Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/14493/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2022. Зареєстровано: 20.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2022.

Номер судового провадження: 2/761/9401/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/14493/22
		Провадження № 2/761/9401/2022
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       21 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Пономаренко Н.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У липні 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у якому просив: стягнути з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на її користь збитки у вигляді витрат з правничої допомоги у розмірі 19 250 грн., моральну компенсацію у розмірі 30 000 грн. та судові витрати по сплаті судового збору.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в березні 2021 року позивач віддала в ремонт свій телефон, де була втрачена сім-карта з номером НОМЕР_1 . Поновити сім-карту позивачу відмовили, останню було заблоковано. Однак в січні 2022 року сім-карта була активна, користуючись якою невідомі особи оформили на ім`я позивачки кредити в різних фінансових установах. 04.02.2022 року вона замовила свою кредитну історію в УБКІ. З відомостей, які надало УБКІ позивачу стало відомо що у період з 04.01.2022 року по 08.01.2022 рік від мого імені було зроблено 18 заявок на отримання он-лайн кредиту, та на моє ім`я було відкрито 7 кредитів. У зв`язку з чим, їй стало відомо, що на ім`я позивача оформлено кредит в ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Договір № 5341848 про надання споживчого кредиту на суму 3 500,00 гривень.
		У позовній заяві зазначено, що за даним фактом 16.02.2022 року позивач звернулася до Деснянського управління поліції ГУ НП м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке має ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. 05.05.2022 року на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 11.04.2022 року у справі № 754/2703/22 (1-к/754/548/22) внесено відомості в ЄРДР №12022105030000460 за ч. 1 ст. 190 КК України за фактом шахрайства стосовно ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.05.2022 року. 16.05.2022 року - вона була визнана потерпілою особою у кримінальному провадженні № 12022105030000460 за фактом шахрайства стосовно мене за ч. 1 ст. 190 КК України. Разом з тим, позивач вважає, що представники ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», в свою чергу, не встановили та не перевірили особистість позичальника, надали кредит іншій особі, що призвело до відповідних наслідків.
		Так позивачем зазначено, що у зв`язку з відсутністю у неї спеціальних знань в області права, вона була вимушена звернутися за професійною правничою допомогою до юридичної компанії, в касу якої нею було сплачено 19 250 гривень, які є її збитками, спричиненими з вини представників ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 
		Позивачем зазначено, що такий розгляд її справи працівниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не тільки забирає багато її робочого часу, а й негативно впливає на стан здоров`я позивача, самопочуття відповідно викликає занепокоєння її родини та близьких. Наслідки даної події призвели до проблематизації її життя, погіршили гармонійні адаптовані умови життєдіяльності. Виникає необхідність нераціональних витрат часу, залучення душевних зусиль на розв`язання даної проблеми. На тривалий період часу суттєво змінився спосіб життя, з`явилася необхідність адаптуватися до нових, дискомфортних умов існування. Були порушені актуальні життєві плани, тривалий період зникла можливість побудови та реалізації нових життєвих планів, нової продуктивної самореалізації. Неодноразові звернення ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНИ», свідоме та навмисне затягування процесу врегулювання, безвідповідальне ставлення до даної справи - все це перешкоджує можливості активної та повноцінної життєдіяльності, тобто завдає значних моральних страждань їй та її родині. Тому просила суд стягнути на її користь моральну компенсацію у розмірі 30 000,00 грн.
		У зв`язку із чим, позивач просить суд, позов задовольнити у повному обсязі. 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.08.2022 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін по справі.
		27.09.2022 року до суду надійшов відзив відповідача ТОВ «Авентус Україна» у якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначено, що 07.01.2022р. між Товариством та від імені ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №5341848 (надалі - Кредитний договір) на суму 3500.00 грн. зі строком користування 21 день. Укладення Кредитного договору здійснювалось за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт Товариства або Мобільний додаток (надалі - ITC Товариства). 16.02.2022 відповідачем було прийнято рішення згідно наказу про проведення списання заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, та як наслідок було видалено відповідну інформацію з бюро кредитних історій, про що було повідомлено ОСОБА_2 по телефону та листами. Крім того відповідачем зазначено, що вже раніше позивач подавала позов до Деснянського районного суду м. Києва справа №754/3848/22 про визнання Кредитного договору недійсним, але 15.06.2022р. позивач надіслала заяву до Деснянського районного суду м. Києва про залишення без розгляду позовних вимог. Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата правничих послуг) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок не реалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. У відзиві відповідачем також зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання їй відповідачем моральної шкоди.
		10.11.2022 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якому позивач просила задовольнити позовну заяву у повному обсязі та викладено обставини, аналогічні тим, що були викладені у позовній заяві. 
		Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
		Як встановлено судом, що 07.01.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та від імені ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №5341848 (надалі - Кредитний договір) на суму 3500.00 грн. зі строком користування 21 день. Укладення Кредитного договору здійснювалось за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт Товариства або Мобільний додаток (надалі - ITC Товариства).
		З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням кредитного договору відповідачем було проведено належну перевірку (ідентифікацію та верифікацію) клієнта: - так, ідентифікація та верифікація Клієнта була здійснена Товариством шляхом отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Клієнта.
		07.01.2022 року клієнт, здійснюючи реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача через веб-сайт відповідача, обрав свій банк - АТ «МЕГА Банк» для проходження ідентифікації за допомогою Системи BankID НБУ. Після чого клієнт здійснив авторизацію на стороні АТ «МЕГА Банк» та дозволив останньому передати відповідачу свої ідентифікаційні дані. Витяг, щодо отриманих Товариством даних від АТ «МЕГА Банк» через Систему BankID НБУ додається до відзиву. Отже, при здійснені ідентифікація та верифікація Клієнта, відповідачем в повній мірі було дотримано всі вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ №107 від 28.07.2020 року, зокрема п.5 та пп.2 п.31 Додатку 2 вказаної постанови.
		Матеріалами справи підтверджено, що укладення Кредитного договору здійснювалось з урахуванням вимог ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», якою передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, між Товариством та від імені Клієнта (як з`ясувалось після звернення Позивача), був укладений Кредитний договір на суму 3500,00 грн. Кошти перераховувалися на карту № НОМЕР_2 , яку від імені Клієнта вказано при заповненні заявки на отримання кредиту, з використанням номеру телефону НОМЕР_3 .
		04.02.2022р. до відповідача звернулась ОСОБА_1 та повідомила, що від її імені у багатьох фінансових компаніях, використовуючи її персональні дані та номер телефону НОМЕР_3 було випущено незаконним шляхом банківські картки та укладено кредитні договори. У відповідь на звернення Клієнта щодо вчинення шахрайських дій відносно її, відділом економічної безпеки відповідача невідкладно та оперативно було проведено відповідні заходи та здійснено детальну перевірку зазначеної інформації. В ході перевірки/розслідування було з`ясовано, що кредитний договір було укладено від імені Клієнта невідомою особою, яка незаконно використовуючи персональні дані позивача випустила банківські картки на ім`я ОСОБА_1 , на одну з яких було переказано кредитні кошти. Крім того, за допомогою номеру телефону позивача НОМЕР_3 та випущеної шахрайським методом банківської картки на ім`я ОСОБА_1 перед укладенням кредитного договору невідомою особою від імені позивача належним чином/успішно було пройдено дистанційну ідентифікацію/верифікацію. 
		З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2022 відповідачем було прийнято рішення згідно наказу про проведення списання заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. Про припинення кредитних правовідносин/списання кредитної заборгованості та видалення інформації з бюро кредитних історій Клієнту було повідомлено згідно листів Товариства від 07.06.2022 та від 23.06.2022р.
		Крім того, вбачається, що станом на 21.05.2022р. позивач вже мала офіційне підтвердження з Українського бюро кредитних історій про відсутність кредитних правовідносин з відповідачем та закриття кредитного договору №5341848 від 07.01.2022 з боку Товариства ще 16.02.2022р.
		Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Так, згідно із частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право було порушене (упущена вигода).
		При цьому, статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги є такими, що понесені позивачем у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
		У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі №925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.
		Крім того, наголошуємо, що відповідно ч. 2 ст. 137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1)         розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2)         розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		3.        Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Крім того, згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК розмір витрат на професійну правничу допомогу, передбачає, що він має бути співмірним зі:
		1)         складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2)         часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3)         обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4)         ціною позову.
		Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, у разі недотримання вимог сгіівмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ. присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата правничих послуг) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Таким чином, в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальних збитків в розмірі 19 250,00 грн. у зв`язку із їх безпідставністю.
		Щодо позовних вимог про стягнути з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на користь позивача моральну компенсацію у розмірі 30 000 грн., суд зазначає наступне.
		Положеннями ч.ч.1-3 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Так, позивачем не надано жодного доказу порушення свого права, які б потягли стягнення моральної шкоди, а також, які саме моральні страждання поніс позивач.
		При цьому, судова практика виходить із положення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору» (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
		При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
		В даному випадку відсутні із обов`язкові елементів складу цивільного правопорушення - факт наявності незаконної дії чи бездіяльності відповідача відносно прав позивача, протиправність дій відповідача нічим не встановлена, а також відсутній причинно-наслідковий зв`язко між такими діянням відповідача та заподіяною шкодою, що як наслідок, вказує на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення моральної шкоду в розмірі 30 000,00 грн.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. В мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оскаржені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
		З огляду на наведене, враховуючи викладене, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, - правові підстави для задоволення позову відсутні.
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, - 
		 
		в и р і ш и в :
		 
		в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...