Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2518/2010 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2022.
Дата набрання законної сили: 14.12.2022
Номер судового провадження: 61-18091ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		14 грудня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-2518/2010
		провадження № 61-18091св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач (третя особа) -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа (позивач) - ОСОБА_3 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Карташова О. Ю., Лозко Ю. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя.
		 
		Позов обґрунтовано тим, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі 
		з ОСОБА_2 .
		 
		За час перебування у шлюбі подружжям придбано та зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 : 
		 
		земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0309 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 ; 
		 
		земельна ділянка комерційного використання обслуговування торгового комплексу площею 0,0112 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 ; 
		 
		земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,0964 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		 
		земельна ділянка площею 0,0166 га, яка розташована за адресою: 
		 АДРЕСА_1 ; 
		 
		приміщення кафе-магазину нежитлова будівля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 
		672,2 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		земельна ділянка та нежитлове приміщення по  
		 АДРЕСА_2 .
		 
		Позивач просив розділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 
		та ОСОБА_2 .
		 
		Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 17 вересня 2010 року з урахуванням описок, виправлених ухвалою Старобільського районного суду від 13 липня 2016 року, визнано мирову угоду між 
		 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі про поділ майна подружжя, по якій ОСОБА_2 відмовляється на користь ОСОБА_1 від спільного сумісного майна подружжя, а саме - земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0309 га, яка знаходиться на території  
		 АДРЕСА_1 ; земельної ділянки комерційного використання обслуговування торгового комплексу площею 0,0112 га, яка знаходиться у   
		 АДРЕСА_1 ; земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0964 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,0166 га, яка розташована за адресою: 
		 АДРЕСА_1 ; приміщення кафе-магазину нежитлова будівля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 672,2 кв. м, яка розташована за адресою: 
		 АДРЕСА_3 , та не заперечує щодо визнання за позивачем права власності на вказане майно.
		 
		ОСОБА_1 згоден на укладення мирової угоди на вказаних умовах, 
		та не заперечує щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку та нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 .
		 
		Після набрання чинності ухвали суду: земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,0309 га, яка знаходиться 
		на території АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, комерційного використання - обслуговування торгового комплексу площею 0,0112 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 ; земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,0964 га, яка знаходиться 
		за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0166 га, яка розташована за адресою:    АДРЕСА_1 ; приміщення кафе-магазину нежитлова будівля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 672,2 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , є власністю ОСОБА_1 ;
		 
		земельна ділянка та нежитлове приміщення по  
		 АДРЕСА_2 є власністю ОСОБА_2 .
		 
		Провадження у справі закрито.
		 
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року матеріали апеляційного провадження № 22ц/810/311/2018 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 як особи, яка не приймала участі у справі на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 17 вересня2010 року, 
		у цивільній справі № 2-2518/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя направлені до Старобільського районного суду Луганської області для відновлення втраченого судового провадження у зв`язку з тим, що зазначена цивільна справазнищена за закінченням строку зберігання, встановленого Переліком судових справ і документів, що утворюються 
		в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого Державною судовою адміністрацією України 11 лютого 2010 року за № 22.
		 
		Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 08 січня 
		2019 судове провадження по цивільній справі № 2-2518/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відновлено в частині ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 17 вересня 
		2010 року про визнання мирової угоди та в частині ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 13 липня 2016 року про виправлення описки в ухвалі цього ж суду від 17 вересня 2010 року.
		 
		Постановою Луганського апеляційного суду від 26 березня 2019 апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена, ухвала Старобільського районного суду Луганської області від 17 вересня 2010 скасована, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Відповідно до розпорядження голови Старобільського районного суду Луганської області від 15 травня 2019 цивільна справа № 2-2518/2010 передана до Новопсковського районного суду Луганської області в порядку пункту 2 частини першої статті 31 ЦПК України у зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи.
		 
		Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 05 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду.
		 
		Постановою Луганського апеляційного суду від 22 січня 2020 року скасовано ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 05 листопада 2019 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставою для скасування ухвали суду від 05листопада 2019 року апеляційним судом зазначено те, що суд вирішив питання про залишення без розгляду позовної заяви, яка фактично в матеріалах справи відсутня. Крім того, в постанові від 22 січня 2020 року апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції не було вирішено питання про залучення ОСОБА_3 як власника розташованого на спірній земельній ділянці, яка є предметом спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , об`єкта нерухомості.
		 
		Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 12 березня 2020 року ініційовано розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі № 2-2518/2010 за позовом ОСОБА_1 
		до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, провадження у цивільній справі 
		№ 2-2518/2010 (провадження №2/942/285/20) зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі №2-2518/2010.
		 
		Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області суду від 03 грудня 2020 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 
		 
		29 грудня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати за ним право власності на 76/100 часток земельної ділянки кадастровий номер 4425110100:07:002:0430, площею 0,0309 га, цільове призначення - для будівництва таобслуговування будівель торгівлі, для будівництва та обслуговування магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412953944251.
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що він є власником 76/100 часток нежитлового приміщення, що розташовано на спірній земельній ділянці несільськогосподарського призначення за адресою: 
		АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, укладеного 27 серпня 2003 року з ОСОБА_2 . На момент укладення договору дарування ОСОБА_3 не було відомо, що власником спірної земельної ділянки була ОСОБА_2 , якій 
		26 липня 2002 року був виданий державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.
		 
		Позивач за зустрічним позовом вважає, що набув право власності 
		на 76/100 часток земельної ділянки одночасно з придбанням 76/100 часток нежитлової будівлі відповідно до вимог статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору дарування).
		 
		Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 
		2021 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 76/100 часток земельної ділянки прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 17 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково. 
		 
		Здійснено поділ майна, що є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: земельної ділянки комерційного використання - обслуговування торгового комплексу площею 0,0112 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; приміщення кафе-магазину нежитлової будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 672,2 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку комерційного використання - обслуговування торгового комплексу площею 0,0112 га, яка розташована за адресою: 
		АДРЕСА_1 ; приміщення кафе-магазину нежитлової будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 672,2 кв. м, яке розташоване за адресою: 
		АДРЕСА_3 . 
		 
		В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 
		 
		У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 76/100 часток земельної ділянки відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що Враховуючи, що з 05 травня 2014 року у третьої особи Сільськогосподарського (фермерського) господарства «Лотос» виникло речове право на частину спірного майна - нежитлове приміщення, 
		що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке не було залучене ОСОБА_1 до участі у справі, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, оскільки ухвалення рішення може мати правові наслідки для особи, не залученої до участі у справі.
		 
		Інша частина спірного майна - земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,0309 га., яка знаходиться на території АДРЕСА_1 ; земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,0964 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0166 га., яка розташована за адресою: 
		АДРЕСА_1 , - за даними Реєстру речових прав на нерухоме майно або не зареєстрована, або право власності на нього відсутнє. Сторонами по справі не надано належних та допустимих доказів належності вказаного вище майна подружжю ОСОБА_4 на момент розгляду справи, що позбавляє суд можливості визнати право власності на це майно за позивачем.
		 
		Разом з тим, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо визнання права власності за ОСОБА_1 на приміщення кафе-магазину нежитлова будівля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 672,2 кв. м, яке розташоване за адресою: 
		АДРЕСА_3 та земельну ділянку комерційного використання обслуговування торгового комплексу площею 
		0,0112 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .
		 
		Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 76/100 часток земельної ділянки, суд дійшов висновку, 
		що згідно з договором дарування від 27 серпня 2002 року ОСОБА_3 набув право власності на 76/100 частин нежилого приміщення, що розташоване 
		на земельній ділянці, розмір якої буде встановлено після оформлення державного акту на землю, що не є безумовною підставою для виникнення права власності на 76/100 часток земельної ділянки, оскільки відповідно 
		до вимог частини першої статті 120 ЗК України (в редакції від 01 січня 2002 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, 
		а право користування - на підставі договору оренди.
		 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Луганського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та в оскаржуваній частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 скасовано і прийнято в цій частині нову постанову. 
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. 
		 
		Визнано за ОСОБА_3 право власності на 76/100 часток земельної ділянки з кадастровим номером 4425110100:07:002:0430, площею 0,0309 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва та обслуговування магазину: адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1412953944251.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0964 га, яка знаходиться 
		за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування кафе; земельну ділянку площею 0,0166 га, яка розташована за адресою: 
		АДРЕСА_1 , для організації під`їзду до кафе; 24/100 часток земельної ділянки з кадастровим номером 4425110100:07:002:0430, площею 0,0309 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва та обслуговування магазину: адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1412953944251.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поділу майна подружжя дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні докази належності спірного майна подружжю, тому наявні підстави для задоволення позову в частині поділу майна подружжя. 
		 
		Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 апеляційний суд дійшов висновку, що набувши право користування на 76/100 часток нежитлової будівлі, ОСОБА_3 одночасно набув право власності 76/100 часток спірної земельної ділянки, що відповідає правовій позиції Верховного Суду в постановах 
		від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі 
		№ 6-2225 цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та постанову Великої палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 14-47цс20, яка 
		не вбачає підстав для відступу від такої позиції, та положенням статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права 
		та порушення норм процесуального права, просив суд касаційної інстанції оскаржувану постанову апеляційного суду в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 76/100 часток земельної ділянки скасувати і закрити провадження у справі в цій частині.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції задовольняючи позов ОСОБА_3 застосував статтю 377 ЦК України, залишив поза увагою, що спірні правовідносини виникли 27 серпня 2003 року (укладення договору дарування), однак станом на серпень 2003 року діяв ЦК Української РСР 
		від 18 липня 1963 року. Відповідно до вимог частини першої статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 01 січня 2002 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або 
		її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
		 
		Крім того, вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Постанова апеляційного суду оскаржена в частині зустрічного позову ОСОБА_3 , тому постанова апеляційного суду в частині позову 
		ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу 
		до касаційного суду не направили.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-2518/2010, витребувано її з Новопсковського районного суду Луганської області.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 10 серпня 1974 року.
		 
		За час шлюбу подружжя на підставі рішення виконавчого комітету Старобільської міської ради від 24 травня 2001 року № 240/1 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0309 га (309 кв. м) для будівництва та обслуговування магазину, яка знаходиться на території   АДРЕСА_1 , 
		та видано державний акт на право власності на землю серії ЛГ № 026766 
		від 26 липня 2002 року. 
		 
		Також, за час шлюбу подружжям було придбано, у тому числі, нежитлове приміщення, загальною площею 414,9 кв. м (крамниця), розташоване 
		за адресою: АДРЕСА_1 , титульним власником якого була ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 серпня 2003 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04 серпня 2003 року 
		№ 1156856.
		 
		27 серпня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір дарування частини нежитлового приміщення ВАО № 077612, зареєстрований у реєстрі за № 3436, а саме 76/100 частин нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і розташоване на земельній ділянці, розмір якої буде встановлено після оформлення державного акту на землю.
		 
		19 січня 2004 року Старобільським районним бюро технічної інвентаризації 
		на ім`я ОСОБА_5 видано витяг № 2593435 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, відповідно до якого ОСОБА_3 на праві власності 
		на підставі договору дарування від 27 серпня 2003 року № 3436 належить 76/100 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		На підставі рішення виконкому Старобільської міської ради від 19 квітня 
		2016 року № 103 яким присвоєно нежитловому приміщенню, яке належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно 
		від 04 серпня 2003 року, серія НОМЕР_1 , загальною площею 97,0 кв. м поштово-адресний номер: АДРЕСА_3 , а також присвоєно нежитловому приміщенню, яке належить ОСОБА_3 . 
		 
		Державний акт на право власності на землю серії ЛГ №026766 від 26 липня
		 2002 року не скасовано, не визнано недійсним, на час укладення договору дарування ОСОБА_2 на праві власності належала спірна земельна ділянка. 
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції 
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Так, частина перша статті 120 ЗК України (в редакції на час набуття ОСОБА_3 нежитлового приміщення) передбачала, що при переході права власності 
		на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - 
		на підставі договору оренди.
		 
		Разом із тим, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, 
		з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки 
		та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, 
		що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності 
		на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав 
		на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує 
		за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав 
		на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
		 
		При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, 
		що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, 
		у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку 
		не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.
		 
		Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
		 
		Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах 
		від 11 лютого 2015 року в справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року в справі 
		№ 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року в справі № 6-253цс16 та інших, і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року у справі 
		№ 689/26/17.
		 
		Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).
		 
		За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, 
		що з набуттям ОСОБА_3 право власності на 76/100 часток нежитлової будівлі, до нього як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) перейшло право власності на 76/100 часток спірної земельної ділянки. 
		 
		Обставини, на які посилаються заявнику касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу 
		не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної 
		чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		 
		Керуючись статтями 400, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Луганського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року 
		в оскаржуваній частині в частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання права власності на 76/100 часток земельної ділянки залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                                           С. Ю. Бурлаков
		 
		А. Ю. Зайцев
		                                                                                                                        
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...