Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 574/369/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2022. Зареєстровано: 22.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2022.
Дата набрання законної сили: 23.01.2023
Номер судового провадження: 1-кп/574/89/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022200450000587

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 574/369/22 
		Провадження № 1-кп/574/89/2022
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 грудня 2022 року      м.Буринь 
		 
		Буринський районний суд Сумської області в складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду кримінальне провадження №12022200000000587 від 03.08.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Червона Слобода Конотопського району Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України,
		за участі сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		в с т а н о в и в:
		Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
		У преамбуліДекларації продержавний суверенітетУкраїни від16липня 1990року (далі-Декларація)вказано,що ВерховнаРада УкраїнськоїРадянської СоціалістичноїРеспубліки проголошуєдержавний суверенітетУкраїни якверховенство,самостійність,повноту інеподільність владиРеспубліки вмежах їїтериторії танезалежність ірівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. 
		Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п.1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
		22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
		У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому продовжено.
		В період з 24 лютого по 02 квітня 2022 року збройними силами Російської Федерації окуповано територію м. Буринь Конотопського району Сумської області. При цьому, представниками окупаційних військ російської федерації на в`їздах-виїздах до міста, обладнані ворожі блок-пости та введено спеціальний режим переміщення місцевого населення окупованою територією.
		В кінці березня 2022 року (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено) громадянин України ОСОБА_3 , з метою безперешкодного переміщення через російський блок-пост, що був розташований неподалік АЗС «ANP» за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, добровільно вступив в контакт з представниками збройних чи воєнізованих формувань держави-агресора. Під час спілкування з ними ОСОБА_3 повідомив військовим рф, що він працює кочегаром в котельні на базі спеціального медичного постачання, що розташована на території Буринськолї центральної районної лікарні та кожного дня буде їздити на роботу. З метою уникнення перевірки документів і спрощеного перетину блок-посту він буде передавати їм матеріальні ресурси у вигляді води та цигарок.
		Так, в період з кінця березня по 02 квітня 2022 року (до моменту звільнення території м. Буринь Конотопського району Сумської області від окупаційних військ російської федерації), ОСОБА_3 , діючи умисно, з власної ініціативи та підтримуючи збройну агресію рф на території України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, маючи постійний зв`язок з представниками країни-агресора рф, при перетині блок-блок посту неподалік АЗС заправки «ANP» за адресою: АДРЕСА_1 не одноразово добровільно передавав матеріальні ресурси: воду та цигарки, в яких потребували збройні чи воєнізовані формування держави-агресора, для забезпечення їх окупаційної діяльності на території Буринської ОТГ.
		Крім того, наприкінці березня 2022 року (точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), невстановлений в ході слідства представник збройного чи воєнізованого формування держави агресора, який перебував на вказаному вище блок-пості, попрохав ОСОБА_3 , придбати та привезти на ворожий блок-пост сім картку мобільного оператора «ВФ Україна».
		Так, ОСОБА_3 діючи умисно, підтримуючи збройну агресію рф на території України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, маючи постійний зв`язок з представниками країни-агресора рф, попрямував до магазину «Фаворит», що розташований за адресою АДРЕСА_2 та за власні кошти придбав для невстановленого під час слідства представника збройного чи воєнізованого формування держави агресора сім картку мобільного оператора «ВФ Україна».
		Надалі, ОСОБА_3 на виконання вказівки невстановленого представника країни-агресора рф, діючи умисно та бажаючи настання негативних наслідків, у невстановлений в ході слідства день та час (наприкінці березня до 02.04.2022 року) прибув на окупаційний блок-пост, що знаходився неподалік АЗС «ANP» за адресою: АДРЕСА_1 та добровільно передав невстановленому в ході слідства представнику збройного, воєнізованого формування держави агресора сім картку мобільного оператора «ВФ Україна», тим самим забезпечив їх окупаційну діяльності на території Буринської ОТГ.
		Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.4 ст.111-1 КК України, так як він вчинив колабораційну діяльність, що виразилась у передачі матеріальних ресурсів збройним чи воєнізованим формуванням держави-гресора.
		Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена під час досудового розслідування 18.08.2022 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 .
		За умовами вказаної угоди ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Також, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст.111-1 КК України та узгодили призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у розмірі 580 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 9860 грн. з позбавленням права обіймати посади в держаних органах влади та органах місцевого самоврядування на 10 років, із застосуванням ст.69 КК України до додаткового покарання, тобто без конфіскації майна.
		В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала укладену з обвинуваченим угоду про визнання винуватості та просила її затвердити. 
		Обвинувачений та захисник також просили затвердити укладену угоду про визнання винуватості. При цьому ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин викладених в обвинувальному акті та угоді, вказав, що він цілком розуміє свої права і обов`язки, зміст угоди, наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості, передбаченіст.473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбаченіст.476 КПК України, а також погодився на призначення йому узгодженого сторонами угоди покарання. 
		Вирішуючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.
		Згідно ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.
		Відповідно дост.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно із ч.4ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.111-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином. 
		Умови угоди не суперечать вимогам КПК та/або закону, не порушують інтересів суспільства, прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
		Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.
		Також, суд переконався, що укладення прокурором та обвинуваченим угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, які обтяжують покарання відсутні. 
		Враховуючи викладене, узгоджена сторонами угоди про визнання винуватості міра покарання, відповідає закону про кримінальну відповідальність, особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Відтак, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості з призначенням обвинуваченому узгодженої в угоді міри покарання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Витрат на залучення експертів немає.
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст.ст.314, 368, 370, 374 , 474, 475 КПК України, суд, -
		у х в а л и в :
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18.08.2022 року між начальником відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Сумської обласної прокуратури ОСОБА_7 тапідозрюваним ОСОБА_3 .
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді у виді штрафу у розмірі 580 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 9860 грн. з позбавленням права обіймати посади в держаних органах влади та органах місцевого самоврядування на 10 років, із застосуванням ст. 69 КК України до додаткового покарання, тобто без конфіскації майна.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Суддя                                 Т.Р. Гук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...