнім будинком (цегла) літ. «Д-2», загальною площею 87,6 кв. м; літньою кухнею (дерево) літ. «Г-1», загальною площею 43,3 кв. м; вбиральнею літ. «Е»; душовою літ. «Ж»; огорожею № 1; водогоном № 2.
		Зобов`язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від спірного житлового будинку та від трьох літніх будинків, а також від вхідної калитки.
		Вселено ОСОБА_1 у житловий будинок АДРЕСА_1 .
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із визначеної статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) презумпції спільності права власності сторін на житловий будинок АДРЕСА_1 , який набуто ними в період шлюбу, на спростування цієї презумпції ОСОБА_3 не надала суду належних та допустимих доказів.
		При цьому ОСОБА_1 доведено, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у користуванні власністю. 
		Тому наявні підстави для усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 власністю відповідно до частини першої статті 391 ЦК України, статті 155 Житлового кодексу Української РСР, та вселення його у цей житловий будинок.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду,  ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ігнатов Є. Є.,посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Підставою касаційного оскарження рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року заявник вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св19), відповідно до якої зазначено, що пункт 3 частини першої статті 57 СК України визначає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
		Також заявник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_2 та її адвоката Ігнатова Є. Є., які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		 
		Короткий зміст позиції інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що касаційна скарга  ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ігнатов Є. Є., не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року касаційну скаргу  ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ігнатов Є. Є., на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.
		 
		У вересні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ігнатов Є. Є., на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року і витребувано із Якимівського районного суду Запорізької області цивільну справу № 330/1569/19.
		 
		2.     Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга  ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ігнатов Є. Є., не підлягає задоволенню.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судами
		 
		З 11 серпня 2000 року до січня 2016 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_2 , який рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 серпня 2017 року було розірвано (т. 1, а. с. 11, 24).
		 
		Під час перебування сторін у шлюбі у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 липня 2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Тимченко Є. С., ОСОБА_2 придбала житловий будинок № 16А , загальною площею 26,4 кв. м, житловою площею 10,2 кв. м, та господарчі і побутові споруди - літній будинок (дерево) літ. «Б-2», загальною площею 79 кв. м; літній будинок (дерево) літ. «В-2», загальною площею 86,4 кв. м; літній будинок (цегла) літ. «Д-2», загальною площею 87,6 кв. м; літня кухня (дерево) літ. «Г-1», загальною площею 43,3 кв. м; вбиральня літ. «Е»; душова літ. «Ж»; огорожа № 1, водогін № 2 на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 12, 13).
		 
		Згідно з пунктами 25, 30 цього договору нотаріусом роз`яснено сторонам цього договору зміст статей 60, 65, 74 СК України. Покупець свідчить, що отримав згоду подружжя на укладання та підписання цього договору, що підтверджується згодою на укладення договору від  ОСОБА_1 , посвідченою приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Тимченко Є. С. 20 липня 2011 року за № 775.
		 
		05 липня 2019 року  ОСОБА_1 звернувся до органів Національної поліції України із заявою щодо вжиття заходів до  ОСОБА_2 , яка не пускає його до домоволодіння  АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 28).
		 
		У провадженні Якимівського районного суду Запорізької області знаходиться цивільна справа № 330/1716/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частину цього майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя (т. 1, а. с. 46).
		 
		Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2020 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Застрожнікової К. С. про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 330/1716/17 (т. 1, а. с. 136).
		 
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2020 року про зупинення провадження у справі № 330/1716/17 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 1, а. с. 169-171).
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
		 
		Предметом позову у цій справі є вимога про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.
		 
		Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
		 
		Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		 
		Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		 
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		 
		Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		 
		Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
		 
		Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
		 
		Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.
		 
		Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та відповідачем те, що під час перебування сторін у шлюбі ними було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначений будинок було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2011 року.
		 
		Згідно із частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		 
		Відповідно до частини другої статті60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Конструкція норми статті60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
		 
		У разі,якщо спірне майно учасниками справи набуто в період перебування в шлюбі, той факт, що вонозареєстровано на одного зподружжя, не позбавляє іншого права на частку в такому майні. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 654/5243/14-ц (провадження № 61-524св18).
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що ОСОБА_2 не надала суду належні та допустимі докази на спростування презумпції права спільної сумісної власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
		 
		Отже, ОСОБА_1 є співвласником вищевказаного житлового будинку та має право вимагати усунення перешкод у користуванні власністю.
		 
		Відповідно до статей 391, 396 ЦКУкраїни позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
		 
		Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, щоє реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
		 
		Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.
		 
		На підтвердження обставин перешкоджання ОСОБА_1 користуватися спірним житловим будинком, ним було надано суду докази про його звернення до органів Національної поліції України із заявою щодо вжиття заходів до  ОСОБА_2 , яка не пускає його до домоволодіння  АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 28).
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позову.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св19), оскільки висновок у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		 
		Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ігнатов Є. Є., про неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції її та її адвоката про дату, час і місце судового засідання, з огляду на таке.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року (т. 1, а. с. 217).
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2021 року зазначену справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року призначено на 14 квітня 2021 року (т. 1, а. с. 219).
		 
		26 січня 2021 року ОСОБА_2 отримала судову повістку-повідомлення про виклик на судове засідання на 14 квітня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 228).
		 
		Відповідно до довідки Запорізького апеляційного суду призначений апеляційним судом на 14 квітня 2021 року розгляд цієї справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 04 серпня 2021 року (т. 1, а. с. 241).
		 
		На адресу апеляційного суду повернулася повістка на ім`я ОСОБА_2 з відміткою поштового відділення про те, що адресат відмовився отримувати судову повістку на 04 серпня 2021 року (т. 2, а. с. 1-3).
		 
		Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
		 
		Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
		 
		Таким чином, враховуючи, що апеляційний суд належним чином повідомив про судове засідання на 04 серпня 2021 року всіх учасників справи, відповідач ОСОБА_2 та її адвокат про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи апеляційному суду не подавали, апеляційний суд правильно застосував положення статей 371 - 372 ЦПК України і ухвалив розглядати цю справу у судовому засіданні за відсутності учасників справи, що не з'явились. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги ідентичні доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
		 
		Висновок за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ігнатов Євген Євгенович, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            Ю. В. Черняк
		 
		 
		           І. А. Воробйова
		 
		 
		          Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...