Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/1747/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2022. Зареєстровано: 23.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2022.
Дата набрання законної сили: 19.12.2022
Номер судового провадження: A/855/8854/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1747/22                                               Суддя першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  19 грудня 2022 року                                                                                            м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого судді          - Степанюка А.Г.,
		суддів                               - Кобаля М.І., Лічевецького І.О.,
		при секретарі           - Масловській К.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування технічними засобами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		У березні 2022 року Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради (далі - Позивач, Управління містобудування) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудований восьмиповерховий будинок по АДРЕСА_1 .
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що збудований Відповідачем восьмиповерховий будинок є самочинним будівництвом, будівництво якого здійснюється з порушенням законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Відтак, за висновками суду, оскільки виявлені порушення будівельних норм і правил є істотними, суперечить суспільним інтересам, порушують встановлений законом порядок виконання будівельних робіт, що може привести до заподіяння такими діями значної шкоди громадським інтересам, то наявні підстави для задоволення позовних вимог.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, ОСОБА_2 не був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, по-друге, ця справа мала б розглядатися в загальному позовному провадженні, оскільки фактична ціна збитків перевищує 500 прожиткових мінімумів, по-третє, Уманським міськрайонним судом прийнято рішення від 06.06.2022 у справі №580/1205/21, яким скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрито, по-четверте, Позивачем не перевірялася можливість перебудови чи усунення наслідків самочинного будівництва на стадії виконання припису, по-п`яте, судом першої інстанції не встановлено правового статусу земельної ділянки, на якій зведено спірний об`єкт будівництва, по-шосте, судом першої інстанції не досліджено, що ОСОБА_2 не був повідомлений про проведення перевірки та взагалі під час здійснення контролюючого заходу перебував за межами України, як наслідок, приписи за результатами перевірки не отримував, по-сьоме, Позивачем порушений двомісячний строк звернення із цим позовом до суду, визначений абз 17-18 ч. 1 ст. 41 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», по-восьме, законом визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких містобудівні обмеження можуть бути скасовані, а саме рішення суду чи заява замовника, проте вказані документи в межах даної справи відсутні. 
		Крім того, Апелянтом були надані доповнення до апеляційної скарги, в яких останній з посиланням на позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 22.11.2018 у справі №815/2311/15 та від 09.07.2020 у справі №463/4564/16, зазначив, що Позивачем не доведено належним чином, а судом першої інстанції не встановлено факт самочинного будівництва. 
		Додатково Апелянтом була подана заява, в якій останній зазначив, що по-перше, до отримання ОСОБА_3 нових містобудівних умов та обмежень від 08.07.2019 №93/15-14 ним були отримані містобудівні умови та обмеження в Управлінні містобудування від 08.04.2016 №291 та було зареєстровано повідомлення (декларацію) про початок виконання будівельних робіт від 03.06.2016 №36, які скасовані не були, по-друге, знесення відбувається за умови, що перебудова такого об`єкту самочинного будівництва є неможливою, по-третє, Позивач замовчав існування у Відповідача чинних дозвільних документів, виданих у 2016 році, по-четверте, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, по-п`яте, забудовник мав намір отримати містобудівні документи для добудови до 5-ти поверхового будинку ще 3-ьох поверхів, однак не встиг цього зробити через пандемію та війну, по-шосте, рішенням Уманської міської ради від 28.04.2020 №3.22-77/7 «Про затвердження змін до детального плану території житлової та громадської забудови, обмеженої вулицями Пушкіна, Г. Косинки та Челюскінців» за зверненням Відповідача було частково змінено містобудівну документацію і будівництво спірного будинку було визначено як багатоповерховий до 8-ми поверхів, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
		У відзиві на апеляційну скаргу Управління містобудування просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що по-перше, рішенням головного інспектора будівельного нагляду від 13.12.2019 №610 скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки, а тому станом на 15.01.2020 у Відповідача були відсутні будь-які дозвільні документи, на підставі яких останній мав право проводити будівельні роботи, по-друге, підставою для скасування декларації про початок будівельних робіт став той факт, що об`єкт будівництва знаходиться в межах охоронної зони пам`ятника «Могила Цедика Нахмана 1811 року», по-третє, до класу незначних наслідків (СС1) не може бути віднесено об`єкт нового будівництва, який здійснюється в охоронній зоні пам`яток культурної спадщини, по-четверте, подане Відповідачем повідомлення про початок будівельних робіт було завідома неправомірним, оскільки містило неправдиві відомості, по-п`яте, рішення суду від 06.06.2022 у справі №580/1205/21 не набрало законної сили, по-шосте, підставою для звернення із позовною заявою є не виконання Відповідачем вимог приписів від 10.11.2021 №35 та №36, по-сьоме, у разі якщо особа в установлений строк не виконала вимоги приписів орган Державного архітектурно-будівельного контролю подає позов про знесення самочинно збудованого об`єкту та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		На підставі рішення зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 та розпорядження керівника апарату від 01.11.2022 №4918 справу було передано для повторного автоматизованого розподілу, за наслідками якого суддею-доповідачем у ній визначено Степанюка А.Г. , а суддями - членами колегії - Аліменка В.О. та Лічевецького І.О.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.12.2022, яке у подальшому було відкладено на 19.12.2022.
		При цьому, у зв`язку з перебуванням судді - члена колегії Аліменка В.О. у відпустці, за наслідками повторного автоматизованого розподілу справи між суддями суддею - членом колегії визначено Кобаля М.І.
		Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 25.07.2019 за №ЧК061192061298 відділом будівельного контролю Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) / про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності): «Будівництво житлового будинку» загальною площею 1034 кв м, кількість поверхів - 3, за адресою: АДРЕСА_1 , містобудівні умови та обмеження від 08.07.2019 № 93/15-14, замовник - ОСОБА_2 , вид будівництва - нове будівництво (т. 1 а.с. 11-13).
		Рішенням головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 13.12.2019 №610 скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 08.07.2019 №93/15-14 щодо спірного об`єкта у зв`язку із невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації, оскільки згідно детального плану територій передбачено будівництво п`ятиповерхового житлового будинку готельного типу, а не будівництво триповерхового житлового будинку (т. 1 а.с. 10).
		15.01.2020 у зв`язку із скасуванням містобудівних умов та обмежень в.о. начальника відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради прийнято наказ №12 про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25.07.2019 за №ЧК061192061298 щодо об`єкта: «Будівництво житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 14).
		На підставі наказу Управління містобудування від 29.10.2021 №328/13-20 та направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 29.10.2021 (т. 1 а.с. 17-19) посадовою особою Позивача проведено позапланову перевірку на об`єкті: «Проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 ».
		Висновки перевірки викладені в акті від 10.11.2021 №46, в якому зафіксовано, що станом на 10.11.2021 Відповідачем збудовано восьмиповерховий будинок за адресою   АДРЕСА_1 , проте рішенням від 13.12.2019 №610 скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки, а наказом Позивача від 15.01.2020 №12 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 25.07.2019 за №ЧК061192061298 щодо об`єкта: «Будівництво житлового будинку» по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 19-32). При цьому у згаданому акті зафіксовано, що станом на 10.11.2021 дозвільні документи на проведення будівельних робіт відсутні.
		Крім того, Позивачем 10.11.2021 Відповідачу було видано приписи №35 про зупинення будівельних робіт (т. 1 а.с. 33-34) та №36 про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (т. 1 а.с. 35-36) з вимогою усунути виявлені порушення у строк до 10.01.2021.
		Також, Позивачем 10.11.2021 було складено протокол про адміністративні правопорушення №24 (т. 1 а.с. 37-38) та 15.11.2021 начальником відділу будівельного контролю управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради прийнято постанову №24 (т. 1 а.с. 39-40) по справі про адміністративне правопорушення, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн (т. 1 а.с. 37-40).
		Судом першої інстанції також встановлено, що 27.01.2022 Управлінням містобудування було видано наказ №24/09-03 про здійснення позапланової перевірки, за яким було направлено головного спеціаліста відділу будівельного контролю Позивача ОСОБА_5 для перевірки дотримання вимог діючого законодавства в сфері містобудівної діяльності та виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм стандартів і правил №38 від 12.11.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 48), а також було видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 17.01.2022 (т. 1 а.с. 49).
		Із змісту доповідної записки головного спеціаліста будівельного контролю Управління містобудування ОСОБА_5 вбачається, з метою перевірки виконання припису були здійснені неодноразові виїзди на місце, але на об`єкті будівництва власника не було, а тому перевірка вимог діючого законодавства в сфері містобудівної діяльності при проведення робіт на спірному об`єкті буде проведена відразу після залучення забудовника до перевірки (т. 1 а.с. 50).
		На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. ст. 26, 31, 34, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок), суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідач без дозвільних документів з порушеннями будівельних норм і правил провів спірне будівництво, а також не виконав у встановлений строк вимоги приписів від 10.11.2021 №35 та №36, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
		З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
		Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
		У силу приписів ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
		Положення ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначають державний архітектурно-будівельний контроль як сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
		Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.
		Відповідно до пп. «а», «б» п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом.
		Як було встановлено раніше, у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 25.07.2019 №ЧК061192061298 зазначено, що кількість поверхів житлового будинку складатиме 3.. Однак, за результатами проведеної посадовими особами Позивача позапланової перевірки встановлено, що Відповідачем збудовано восьмиповерховий будинок, до того ж за відсутності дозвільних документів, у зв`язку із чим було видано приписи №35 про зупинення підготовчих та будівельних робіт і №36 про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, з вимогою усунути виявлені порушення у строк до 10.01.2022.
		При цьому, суд першої інстанції правильно підкреслив, що і повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25.07.2019 №ЧК061192061298, і містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, затверджені наказом від 08.07.2019 №93/15-14, скасовані відповідно наказом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю від 15.01.2020 №12 та рішенням посадової особи Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у черкаській області від 13.12.2019 №610. Доказів оскарження цих індивідуальних актів у встановленому чинним законодавством порядку матеріали справи не містять. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
		За правилами ч. 1, ч. 7 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
		Отже, наявна визначена законом пряма заборона виконання будівельних робіт без отримання відповідного дозволу, а виконання фізичною або юридичною особою таких робіт без указаного дозволу вважається самочинним будівництвом.
		При цьому, матеріали справи свідчать, що зафіксовані в акті перевірки порушення свідчать про відсутність повідомлень про початок робіт, як і будь-яких дозвільних документів на проведення будівельних робіт (т. 1 а.с. 30; стор. 21 акту перевірки).
		Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
		Отже, зверненню суб`єкта владних повноважень з позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.
		При цьому, за правилами абзацу 2 частини 1 цієї ж статті у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		Аналіз змісту указаних норм у своєму взаємозв`язку дає підстави стверджувати, що ними встановлено перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення в органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		Також зміст наведених вище положень ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у взаємозв`язку з нормами ч. 1 ст. 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень.
		Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі ч. 1 ст. 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.
		Матеріали справи свідчать, що Позивачем виносилися приписи про усунення порушень вимог законодавства в сфері містобудування, які отримувалися представником Відповідача адвокатом Цімохою Р.Р. за договором від 01.10.2021 (т. 1 а.с. 33-36), не оскаржувалися та не виконувалися.
		Крім того, постановою Управління містобудування від 15.11.2021 №24 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 96 КпАП України (Виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання, вчинене щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2)). Правомірність прийняття цієї постанови підтверджена постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022 у справі №580/10205/21. У зв`язку з чим посилання Апелянта на те, що про відсутність у діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 96 КпАП України, свідчить рішення Уманського міськрайонного суду від 06.06.2022 (т. 1 а.с. 200-203), судовою колегією відхиляється, оскільки останнє скасовано постановою суду апеляційної інстанції (т. 1 а.с. 208-210).
		Таким чином, на момент проведення перевірки у листопаді 2021 року та з огляду на скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт у Відповідача були відсутні будь-які дозвільні документи щодо об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
		Посилання Апелянта на те, останнім ще у 2016 році були отримані такі документи, останні є чинними, однак перед ним було поставлено вимогу отримати нові, судова колегія вважає безпідставним з огляду на таке.
		З метою перевірки цих тверджень ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції було витребувано в Управління містобудування належним чином засвідчені копії, зокрема, декларації про початок виконання будівельних робіт об`єкта «Будівництво житлового будинку готельного типу» за адресою: АДРЕСА_1 (вх. №36 від 03.06.2016); містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 08.04.2016 №291. Указані документи були надані Позивачем на виконання вимог ухвали (т. 2 а.с. 4-17), із змісту яких вбачається, що такі документи дійсно отримувалися Відповідачем.
		Разом з тим, рішенням Відділу архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради від 12.12.2017 №1907 було скасовано дію містобудівних умов та обмежень земельної ділянки від 08.04.2016 №291 (т. 2 а.с. 66-67), наказом цього ж відділу від 19.12.2017 №129 указані містобудівні умови та обмеження були скасовані (т. 2 а.с. 67, зворотній бік), а наказом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради від 12.02.2018 №92 приписано вважати скасованою реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 08.06.2016, реєстраційний номер ЧК083161590708 на об`єкт: «Будівництво житлового будинку готельного типу», АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 68). Відомостей про те, що ці рішення були оскаржені замовником в установленому законом порядку матеріали справи не містять.
		Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що у Відповідача не було дозвільних документів як на будівництво п`ятиповерхового житлового будинку готельного типу, так і на будівництво триповерхового житлового будинку за згаданою адресою. Тим більше, матеріали справи не містять доказів, що органами державного архітектурно-будівельного контролю видавалися замовнику дозвільні документи на будівництво восьмиповерхового будинку за цією адресою.
		Відтак, станом на момент проведення перевірки восьмиповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вважається самочинним будівництвом, що, як вже було зазначено вище, тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч. 7 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Відповідно до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
		Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
		У постанові від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:
		1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки;
		2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
		Такий підхід, за висновками Верховного Суду, висловленими у межах справи №1340/4767/18 (постанова від 16.08.2022) є логічним та виправданим, позаяк такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
		Окрім іншого, Верховний Суд у зазначеному вище рішенні у справі №822/2149/18 дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від позицій, висловлених у постановах Верховного Суду за наслідками розгляду справ № 820/3183/16, № 813/6426/14, № 813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14.
		У справі, рішення в якій є предметом апеляційного перегляду, встановлено, що ОСОБА_2 здійснив будівництво без документів, що дають право на це, а саме - без декларації про початок виконання будівельних робіт (без повідомлення про початок виконання будівельних робіт).
		Отже, у межах спірних правовідносин має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.
		Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що Відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
		Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у вже згаданій вище постанові від 16.08.2022 у справі №1340/4767/18
		У площині викладеного судова колегія вкотре звертає увагу на те, що у постанові від 29.01.2020 (справа № 822/2149/18) Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
		За такого правового регулювання та встановлених обставин колегія суддів приходить до висновку, що будівництво восьмиповерхового будинку по АДРЕСА_1 є самочинним щодо якого правомірно заявлено вимогу про знесення, оскільки Відповідач виконував будівельні роботи без відповідного документа та відмовляється усувати порушення. Отже правильною за своєю суттю є позиція суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
		Щодо посилання Апелянта на детальний план території та цільове призначення земельної ділянки як на докази законності вказаного будівництва колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. 
		Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Як вже було зазначено вище, згідно п. 3 ч. 1 ст. 34 вищевказаного Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
		Таким чином, законодавцем чітко визначено документи, які надають право на виконання будівельних робіт. При цьому, суд апеляційної інстанції підкреслює, що детальний план території не може вважатися таким документом у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Відповідача про законність здійснення ним будівництва на підставі детального плану території. Тим більше що рішення про затвердження до нього змін було прийнято Уманською міською радою 28.04.2020 (т. 2 а.с. 18-50), тобто після скасування у грудні 2019 року дії містобудівних умов та обмежень та у січні 2020 року повідомлення про початок будівельних робіт.
		Посилання Апелянта на те, що цей позов було подано Позивачем поза межами встановленого ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» двомісячного строку судовою колегією оцінюється критично, оскільки цей строк законодавцем встановлений для позовів про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, а не позовних заяв про знесення самочинно збудованого об`єкта будівництва.
		Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо незгоди із розглядом цієї справи судом першої інстанції у порядку спрощеного провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		Указана справа, як правильно зазначив Апелянт, у розумінні ч. 6 ст. 12 КАС України не належить до справ незначної складності. Водночас, така характеристика справи автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.
		Так, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 12 та частині четвертій статті 257 КАС України.
		Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.
		Ця справа не належить до вичерпного переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України.
		До того ж колегія суддів зауважує, що розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження не вплинув на правильність вирішення справи судом першої інстанції та не призвів до ухвалення незаконного рішення, а тому відповідно до ст. 317 КАС України не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.10.2022 у справі №826/17802/16.
		Водночас, з приводу доводів Апелянта про те, що судом першої інстанції його не було повідомлено про дату, час та місце судового розгляду справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 про відкриття провадження у справі на адресу ОСОБА_1 будь-якими засобами зв`язку не направлялася.
		Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
		Оскільки справа розглядалася в письмовому провадженні, тобто без виклику сторін, і судове засідання не проводилося, положення п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України не може бути застосовано при буквальному тлумаченні.
		Водночас, судова колегія з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.08.2021 року у справі № 657/1284/16-а, звертає увагу, що положення п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України слід тлумачити розширено, з метою забезпечення права особи на участь у справі, а не лише в судовому засіданні.
		Із змісту зазначеної постанови суду касаційної інстанції також випливає висновок, що неповідомлення сторони про відкриття провадження та ненадсилання їй копії позовної заяви є не менш суттєвим порушенням, ніж розгляд справи у судовому засіданні за її відсутності внаслідок неналежного повідомлення. У зв`язку із неповідомленням ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі останній був позбавлений можливості реалізувати усі свої процесуальні права, зокрема, право на подання відзиву на позов, право заявити клопотання про розгляд справи за його участю в судовому засіданні, і як наслідок - взяти участь у ньому.
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 805/1039/16-а та від 24.09.2019 у справі № 495/1294/13-а.
		Судова колегія звертає увагу, що, як було підкреслено вище, одним із доводів апеляційної скарги Відповідача є саме неналежне його повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції, що, з урахуванням встановлених вище обставин є підставою для скасування судового рішення на підставі п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України.
		Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Водночас, як було зазначено вище, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
		Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -  
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року - скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Зобов`язати ОСОБА_1 (паспорт громадянина Французької Республіки № НОМЕР_1 , виданий 04.06.2013 Єрусалим - Генеральне Консульство Франції; місце проживання за паспортом: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) знести за власний рахунок самочинно збудований восьмиповерховий будинок по АДРЕСА_1 .
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		 
		Головуючий суддя                                                                      А.Г. Степанюк 
		Судді                                                                                            М.І. Кобаль
		                                                                                                    І.О. Лічевецький
		 
		Повний текст постанови складено та підписано 21 грудня 2022 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...