Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/8744/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2022.
Дата набрання законної сили: 06.12.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 грудня 2022 року                                                                                                 місто Київ
		 
		Справа 367/8744/16-ц
		Апеляційне провадження № 22-ц/824/8604/2022
		 
		Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
		судді-доповідача Желепи О.В.,
		суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф., 
		за участю секретарів судового засідання: Вєтчінової О.О., Ковальової В.О.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Пархоменко О.В., у цивільній справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,  до ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		30 листопада 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» (далі - ДП «Київська лісова науково-дослідна станція») звернувся до суду з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області (далі - Гостомельська селищна рада), Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПА ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «КАПА ІНВЕСТ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» (далі - ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПРОІНВЕСТ» (далі - ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ»), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,  ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , про визнання недійсними рішень та свідоцтв на право власності на земельні ділянки і витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
		Позов обґрунтованой тим, що в період з 2004 до 2016 року Гостомельська селищна рада прийняла низку рішень про вилучення з постійного користування ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» земель лісового фонду, про зміну їх цільового призначення та безоплатну передачу їх у власність громадянам.
		Так, 25 березня 2004 року Гостомельська селищна рада прийняла рішення № 486-27-XXIV, згідно з яким розглянуто клопотання ПМП «Міраж» від 23 березня 2004 року № 19 та погоджено місце розташування земельної ділянки ПМП «Міраж», площею 2 га, для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями за рахунок земель ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» (за її згодою) квартал 150, виділ 13, та надано дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки.
		01 липня 2004 року між Гостомельською селищною радою та ПМП «Міраж» укладений договір оренди земельної ділянки для громадського призначення, площею 2 га, зареєстрований у Ірпінському міському відділі земельних ресурсів 01 липня 2004 року за № 21.
		06 липня 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення  № 567-30-XXIV, згідно з яким розглянуто звернення директора ПМП «Міраж» від 05 липня 2004 року № 520 та вилучено із земель лісового фонду ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» (за її згодою) земельну ділянку, площею 2 га (квартал 150, виділ 13), в смт Гостомель та передано до земель запасу селищної ради. Затверджено проєкт відведення земельної ділянки в оренду ПМП «Міраж» для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями в сел. Гостомель на вул. Леніна в межах Гостомельської селищної ради. Передано в оренду строком на 49 років ПМП «Міраж» земельну ділянку, площею 2,0 га, для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями в сел. Гостомель.
		25 листопада 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення  № 674-34-IV, згідно з яким розглянуто звернення ПМП «Міраж» та виведено із земель лісового фонду ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку, площею 1,3 га, квартал 150, виділ 13, Першотравневого лісництва в смт Гостомель та передано до земель запасу селищної ради для рекреаційного використання.
		06 грудня 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 691-35-IV, згідно з яким розглянуто звернення голови правління ГО ДТ «Соснова діброва» від 24 листопада 2004 року № 906 та директора ПМП «Міраж» від 24 листопада 2004 року № 905 та надано дозвіл ГО ДТ «Соснова діброва» на складання проєкту відведення на зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 2 га, для дачної забудови в смт Гостомель за рахунок земельної ділянки, виділеної раніше ПМП «Міраж», квартал 150, виділ 13. Надано дозвіл ГО ДТ «Соснова діброва» на складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 1,3 га, для дачної забудови в смт Гостомель, квартал 150, виділ 13.
		28 грудня 2004 року між Гостомельською селищною радою та ГО ДТ «Соснова діброва» укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, площею 3,3 га, зареєстрований у Ірпінському міському відділі земельних ресурсів 28 грудня 2004 року № 192.
		25 квітня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 407-16-V, згідно з яким затверджено технічну документацію зі складання проєкту відведення земельної ділянки в оренду ГО ДТ «Соснова діброва» для дачного будівництва в межах смт Гостомель, площею 3,3 га. Цим же рішенням передано цю земельну ділянку ОК «Гостомель-2» та надано дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 3,3 га, в оренду на 5 років зі зміною цільового призначення з дачного будівництва на житлову забудову в смт Гостомель.
		26 червня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 470-18-V, згідно з яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове використання якої змінюється, та надано в оренду ОК «Гостомель-2» земельну ділянку, площею 3,3 га, для індивідуальної житлової забудови в межах смт Гостомель на 5 років.
		27 вересня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення  № 538-20-V, згідно з яким надано дозвіл членам ОК «Гостомель-2» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 2,9650 га, для індивідуального житлового будівництва, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
		25 жовтня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 570-21-V, згідно з яким затверджено технічну документацію щодо складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам обслуговуючого кооперативу «Гостомель-2» на АДРЕСА_1.
		Після оформлення технічної документації ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 посвідчили у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Лозенко В. В. довіреності на ім`я ОСОБА_28 на право отримання державних актів на право власності на земельні ділянки та розпорядження ними в майбутньому. На підставі зазначених довіреностей через ОСОБА_28 на ім`я цих громадян видані державні акти на право власності на земельні ділянки, кадастрові номери з 3210945900:01:096:0051 до 3210945900:01:096:0068. На ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 видані державні акти на право власності на земельні ділянки, кадастрові номери з 3210945900:01:096:0069 до 3210945900:01:096:0072.
		Далі ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреностей від імені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,  ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , у м. Дніпропетровську уклала з ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» договори купівлі-продажу земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0051, з 3210945900:01:096:0053 до 3210945900:01:096:0056, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0059, з 3210945900:01:096:0062 до 3210945900:01:096:0068. На підставі цих договорів ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» видано державні акти на право власності на вказані вище земельні ділянки серії ЯД, № № 796707, 796711, 796703, 796708, 796709, 796705, 796710, 796704, 796701, 796702, 796700, 796713, 796706, 796712.
		Також ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреностей від імені ОСОБА_19 , у м. Дніпропетровську уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057, на підставі якого йому видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку серія, ЯЖ № 912095.
		ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреностей від імені ОСОБА_25 та ОСОБА_24 , у м. Дніпропетровську уклала з ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» договори купівлі-продажу земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060 та 3210945900:01:096:0061, на підставі яких цьому товариству видано державні акти на право власності на вказані земельні ділянки серії ЯЖ, № № 222945, 222946.
		ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреностей від імені ОСОБА_13 , у м. Дніпропетровську уклала з ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ» договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052, на підставі якого цьому товариству видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЖ, № 222944.
		ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу відчужила належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0069, в спільну часткову власність ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2016 року відчужили її ОСОБА_29 
		ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0070, ОСОБА_27 , а вона на підставі договору купівлі-продажу відчужила її ОСОБА_29 
		ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу відчужила належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0071, ОСОБА_27 , а вона на підставі договору купівлі-продажу відчужила її ОСОБА_29 
		ОСОБА_29 на підставі договорів купівлі-продажу від 16 грудня 2016 року та від 02 лютого 2017 року відчужив належні йому земельні ділянки, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, на користь ОСОБА_2 , про що в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень здійснено записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2016 року № 33184342 та від 02 лютого 2017 № 33684956, № 33685554.
		ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2016 року відчужив належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0072, на користь ОСОБА_2 , про що в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень здійснено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2016 року №32198091.
		Далі ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», ОСОБА_1 , ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ», ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» на підставі договорів суперфіцію передали право на забудову цих земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
		Рішенням Гостомельської селищної ради від 15 березня 2016 року № 110-6-VII ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку детального плану території житлової забудови, площею 3,3 га, на АДРЕСА_1 , а рішенням Гостомельської селищної ради від 21 квітня 2016 року № 137-07-VII цей план затверджено.
		З урахуванням уточнених позовних вимог 07 квітня 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», просив:
		визнати недійсними рішення Гостомельської селищної ради від 25 березня 2004 року  486-27-XXIV, від 06 липня 2004 року № 567-30-XXIV, від 25 листопада 2004 року  № 674-34-IV, від 06 грудня 2004 року № 691-35-IV, від 25 квітня 2007 року № 407-16-V, від 26 червня 2007 року № 470-18-V, від 27 вересня 2007 року № 537-20-V, від 27 вересня 2007 року № 538-20-V, від 25 жовтня 2007 року № 570-21-V, від 15 березня 2016 року № 110-6-VІІ, від 21 квітня 2016 року № 137-07- VІІ;
		визнати недійсними державні акти на право власності, видані 07 березня 2008 року ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», серії ЯД, № № 796707, 796711, 796703, 796708, 796709, 796705, 796710, 796704, 796701, 796702, 796700, 796713,796706, 796712, на земельні ділянки у смт Гостомель, кадастрові номери: 3210945900:01:096:0051, з 3210945900:01:096:0053 до 3210945900:01:096:0056, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0059, з 3210945900:01:096:0062 до 3210945900:01:096:0068;
		визнати недійсним державний акт на право власності, виданий 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 , серія ЯЖ, № 912095, на земельну ділянку в смт Гостомель, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057;
		визнати недійсними державні акти на право власності, видані 09 червня 2008 року ТОВ «КАПА ІНВЕСТ», серія ЯЖ, № № 222945, 222946, на земельні ділянки в смт Гостомель, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060 та 3210945900:01:096:0061;
		визнати недійсним державний акт на право власності, виданий 09 червня 2008 року ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ», серія ЯЖ, № 222944, на земельну ділянку в смт Гостомель, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052;
		скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072;
		визнати недійсними договори суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладені між ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_30 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0051, 3210945900:01:096:0054, 3210945900:01:096:0055,
		3210945900:01:096:0056, 3210945900:01:096:0059, 3210945900:01:096:0063, 3210945900:01:096:0064, 3210945900:01:096:0066, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року за № № 27260915, 27260585, 27261384, 27261655, 27261252, 27261146, 27261455, 27261753;
		визнати недійсними договори суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладені між ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_2 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0053, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0062, 3210945900:01:096:0065, 3210945900:01:096:0067, 3210945900:01:096:0068, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № № 27262074, 27262196, 27261559, 27260428, 27260684, 27261880;
		визнати недійсним договір суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № 27260813;
		визнати недійсним договір суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладений між ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ» та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № 27261989;
		визнати недійсними договори суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладені між ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» та ОСОБА_2 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060, 3210945900:01:096:0061, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № № 27261017, 27262313;
		витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки в смт Гостомель з незаконного володіння ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», кадастрові номери 3210945900:01:096:0051, з 3210945900:01:096:0053 до 3210945900:01:096:0056, 321945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0059, з 3210945900:01:096:0062 до 3210945900:01:096:0068;
		витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку в смт Гостомель з незаконного володіння ОСОБА_1 , кадастровий номер 3210945900:01:096:0057;
		витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки в смт Гостомель з незаконного володіння ТОВ «КАПА ІНВЕСТ», кадастрові номери 3210945900:01:096:0060 та 3210945900:01:096:0061;
		витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку в смт Гостомель з незаконного володіння ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ», кадастровий номер 3210945900:01:096:0052;
		витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки в смт Гостомель з незаконного володіння ОСОБА_2 , кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072;
		стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області витрати зі сплати судового збору.
		 
		Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» до Гостомельської селищної ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПА ІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПРОІНВЕСТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_29 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про визнання недійсними рішень та свідоцтв на право власності на земельні ділянки і витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, відмовлено.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясування обставин справи, що призвело  до неправильного вирішення спору по суті. Зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд 1-ї інстанції виходив з того, що рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 25.03.2004 року №486-27-ХХІV «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки», №567-30-ХХІV від 06.07.2004 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки в оренду для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями «Міраж» в АДРЕСА_2 », №674-34-ІV від 25.11.2004 року «Про передачу до земель запасу земельної ділянки Першотравневого лісництва Київської лісової науково-дослідної станції» прийняті за попереднім погодженням з Державним підприємством «Київська лісова науково-дослідна станція», тобто в межах повноважень та у спосіб визначений чинним на той час законодавством, а тому всі спірні рішення щодо розпорядження земельними ділянками є законними.
		Однак, судом 1-ї інстанції залишено поза увагою вимоги ст.42 Лісового Кодексу України, якою чітко встановлено, що переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. В силу вимог ст.ст. 20, 122, 149 ЗК України рішення про вилучення та зміну цільового призначення земель державної власності має прийматись відповідним органом державної виконавчої влади. Проте, в порушення вказаних вимог закону, відповідне погодження повноважними органами лісового господарства не надавалось. В свою чергу, Київська лісова науково-дослідна станція не відноситься до кола державних органів лісового господарства, яким в силу вимог закону, надано право надавати згоду на вилучення та зміну цільового призначення земель державної власності.
		Крім того, положеннями ст.ст. 56, 57, 84 ЗК України, чітко встановлено, що не можуть передаватись у приватну власність землі лісового фонду, крім випадків, визначеним цим Кодексом. Єдиний можливий такий випадок передбачений ч. 2 ст. 56 даного Кодексу, згідно з якою, громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Також ч.1 ст. 57 даного Кодексу передбачено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, тощо.
		Без належної оцінки суду 1-ї інстанції залишилась та обставина, що, в порушенні вимог ст. 207 ЗК України, під час відведення спірних земель лісового фонду в цілях, не пов`язаних з лісогосподарським виробництвом, втрати лісових земель не сплачувались. Даний факт вказує на порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, а тому, відповідно до вимог ст. 21 ЗК України, є самостійною підставою, для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
		Крім того, чинним, на момент прийняття Гостомельською селищною радою оскаржуваних рішень, законодавством було встановлено обов`язкову державну землевпорядну експертизу проєктів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань. Натомість, інформація про проведення державної експертизи проектів відведення земельних ділянок в користування ПМП «Міраж», ГО-ДТ «Соснова діброва», ОК «Гостомель-2», а в подальшому у власність фізичних осіб, відсутня.
		Також, не відповідають вимогам цивільного законодавства та матеріалам справи висновки суду першої інстанції щодо спливу строку позовної давності на момент звернення прокурора до суду з вказаним позовом.
		Так, зі змісту ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України вбачається, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа - носій порушеного права, довідалась або могла довідатись про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Правовідносини у даній справі пов`язані з порушенням права власності держави на землі лісогосподарського призначення та необхідністю витребування їх з володіння осіб, що не є законними власниками спірного майна. За таких обставин, безпосередньо особою, що має право на звернення до суду з даним позовом, в силу вимог ст.ст. 122, 149 ЗК України є Кабінет Міністрів України.
		Водночас, оскаржуване рішення не містить жодного висновку суду чи встановленої обставини з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про поінформованість органу державної влади, уповноваженого на розпорядження спірними земельними ділянками, про видання органом місцевого самоврядування оскаржуваних рішень щодо вилучення з лісового фонду та передачу у приватну власність спірних земель лісогосподарського призначення в період 2004-2007 років.
		При цьому, судом 1-ї інстанції не враховано, що Кабінет Міністрів України не був учасником спірних правовідносин щодо вилучення та передачі у приватну власність спірних земель, зміни їх цільового призначення та подальшого відчуження на підставі цивільно-правових угод; до його функцій не віднесено здійснення контролю у сфері земельних правовідносин та він не має повноважень щодо витребування від органів державної влади для перевірки землевпорядної документації, інформації відносно власників земельних ділянок, тощо, особливо зважаючи, що положення законодавства про доступ до публічної інформації не регулюють правовідносини між державними органами та суб`єктами владних повноважень.
		Пов`язуючи початок відліку строку позовної давності з моментом поінформованості прокурора про прийняті Гостомельською селищною радою Київської області спірні рішення, суд першої інстанції фактично наділив останнього статусом самостійного позивача, при тому що, в силу положень ст.ст. 56, 57 ЦПК України, прокурор користується лише процесуальними правами сторони, та, відповідно його можлива обізнаність не впливає на право позивача отримати захист його порушених цивільних прав.
		За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 261 ЦК України, ст.ст. 56, 76, 81, 263-265 ЦПК України, висновок суду про початок перебігу строку позовної давності звернення до суду з даним позовом з «2004-2007 років» є безпідставним та необґрунтованим. Як наслідок, судом відмовлено у відновленні порушеного права позивачів та залишено спірне майно у володінні осіб, які не набули його на законній підставі, а, враховуючи положення ст. 84 ЗК України, і не могли його набути.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту.
		Позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» , задоволено повністю.
		Визнано недійсними рішення Гостомельської селищної ради 486-27-XXIV від 25.03.2004 року, № 567-30- XXIV від 06.07.2004 року, № 674-34-IV від 25.11.2004 року, № 691-35-IV від 06.12. 2004 року, № 407-16-V від 25.04.2007 року, № 470-18-V від 26.06.2007 року, № 537-20-V від 27.09.2007 року, № 538-20-V від 27.09.2007 року, № 570-21-V від 25.10.2007 року, № 110-6-VII від 15.03.2016 року, № 137-07-VII від 21.04.2016 року.
		Визнано недійсними державні акти на право власності, видані 07.03.2008 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», серії ЯД №№ 796707, 796711, 796703, 796708, 796709, 796705, 796710, 796704, 796701, 796702, 796700, 796713, 796706, 796712 на земельні ділянки в смт. Гостомель з кадастровими номерами: 3210945900:01:096:0051, з 3210945900:01:096:0053 по 3210945900:01:096:0056, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0059, з 3210945900:01:096:0062 по 3210945900:01:096:0068.
		Визнано недійсним державний акт на право власності, виданий 22.12.2008 року ОСОБА_1 , серії ЯЖ № 912095 на земельну ділянку в смт. Гостомель з кадастровим номером 3210945900:01:096:0057.
		Визнати недійсними державні акти на право власності, видані 09.06.2008 року Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПА ІНВЕСТ», серії ЯЖ №№ 222945, 222946 на земельні ділянки в смт. Гостомель з кадастровими номерами: 3210945900:01:096:0060 та 3210945900:01:096:0061.
		Визнано недійсним державний акт на право власності, виданий 09.06.2008 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПРОІНВЕСТ», серії ЯЖ № 222944 на земельну ділянку в смт. Гостомель з кадастровим номером 3210945900:01:096:0052.
		Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072.
		Визнано недійсними договори суперфіцію від 11.12.2015 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_3  щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210945900:01.096:0051, 3210945900:01:096:0054, 3210945900:01:096:0055, 3210945900:01:096:0056, 3210945900:01:096:0059, 3210945900:01:096:0063, 3210945900:01:096:0064, 3210945900:01:096:0066, зареєстровані на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2015 року за №№ 27260915, 27260585, 27261384, 27261655, 27261252, 27261146, 27261455, 27261753.
		Визнано недійсними договори суперфіцію від 11.12.2015 року, укладені між ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_2  щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210945900:01:096:0053, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0062, 3210945900:01:096:0065, 3210945900:01:096:0067, 3210945900:01:096:0068, зареєстровані на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2015 року за №№ 27262074, 27262196, 27261559, 27260428, 27260684, 27261880.
		Визнано недійсним договір суперфіцію від 11.12.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2  щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:096:0057, зареєстрований на підставі про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2015 року за № 27260813.
		Визнати недійсним договір суперфіцію від 11.12.15 укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПРОІНВЕСТ» та ОСОБА_2  щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:096:0052, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.15 за № 27261989.
		Визнано недійсними договори суперфіцію від 11.12.2015 року, укладені між Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПА ІНВЕСТ» та ОСОБА_2  щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3210945900:01:096:0060, 3210945900:01:096:0061, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2015 року за №№27261017, 27262313.
		Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» земельні ділянки в смт. Гостомель з кадастровими номерами: 3210945900:01:096:0051, з 3210945900:01:096:0053 по 3210945900:01:096:0056, 321945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0059, з 3210945900:01:096:0062 по 3210945900:01:096:0068.
		Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння  ОСОБА_1 земельну ділянку в смт. Гостомель з кадастровим номером 3210945900:01:096:0057.
		Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПА ІНВЕСТ» земельні ділянки в смт. Гостомель з кадастровими номерами : 3210945900:01:096:0060 та 3210945900:01:096:0061.
		Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки в смт. Гостомель з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПРОІНВЕСТ» на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:096:0052.
		Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння  ОСОБА_2  земельні ділянки в смт. Гостомель з кадастровими номерами: 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072.
		 
		Постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року касаційні скарги  ОСОБА_2 , Гостомельської селищної ради Київської області задоволеночастково.
		Рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в частині вимог, заявлених в інтересах Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція», скасовано. Позов у цій частині залишено без розгляду.
		Рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в частині вимог до Гостомельської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПА ІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПРОІНВЕСТ», ОСОБА_3  скасовано, закрито провадження у цій частині у справі.
		Рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в частині вимог про визнання недійсним державного акта на право власності, виданого 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 , серія ЯЖ, № 912095, на земельну ділянку в смт Гостомель, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072; визнання недійсними договорів суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладених між ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_2 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0053, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0062, 3210945900:01:096:0065, 3210945900:01:096:0067, 3210945900:01:096:0068, зареєстровані на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № № 27262074, 27262196, 27261559, 27260428, 27260684, 27261880; визнання недійсним договору суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057, зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № 27260813; визнання недійсним договору суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладеного між ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ» та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052, зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № 27261989; визнання недійсними договорів суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладених між ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» та ОСОБА_2 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060, 3210945900:01:096:0061, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № № 27261017, 27262313, скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.
		У позові першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПА ІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПРОІНВЕСТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , про визнання недійсним державного акта на право власності, виданого 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 , серії ЯЖ, № 912095 на земельну ділянку в смт Гостомель з кадастровим номером 3210945900:01:096:0057; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072; визнання недійсними договорів суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладених між ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_2 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0053, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0062, 3210945900:01:096:0065, 3210945900:01:096:0067, 3210945900:01:096:0068, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № № 27262074, 27262196, 27261559, 27260428, 27260684, 27261880; визнання недійсним договору суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № 27260813; визнання недійсним договору суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладеного між ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ» та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052, зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № 27261989; визнання недійсними договорів суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладених між ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» та ОСОБА_2 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060, 3210945900:01:096:0061, зареєстрованих на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року за № № 27261017, 27262313, відмовлено.
		Постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в частині витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1  земельну ділянку в смт Гостомель, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057, та незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки в смт Гостомель, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072 скасовано, справу в цій частині направленона новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Верховний Суд зазначив, що при новому апеляційному розгляді суду необхідно з`ясувати, у якій власності перебували вилучені земельні ділянки лісового фонду ДП «Київська лісова науково-дослідна станція». Місце знаходження вилучених земельних ділянок, оскільки встановлення форми власності земельної ділянки має значення для з`ясування, чи правомірно селищна рада вилучила земельні ділянкиплощею 2 га та 1,3 га, відповідно до статті 149 ЗК України (в редакції чинній на час ухвалення спірних рішень), проаналізувавши при цьому законодавство у редакції, чинній на час ухвалення спірних рішень селищної ради.
		Також необхідно взяти до уваги, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є позовною давністю (статті 256 ЦК України).
		Також необхідно з`ясувати, які на сьогодні об`єкти знаходяться на спірних земельних ділянках, оскільки як відомо з касаційної скарги ОСОБА_2 , на спірних земельних ділянках здійснюється будівництво шести дев`ятиповерхових житлових будинків із дитячим дошкільним закладом. Фізичні особи проінвестували це будівництво і набули право на отримання у власність житла після завершення будівництва. Перевірити добросовісність/недобросовісність набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, і в залежності від встановлених обставин ухвалити судове рішення.
		 
		В судове засідання з`явилися представник позивача ОСОБА_31 та представник відповідача   ОСОБА_2 - адвокат Нетяга В.В. Інші учасники в судове засідання не з`явилися,  про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином у передбаченому цивільним процесуальним кодексом України порядку. Відповідач ОСОБА_1 надав додаткові письмові пояснення (а.с. 82-84а том 8).
		 
		Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у частині вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , врахувавши вказівки Верховного Суду, що містяться в постанові від 26.01.2022 у цій справі таякі є обов`язковими для апеляційного суду відповідно до частини 1 статті 417 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Судом встановлено, що 25 березня 2004 року Гостомельська селищна рада прийняла рішення № 486-27-XXIV, згідно з яким розглянуто клопотання ПМП «Міраж» від 23 березня 2004 року № 19 та погоджено місце розташування земельної ділянки ПМП «Міраж», площею 2 га, для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями за рахунок земель ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» (за її згодою) квартал 150, виділ 13, та надано дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки.
		01 липня 2004 року між Гостомельською селищною радою та ПМП «Міраж» укладений договір оренди земельної ділянки для громадського призначення, площею 2 га, зареєстрований у Ірпінському міському відділі земельних ресурсів 01 липня 2004 року за № 21.
		06 липня 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення  № 567-30-XXIV, згідно з яким розглянуто звернення директора ПМП «Міраж» від 05 липня 2004 року № 520 та вилучено із земель лісового фонду ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» (за її згодою) земельну ділянку, площею 2 га (квартал 150, виділ 13), в смт Гостомель та передано до земель запасу селищної ради. Затверджено проєкт відведення земельної ділянки в оренду ПМП «Міраж» для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями в сел. Гостомель на вул. Леніна в межах Гостомельської селищної ради. Передано в оренду строком на 49 років ПМП «Міраж» земельну ділянку, площею 2,0 га, для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями в сел. Гостомель.
		25 листопада 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення  № 674-34-IV, згідно з яким розглянуто звернення ПМП «Міраж» та виведено із земель лісового фонду ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку, площею 1,3 га, квартал 150, виділ 13, Першотравневого лісництва в смт Гостомель та передано до земель запасу селищної ради для рекреаційного використання.
		06 грудня 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 691-35-IV, згідно з яким розглянуто звернення голови правління ГО ДТ «Соснова діброва» від 24 листопада 2004 року № 906 та директора ПМП «Міраж» від 24 листопада 2004 року № 905 та надано дозвіл ГО ДТ «Соснова діброва» на складання проєкту відведення на зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 2 га, для дачної забудови в смт Гостомель за рахунок земельної ділянки, виділеної раніше ПМП «Міраж», квартал 150, виділ 13. Надано дозвіл ГО ДТ «Соснова діброва» на складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 1,3 га, для дачної забудови в смт Гостомель, квартал 150, виділ 13.
		28 грудня 2004 року між Гостомельською селищною радою та ГО ДТ «Соснова діброва» укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, площею 3,3 га, зареєстрований у Ірпінському міському відділі земельних ресурсів 28 грудня 2004 року № 192.
		25 квітня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 407-16-V, згідно з яким затверджено технічну документацію зі складання проєкту відведення земельної ділянки в оренду ГО ДТ «Соснова діброва» для дачного будівництва в межах смт Гостомель, площею 3,3 га. Цим же рішенням передано цю земельну ділянку ОК «Гостомель-2» та надано дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 3,3 га, в оренду на 5 років зі зміною цільового призначення з дачного будівництва на житлову забудову в смт Гостомель.
		26 червня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 470-18-V, згідно з яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове використання якої змінюється, та надано в оренду ОК «Гостомель-2» земельну ділянку, площею 3,3 га, для індивідуальної житлової забудови в межах смт Гостомель на 5 років.
		27 вересня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення  № 538-20-V, згідно з яким надано дозвіл членам ОК «Гостомель-2» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 2,9650 га, для індивідуального житлового будівництва, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
		25 жовтня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 570-21-V, згідно з яким затверджено технічну документацію щодо складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам обслуговуючого кооперативу «Гостомель-2» на АДРЕСА_1.
		Після оформлення технічної документації ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 посвідчили у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Лозенко В. В. довіреності на ім`я ОСОБА_28 на право отримання державних актів на право власності на земельні ділянки та розпорядження ними в майбутньому. На підставі зазначених довіреностей через ОСОБА_28 на ім`я цих громадян видані державні акти на право власності на земельні ділянки, кадастрові номери з 3210945900:01:096:0051 до 3210945900:01:096:0068. На ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 видані державні акти на право власності на земельні ділянки, кадастрові номери з 3210945900:01:096:0069 до 3210945900:01:096:0072.
		22.02.2008 року між  ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_19 та  ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:096:0057. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С.В. На підставі цього договору ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку серія, ЯЖ № 912095.
		ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу відчужила належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0069, в спільну часткову власність ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2016 року відчужили її ОСОБА_29 
		ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0070, ОСОБА_27 , а вона на підставі договору купівлі-продажу відчужила її ОСОБА_29 
		ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу відчужила належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0071, ОСОБА_27 , а вона на підставі договору купівлі-продажу відчужила її ОСОБА_29 
		ОСОБА_29 на підставі договорів купівлі-продажу від 16 грудня 2016 року та від 02 лютого 2017 року відчужив належні йому земельні ділянки, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, на користь ОСОБА_2 , про що в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень здійснено записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2016 року № 33184342 та від 02 лютого 2017 № 33684956, № 33685554.
		ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2016 року відчужив належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0072, на користь ОСОБА_2 , про що в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень здійснено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2016 року № 32198091.
		Далі ОСОБА_1 на підставі договорів суперфіцію передавправо на забудову цих земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
		Рішенням Гостомельської селищної ради від 15 березня 2016 року № 110-6-VII ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку детального плану території житлової забудови, площею 3,3 га, на АДРЕСА_1 , а рішенням Гостомельської селищної ради від 21 квітня 2016 року № 137-07-VII цей план затверджено.
		 
		        Судом також встановлено, що на вищенаведених земельних ділянках на час їх вилучення знаходились лісові насадження, що підтверджується наданими суду картографічними матеріалами на яких зображені та відмічені лісові насадження. 
		Відповідно до листа Київської лісової науково-дослідної станції від 25 травня 2004 року земельна ділянка державного лісового фонду площею 0,2 га у кв.150 виділ 13 Першотравневого лісництва віднесена до лісопаркової частини лісів зеленої зони на ній знаходяться не зімкнуті лісові культури сосни 2002 року площею 0, 2 га створені після суцільної санітарної рубки, тип лісо-рослинних умов А2.
		 
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Згідно з вимогами статті 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		 
		Відмовляючи Першому заступнику прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,  в задоволенні позовних вимог про  витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд 1-ї інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення Гостомельської селищної ради про вилучення земель лісового фонду є правомірними, оскільки прийняті на підставі погоджувальних листів (згоди) Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»,  землі, що позивач просить витребувати вибули з володіння держави правомірно, а тому відсутні підстави для витребування цього майна від добросовісних набувачів. Суд також одночасно зробив висновки про пропуск прокурором позовної давності та відсутність поважних причин для його поновлення.
		 
		Проте, з такими висновками суду 1-ї інстанції, врахувавши вказівки Верховного Суду у даній справі, колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
		 
		По-перше, суд першої інстанції одночасно відмовив в задоволенні позову з двох взаємовиключних підстав.
		Встановивши, що землі вибули з державної власності правомірно, суд не повинен був зазначати , як підставі для відмови в задоволенні позову пропуск позовної давності.
		 
		Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірного вибуття з власності держави спірних земельних ділянок.
		Правовий статус лісів та земельних ділянок, на яких розташовані ліси, визначається Конституцією України та законами України.
		 
		Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		 
		Відповідно до статті 1 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		 
		Статтею 19 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі лісового фонду.
		 
		Відповідно до статті 20 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		 
		Згідно зі статтею 55 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 3 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні  відносини, що виникають при використанні надр, 
		лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного 
		повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про 
		надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, 
		якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
		 
		Водночас у пункті 2 статті 5 ЛК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.
		Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісового фонду є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
		 
		Згідно зі статтею 6 ЛК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) усі ліси в Україні є власністю держави. 
		 
		Частинами 1, 2 статті 84 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. 
		Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій 
		відповідно до закону.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 92 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		Права постійного користування земельною ділянкою ізземель державної та комунальної власності набувають: 
		 
		а) підприємства, установи та організації, що належать до 
		державної та комунальної власності; 
		 
		б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства 
		(об`єднання), установи та організації.
		 
		У цій справі прокурор в інтересах держави оспорює правомірність рішень Гостомельської селищної ради, прийнятих у 2004 році про вилучення земельних ділянок із земель лісового фонду загальною площею 2 га та 1,3 га, які перебували у державній власності та право користування якими належало ДП «Київська лісова науково-дослідницька станція»,та як наслідок правомірність набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на землі лісового фонду.
		 
		З інформації ВО «Укрдержліспроект» від 12.05.16 № 335 та з фрагменту публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 150, 151 та їх таксаційних виділів Першотравневого лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідницька станція» і меж земельних ділянок згідно приведених кадастрових номерів за матеріалами лісовпорядкування 2003 року вбачається, що спірні землі віднесені до земель лісового фонду.
		 
		Та обставина, що спірні земельні ділянки належали до лісового фонду вбачається із самих оскаржуваних рішень Гостомельської селищної ради, в яких безпосередньо зазначено що вилучаються землі лісового фонду із зазначенням кварталу та виділу.
		 
		На підтвердження викладених в позові обставин свідчить викопіювання з планшету № 5 та копії з таксаційного опису кварталу 150 Першотравневого лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2003 року, а також копія статуту ДП «Київська лісова науково-дослідницька станція» в редакції, яка діяла в 2004 році.
		 
		За приписами статті 12 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських  рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		 
		За змістом статті 13 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до статті 149 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
		Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної  власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
		Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.
		Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
		а) сільськогосподарського використання;
		б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті;
		в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
		Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.
		Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.
		Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки  державної  власності, які перебувають у постійному користуванні, в  межах  міст республіканського  (Автономної Республіки  Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.
		Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
		У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що при вилученні Гостомельською селищною радою спірних земельних ділянок ДП «Київська лісова науково-дослідницька станція» надала згоду на вилучення  земельної ділянки. ( а.с. 103-107 том 2).
		 
		Разом з тим, зважаючи на приписи статті 149 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), сільські, селищні, міські ради були наділені повноваженнями вилучати земельні ділянки комунальної  власності.
		 
		Відповідно до статті 6 ЛК України, (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) усі ліси в Україні є власністю держави, а відповідно до частини 1 статті 84 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
		Відповідно до ст. 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" до комунальної власності територіальних громад селищних рад передаються усі землі в межах населених пунктів, окрім земель , віднесених до державної власності. 
		Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" спірні земельні ділянки лісового фонду, які перебували в  користуванні державного підприємства "Київська лісова наукова-дослідницька станція", та в подальшому за рішеннями Ради вилучались у вказаного державного підприємства, не зважаючи на їх місце розташування - в межах населеного пункту, не могли перебувати в комунальній власності.
		 
		З огляду на вказані норми чинного на той час законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що земельні ділянки загальною площею 2 га та 1,3 га перебували у державній власності, оскільки належали до земель лісового фонду та знаходились в постійному користуванні державного підприємства . 
		 
		На зазначену обставину вказує і довідка Ірпінського міського відділу земельних ресурсів Київської області Київського обласного головного управління земельних ресурсів від 19 червня 2002 року № 3090, відповідно до якої оспорювані земельні ділянки згідно з формою 2-зем обліковуються до розмежування земель державної та комунальної власності, як землі державної власності (а.с. 214 том 2).
		З документі наявних в матеріалах справи вбачається, що земельна ділянка  державного лісового фонду площею 0,2 га у кв.150 виділ 13 Першотравневого лісництва віднесена до лісопаркової частини лісів зеленої зони .
		 
		Судом встановлено, що до вилучення земель від ДП "Київська лісова науково-дослідницька станція» розмежування земель в установленому законом порядку не проводилось, а тому вказані землі залишались у державній власності.
		 
		З огляду на вищевикладене, доводи відповідачів про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що на час ухвалення Гостомельською селищною радою оскаржуваних рішень спірна земельна ділянка належала до державного лісового фонду не відповідають дійсності.
		 
		     Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Оскільки вилучення земель державного лісового фонду не належало до повноважень Гостомельської селищної ради, то приймаючи рішення про вилучення спірних земельних ділянок із земель державного лісового фонду, остання діяла не на підставі, не в межах своїх повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема ЗК України та ЛК України.
		 
		Також апеляційний суд звертає увагу на те, що Гостомельською селищною радою, відповідно до вищенаведених рішень неодноразово змінювалось цільове призначення земельної ділянки з земель лісового фонду, селищна рада передавши землю лісів до земель запасу селищної ради, змінила цільове призначення землі спочатку для громадського призначення (2004 рік),  для будівництва бізнес-центру,  для рекреаційного використання (2004 рік), в грудні 2004 року  для дачної забудови, а в 2007 році землі взагалі були передані в приватну власність  зі зміною цільового призначення з дачного будівництва на індивідуальну житлову забудову.
		Відповідно до ст. 42 ЛК в редакції, що діяла станом на 2004 рік переведення лісових земель до нелісових  для  використання  у цілях,  не  пов`язаних  з   веденням    лісового    господарства, використанням  лісових  ресурсів  і    користуванням    земельними ділянками лісового фонду  для  потреб  мисливського  господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних  робіт,  провадиться  за  рішенням органів,  які  надають  ці  землі  у  користування  відповідно  до земельного законодавства.
		Переведення лісових земель до інших категорій провадиться  за згодою  відповідних  державних  органів   лісового    господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
		Згідно ст. 44 ЛК в редакції чинній станом на 2004 рік, у разі переведення земельних  ділянок  з  лісового  фонду  до інших категорій земель та передачі їх у власність  або  надання  у користування  для  потреб,  не  пов`язаних  з  веденням   лісового господарства,  органи,  що  приймають  таке  рішення,    одночасно вирішують  питання  про  збереження  або  вирубування   дерев    і чагарників  і  про  порядок  використання  одержаної  при    цьому деревини.
		Підприємства,  установи,  організації  і   громадяни,    яким передаються у власність  або  надаються  у  користування  земельні ділянки без права  вирубування  дерев  і  чагарників,  зобов`язані забезпечити їх збереження і догляд за ними.
		Якщо в подальшому  виникне  потреба  у  вирубуванні  дерев  і чагарників на зазначених ділянках, питання  про  рубку  і  порядок використання заготовленої при цьому деревини вирішується  органом, який прийняв рішення  про  передачу  у  власність  або  надання  у користування земельної ділянки.
		Рішення про вирубування дерев  і  чагарників  приймається  за попереднім погодженням з відповідними державними органами  охорони навколишнього природного середовища.
		Судом встановлено, що змінюючи цільове призначення лісових земель в 2004 році на громадське призначення, будівництво бізнес-центру, дачну забудову, селищна рада не отримала дозволів від органів, визначених законом, а також не дотрималась порядку щодо збереження лісових насаджень.
		Особливу увагу суд звертає на те, що 25 листопада 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення  № 674-34-IV, згідно з яким розглянуто звернення ПМП «Міраж» та виведено із земель лісового фонду ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку, площею 1,3 га, квартал 150, виділ 13, Першотравневого лісництва в смт Гостомель та передано до земель запасу селищної ради для рекреаційного використання.
		 
		Наступними рішеннями таке призначення землі було змінено  для дачної забудови, а в 2007 році - землі взагалі були передані в приватну власність  зі зміною цільового призначення з дачного будівництва на індивідуальну житлову забудову.
		Як вже зазначалось вище згоду на вилучення земель рекреаційного призначення з державної власності, мав надавати Кабінет Міністрів.
		 
		Відповідно до ст. 57 ЛК України в редакції, що діяла станом на 2007 рік зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях не пов`язаних з веденням лісового господарства, погоджується з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства.
		ч. 2 ст. 56 ЛК Кодексу, було передбачено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Також ч.1 ст. 57 даного Кодексу передбачено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, тощо.
		 
		Судом встановлено, що 26 червня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 470-18-V, згідно з яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове використання якої змінюється, та надано в оренду ОК «Гостомель-2» земельну ділянку, площею 3,3 га, для індивідуальної житлової забудови в межах смт Гостомель на 5 років, а 27 вересня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення  № 538-20-V, згідно з яким надано дозвіл членам ОК «Гостомель-2» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 2,9650 га, для індивідуального житлового будівництва, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
		Суд констатує, що до передачі у власність земельних ділянок фізичним особам, вона залишалась у  власності держави та передавалась лише в оренду (користування). Тобто, висновок суду про те, що всі послідуючі рішення селищної ради є правомірними з огляду на правомірність першого рішення ради, яким спірні землі лісів вилучались у державного підприємства та передавались в землі запасу селищної ради , не відповідає вимогам закону.
		 
		Таким чином Гостомельська селищна рада відчужила державне майно, не маючи на це права, а крім того протиправно змінила цільове призначення земельних ділянок.
		 
		З урахуванням встановлених обставин справи та наведених положень закону, колегія суддів приходить до висновку, що земельні ділянки державного лісового фонду в смт Гостомель загальною площею 3,3 га неправомірно вибули із володіння держави, оскільки не дотримано вимог статей 141, 149 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо їх вилучення у попереднього користувача.
		 
		Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		За змістом зазначених норм права, суд, шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		 
		Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
		 
		 
		Верховний Суд України у справі № 6-1376ц16 дійшов висновку, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідачів відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування низки вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.
		 
		Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, низки договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
		 
		Згідно із загальнодоступними відомостями з Публічної кадастрової карти України, розміщеної на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, земельні ділянки, що належать відповідачам на час їх придбання були заліснені. Такі відомості є загальновідомими, а тому не потребують доказування (частина третя статті 82 ЦПК України). Крім того до касаційного суду відповідачем ОСОБА_2 були надані фотознімки , які долучались разом з дозволами на виконання будівельних робіт на спірних земельних ділянках, та робились вже після завершення будівництва тобто після 2019 року. З вказаних фотографій чітко вбачається, що будівництво проводилось на земельній ділянці на якій знаходились багаторічні насадження, які частково збереглися у вільних від забудови місцях. Збудовані будівлі з усіх боків оточують лісові насадження, що свідчить про те, що проявивши розумну обачність з урахуванням заліснення тих ділянок , які купували відповідачі, вони мали змогу зробити висновок, щодо їх належності до земель лісів, та врахувати законодавче регулювання, яке діяло станом на дату придбання цих ділянок, а саме: ст. 10, 12 ЛК України, відповідно до яких фізичні особи могли мати у  приватній власності ліси лише у складі угідь селянських, фермерських господарств, а також ліси створені громадянами на земельних ділянках, що належали їм. За видимими ознаками та віком дерев, які перебували на землі, що купували відповідачі, останні могли зрозуміти, що ті лісові насадження, які на ній знаходяться не могли бути посаджені власниками землі в 2007 році.
		З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що особи, яким були відчужені земельні ділянки , проявивши розумну обачність, не могли не знати про незаконність набуття ними цих земельних ділянок, які були заліснені. Тому ці особи не можуть вважатися такими, які покладалися на легітимність добросовісних дій органів держаної влади та осіб у яких вони придбавали землі. Не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 61)).
		Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Статтею 388 ЦК України встановлений перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача. 
		Судом встановлено,  що спірна земля вибула з державної власності, поза волею держави.
		Стаття 387 ЦК України, визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		За наведених обставин наявні всі правові підстави для витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки в смт Гостомель з  володіння  ОСОБА_1 з кадастровим номером 3210945900:01:096:0057; витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельних ділянок в  смт Гостомель з  володіння  ОСОБА_2  земельних  ділянок з кадастровими номерами 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072.
		Доводи відповідачів про пропуск прокурором строку позовної давності для звернення з даними вимогами, суд не приймає з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування  якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.
		Судом встановлено, що до  вирішення спору районним судом, а також до направлення справи Верховним Судом на новий апеляційній розгляд, відповідач ОСОБА_1 не подавав заяву про застосування позовної давності.
		Зазначення про застосування позовної давності в поясненнях від 17 жовтня 2022 року, наданих апеляційному суду в письмовій формі не може бути враховане, через пропуск вказаним відповідачем строку для подачі заяви про застосування позовної давності.
		Стосовно заяви відповідача ОСОБА_2   про застосування позовної давності , поданої в серпні 2017 року(на а.с. 133 том 2 )суд виходить з наступного.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
		Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом,
		право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися
		до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган (Постанови ВП ВС від 07.11.2018 по справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 по справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16).
		За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не позивач.
		Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і назвернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (ПостановиВП ВС від 21.08.2019 по справі № 911/3681/17, від 05.06.2018 по справі № 359/2421/15-ц).
		 
		 
		У постановах від 11.09.2019 по справі № 487/10132/14-ц, від 12.06.2019 по справі № 487/10128/14-ц (14-473цс18)Велика Палата Верховного Суду зауважує, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах №369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц).
		 
		Правовідносини у даній справі пов`язані з порушенням права власності держави на землі лісового фонду а отже, безпосередньо особою, що має право на звернення до суду з даним позовом, в силу вимог Земельного кодексу України є Кабінет Міністрів України.
		 
		При цьому, Кабінет Міністрів України не був учасником спірних правовідносин щодо вилучення та передачі у приватну власність спірних земель, зміни їх цільового призначення та подальшого відчуження на підставі цивільно-правових угод; до його функцій не віднесено здійснення контролю у сфері земельних правовідносин та він не має повноважень щодо витребування від органів державної влади для перевірки землевпорядної документації, інформації відносно власників земельних ділянок, тощо, особливо зважаючи, що положення законодавства про доступ до публічної інформації не регулюють правовідносини між державними органами та суб`єктами владних повноважень.
		 
		Таким чином, про порушення норм земельного та лісового законодавства Кабінету Міністрів України стало відомо лише після звернення прокуратури до суду з даним позовом, в свою чергу, про наявні порушення прокуратурі області стало відомо після опрацювання інформації селищної ради від 06.04.16 № 1025 та інформації ВО «Укрдержліспроект» від 12.05.16 № 335.
		Доводи про формування протесту прокурора в 2012 році не свідчать про те, що у прокурора було достатньо інформації та доказів, щоб зробити висновок про порушення прав держави до  перевірки та дослідження матеріалів отриманих та наданих в повному обсязі лише в 2016 році, та звернутись з позовом, який є предметом судового розгляду.
		 
		З даними позовними вимогами Перший заступник прокурора Київської області звернувся у грудні 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.
		 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що доводи прокурора про безпідставність висновку суду першої інстанції про пропуск позовної давності є такими, що ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи. 
		Пов`язуючи початок відліку строку позовної давності з моментом поінформованості прокурора про прийняті Гостомельською селищною радою Київської області спірні рішення, суд першої інстанції фактично наділив останнього статусом самостійного позивача, при тому що, в силу положень ст.ст. 56, 57 ЦПК України, прокурор користується лише процесуальними правами сторони, та, відповідно його можлива обізнаність не впливає на право позивача отримати захист його порушених цивільних прав.
		За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 261 ЦК України, ст.ст. 56, 76, 81, 263-265 ЦПК України, висновок суду про початок перебігу строку позовної давності звернення до суду з даним позовом з «2004-2007 років» є безпідставним та необґрунтованим. Як наслідок, судом відмовлено у відновленні порушеного права позивача та залишено спірне майно у володінні осіб, які не набули його на законній підставі, а, враховуючи положення ст. 84 ЗК України, і не могли його набути.
		 
		Щодо доводів відповідачів про право на мирне володіння майном та незаконне втручання держави в право приватної власності, врахувавши вказівки Верховного Суду  у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
		- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
		- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;
		- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
		Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки -встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункти 40 - 43)).
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.
		Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.
		Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.
		Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
		Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
		Водночас не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про витребування від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
		У даній справі установлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кожен окремо, придбали спірні земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу.
		ОСОБА_2 придбав земельні ділянки в  листопаді та грудні 2016 року.
		ОСОБА_1 придбав земельну ділянку в 2008 році.
		 
		Колегія суддів вважає, що витребування земельних ділянок у відповідачів не буде для них надмірним тягарем та не буде порушення принципу «пропорційності», оскільки покупці, у яких вилучається майно, не позбавлені можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від                          03 червня 2020 року у справі № 707/584/17 (провадження № 61-11651св18), а також у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 359/4552/14-ц (провадження № 61-19491св21).
		 
		Також, слід звернути увагу, що в підтвердження знаходження нерухомості на спірних землях відповідачем надано копії технічних паспортів на багатоквартирні будинки відповідно до яких, (Будинок 1) побудований на земельних ділянках, яким присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ,  АДРЕСА_6 ) побудований на земельних ділянках, яким присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 ; (Будинок 3) побудований на земельних ділянках, яким присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_7 , АДРЕСА_11 .
		Відповідно до схеми розташування земельних ділянок в АДРЕСА_1 , судом встановлено, що на час повторного розгляду справи апеляційним судом на земельній ділянці з кадастровим номером 3210945900:01:096:0057, що належить ОСОБА_1 частково знаходиться приміщення дитячого садка. Під забудовою знаходиться не вся ділянка, а лише її частина.
		На земельній ділянці з кадастровим номером3210945900:01:096:0072., що належить ОСОБА_2 частково збудовано житловий будинок. Під забудовою знаходиться лише не значна частина земельної ділянки.
		Разом з тим земельні ділянки ОСОБА_2 з кадастровими номерами: 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071 вільні від будь-якої забудови.
		 
		Крім того, згідно з технічними характеристиками багатоквартирних житлових будинків (Будинки 1,2,3), які є додатками до технічних паспортів, зазначено рік їх побудови - 2019 рік, тобто через три роки після пред`явлення даного позову до суду.
		Судом встановлено, що дозвіл на розробку проектної документації надавався в березні 2016 року, а саме будівництво було розпочато, вже після звернення прокурора з даним позовом, що визнавалось представником ОСОБА_2 під час судового розгляду.
		 
		Зазначене свідчить про те, що будучи обізнаними про наявність спору щодо земельних ділянок, відповідачі проявивши належну обачність, могли б уникнути настання для себе негативних наслідків в разі вирішення спору не на їх користь, щодо землі на якій вони на власний ризик продовжували будівництво.
		 
		Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2018 року в частині, що переглядається апеляційним судом ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України  про витребування земельних ділянок .
		 
		Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Отже, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України та задоволених вимог, з відповідачів підлягають відшкодуванню на користь прокуратури Київської області судові витрати у розмірі по 4 321,66 грн. сплачені за подання позову; та по 6482,50 грн. сплачені за подання апеляційної скарги.
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України,  суд, -
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про витребування майна від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення.
		 
		Позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок задовольнити.
		 
		Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з  володіння ОСОБА_1 земельну ділянку в смт Гостомель з кадастровим номером 3210945900:01:096:0057.
		 
		Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з  володіння ОСОБА_2 земельні ділянки в смт Гостомельз кадастровими номерами: 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер  НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Київської області (код СДРПОУ - 02909996) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 321,66 грн. сплачені за подання позовної заяви; 6482,50 грн. сплачені за подання апеляційної скарги.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер  НОМЕР_2 ) на користь прокуратури Київської області (код СДРПОУ - 02909996) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 321,66 грн. сплачені за подання позовної заяви; 6482,50 грн. сплачені за подання апеляційної скарги.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку   до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 22 грудня 2022 року.
		  
		 
		    Головуючий:                                                      
		 
		               Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...