Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/7404/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності; Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2022. Зареєстровано: 24.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2022.
Дата набрання законної сили: 19.12.2022
Номер судового провадження: 1-кп/991/60/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017000000004969

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 991/7404/21
		Номер провадження 1-кп/991/60/21
		 
		УХВАЛА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 грудня 2022 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                         ОСОБА_2 ,
		                                                                ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                 ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого                                         ОСОБА_6 ,
		його захисника                                        адвоката ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                                         ОСОБА_8 ,
		його захисника                                        адвоката ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого                                         ОСОБА_10 ,
		його захисників                                        адвокатів ОСОБА_11 ,
		                                                                ОСОБА_12 ,
		обвинуваченого                                         ОСОБА_13 ,
		його захисників                                        адвокатів ОСОБА_14 ,
		                                                                ОСОБА_15 ,
		обвинуваченого                                         ОСОБА_16 ,
		його захисників                                        адвокатів ОСОБА_17 ,
		                                                                ОСОБА_18 ,
		                                                                ОСОБА_19 ,
		                                                                ОСОБА_20 ,
		обвинуваченого                                         ОСОБА_21 ,
		його захисника                                        адвоката ОСОБА_22 ,
		представника потерпілого -
		Головного управління
		Національної гвардії України                         ОСОБА_23 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , захисників обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , захисників обвинуваченого ОСОБА_16 - адвокатів ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , про закриття кримінального провадження у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000004969 від 11 грудня 2017 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_24 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Прип`ять Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,
		ОСОБА_25 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Севастополі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,
		ОСОБА_26 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,
		ОСОБА_27 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , та проживає за адресою: АДРЕСА_7 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,
		ОСОБА_28 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Розкошівка Лисянського району Черкаської області, та проживає за адресою: АДРЕСА_8 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369 КК України,
		ОСОБА_29 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Львові, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України,
		ОСОБА_30 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у місті В`язники Володимирської області Російської Федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 , та проживає за адресою: АДРЕСА_11 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,
		В С Т А Н О В И В :
		 
		І. Історія провадження
		 
		1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
		1.2. Клопотання адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_11 
		 
		07 грудня 2021 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження (т. 2, а.с. 149-153).
		18 липня 2022 року у підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 також заявив клопотання про закриття кримінального провадження (т. 4, а.с. 229).
		Доводи, наведені у клопотаннях адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , є аналогічними та полягають у незаконності, на їх думку, продовження у цьому кримінальному провадженні строку досудового розслідування. Як зазначили захисники, 03 липня та 26 серпня 2019 року керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_31 виніс постанови про продовження строку досудового розслідування до 4-х та 6-ти місяців, відповідно.
		Водночас, за твердженням адвокатів, на момент ухвалення зазначених рішень прокурора ст. 294 КПК України діяла у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яка передбачала продовження строку досудового розслідування виключно слідчим суддею. Натомість ст. 296-297 КПК України, які передбачали порядок продовження строку досудового розслідування прокурором, були виключені з тексту Кодексу.
		На переконання адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчився 15 липня 2019 року, а тому наявні підстави для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		1.3. Клопотання адвоката ОСОБА_12 .
		 
		1.3.1. 18 липня 2022 року у підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 також заявила клопотання про закриття кримінального провадження (т. 4, а.с. 230-237).
		Згідно з внесеними змінами досудове розслідування, на думку адвоката ОСОБА_12 , мало бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке відбулося 14 травня 2019 року, тобто 14 липня 2019 року.
		Крім того, захисник зауважила, що навіть за умов продовження строку досудового розслідування слідчим суддею, а не прокурором, такий строк все одно закінчився б 14 травня 2020 року. Пояснюючи свою думку, захисник зазначила, що 08 травня 2020 року сторона обвинувачення повідомила ОСОБА_10 про завершення досудового розслідування та про надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Однак, детектив вказав час можливого доступу до цих матеріалів з 18 травня 2020 року, тобто поза межами строку досудового розслідування.
		Викладені обставини, на думку захисника ОСОБА_12 , є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		1.3.2. 09 серпня 2022 року у підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_12 заявила друге клопотання про закриття кримінального провадження, уточнивши попереднє та зазначивши додаткові підстави для ухвалення судом такого рішення (т. 5, а.с. 197).
		Вона вважала, що період часу з 08 до 18 травня 2020 року не є строком ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, оскільки детектив забезпечив реальний доступ до матеріалів лише з 18 травня 2020 року і фактично сторона захисту розпочала ознайомлення саме цього дня.
		Також адвокат зазначила, що відомості про кримінальні правопорушення за ст. 191, 209, 358, 368, 369 КК України, які зазначені в обвинувальному акті, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 21 та 24 квітня 2020 року. Згодом зазначені кримінальні провадження були об`єднані з первинним кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР 11 грудня 2017 року за № 42017000000004969, проте його фабула не стосується обставин, зазначених в обвинувальному акті.
		Враховуючи, що відомості щодо цих кримінальних проваджень були зареєстровані після набрання чинності змінами до КПК України, внесеними Законом № 2147-VIII, на думку адвоката ОСОБА_12 , наявні підстави для застосування до об`єднаного кримінального провадження нової редакції відповідних положень кримінального процесуального закону, які регулюють строки досудового розслідування та передбачають, зокрема, їх продовження на строк понад 3 місяці слідчим суддею, а не прокурором.
		Адвокат ОСОБА_12 наголошувала, що з огляду на визначення детективом дати початку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування поза межами строку досудового розслідування цей строк закінчився 14 травня 2020 року, а тому звернення до суду з обвинувальним актом відбулося поза межами строку досудового розслідування, що є підставою для закриття кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		1.3.3. Крім того, 09 серпня 2022 року у підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_12 надала суду процесуальний документ з назвою «правова позиція», у якому зазначила, що норми Прикінцевих положень Закону № 2147-VIII не узгоджуються з положеннями ст. 5 КПК України, які передбачають обов`язковість застосування норм, чинних на момент початку виконання процесуальної дії або прийняття рішення (т. 5, а.с. 233-236).
		За таких обставин, застосування до різних кримінальних проваджень різних редакцій норм КПК України, якими врегульовано інститут строку досудового розслідування, породжує нерівність їх сторін.
		Адвокат ОСОБА_12 звернула увагу на практику Верховного Суду, згідно з якою до кримінального провадження було застосовано норми Закону № 2147-VIII, попри те, що воно було об`єднане з кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР до набрання чинності змінами до КПК України.
		1.3.4. 19 грудня 2022 року захисник ОСОБА_12 заявила третє клопотання про закриття кримінального провадження, в якому висловила думку про неможливість судового розгляду кримінального провадження, оскільки підозрювані не набули статусу обвинувачених, що також є підставою для його закриття на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Адвокат звернула увагу на висновок Верховного Суду, викладений в ухвалі від 12 травня 2021 року у справі № 243/14924/19, відповідно до якого положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України можуть бути застосовані до тієї частини об`єднаного кримінального провадження, яка була внесена до ЄРДР після 16 березня 2018 року.
		Крім того, захисник послалася на ухвалу Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 725/5513/19, у якій надано пріоритет нормі, яка міститься у ч. 1 ст. 5 КПК України, над нормами Закону № 2147-VIII.
		Адвокат ОСОБА_12 наголосила на тому, що відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, були внесені до ЄРДР 24 квітня 2020 року, про що свідчить рапорт прокурора та повідомлення про початок досудового розслідування, тобто після 16 березня 2018 року.
		1.4. Клопотання адвокатів ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 
		 
		18 липня 2022 року у підготовчому судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_16 - адвокати ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 заявили спільне клопотання про закриття кримінального провадження (т. 4, а.с. 218-228).
		В обґрунтування свого клопотання захисники зазначили, що загальний строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні склав 29 місяців 18 днів (з 14 травня 2019 року до 02 листопада 2021 року), тобто перевищив визначений ст. 219 КПК України максимальний строк.
		Також, на думку адвокатів, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України завершення досудового розслідування пов`язане з прийняттям процесуального рішення у вигляді обвинувального акта, а тому повідомлення про завершення досудового розслідування до моменту складання обвинувального акта є юридично нікчемним, позаяк сповіщає учасника кримінального провадження про юридичний факт, якого в дійсності не відбулося.
		З огляду на викладене, повідомлення про завершення досудового розслідування, яке було вручене стороні захисту 11 травня 2020 року, на думку захисників, не було його фактичним та юридичним завершенням, оскільки обвинувальний акт було складено 02 листопада 2021 року. Викладене, за твердженням адвокатів, свідчить про те, що з дня повідомлення про підозру ОСОБА_16 до дня складання обвинувального акта минуло понад 29 місяців, що перевищує граничний строк досудового розслідування, а відтак є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		ІІ. Позиція учасників судового засідання
		 
		2.1. Позиція сторони захисту
		 
		2.1.1. Захисник обвинуваченого ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_20 підтримав подане ним клопотання із зазначених у ньому мотивів та зазначив, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчився 15 травня 2020 року.
		На думку захисника, час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування має рахуватися не з моменту повідомлення про завершення досудового розслідування, а з моменту фактичного надання матеріалів досудового розслідування стороні захисту, а саме - з 18 травня 2020 року, про що було зазначено у самому повідомленні.
		2.1.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 також підтримав подане ним клопотання та наголосив на тому, що сторона обвинувачення здійснювала слідчі дії після повідомлення про завершення досудового розслідування, а саме - зверталася до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, а тому, на думку адвоката, у цей період строк досудового розслідування продовжував свій перебіг.
		2.1.3. Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 підтримала подані нею клопотання із зазначених у них мотивів та наголосила на тому, що мають застосовуватися процесуальні норми, які ставлять обвинувачених у більш сприятливе становище.
		Крім того, захисник підкреслила, що фабула кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42017000000004969, не пов`язана з обставинами, висвітленими в обвинувальному акті. Відомості про вказані обставини були внесені до ЄРДР у 2020 році, про що свідчать пп. 1024-1029 та 1059-1060 розділу І реєстру матеріалів досудового розслідування (далі - реєстр) та відповідні витяги з ЄРДР, а тому на них мають поширюватися норми КПК України в редакції Закону № 2147-VIII.
		Також адвокат ОСОБА_12 послалася на правовий висновок ОП ККС Верховного Суду, викладений у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 753/12578/19, відповідно до якого продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в межах повноважень, визначених положеннями Законів № 2147-VIII і № 2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 15 березня 2018 року і які були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.
		2.1.4. Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 підтримав подане ним клопотання із зазначених у ньому мотивів.
		2.1.5. Захисник обвинуваченого ОСОБА_32 - адвокат ОСОБА_33 підтримав клопотання про закриття кримінального провадження інших захисників та зазначив, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні почав свій перебіг з моменту затримання ОСОБА_32 , тобто з 14 травня 2019 року, про що наявні відомості у п. 376 розділу І реєстру. А тому, на думку захисника, цей строк мав би закінчитися через 12 місяців, а саме 14 травня 2020 року.
		08 травня 2020 року стороні захисту та потерпілому було оголошено про завершення досудового розслідування, про що свідчать пп. 1114-1125 розділу І реєстру. Станом на той день, як зазначив захисник, до закінчення строку досудового розслідування залишалося 6 днів.
		Адвокат ОСОБА_33 підкреслив, що протягом 11-20 жовтня 2021 року всім підозрюваним були вручені повістки про виклик на 02 листопада 2021 року, про що свідчать пп. 189-208 розділу ІІІ реєстру. Зокрема, сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_32 завершила ознайомлення з матеріалами досудового розслідування 12 жовтня 2021 року і цього ж дня йому та його захиснику - адвокату ОСОБА_33 були вручені повістки про виклик на 02 листопада 2021 року (пп. 195-196 розділу ІІІ реєстру). Інші обвинувачені, як зазначив адвокат ОСОБА_33 , завершили ознайомлення у період з 11 до 20 жовтня 2021 року. Ухвалою слідчого судді від 23 липня 2021 року стороні захисту було встановлено строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 01 листопада 2021 року (п. 480 розділу ІІ реєстру), втім, зазначена ухвала, за твердженням захисника, не впливає на перебіг строку досудового розслідування, оскільки фактичне ознайомлення завершилось раніше.
		Попри те, що на момент завершення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а саме 20 жовтня 2021 року, залишалося 6 днів, обвинувальний акт було скеровано до суду лише 02 листопада 2021 року, тобто 13 днів потому.
		Строк досудового розслідування, на думку адвоката ОСОБА_33 , закінчився 26 жовтня 2021 року, а тому обвинувальний акт був надісланий до суду поза межами строку досудового розслідування, що є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		2.1.6. Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_14 підтримав подані клопотання та повідомив, що намагався отримати доступ до матеріалів досудового розслідування одразу ж після отримання повідомлення про завершення досудового розслідування, втім в усній формі детектив відмовив йому в ознайомленні, пославшись на неготовність справи.
		2.1.7. Захисник обвинуваченого ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_18 заявив, що займає нейтральну позицію щодо поданих клопотань, та звернув увагу на пп. 187-188 розділу ІІІ реєстру, у яких містяться відомості про проведення процесуальних дій вже після повідомлення про завершення досудового розслідування - 05 та 31 травня 2021 року.
		2.1.8. Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримав подані клопотання та наголосив на тому, що під час ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування проводилися процесуальні дії, а саме: детектив звертався до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, а також про арешт майна, слідчий суддя розглядав такі клопотання, після чого безпосередньо здійснювався тимчасовий доступ до речей і документів та виконувалася ухвала слідчого судді про арешт майна. Дні здійснення зазначених процесуальних дій, на думку захисника, мають враховуватися у строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
		2.1.9. Обвинувачені ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , адвокати ОСОБА_34 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 підтримали клопотання про закриття кримінального провадження.
		2.1.10. Захисники, які заявили клопотання, підтримали також клопотання, подані іншими захисниками.
		2.2. Позиція сторони обвинувачення
		 
		2.2.1. Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотань про закриття кримінального провадження та наголошував на тому, що сторона захисту не надала доказів на підтвердження наведених нею доводів, а тому суд має керуватися виключно наданими суду матеріалами, зокрема, реєстром.
		Як зазначив прокурор, строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні розпочав свій перебіг 14 травня 2019 року, у подальшому був продовжений до 12 місяців, а 08 травня 2020 року досудове розслідування було завершене.
		2.2.2. Прокурор наголосив на важливості розмежування понять «завершення» та «закінчення» досудового розслідування у практиці Верховного Суду, зокрема у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 344/6630/17, за якою завершення пов`язується з відкриттям матеріалів досудового розслідування стороні захисту та наданням доступу до них, а закінчення - з направленням обвинувального акта до суду.
		Викладене, на думку прокурора, свідчить про безпідставність доводів сторони захисту про проведення процесуальних дій після повідомлення про завершення строку досудового розслідування, оскільки кримінальний процесуальний закон не обмежує сторону обвинувачення у здійсненні процесуальних дій під час ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, цей факт може мати своїм наслідком лише вплив на допустимість доказів та має оцінюватися судом у нарадчій кімнаті і не стосується обчислення строку досудового розслідування.
		2.2.3. Прокурор підкреслював, що положення кримінального процесуального закону щодо неврахування строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування станом на час такого ознайомлення були чинними, та посилався на ухвалу слідчого судді, якою було встановлено строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 01 листопада 2021 року, а сторона захисту, за твердженням прокурора, не надала доказів, що ознайомлення відбулося раніше цього дня.
		2.2.4. Також прокурор заперечив факт обмеження сторони захисту в ознайомленні з матеріалами досудового розслідування з боку детектива, що, на його думку, підтверджується ухвалою про встановлення стороні захисту строку ознайомлення. Під час розгляду цього питання слідчим суддею не було встановлено, що стороні захисту чинились перешкоди в реалізації права на ознайомлення. Повідомлення про завершення досудового розслідування, на переконання прокурора, не містить жодних заборон на реалізацію стороною захисту цього права.
		2.2.5. Прокурор зазначив, що кримінальне провадження було внесене до ЄРДР 15 грудня 2017 року, а тому подальші зміни до КПК України щодо порядку продовження строку досудового розслідування не мають застосовуватися до цього кримінального провадження. Чинне на той час законодавство передбачало право прокурора ухвалювати рішення про продовження строку досудового розслідування.
		За таких обставин, на думку прокурора, звернення до суду з обвинувальним актом у цьому кримінальному провадженні відбулося у межах строку досудового розслідування, а тому підстави для задоволення клопотань сторони захисту відсутні.
		2.2.6. Також прокурор акцентував увагу на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 24 жовтня 2022 року у справі № 216/4805/20, за яким строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
		2.2.7. Представник потерпілого - Головного управління Національної гвардії України ОСОБА_23 просив вирішити клопотання на розсуд суду.
		ІІІ. Мотиви суду
		 
		3.1. Заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, дослідивши клопотання та матеріали, надані сторонами кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
		3.2. Обставини, встановлені судом
		 
		11 грудня 2017 року відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000004969 (т. 5, а.с. 223).
		14 травня 2019 року ОСОБА_16 , ОСОБА_10 було повідомлено про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення (пп. 379, 381 розділу І реєстру).
		Постановами прокурора було продовжено строк досудового розслідування:
		- 03 липня 2019 року до 4 місяців (п. 201 розділу ІІ реєстру);
		- 26 серпня 2019 року до 6 місяців (п. 233 розділу ІІ реєстру);
		- 04 листопада 2019 року до 9 місяців (п. 288 розділу ІІ реєстру);
		- 05 лютого 2020 року до 12 місяців (п. 330 розділу ІІ реєстру).
		08 травня 2020 року стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (пп. 1114-1125 розділу І реєстру). У повідомленні, яке було направлено підозрюваному ОСОБА_10 та його захиснику - адвокату ОСОБА_11 , детектив зазначив: «Ви маєте право на доступ до матеріалів досудового розслідування як особисто, так і за допомогою та в присутності Ваших захисників». Також у повідомленні було зазначено: «З метою планування порядку та часу надання матеріалів кримінального провадження № 42017000000004969 від 11.12.2017 для ознайомлення, Вам необхідно з`явитися 18 травня 2020 року в робочий час до детектива» (т. 5, а.с. 198). Повідомлення аналогічного змісту були направлені і на адресу інших підозрюваних та їх захисників (т. 5, а.с. 199-206).
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 липня 2021 року стороні захисту було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 01 листопада 2021 року (п. 480 розділу ІІ реєстру; т. 5, а.с. 208-222).
		02 листопада 2021 року обвинувальний акт був скерований до Вищого антикорупційного суду та цього ж дня отриманий судом (т. 1, а.с. 1).
		3.3. Правове регулювання
		 
		3.3.1. Колегія суддів зазначає, що правовий інститут строку досудового розслідування у 2018 році зазнав суттєвих змін у частині законодавчого регулювання його обчислення, продовження та наслідків спливу цього строку, а тому, оцінюючи доводи сторони захисту, колегія суддів має проаналізувати хронологію цих змін з метою визначення норм права, які підлягають застосуванню у цьому кримінальному провадженні.
		3.3.2. Частиною 2 ст. 294 КПК України (в редакції від 14 жовтня 2014 року) визначено, що строк досудового розслідування може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу:
		1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури;
		2) до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником;
		3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками.
		Статтею 295 КПК України (в редакції 2012 року) було визначено порядок продовження строку досудового розслідування, а статтями 296 та 297 КПК України (в редакції 2012 року) визначено порядки задоволення та відмови у задоволенні клопотань про продовження строків досудового розслідування прокурором.
		3.3.3. Законом № 2147-VIII були внесені зміни до КПК України.
		Зокрема, ч. 3 ст. 294 КПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) було встановлено, що строк досудового розслідування злочину може бути продовжений в межах строків, встановлених пп. 2 та 3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу:
		1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора;
		2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;
		3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками.
		Статтю 295 КПК України було викладено у новій редакції, яка передбачала порядок продовження строку досудового розслідування прокурором, статті 296 та 297 КПК України було виключено та доповнено Кодекс статтею 297-1, яка визначала порядок продовження строку досудового розслідування слідчим суддею.
		Також ч. 1 ст. 284 КПК України (підстави закриття кримінального провадження) було доповнено п. 10 такого змісту: «після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи».
		3.3.4. Згідно із п. 4 параграфу 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону № 2147-VIII пп. 11-27, 45 п. 7 параграфу 1 розділу 4, якими внесені зміни до кримінального процесуального закону, вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
		Враховуючи, що Закон № 2147-VIII набув чинності 15 грудня 2017 року, вказані зміни підлягають застосуванню лише до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року включно.
		3.4. Оцінка суду
		 
		3.4.1. Колегія суддів звертає увагу, що всі зазначені у пп. 1.2-1.4 цієї ухвали клопотання сторони захисту, а також доводи, висловлені захисниками в підготовчому судовому засіданні, хоча стосуються окремих аспектів обчислення строку досудового розслідування, проте зводяться до закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		3.4.2. Аналізуючи наведені у п. 3.3 цієї ухвали зміни у правовому регулюванні обчислення, продовження та наслідків спливу строку досудового розслідування, колегія суддів звертає увагу, що виключення норми з тексту закону не завжди має наслідком автоматичну втрату нею чинності на майбутнє, оскільки в окремих випадках така норма може продовжувати свою дію, зокрема тоді, коли про це прямо зазначено у законі.
		У Законі № 2147-VIII законодавець прямо визначив, що до різних кримінальних проваджень повинні застосовуватись різні порядки продовження строку досудового розслідування:
		- до кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР до 15 березня 2018 року включно, застосовуються норми, передбачені попередньою редакцією відповідних статей КПК України (редакція 2012 року зі змінами, внесеними Законом № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року);
		- до кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР починаючи з 16 березня 2018 року, застосовуються норми у редакції Закону № 2147-VIII.
		Отже, законодавець передбачив одночасну дію двох порядків обчислення строків досудового розслідування, кожен з яких передбачений відповідною редакцією норм КПК України та поширюється на окремі категорії кримінальних проваджень.
		3.4.3. Враховуючи, що це кримінальне провадження було внесене до ЄРДР 11 грудня 2017 року, до нього не застосовуються норми Закону № 2147-VIII щодо строку досудового розслідування, а отже з цього випливають наступні висновки:
		- по-перше, відсутність у тексті КПК України ст. 296 та 297, якими визначалися повноваження прокурора щодо розгляду клопотання слідчого та продовження строку досудового розслідування на момент винесення відповідних постанов, не свідчить про фактичну втрату чинності вказаними статтями стосовно цього кримінального провадження;
		- по-друге, підстава для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, передбачена п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та включена до тексту КПК України Законом № 2147-VIII, не може застосовуватися до цього кримінального провадження.
		3.5. Щодо застосування змін, внесених Законом № 2147-VIII
		 
		3.5.1. Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_12 щодо необхідності застосування до цього кримінального провадження змін, внесених Законом № 2147-VIII, колегія суддів погоджується з її позицією, що принцип правової визначеності є невід`ємним складовим елементом принципу верховенства права, оскільки дозволяє суб`єкту права передбачити наслідки своїх дій.
		Цей принцип включає в себе такі складові як непорушність і нескасовуваність набутих законних прав (vested rights), законність очікування (legitimate expectations) - право у своїх діях розраховувати на сталість наявного законодавства, а отже - незворотність закону й неможливість застосування закону, про існування якого відомо не було (non-retroactivity).
		3.5.2. Кардинальна зміна законодавчого підходу до врегулювання правового інституту строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях, у яких триває досудове розслідування, вочевидь, створила б для сторони обвинувачення перешкоди для ефективної реалізації своїх функцій та досягнення мети кримінального провадження, передбаченої ст. 2 КПК України. Адже, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні, плануючи процесуальні заходи в умовах існуючого правового режиму, сторона обвинувачення повинна мати можливість передбачити наслідки своїх дій.
		А тому збереження для кримінальних проваджень правового порядку, який існував на момент початку досудового розслідування, тобто забезпечення сталості правового регулювання, сприяє досягненню мети кримінального провадження.
		Слід зауважити, що збереження дії попередньої редакції норм кримінального процесуального закону при прийнятті нової редакції та, фактично, їх одночасна дія і поширення на окремі категорії кримінальних проваджень не є новелою сучасного кримінального процесуального законодавства. Такий підхід застосувався законодавцем під час прийняття чинного КПК України, Перехідні положення якого передбачали застосування попередньої редакції КПК України 1960 року до певних кримінальних проваджень навіть після набрання чинності Кодексом 2012 року.
		Такий підхід цілком відповідає принципу правової визначеності, адже є запорукою впевненості учасників кримінального провадження у правових наслідках своїх дій в умовах динамічних змін процесуального законодавства.
		3.5.3. Колегія суддів також вважає за необхідне акцентувати увагу на особливостях темпоральної дії процесуального закону. На відміну від кримінального матеріального закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливими для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2015 року № 5-205кс15, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 937/2480/20.
		Отже, доводи щодо необхідності застосування норм в редакції Закону № 2147-VIII, оскільки вони, на думку сторони захисту, поліпшують становище обвинувачених, є безпідставними.
		3.5.4. До того ж, колегія суддів звертає увагу, що практика Верховного Суду щодо порядку застосування норм Закону № 2147-VIII, хоча і не має сталого характеру, втім у переважній більшості констатує необхідність застосування різних правових порядків до кримінальних проваджень в залежності від моменту їх реєстрації у ЄРДР.
		До прикладу, в ухвалі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 16 лютого 2022 року у справі № 725/5513/19 суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування змін, внесених Законом № 2147-VIII, попри те, що кримінальне провадження було внесене до ЄРДР до набрання ними чинності.
		Втім, у багатьох інших рішеннях ККС ВС з аналогічних питань містяться висновки про неможливість застосування цих змін до кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР до 16 березня 2018 року (ухвала від 11 квітня 2019 року у справі № 647/1297/17, постанова від 19 травня 2022 року у справі № 722/151/20 та ін.).
		Водночас, слід зазначити, що системне тлумачення норм, які містяться у ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 6 ст. 368, ч. 2 ст. 439 КПК України, свідчить про відсутність у суду імперативного обов`язку у будь-якому випадку дотримуватися висновків Верховного Суду при застосуванні норм процесуального права. До того ж, таке дотримання у повній мірі не завжди можливе, враховуючи, наприклад, суперечливість висновків, як у згаданому вище випадку. Такі висновки мають враховуватися, проте тлумачення норм права, оцінка фактів та доводів сторін під час ухвалення рішення належить виключно до компетенції суду, який розглядає справу.
		3.5.5. Отже, аналізуючи зміни у правовому регулюванні строку досудового розслідування та особливості його застосування слід констатувати:
		- законодавець застосував конкретне, однозначне формулювання, яким чітко визначив сферу застосування цих змін та категорії кримінальних проваджень, до яких вони застосовуються;
		- таке розмежування кримінальних проваджень не порушує законності очікувань (legitimate expectations) як складову принципу правової визначеності, натомість є його втіленням та забезпечує сталість правового режиму кримінальних проваджень;
		- наведений підхід у цілому підтриманий у переважній більшості правових висновків Верховного Суду з аналогічних питань.
		3.5.6. Викладене не залишає сумнівів щодо неможливості застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України до кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР до 16 березня 2018 року, а отже і відсутність у суду повноважень щодо їх закриття у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.
		3.6. Щодо правового режиму об`єднаних кримінальних проваджень
		 
		3.6.1. Водночас, постає питання в частині застосування змін, внесених Законом № 2147-VIII, до тих кримінальних проваджень, у яких було об`єднано кримінальні провадження, внесені до ЄРДР як до, так і після 16 березня 2018 року.
		У цьому випадку кримінальні провадження з різним правовим режимом щодо строку досудового розслідування об`єднуються в одне ціле, що, вочевидь, вимагає з`ясування, який порядок має застосовуватися до об`єднаного кримінального провадження.
		3.6.2. Чинний кримінальний процесуальний закон у випадку, коли декілька кримінальних проваджень мають спільні складові елементи (кримінальні правопорушення чи особу, яка підозрюється у їх вчиненні), передбачає можливість їх об`єднання в одне кримінальне провадження (ч. 1 ст. 217 КПК України).
		У цьому випадку об`єднане кримінальне провадження процесуально стає єдиним цілісним кримінальним провадженням, яке має свій номер, дату початку, визначених слідчих та процесуальних керівників та, відповідно, свій єдиний порядок обчислення строку досудового розслідування. Законодавець не передбачив жодних процесуальних можливостей розглядати його як сукупність складових елементів, які можуть мати окремі, відмінні від об`єднаного провадження, процесуальні ознаки та реквізити.
		3.6.3. Встановлюючи винятки для застосування Закону № 2147-VIII, а саме незастосування його норм до окремої категорії кримінальних проваджень, законодавець не врегулював особливості його застосування у випадку об`єднання кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР як до, так і після 16 березня 2018 року.
		Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року № 536/2475/14-к, при тлумаченні норм права суд має застосовувати також цільове (телеологічне) тлумачення, адже воно дозволяє встановити зміст, а також мету та практичне значення існування тієї чи іншої норми у законодавстві.
		Колегія суддів виходить з мети встановлених законодавцем застережень щодо застосування норм Закону № 2147-VIII (п. 3.5.2 цієї ухвали). Ці застереження покликані забезпечити підвищення стандартів додержання прав підозрюваного шляхом запровадження судового контролю в сфері продовження строку досудового розслідування з одночасним збереженням сталості правового режиму та дотримання принципу правової визначеності.
		Об`єднання кримінальних проваджень є важливим правовим інститутом, який забезпечує можливість всебічного та повного досудового розслідування багатоепізодних чи багатосуб`єктних кримінальних правопорушень. Використання цього інституту стороною обвинувачення не може змінювати правовий режим продовження строку досудового розслідування, адже виконання вимог ст. 214 КПК України в частині реєстрації відомостей про виявлені кримінальні правопорушення у ЄРДР з наступним їх об`єднанням з первинним кримінальним провадженням не змінює ані дати початку досудового розслідування, ані інших його ознак.
		3.6.4. Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_12 в частині застосування у цьому кримінальному провадженні висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 753/12578/19, колегія суддів виходить із наведених у п. 3.5.4 норм, що регламентують загальний порядок їх застосування (врахування).
		Колегія суддів враховує ці висновки, втім не вбачає підстав для застосування аналогічного підходу у цьому кримінальному провадженні, оскільки:
		- по-перше, ці висновки фактично передбачають зміну порядку продовження строку досудового розслідування кримінальних проваджень, яка відбувається постфактум, тобто сторона обвинувачення, керуючись у своїх діях чинним на той час кримінальним процесуальним законом та суворо дотримуючись його букви, не передбачала та не могла передбачити, що згодом її дії можуть бути розцінені як незаконні, адже, як зазначала колегія суддів у пп. 3.4.2, 3.5.5 цієї ухвали, сфера застосування Закону № 2147-VIII була чітко та однозначно регламентована законодавцем;
		- по-друге, така зміна не узгоджується з такими завданнями кримінального провадження, як «захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень», а також «забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини» (ст. 2 КПК України), адже може призвести до закриття широкого кола кримінальних проваджень з причин, які не залежали ані від поведінки сторони обвинувачення, ані від фактичних обставин, ані від волі законодавця.
		Крім того, у справі №753/12578/19 Верховний Суд не вирішував питання щодо застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
		На переконання колегії суддів, кінцевою метою застережень та винятків із застосування Закону № 2147-VIII є саме забезпечення можливості досягнення завдань кримінального провадження. Як слушно зазначила суддя ККС ВС в окремій думці у згаданій справі, у практиці правозастосування склалися випадки, коли прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строків, проте слідчий суддя відмовив у його задоволенні, зазначивши, що це є компетенцією прокурора. А тому визнання постфактум відсутності такої компетенції фактично ставить будь-які дії прокурора в частині продовження строку досудового розслідування за межі закону. 
		Колегія суддів має обґрунтовані сумніви у тому, що законодавець мав на меті унеможливлення здійснення стороною обвинувачення покладених на неї функцій у певній категорії кримінальних проваджень та зведення нанівець зусиль органів досудового розслідування.
		У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 19 травня 2022 року у справі № 522/22473/15-ц, щодо можливого порушення принципу правової визначеності у разі застосування правових позицій до правовідносин, які існували за іншої судової практики. Відсутність чіткого розуміння щодо аспектів ретроспективного застосування правових висновків Верховного Суду та співвідношення такого застосування із дотриманням принципу правової визначеності було віднесено судом до категорії виключних правових проблем, у зв`язку з чим це питання було передане на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		3.6.5. Водночас, на переконання колегії суддів, такий підхід не має автоматично поширюватися на всі без виключення випадки об`єднання кримінальних проваджень, адже він не здатен у повному обсязі гарантувати захист від можливих зловживань стороною обвинувачення своїми процесуальними правами. Враховуючи, що відповідно до ст. 217 КПК України рішення про об`єднання кримінальних проваджень належить до виключних дискреційних повноважень прокурора та не підлягає оскарженню, такий підхід може давати можливість прокурору штучно змінювати правовий режим кримінального провадження, внесеного до ЄРДР після 16 березня 2018 року, шляхом його безпідставного об`єднання з іншим, внесеним раніше.
		А тому, під час визначення порядку, який має застосовуватися до об`єднаного кримінального провадження, необхідно встановлювати зв`язок кримінальних проваджень, наявність підстав для їх об`єднання та відсутність ознак штучного характеру такого об`єднання.
		3.6.6. Оцінюючи зв`язок кримінальних проваджень, які згодом були об`єднані у кримінальне провадження № 42017000000004969, а також доводи адвоката ОСОБА_12 щодо відсутності такого зв`язку, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Як убачається з витягу з ЄРДР 11 грудня 2017 року було зареєстроване первинне кримінальне провадження № 42017000000004969 з попередньою кваліфікацією ч. 5 ст. 191 КК України та фактичними обставинами щодо укладання командувачем НГУ на початку 2016 року договору з підприємством «Укрбуд Девелопмент» про передачу 50 квартир та 30 паркомісць у будинку АДРЕСА_12 та отримання натомість 65 квартир в АДРЕСА_13 у м. Київ. Різниця вартості зазначених об`єктів нерухомості склала 100 млн грн (т. 5, а.с. 223).
		09 грудня 2019 року було зареєстроване кримінальне провадження № 42019000000002540 за ч. 2 ст. 364 КК України (п. 833 розділу І реєстру).
		21 квітня 2020 року були зареєстровані наступні кримінальні провадження:
		- № 52020000000000271 за ч. 4 ст. 358 КК України (т. 5, а.с. 224);
		- № 52020000000000272 за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України (т. 5, а.с. 225);
		- № 52020000000000273 за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України (т. 5, а.с. 226);
		- № 52020000000000274 за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України (т. 5, а.с. 227);
		- № 52020000000000275 за ч. 4 ст. 369 КК України (т. 5, а.с. 228-229);
		- № 52020000000000276 за ч. 4 ст. 368 КК України (т. 5, а.с. 230), які наступного дня були об`єднані у кримінальне провадження № 52020000000000271 (т. 6, а.с. 163-167).
		24 квітня 2020 року було зареєстроване кримінальне провадження № 42020000000000784 за ч. 5 ст. 191 КК України (т. 5, а.с. 231) та об`єднане з кримінальним провадженням № 52020000000000271 (т. 6, а.с. 168-173), а згодом - з кримінальним провадженням № 42019000000002540 (т. 6, а.с. 174-179).
		Цього ж дня було зареєстроване кримінальне провадження № 52020000000000284 за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України (т. 5, а.с. 232).
		27 квітня 2020 року кримінальне провадження № 52020000000000284 було об`єднане з кримінальним провадженням № 42019000000002540 (т. 6, а.с. 180-186), а 30 квітня 2020 року з кримінальним провадженням № 42017000000004969 (т. 6, а.с. 187-198).
		3.6.7. Дослідивши фактичні обставини цих кримінальних проваджень, колегія суддів встановила, що у ЄРДР містяться відомості про первинне кримінальне провадження із загальним описом обставин, які були відомі детективу на час їх внесення.
		Відомості про наступні кримінальні провадження містять вже детальний та конкретизований опис цих та додаткових обставин, які були встановлені в ході досудового розслідування.
		Також, згідно з рапортом прокурора ОСОБА_35 від 24 квітня 2020 року, відомості про частину інших кримінальних правопорушень (внесених до ЄРДР починаючи з 24 квітня 2020 року), були виявлені саме під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004969 (т. 6, а.с. 147-148), тобто не тільки формально (внаслідок об`єднання), але й за змістом є частиною та наслідком досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004969.
		У сукупності ці відомості кореспондують обставинам вчинення кримінальних правопорушень, викладеним у обвинувальному акті.
		За таких обставин, зв`язок первинного та наступних кримінальних проваджень не викликає сумніву, адже вони стосуються одних і тих самих обставин, які пов`язані як суб`єктним складом, так і часовим проміжком. Викладене свідчить про відсутність ознак безпідставного об`єднання кримінальних проваджень з метою штучної зміни їх правового режиму.
		3.6.8. Колегія суддів не враховує посилання адвоката ОСОБА_12 на правовий висновок ККС ВС, зроблений у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 310/9496/19, оскільки в ухвалі від 22 червня 2022 року у справі № 753/12578/19 ККС ВС дійшов переконання про необхідність відступити від зазначеного висновку, а також з огляду на міркування, висловлені у п. 3.5.4 цієї ухвали.
		3.7. Висновки суду
		 
		3.7.1. Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність підстав для задоволення клопотань сторони захисту про закриття кримінального провадження.
		3.7.2. Оскільки відмова у задоволенні клопотань обумовлена відсутністю у суду повноважень закривати кримінальне провадження із зазначеної у них підстави, колегія суддів не надає оцінку наступним доводам захисників:
		- щодо моменту надання реального доступу до матеріалів досудового розслідування;
		- щодо моменту фактичного закінчення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування;
		- щодо моменту завершення досудового розслідування;
		- щодо відсутності у прокурора повноважень продовжувати строк досудового розслідування;
		- щодо здійснення процесуальних дій під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
		Зазначені доводи стосуються перебігу, продовження та обчислення строку досудового розслідування як підстави для закриття кримінального провадження, втім, не впливають і не можуть вплинути на висновок суду про відсутність повноважень щодо його закриття у зв`язку із закінченням цього строку.
		Керуючись ст. 314, 369, 372 КПК України, колегія суддів
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		У задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 , захисників обвинуваченого ОСОБА_16 - адвокатів ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження - відмовити.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                         ОСОБА_36 
		 
		Судді                                                                         ОСОБА_37 
		                                                               
		                                                                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...