Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 318/2413/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2022.
Дата набрання законної сили: 07.12.2022
Номер судового провадження: 61-19027ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                     
		Іменем України
		 
		07 грудня 2022 року
		місто Київ
		 
		справа № 318/2413/21
		провадження № 61-19027св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Ступак О. В., 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану в її інтересах ОСОБА_4 , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
		У грудні 2021 року ОСОБА_4 , в інтересах немічної матері - ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
		Ухвалою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області 
		від 08 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_1 , визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , оскаржив його в апеляційному порядку.
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 08 листопада 2021 року, повернуто заявнику.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до частини першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України). ОСОБА_4 не надав доказів на підтвердження представництва інтересів ОСОБА_1 в суді, що відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 367 ЦПК України є підставою для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
		Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
		У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана в її інтересах ОСОБА_4 , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, в якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції помилково керувався вимогами статті 59 ЦПК України, оскільки він не є законним представником ОСОБА_1 та не врахував, що відповідно до частини другої статті 172 СК України та статті 56 ЦПК України він має право без спеціальних повноважень захищати права немічної матері - ОСОБА_1 , а тому дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах ОСОБА_4 , та витребувано матеріали справи.
		Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції у лютому 2022 року.
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , подана в її інтересах 
		ОСОБА_4 ,підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до частини першої та другої статті 172 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
		У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі № 318/623/19 (провадження № 61-12933сво21) зазначено, що норма частини другої статті 172 СК України щодо права дочки, сина захищати своїх батьків без спеціальних на те повноважень є спеціальною процесуальною нормою, яка змістовно відрізняється від офіційно-функціонального представництва (статті 56, 57 ЦПК України). Норма частини другої статті 172 СК України врегульовує сімейні відносини з притаманним їм особисто-довірчим характером, які за своїм змістом та суб`єктним складом дещо подібні до процесуальних відносин законного представництва (стаття 59 ЦПК України), але не тотожні. Так, стаття 59 ЦПК України містить перелік осіб, які виступають у процесі законними представниками, їх перелік не є вичерпним, проте вичерпним є перелік осіб, яких можуть представляти законні представники і до цього переліку не входять непрацездатні, немічні батьки, які потребують захисту дітей. 
		Верховний Суд виходить з того, що хоча непрацездатні, немічні батьки de jure не позбавлені цивільної процесуальної дієздатності, але de facto вони не здатні особисто здійснювати цивільні процесуальні права і виконувати цивільні процесуальні обов`язки в силу обставин перебування у стані непрацездатності чи немічності. При цьому такий стан батьків підлягає доказуванню у кожному конкретному випадку звернення до суду на підставі частини другої статті 172 СК України. 
		При цьому при застосуванні норми статті 172 СК України слід виходити з позиції верховенства права та справедливості.
		В Україні проголошено і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України, частина перша статті 10 ЦПК України), який є основоположною засадою захисту прав і свобод людини. Верховенство права - це панування права в суспільстві. А дотримання справедливості є загальною засадою цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Як зазначається у Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
		У зв`язку з викладеним правовідносини, в яких реалізується право звернення повнолітніх дочки, сина за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків на підставі частини другої статті 172 СК України слід кваліфікувати як особливий вид представництва (представництво sui generis), який має особливий склад суб`єктів, зміст та підстави виникнення.
		Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_4 вказував на те, що він діє в інтересах немічної матері, та представляє її інтереси на підставі частини другої статті 172 СК України, надавши докази, які на його переконання, підтверджують зазначені обставини. 
		Суд апеляційної інстанції, посилаючись на вимоги статей 60, 62 ЦПК України щодо надання документів на підтвердження повноважень представника, не урахував, що інститут процесуального представництва не є тотожним/подібним положенням частини другої статті 172 СК України щодо права повнолітніх дітей захищати своїх непрацездатних, немічних батьків без спеціальних на те повноважень,не дослідив та не надав оцінки наданим ОСОБА_4 доказам, якими він обґрунтовував немічний стан матері, а отже, дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
		Узагальнюючи наведене, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої в її інтересах ОСОБА_4 , про те, що ухвала Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		Зважаючи на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали про повернення апеляційної скарги, наявні підстави для задоволення вимог касаційної скарги  ОСОБА_1 , поданої в її інтересах ОСОБА_4 , про скасування оскаржуваного судового рішення, з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду їх судом, який ухвалить остаточне рішення по суті вирішення спору. 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах ОСОБА_4 , задовольнити.
		Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                    О. В. Ступак
		Судді:                                                                                     І. Ю. Гулейков 
		А. С. Олійник
		Г. І. Усик 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...