Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/9837/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2022. Зареєстровано: 21.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2022.

Номер судового провадження: 2/761/8688/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/9837/22
		Провадження № 2/761/8688/2022
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді - Фролової І.В.,
		секретаря судового засідання - Шаповала М.С., 
		за участю:
		представника позивача - ОСОБА_1 ,
		представника відповідача - Будника Б.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним і скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення суми середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору та стягнення суми невиплаченої компенсаційної виплати,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У червні 2022 року  ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним і скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення суми середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору та стягнення суми невиплаченої компенсаційної виплати.
		У своїй позовній заяві просила суд:
		- Визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 14 квітня 2022 року № 76 «Про призупинення дії трудового договору»;
		- Стягнути із Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» по користь ОСОБА_2 середній заробіток за період вимушеного призупинення дії трудового договору у розмірі 1 795 456,41 грн.;
		- Стягнути із Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» по користь ОСОБА_2 суму невиплаченої компенсаційної виплати відповідно до умов трудового договору за березень 2022 року у розмірі 87 764,70 грн.
		Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 квітня 2022 року наказом № 76 «Про призупинення дії трудового договору» Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» було призупинено дію трудового договору № 418 від 15 березня 2021 року із ОСОБА_2 , яка працює на посаді Директора з закупівель «Групи Нафтогаз». Крім того, Відповідач безпідставно не здійснив компенсаційну виплату Позивачу за оренду квартири відповідно до умов укладеного між сторонами трудового договору за березень 2022 року. Позивач вважає призупинення дії її трудового договору та невиплату компенсаційної виплати за березень 2022 року незаконними, і такими, що грубо порушують її трудові права та законні майнові інтереси, оскільки Відповідач спірний Наказ видав без наведення конкретних, належним чином підтверджених причин такого призупинення, із порушенням ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», отже, Відповідачем було порушено умови трудового договору з Позивачем та її права як працівника.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2022 року матеріали позовної заяви було передано на розгляд судді Фроловій І.В.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
		29 вересня 2022 року на адресу суду надійшов відзив від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», відповідно до змісту якого представник просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Також 29 вересня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання представник позивача про приєднання доказів, а саме відповідь Міністерства економіки України від 06.06.2022 за вих № 4706-06/33834-09.
		12 жовтня 2022 року на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої представник позивачки просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		У судовому засіданні, яке відбулося 27 жовтня 2022 року представником відповідача було долучено до матеріалів справи заперечення щодо відповіді на відзив.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.
		У судовому засіданні, яке відбулося 10 листопада 2022 року сторонами було долучено письмові пояснення у справі.
		Представник позивачки у судовому засіданні просив суд позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
		Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив. 
		За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
		Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
		Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.
		Судом встановлено, що 25 лютого 2021 року Відповідачем було отримано дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства Серії АА № бланка 066193 № дозволу 92286 строком до 25 лютого 2024 року на застосування праці Позивача на посаді Директора з закупівель «Групи Нафтогаз» .
		15 березня 2021 року на підставі вказаного Дозволу між Позивачем і Відповідачем було укладено у письмовій формі Трудовий договір № 418 про призначення Позивача на посаду Директора з закупівель «Групи Нафтогаз» Відповідача строком по 14 березня 2024 року, але не більше, ніж строк дії дозволу на застосування праці .
		За цим Трудовим договором Позивач зобов`язувалася сумлінно виконувати завдання та обов`язки, визначені законодавством України та Статутом Відповідача, наказом про розподіл обов`язків між керівництвом Відповідача, іншими внутрішніми документами Відповідача, посадовою інструкцією та Трудовим договором.
		Після початку широкомасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну з 24.02.2022 та початку регулярних обстрілів Києва, Позивач була вимушена 1 березня 2022 року виїхати до Нідерландів, де Позивач продовжила працювати дистанційно на постійній основі, з використанням телекомунікаційних засобів зв`язку (відповідно до стандартів та політики Відповідача): електронної пошти, телефону, конференц-дзвінків та відеодзвінків.
		14 квітня 2022 року наказом № 76 «Про призупинення дії трудового договору» Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було призупинено дію трудового договору № 418 від 15 березня 2021 року із ОСОБА_2 , яка працює на посаді Директора з закупівель «Групи Нафтогаз» Відповідача.
		Зі змісту вказаного Наказу вбачається, що було:
		- призупинено з 15 квітня 2022 року та на період до скасування або припинення воєнного стану на всій території України чи на території міста Києва та Київської області дію Трудового договору з Позивачем;
		- припинено нарахування та виплату Позивачу заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат на період з 15 квітня 2022 року до дня поновлення дії її Трудового договору.
		Щодо позовних вимог в частині скасування наказу про призупинення дії трудового договору, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Так, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язкових яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Однією з головних гарантій від незаконного звільнення, яка ґрунтується на положеннях Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22.06.1982 (далі Конвенція МОП №158), є те, що роботодавець не може діяти довільно, на власний розсуд визначаючи як підстави, так і процедуру звільнення.
		Згідно статті 9 Конвенції МОП №158, тягар доказування наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
		Аналогічний правовий висновок щодо принципу розподілу тягаря доказування у трудових спорах та застосування до спірних правовідносин Конвенції МОП №158 міститься в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №235/3148/17-ц, від 23.01.2019 по справі №520/211/16-ц.
		В той же час, як вбачається зі змісту статті 7 Конвенції МОП №158 трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов`язаних з його поведінкою і роботою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв`язку з висунутим проти нього звинуваченням.
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Суд звертає увагу, що відповідачем у Відзиві вказується, що у нього нібито не було можливості забезпечити Позивача роботою у зв`язку з військовою агресією в Україні.
		Однак суд звертає увагу на наступне.
		Як вже вказувалось у Позовні заяві, і не заперечується Відповідачем, на підставі строкового Трудовому договорі № 418 від 15 березня 2021 року між Позивачем і Відповідачем, Позивача було призначено на посаду Директора з закупівель «Групи Нафтогаз» Відповідача.
		Відповідно до п. 2.3 Трудового договору Відповідач зобов`язується: забезпечувати належні умови праці для здійснення Позивачем своїх трудових обов`язків.
		Відповідно, Відповідачем, як роботодавцем, мали би бути докладені всі зусилля для сприяння збереженню можливості надання роботи Позивачу, як працівнику.
		Згідно з ч. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» вбачається, що призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.
		Однак Відповідач у оскаржуваному наказі від 14.04.2022 не наводить дійсні причини призупинення дії трудового договору, а також не вказує - у чому саме є неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки.
		Помилковим також є обґрунтування Відповідача законності призупинення дії Трудового договору з Позивачем, посилаючись, зокрема, на проведене скорочення обов`язків Позивача (а не на неможливість надання роботи Позивачу взагалі) відповідно до Протоколу № 74 від 06.03.2022 та Службової записки № 17-736/29-22 від 13.04.2022.
		По-перше, зі змісту Службової записки вбачається, що «окремим дорученням голови правління Компанії № 17/1-666/28 від 02.04.2022 директору з закупівель "Групи Нафтогаз" Бородіній О.В. в зв`язку з виробничою необхідністю та керуючись п. 2.5 Істотних умов дистанційної роботи працівників НАК "Нафтогаз України", затверджених наказом "Про впровадження дистанційної роботи" від 24.02.2022 № 37, було надано вимогу прибути о 08 год. 30 хв. 04 квітня 2022 року на своє робоче місце за адресою: м. Київ, вул. М. Лєскова, 5-А.»
		Тобто, Відповідач, з однієї сторони стверджує про неможливість надання Позивачу роботи, а з іншої - викликає її за власним місцезнаходженням для продовження виконання роботи.
		По-друге, з резолютивної частини Протоколу вбачається, що:
		1) на період дії воєнного стану в Україні закупівлі товарів, робіт та послуг мають здійснюватися без застосування вимог внутрішніх документів (положень) Компанії та Групи Нафтогаз, за винятком вимог, які стосуються комплаєнс-перевірки контрагентів та включення санкційного застереження в договорі Компанії (п. 1 Протоколу);
		2) Структурним підрозділам НАК "Нафтогаз України", керівникам дочірніх підприємств (компаній) забезпечити проведення закупівель із дотриманням принципів здійснення публічних закупівель (п. 2 Протоколу);
		3) Керівникам дочірніх підприємств (компаній), які засновано Компанією, та Управлінню закупівель (Попадин О.М.) щомісяця інформувати Департамент з контрактування про прийняті рішення під час здійснення закупівель товарів, робіт та послуг (п. 3 Протоколу);
		4) Директору з закупівель "Групи Нафтогаз" забезпечити контроль за дотриманням принципів здійснення публічних закупівель керівникам структурних підрозділів Компанії та керівниками дочірніх підприємств (компаній), які засновано Компанією (п. 4 Протоколу).
		Тобто, судом вбачається протиріччя у тому, що Відповідач, зазначаючи про відсутність можливості забезпечити роботою Позивача, виклав Позивача «у зв`язку із робочою необхідністю» та не призупиняв здійснення закупівель.
		Таким чином, в даному випадку застосування положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не є доречним у зв`язку з тим, що Відповідачем не дотримуються такі основні умови призупинення дії трудового договору: (1) військова агресія виключає можливість надання Відповідачем роботи, (2) працівник не може виконувати свою роботу; а тому тимчасове призупинення дії Трудового договору Позивача без дотримання вказаної норми виглядає як фактичне звільнення її із займаної посади, що призводить до грубого порушення трудових прав Позивача.
		Аргумент Відповідача у Відзиві про те, що письмова угода щодо призупинення дії Трудового договору не вимагається відповідно до п. 7.1. Трудового договору, також не заслуговує на увагу, оскільки призупинення дії трудового договору беззаперечно вносить зміни до Трудового договору, оскільки таке призупинення безпосередньо впливає на зміну природи та характеру відносин між Позивачем та Відповідачем, потягнувши за собою, наприклад, скасування виплати компенсацій за Трудовим договором, скасування виплати заробітної плати та призупинення виконання будь-яких інших обов`язків обома сторонами Трудового договору.
		Зміни та доповнення до Трудового договору за вказаним п. 7.1. мають здійснюватися за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідних додаткових угод, які підписуються обома сторонами (тобто укладаються у письмовій формі), однак жодної такої угоди не було укладено між Позивачем та Відповідачем, ба більше - її укладення навіть не пропонувалось Відповідачем взагалі.
		Також, з точки зору ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		За змістом ст. ст. 11,15 ЦК України цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
		Кожна особа має право на судовий захист.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.
		Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
		Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
		За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
		Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
		З урахуванням порушених трудових прав позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині позову щодо скасування наказу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 76 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору», що призвело до порушення трудового права позивача, а також відновлення становища, яке існувало до такого порушення, шляхом поновлення позивача на раніше займаній посаді.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 21.09.2022 у справі № 461/3490/18 зазначив, що «при розгляді справи суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.
		Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом».
		Оскільки на момент звернення Позивача до суду законодавством не було передбачено іншого способу захисту її порушених майнових прав у випадку незаконного призупинення дії Трудового договору з нею, з метою відновлення порушеного права Позивача було застосовано найбільш адекватний та ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача за аналогією із нормами ч. 1 ст. 117 КЗпП України - у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України (в день звільнення), при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Відповідно до Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. за N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», надалі за текстом Постанова № 100, вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу. Відповідно до п. 2 Постанови № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.
		Таким чином, при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середня заробітна плата Позивача повинна обчислюватись виходячи з виплат, отримані ним за попередні два місяці роботи.
		Відповідно до п. 5 Постанови № 100 основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цієї Постанови визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
		Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий п. 8 Постанови № 100).Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій п. 8 Постанови № 100).
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 4.1. Трудового договору, за виконання трудових обов`язків Позивачу за рахунок коштів Відповідача пропорційно відпрацьованому часу нараховується та виплачується базова частина заробітної плати, виходячи з посадового окладу, розмір якого дорівнює 37 267 доларів США на місяць у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату нарахування.
		Відповідно до розрахункових відомостей за лютий 2022 року, Позивачем було отримано наступні суми:
		- оклад за 12 відпрацьованих днів - 654 145,42 грн;
		- виплати за 8 днів додаткової відпустки - 333 489,90 грн;
		- компенсація витрат за Трудовим договором (за п. 4.12. Трудового договору - щомісячна виплата на покриття витрат за оренду житла) - 105 251,18 грн;
		- індексація доходів - 49,12 грн;
		- матеріальна допомога (одноразова матеріальна допомога) - 50 000 грн.
		Всього - 1 142 935,62 грн.
		Відповідно до розрахункових відомостей за березень 2022 року , Позивачем було отримано наступні суми:
		- оклад за 22 відпрацьованих днів - 1 090 242,36 грн;
		- індексація доходів - 176,15 грн;
		Всього - 1 090 418,51 грн.
		Окремо суд звертає увагу, що у судовому засіданні ,яке відбулося 10 листопада 2022 року представником позивача було повідомлено суду, що 07 листопада 2022 року оспорюваний наказ було скасовано, а відтак період вимушеного призупинення дії трудового договору складає з 15 квітня 2022 року пор 06 листопада 2022 року.
		Відтак, за період вимушеного призупинення дії Трудового договору в період з 15 квітня 2022 року по 06 листопада 2022 року стягненню з Відповідача підлягає середній заробіток Позивача у розмірі 7 725 903 (сім мільйонів сімсот двадцять п`ять тисяч дев`ятсот три) гривень 34 копійок, що дорівнює (середньоденна заробітна плата за один робочий день - 54 407,77 грн х 142 робочі дні).
		Щодо позовних вимог в частині стягнення суми невиплаченої компенсації, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до п. 4.12. Трудового договору: «Працівнику за рахунок коштів роботодавця щомісячно, починаючи з дати винаймання житла, визначеної договором на оренду житла, здійснюється виплата на покриття витрат на оренду житла, за виключенням останнього місяця оренди у разі сплати страхового депозита, у розмірі до 3 000 дол. США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату нарахування у повній сумі після утримання обов`язкових податків та зборів згідно з чинним законодавством України.».
		Позивач отримував таку компенсаційну виплату щомісячно до лютого 2022 року включно, однак як вбачається із розрахункових відомостей за лютий-березень 2022 року - Позивачу у березні 2022 року така виплата проведена не була.
		03 квітня 2022 року Позивач звернулась до Відповідача зі службовою запискою стосовно відшкодування вартості витрат відповідно до Трудового договору за березень 2022 року у розмірі 3 000 дол. США.
		Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частиною 1 статті 526 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Так, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Враховуючи, що Трудовий договір не передбачає підстав для відмови у проведенні вказаної виплати, Відповідач зобов`язаний провести відповідну виплату.
		Відповідачем не надано суду докази протилежного, зокрема докази здійснення вказаної виплати на користь позивачки, як визначено в пункті 4.12. Трудового договору.
		Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення компенсаційної виплати відповідно до умов трудового договору за березень 2022 року у розмірі 87 764 (вісімдесят сім тисяч сімсот шістдесят чотири) гривень 70 копійок є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
		Частиною 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.
		Частиною 1, 2 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Згідно частини 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
		Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що в заяві від 06 жовтня 2022 року Позивачем у відповідності до п.9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомлено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 213 397 (двісті тринадцять тисяч триста дев`яносто сім) гривень 40 копійок, що складається з: 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок - витрати на правову допомогу, та 13 397 (тринадцять тисяч триста дев`яносто сім) гривень 40 копійок - судовий збір.
		Відповідно до Договору про надання правової допомоги №3066 від 04 серпня 2021 року, укладеного між Позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «АРЦІНГЕР» (Об`єднання), адвокат Дядюк Є.М. якого є представником у даній справі, Сторони погодили вартість погодинної роботи адвокатів за правову допомогу Позивачу, зазначену у пункті 2 Договору, зокрема, від 160 євро (помічник юриста) - до 460 євро старших/керуючих партнерів у перерахунку в гривні відповідно до правил, викладених у вказаному Договорі.
		Відповідно до п.п. 3 п. 2 Договору, Об`єднання здійснює представництво інтересів Клієнта в усіх судах України, в тому числі, але не виключно, у місцевих судах, апеляційних судах всіх юрисдикцій, Верховному Суді, Конституційному Суді України - з усіх питань, що стосуються досудового, позасудового, судового врегулювання спору та виконавчого провадження, в тому числі, але не виключно з усіма правами: позивача, відповідача, третьої особи та інших учасників справи, а також особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства.
		На підтвердження фактичного здійснених Позивачем необхідних судових витрат, пов`язаних із даною Справою, зокрема, на оплату професійної правничої (правової) допомоги у ній, АО «АРЦІНГЕР» було надано: рахунок-фактура № 3066/03-1 від 02.06.2022 р. у розмірі 131 563.74 грн.; рахунок-фактура № 3066/03-2 від 11.11.2022 р. у розмірі 152 804.82 грн. 
		Суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
		Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
		Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
		Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.
		Таким чином, витрати позивача, пов`язані з оплатою правничої допомоги адвоката у суді, складають 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, а їх понесення підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.
		На підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, ст. ст. 5-1, 21, 40, 149, 233, 235, 237-1 КЗпП України, з урахуванням положень Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. за N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», та керуючись ст. ст. 11, 12,13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 88, 137, 141, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280-282, 352 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним і скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення суми середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору та стягнення суми невиплаченої компенсаційної виплати - задовольнити у повному обсязі.
		Скасувати наказ Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 76 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору».
		Стягнути з Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного припинення дії трудового договору у розмірі 7 725 903 (сім мільйонів сімсот двадцять п`ять тисяч дев`ятсот три) гривень 34 копійок.
		Стягнути з Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 суму невиплаченої компенсаційної виплати відповідно до умов трудового договору за березень 2022 року у розмірі 87 764 (вісімдесят сім тисяч сімсот шістдесят чотири) гривень 70 копійок.
		Стягнути з Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 213 397 (двісті тринадцять тисяч триста дев`яносто сім) гривень 40 копійок, що складається з: 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок - витрати на правову допомогу, та 13 397 (тринадцять тисяч триста дев`яносто сім) гривень 40 копійок - судовий збір.
		Рішення в частині стягнення заробітку за час вимушеного припинення дії трудового договору за один місяць допустити до негайного виконання.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Реквізити учасників справи:
		ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
		Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720.
		Повний текст рішення виготовлений 15 грудня 2022 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...