Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/5427/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2022. Зареєстровано: 21.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2022.
Дата набрання законної сили: 31.05.2023
Результат оскарження 31.05.2023 Тернопільський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/607/2126/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		08.12.2022 Справа №607/5427/22 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		головуючого судді -                                Л.М. Сливки 
		за участі секретаря        судового засідання -                М.В. Кілик,
		представника позивача - адвоката Гуменюк Андрія Михайловича,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Facebook, Inc, Instagram LLC про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,
		УСТАНОВИВ:
		       Позивачка ОСОБА_1   пред`явила до суду позов до відповідачів ОСОБА_2 , Facebook, Inc, Instagram LLC, у якому просить визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_1 принижує її честь, гідність та ділову репутацію інформацію про факти вчинення ОСОБА_1 злочинів та адміністративних проступків; причетність до втрати чужих речей; допомоги в ухиленні від реєстрації особам чоловічої статі для уникнення військового обов`язку; бажання шукати лише наживи під час військового часу; вчинення шахрайських дій; а саме: 
		-«В договорі ОСОБА_3 свідомо вписує занижену ціну для уникнення сплати податків (пояснює що це просто формальність), оплату в мене брала в доларах. "
		- «Два дні я просила ОСОБА_1 повернути мені кошти і розірвати договір. Вона лише обіцяла та уникала зустрічі (знаючи, що я виїзджаю за кордон»).
		- «хоча по факту, як мені стало відомо, в цій квартирі ОСОБА_3 вже надає «прихисток» особам чоловічої статі, які кинули свої домівки і втекли від війни в Тернопіль. Вана допомагає їм ухилятися від реєстрації та ставати на облік в органах місцевого самоврядування, беручи 1000 гривень за добу з особи.»
		- « Мої речі, які фактично я залишила в «своїй» орендованій квартирі також пропали (мої рідні вже написали заяву в поліцію)».
		- «За кордоном мене прийняли абсолютно безкоштовно з проживанням, і харчуванням, а тернополянка під час війни шукає лише наживу». оприлюднену та поширену в оголошенні на веб-сайті https://www.facebook.com розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 та на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		       Зобов`язати ОСОБА_2 та Facebook, Inc спростувати недостовірну інформацію в такий же спосіб, яким вона була поширена, а саме:
		-«В договорі ОСОБА_3 свідомо вписує занижену ціну для уникнення сплати податків (пояснює що це просто формальність), оплату в мене брала в доларах. "
		- «Два дні я просила ОСОБА_1 повернути мені кошти і розірвати договір. Вона лише обіцяла та уникала зустрічі (знаючи, що я виїзджаю за кордон»).
		- «хоча по факту, як мені стало відомо, в цій квартирі ОСОБА_3 вже надає «прихисток» особам чоловічої статі, які кинули свої домівки і втекли від війни в Тернопіль. Вана допомагає їм ухилятися від реєстрації та ставати на облік в органах місцевого самоврядування, беручи 1000 гривень за добу з особи.»
		- «Мої речі, які фактично я залишила в «своїй» орендованій квартирі також пропали (мої рідні вже написали заяву в поліцію)».
		- «За кордоном мене прийняли абсолютно безкоштовно з проживанням, і харчуванням, а тернополянка під час війни шукає лише наживу», оприлюднену та поширену в оголошенні на веб-сайті https://www.facebook.com розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом поміщення на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлення наступного змісту: « ОСОБА_2 повідомляє, що інформація, яка містилась у статтях від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14», про причетність ОСОБА_1 до втрати моїх речей, допомоги в ухиленні від реєстрації особам чоловічої статі для уникнення військового обов`язку та здачі їм в оренду квартири по ціні 1000 гривень за день; про її бажання шукати лише наживу під час війни; вчинення інших шахрайських дій є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності.
		       Зазначена інформація видалена з веб-сайту,як така, що принижує честь, гідність та недоторканність ділової репутації ОСОБА_1 ».
		А також розміщенням на цих же сторінках повідомлення про ухвалене в цій справі судове рішення з публікацією тексту його резолютивної частини не пізніше 10 днів з дня набрання його законної сили.
		       Зобов`язати ОСОБА_2 та Instagram LLC спростувати недостовірну інформацію в такий же спосіб, яким вона була поширена, а саме:
		-        «В договорі ОСОБА_3 свідомо вписує занижену ціну для уникнення сплати податків (пояснює що це просто формальність), оплату в мене брала в доларах. ",
		- «Два дні я просила ОСОБА_1 повернути мені кошти і розірвати договір. Вона лише обіцяла та уникала зустрічі (знаючи, що я виїзджаю за кордон»).
		- «хоча по факту, як мені стало відомо, в цій квартирі ОСОБА_3 вже надає «прихисток» особам чоловічої статі, які кинули свої домівки і втекли від війни в Тернопіль. Вана допомагає їм ухилятися від реєстрації та ставати на облік в органах місцевого самоврядування, беручи 1000 гривень за добу з особи.»
		- « Мої речі, які фактично я залишила в «своїй» орендованій квартирі також пропали (мої рідні вже написали заяву в поліцію)».
		- «За кордоном мене прийняли абсолютно безкоштовно з проживанням, і харчуванням, а тернополянка під час війни шукає лише наживу», оприлюднену та поширену в оголошенні на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом поміщення на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлення наступного змісту:
		« ОСОБА_2 повідомляє, що інформація, яка містилась у статтях від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14», про причетність ОСОБА_1 до втрати моїх речей, допомоги в ухиленні від реєстрації особам чоловічої статі для уникнення військового обов`язку та здачі їм в оренду квартири по ціні 1000 гривень за день; про її бажання шукати лише наживу під час війни; вчинення інших шахрайських дій є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності.
		       Зазначена інформація видалена з веб-сайту,як така, що принижує честь, гідність та недоторканність ділової репутації ОСОБА_1 ».
		А також розміщенням на цій же сторінці повідомлення про ухвалене в цій справі судове рішення з публікацією тексту його резолютивної частини не пізніше 10 днів з дня набрання його законної сили.
		Зобов`язати ОСОБА_2 та Facebook, Inc видалити інформацію наступного змісту:
		-«В договорі ОСОБА_3 свідомо вписує занижену ціну для уникнення сплати податків (пояснює що це просто формальність), оплату в мене брала в доларах.»
		- «Два дні я просила ОСОБА_1 повернути мені кошти і розірвати договір. Вона лише обіцяла та уникала зустрічі (знаючи, що я виїзджаю за кордон»).
		- «хоча по факту, як мені стало відомо, в цій квартирі ОСОБА_3 вже надає «прихисток» особам чоловічої статі, які кинули свої домівки і втекли від війни в Тернопіль. Вана допомагає їм ухилятися від реєстрації та ставати на облік в органах місцевого самоврядування, беручи 1000 гривень за добу з особи.»
		- «Мої речі, які фактично я залишила в «своїй» орендованій квартирі також пропали (мої рідні вже написали заяву в поліцію)».
		- «За кордоном мене прийняли абсолютно безкоштовно з проживанням, і харчуванням, а тернополянка під час війни шукає лише наживу», а також фото ОСОБА_1 з підписом «ІНФОРМАЦІЯ_14», оприлюднених та поширених в оголошенні на веб-сайті https:/facebook.com, розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Стягнути солідарно із ОСОБА_2 , Facebook, Inc, Instagram LLC на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень, судові витрати у сумі 45964 гривень та 6450,60 гривень судового збору.
		В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1  покликається на те, що 11 лютого на її оголошення про здачу квартири в оренду, яке було розміщене на сайті ОLХ відгукнулась ОСОБА_6 . Після зустрічі та огляду відповідачкою квартири за адресою:  АДРЕСА_1 , вони погодили дату заселення відповідачки 24 лютого 2022 року. При цьому, 21 лютого 2022 року вона зустрілася із відповідачкою для укладання договору оренди квартири. Під час вказаної зустрічі відповідачка попросила зазначити дату початку договору оренди - 01 березня 2022 року. Оплату ОСОБА_6 внесла згідно договору за перший і останній місяць. Сума у договорі була зазначена у гривнях. Рішення про оплату у доларовій валюті було добровільним. ОСОБА_6 повідомила, що їй буде так зручніше оплатити. Після внесення коштів вона передала відповідачці ключі від квартири. 24 лютого подзвонила власниця квартири і повідомила, що сусіди схвильовані, оскільки бачили що хтось заїхав новий у квартиру. Як виявилось, відповідачка ОСОБА_6 вирішила в`їхати у квартиру 24 лютого, але про своє рішення їй не повідомила. 25        лютого 2022 року ввечері вона  прийшла у квартиру, де побачила як відповідачка складає свої речі, та повідомила їй, що їде за кордон. Вони домовились залишатись на зв`язку і я пішла. Розмови про повернення ключів чи розірвання договору не було. 01 березня 2022 року,їй  у вайбері прийшло повідомлення від  ОСОБА_2 , у якій відповідачка повідомила, щоб вона повернула їй кошти, на що вона відповіла їй у повідомленні, що готова повернути кошти, хоча і не повинна, але після розірвання договору оренди, та після того, коли я знайдуться інші орендарі на квартиру, оскільки кошти вона витратила і по курсу долара який був на момент передачі коштів, так як відповідачка сама вирішила розраховуватись доларовою валютою, а не гривнями. Ввечері 08 березня 2022 року на її мобільний телефон зателефонував невідомий номер, чоловік назвався  ОСОБА_7 - батьком ОСОБА_8 , сказав що знаходиться у квартирі і викликав поліцію. Приїхавши на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , вона  виявила, що у квартирі знаходився невідомий їй чоловік із поліцією, яким вона показала договір на оренду квартири. Підчас інциденту  ОСОБА_9  спілкуючись із  ОСОБА_10  по телефону на гучномовці обвинуватили її у присвоєнні її особистих речей, а саме: мобільного телефону, ноутбука і валізи з речами. В цей вечір ОСОБА_11 два рази викликав поліцію. На наступний день до неї зателефонувала дружина ОСОБА_12 -  ОСОБА_13 , якій вона повідомила, що справу хочу мати з ОСОБА_10 , і  хоче, щоб ОСОБА_6 офіційно розірвала договір оренди. 10 березня 2022 року відповідачка  ОСОБА_6  опублікувала про пост у мережі інтернет. Вказаний пост був видалений і переупублікований 11 березня, а її заблокували, що позбавило її можливості захищатись. Всі позитивні коментарі про неї одразу видалялись і людей, які залишали позитивні відгуки також заблоковували. Починаючи з 10 березня 2022 року ОСОБА_6  на своїй персональній сторінці в Facebook, Instagram  та інших соціальних групах поширює про неї недостовірну та негативну інформацію. Дану інформацію вподобало 125 користувачів, а розмістило в себе на сторінках уже більше 404. Зокрема, в оголошенні своєї персональної сторінки в Facebook за посиланням  ІНФОРМАЦІЯ_1  від ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка розмістила наступну інформацію негативного характеру: 
		-        « В договорі ОСОБА_3 свідомо вписує занижену ціну для уникнення сплати податків (пояснює що це просто формальність), оплату в мене брала в доларах. ",
		- «Два дні я просила ОСОБА_1 повернути мені кошти і розірвати договір. Вона лише обіцяла та уникала зустрічі (знаючи, що я виїзджаю за кордон»).
		- «хоча по факту, як мені стало відомо, в цій квартирі ОСОБА_3 вже надає «прихисток» особам чоловічої статі, які кинули свої домівки і втекли від війни в Тернопіль. Вана допомагає їм ухилятися від реєстрації та ставати на облік в органах місцевого самоврядування, беручи 1000 гривень за добу з особи.»
		- « Мої речі, які фактично я залишила в «своїй» орендованій квартирі також пропали (мої рідні вже написали заяву в поліцію)».
		- «За кордоном мене прийняли абсолютно безкоштовно з проживанням, і харчуванням, а тернополянка під час війни шукає лише наживу».
		       Вказаний інформаційний матеріал поширено та продубльовано на інших сторінках мережі інтернет, зокрема: соціальна група у Facebook « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 автором публікації вказано ОСОБА_15 , публікація поширена батьком відповідачки - ОСОБА_16 ; соціальна група у Facebook « Оренда Тернополя » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 , автором публікації вказано ОСОБА_15 ; у соціальній групі у  Facebook «Оренда квартир  ІНФОРМАЦІЯ_11 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12  автором публікації вказано ОСОБА_15 ; на особистій сторінці відповідачки в Instagram за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , автором публікації вказано ОСОБА_15 .
		       Зокрема, позивачка стверджує, що у своїх статтях відповідачка ОСОБА_2 звинувачує її у скоєні злочину, а також порушує її особисті немайнові права, ганьбить її честь, гідність та завдає шкоди її діловій репутації в очах невизначеного кола осіб, які її прочитали. Ця інформація, завдяки маніпуляції автора є неправдою, завдає шкоду репутації очолюваному нею хореографічному центру " Ларівель ". У своїй статті ОСОБА_2 публічно поширює недостовірну інформацію неправдивого характеру а саме: 1) називає її ( ОСОБА_1 ) "аферисткою", зазначені слова
		автор також не підтверджує жодними доказами; 2) звинувачує її у вчиненні злочину, а саме що ніби то вона ( ОСОБА_1 )  причетна до зникнення її речей; 3) стверджує, що вона допомагає ухилятися від реєстрації особам чоловічої статі для уникнення військового обов`язку, беручи за це 1000 гривень за добу з особи; 4) звинувачує в тому, що ОСОБА_1  під час війни шукає наживу. Цими твердженнями автор створює у читача враження, що вона   є недобросовісною і такою, якій не слід довіряти. Згідно Академічного тлумачного словника української мови, "аферист" - це той, хто займається аферами, шахрай. Тобто, фактично, відповідачка публічно звинуватила її   у шахрайстві, яке є злочином в розумінні Кримінального кодексу України. При цьому, не зазначила доказів цього ствердження чи підтверджень набуття законної сили вироком суду, яким було би встановлено провину позивачки у скоєнні злочину. Це твердження відповідачки публічно, принизливо, неправдиво і безпідставно характеризує її ( ОСОБА_1 ) як недобросовісну людину, яка займається аферами (шахрайством), доведення такої інформації до відома невизначеного кола осіб з власними коментарями про її протиправну діяльність, що у контексті мають обвинувальний нахил і сприймається, як обвинувачення  її у вчиненні злочинів та адміністративних правопорушень, не може вважатися оціночним судженням, а є фактичним твердженням. Крім цього, вказує, що після опублікованої інформації, вона зазнає моральних страждань, хвилюється за свою репутацію та стан свого здоров`я. У неї погіршився сон, їй постійно дошкуляє відчуття тривоги та переживань. Виникає необхідність нераціональних витрат часу, залучення душевних зусиль на розв`язання даної проблеми. Довелося виправдовуватися, доводити свою невинуватість, відчуває засуджуючі погляди колег, зміни у поведінці людей, зміни в характері взаємовідносин на роботі. Згідно висновку експерта №859/04/2022 від 22 квітня 2022 року орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 внаслідок розповсюдження відносно неї негативної інформації зі сторони ОСОБА_2 становить 100 000 гривень. Покликаючись на вказані обставини, просила позов задовольнити.
		       Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2022 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
		       Відзиву на позов відповідачі  ОСОБА_2 , Facebook, Inc, Instagram LLC до суду не подавали.
		       04 жовтня 2022 року судом закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі, про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання.
		        У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Гуменюк А.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
		       Відповідачка ОСОБА_2  повторно у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подавала.
		Представники відповідачів Facebook, Inc, Instagram LLC, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, заяв про розгляд справи за їх відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подавали. 
		       Судом установлено:
		       ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено текст публікації наступного змісту:
		«Поновлюю свій пост, так як попередній «знесли доброзичливці». Війна зруйнувала наші плани, а багатьом навіть життя. Мені пощастило знайти прилисток у людей за кордоном (так склалися обставини). Тепер по суті. 18 лютого 2022 року я зустрілась із ОСОБА_17 (м. Тернопіль)з потреби зняти квартиру. 21 лютого ОСОБА_18 дала на підпис мені договір з її умовами та отримала кошти за оренду квартири за перший і останній місяць. В договорі ОСОБА_3 свідомо вписує занижену ціну для уникнення сплати податків (пояснює, що це просто формальність), оплату в мене брала в доларах. Договір починав діяти з 1 березня. Але 24 лютого розпочалась війна, а 26-го я вже була за кордоном (так вирішили мої батьки). Два дні я просила ОСОБА_17 повернути мені кошти і розірвати договір. Вона лише обіцяла та уникала зустрічі (знаючи, що я виїжджаю за кордон). Навіть до сьогоднішнього дня вона не повернула мені жодної копійки, хоча по факту, як мені стало відомо, в цій квартирі ОСОБА_3 вже надає прихисток особам чоловічої статі, які кинули свої домівки і втекли від війни в Тернопіль. Вона допомагає їм ухилятися від реєстрації та ставати на облік в органах місцевого самоврядування, беручи 1000 гривень за добу з особи. Мої речі, які фактично я залишила в «своїй» орендованій квартирі також пропали (мої рідні вже написали заяву в поліцію). За кордоном мене прийняли абсолютно безкоштовно з проживанням і харчуванням, а тернополянка під час війни шукає лише наживу. Звертаюся до волонтерів, що квартира мною оплачена по термінах договору і я надаю право безкоштовного проживання для біженців, особливо з дітьми. Слава Україні!» (а.с.38).
		Вказаний текст також був опублікований у соціальній мережі Facebook, зокрема у групах: « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 40), «Оренда Тернополя» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.42), «Оренда квартир ІНФОРМАЦІЯ_11 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с.44), у соціальній мережі Instagram на сторінці користувача ІНФОРМАЦІЯ_15 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.48).
		Відповідно до довідки Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів» № 58/2022-Д від 05 квітня 2022 року власником веб-сайту https://www.facebook.com/ є реєстр ант доменного імені facebook.com - компанія Facebook, Inc, якщо інше не визначене умовами договору між останньою та/або отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, або якщо такий договір відсутній. При цьому, на веб-сайті https://www.facebook.com/ створено сторінку користувача з іменем ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ), що доступна за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.30).
		Позивачка ОСОБА_1 вважає, що наведена у вказаній вище статті інформація є недостовірною, такою, що принижує її честь, гідність, ділову репутацію, чим порушено її особисті немайнові права та завдано моральну шкоду, у зв`язку із чим вказана інформація підлягає спростуванню.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 вказала, що знайома із позивачкою ще із шкільних років,це її близька подруга. ОСОБА_3 була весела, приязна, товариська людина. Після звинувачень відповідачки вона змінилася, часто плакала, повторювала як вона могла написати таку неправду. У ОСОБА_23 були плани розвивати танцювальний клуб, але після цих публікацій її бізнес розвалився. На даний час ОСОБА_24 за корданом. 
		Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні повідомила, що, оскільки працювала у позивачки, орендувала у неї квартиру по АДРЕСА_2 . Вказану квартиру ОСОБА_3 сама орендувала, та використовувала її для проживання своїх працівників. Свідок вказала,що у її присутності позивачка та відповідачки підписували договір оренди, ОСОБА_26 зі своєї ініціативи надала ОСОБА_27 грошові кошти за оренду в доларах США за курсом гривні відповідно до умов договору оренди. ОСОБА_3 передала ОСОБА_28 ключі від квартири. Свідок звільнила квартиру 23 лютого 2022 року. Зазначила,що ОСОБА_29 дуже розчарована та спантеличена, що усе так сталося. 
		Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Згідно зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і ч. ч. 2, 3 ст. 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		У відповідності до глави 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканними (згідно із частиною другою статті 297 та частиною першою статті 299 ЦК України).
		Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
		Частиною 3 статті 297 визначено, що фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч.2 ст. 299 ЦК України).
		Згідно положень ч. 1 ст. 277 ЦК України та роз`яснень, які містяться у п. 19 Постанови №1 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Частиною 4 ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки, вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загально прийнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		За змістом статті 277 ЦК України, частини четвертої статті 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
		У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи`судам роз`яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
		У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
		У свою чергу, фактичне твердження це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт це вище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		Згідно зі статтею 277 ЦК України, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте, позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		Оцінка факту відрізняється від самого факту тим, що оціночне судження є висновком, отриманим в результаті інтелектуальної логічної обробки і узагальнення конкретною людиною фактів, оцінок інших людей, інформації довідкового характеру та причинно-наслідкових зв`язків між зазначеними джерелами інформації, і тому будь-яким чином не можливо оцінити правдивість чи правильність цього висновку. Проте, автор робить ці висновки з певних фактів, доводити які цілком можливо.
		ЄСПЛ неодноразово наголошував, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що спірна публікація містить у собі фактичні твердження, покликаючись на Висновок експерта №858/04/2022.
		Згідно наданого позивачкою Висновку експерта №858/04/2022 за результатами проведення лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження, складеного 06 квітня 2022 року експертом Експертно-дослідної служби України ОСОБА_30 , текст публікації (посту) без заголовку у соціальній мережі Facebook, розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , містить висловлювання, в яких наявна негативна інформація щодо особи ОСОБА_1 : 
		«18 лютого 2022 року я зустрілась із ОСОБА_17 (м. Тернопіль)з потреби зняти квартиру. 21 лютого ОСОБА_18 дала на підпис мені договір з її умовами та отримала кошти за оренду квартири за перший і останній місяць. В договорі ОСОБА_3 свідомо вписує занижену ціну для уникнення сплати податків (пояснює, що це просто формальність), оплату в мене брала в доларах. Договір починав діяти з 1 березня».
		       «Два дні я просила ОСОБА_17 повернути мені кошти і розірвати договір. Вона лише обіцяла та уникала зустрічі (знаючи, що я виїжджаю за кордон). Навіть до сьогоднішнього дня вона не повернула мені жодної копійки, хоча по факту, як мені стало відомо, в цій квартирі ОСОБА_3 вже надає прихисток особам чоловічої статі, які кинули свої домівки і втекли від війни в Тернопіль. Вона допомагає їм ухилятися від реєстрації та ставати на облік в органах місцевого самоврядування, беручи 1000 гривень за добу з особи. Мої речі, які фактично я залишила в «своїй» орендованій квартирі також пропали (мої рідні вже написали заяву в поліцію)». 
		«… а тернополянка під час війни шукає лише наживу.».
		Висловлювання негативного характеру щодо особи ОСОБА_31 , наведені у п. 1 Висновків, викладені у формі фактичних тверджень. (а.с. 124).
		Відповідно положень ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		Так, відповідно до частин першої та другої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
		Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Оцінюючи висновок експерта за результатами проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи у цій справі, суд такий висновок відхиляє у зв`язку із наступним.
		Суд звертає увагу, що визначення характеру висловлювань відповідача є предметом доказування при розгляді справи, за результатами розгляду якої висновок щодо характеру висловленої відповідачем інформації може бути зроблений виключно судом в процесі оцінки наявних у провадженні доказів (пояснень сторін, показань свідків, дослідження письмових доказів, електронних доказів, висновку експерта) за результатами їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.
		У справі «Дмітрієвський проти Росії» (Dmitriyevskiy v. Russia, заява №42168/06) Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що юридичну оцінку характеру спірних висловлювань робили експерти-філологи, а не суд. Суд лише схвалював їх висновки, незважаючи на те, що експертна оцінка явно виходила за рамки суто мовних питань, таких як, наприклад, визначення значення конкретних слів та виразів, і, по суті, кваліфікувала дії заявників з правової точки зору. Суд визнав такий стан справ неприйнятним і підкреслив, що всі юридичні питання повинні вирішуватися тільки судами.
		Відтак питання про те, яка інформація відноситься до фактів, а яка є оціночним судженням, є правовим питанням, яке віднесено до виключної компетенції суду. Саме суд повинен був встановити чи є мінімальна фактична основа для спірного висловлювання, зокрема, оцінивши надані відповідачем докази. Перекладання вирішення цього питання на експертів саме по собі становить порушення права на свободу слова та на справедливий суд.
		Надаючи оцінку змісту оспорюваної позивачем інформації, а саме публікації від ІНФОРМАЦІЯ_2, суд вважає, що така інформація містить в собі як оціночні судження, так, і фактичні твердження в частині таких висловлювань:
		- «В договорі ОСОБА_3 свідомо вписує занижену ціну для уникнення сплати податків (пояснює що це просто формальність), оплату в мене брала в доларах. "
		- «Два дні я просила ОСОБА_17 повернути мені кошти і розірвати договір. Вона лише обіцяла та уникала зустрічі (знаючи, що я виїжджаю за кордон)».
		- «Хоча по факту, як мені стало відомо, в цій квартирі ОСОБА_3 вже надає «прихисток» особам чоловічої статі, які кинули свої домівки і втекли від війни в Тернопіль. Вана допомагає їм ухилятися від реєстрації та ставати на облік в органах місцевого самоврядування, беручи 1000 гривень за добу з особи.»
		- «Мої речі, які фактично я залишила в «своїй» орендованій квартирі також пропали (мої рідні вже написали заяву в поліцію)».
		Відповідно до ч. 6 ст. 76 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Положення ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлюють, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		При цьому, позивачкою не надано суду жодних доказів на спростування інформації, опублікованої відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Зокрема, позивачкою не надано доказів щодо реєстрації її як фізичної особи-підприємця та доказів сплати податків від здачі житла в оренду. Крім цього, позивачкою не підтверджено жодними належними та допустимими доказами факт відсутності відкритого відносно неї кримінального провадження за зверненням відповідачки з приводу зникнення особистих речей відповідачки ОСОБА_2 . 
		Жодної інформації із правоохоронних органів, яка б спростовувала викладену відповідачкою інформацію з приводу звернення у поліцію із заявою стосовно зникнення речей у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , позивачкою суду не надано.
		Так само, суд бере до уваги те, що стороною позивача не оспорювалось те, що оплата за оренду житла проводилася у доларах США, договір оренди на даний час не розірваний, грошові кошти відповідачці не надані. 
		Відтак, позивачкою не надано суду жодних доказів на спростування інформації, опублікованої відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка про дубльована в інших соціальних групах у соціальній мережі Facebook, зокрема: «Скандальна Тернопільщина», «Оренда Тернополя», «Оренда квартир Тернопіль без посередників» та у соціальній мережі Instagram на сторінці користувача ІНФОРМАЦІЯ_15.
		Щодо висловлювання: «За кордоном мене прийняли абсолютно безкоштовно з проживанням, і харчуванням, а тернополянка під час війни шукає лише наживу», суд приходить до переконання, що вказане висловлювання є оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		У той час як наявність фактівможе бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Відтак, висловлювання відповідачки про те, що ««За кордоном мене прийняли абсолютно безкоштовно з проживанням, і харчуванням, а тернополянка (за контекстом - ОСОБА_3 ) під час війни шукає лише наживу» є оціночним судженням.
		Разом з тим, у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1, визначено, що саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до ч.2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».
		Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц.
		Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_1 принижує її честь, гідність та ділову репутацію інформацію не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
		Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
		У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року роз`яснено, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
		У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
		За вказаних обставин, оскільки судом не встановлено недостовірною та такою, що порушує право позивача на повагу до гідності та честі, на недоторканість ділової репутації, поширеної відповідачкою інформації, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягають.
		На підставі викладеного та керуючись статями 4, 12, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Facebook, Inc, Instagram LLC про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди - відмовити.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення суду складено 19 грудня 2022 року.
		 
		Реквізити сторін: 
		Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
		Відповідачі: ОСОБА_6 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
		Facebook, Inc, адреса місцезнаходження - Willow RD, Menlo Park, CA, 94025, US.
		Instagram LLC, адреса місцезнаходження - Willow RD, Menlo Park, CA, 94025, US
		Головуючий суддяЛ. М. Сливка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...