Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/257/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2022.
Дата набрання законної сили: 14.12.2022
Номер судового провадження: 11-143апп22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		14 грудня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 200/257/20-а
		Провадження № 11-143апп22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Золотнікова О. С.,
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
		розглянула матеріали касаційної скарги ОСОБА_1  на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 200/257/20-а за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (далі - ДП «Інформаційні судові системи») про визнання протиправними дій і зобов`язання утриматися від вчинення дій та
		ВСТАНОВИЛА:
		У січні 2020 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ДП «Інформаційні судові системи», у якому просив:
		- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження доступу до судових рішень на підставі постанови слідчого третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Козлова М. Б. від 28 жовтня 2019 року про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування; 
		- зобов`язати відповідача утриматись від обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) на підставі постанови слідчого третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Козлова М. Б. від 28 жовтня 2019 року про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування.
		Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 09 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, відмовив у задоволенні позову.
		Суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що з урахуванням приписів статей 3, 40, 110, 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), якими передбачено обов`язковість виконання постанов слідчого, ДП «Інформаційні судові системи» мало виконати постанову слідчого від 28 жовтня 2019 року про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, також зазначив, що надання оцінки постанові слідчого не входить до компетенції суду адміністративної юрисдикції, натомість доказів її оскарження чи скасування немає.
		Не погодившись із указаними судовими рішеннями ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		Ухвалою від 30 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Згідно із частинами першою та четвертою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу з викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
		Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду послався на те, що спірні правовідносини регулюються одночасно Законом України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262-IV) та КПК України. 
		Зокрема, статті 2, 4 Закону № 3262-IV (тут і далі - у редакції від 15 грудня 2017 року) визначили випадки обмеження загального доступу до судових рішень, внесених до ЄДРСР. Натомість статті 40, 110, 222 КПК України установили правила обов`язковості постанов слідчого для виконання юридичними особами та недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування.
		На думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в цій справі існує виключна правова проблема, а саме: яка норма права є спеціальною у спірних правовідносинах і, відповідно, норми якого акта (Закону № 3262-IV чи КПК України) мають переважне застосування до спірних правовідносин.
		Своєю чергою, у межах цієї проблеми підлягає вирішенню й питання, чи можуть посадові особи ДП «Інформаційні судові системи»не виконувати постанову слідчого, посилаючись на норми Закону № 3262-IV.
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також зазначила, що стосовно підходів до розв`язання схожих питань, то в практиці касаційних судів свого часу зазначалося, що при правозастосуванні застосовується не в цілому закон як нормативно-правовий акт, а відповідна правова норма чи її частина, за змістом якої і визначається, чи є ця норма (її частина) спеціальною або загальною.
		Про такий підхід йдеться у пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07 квітня 2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», й така позиція неодноразово застосовувалася судами.
		З урахуванням цього можна дійти висновку, що за відсутності в Законі № 3262-IV норми, яка встановлює його спеціалізацію в цілому перед іншим законом, практика застосування цього Закону з КПК України може враховувати конкретно-нормативний (стосовно кожної норми) спосіб визначення загальних та спеціальних приписів при наскрізному аналізі законодавчих актів.
		Беручи до уваги зміст статей 2, 4 Закону № 3262-IV у питанні підстав обмеження відкритості судових рішень, які містять таємницю досудового розслідування, ці норми можна трактувати як загальні, а положення статей 40, 110, 222 КПК України - як спеціальні. Натомість у питанні обов`язковості постанов слідчого загальними можна вважати норми КПК України, а приписи Закону № 3262-IV - спеціальними.
		Отже, за висновком колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, з одного боку, за правилами КПК України постанова слідчого про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування може розглядатися як обов`язкова для ДП «Інформаційні судові системи» підстава обмеження доступу до судових рішень, унесених до ЄДРСР. З іншого боку, за нормами Закону № 3262-IV подібна постанова слідчого відсутня серед переліку підстав для обмеження відповідного доступу.
		Законодавче регулювання і конкретно-нормативний спосіб визначення загальної та спеціальної норми в обставинах цієї справи не дають однозначної відповіді на окреслену проблему правозастосування.
		Складність вирішення питання про перевагу однієї з конкуруючих норм передовсім пов`язана з балансуванням прав людини та суспільних інтересів, позаяк у цій справі праву приватної особи на інформацію протистоїть публічний інтерес усунення реальної чи потенційної загрози заподіяння шкоди дієвості кримінального провадження.
		Указані норми Закону № 3262-IV та КПК України були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між цінностями, принципами права та інтересами сторін. Тож є необхідність забезпечення в публічних правовідносинах справедливого балансу між приватними інтересами окремих осіб та публічними інтересами суспільства, які репрезентує держава, у питанні правомірності обмеження доступу до судових рішень, внесених до ЄДРСР.
		На переконання колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, складність вирішення питання про перевагу однієї з конкуруючих норм полягає також у тому, що натепер ані наукою, ані судовою практикою не розроблено загальних правил подолання різних видів конкуренції норм адміністративного та кримінально-процесуального права. Утім вироблення підходу до питання різновидів конкуренції таких норм і обов`язкових правил їхнього подолання сприяло б розвитку права та суттєво полегшило б роботу судів.
		Зрештою, про існування виключної правової проблеми може свідчити й та обставина, що проблематика підстав обмеження загального доступу до судових рішень в ЄДРСР була предметом звернення Національної асоціації адвокатів України від 27 січня 2021 року № 89/0/2-21, адресованого Вищій раді правосуддя (далі - ВРП) як органу, який законом уповноважений затверджувати Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
		Як свідчать відомості, викладені в мотивувальній частині рішення ВРП від 23 грудня 2021 року № 2364/0/15-21 «Про затвердження Змін до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», із 2017 року ДП «Інформаційні судові системи» отримало до виконання 1 790 постанов слідчих органів щодо обмеження повного та загального доступу до електронних копій судових рішень у ЄДРСР. На виконання зазначених постанов слідчих органів ДП «Інформаційні судові системи» обмежило повний та загальний доступ до 60 080 електронних копій судових рішень, що містяться в ЄДРСР.
		Ці статистичні показники дають колегії суддів підстави для припущення, що аналогічні спори стосовно правомірності обмеження доступу до судових рішень на основі постанови слідчого неминуче виникатимуть у майбутньому.
		Узагальнюючи викладені обставини й міркування, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що розв`язання означеної правової проблеми здатне забезпечити справедливий баланс між публічними й приватними інтересами сторін, привнести правову визначеність у діяльність ДП «Інформаційні судові системи», забезпечити розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики судів під час вирішення спорів стосовно правомірності обмеження доступу до судових рішень на підставі постанови слідчого.
		Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з таких міркувань.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII).
		Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
		Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допутили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
		При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення й зустрічається у невизначеній кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.
		На підтвердження існування виключної правової проблеми при вирішенні цієї справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 30 листопада 2022 року послався на те, що на регулювання спірних правовідносин претендують одночасно статті 2, 4 Закону № 3262-IV, які визначили випадки обмеження загального доступу до судових рішень, внесених до ЄДРСР, та статті 40, 110, 222 КПК України, якими закріплено норми щодо обов`язковості постанов слідчого для виконання юридичними особами та недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування. Отже, необхідно вирішити питання, яка норма права є спеціальною у спірних правовідносинах і, відповідно, норми якого акта (Закону № 3262-IV чи КПК України) мають переважне застосування до спірних правовідносин. Крім того, підлягає вирішенню й питання, чи можуть посадові особи ДП «Інформаційні судові системи» не виконувати постанову слідчого, посилаючись на норми Закону № 3262-IV.
		Відповідно до частини першої статті 327 КАС України судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		Згідно з пунктом 2 частини другої статті 37 Закону № 1402-VIII у складі Верховного Суду діє Касаційний адміністративний суд.
		Частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення ефективного захисту прав, свобод або інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб. Реалізація таких повноважень пов`язана з розв`язанням правових проблем.
		Отже, на вирішення Великої Палати Верховного Суду поставлено питання, яке може бути вирішеноКасаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду як належним судом. При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачає колізії між нормами статей 2, 4 Закону № 3262-IV та нормами статей 40, 110, 222 КПК України.
		При цьому аналіз відомостей ЄДРСР не дає підстав стверджувати про наявність виключної правової проблеми в невизначеній кількості спорів у подібних правовідносинах та глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці в справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.
		Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наведене в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстави для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 200/257/20-а.
		Відповідно до частини шостої статті 347 КАС України якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		Керуючись статтями 346, 347 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		1. Справу № 200/257/20-а за позовом ОСОБА_1  до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання протиправними дій і зобов`язання утриматися від вчинення дій - повернути до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
		2. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                  О. С. Золотніков
		Судді:                                    В. В. Британчук                                                     К. М. Пільков
		                                               Ю. Л. Власов                                                           О. Б. Прокопенко
		                                               І. В. Григор`єва                                                      Л. І. Рогач
		                                               М. І. Гриців                                                              О. М. Ситнік
		                                               Д. А. Гудима                                                                       В. М. Сімоненко
		                                               Ж. М. Єленіна                                                         І. В. Ткач
		                                               Л. Й. Катеринчук                                                   О. С. Ткачук
		                                               Г. Р. Крет                                                                 С. П. Штелик
		                                               Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...