Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/772/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2022. Зареєстровано: 21.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2022.
Дата набрання законної сили: 04.04.2023 (частково)
Результат оскарження 04.04.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
		веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"08" грудня 2022 р.м. Одеса  Справа № 916/772/22
		За позовом:  Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» (65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, буд.26, код ЄДРПОУ - 02125473, електронна адреса: pdpu@pdpu@edu.ua)
		До відповідача:  Фізичної особи-підприємця Салосіної Тетяни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
		За участю третьої особи на стороні відповідача,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.15, код ЄДРПОУ - 43015722, електронна адреса: odesa@spfu.gov.ua)
		про  стягнення
		Суддя Рога Н.В.
		Секретар с/з Богомолова В.С.
		Представники сторін:
		Від позивача:  Грігорова Г.Л. -   на підставі ордера серії ВН №1144769 від 20.05.2022р.;
		Від відповідача:  Рахнянська С.В. - на підставі ордера серії ВН №1142024 від 23.05.2022р.;
		Від третьої особи:  не з`явився.
		В засіданні брали участь:
		Від позивача: не з`явився.
		Від відповідача: не з`явився.
		Від третьої особи: не з`явився.
		 
		СУТЬ СПОРУ:  Позивач -    Державний заклад (далі - ДЗ) «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Салосіної Тетяни Олександрівни про стягнення заборгованості у розмірі 143 038 грн 91 коп., яка складається з заборгованості з орендної плати у розмірі 70  570 грн 60 коп.; заборгованості з земельного податку у розмірі 64  570 грн 50 коп.; заборгованості за житлово-комунальні послуги 7  897 грн 75 коп. та штрафних санкцій у розмірі 15  670 грн 85 коп.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/772/22, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 24.05.2022р.
		Протокольною ухвалою від 24.05.2022р. відкладено судове засідання на 27.06.2022р.
		27 червня 2022р. до суду надійшла заява відповідачки про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
		Ухвалою суду від 27.06.2022р. здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідачки, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях) та призначено підготовче засідання на 19.07.2022р.
		11 липня 2022р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з ФОП Салосіної Т.О. заборгованість у розмірі 157  489 грн 27 коп., штрафні санкції у розмірі 16  525 грн 77 коп.
		Ухвалою суду від 19.07.2022р. відкладено підготовче засідання на 28.07.2022р. Ухвалою суду від 28.07.2022р. відкладено підготовче засідання на 09.08.2022р. Протокольною ухвалою суду від 09.08.2022р. відкладено підготовче засідання на 16.08.2022р.
		12 серпня 2022р. до суду надійшла заява ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» про часткову зміну підстав позову, відповідно до якої позивач зазначив, що первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 70  570 грн 60 коп. складаються з безпосередньо заборгованості по орендній платі у розмірі 9  813 грн 33 коп. та заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 60 7257 грн 33 коп., у зв`язку з чим змінюються підстави розрахунку позовних вимог в цій частині. 
		Ухвалою суду від 16.08.2022р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.09.2022р. Протокольною ухвалою від 08.09.2022р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.09.2022р. Ухвалою суду від 22.09.2022р. відкладено судове засідання на 11.10.2022р. Ухвалою суду від 11.10.2022р. відкладено судове засідання на 18.10.2022р. Ухвалою суду від 18.10.2022р. відкладено судове засідання на 03.11.2022р. Протокольною ухвалою від 03.11.2022р. відкладено судове засідання на 18.11.2022р. 
		Судове засідання, призначене на 18.11.2022р.,  не відбулося у зв`язку  з  відсутністю електропостачання в приміщенні Господарського суду Одеської області, у зв`язку з чим ухвалою суду від 21.11.2022р. призначено судове засідання на 01.12.2022р.
		Позивач - ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав,  зазначених у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 11.07.2022р., заяві про зміну підстав позову, що надійшла до суду 12.08.2022р. Відповідно до заяви, що надійшла до суду 18.11.2022р. позивач просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського».
		Відповідач - ФОП Салосіна Т.О., заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 20.06.2022р., запереченнях на заяву про зміну підстав позову, що надійшли до суду 07.09.2022р., та судовій промові, що надана до суду 18.11.2022р. 
		Третя особа - РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, виклала свою позиції у справі в поясненнях, що надійшли до суду 09.08.2022р.
		           У даній справі суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ  Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року  і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Закон України Про судоустрій і статус суддів»  встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		           Відповідно до  ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland»  заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
		        Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.
		       У  ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
		       Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи. 
		        При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
		Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, наявні у справі матеріали,  суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки. 
		 
		Позивач у справі зазначає, що 12.04.2021р. між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець), ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» (Балансоутримувач) та ФОП Салосіною Т.О. (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840912056, відповідно до якого Орендарю передано в строкове платне користування об`єкт нерухомого майна: мостіння на території навчального корпусу №7 (інв. №2137417189), загальною площею 691,64 кв.м,  за адресою: м. Одеса, вул. О.Невського, 39.
		Відповідно до п.3.3. Договору Орендар оплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному п.16 Умов. Так, згідно п.16 Умов Договору Орендар сплачує Балансоутримувачу 50% орендної плати. Розмір місячної  орендної плати відповідно до п.9.1. Умов Договору складає 25  600 грн без ПДВ. Орендну плату Орендар має сплачувати до 15 числа поточного місяця відповідно до п.3.3. Договору.
		Згідно п. 3.4 Договору податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість нараховану на загальну суму орендної плати.
		Таким чином,  сплачена Орендарем  сума у розмірі 52 100 грн відповідно до платіжних доручень №СВ 04813826/1 від 14.04.2021р., №СВ04813805/1 від 14.04.2021р., була використана позивачем на погашення заборгованості за ПДВ.
		Крім того, позивач зазначає, що згідно п.3.1. Договору та п.2.1.-2.5 Додаткового договору Орендар відшкодовує Балансоутримувачу витрати за житлово-комунальні послуги та земельний податок пропорційно площі зайнятої ділянки на підставі відповідних рахунків.
		Позивач зауважує на тому, що згідно ст. 284.3 Податкового кодексу України якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території. Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.
		Враховуючи зазначене, у зв`язку з наданням мостіння на території навчального корпусу №7 (інв. №2137417189), загальною площею 691,64 кв.м,  за адресою: м. Одеса, вул. О.Невського, 39 в оренду ФОП  Салосіній Т.О. на підставі Договору,  ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» втрачає пільгу щодо сплати земельного податку на цю територію, та, відповідно,  сплачений земельний податок підлягає компенсації відповідачкою.
		Обов`язок відповідачки щодо відшкодування земельного податку та комунальних послуг, на думку позивача,  виник на підставі Додаткового договору б/д до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840912056.
		Як стверджує позивач, ФОП Салосіна Т.О. протягом 2021-2022р.р. не своєчасно та не в повному обсязі сплачувала орендну плату, витрати за житлово-комунальні послуги та земельний податок, у зв`язку з чим у неї перед ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» рахується заборгованість у розмірі 73  386 грн 60 коп., яка складається з заборгованості з ПДВ у розмірі 63 573 грн 33 коп. та заборгованості з орендної плати у розмірі 9 813 грн 33 коп.; заборгованості  з земельного податку у розмірі 76 204 грн 86 коп.; заборгованості  за житлово-комунальні послуги  у розмірі 7  897 грн 75 коп., що в загальному становить 157  489 грн 27 коп., які позивач просить стягнути на свою користь. 
		Позивач також  зазначає, що відповідно до ч.2 ст.231 ГПК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контакту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
		На підставі зазначеного, зважаючи на те, що позивач є державним закладом освіти, що фінансується за рахунок Державного бюджету України, позивач нарахував пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення, яка становить 11 393 грн 70 коп., штраф у розмірі 7%, що  становить 5137 грн 07 коп., які  також просить стягнути з відповідачки у зв`язку з порушенням нею своїх зобов`язань за Договором.
		Позивач повідомив, що 05.04.2022р. на адресу відповідачки була направлена претензія за вих.№591/07 з вимогою про добровільне виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати, ПДВ, житлово-комунальних послуг та земельного податку протягом 7 днів з моменту отримання цієї претензії. Однак, ФОП Салосіною Т.О. не було виконаної своїх обов`язків за Договором, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
		В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.ст.526, 612, 662 Цивільного кодексу України.
		 
		Відповідачка у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 20.06.2022р., зазначає, що Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840912056 укладено за результатами закупівлі у електронній системі закупівель ProZorro UA-PS-2021-02-23-00008-2.
		Відповідно до п.4.1. Договору предметом Договору є мостіння на території навчального корпусу №7 (інв. №2317417189,   загальною площею 691,64 кв.м,  за адресою: м. Одеса, вул. Невського, 39).
		Відповідачка зазначає, що у відповідності до положень Державного класифікатора будівель та споруд (ДК БС)  споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджу вальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. Ін.
		Державний класифікатор будівель та споруд не відносить мостіння (замощення, покриття земельної ділянки) до будівель чи споруд.
		Із системного аналізу нормативно-правових актів (ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001р. №127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за №582/5773, Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України від 05.12.2000р. №273 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2000р. за № 945/5166 тощо)  відповідачка дійшла  висновку, що мостіння (замощення, покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок) є конструктивним елементом об`єкту нерухомого майна, що розташоване на відповідній земельній ділянці, відноситься до категорії благоустрою прилеглої території та не є самостійним об`єктом нерухомості в розумінні ст.181 Цивільного кодексу України.
		Виходячи з аналізу положень ст.ст. 179, 181, 188 Цивільного кодексу України, ДБН В.2.3-15:2007 та Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №115, відповідачка також дійшла висновку, що автостоянка не є об`єктом нерухомого майна, оскільки утворюється за рахунок інших речей (огорожі, твердого покриття, освітлення, приміщень для обслуговування персоналу), які не є об`єктами нерухомого майна у розумінні ст.181 Цивільного кодексу України, оскільки вони безпосередньо не пов`язані з земельною ділянкою.
		Відповідно до абз. 3 додатку «Б» до ДБН В.2.3-15:2007 автостоянка - це спеціально обладнана відкрита площадка для постійного або тимчасового зберігання легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів. Зазначеними нормами передбачається влаштування тимчасового приміщення для обслуговуючого персоналу, яке може бути демонтовано після припинення права (оренди, користування) на земельну ділянку, а не будівництво капітального нерухомого майнового комплексу.
		Згідно п.1.4. ст. 283 Податкового кодексу України земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком, зокрема, є майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або власності господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі.
		На підставі зазначеного, ФОП Салосіна Т.О. вважає, що об`єкт оренди за Договором не є об`єктом нерухомого майна, а є земельною ділянкою, яка не підлягає оподаткуванню земельним податком.
		Більше того, відповідачка зазначає, що відповідно до Статуту ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського», затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 19.10.2021р. №1109 Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського» є юридичною особою публічного права, закладом освіти, який здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості.
		Відповідно до п.282.1.4 Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються: дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
		На підставі зазначеного, відповідачка дійшла висновку, що враховуючи те, що позивач від сплати земельного податку відповідно до вимог п.282.1.4. Податкового кодексу України звільнений, вимоги щодо компенсації земельного податку є не обґрунтованими.
		Крім того, Законом України від 01.01.2022р. №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни до п.п. 4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України щодо сплати платниками єдиного податку окремих податків та зборів.
		Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку третьої групи для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку)) (п.п. 4 п. 297.1 Податкового кодексу України).
		ФОП Салосіна Т.О. є платником єдиного податку III групи, у зв`язку з чим відповідачка вважає, що вона звільняється від сплати податку на додану вартість та земельного податку.
		Пунктом 3.5. незмінюваних Умов Договору встановлено, що  в день укладення цього договору або до цієї дати Орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункти Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього Договору.
		Відповідно до п.10.1 Договору розмір авансового внеску орендної плати складає 2 (дві) місячні орендні плати - 51  200 грн.
		За твердженнями відповідачки, ФОП Салосіна Т.О. своєчасно та в повному обсязі, на виконання умов листа ФДМУ в Одеській та Миколаївській області №18-11-01446 від 30.03.2021р., а також п. 10.1 та п. 11 Розділу І Договору сплатила авансовий внесок у розмірі 51 200 грн без податку на додану вартість та забезпечувальний депозит у розмірі 51  200 грн, без податку на додану вартість, що підтверджується квитанціями №СВ 04813826/1 від 14.04.2021р., №СВ04813805/1 від 14.04.2021р..
		При цьому, відповідачка зауважує, що позивач підтверджує факт сплати нею вищевказаних сум, але використовує їх на погашення заборгованості з ПДВ.
		Отже, на думку відповідачки,  заборгованість з орендної плати за квітень 2021р., травень 2021р. у неї  перед позивачем відсутня. 
		Крім зазначеного, ФОП Салосіна Т.О. зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» до кінця року повністю звільнено від орендної плати орендарів в місцях де ведуться бойові дії, а до 30 вересня в тих областях, які постраждали від війни. До 30 травня за оренду держмайна не сплачуватимуть в областях з наявною загрозою бойових дій. В усіх інших регіонах орендарі об`єктів держмайна отримують знижку 50%, а орендарі єдиних майнових комплексів сплачуватимуть на 25% менше. На період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей.
		На підставі зазначеного, відповідачка дійшла висновку, що вона звільняється від сплати орендної плати за березень 2022р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. №634.
		Відповідачка зазначає, що згідно п.9.1. Договору орендна плата становить 25  600 грн за місяць.
		Однак, згідно інформації, розміщеної на електронній платформі Української універсальної біржі «Прозоро», у відповідності до Договору №209840912056 після завершення аукціону на 14.04.2021р. о 15:00, розмір орендної плати складає 25 600 (з урахуванням ПДВ та інших податків). Дата і реквізити протоколу аукціону 18.03.2021р. UA-РS-2021-02-23-000008-2.
		На підставі зазначеного, відповідачка вважає, що додаток на додану вартість вже врахований в щомісячну орендну плату, у зв`язку із чим стягненню на користь позивача не підлягає.
		Відповідно до п. 3.1 Договору до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту та технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою.
		Проте, в Договорі зазначено, що Орендар несе вказані витрати на основі окремих договорів, укладених з Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному п. 6.5 цього Договору.
		Відповідно до п.6.5 Договору Балансоутримувач зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дати укладення Договору надати Орендарю для підписання:
		- два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або 
		- проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.
		ФОП Салосіна Т.О. стверджує, що ані особисто, ані через довірену особу будь-яких примірників або проектів договорів про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського» не отримувала.
		Більше того, відповідачка зазначає, що  Додатковий договір до пункту 6.5. діючого Договору на оплату за відшкодування вартості комунальних послуг та земельного податку між Балансоутримувачем -ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського» та Орендаем - ФОП «Салосіна Тетяна Олександрівна», на який посилається позивач в обґрунтування наявності підстав для стягнення заборгованості з земельного податку, не містить дати та відомостей щодо підписанта від імені ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського».
		З тексту Додаткового договору вбачається, що його було укладено відповідно до п.6.5. Договору оренди від 12.04.2021 №209840912056, тоді як Договір оренди було укладено 14.04.2021р.
		Таким чином, відповідачка вважає, що  нарахування позивачем вартості комунальних послуг за відсутності відповідних договорів є необґрунтованим.
		Відповідачка також  зауважила на тому, що будь-які комунальні послуги ФОП Салосіній Т.О. не надаються, а нарахована позивачем заборгованість за житлово-комунальні послуги є нічим іншим, як платою за спожиту електроенергію.
		Так, відповідачкою сплачено заборгованість з енергопостачання за актами виконаних робіт №3 від 07.04.2022р. за березень 2022р. та №4 за квітень 2022р., що підтверджується квитанціями від 15.04.2022р. та від 14.06.2022р.
		На підставі всього вищевикладеного, відповідачка вважає, що у неї відсутній обов`язок здійснювати відшкодування земельного податку; нею не було допущено порушення умов Договору та своєчасно сплачено орендну плату за квітень 2021р., травень 2021р., у зв`язку з чим відсутні підстави нараховувати штрафні санкції; її звільнено від сплати орендної плати за березень 2022р. та нею було в повному обсязі сплачено заборгованість з енергопостачання, а інші комунальні послуги нею не споживалися, у зв`язку з чим, з позиції ФОП Салосіної Т.О. відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		Третя особа - РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, в поясненнях, що надійшли до суду 09.08.2022р., зазначає, що дійсно між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, ФОП Салосіною Т.О., та ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» укладено Договір оренди №2098840912056 нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.04.2021р.
		При цьому,  за даним  Договором за ФОП Салосіною Т.О. не рахується заборгованість перед державним бюджетом з орендної плати.
		В  обґрунтування  своєї  позиції третя особа зазначає, що у відповідності до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», яка набрала чинності 17.06.2020р., орендодавець зараховує авансовий внесок в рахунок майбутніх платежів орендаря з орендної плати та перераховує його відповідно до пропорцій, що визначені пунктами 132,133 Порядку, зокрема щодо державного майна.
		Відповідно до п.3.5 Договору в день укладання цього Договору або до цієї дати орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у п.10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), у розмірі 2 (дві) місячні  орендні плати, на підставі документів, визначених у п.3.6 цього Договору.
		Відповідно до п 3.9 Договору надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету або Балансоутримувачу, підлягає в установленому порядку зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого зарахування у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню Орендарю. Сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до п. 3.5 цього Договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди, після підписання акта приймання-передачі майна.
		На підставі зазначеного, РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях не погоджується із нарахованою сумою заборгованості, оскільки Орендарем перед укладанням Договору внесено авансовий внесок у розмірі 51 200 грн, без податку на додану вартість. Вказана сума фактично орендною платою за перші 2 місяці оренди, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі за квітень та травень 2021р., на думку РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, є безпідставними.
		Також, з позиції третьої особи, від сплати орендної плати за березень 2022р. відповідачка звільнена на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», а після 30.05.2022р. ФОП Салосіній Т.О. має нараховуватись орендна плата у розмірі 50%.
		Щодо позовної вимоги про стягнення ПДВ на користь ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» третя особа зазначила, що відповідно до п.п 10 п. 3 ст.29 Бюджетного кодексу України орендна плата у разі оренди майна бюджетних установ розподіляється: 50 відсотків - до державного бюджету, 50 відсотків - балансоутримувачу майна.
		Відповідно до п.п. 187.1 та 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань і податкового кредиту з постачання/придбання товарів/послуг вважається дата «першої події», а саме: дата отримання (перерахування) коштів за товари/послуги; або дата відвантаження товарів або дата оформлення документа, що підтверджує факт постачання послуг. 
		В свою чергу, орендодавці, отримавши авансовий внесок разом з ПДВ, розподіляють кошти відповідно до пункту 16 «Змінюваних умов договору» та перераховують відповідну частину отриманого авансового внеску балансоутримувачу разом із усією сумою отриманого ПДВ. Таким чином, саме дата отримання Балансоутримувачем частини авансового платежу разом з ПДВ є датою «першої події» відповідно до якої виникає податкове зобов`язання. Балансоутримувач зобов`язаний виписати податкову накладну орендарю.
		Третя особа зазначила, що як вбачається із Умов Договору оренди розмір орендної плати встановлено на рівні 25 600 грн без податку на додану вартість.
		Відповідно до п 3.1. Договору орендна плата становить суму, визначену у п.9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
		Згідно  п.3.4. Договору Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість.
		В свою чергу, РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях не є платником ПДВ, у зв`язку з чим вказаний податок не нараховувся відповідачці, а питання про наявність підстав для стягнення суми ПДВ на користь позивача підлягає вирішенню судом.
		Щодо позовної вимоги про стягнення земельного податку та житлово-комунальних витрат, РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях зазначило, що воно не є стороною за Додатковим договором, предметом якого є відшкодування Орендарем витрат, які поніс Балансоутримувач, за спожиті Орендарем енергоносії та комунальні послуги за адресою: м.Одеса, вул. Олександра Невського, 39. На підставі зазначеного, третя особа не має можливості надати пояснення щодо вказаних позовних вимог.
		 
		Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд встановив, що 12.04.2021р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець), ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» (Балансоутримувач) та ФОП Салосіною Т.О. (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840912056, відповідно до якого Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.
		Вказаний Договір укладено за результатами закупівлі у електронній системі закупівель ProZorro UA-PS-2021-02-23-00008-2.
		За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Отже, виходячи з зазначених положень законодавства, правовідносини, що виникли між сторонами за Договором, є орендними.
		Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.                    Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.ч. 1- 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Як вбачається з положень ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У відповідності до п.12.1 незмінюваних Умов Договору цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим Договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього Договору. 
		Згідно п.12.1 змінюваних Умов Договору строк його дії 5 років з дати набрання чинності цим Договором.
		У відповідності до п.2.1. незмінюваних Умов Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.
		Відповідно до акта приймання-передачі державного майна від 14.04.2021р. Орендарю передано в строкове платне користування об`єкт нерухомого майна: мостіння на території навчального корпусу №7 (інв. №2137417189), загальною площею 691,64 кв.м,  за адресою: м. Одеса, вул. О.Невського, 39.
		У відповідності до п.3.1. незмінюваних умов Договору Орендна плата становить суму, визначену у п.9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
		До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
		Згідно п.3.2 незмінюваних умов Договору якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень- грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
		Відповідно до п.3.3 незмінюваних умов Договору Орендар оплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному п.16 Умов, щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.
		Так, згідно п.16 Умов Договору Орендар сплачує Балансоутримувачу 50% орендної плати. 
		За умовами  п. 3.4 незмінюваних умов Договору Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю  акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість.
		Згідно п.9.1. змінюваних умов Договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 25  600 грн без ПДВ.
		У  п.9.2. змінюваних умов Договору встановлено, що витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю  згідно укладених із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг, що передбачено п.6.5. Договору.
		Відповідно до п.п. 3.5.-3.6. незмінюваних умов Договору в день укладення цього договору або до цієї дати Орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору. Якщо цей договір укладено за результатами проведення аукціону, то підставою для сплати авансового внесок з орендної плати є протокол про результати електронного аукціону.
		Згідно п.10.1. змінюваних умов Договору розмір авансового внеску орендної плати становить 2 місячні орендні плати, а саме: 51  200 грн без податку на додану вартість.
		У п.6.5. незмінюваних умов Договору  сторони домовились, що протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов`язаний надати Орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном.
		Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю: підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору; або подати Балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за договором.
		Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від Балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем, підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору.
		В матеріалах справи міститься Додатковий договір б/д до п.6.5. діючого договору від 14.04.2021р. №209840912056 на оплату за відшкодування вартості комунальних послуг та  земельного податку між Балансоутримувачем ДЗ «Південноукраїнським національним педагогічним університетом ім. К.Д.Ушинського» та Орендатором ФОП Салосіна Тетяна Олександрівна, укладений між Балансоутримувачем та Орендарем.
		Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідачка неналежним чином виконувала свої обов`язки за Договором, у зв`язку з чим за нею рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 9 813 грн 33 коп., заборгованості з ПДВ у розмірі 63 573 грн 33 коп., заборгованості з земельного податку у розмірі 76 204 грн 86 коп., заборгованості за житлово-комунальні послуги 7  897 грн 75 коп. Крім того, на підставі зазначеного, позивачем нараховано пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення, яка становить 11 393 грн 70 коп., та штраф у розмірі 7%, який становить 5 137 грн 07 коп.
		Досліджуючи позовні вимоги, заявлені ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського», суд зазначає наступне.
		Як зазначалося вище,  п.п.3.1 - 3.12. незмінюваних умов Договору врегульовано питання орендної плати.
		Крім того, у п.3.9. незмінюваних умов Договору визначено, що надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету або Балансоутримувачу, підлягає в установленому порядку зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого зарахування у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню Орендарю. Сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до пункту 3.5 цього договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди після підписання акта приймання-передачі майна.
		З матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами, що ФОП Салосіною Т.О. сплачено авансовий платіж у розмірі 51  200 грн відповідно до платіжного доручення №СВ04813826/1 від 14.04.2021р. 
		Отже, враховуючи співвідношення розподілу орендної плати за Договором, відповідачкою сплачено авансовий платіж у розмірі 25 600 грн  на користь позивача.
		Відповідно до інформації щодо нарахування та сплат орендної плати за Договором, наданої позивачем, розмір орендної плати за квітень 2021р. становить 7  253 грн 33 коп., за травень 2021р. - 12  800 грн.
		Таким чином, керуючись п.3.9. незмінюваних умов Договору, авансовий платіж у розмірі 25 600 грн зараховується в рахунок сплати орендної плати за квітень 2021р. та травень 2021р. 
		При цьому, суд вважає неналежним зарахування авансового платіжу у розмірі 25 600 грн в рахунок погашення заборгованості з ПДВ, як зазначено позивачем у позовній заяві.
		Щодо орендної плати, нарахованої за березень 2022р., суд зазначає, що 27.05.2022р.  Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 634 «Про особливості  оренди державного  та комунального  майна  у період воєнного стану», якою постановлено на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей;
		Отже, з наведеного вбачається, що з 24.02.2022р. ФОП Салосіна Т.О. звільнена від сплати орендної плати за користування державним нерухомим майном - мостінням на території навчального корпусу №7 (інв. №2137417189), загальною площею 691,64 кв.м, . за адресою: м. Одеса, вул. О.Невського, 39.
		На підставі вищенаведеного, враховуючи систематичне внесення орендної плати за Договором, за відповідачкою відсутня заборгованість з орендної плати за період з квітня 2021р. по червень 2022р., у зв`язку з чим позовна вимога щодо стягнення з ФОП Салосіної Т.О. заборгованості з орендної плати задоволенню не підлягає.
		Щодо позовної вимоги про стягнення ПДВ, суд зазначає, що згідно з п/п «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 Кодексу.
		До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку (пункт 188.1 ст. 188 Кодексу).
		З числа об`єктів оподаткування відповідно до п/п 196.1.15 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України виключені операції з оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету.
		Таким чином, послуги з надання орендодавцем державного майна в оренду є об`єктом оподаткування ПДВ, незалежно від того, чи розподіляє орендар суму орендної плати, чи перераховує її на рахунок орендодавця в повному обсязі (крім операцій, визначених підпунктом 196.1.15 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України).
		На дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ орендодавець (незалежно від того, чи розподіляє орендар суму орендної плати чи перераховує її на рахунок орендодавця в повному обсязі) складає податкову накладну на всю суму орендної плати, передбачену договором оренди, без урахування витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв.
		Податкова накладна, складена орендодавцем при наданні послуг з оренди державного майна та зареєстрована в ЄРПН, є підставою для включення орендарем суми ПДВ, зазначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту.
		Отже, враховуючи визначений Податковим кодексом України порядок нарахування ПДВ, та встановлений п.п. 3.1., 3.4. незмінюваних умов Договору обов`язок Орендаря сплачувати ПДВ, нарахований на загальний розмір орендної плати, суд дійшов висновку, що ФОП Салосіна була зобов`язана сплачувати ПДВ на орендну плату, розрахований на загальний розмір орендної плати.
		Щодо посилань відповідачки на наявність в протоколі електронного аукціону №UA-PS-2021-02-23-000008-2 примітки про розмір орендної плати без урахування ПДВ, суд зазначає, що Договір оренди №209840912056, укладений між сторонами у справі, відповідає Типовому договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого Наказом Фонду державного майна України 23.08.2000р. №1774.
		Крім того, в порядку, визначеному ч.9 ст.13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», учасник аукціону має право відмовитися від підписання договору оренди за результатами аукціону.
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, представником  відповідачки Салосіним Олександром, який діяв на підставі Довіреності №1657 від 15.12.2020р., підписано Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840912056 в інтересах ФОП Салосіної Т.О. без протоколу розбіжностей. 
		Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Дослідивши розрахунок ПДВ, наданий позивачем, суд встановив, що він не є вірним. За підрахунком суду за ФОП Салосіною Т.О. рахується заборгованість з ПДВ у розмірі 44  979 грн 08 коп., яка складається з ПДВ за травень 2021р. у розмірі 2 474 грн 66 коп., за період з червня по грудень 2021р. по 5  120 грн (20% з орендної плати у розмірі 25  600 грн) щомісяця, за січень 2022р.  у розмірі 5 632 грн (20% з орендної плати у розмірі 28  160 грн), за лютий 2022р. - 1 032 грн 42 коп. (20% з орендної плати у розмірі 21  589 грн 18 коп., розрахованої з 01.02.2022р. по 23.02.2022р. з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. №634) та за червень 2022р. у розмірі 2 816 грн.
		На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги щодо стягнення заборгованості з ПДВ у розмірі 44  979 грн 08 коп.
		Щодо позовної вимоги про стягнення пені суд зазначає, що за приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. 
		Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		У  п.3.8. Договору сторони визначили, що на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ч.2 ст.231 ГПК України, відповідно до якої у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контакту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
		Однак, як зазначено вище,  розмір пені, визначений ч.2 ст.231 ГПК України, підлягає застосуванню у випадках, якщо інше не передбачено законом чи договором.
		Натомість, враховуючи той факт, що Договором не визначено розмір штрафу за порушення зобов`язання за Договором, застосуванню підлягає розмір штрафу, визначений ч.2 ст.231 ГПК України.
		Здійснивши розрахунок пені за ставкою, визначеною п.3.8. Договору, та штрафу у розмірі 7%, суд встановив, що розмір пені становить 3  596 грн 44 коп. та розмір штрафу становить 3  147 грн 12 коп., у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню.
		Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з комунальних послуг та земельного податку, суд зазначає, що п.3.1. Договору визначено, що до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
		ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» в обґрунтування цієї вимоги  посилається на положення Додаткового договору до п.6.5. діючого договору від 14.04.2021р. №209840912056, предметом якого,  згідно п.1.1  є відшкодування Орендарем витрат, які поніс Балансоутримувач за спожиті Орендарем енергоносії та комунальні послуги за адресою: м. Одеса, вул. Олександра Невського, 39.
		При цьому, у відповідності до п.2.1. Додаткового договору Балансоутримувач - ДЗ «Південноукраїнським національним педагогічним університетом ім. К.Д. Ушинського» зобов`язаний до 12 числа наступного місяця надати Орендарю - ФОП Салосіній Т.О. рахунок згідно розрахунку за відшкодування вартості комунальних послуг та земельного податку на пропорційно зайняту площу. Орендар зобов`язаний у повному обсязі ці послуги відшкодувати (сплатити).
		Згідно п.2.2 Додаткового договору розмір вартості комунальних послуг та земельного податку, підлягають перерахунку у разі змін чинного законодавства. Методики її розрахунку, змін цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
		Дослідивши вказаний Додатковий договір, суд дійшов висновку, що зміст  його положень  передбачає відшкодування Орендарем суми експлуатаційних витрат, які поніс Балансоутримувач у зв`язку з обслуговуванням та утриманням майна. Оскільки плата за саму діяльність Балансоутримувача умовами договору не передбачена, то за своєю правовою природою зазначений договір має ознаки договору про безоплатне надання послуг.
		Згідно зі ст.904 Цивільного кодексу України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Обов`язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.
		Під фактичними витратами слід розуміти грошові витрати або використання власних матеріалів і предметів виконавця з повним чи частковим їх споживанням, що здійснюються виконавцем для належного надання послуги. Тягар доведення відповідності понесених витрат, необхідних для виконання договору, лежить на виконавцеві. Виходячи з того, які витрати були понесені виконавцем (у грошовій чи натуральній формі), сторони за узгодженням можуть вирішити питання про відшкодування витрат у формі або грошової компенсації, або повернення речей такого самого роду і якості, відновлення їхніх властивостей. Оцінюючи фактично понесені витрати, слід враховувати тільки ті, які були необхідними для виконання укладеного договору. 
		Згідно з положеннями ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Таким чином, з урахуванням системного аналізу змісту ст.ст. 629, 904 Цивільного кодексу України, зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: за умови укладення сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, орендар має відшкодувати балансоутримувачу суми фактичних витрат, які поніс останній у зв`язку з обслуговуванням та утриманням орендованого майна. Тягар доведення відповідності понесених балансоутримувачем фактичних витрат, необхідних для виконання договору, покладається на балансоутримувача.
		Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2021р. у справі №916/770/19.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження об`єму та вартості спожитих ФОП Салосіною Т.О. енергоносіїв та комунальних послуг, надані до матеріалів справи рахунки на відшкодування комунальних послуг №2/2 від 11.03.2022р., №3/2 від 07.04.2022р., №5/1 від 08.06.2021р., №6/1 від 06.07.2021р. не є первинними документами, вони не підтверджують фактично понесені позивачем витрати та реальний обсяг спожитих відповідачем послуг. 
		Додатковий договір не містить порядку розрахунку вказаних витрат у відсотковому співвідношенні у разі відсутності відокремлених приладів обліку комунальних послуг. 
		Таким чином, суд дійшов висновку, що Додатковий договір містить в собі опосередковану умову про наявність обов`язку з відшкодування вартості спожитих відповідачкою енергоносіїв та комунальних послуг.
		Що стосується компенсації земельного податку на підставі Додаткового договору, суд зазначає, що згідно ч.ч.1-4 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
		Так, як вже зазначалося вище, відповідно до п.1.1  Додаткового договору до п.6.5. діючого договору від 14.04.2021р. №209840912056,  відшкодування земельного податку не входить до його предмету.
		На підставі зазначеного, враховуючи те, що предмет договору є його істотною умовою, а також те, що матеріали справи не містять інших договорів на відшкодування земельного податку, укладених між позивачем та відповідачкою, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у ФОП Салосіної Т.О. обов`язку з відшкодування земельного податку.
		Окрім зазначеного, суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Відповідно до ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
		Отже, враховуючи суб`єктний склад Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840912056, Додатковий договір до Договору оренди мав бути підписаний ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського», ФОП Салосіною Т.О. та РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях. Однак, сторонами Додаткового договору є лише ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» та ФОП Салосіною Т.О.
		На підставі всього вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з земельного податку та комунальних послуг.
		Таким чином, за результатами розгляду справи №916/772/22 суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського», а саме в частині заборгованості з ПДВ у розмірі 44 979 грн 08 коп., пені у розмірі 3 596 грн 44 коп. та штрафу у розмірі 3 147 грн 12 коп.
		Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
		Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
		Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
		Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. 
		Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам з урахуванням мінімального розміру судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
		 
		На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» до Фізичної особи-підприємця Салосіної Тетяни Олександрівни про стягнення заборгованості у розмірі 157  489 грн 27 коп., штрафних санкцій у розмірі 16  525 грн 77 коп. - задовольнити частково.
		2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Салосіної Тетяни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» (65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, буд.26, код ЄДРПОУ - 02125473, електронна адреса: pdpu@pdpu@edu.ua) заборгованість з ПДВ у розмірі 44 979 грн 08 коп., пеню у розмірі 3 596 грн 44 коп., штраф 3 147 грн 12 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн. 
		3. В решті позову відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
		 
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		Повний текст рішення складено  19 грудня 2022 р.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                                   Н.В. Рога

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...