Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/18316/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2022. Зареєстровано: 20.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2022.
Дата набрання законної сили: 15.12.2022
Номер судового провадження: 22-ц/801/2118/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/18316/20
		Провадження № 22-ц/801/2118/2022
		Категорія: 42
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
		Доповідач:Шемета Т. М.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 грудня 2022 рокуСправа № 127/18316/20м. Вінниця
		Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
		суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
		секретаря судового засідання Михайленко А. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 , поданою його представником адвокатом Омельчуком Сергієм Леонідовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2022 року, постановлене у складі судді Іщук Т. П., в м. Вінниці, повний текст рішення складено 10 жовтня 2022 року,
		в с т а н о в и в:
		У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, обґрунтовуючи його тим, що 06 лютого 2014 року позичив відповідачеві 115 000 доларів США, про що зазначено у розписці від 06 лютого 2014 року. 28 травня 2020 року та 16 червня 2022 року ОСОБА_1 направляв на адресу ОСОБА_2 вимоги про повернення коштів, проте на час звернення із позовом позику той не повернув, тому позивач просив суд стягнути із відповідача на свою користь 115 000 доларів США та понесені ним судові витрати.
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2022 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 115 000 доларів США боргу за договором позики від 06 лютого 2014 року, 10 510 грн. судового збору, а також 7 550,80 грн. судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.
		Судове рішення мотивоване тим, що в ході судового розгляду справи доведено факт укладання між сторонами договору позики, будь-яких доказів на спростування встановлених судом обставин стороною відповідача надано не було та судом не вставновлено, грошові кошти не повернуто, а відтак позов підлягає задоволенню.
		З таким рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Омельчука С. Л. подав апеляційну скаргу, на підтвердження доводів якої зазначив, що як стверджував ОСОБА_1 , позика надавалась ОСОБА_2 трьома частинами у різні дні по 15 000 доларів США, 40 000 доларів США та 60 000 доларів США, тому розписок або договорів позики мало б бути три, натомість у матеріалах справи міститься лише одна розписка від 06 лютого 2014 року на загальну суму 115 000 доларів США. У розписці відсутні зобов`язання повернути суму боргу та строк її повернення. Також відповідач стверджує, що оригінал розписки підроблений невідомими особами, що підтверджується висновком експертизи від 14 липня 2021 року, висновок додаткової експертизи від 21 березня 2022 року суперечить попередньому, тому ОСОБА_2 заявляв клопотання про призначення комплексної повторної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документа, у задоволенні якого суд першої інстанції відмовив. Окрім того суд безпідставно прийняв до уваги надані позивачем докази перетинання відповідачем кордону України, оскільки вони явно отримані незаконним шляхом, адже строк зберігання таких відомостей у базі даних становить 5 років і закінчився. Також у судовому засіданні був присутній ймовірний свідок складання розписки - ОСОБА_3 , якого позивач свідомо туди привів, для унеможливлення допиту його як свідка.
		На адресу апеляційного суду надійшов відзив представника позивача адвоката Молявчика О. В., у якому він просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
		У судові засідання до суду апеляційної інстанції 08 грудня 2022 року та 15 грудня 2022 року з`явився представник позивача адвокат Молявчик О. В., викладене у відзиві підтримав. 
		Від представника ОСОБА_2 адвоката Омельчука С. Л. надходили клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 08 грудня 2022 року, було задоволено та оголошено перерву до 15 грудня 2022 року. У задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 15 грудня 2022 року, відмовлено, оскільки адвокат Омельчук С. Л. не з`явився до суду із невідомих причин. На підтвердження поважності причин неявки до суду ОСОБА_2 до клопотання доданий міжнародний лист №09122022, згідно із яким він 09 грудня 2022 року знаходиться за кордоном, однак це не підтверджує неможливість з`явитися у судове засідання 15 грудня 2022 року, суд акцентує на тому, що явка до апеляційного суду не є обов`язковою.
		Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
		По справі встановлено наступні обставини:
		06 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, про що свідчить розписка, у якій зазначено, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 115 000 доларів США (том І, а. с. 65).
		28 травня 2020 року та 26 червня 2020 року ОСОБА_1 надсилав ОСОБА_2 вимоги про повернення позики (грошових коштів) (том 1, а. с. 6-25).
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2021 року у справі призначено комплексну почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документа - розписки (том І, а. с. 130-131). Згідно із висновком експерта від 14 липня 2021 року №СЕ-19/102-21/9250-ПЧ рукописний текст, який починається словами «Розписка..», а закінчується словами: «..06.02.2014 Шумський», у розписці від 06 лютого 2014 року про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 позики в сумі 115 000,00 доларів США, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Вирішити питання «Чи виконаний підпис під рукописним текстом у розписці від 06 лютого 2014 року від імені «Шумського І. М.», ОСОБА_2 » не виявилося можливим так, як при оцінюванні результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні збіги, ні розбіжності не можуть служити підставою для позитивного або негативного висновку. Пояснюється це тим, що збіги ознак не утворюють індивідуальної або близької до неї сукупності, оскільки часто зустрічаються у почерках різних осіб. Відносно розбіжностей не вдалося оцінити однозначно тому, що елементи досліджуваного підпису виконані простими рухами, складаються зі штрихових елементів, у яких відсутні чітко виражені ознаки, які б володіли високою ідентифікаційною значимістю. Досліджуваний підпис міг бути виконаний як самим ОСОБА_2 , у варіанті який не проявився у наданих зразках, тому що надані зразки мають велику варіаційність. Або ці розрізняючі ознаки є ознаками іншої особи, яка виконала цей підпис з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_2 . Відсутність однозначності в оцінці розходжень не дозволило вирішити питання про виконавця ні в категоричній, ні в ймовірній формі. Запитання «Чи нанесений відбиток печатки у розписці від 06 лютого 2014 року про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 позики в сумі 115000,00 доларів США у той період часу, яким датований документ?» не вирішувалося так, як відбиток печатки під рукописним текстом у розписці нанесено не печаткою, вільні зразки якої надані на експертизу, а іншою печаткою (том ІІ, а. с. 26-36).
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2021 року у справі призначено додаткову судову почеркознавчу експертизу (том 2, а. с. 156-158). Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи від 21 березня 2022 року №323/324/22-21 підпис під рукописним текстом у розписці від 06 лютого 2014 року від імені ОСОБА_2 та довіреності від 26 лютого 2018 року серії ННА 229461, виданої ОСОБА_2 , довіреності від 03 жовтня 2016 року серії НВА 763438, виданої ОСОБА_2 - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки технічних засобів та виконані однією особою (том 2, а. с. 168-173).
		Між сторонами виник спір з приводу стягнення заборгованості за договором позики.
		Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Договір позики відповідно до положень статті 1047 ЦК України укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Визнаючи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, суд першої інстанції вірно послався на правові позиції Верховного суду, висловлені у ряді постанов, а саме:
		Відповідно до норм ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання (постанова від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14). 
		Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей (постанова від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17). 
		Отже розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. 
		Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (постанова від 16 лютого 2022 року у справі № 712/2941/19).
		У апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що як вказує позивач, грошові кошти надавалися трьома частинами, а отже має бути три розписки або три договори позики. Апеляційний суд відхиляє такі доводи, адже як вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, законодавством не обмежується можливість отримання позики за сумою коштів, яка надається у позику, а також можливість її отримання частинами та складення за фактом отримання усіх коштів єдиного документу у виді розписки на загальну суму. Написання однієї розписки, а не трьох не спростовує факту отримання ОСОБА_2 в позику від ОСОБА_1 грошових коштів.
		Щодо тверджень у апеляційній скарзі стосовно того, що у розписці відсутні зобов`язання повернути суму боргу та строк її повернення, апеляційний суд зауважує, що частиною першою статті 1049 ЦК України прямо передбачено, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Як вбачається зі змісту розписки (том 1, а. с. 65), в ній зазначено, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 115 000 доларів США, що з огляду на поняття (правову природу) договору позики (ч. 1 ст. 1046 ЦК України) саме по собі свідчить про виникнення у ОСОБА_2 обов`язку повернути позичене.
		Окрім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 686/21857/16-ц, відсутність у розписці запису про зобов`язання повернути отримане ним у борг не є підставою для відмови в позові, оскільки, складаючи вказану розписку і підписуючи її, відповідач тим самим взяв на себе зобов`язання повернути кошти. Такий висновок випливає з реальності укладеного між сторонами договору та положень вищенаведеної статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника повернути позикодавцеві передану йому позику. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги у цій частині є неспроможними.
		Також в апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про суперечливість висновків проведених у справі експертиз від 14 липня 2021 року та 21 березня 2022 року. Оцінюючи такі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зауважує наступне.
		Положеннями частин першої-другою статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
		Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
		На вирішення експертизи від 14 липня 2021 року ставилося питання, зокрема, про те чи «Чи виконаний підпис під рукописним текстом у розписці від 06 лютого 2014 року від імені «Шумського І. М.», ОСОБА_2 ». Для проведення експертизи надавалися вільні зразки підпису ОСОБА_2 . При цьому, як вбачається із висновку експертизи (том 2, а. с. 26-36), експерт зазначив, що вирішити це питання не виявилося можливим так, як при оцінюванні результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні збіги, ні розбіжності не можуть служити підставою для позитивного або негативного висновку. Пояснюється це тим, що збіги ознак не утворюють індивідуальної або близької до неї сукупності, оскільки часто зустрічаються у почерках різних осіб. Відносно розбіжностей не вдалося оцінити однозначно тому, що елементи досліджуваного підпису виконані простими рухами, складаються зі штрихових елементів, у яких відсутні чітко виражені ознаки, які б володіли високою ідентифікаційною значимістю. Досліджуваний підпис міг бути виконаний як самим ОСОБА_2 , у варіанті який не проявився у наданих зразках, тому що надані зразки мають велику варіаційність. Або ці розрізняючі ознаки є ознаками іншої особи, яка виконала цей підпис з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_2 . Відсутність однозначності в оцінці розходжень не дозволило вирішити питання про виконавця ні в категоричній, ні в ймовірній формі.
		Отже, зазначений висновок не містить категоричного твердження, що підпис під розпискою виконаний не ОСОБА_2 .
		Для проведення додаткової експертизи від 21 березня 2022 року для порівняння зразків підпису ОСОБА_2 у розписці експерту були надані зразки його підпису у нотаріально посвідченій довіреності від 26 лютого 2018 року серії ННА 229461, виданої ОСОБА_2 , нотаріально посвідченій довіреності від 03 жовтня 2016 року серії НВА 763438, виданої ОСОБА_2 . Висновок експерта: підписи на всіх трьох документах виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки технічних засобів та виконані однією особою (а. с. 168-173, том 2).
		Отже, зазначений висновок містить категоричне твердження, що і в нотаріально посвідчених довіреностях, виданих ОСОБА_2 , і в розписці підписи від імені ОСОБА_2 є ідентичними і виконані однією особою, що з огляду на особливість посвідчення довіреностей нотаріусом, який обов`язково перевіряє як особу довірителя, так і його підпис (ст. 45, 58 ЗУ «Про нотаріат»), свідчить про те, що розписка про позику підписна ОСОБА_2 .
		Суд першої інстанції дав вірну оцінку цим двом висновкам експертиз та правильно зазначив, що експертом при проведенні експертиз проводилися різні види досліджень, жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість експертизи від 21 березня 2022 року або викликали сумніви у її правильності, матеріали справи не містять, 
		З приводу посилань апелянта на те, що суд при винесенні рішення безпідставно прийняв до уваги надані позивачем докази перетинання ОСОБА_2 кордону України, оскільки вони явно отримані незаконним шляхом, адже строк зберігання таких відомостей у базі даних становить 5 років і закінчився, апеляційний суд зазначає таке.
		Відповідно до пункту 29 Положення про базу даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України", чинного на момент отримання витягу стороною позивача, інформація Бази даних осіб зберігається на дисковому масиві у файлах формату системи керування базами даних "Oracle" основного та резервного серверів ЦСД центральної підсистеми системи "Гарт": щодо відомостей про іноземців та осіб без громадянства - протягом 5 років; щодо відомостей про громадян України - протягом 5 років. Після закінчення цих строків зазначені відомості знищуються комісійно.
		Як видно із витягу з бази даних (том ІІ, а. с. 203), наданого стороною позивача, він сформований та підписаний Начальником відділу супроводження баз даних в інформаційно-телекомунікаційних системах Головного центру оброки спеціальної інформації, завірений печаткою Державної прикордонної служби, містить електронний цифровий підпис, завірений належним чином, тому суд першої інстанції правомірно взяв до уваги вказаний витяг. Можливі порушення порядку знищення у базі даних відомостей про осіб, які перетинали державний кордон України, не свідчить про недостовірність відомостей, які зберлися у базі даних понад п`ять років.
		Доводи ОСОБА_2 стосовно того, що під час одного із судових засідань у залі був присутній ймовірний свідок складання розписки - ОСОБА_3 , якого позивач свідомо туди привів, щоб унеможливити його допит як свідка, не заслуговують на увагу, оскільки договір позики укладений у письмовій формі, тому рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця або одержані у меншому розмірі, ніж встановлено договором (частина друга статті 1051 ЦК України).
		Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які ґрунтуються на повно та всебічно встановлених обставинах справи, вірній оцінці здобутих у справі доказів та з дотриманням норм процесуального права.
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		Вирішуючи питання судових витрат відповідно статті 141ЦПК України, з урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, понесені ним судові витрати слід залишити за ним. Доказів понесення в апеляційній інстанції судових витрат позивачем матеріали справи не містять.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, ст. 389 ЦПК України, суд, -
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Омельчуком Сергієм Леонідовичем, залишити без задоволення.
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2022 року залишити без змін.
		Судові витрати, понесені ОСОБА_2 в ході апеляційного розгляду, залишити за ним.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Повний текст постанови складено 20 грудня 2022 року.
		 
		Головуюча                   Т. М. Шемета
		 
		Судді                  О. С. Панасюк
		 
		                О. Ю. Береговий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...