Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 535/2922/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2022. Зареєстровано: 24.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2022.
Дата набрання законної сили: 24.01.2023
Номер судового провадження: 1-кп/535/368/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000003129

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 535/2922/22
		Провадження № 1-кп/535/368/22 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 грудня 2022 року     смт Котельва
		 
		Котелевський районний суд Полтавської області у складі: 
		головуючого  судді          ОСОБА_1 , 
		за участі:
		секретаря судового засідання     ОСОБА_2 , 
		прокурора              ОСОБА_3 ,
		обвинувачених              ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		захисників             ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		перекладача             ОСОБА_12 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2022 за №22022220000003129 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , РФ, громадянина РФ, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України,
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Покровськ Орджонікідзевського району, Республіка Саха (Якутія), РФ, громадянина РФ, мешканця АДРЕСА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України,
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Танюшівка Новопсковського району Луганської області, громадянина РФ, мешканця АДРЕСА_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України,
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Уссурійськ Приморського краю, РФ, громадянина РФ, мешканця АДРЕСА_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховного Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна с суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
		Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
		Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до вимог ч.ч. 1 і 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 3 липня 1954 року, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
		Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 даної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Згідно зі ст. 13 вказаної Конвенції, положення частини II цієї Конвенції щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.
		Згідно зі ст.ст. 27, 29 вказаної Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі.
		До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ. Сторона конфлікту, під владою якої с особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		Відповідно до ст.ст. 31-33 вказаної Конвенції забороняється, зокрема: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються.
		Згідно з вимогами ст. 147 Конвенції серйозні порушення, охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, захоплення полонених.
		Відповідно до преамбули Додаткового протоколу від 8 червня 1977 року до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1), положення даних конвенцій та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.
		Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 вказаного Протоколу цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. 3 метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм.
		Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 75 зазначеного Протоколу заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема катування всіх видів - фізичні чи психічні, тілесні покарання, знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		Статтею 1 Декларації про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, затвердженого Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1975 №3452 (далі - Декларації) визначено, що катування означає будь-яку дію, за допомогою якої людині навмисно заподіюється сильний біль або страждання, фізичне чи розумове, з боку офіційної особи або за її підбурюванням з метою отримання від неї або від третьої особи інформації або зізнань, покарання її за дії, які вона скоїла або в скоєнні яких підозрюється, або залякування її або інших осіб. У це тлумачення не включаються біль або страждання, які виникають лише через законне позбавлення волі, з огляду на стан, властивий цьому або внаслідок цього, в тій мірі, наскільки це сумісно з Мінімальними стандартними правилами поводження з ув`язненими.
		Крім цього, статтею 2 Декларації визначено, що будь-яка дія, що представляє собою тортури або інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність види поводження і покарання, є образою людської гідності і повинно бути засуджене як порушення цілей Статуту Організації Об`єднаних Націй та порушення прав людини і основних свобод, проголошених у Загальній декларації прав людини.
		Статтею 3 вищевказаного міжнародно-правового акту визначено, що жодна держава не може дозволяти або терпимо ставитися до катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання. Виняткові обставини, такі, як стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням для тортур або інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.
		3 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів у рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування и захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
		Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР», у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацію Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII.
		3 метою повномасштабного військового вторгнення, починаючи з 2021 року по лютий 2022 року на території РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованій території України сконцентрувались значні сили ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм іррегулярні угруповання.
		У подальшому, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось нанесенням ракетно-артилерійськіх ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.
		Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 "Про агресію проти України", п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Наслідки агресії Російської Федерації проти України", п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" (Україна проти РФ) та ін.)".
		У період з 5 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи ЗС та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права.
		Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі та поранення тисячі цивільних осіб, у тому числі жінок і дітей, знищення та пошкодження тисяч цивільних об`єктів.
		24.02.2022 територія Ізюмського району Харківської області була окупована збройними формуваннями РФ до складу яких, крім інших, входили 16 окрема бригада Головного управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації (далі - ГУ ГШ ЗС РФ) та приватна військова компанія « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (далі - ПВК « ІНФОРМАЦІЯ_5 »).
		Керівництво військовослужбовцями НОМЕР_1 окремої бригади спеціального призначення ІНФОРМАЦІЯ_6 та учасниками ПВК « ІНФОРМАЦІЯ_5 », які дислокувались на території смт Борова Ізюмського району Харківської області здійснював невстановлений військовослужбовець ЗС РФ з позивним « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження).
		Не пізніше 01.09.2022 (точних дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено) учасник ПВК «Редут» громадянин РФ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в смт Борова Ізюмського району Харківської області отримав наказ від невстановленого військовослужбовця ЗС РФ з позивним «Амур» (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) на встановлення місця знаходження та доставлення для допиту до вищевказаного військовослужбовця ЗС РФ цивільних мешканців смт Борова, які у складі сил оборони для забезпечення національної безпеки України, з метою відновлення і підтримання правопорядку на території тимчасово окупованих районів Донецької і Луганської областей здійснювали комплекс активних заходів з використанням зброї та військової техніки, спрямованих на подолання збройної агресії Російської Федерації, а також збройного опору учасників терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР», та які були звільнені з військової служби.
		Так, в учасників ПВК «Редут» громадян РФ ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та військовослужбовців НОМЕР_1 окремої бригади спеціального призначення ГУ ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , під час виконання вищезазначеного наказу, виник кримінальний протиправний намір, направлений на порушення законів та звичаїв війни.
		Так, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , діючи за вказівками і завданнями невстановленого військовослужбовця ЗС РФ з позивним « ОСОБА_14 » (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи злочинний умисел, направлений на здійснення жорстокого поводження з цивільним населенням смт Борова, а саме з окремими мешканцями, які у складі сил оборони для забезпечення національної безпеки України, з метою відновлення і підтримання правопорядку на території тимчасово окупованих районів Донецької і Луганської областей здійснювали комплекс активних заходів з використанням зброї та військової техніки, спрямованих на подолання збройної агресії Російської Федерації, а також збройного опору учасників терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР», та які були звільнені з військової служби.
		3 метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, 01.09.2022, близько 15 год. 00 хв., прибули до приміщення Борівського відділення поліції Ізюмського відділу поліції ГУ НП в Харківській області (Харківська область, Ізюмський район, смт Борова, пров. Майстрів, 1), де виявили громадянина України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (точні дані приховано у зв`язку із застосуванням заходів безпеки), після чого встановили його особу, а також факт прийняття ним участі у проведенні АТО на території тимчасово окупованих районів Донецької і Луганської областей.
		За результатом вказаних дій, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на жорстоке поводження з цивільним населенням, в частині незаконного утримання цивільного населення та катування з метою отримання від ОСОБА_15 необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом потерпілого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, здійснили незаконне затримання потерпілого ОСОБА_15 , та впевнившись, що потерпілий на даний час не є військовослужбовцем ЗСУ, а також інших збройних формувань України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, здійснюючи психологічний тиск позбавили ОСОБА_15 свободи пересування шляхом одягнення пластмасових стяжок на руки та мішка на голову, після чого помістили його в кузов автомобіля типу «джип-пікап» білого кольору з надписом на дверях «Севастополь» та привезли на територію бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_9 », що знаходиться в с. Новоплатонівка Борівської ОТТ Харківської області, чим здійснили порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.
		01.09.2022,точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, в частині незаконного утримання цивільного населення та катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону під час перебування на зазначеній базі відпочинку, помістили ОСОБА_15 в завчасно підготовлену земляну яму (заглиблення у землі глибиною близько 3 метри, шириною та довжиною близько 3 метри), де утримували його проти власної волі в умовах відсутності достатньої кількості продуктів харчування та води.
		У подальшому, в період часу з 02.09.2022 по 03.09.2022 (більш точно часу в ході досудового розслідування не встановлено) під час перебування на території вказаної бази відпочинку невстановлений військовослужбовець ЗС РФ з позивним « ОСОБА_14 » (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) із застосуванням психологічного тиску провів опитування ОСОБА_15 з метою отримання відомостей про інших осіб з числа місцевих мешканців смт Борова, які приймали участь у проведенні АТО.
		Після цього, 03.09.2022 (більш точно часу в ході досудового розслідування не встановлено), під час перебування на території вказаної бази відпочинку, невстановлені органом досудового розслідування особи з числа військовослужбовців РФ, які продовжили обмежувати свободу пересування ОСОБА_15 , надягнули останньому пластмасові стяжки на руки та мішок на голову, після чого помістили в кузов невстановленого автомобіля чорного кольору типу «джип-пікап» та вивезли на місцевість, що розташована поблизу Борівської центральної районної лікарні ( АДРЕСА_8 ), де його відпустили.
		Також, 02.09.2022, близько 15 год. 00 хв., перебуваючи на території смт Борова Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , діючи спільно та за вказівками і завданнями невстановленого військовослужбовця ЗС РФ з позивним « ОСОБА_14 » (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, прибули до помешкання громадянина України ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що знаходиться в смт Борова Ізюмського району Харківської області (точні дані приховано у зв`язку із застосуванням заходів безпеки).
		Після прибуття до вказаного місця зазначені особи вступили у діалог з ОСОБА_16 , після чого встановили його особу, а також факт прийняття ним участі у проведенні АТО на території тимчасово окупованих районів Донецької і Луганської областей.
		За результатом вказаних дій, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на жорстоке поводження з цивільним населенням, в частині незаконного утримання цивільного населення та катування з метою отримання від ОСОБА_16 необхідних свідчень, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, користуючись беззахисним станом потерпілого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, здійснили незаконне затримання потерпілого ОСОБА_16 , та впевнившись, що потерпілий на даний час не є військовослужбовцем ЗСУ, а також інших збройних формувань України, здійснюючи психологічний тиск позбавили ОСОБА_16 свободи пересування шляхом одягнення пластмасових стяжок на руки та мішка на голову, після чого помістили його в кузов автомобіля типу «джип-пікап» білого кольору з написом на дверях «Севастополь» та привезли на територію бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_9 », що знаходиться в с. Новоплатонівка Борівської ОТГ Харківської області, чим здійснили порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 02.09.2022 (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону під час перебування на зазначеній базі відпочинку, помістили ОСОБА_16 в завчасно підготовлену земляну яму (заглиблення у землі глибиною приблизно 3 метри, шириною та довжиною приблизно 3 метри), де утримували його проти власної волі в умовах відсутності достатньої кількості продуктів харчування та води.
		У подальшому, 03.09.2022 (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), з метою залякування ОСОБА_16 пригнічення його волі, вчинення насильства над психологічним станом потерпілого, військовослужбовець ЗС РФ з позивним «Амур» (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), із застосуванням психологічного тиску, демонструючи ніж перед потерпілим, погрожував відрізати пальці ОСОБА_16 , чим завдав потерпілому моральних страждань, та після чого здійснив «допит» з метою отримання відомостей про інших осіб з числа місцевих мешканців смт Борова, які приймали участь у проведенні АТО.
		Далі, цього ж дня, 03.09.2022 (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), під час перебування на території вказаної бази відпочинку, невстановлені органом досудового розслідування особи з числа військовослужбовців РФ, які продовжили обмежувати свободу пересування ОСОБА_16 надягнули йому пластмасові стяжки на руки та мішок на голову, після чого помістили в кузов невстановленого автомобіля чорного кольору типу «джип-пікап» та вивезли на місцевість, що розташована поблизу приміщення військкомату ( АДРЕСА_8 ), де його відпустили.
		Також, 04.09.2022, приблизно о 06 год. 30 хв., перебуваючи на території смт Борова Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , діючи спільно та за вказівками і завданнями невстановленого військовослужбовця ЗС РФ з позивним «Амур» (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, прибули до помешкання громадянина України ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що знаходиться в смт Борова Ізюмського району Харківської області (точні дані приховано у зв`язку із застосуванням заходів безпеки). Після прибуття до вказаного місця зазначені особи вступили у діалог з ОСОБА_17 , після чого встановили його особу.
		За результатом вказаних дій, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на жорстоке поводження з цивільним населенням, в частині незаконного утримання цивільного населення та катування з метою отримання від ОСОБА_17 необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом потерпілого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, здійснили незаконне затримання потерпілого ОСОБА_17 та впевнившись, що потерпілий на даний час не є військовослужбовцем ЗСУ, а також інших збройних формувань України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, здійснюючи психологічний тиск позбавили ОСОБА_17 свободи пересування шляхом одягнення пластмасових стяжок на руки та мішка на голову, після чого помістили його в кузов автомобіля типу «джип-пікап» білого кольору з надписом на дверях «Севастополь» та привезли на територію бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_9 », що знаходиться в с. Новоплатонівка Борівської ОТГ Харківської області, чим здійснили порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст.147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 04.09.2022, (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) під час перебування на зазначеній базі відпочинку, та з метою отримання інформації, щодо осіб з числа мешканців смт Борова, які приймали участь в проведенні АТО, вказані особи спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_17 шляхом неодноразового нанесення молотком ударів по кінцівкам, а також здійснювали психічний тиск, чим вчинили жорстоке поводження з полоненим та заподіяли потерпілому сильний фізичний біль та страждання.
		Після чого, 04.09.2022 точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, в частині незаконного утримання цивільного населення та катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону під час перебування на зазначеній базі відпочинку, помістили ОСОБА_17 у завчасно підготовлену земляну яму (заглиблення у землі глибиною близько 3 метри, шириною та довжиною близько 3 метри), де утримували його проти власної волі в умовах відсутності достатньої кількості продуктів харчування та води.
		Крім того, вказані особи перебуваючи на території бази відпочинку «Світло шахтаря», в період з вечора 04.09.2022 по ранок 05.09.2022 повторно здійснювали нанесення ударів молотком по кінцівках, а також здійснювали психічний тиск та вчинили жорстоке поводження з полоненим та заподіяли потерпілому сильний фізичний біль та страждання.
		У подальшому 05.09.2022, під час перебування на території вказаної бази відпочинку невстановлений військовослужбовець ЗС РФ з позивним « ОСОБА_14 » (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), із застосуванням психологічного тиску провів допит ОСОБА_17 з метою отримання відомостей про інших осіб з числа місцевих мешканців смт Борова, які приймали участь у проведенні АТО.
		Далі, цього ж дня 05.09.2022, (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) під час перебування на території вказаної бази відпочинку, невстановлені органом досудового розслідування особи з числа військовослужбовців РФ, які продовжили обмежувати свободу пересування ОСОБА_17 , надягнули йому пластмасові стяжки на руки та мішок на голову, після чого помістили в кузов невстановленого автомобіля чорного кольору типу «джип-пікап» та вивезли на місцевість, що розташована на вул. Миру в смт Борова, де його відпустили.
		На підставі викладеного, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , обвинувачуються у жорстокому поводженні з цивільним населенням та порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, здійсненому за попередньо змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
		Допитані у судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , свою винуватість у пред`явленому кожному з них обвинуваченні визнали повністю, підтвердивши вище встановлені судом обставини вчинення злочину.
		Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 пояснив що він є учасником ПВК «Редут», яка дислокувалась на території смт Борова Ізюмського району Харківської області разом з військовослужбовцями НОМЕР_1 окремої бригади спеціального призначення ГУ ГШ ЗС РФ, керівництво якими здійснював військовослужбовець ЗС РФ з позивним « ІНФОРМАЦІЯ_7 », від якого він не пізніше 01.09.2022, перебуваючи в смт Борова Ізюмського району Харківської області, отримав наказ на встановлення місця знаходження та доставлення для допиту до нього цивільних мешканців смт Борова, які були колишніми учасниками антитерористичної операції на території тимчасово окупованих районів Донецької і Луганської областей та які були звільнені з військової служби.
		Діючи за вказівками і завданнями військовослужбовця ЗС РФ з позивним « ОСОБА_14 » реалізуючи свій умисел, разом з учасником ПВК «Редут» ОСОБА_5 , та військовослужбовцями НОМЕР_1 окремої бригади спеціального призначення ІНФОРМАЦІЯ_6 РФ ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які всі є громадянами РФ, 01.09.2022, близько 15 год. 00 хв., прибули до приміщення Борівського відділення поліції Ізюмського відділу поліції ГУНП в Харківській області, де виявили громадянина України ОСОБА_15 , після чого встановили його особу, а також факт прийняття ним участі у проведенні АТО на території тимчасово окупованих районів Донецької і Луганської областей. Усвідомлюючи, що вони вчиняють жорстоке поводження з цивільним населенням, в частині незаконного утримання та катування з метою отримання від ОСОБА_15 необхідних свідчень, користуючись беззахисним станом потерпілого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, затримали потерпілого ОСОБА_15 , хоча й переконалися, що потерпілий на даний час не є військовослужбовцем ЗСУ, а також інших збройних формувань України, вони разом надягли на ОСОБА_15 пластмасові стяжки на руки та мішок на голову, після чого помістили його в кузов автомобіля з надписом на дверях «Севастополь» та привезли на територію бази відпочинку «Світло шахтаря», та помістили ОСОБА_15 в завчасно підготовлену земляну яму, де утримували його проти власної волі. Пізніше, в період часу з 02.09.2022 по 03.09.2022, на цій же базі відпочинку військовослужбовець ЗС РФ з позивним «Амур» , здійснюючи психологічний тиск провів опитування ОСОБА_15 з метою отримання відомостей про інших осіб з числа місцевих мешканців смт Борова, які приймали участь у проведенні АТО. Після цього, 03.09.2022, ОСОБА_15 надягнули пластмасові стяжки на руки та мішок на голову, вивезли на автомобілі й відпустили поблизу Борівської центральної районної лікарні.
		Також ОСОБА_4 пояснив, що 02.09.2022, близько 15 год. 00 хв., перебуваючи на території смт Борова Ізюмського району Харківської області, він разом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою між собою, продовжуючи реалізацію свого умислу, прибули до помешкання громадянина України ОСОБА_16 , що знаходиться в смт Борова Ізюмського району Харківської області, встановивши, що він був колишнім учасником АТО і що на даний час не є військовослужбовцем ЗСУ чи інших збройних формувань України, з метою отримання від нього необхідних свідчень, користуючись беззахисним станом, незаконно його затримали та позбавили ОСОБА_16 свободи пересування шляхом одягнення пластмасових стяжок на руки та мішка на голову, після чого помістили його в кузов автомобіля та привезли на територію бази відпочинку «Світло шахтаря» й помістили в завчасно підготовлену земляну яму, де утримували його проти власної волі. Йому відомо, що у подальшому, 03.09.2022 військовослужбовець ЗС РФ з позивним « ОСОБА_14 », допитуючи потерпілого, погрожував відрізати пальці ОСОБА_16 з метою отримання відомостей про інших осіб з числа місцевих мешканців смт Борова, які приймали участь у проведенні АТО. Після чого, цього ж дня, надягнувши йому пластмасові стяжки на руки та мішок на голову, на автомобілі вивезли на місцевість, що розташована поблизу приміщення військкомату в смт Борова, де його відпустили.
		Також ОСОБА_4 пояснив, що 04.09.2022, близько 06 год. 30 хв., перебуваючи на території смт Борова Ізюмського району Харківської області, діючи спільно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за вказівками і завданнями військовослужбовця ЗС РФ з позивним «Амур», продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, прибули до помешкання громадянина України ОСОБА_17 , що знаходиться в смт Борова Ізюмського району Харківської області, встановили його особу і незаконного утримуючи його з метою отримання від ОСОБА_17 необхідних свідчень, користуючись беззахисним станом потерпілого, здійснюючи психологічний тиск позбавили ОСОБА_17 свободи пересування шляхом одягнення пластмасових стяжок на руки та мішка на голову, після чого помістили його в кузов автомобіля та привезли на територію бази відпочинку «Світло шахтаря», під час перебування на якій 04.09.2022 спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_17 шляхом неодноразового нанесення молотком ударів по кінцівкам, а також здійснювали психічний тиск з метою отримання інформації, щодо осіб з числа мешканців смт Борова, які приймали участь в проведенні АТО, після чого помістили його у завчасно підготовлену земляну яму, де утримували його проти власної волі. Крім того, в період з вечора 04.09.2022 по ранок 05.09.2022 повторно здійснювали нанесення ударів молотком по кінцівках ОСОБА_17 та здійснювали психічний тиск на нього, після цього його допит проводив військовослужбовець ЗС РФ з позивним « ОСОБА_14 », й цього ж дня ОСОБА_17 надягли пластмасові стяжки на руки та мішок на голову, після чого помістили в кузов автомобіля та вивезли на місцевість, що розташована на АДРЕСА_8 , де його відпустили.
		Аналогічні покази під час судового розгляду були надані обвинуваченим ОСОБА_5 , який є учасником ПВК «Редут», та обвинуваченими ОСОБА_6 й ОСОБА_7 , які є військовослужбовцями НОМЕР_1 окремої бригади спеціального призначення ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		Показання обвинувачених не суперечать один одному, є логічними і послідовними.
		Крім того, обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , пояснили суду, що про незаконність своїх дій знають, у скоєному щиро розкаюються.
		Враховуючи, що учасники судового провадження, визнали недоцільним дослідження доказів стосовно обставин вчинення злочину, які ніким не оспорюються, при цьому судом з`ясовано, що обвинувачені та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз`яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку,  суд розглянув кримінальне провадження за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись дослідженням обставин провадження допитом обвинувачених.
		Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у висунутому йому обвинуваченні суд вважає доведеною та кваліфікує його дії: за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, як жорстоке поводження з цивільним населенням та порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, здійсненому за попередньою змовою групою осіб.
		Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у висунутому йому обвинуваченні та кваліфікує його дії: за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, як жорстоке поводження з цивільним населенням та порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, здійсненому за попередньою змовою групою осіб.
		Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у висунутому йому обвинуваченні та кваліфікує його дії: за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, як жорстоке поводження з цивільним населенням та порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, здійсненому за попередньою змовою групою осіб.
		Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у висунутому йому обвинуваченні та кваліфікує його дії: за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, як жорстоке поводження з цивільним населенням та порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, здійсненому за попередньою змовою групою осіб.
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину, дані про його особу, який є працездатним, раніше не судимою особою, зі слів обвинуваченого є одруженим та має одну неповнолітню дитину. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №288 від 01.12.2022 року ОСОБА_4 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідають правопорушення, ОСОБА_4 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнногостану.
		На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, особу винного, ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за кримінальне правопорушення в межах санкції статті за яким визнав його винуватим, у виді позбавлення волі. Таке покарання в даному випадку є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень, призначеним відповідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України. З урахуванням встановлених обставин, характеру вчиненого кримінального правопорушення суд не вбачає підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України.
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_5 вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину, дані про його особу, який є працездатним, раніше не судимою особою, зі слів обвинуваченого є вдівцем та має одну неповнолітню дитину. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №287 від 01.12.2022 року ОСОБА_5 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідають правопорушення, ОСОБА_5 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнногостану.
		На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, особу винного, ставлення ОСОБА_5 до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за кримінальне правопорушення в межах санкції статті за яким визнав його винуватим, у виді позбавлення волі. Таке покарання в даному випадку є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень, призначеним відповідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України. З урахуванням встановлених обставин, характеру вчиненого кримінального правопорушення суд не вбачає підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України.
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_6 вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину, дані про його особу, який є працездатним, раніше не судимою особою, зі слів обвинуваченого є одруженим та має одну неповнолітню дитину. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №286 від 01.12.2022 року ОСОБА_6 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідають правопорушення, ОСОБА_6 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнногостану.
		На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, особу винного, ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за кримінальне правопорушення в межах санкції статті за яким визнав його винуватим, у виді позбавлення волі. Таке покарання в даному випадку є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень, призначеним відповідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України. З урахуванням встановлених обставин, характеру вчиненого кримінального правопорушення суд не вбачає підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України. 
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_7 вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину, дані про його особу, який є працездатним, раніше не судимою особою на території України, зі слів обвинуваченого не одруженого та неповнолітніх дітей не має. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №285 від 01.12.2022 року ОСОБА_7 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідають правопорушення, ОСОБА_7 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнногостану.
		На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, особу винного, ставлення ОСОБА_7 до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за кримінальне правопорушення в межах санкції статті за яким визнав його винуватим, у виді позбавлення волі. Таке покарання в даному випадку є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень, призначеним відповідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України. З урахуванням встановлених обставин, характеру вчиненого кримінального правопорушення суд не вбачає підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України.
		Процесуальні витрати у справі відсутні, цивільний позов не заявлено.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України. 
		Щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ухвалами слідчих суддів Київського районного суду м. Харкова від 24.10.2022 року обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, строк дії яких продовжений ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 13.12.2022 без визначення застави. Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, з метою виконання вироку та запобіганню спробам обвинувачених ухилитися від суду, обвинуваченим слід залишити обрані щодо кожного з них запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою до набранням вироком законної сили.
		Згідно з ч.4 ст.174 КПК Україниз набранням вироком законної сили слід скасувати арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Київського районного суду м. Харкова від 28.10.2022 року.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.
		ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.
		ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.
		ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.
		Зарахувати строк досудового тримання під вартою та початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 24.10.2022 року.
		Зарахувати строк досудового тримання під вартою та початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 24.10.2022 року.
		Зарахувати строк досудового тримання під вартою та початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 24.10.2022 року.
		Зарахувати строк досудового тримання під вартою та початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 24.10.2022 року.
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишити обраний запобіжний захід  тримання під вартою.
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 залишити обраний запобіжний захід  тримання під вартою.
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишити обраний запобіжний захід  тримання під вартою.
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 залишити обраний запобіжний захід  тримання під вартою.
		Речові докази:мобільний телефон марки «Хiaomi» модель «Redmi Note 9» IMEI 1 НОМЕР_2 , IMEI 2 - НОМЕР_3 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Мегафон» з номером НОМЕР_4 , сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Теле 2» з номером НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «Huawei» модель «Honor 8» IMEI 1 - НОМЕР_6 ,IMEI 2 - НОМЕР_7 , з сім-карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_8 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів слідчого відділу УСБУ в Харківській області (м. Харків, вул. Мироносицька, 2), зберігати в матеріалах кримінального провадження №22022220000003129.
		Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, вжиті ухвалами слідчих суддів Київського районного суду м. Харкова від 28.10.2022 року.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченими, які перебувають під вартою  у той же строк з моменту вручення їм копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...