Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1879/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2022. Зареєстровано: 23.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2022.
Дата набрання законної сили: 11.01.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"12" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1879/22
		Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
		при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,
		розглянувши справу № 916/1879/22
		за позовом Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" (68640, Одеська обл., Ізмаїльський район, смт Суворове, вул. Лиманська, 18; код ЄДРПОУ 00412033)
		до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; код ЄДРПОУ 43015722)
		про визнання протиправним та скасування наказу;
		представники сторін:
		від позивача  не з`явився,
		від відповідача  Стапінський В.О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, Приватне акціонерне товариство "Ізмаїльський виноробний завод", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.07.2022 № 530 про передачу майна ЦМК "Ізмаїльський винзавод" уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України.
		В обґрунтування позову вказує, що вважає оскаржуваний наказ, винесений відповідачем як орендодавцем за Договором оренди з численними порушеннями норм чинного законодавства, є незаконним втручанням з боку відповідача у господарську діяльність вітчизняного виробника виноробної продукції.
		Ухвалою від 15.08.2022 позовну заяву (вх. № 1945/22 від 08.08.2022) Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: правильного коду ЄДРПОУ відповідача згідно даних Реєстру; правильного поштового індексу відповідача згідно даних Реєстру; належних доказів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (з урахуванням вимог даної ухвали).
		17.08.2022 судом отримано заяву відповідача (вх. № 16431/22) про відмову у відкритті провадження у справі. В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що спори про визнання акту індивідуальної дії (в даній справі Наказ Регіонального відділення від 26.07.2022 року) взагалі не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, тому просив відмовити у відкритті провадження в частині заявленої позовної вимоги Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський виноробний завод щодо визнання незаконним та скасування Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.07.2022 р. № 530 про передачу майна ЦМК «Ізмаїльський винзавод» уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України.
		25.08.2022 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків (вх. № 17214/22).
		Ухвалою від 30.08.2022 прийнято позовну заяву (вх. № 1945/22 від 08.08.2022) Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1879/22, яку ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.09.2022, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.
		Підготовче судове засідання, яке було призначено на 13.09.2022, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 12.09.2022 по 21.09.2022 та у відпустці з 14.09.2022 по 27.09.2022.
		15.09.2022 до суду надійшло клопотання відповідача (вх. № 19719/22) про закриття провадження у справі, яке обґрунтовувалось аналогічними доводами, що і клопотання про відмову у відкритті провадження.
		26.09.2022 за вх. № 20677/22 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
		Ухвалою від 28.09.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 19.10.2022.
		Протокольною ухвалою від 19.10.2022 відкладено підготовче судове засідання на 31.10.2022.
		31.10.2022 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 14.11.2022.
		Протокольною ухвалою від 14.11.2022 оголошено перерву в засіданні до 22.11.2022.
		У зв`язку з аварійним відключенням електроенергії 22.11.2022 суд оголосив перерву в засіданні до 24.11.2022.
		Судове засідання, яке було призначено на 24.11.2022, не відбулося у зв`язку з перебоями електропостачання.
		Ухвалою від 29.11.2022 повідомлено сторін про те, що розгляд справи відкладено на 12.12.2022.
		12.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Стислий виклад позицій та доводів сторін.
		Позивач вказує, що наказом від 26.07.2022 р. № 530 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях прийнято незаконне рішення про надання згоди на передачу майна цілісного майнового комплексу Ізмаїльський виноробний завод, орендованого за договором оренди № 2098409104 від 15.11.2000 р. цілісною майновою комплексу Ізмаїльський виноробний завод, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, та Приватним акціонерним товариством Ізмаїльський виноробний завод, уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України. ПрАТ Ізмаїльський виноробний завод з 2000 року є балансоутримувачем Єдиного майнового комплексу Ізмаїльський виноробний завод на підставі договору оренди.
		За твердженнями позивача, наказ винесений на підставі пункту 11 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 р. № 847, Закону України Про торгово-промислові палати в Україні у зв`язку із настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), встановлених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1, зокрема військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнною стану в Україні.
		Вважає, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем, як орендодавцем за договором оренди, з численними порушеннями норм чинного законодавства та є незаконним втручанням з боку відповідача у господарську діяльність вітчизняного виробника виноробної продукції, з огляду на що підлягає визнанню неправомірним та скасуванню з наступних підстав.
		Як зазначає позивач, 15.11.2000 р. між Регіональним відділенням (орендодавець) та ЗАТ Ізмаїльський винзавод (орендар), організаційно-правову форму та назву якого змінено на ПАТ Ізмаїльський виноробний завод, було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Ізмаїльський винзавод. При цьому 03.12.2007 р. між Регіональним відділенням (орендодавець) та ЗАТ Ізмаїльський винзавод (орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 15.11.2000 р. цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами від 29.04.2002 р., від 21.04.2004 р., яким викладено преамбулу та розділи 1-14 договору оренди від 15.11.2000 р. в новій редакції. Так, відповідно до п. 1.1 даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод, склад і вартість якого визначені відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Одеській області від 16.04.2004 р. № 277 та протоколу від 15.04.2004 р. про затвердження результатів інвентаризації (станом на 31.03.2004 р.). Об`єкт оренди розташований за адресами: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44; Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 54, Одеська область, Ренійський район, с. Плавні; Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворово, вул. Лиманська, 18. Пунктом 2.1 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, вказаний в цьому договорі та акту приймання-передачі вказаного майна. Також заявник зазначає, що умовами п. 2.4 договору визначено, що підприємство повертається орендодавцю згідно діючого законодавства на момент припинення договору оренди. Підприємство вважається повернутим орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Також заявник вказує, що пунктами 10.1, 10.9, 10.10 договору визначено, що цей договір діє з моменту його підписання до 01.11.2020 р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, який був передбачений цими змінами за умови погодження Міністерства Аграрної політики України. Чинність договору оренди припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України. За ствердженнями заявника, зазначене у даному договорі державне майно було передано орендареві від орендодавця за актом прийому-передачі від 03.12.2007 р.
		Зауважує, що у разі припинення договору оренди єдиного майнового комплексу уповноважений орган управління або його правонаступник зобов`язаний прийняти рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу, повідомити про це орендодавця та забезпечити прийняття єдиного майнового комплексу на баланс протягом трьох місяців з дати отримання рішення про припинення договору оренди згідно з Порядком повернення орендованих єдиних майнових комплексів після припинення або розірвання договору оренди, встановленим Кабінетом Міністрів України (наказ Фонду Державного майна України 07.08.1997 р. № 847, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 р. за № 446/2250, далі - Порядок).
		Вказує, що листом від 01.10.2020 р. № 11-06-04398 Регіональне відділення з посиланнями на вимоги абз. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483, повідомило ПАТ Ізмаїльський виноробний завод про те, що йому відмовлено у продовженні договору оренди цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод від 15.11.2000 р.
		Також позивач додає, що згідно з листом від 15.12.2020 р. № 217 на виконання наказу РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 26.10.2020 р. № 1044 Про організацію роботи щодо проведення інвентаризації цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод ПрАТ Ізмаїльський винзавод передало РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях матеріали інвентаризації ЦМК Ізмаїльський винзавод станом на 30.11.2020 р., тобто, як вказує заявник, наказ про інвентаризацію був виданий за 4 дні до закінчення договору оренди ЦМК.
		Крім того заявник зазначає, що листом від 17.08.2020 р. № 111 ПрАТ Ізмаїльський винзавод передало РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях копії технічних паспортів та документів на землю щодо ДП Ізмаїльський винзавод та фінансовий звіт і баланс, оригінали технічних паспортів були передані РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях 22.12.2020 р.; листом від 17.08.2020 р. передало зведений акт інвентаризації майна, інвентаризаційні описи основних засобів, інвентаризаційний опис необоротних активів, що не підлягають приватизації; листами від 17.08.2020 р. № 113 та № 114 були передані опис об`єкта із зазначенням його призначення та стану використання та пооб`єктний опис об`єктів нерухомого майна ЦМК.
		04.01.2022 р. позивач звернувся до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, Фонду Державного майна України та ДП Управління справами Фонду державного майна України з листом, в якому просило з метою проведення заходів з повернення ЦМК з оренди та передачі на баланс ДП Управління справами Фонду державного майна України надати інформацію про наступне: 1) які дії необхідно вжити ПрАТ Ізмаїльський винзавод для повернення ЦМК з оренди та передачі на баланс ДП Управління справами Фонду державного майна України у зв`язку з закінченням дії договору оренди; 2) перелік документів для проведення заходів з повернення ЦМК з оренди та передачі на баланс ДП Управління справами Фонду державного майна України; 3) інформацію щодо необхідності проведення аудиту господарської діяльності ПрАТ Ізмаїльський винзавод та станом на яку дату проводити аудит.
		В подальшому, як зазначає заявник, наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 30.06.2022 р. № 465 Щодо проведення інвентаризації Цілісного майнового комплексу державного підприємства Ізмаїльський винзавод визначено нову дату інвентаризації ЦМК - 30.06.2022 р., при цьому наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 30.06.2022 р. № 465 Про затвердження складу комісії з інвентаризації цілісного майнового комплексу державного підприємства Ізмаїльський винзавод затверджено інвентаризаційну комісію для інвентаризації ЦМК. Разом з тим, як додає позивач, листом від 15.07.2022 р. № 71 ПрАТ Ізмаїльський винзавод передало РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях матеріали з проведення інвентаризації ЦМК Ізмаїльський винзавод, водночас інформація про затвердження інвентаризації також відсутня. Тобто, за твердженнями позивача, станом на сьогоднішній день заходи з інвентаризації ЦМК Ізмаїльський винзавод досі не завершені, при цьому ПрАТ Ізмаїльський винзавод виконав та продовжує виконувати свої зобов`язання на виконання наказів відповідача, передав необхідні матеріали та продовжує співпрацю з відповідачем, а відтак здійснює заходи з передачі майна з оренди в порядку, передбаченому чинним законодавством.
		Крім того, посилаючись на п.п. 12, 13 Порядку заявник зазначає, що відповідно до наказу Фонду державного майна України від 09.12.2020 р. № 1987 та листа Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 22.04.2021 р. № 11-06-01857 була проведена незалежна оцінка цілісного майнового комплексу Державного підприємства Ізмаїльський виноробний завод для цілей бухгалтерського обліку, постановки на баланс та подальшої його приватизації, при цьому послуги з проведення такої незалежної оцінки об`єктів нерухомого майна були надані суб`єктом оціночної діяльності Дочірнім підприємством Європейський центр консалтингу та оцінки згідно договору від 10/0/2021, за результатом чого 01.06.2021 р. був складений звіт про незалежну оцінку основних засобів Державного підприємства Ізмаїльський виноробний завод. Разом з тим заявник зауважує, що Державного підприємства Ізмаїльський виноробний завод на сьогоднішній день не існує, дана юридична особа не зареєстрована в жодному державному реєстрі, відтак оцінка була проведена щодо основних засобів неіснуючої юридичної особи, з огляду на що даний факт взагалі унеможливлює використання показників звіту з оцінки майна ДП Ізмаїльський виноробний завод, якого не існує.
		Так, згідно п. 10 Порядку за даними інвентаризації складаються зведений акт інвентаризації та протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем, які комісія подає на погодження орендарю і затвердження орендодавцю. На основі протоколу про результати інвентаризації складаються передавальний і розподільчий баланси з виділенням по кожному рядку часток держави і орендаря.
		При цьому позивач зауважує, що поряд із переліченим державним майном на балансі товариства обліковуються також основні засоби, що використовуються товариством в своїй виробничої діяльності та є власністю ПрАТ Ізмаїльський винзавод (в тому числі новітні конвеєри для розливу готової продукції, придбані та облаштовані за рахунок товариства; інші невід`ємні поліпшення, які були зроблені товариством зі згоди органу управління та затверджені ним). За ствердженнями заявника, майже все обладнання, яке здатне забезпечити виробництво виноробної продукції з дотриманням встановлених технічних умов і стандартів виробництва, було встановлене і належить йому на праві власності. Однак, як наголошує позивач, при проведенні оцінки державного майна та складанні висновку за результатами оцінки майно ПрАТ Ізмаїльський винзавод не було оцінене, що унеможливлює виконання п. 10 Порядку в частині складання протоколу розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем, на основі якого складаються передавальний і розподільчий баланси з виділенням по кожному рядку часток держави і орендаря. Тобто, за ствердженнями заявника, при умові передачі ЦМК на баланс іншої особи згідно з оскаржуваним наказом будуть порушені майнові права товариства, що може призвести до втрати цінних засобів виробництва.
		Між тим із посиланнями на п. 8 Порядку заявник вказує, що ПрАТ Ізмаїльський виноробний завод позбавлений можливості виконати вимоги щодо порядку повернення ЦМК з оренди без проведення чітко визначених законодавством процедур за участі орендодавця. Разом з цим заявник наголошує, що товариство здійснювало і продовжує здійснювати всі необхідні дії, передбачені Порядком, які покладені на орендаря, зокрема, забезпечує проведення всіх необхідних заходів по поверненню майна з оренди, виконує накази та розпорядження, несе майнові втрати, сприяє роботі комісій та посадових осіб Фонду державного майна.
		Як зазначає заявник, при розгляді даної справи обов`язковому дослідженню підлягають питання щодо порушення орендодавцем своїх зобов`язань по поверненню майна з оренди, при цьому слід враховувати, що при поверненні ЦМК з оренди відповідні заходи здійснюються як орендарем, так і орендодавцем. За ствердженнями заявника, орендар не в змозі підписати акт прийому передачі об`єкту оренди в односторонньому порядку.
		Позивач наголошує, що при винесені оскаржуваного наказу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях не були враховані фактичні обставини, не дотримані вимоги чинного законодавства, що регулює питання повернення орендованого майна. При цьому позивач вказує, що наказ вмотивований настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), встановлених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1., зокрема військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України. Вважає посилання на вказаний лист ТПП України стосовно засвідчення форс-мажорних обставин необґрунтованим, оскільки вони стосуються суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Між тим, позивач зазначає, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань із здійснення заходів з повернення орендованого майна відповідно до умов Порядку почався ще у 2020 році до дати закінчення строку дії договору оренди (01.11.2020 р.), тобто до дати виникнення відповідних форс-мажорних обставин, які підтверджені листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. Таким чином позивач доходить висновку про необґрунтованість та протиправність видання відповідачем наказу.
		У відзиві відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, вказав наступне.
		На виконання Договору оренди від 15.11.2000, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, правонаступником якого є Регіональне виділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець) та Орендним підприємством «Ізмаїльський винзавод», правонаступником якого є ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», за актом приймання-передачі від 15.11.2000 позивачу було передано цілісний майновий комплекс «Ізмаїльський винзавод», розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44 та філію, що знаходяться за адресою: Одеська область. Ізмаїльський район, смт. Суворово, вул. Лиманська, 18 та Одеська область, Ренійський район, с. Плавні.
		Відповідно до п.1 Договору оренди в редакції договору про внесення змін до нього від 03.12.2007 року строк договору становить до 01.11.2020.
		Листом Регіонального відділення від 01.10.2020 № 11-06-04398 відмовлено ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» у продовженні договору оренди.
		Пунктом 10.10 договору встановлено, що чинність цього договору оренди припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено.
		Умовами п. 2.4 договору визначено, що Підприємство повертається орендодавцю згідно діючого законодавства на момент припинення договору оренди. Підприємство вважається повернутим орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
		Умовами п. 5.7 договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві (або юридичній особі, вказаній орендодавцем) Підприємство в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. У разі невиконання орендарем обов`язку повернути Підприємство, орендодавцем нараховується неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочки, яка стягується у судовому порядку.
		Пунктом 9.2 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
		Як вказав відповідач, позивач не повернув орендоване державне майно, продовжує протиправно здійснювати господарську діяльність та користуватись орендованим державним майном.
		Першою складовою процедури повернення цілісного майнового комплексу з оренди є проведення інвентаризації (п.1 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847; далі  Порядок № 847).
		На даний час провести повну інвентаризацію майна цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод та скласти зведений акт інвентаризації, протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем, а також передавальний і розподільчий баланс, неможливо через наступне:
		ПрАТ Ізмаїльський винзавод надавалися кандидатури до складу комісії (лист № 158 від 13.10.2021, лист №8 від 13.01.2022), які були включенні до складу комісії (голова правління ПрАТ Ізмаїльський винзавод В.МИХАЙЛОВ та головний бухгалтер Л.БАРАНОВА), але в засіданні комісії жодного разу участі не приймали (Акт виїзду комісії від 15.12.2021,), без надання Голові комісії документів підтверджуючих правомірність та/або наявність повноважних причин неявки;
		- головою правління ПрАТ Ізмаїльський винзавод В.МИХАЙЛОВИМ 15.12.2021 та 09.02.2022 не забезпечено виконання передумов для початку перевірки фактичної наявності цінностей шляхом обов`язкового підрахунку, зважування, обміру, не забезпечено присутність матеріально відповідальних осіб підприємства, та пред`явлення для огляду основних засобів (Акт виїзду комісії від 15.12.2021) що унеможливлює проведення інвентаризації фактичних залишків Комісією в цілому;
		- головою правління ПрАТ Ізмаїльський винзавод В.МИХАЙЛОВИМ та головним бухгалтером Л.БАРАНОВОЮ занесені до опису невиробничих необоротних активів (житловий фонд) дані про залишки цінностей без зазначення матеріально відповідальних осіб та за даними обліку без перевірки наявність технічних паспортів або іншої технічної документації, документів на основні засоби, їх фактичної наявності.
		Так, відповідач зазначив, що позивач всіляко ухиляється від повернення державного майна та продовжує протиправно користуватись державним майном, не забезпечує проведення повної інвентаризації майна.
		Відповідно до п 11. Порядку № 847 у разі надіслання орендарю письмового повідомлення про непродовження або розірвання договору оренди та неможливості проведення інвентаризації і відповідно оцінки майна у зв`язку з ненаданням орендарем представників до складу інвентаризаційної комісії, відмовою утворювати робочі інвентаризаційні групи, допускати членів інвентаризаційної комісії на об`єкт оренди та надавати достовірну і в повному обсязі інформацію, а також настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повернення (передача) майна здійснюється в такому порядку: орендодавець приймає рішення про згоду на передачу орендованого цілісного майнового комплексу уповноваженому органу управління шляхом видання відповідного наказу та повідомляє про це уповноважений орган управління.
		Відповідач зауважив, що оскаржуваним наказом Регіональне відділення не приймало рішення про передачу ЦМК «Ізмаїльський винзавод» органу управління, а лише надало згоду на передачу майна ЦМК «Ізмаїльський винзавод». Таке рішення прийнято Згідно пункту 11 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847.
		26.04.2022 Регіональним відділенням на адресу ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» було направлено лист № 11-06-00947 про необхідність надання документів за переліком, визначеним у Дорученні № Д4/3, а саме: зведеного акту, протоколу розподілу вартості, акту оцінки, передавального та розподільчого балансу у тому числі на виконання п.7 Порядку № 158 - за наслідками дії, проведених членами Комісії 09.02.2022 підготувати пропозицій інвентаризаційної комісії щодо врегулювання встановлених різниць , що повинно відбутися у 5-денний термін після подання всіх інвентаризаційних описів ПРАТ Ізмаїльський винзавод. Жодної відповіді на вказаний Лист до Регіонального відділення не надходило.
		Також відповідач вважає актом індивідуальної дії Наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.07.2022 р. № 530 про надання згоди на передачу майна ЦМК «Ізмаїльський винзавод» уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України.
		Вказує, що Наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.07.2022 р. № 530 про передачу майна ЦМК «Ізмаїльський винзавод» уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України":
		1) встановлює не загальні правила поведінки, а конкретний припис, а саме "Надати згоду на передачу майна цілісного майнового комплексу «Ізмаїльський винзавод» орендованого за договором оренди №2098409104 від 15.11.2000 ";
		2) звернений до окремого індивіда чи окремої юридичної особи - а саме передати майно уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України;
		3) застосовано одноразово, оскільки після видання Наказу № 530 було надано згоду на передачу майна;
		4) Після реалізації Наказу №530, шляхом повідомлення уповноваженого органу управління, такий Наказ вичерпав свою дію.
		Звертає увагу, що оскарження такого наказу не є належним та ефективним способом захисту права, оскільки його наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
		Відповідач підкреслив, що оскільки позивач є учасником (суб`єктом) конкретних правовідносин щодо надання згоди на передачу цілісного майнового комплексу, так як оскаржуваний наказ стосується не Приватного акціонерного товариства як юридичної особи, а прийнятий в частині згоди на передачу державного майна у вигляді цілісного майнового комплексу, то такий наказ не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення з цим господарським позовом.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
		Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		У наведеній правовій нормі йдеться про преюдиційність, що у процесуальному праві означає обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів обставини, які вже були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, або вироком у будь-якій іншій справі.
		У постанові КГС ВС від 26.11.2019р. по справі №922/643/19 міститься висновок, згідно з яким преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. 
		Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні рішення) не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду  на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було ю не лише недоцільним, але й неприпустимим з точку зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019р. по справі №910/6356/19). 
		Отже, суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказуванню обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставини встановлені судом рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11.12.2019р. у справі №320/4938/17).
		Так, у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1704/21 за позовом Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" про стягнення 5 619 352,36 грн.
		У рішенні від 21.10.2021 по справі № 916/1704/21, яке набрало законної сили 27.01.2022, господарський суд встановив наступні обставини.
		15.11.2000 між Регіональним відділенням (орендодавець) та ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" (орендар), організаційно - правову форму та назву якого змінено на ПАТ "Ізмаїльський виноробний завод", було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Ізмаїльський винзавод", згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Ізмаїльський винзавод", склад і вартість його визначені згідно з Актом оцінки, затвердженим наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 30.10.2000 р. № 957. Об`єкт оренди розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44 та філії без юридичного статусу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, смт Суворово, вул. Лиманська, 18 та Одеська область, Ренійський район, с. Плавні.
		Зазначене у даному договорі державне майно було передано орендареві від орендодавця за актом прийому-передачі від 15.11.2000 р.
		21.04.2004 між Регіональним відділенням (орендодавець) та ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" (орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди від 15.11.2000 р. цілісного майнового комплексу "Ізмаїльський винзавод" зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою від 29.04.2002 р., згідно з п. 1.1 якої орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу "Ізмаїльський винзавод", юридична адреса: 68640, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, смт Суворово, вул. Лиманська, 18 (Підприємство), склад і вартість якого визначені відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу "Ізмаїльський винзавод", затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 16.04.2004 р. № 277 та протоколу від 15.04.2004 р. про затвердження результатів інвентаризації (станом на 31.03.2004 р.), враховуючи висновки постійно діючої комісії з питань аналізу складу державного майна цілісних майнових комплексів державних підприємств виноробної промисловості, переданих в оренду. Об`єкт оренди розташований за адресою: 68640, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, смт Суворово, вул. Лиманська, 18.
		Зазначене у даній додатковій угоді державне майно було передано орендареві від орендодавця за актом прийому-передачі від 21.04.2021 р.
		03.12.2007 між Регіональним відділенням (орендодавець) та ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" (орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 15.11.2000 р. цілісного майнового комплексу "Ізмаїльський винзавод" зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами від 29.04.2002 р. та 21.04.2004 р., яким викладено преамбулу та розділи 1-14 договору оренди від 15.11.2000 р. цілісного майнового комплексу "Ізмаїльський винзавод" із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами від 29.04.2002 р. та від 21.04.2004 р., в новій редакції.
		Відповідно до п. 1.1. даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу "Ізмаїльський винзавод", юридична адреса: 68640, Одеська обл., Їзмаїльський р-он, смт Суворово, вул. Лиманська, 18 (Підприємство), склад і вартість якого визначені відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу "Ізмаїльський винзавод", затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 16.04.2004 р. № 277 та протоколу від 15.04.2004 р. про затвердження результатів інвентаризації (станом на 31.03.2004 р.). Об`єкт оренди розташований за адресами: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44; Одеська області, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 54, Одеська область, Ренійський район, с. Плавні; Одеська область, Ізмаїльський район, смт Суворово, вул. Лиманська, 18.
		Пунктом 2.1 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, вказаний в цьому договорі та Акту приймання-передачі вказаного майна.
		Умовами п. 2.4 договору визначено, що Підприємство повертається орендодавцю згідно діючого законодавства на момент припинення договору оренди. Підприємство вважається повернутим орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
		Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір діє з моменту його підписання до 01.11.2020 р. включно.
		Відповідно до п. 10.9 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, який був передбачений цими змінами за умови погодження Міністерства Аграрної політики України.
		Пунктом 10.10 договору встановлено, що чинність цього договору оренди припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
		Зазначене у даному договорі державне майно було передано орендареві від орендодавця за актом прийому-передачі від 03.12.2007 р.
		Листом від 01.10.2020 № 11-06-04398 Регіональне відділення з посиланням на вимоги абзацу 6 частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, повідомило ПАТ "Ізмаїльський виноробний завод" про те, що у зв`язку з наявністю в останнього заборгованості з орендної плати більше трьох місяців йому відмовлено у продовженні договору оренди цілісного майнового комплексу "Ізмаїльський винзавод" від 15.11.2000 р.
		Щодо укладення договору оренди цілісного майнового комплексу "Ізмаїльський винзавод" від 15.11.2000 р. позивач та відповідач не заперечували.
		Слід зазначити, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.
		Так предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання протиправним та скасування Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.07.2022 № 530 про передану майна ЦМК «Ізмаїльський винзавод» уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України.
		Згідно з оскаржуваним у даній справі Наказом, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вирішило надати згоду на передачу майна цілісного майнового комплексу «Ізмаїльський винзавод», орендованого за договором оренди №2098409104 від 15.11.2000 цілісного майнового комплексу «Ізмаїльський винзавод» (зі змінами), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду дсроісавиого майна України по Одеській та Миколаївській областях - код СДРПОУ 43015722, 65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15) та Приватним акціонерним товариством «Ізмаїльський виноробний завод» (код ЄДРПОУ 00412033, 65048, Одеська обл., Ізмаїльський район, смт Суворово, Лиманська, 18), уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945, 01133. м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9).
		Як вказав відповідач, та як вбачається із самого оскаржуваного Наказу, останній прийнято згідно пункту 11 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847, згідно з яким у разі надіслання орендарю письмового повідомлення про непродовження або розірвання договору оренди та неможливості проведення інвентаризації і відповідно оцінки майна у зв`язку з ненаданням орендарем представників до складу інвентаризаційної комісії, відмовою утворювати робочі інвентаризаційні групи, допускати членів інвентаризаційної комісії на об`єкт оренди та надавати достовірну і в повному обсязі інформацію, а також настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повернення (передача) майна здійснюється в такому порядку: орендодавець приймає рішення про згоду на передачу орендованого цілісного майнового комплексу уповноваженому органу управління шляхом видання відповідного наказу та повідомляє про це уповноважений орган управління; уповноважений орган управління, у тому числі визначений Кабінетом Міністрів України, визначає державне підприємство, у повне господарське відання якого буде передано цілісний майновий комплекс, що повертається з оренди; орендодавець та уповноважений орган управління приймають рішення про передачу орендованого цілісного майнового комплексу зазначеному органу управління шляхом видання наказу, якщо інше не визначено Кабінетом Міністрів України; уповноважений орган управління видає наказ щодо приймання зазначеним державним підприємством у повне господарське відання цілісного майнового комплексу, що повертається з оренди, та проведення державним підприємством інвентаризації самостійно протягом трьох місяців після прийняття ним майна на баланс; на виконання наказу уповноваженого органу управління державне підприємство здійснює комплекс заходів щодо: приймання цілісного майнового комплексу у повне господарське відання; прийняття майна на баланс за даними останньої інвентаризації майна; здійснення інвентаризації майна протягом трьох місяців після прийняття його на баланс.
		Слід зазначити, що сторонами не заперечувалося закінчення строку договору оренди 01.11.2020, тому надалі орендар (позивач) зобов`язаний був повернути державне майно із оренди.
		Водночас суд зауважує, що питання процедури повернення об`єкта оренди за договором оренди цілісного майнового комплексу "Ізмаїльський винзавод" від 15.11.2000 р. та пов`язані з цим питанням обставини судом не досліджується в рамках даної справи. У даній справі, на переконання суду, в першу чергу слід здійснити аналіз впливу оскаржуваного Наказу від 26.07.2022 № 530 на права та законні інтереси позивача.
		У судовому засіданні, яке відбулося 14.11.2022, представник позивача, обґрунтовуючи яким саме чином оскаржуваний Наказ порушує права Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод", посилаючись на Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затверджений Наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847, вказав, що даним Порядком передбачена ціла низка процедур, які орендар та орендодавець мають здійснити сумісно, зокрема: інвентаризація, оцінка майна, підписання відповідних документів за результатами інвентаризації тощо. Водночас оскаржуваний Наказ було видано без урахування передбачених Порядком процедур, на підставі п. 11 Порядку, який заснований на форс-мажорних обставинах. На думку представника позивача, оскаржуваний Наказ дає змогу передати майно в управління поза межами всіх передбачених Порядком процедур, зокрема, процедури оцінки майна, на яку особливо звернув увагу, так як пояснив, що за період довготривалої оренди позивачем були здійснені невід`ємні поліпшення майна, придбано обладнання тощо. Посилаючись на Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні», вважає, що були відсутні форс-мажорні обставини, про які йде мова в Наказі. На переконання представника позивача, без дотримання всіх передбачених Порядком процедур порушуються права позивача, як орендаря цілісного майнового комплексу.
		Додатково представник зазначив, що передання в управління об`єкта оренди (цілісного майнового комплексу) без повернення належного позивачу майна є грубим порушенням прав останнього. Надання згоди відповідача на передачу об`єкта оренди представник назвав початковим етапом подальшої передачі такого об`єкта в господарське управління іншої особи, після чого є можливість недопущення позивача до орендованого майна.
		Суд зазначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку.
		Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
		У відповідності до ч. 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		При розгляді справи представник позивача вказував, що права позивача порушені прийняттям оскаржуваного Наказу саме через недотримання процедур, які надають змогу розмежувати безпосередньо орендоване майно та майно, яке належить лише позивачу, як то невід`ємні поліпшення майна, придбане обладнання тощо. Однак, доказів, які б свідчили про наявність такого майна серед майна орендованого цілісного майнового комплексу до матеріалів справи не додано. 
		Також варто зазначити, що згідно з пунктом 11 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847, прийняття рішення про згоду на передачу орендованого цілісного майнового комплексу уповноваженому органу управління шляхом видання відповідного наказу є одним із етапів повернення майна. В подальшому за умовами цього пункту уповноважений орган управління визначає державне підприємство, у повне господарське відання якого буде передано цілісний майновий комплекс, що повертається з оренди. Після цього орендодавець та уповноважений орган управління приймають рішення про передачу орендованого цілісного майнового комплексу зазначеному органу управління шляхом видання наказу, якщо інше не визначено Кабінетом Міністрів України. І насамкінець уповноважений орган управління видає наказ щодо приймання зазначеним державним підприємством у повне господарське відання цілісного майнового комплексу, що повертається з оренди, та проведення державним підприємством інвентаризації самостійно протягом трьох місяців після прийняття ним майна на баланс.
		Таким чином, на думку суду, оскарження наказу про згоду на передачу орендованого цілісного майнового комплексу уповноваженому органу управління не порушує прав позивача та є передчасним, оскільки рішення про безпосередньо передачу орендованого цілісного майнового комплексу станом на даний час не було прийнято.
		До того ж, суд зауважує, що судовий захист не може бути здійснено на майбутнє, що спростовує доводи заявника стосовно можливості виникнення порушення його прав та законних інтересів внаслідок дій відповідачів у майбутньому в якості обґрунтування підстав позову.
		Верховним Судом неодноразово, зокрема, у постановах від 13.05.2021 по справі № 910/6393/20, від 08.06.2021 по справі № 910/11203/20, від 08.09.2021 по справі № 913/690/20, від 21.12.2021 по справі № 917/713/19, від 23.12.2021 по справі № 924/1351/20 (924/620/20) вказано, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Такої ж позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
		За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання протиправним та скасування Наказу є необґрунтованими та безпідставними, а отже задоволенню не підлягають.
		Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.94 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
		У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
		При цьому, визначаючи обсяг дослідження доводів учасників судового процесу, судом враховано позицію Верховного Суду, яку викладено у постанові від 08.06.2021 по справі № 910/11203/20, стосовно того, що відсутність порушення прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, вказує на відсутність необхідності надавати оцінку законності оскаржуваного наказу.
		У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, за приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" (68640, Одеська обл., Ізмаїльський район, смт Суворове, вул. Лиманська, 18; код ЄДРПОУ 00412033) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; код ЄДРПОУ 43015722) про визнання протиправним та скасування наказу  відмовити.
		 
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 12 грудня 2022 р. Повний текст рішення складено та підписано 21 грудня 2022 р.
		 
		 
		Суддя Р.В. Волков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...