Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/2060/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2022.
Дата набрання законної сили: 14.12.2022
Номер судового провадження: 61-9685ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		14 грудня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 754/2060/17
		провадження № 61-9685св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку письмового  провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва в складі судді Саламон О. Б. від                 23 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Вербової І. М., Нежури В. А. від 07 вересня  2022 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до                ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що з 03 серпня 2022 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . У період даного шлюбу у них народилося двоє дітей -  син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька -                ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, сімейне життя між  сторонами не склалося, у зв`язку із чим просила суд ухвалити рішення про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 . Зазначала, що за спільні кошти подружжя було придбано квартиру АДРЕСА_1 та два автомобілі, які зареєстровані на відповідача, а саме автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, та автомобіль марки «Volkswagen» модель «Caddi Combi», 2007 року випуску. Також внаслідок спільних трудових та грошових витрат подружжя здійснено невід`ємні поліпшення в будинку АДРЕСА_2 , що належить на праві власності відповідачу, унаслідок чого вартість нерухомості істотно збільшилася.  За викладених обставин, просила визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя та в порядку поділу  спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску. Просила визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Volkswagen» модель «Caddi Combi», 2007 року випуску, та на поліпшення, здійснені в житловому будинку АДРЕСА_2 та припинити її право власності на вказане майно.
		Судові рішення, ухвалені по справі
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя задоволено частково. Шлюб, зареєстрований 03 серпня 2002 року Літківською сільською радою Броварського району Київської області, між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 розірвано. Визнано автомобіль марки  «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та невід`ємні поліпшення проведені в квартирі № 1 будинку, що належить на праві власності ОСОБА_2 , за АДРЕСА_2 , які внаслідок спільних трудових та грошових затрат позивача і відповідача до збільшення вартості даного майна, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_2 . Поділено спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_2 наступним чином: визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на автомобіль марки  «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Припинено за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на невід`ємні поліпшення № 1 будинку, що належить на праві власності ОСОБА_2 , за № 65-А в с. Погреби Броварського району Київської області, які внаслідок спільних трудових та грошових затрат позивача і відповідача призвели до збільшення вартості даного майна. У порядку поділу спільного майна подружжя залишено у власності ОСОБА_2 невід`ємні поліпшення, проведені в квартирі № 1 будинку, що належить на праві власності ОСОБА_2 АДРЕСА_2 , які внаслідок спільних трудових та грошових затрат позивача та відповідача призвели до збільшення вартості даного майна, припинивши право власності ОСОБА_2 на автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Вирішено питання про судові витрати. У решті вимог відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року в частині вирішення позовних вимог щодо поділу автомобіля марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, та невід`ємних поліпшень, проведених в квартирі АДРЕСА_4 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 судових витрат скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення. Визнано спільним сумісним майном подружжя автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . У порядку поділу майна подружжя визнано за сторонами право власності по Ѕ частині автомобіля марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Визнано спільним сумісним майном подружжя квартиру № 1 , яка становить 4/5 частин будинку АДРЕСА_5 , загальною площею 185,9 кв.м., житловою площею 99,1 кв.м. У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/20 частин будинку АДРЕСА_5 . В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 9/20 частин будинку АДРЕСА_5 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 219 грн. Вирішено питання про судові витрати. У решті вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 04 лютого 2020 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року в частині поділу спільного сумісного майна подружжя в натурі та у частині вирішення судових витрат - скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд звернув увагу на те, що для правильного вирішення спору необхідно з`ясувати вартість частини будинку до та після його перебудови та можливість поділу в натурі 4/5 частин будинку по АДРЕСА_5 .
		У частині розірвання шлюбу та відмови в задоволенні позову про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу автомобіля марки «Volkswagen» модель «Caddi Combi», 2007 року випуску та квартири АДРЕСА_1 , рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржувалися, тому судом касаційної інстанції в цій частині не переглядалися.
		Позивачка відповідно до частини четвертої статті 49 ЦПК України звернулась до суду із заявою про зміну предмета позову, в якій просила визнати 4/5 частин будинку спільною сумісною власністю та поділити в натурі, визнавши право власності по 2/5 частин будинку за кожним з подружжя.
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 листопада                     2021 року позов ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Визнано спільним сумісним майном подружжя автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину  автомобіля марки Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля марки Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Визнано спільним сумісним майном подружжя 4/5 частин будинку АДРЕСА_5 , які складають приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, 1-14 загальною площею 185,9 кв.м., жилою площею 99,1 кв.м. У порядку  поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/5 частин будинку АДРЕСА_5 , які складають приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, 1-14 загальною площею 185,9 кв.м., жилою площею 99,1 кв.м. У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/5 частин будинку АДРЕСА_5 , які складають приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, 1-14 загальною площею 185,9 кв.м., жилою площею 99,1 кв.м. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти вимог відмовлено.
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав, що встановлена  судом вартість спірної частини житлового будинку до та після його перебудови, яка тривала у період часу з 03 серпня 2002 року до                      01 січня 2017 року, свідчить про те, що спірне майно, а саме належна відповідачу на праві спільної часткової власності частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 -а істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат сторін, а тому може бути визнана судом об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Також суд дійшов висновку, що автомобіль марки Daewoo» модель «Nexia»,                               2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 придбаний сторонами в період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, який підлягає поділу між ними.
		Оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо розподілу вищезазначеного спільного майна, виходячи з положень статті 70 СК України щодо рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, суд вважав за можливе провести поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за кожним з подружжя право на рівні частки спірного майна.
		Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року залишено без змін.
		Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив про те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи, в результаті чого ухвали законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		У жовтні 2022 року ОСОБА_2 , через свого адвоката Шокурова Ю. Л., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		Підставою касаційного оскарження  заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 14 вересня 2021 року в справі № 909/243/18, від 12 червня 2019 року в справі № 916/542/18, від                01 серпня 2019 року в справі № 916/1743/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
		У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що спірне майно правильно визнано судами спільним майном подружжя та розділено в натурі у повній відповідності до частини першої статті 62, статті 71 СК України.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою  Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано цивільну справу № 754/2060/17 з Деснянського районного суду м. Києва.
		Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що 03 серпня 2002 року сторони по справі зареєстрували шлюб.
		ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 19 грудня 2003 року на праві власності належало 9/20 частин житлового будинку на АДРЕСА_5 , житловою площею цієї частини будинку 19,9 кв.м.
		Після добудови (перебудови) частини будинку згідно зі свідоцтва про право власності від 18 серпня 2010 року ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності належить 4/5 частин будинку на АДРЕСА_5 .
		Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від                      10 серпня 2010 року ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності володіє частиною будинку АДРЕСА_5 . 
		Згідно висновку експерта № 8836, складеного Незалежним інститутом експертиз, за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи та оціночної будівельної експертизи, в результаті виконаних будівельних робіт в житловому будинку АДРЕСА_5 за період часу з 03 серпня 2002 року по 01 січня 2017 року проведено його реконструкцію.
		Ринкова вартість невід`ємних поліпшень, що були проведені в буд. АДРЕСА_5 на дату проведення оцінки становить: в межах кв. 1 - 2 128 059 грн; в межах квартири 2 - не визначалось.
		Згідно звіту про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_5 06 липня 2020 року, ринкова вартість частини житлового будинку площею 185,9 кв.м. з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 -а станом на дату оцінки становить 1 808 330 грн без урахування ПДВ.
		Згідно звіту про ретроспективну оцінку майна, складеного 01 липня                     2020 року ТОВ «Експерт нерухомості-2015», ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 98,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , станом на дату ретроспективної оцінки - 19 грудня 2003 року (9/20 частин) становила 104 881 грн без урахування ПДВ.
		15 травня 2007 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на автомобіль марки Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
		Згідно звіту № 6743 від 08 лютого 2018 року про визначення ринкової вартості КТЗ (автомобіля) марки Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , ринкова вартість вказаного транспортного засобу на момент проведення оцінки становить 59 534,47 грн.
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня                      2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою,        третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Тож статус об`єкта права спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття) Лише факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому ману статусу об`єкта спільної сумісної власності подружжя.
		У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
		У справі, що переглядається суди встановили, що вартість спірного житлового будинку до та після перебудови, яка тривала у період перебування сторін у шлюбі, свідчить про те, що спірне майно, а саме належна відповідачу на праві спільної часткової власності частина (4/5) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , істотно збільшилася у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат сторін, а тому може бути визнана судом об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зроблено висновки, що за змістом статті 62 СК України «втручання у право власності може бути обґрунтованим та дотримано балансу інтересів подружжя у разі наявності у сукупності двох факторів: істотність збільшення вартості майна; таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
		Як трудові затрати потрібно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
		Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
		Істотність має визначальне значення, оскільки потрібно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденції загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті. 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат другого з подружжя.
		Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
		За загальною практикою, мають враховувати капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості».
		У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, надав оцінку поданим учасникам справи доказам та зробив обґрунтований висновок про те, що належна ОСОБА_2 4/5 частина будинку АДРЕСА_5 після проведення реконструкції внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя здобула поліпшення, яке призвело до істотного збільшення вартості майна, що не спростовано відповідачем.
		Разом із тим, місцевий суд, з врахування пред`явленого позову про визнання права власності на частку, дійшов помилкового висновку про необхідність зазначення в резолютивній частині судового рішення конкретних приміщень, з яких складається належна сторонам на праві спільної часткової власності частка (4/5).
		Спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів та єдністю об`єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
		Таким чином зазначення в резолютивній частині судового рішення приміщень, з яких складається належна сторонам на праві часткової сумісної власності частка, є зайвим та таким, що виходить за межи пред`явленого позову.
		За таких підстав рішення місцевого суду підлягає зміні, шляхом виключення з резолютивної його частини посилання на конкретні приміщення, які складають 4/5 частин будинку АДРЕСА_5 .
		Відповідно до частин першої, другої і четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		Оскільки місцевий суд дійшов правильного по суті висновку щодо наявності підстав для визнання 4/5 частин спірного будинку спільним сумісним майном подружжя, та ураховуючи викладене, рішення місцевого суду слід змінити, виключивши з його резолютивної частини посилання на конкретні приміщення, які складають 4/5 частин будинку АДРЕСА_5 .
		Щодо поділу автомобіля «Daewoo» модель «Nexia»
		Суд установив, що автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску є спільною сумісною власністю сторін, та перебуває у користуванні позивачки ОСОБА_2 .
		Звертаючись до суду з позовом позивачка ОСОБА_2 просила визнати право власності на вказаний автомобіль за нею. Питання про компенсацію вартості частки автомобіля сторонами у справі не ставилося.
		Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
		У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 в частині поділу спірного автомобіля, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що оскільки сторони не погодили порядок поділу автомобіля марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року, а частки в цьому об`єкті права спільної сумісної власності подружжя є рівними, вимог про присудження одному із подружжя компенсації за належну у майні частку позивачем не заявлено, у зв`язку з чим суд вірно визнав за кожним із подружжя по 1/2 частці у праві власності на зазначений автомобіль без його реального поділу.
		Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судом судами попередніх інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.
		Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
		Оскаржувані судові рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частиною першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Змінити резолютивну частину рішення Деснянського районного суду                         м. Києва від 23 листопада 2021 року, яке залишене постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня  2022 року, у редакції цієї постанови.
		У решті вимог судові рішення залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:С. Ю. Бурлаков   А. Ю. Зайцев   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...