Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/13603/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2022.
Дата набрання законної сили: 01.12.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		№ справи: 523/13603/21
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8975/2022
		Головуючий у суді першої інстанції: Машкевич К.В.   
		Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		01 грудня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		                   головуючого  - Немировської О.В. 
		                   суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.
		                   секретар -  Лащевська Д.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквіфін Україна», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання кредитних договорів недійсними, 
		за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2022 року, 
		 
		встановив:
		у лютому 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати недійсними кредитні договори, укладені 11 грудня 2020 року між нею та ТОВ «Еквіфін Україна» та ТОВ «СС Лоун», а також угоди до них та паспорти кредиту. Вказувала, що договори було укладено без її волевиявлення та з порушенням її споживчих прав.
		Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТОВ «СС Лоун» просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Представник ТОВ «Еквіфін Україна», яке змінило назву на ТОВ «Містер Кеш», також подав відзив на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		В судове засідання  представники сторін не з`явились, були повідомлені належним чином  про дату та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст.  212 ЦПК України  учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків,  коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Судом було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Представник позивача - ОСОБА_2, яка заявляла клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, направила 23.11.2022 до суду клопотання, в якому просила в разі відсутності електропостачання розглядати 01.12.2022 її клопотання про витребування доказів в її відсутність. При проведенні судового засідання в режимі відеоконференції 01.12.2022 о 14.00 зв`язок з ОСОБА_2 був відсутній. Відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції  поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав  відповідну заяву. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність  сторін. 
		Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що 10 грудня 2020 року вона помітила, що невстановлені особи  заволоділи доступом до її особистих даних та вчинили щодо неї шахрайство, а саме: від її імені зареєструвалися в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ЕКВІФІН Україна», уклали від її імені кредитний договір № 145382-М від 11.12.2020 на отримання кредитних коштів у розмірі 2 000 грн., шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття такої пропозиції. Грошові кошті у розмірі 2 000 грн.  вона не отримувала, картку з номером № НОМЕР_1 не відкривала, а тому просила визнати недійсними:  кредитний договір №145382-М від 11.12.2020, угоду до кредитного договору № 145382-М від 11.12.2020  (автопролонгація) від 11.12.2020  угоду до кредитного договору № 145382-М від 11.12.2020 (договір), підписану за допомогою одноразового ідентифікатора у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (F45953), паспорт кредиту по кредитному договору, переказ коштів від ТОВ «ФК «САН-РАЙЗ ФІНАНС» в сумі 2 000 грн. 11.12.2020.
		Також 10.12.2020 від її імені було укладено кредитний договір №1145077-А від 11.12.2020 з ТОВ «СС ЛОУН» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття такої пропозиції, яке  було підписано одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (F67392) на суму 2 000 грн. Грошові кошти в сумі 2 000 грн. вона не отримувала, а тому просила визнати недійсними: кредитний договір № 1145077-А від 11.12.2020 між ТОВ «СС ЛОУН» та нею, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (F67392), угоду до кредитного договору № 1145077-А від 11.12.2020 (автопролонгація)  укладену між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 та підписану за допомогою одноразового ідентифікатора у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (F67392); паспорт кредиту по кредитному договору № 1145077-А від 11.12.2020 переказ коштів за допомогою послуги LiqPay OUT АТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ, ID платежу 1502860839, на номер картки НОМЕР_1   у сумі 2 000 грн. 
		Позивач вважає, що її права як споживача були порушені під час укладення кредитних договорів №145382-М від 11.12.2020 та № 1145077-А від 11.12.2020, оскільки була порушена її свобода волевиявлення на укладення кредитних договорів, невстановлені особи  проти її волі уклали кредитні договори та отримали грошові кошті.
		Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2021 року справу було направлено за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
		В листопаді 2021 року представник позивача - ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, де додатково до заявлених вимог вказала в якості позовної вимоги заву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн., які просила стягнути з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та розподілити судовий збір в сумі 1 816 грн. та 908 грн.
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2022 року в задоволенні позову було відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що вказані правочини було укладено від її імені невстановленими особами внаслідок шахрайських дій. 
		Такий висновок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
		Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 203, 204, 205, 215, 626, 1054 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
		Всі доводи, викладені представником позивача - ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, є аналогічними доводам, на які посилалась позивач  в позовній заяві, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.
		Суд першої інстанції правильно встановив, що 11 грудня 2020 року між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 було укладено електронний Кредитний договір №1145077-А на підставі Примірного кредитного договору та Правил надання коштів в кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», які затверджені 30 листопада 2020 року наказом ТОВ «СС ЛОУН» №3011-1.
		Вказані Примірний кредитний договір та Правила були розміщені  ТОВ «СС ЛОУН» на Веб-сайті Товариства www.ccloan.ua в розділі юридична інформація https://www.cc1oan.ua/vuridichna-informatsiya/.
		Згідно з умовами  Кредитного договору  Кредитор зобов`язується надати Позичальнику в користування грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.  Сума кредиту становила  2 000,00 грн.  Строк дії договору:  з 11.12.2020  по 09.01.2021 включно.
		В п. 2.6.4. Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0,01% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 3,65%. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом - за період з дати видачі кредиту і до запланованої дати повернення кредиту включно.
		Також 11 грудня 2020 року між ТОВ «МІСТЕР КЕШ», який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквіфін Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний Кредитний договір №145382-М на підставі Примірного кредитного договору та Правил надання коштів в кредит затверджених ТОВ «Еквіфін Україна», 02 грудня 2020 року наказом ТОВ «Еквіфін Україна» №0212-1. Вказаний Примірний кредитний договір та Правила розміщені у вільному доступі на Веб-сайті Товариства https://mistercash.ua/ в розділі https://mіstercash.ua/about.  За умовами  Кредитного договору Кредитор зобов`язується надати Позичальнику в користування грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов цього Договору. Сума кредиту становить 2000,00 грн.  Строк дії договору:  з 11.12.2020  по 09.01.2021  включно.
		В п. 2.6.4. Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0,01% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 3,65%. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом -  за період з дати видачі кредиту і до запланованої дати повернення кредиту включно.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що від її  імені, невстановлені особи зареєструвалися в інформаційно-телекомунікаційній системи TOB «СС ЛОУН» (https//www.ccloan.ua) та ТОВ «ЕКВІФІН УКРАЇНА»,  заповнили заявку в особистому кабінеті і після заповнення заявки на електронну адресу  ІНФОРМАЦІЯ_1   було  надіслано кредитний договір № 1145077-А від 11.12.2020. Акцептування від її імені на кредитний договір №1145077-А від 11.12.2020 здійснювалося шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття такої пропозиції. Таке електронне повідомлення було підписано одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (F67392). Одноразовий ідентифікатор був надісланий засобам зв`язку на номер НОМЕР_2 .
		Аналогічним чином акцептування від її імені на кредитний договір № 145382-М від 11.12.2020 здійснювалося шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття такої пропозиції. Таке електронне повідомлення було підписано одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (F45953). Одноразовий ідентифікатор був надісланий засобами зв`язку на номер НОМЕР_2 .
		Одноразовий ідентифікатор у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (F67392) та (F45953)  не є її електронним цифровим підписом, який  отримується офіційно в сертифікованих компаніях має не тільки Прізвище, ім`я та по батькові, а зазначається ще і РНОКПП особи, яка підписує документ за допомогою ЕЦП. 
		Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені  позивачем доводи щодо вчинення відносно неї шахрайських дій не доведено належними та допустимими доказами.
		В ч. 1 статті 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1  статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		В  ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України  закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		В ч. 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з п. 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з чч. 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		В ст. 76 ЦПК України закріплено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		В ч. 2  статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Суд першої інстанції дав вірну оцінку доводам позивача про те, що  IP-адреси, з яких було укладено Кредитні договори начебто знаходиться у місті Гостомель  Київської області та м. Запоріжжі, що свідчить про те, що вона не могла одночасно знаходитись в м. Одесі та у вказаних містах.  На підтвердження цього позивач надає інформацію з сайту https://2ip.ua/ru/services/mformation-service/whois, достовірність якого не встановлена. Отримання інформації про місцезнаходження суб`єкта за IP-адресою за допомогою  неофіційних сайтів не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні ЦПК України.
		Наявність сучасного програмного забезпечення  дозволяє  змінювати ІР-адресу користувача, а тому посилання позивача на вказану обставину  правильно не взято судом до уваги.
		В Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003,  зроблено висновок, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.
		Відповідно до положень  ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності,  суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по їх доказуванню.
		У ч. 4  статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		Згідно із практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		За положеннями  статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		В апеляційній скарзі представник позивача - ОСОБА_2 вказує на те, що судом першої інстанції не було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, яке було додано до позовної заяви.
		При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник позивача - ОСОБА_2 подала клопотання про витребування доказів, в якому просила витребувати:
		-             від ТОВ «СС ЛОУН» копію договору факторингу між ТОВ «СС ЛОУН» та ТОВ «ФІНФОРС», за яким відбулось відступлення права вимоги по кредитному договору №1145077-А від 11.12.2020;
		-             від ТОВ «ФК «САН-РАЙЗ ФІНАНС» копії бухгалтерських документів, що підтверджують факт перерахування грошових коштів у розмірі 2 000 грн. ОСОБА_1 11.12.2020;
		-             від АТ Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію чи зверталась ОСОБА_1 із вимогою про отримання позики  в сумі 2 000 грн., якщо особисто не зверталась, то надати інформацію хто звертався; копії документів, які стали підставою для перерахування коштів в розмірі 2 000 грн. за платіжним дорученням №00000519274 від 11.12.2020: інформацію про оформлення банківської картина ім`я ОСОБА_1 , виписку про рух коштів у сумі 2 000 грн. за платіжним дорученням №00000519274 від 11.12.2020; інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують перерахування банком грошових кошті в сумі 2 000 грн. за допомогою послуги LiqPay OUT та надати копію договору позики; надати копію договору №3537 від 0808.2019;
		-             від ТОВ «ЕКВІФІН Україна» копію договору факторингу №42987483-48 від 10.02.2021, укладеного між ТОВ «ЕКВІФІН УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНФОРС» за яким відбулось відступлення права вимоги в сумі 4 503 грн.;
		-             від АТ «ФОРВАРД БАНК» інформацію щодо номеру картки НОМЕР_1 , коли та на кого вона оформлена, яким чином були підписані документи;
		-             від ПрАТ «ВФ Україна» інформацію чи зафіксовано звернення з приводу перевипуску, дублювання чи видачі нової  SIM-картки за номером НОМЕР_2 , інформацію про телефонні дзвінки чи СМС-повідомлення за даним номером за період з 10.12.2020 по 13.12.2020, чи звертався абонент із запитом про блокування картки, виписку по рахунку з оплати послуг, з  якого часу існує SIM-картка НОМЕР_2 , інформацію про дзвінки вказаного абонентського номеру.
		Подання клопотання представник позивача мотивували тим, що існують складнощі у самостійному отриманні зазначених доказів.
		В задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, оскільки договір факторингу  №40071779-89, укладений  між ТОВ «СС ЛОУН» та ТОВ «ФІНФОРС» та договір  факторингу, укладений між ТОВ «ЕКВІФІН УРКАЇНА» та ТОВ «ФІНФОРС» №42987483, не є предметом спору в даній справі.
		 Інформація щодо укладеного між ОСОБА_1 договору №3537 від 08.08.2019, який просить витребувати представник позивача від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» також не стосується предмету спору.
		Відповідно до ч. 1-3  ст. 84  ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У такому клопотання повинно бути зазначено, зокрема, який  доказ витребовується, обставини, які може підтвердити  цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа.  У разі задоволення суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. 
		В матеріалах справи містяться відповіді на звернення представника позивача - ОСОБА_2 . Зокрема, від ПрАТ «ВФ Україна» 08.07.2021 було надано відомості щодо абонентського номеру НОМЕР_2 та зазначено, що інша  конфіденційна інформація про особу може поширюватись за бажанням (згодою) відповідної особи.  
		Згідно відповіді ТОВ «СС ЛОУН» від 09.07.2021 представнику ОСОБА_2 було надано копію кредитного договору від  11.12.2020 та інформацію щодо його укладення.
		 ТОВ «ФК «САН-РАЙЗ ФІНАНС» у відповіді від 08.07.2021 повідомило представника ОСОБА_2 , що запитувані нею бухгалтерські документи відсутні, а наявна лише інформація щодо ініціювання безготівкового переказу коштів юридичної особи на користь фізичної особи за реквізитами її платіжної картки.
		АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило представника ОСОБА_2 04.07.2021 про неможливість надання інформації без згоди фізичної особи - клієнта банку, щодо якого запитувалась інформація.
		Від ТОВ «ЕКВІ-ФІН УКРАЇНА» представнику Чапуріній С.І. 08.07.2021 у відповідь на її запит було направлено копії кредитного договору від 11.12.2020 №145382-М та іншу запитувану інформацію. У наданні копії договору факторингу було відмовлено з посиланням на те, що це є комерційною таємницею. 
		У відповіді від АТ «БАНК «ФОРВАРД», направленій представнику Чапуріній С.І. 15.07.2021, було повідомлено, що інформацію щодо клієнта банку  може бути надано лише за згодою суб`єкта персональних даних.
		Таким чином, запитувана інформація могла бути надана позивачу за її особистим запитом.
		Також в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалась на те, що вона подала заяву до  Суворовського ВП ГУ НП в Одеській області  про вчинення відносно неї кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1  ст. 361 та ч. 3 ст. 190 КК України (заява додається до позову), досудове розслідування по кримінальним провадженням №12021160490000046 та №12021160490000047 від 07.01.2021. В матеріалах міститься копія заяви до Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління поліції в Одеській області від імені ОСОБА_3 , яка не є стороною у справі. Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань  07.01.2021 до реєстру було внесено кримінальне провадження 
		07.01.2021  до реєстру  було внесено кримінальні провадження №12021160490000046 за заявою ОСОБА_1 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 361 КК України та №12021160490000047 за заявою ОСОБА_1 з правовою кваліфікацією кримінального провадження за ч. 3 ст. 190 КК України. В заявах ОСОБА_1 вказала, що невстановлена особа заволоділа її коштами в сумі 36 000 грн., тоді як в даній справі позивач просить визнати недійсними кредитні договори на  загальну суму 4 000 грн.  
		До апеляційної скарги було додано копію заяви про порушення кримінальної справи від імені ОСОБА_4 , яка вже була додана до позовної заяви, світлокопії судових рішень, отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень, якими не встановлені обставини, що мають значення для справи чи стосовно позивача, у вказаних справах не брали участі ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а тому вони не можуть бути підставою для звільнення позивача від обов`язку доведення обставин, якими вона обґрунтовує заявлені позовні вимоги. 
		Позивач не надавала до суду першої та апеляційної інстанції даних про хід досудових розслідувань.
		Також довідка про розмір коштів, які надійшли на рахунок позивача 30.09.2021 в сумі 35 791 грн. 59 коп. та сам по собі факт наявності коштів на рахунку позивача в АТ «Перший український міжнародний банк» не спростовує факту укладення позивачем оспорюваних  кредитних договорів.
		Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»  (заява № 63566/00, § 23).
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено  докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми  матеріального права при дотриманні норм процесуального права,  доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. 
		    Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
		 
		постановив:
		апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2022 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
		Повний текст постанови виготовлено 19 грудня  2022 року.
		 
		Головуючий
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...