Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/14216/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2022. Зареєстровано: 24.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2022.
Дата набрання законної сили: 19.01.2023
Номер судового провадження: 1-кп/758/762/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015010000000006

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Подільський районний суд міста Києва
		 
		Справа № 758/14216/21 
		Провадження № 1-кп/758/762/22
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		19.12.2022 року                                                                 м. Київ
		Подільський районний суд міста Києва  в складі:
		головуючого судді         - ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря         - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві кримінальне провадження №758/7743/22, відомості про яке  внесені 09 лютого 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015010000000006, відносно
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Октябрське Красногвардійського району Автономної Республіки Крим, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше не судимого,
		та
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимого, 
		обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України,
		де сторонами виступають, з боку:
		обвинувачення - прокурор - ОСОБА_5 ;
		захисту: обвинувачений - ОСОБА_3 
		захисник - адвокат - ОСОБА_6 ,
		обвинувачений - ОСОБА_4 ,
		захисник - адвокат - ОСОБА_7 ,
		учасник провадження - потерпіла особа - ОСОБА_8 ,
		за участю прокурора, та захисників обвинувачених, -
		В С Т А Н О В И В :
		Внаслідок окупації сухопутної території Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим) російською федерацією, починаючи з 2014 року, на території АР Крим створено низку незаконних організацій, зокрема, «УФСБ російської федерації по Республіці Крим та м. Севастополь», які почали реалізовувати політику окупаційної держави - переслідування місцевого населення за політичними, релігійними, расовими, етнічними та іншими ознаками, зокрема за підтримку територіальної цілісності України, невизнання незаконного референдуму про приєднання АР Крим до російської федерації, а також учасників Революції Гідності.
		З метою залякування населення на території АР Крим, ведення антиукраїнської пропаганди незаконно створені установи та організації, на які країною-агресором покладено функції розслідування кримінальних справ, під виглядом розслідування кримінальної справи № 20144417008, «порушеної 11.04.2014 за фактом спричинення 18.02.2014 у м. Києві тілесних ушкоджень співробітникам батальйону міліції ІНФОРМАЦІЯ_6 ГУ МВС в Республіці Крим», здійснили переслідування активного учасника Революції Гідності ОСОБА_8 , застосовавши при цьому, в порушення ч. 1 ст. 70 Конвенції законодавство окупаційної держави до подій, які відбулись до окупації.
		Так, отримавши відомості про перебування ОСОБА_8 на території АР Крим, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , інші невстановлені особи з працівників «УФСБ російської федерації по Республіці Крим та м. Севастополь», невстановлені Особа 1, Особа 2 в невстановленому місці та в невстановлений час, але не пізніше 05.02.2015, за попередньою змовою між собою розробили злочинний план, який полягав у викраденні ОСОБА_8 , отриманні його зізнань у вчинені злочинів. Для отримання таких зізнань допускалось застосування до ОСОБА_8 фізичного насильства, погроз, тортур, а також нелегального ув`язнення, тобто вчинення серйозних порушень, передбачених ст. 147 Конвенції стосовно особи, яка перебуває під її захистом.
		При цьому, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , як колишні працівники Служби безпеки України, які були працевлаштовані в «УФСБ російської федерації по Республіці Крим та м. Севастополь», діяли з мотивів демонстрації своєї лояльності до держави-агресора та місцевої окупаційної влади на території АР Крим.
		Діючи на виконання злочинного плану, невстановлені Особа 1, Особа 2 та ОСОБА_4 в точно невстановлений час 05.02.2015 прибули мікроавтобусом марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 до місця проживання ОСОБА_8 - багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 і здійснювали спостереження з метою виявлення потерпілого.
		Цього ж дня близько 15 год. 30 хв. невстановлені Особа 1 та Особа 2, діючи за попередньою змовою між собою, з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , виявивши потерпілого, який вийшов з під`їзду, вчинили напад на останнього, під час якого невстановлена Особа 1 нанесла удар кулаком в обличчя ОСОБА_8 , а невстановлена Особа 2 - коліном у живіт потерпілого, внаслідок чого він впав на землю. Після цього, взявши його під руки, примусово посадили до мікроавтобуса марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , де в цей час перебував ОСОБА_4 , зв`язали руки потерпілого за допомогою хомута, а також надягнули на його голову поліетиленовий мішок. 
		Після цього, зазначеними невстановленими особами потерпілого було перевезено зазначеним транспортним засобом протягом 10-15 хв. до безлюдного місця в лісосмузі поруч із автомобільною дорогою. Під час перевезення, з метою залякування ОСОБА_8 , подолання його волі та опору, йому почали наносити удари ногами в область попереку та по голові, що супроводжувалось погрозами застосувати до нього тортури для отримання зізнання у вчиненні убивств працівників міліції під час подій на Майдані Незалежності у м. Києві, а також підготовки диверсій на території АР Крим.
		Перебуваючи у вказаному безлюдному місці, невстановлені особи для подальшого залякування потерпілого, демонструючи пістолет, здійснили постріл з нього і приставляли такий до голови потерпілого, погрожуючи таким чином ОСОБА_8 вбивством, у разі невиконання їх вимог, а також нанесли йому удари по спині та по голові, надалі примусово посадили потерпілого до вказаного мікроавтобуса.
		Після цього ОСОБА_8 з метою нелегального ув`язнення було перевезено і силоміць заведено близько 16 год. 30 хв. цього ж дня до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , належного на праві власності ОСОБА_9 , яким користувався ОСОБА_3 .
		З цього часу і до 05 год. 06.02.2015 ОСОБА_8 незаконно проти його волі утримувався ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , невстановленими Особою 1 та Особою 2 у підвалі вказаного житлового будинку, де, з метою отримання від нього на відеозапису зізнання у вчиненні злочинів, до нього застосовувалися тортури, які спричиняли йому сильний фізичний біль і моральні страждання, а також тілесні ушкодження.
		Так, невстановлені Особа 1 та Особа 2 за вказівкою ОСОБА_3 у його присутності та в присутності ОСОБА_4 застосовували до потерпілого катування електричним струмом за допомогою попереднього підготовленого ними пристрою, під`єднувавши дроти з цього пристрою до пальців рук та вух ОСОБА_8 , а також били потерпілого гумовими кийками, кулаками і ногами по різних частинах тіла, а невстановлена Особа 1 також нанесла удар потерпілому цеглою по голові.
		На виконання злочинного плану ОСОБА_3 доводив до відома потерпілого слова, які останньому необхідно повторити на відеозапис щодо участі в «Правому секторі», вчиненні убивств працівників міліції під час подій на Майдані Незалежності у м. Києві, а також підготовки диверсій на території АР Крим, а ОСОБА_4 - знімав зізнання потерпілого на відеокамеру та погрожував йому фізичною розправою.
		Через небажання потерпілого повністю зізнаватися на відеозапис, тортури електричним струмом і побої за час його нелегального ув`язнення за вказаною адресою застосовувались не менше трьох разів та тривали кілька годин.
		Під час катувань ОСОБА_3 також особисто погрожував відрізати потерпілому пальці, демонструючи ножиці, та, ставши коліном на спину ОСОБА_8 , який перебував на підлозі, взявши його за ліву руку, яка знаходилася за спиною потерпілого, різко смикнув її та наступив ногою на його лікоть, спричинивши потерпілому перелом лівої ліктьової кістки, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої важкості.
		Надалі, у зв`язку з настанням нічного часу, невстановлені Особа 1 та Особа 2 за вказівкою ОСОБА_3 прикували потерпілого за допомогою наручних браслетів до металевих дверей, залишивши його в такому положенні до ранку 06.02.2015.
		Продовжуючи діяти спільно та умисно, маючи намір створити відеозапис затримання ОСОБА_8 «УФСБ російської федерації по Республіці Крим та м. Севастополь» 06.02.2015 близько 06 год. ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 транспортували потерпілого мікроавтобусом марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , до невстановленого місця в м. Сімферополь. Попередньо пригрозивши потерпілому подальшим катуванням, випустили його на вулицю, інсценувавши його затримання.
		Проте зрозумівши, що ОСОБА_8 було заподіяно тілесне ушкодження середньої тяжкі та те, що сусід потерпілого ОСОБА_10 запам`ятав державний номерний знак мікроавтобуса марки «Volkswagen», про що повідомив батькові потерпілого ОСОБА_11 , який розпочав пошуки сина, через що, могла бути встановлена причетність « УФСБ російської федерації по Республіці Крим та м. Севастополь » до його викрадення, ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , а також невстановленими Особою 1 та Особою 2 ОСОБА_8 було транспортовано зазначеним мікроавтобусом до приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , в якому знаходився так званий «слідчий комітет по Республіці Крим», та документально оформлено його появу у вказаному місці як явку з повинною.
		Під час знаходження ОСОБА_8 у кабінеті № 6 вказаного приміщення невстановлена Особа 1 заподіяла потерпілому удар по голові, внаслідок чого ОСОБА_8 вдарився головою об стіл, отримавши розсічення над оком.
		Цього ж дня о 20 год. 10 хв. складено протокол затримання ОСОБА_8 «слідчим головного слідчого управління слідчого комітету російської федерації по Республіці Крим», а факт попереднього позбавлення потерпілого волі представниками окупаційної влади заперечувався.
		Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , обвинувачуються у вчиненні тортур та нелегальне ув`язнення, що становить серйозне порушення Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року, тобто порушення законів та звичаїв війни, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тобто за ч. 1 ст. 438 КК України.
		       Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.06.2022 задоволено клопотання прокурора та постановлено здійснювати судовий розгляд щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку спеціального судового провадження (in absentia), у зв`язку з переховуванням на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		       Обвинувачені  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 викликались в судове засідання згідно з положеннями абз. 6 ч. 3 ст. 323 КПК України, шляхом розміщення відповідної інформації в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному сайті Подільського районного суду м. Києва, тобто вважаються належним чином ознайомленим з повістками про виклик, проте в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.
		Захисники обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснили, що зв`язок з останніми відсутній, у зв`язку з чим відсутня інформація про їх відношення до висуненого звинувачення, а також до пред`явленого потерпілим цивільного позову. Вважають позовні вимоги надмірними. 
		Вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що з потерпілим ОСОБА_8 він знайомий близько 2 років. Під час спілкування з ним ОСОБА_8 розповів, що його було викрадено на території Кримського півострову працівниками окупаційного ФСБ ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які утримували його у підвалі, катували струмом з метою отримання зізнання у застосування насильства до працівників спецпідрозділу ІНФОРМАЦІЯ_6 під час подій Революції Гідності, а також зламали йому руку. Також, свідок показав, що ОСОБА_16 також незаконно позбавив волі на території АР Крим, застосовував насильство та погрожував застосуванням електричного струму, повідомивши, що він робить таке не в перше.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що він є рідним братом потерпілого ОСОБА_8 , який був активним учасником Революції Гідності з 2013 року. 05 лютого 2015 року він разом з братом та батьком ОСОБА_18 перебували за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_7 . Близько 16 год. сусідка по будинку на ім`я ОСОБА_19 повідомила його та батька про те, що невідомі особи в масках викрали брата біля під`їзду та посадили в мікроавтобус та забрали в невідомому напрямку. При цьому, інший сусід на ім`я ОСОБА_20 записав номерний знак вказаного автомобіля та передав цю інформацію йому з батьком. Після цього, він з батьком направились до Київського районного управління поліції для написання заяви про викрадення брата. Знайомий працівник поліції до якого вони звернулись, повідомив їх, що мікроавтобус, яким було викрадено батька належить працівникам фсб та був попередньо захоплений окупаційною владою в інкасаторів Приватбанку. На другий день батькові повідомили, що брат знаходиться в приміщенні слідчого комітету окупаційної влади. Прибувши туди він побачив, що брат був сильно побитий: на права частині голови була велика гематома, ліва рука була перев`язана шматком тканини, його штани були розірвані. Після цього їх з батьком вигнали з приміщення слідчого комітету. В подальшому, брата було поміщено до слідчого ізолятора, йому пред`явлені звинувачення в побитті працівника спецпідрозділу «ІНФОРМАЦІЯ_6» на Майдані Незалежності в м. Києві, а саме в тому, що він кинув каміння, яке пошкодило руку міліціонеру, а також в незаконному зберіганні складової частини зброї. Надалі, за вироком суду брату було призначено покарання у вигляді позбавлення волі, яке він відбував на території рф. Після звільнення він за допомогою українського консула був повернений на територію України. В ході спілкування з ОСОБА_8 останній повідомив йому, що його було викрадено з під під`їзду працівниками фсб та він утримувався одну добу на дачі (в ангарі чи підвалі) ОСОБА_21 в селі Мирне Сімферопольського району, де ОСОБА_22 бив його, зламав руку, катував струмом, а ОСОБА_23 бив, погрожував йому вбивством. Обвинувачених ОСОБА_22 та ОСОБА_24 брат знав особисто, оскільки він був з ними знайомий по роботі в міліції в Київському РВ м. Сімферополя в відділі кадрів, коли останні працювали в УСБУ в АР Крим, а після окупації були працевлаштовані в місцевий підрозділ фсб. На даний час його брат зник безвісті. Так, у березні 2022 року він пішов записуватись добровольцем в територіальну оборону і зв`язок з ним було втрачено. Чи живий ОСОБА_8 йому не відомо.
		Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 14.08.2019 потерпілий ОСОБА_8 детально продемонстрував механізм завдання та локалізацію ударів та застосування до нього обвинуваченими інших насильницьких дій.
		Відповідно до висновку судово-медичного експерта КЗ ЛОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 04.10.2019 № 465/д при вивченні медичної документації ОСОБА_8 знайдено наступні ушкодження: закритий перелом лівої ліктьової кістки, синець на повіках правового ока; описані ушкодження заподіяно тупим предметом; перелом лівої ліктьової кістки відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, синець на повіках правого ока відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень; характер та локалізація тілесних ушкоджень не виключають їх виникнення за обставин зазначених потерпілим.
		Згідно з висновком комісійної комплексної судово психолого-психіатричної експертизи ДУ «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» від 12.09.2019 № 110 ОСОБА_8 до скоєння щодо нього протиправних дій на будь-який психічний розлад не страждав; в період скоєння відносно нього протиправних дій потерпілий виявляв ознаки психічного розладу - Розлад адаптації у формі пролонгованої змішаної тривожно-депресивної реакції на важкий стрес, який перебуває в прямому причинному зв`язку з перенесеними ним тортурами; ОСОБА_8 в період після звільнення з полону переніс психічний розлад - Посттравматичний стресовий розлад, проте, в теперішній час не виявляє ознак будь-якого психічного розладу; ОСОБА_8 з урахуванням рівня свого психічного розвитку, вікових та індивідуальних психологічних особливостей, під час скоєння відносно нього протиправних дій, міг розуміти характер і значення скоєних відносно нього дій та здійснювати опір в рамках особистісних ресурсів; ОСОБА_8 в період скоєння відносно нього протиправних дій, а також з урахуванням умов ситуації правопорушення, міг правильно сприймати обставини, що мають значення для справи та може давати про дані обставини відповідні показання; ситуація, яка склалася внаслідок скоєння відносно ОСОБА_8 протиправних дій, є для нього психотравмуючою, обумовила негативні зміни фізичної та психоемоційної сфер його особистості, викликала появу негативних психологічних переживань, тобто заподіяла йому моральні страждання; ОСОБА_8 не виявляє ознак підвищеної схильності до навіювання, фантазування чи перекручення фактів; ОСОБА_8 за своїм психічним станом може брати участь у слідчому процесі та судових засіданнях.
		З досліджених в судовому засіданні копій документів, складених представниками окупаційних органів вбачається, що ОСОБА_8 притягувався до кримінальної відповідальності за події, які відбулися в лютому 2014 у м. Києві. При цьому, факт затримання ОСОБА_8 працівниками фсб 05.02.2014 не визнається.
		Згідно листа Департаменту контррозвідки СБ України від 26.08.2021 № 2/2/2-7774нт на виконання доручення у кримінальному провадженні надано відомості щодо військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зрадивши військовій присязі перейшли на бік окупантів з подальшим працевлаштуванням до незаконно створених правоохоронних органів та ТОТ АР Крим.
		Згідно архівної виписки з наказу Голови СБУ № 872-ос від 25.04.2014 ОСОБА_3 звільнений з посади старшого оперуповноваженого ГУСБ України в Автономній Республіці Крим (через службову невідповідність) із зняттям з військового обліку.
		Згідно архівної виписки з наказу Голови СБУ № 872-ос від 25.04.2014 ОСОБА_4 звільнений з посади старшого оперуповноваженого ГУСБ України в Автономній Республіці Крим (через службову невідповідність) із зняттям з військового обліку.
		Дослідженим в судовому засіданні на підставі ч. 11 ст. 615 КПК України відеозапису допиту ОСОБА_8 під час якого він показав, що 05 лютого 2015 року він знаходився у своїй квартирі АДРЕСА_8 . Близько 16 години, допомагав робітникам винести з квартири металобрухт - старий холодильник, та коли повернувся назад, біля під`їзда стояло 2 невідомих чоловіка, один високий, міцний, другий - менший. Вони були без масок, один - у зелених штанях, кольору «хакі» із сумкою на плечі, обидва стояли лицем до домофону. Коли побачили потерпілого, той, що у зелених штанах різко підбіг до нього, вдарив в обличчя правою рукою та зламав ніс. Підбіг інший, вдарив коліном у живіт. Вони закрутили йому руки за спину, періодично наносячи удари, потягли до машини - мікроавтобуса темно-синього кольору, що бачив сусід ОСОБА_20 , який переписав номер машини. Потім потерпілий дізнався, що цей автомобіль належить працівникам ФСБ ТОТ АРК, це точно були росіяни, у них був відповідний акцент. Коли вони його тягнули, то ще взяли його телефон, розібрали і викинули. Потерпілого затягли в машину, де був ОСОБА_23 , майор колишнього СБУ, а тепер - працівник 2 управління захисту національної конституційності та боротьби з тероризмом при ФСБ. Потерпілий його знав через особливий розріз очей, а також те, що цей відділ займався кримською молоддю. Коли ОСОБА_8 затягнули до машини через бокові двері, там був хтось ще крім ОСОБА_24 . В машині йому на голову одягли поліетиленовий пакет темного кольору, через що він почав задихатися, його поклали між двома сидіннями, між першим і другим пасажирськими, періодично били по спині та обличчю та постійно казали, що вони майданівці і розстрілювали мирних людей. Потім один з нападників поставив йому ногу на спину від чого потерпілий почав задихатися та гризти пакет, щоб дихати. Також він відчув, що у нього зламане ліве вухо та ніс. Приблизно через 15-20 хвилин потерпілого привезли до лісосмуги в селищі Мирне (що він дізнався, коли останнього витягли з машини), два чоловіка - ОСОБА_24 та хтось ще були позаду, двоє осіб, що чекали біля під`їзду - попереду. Потерпілого витягнули з машини, той, хто був у зелених штанах, сказав йому, що коли з ним будуть розмовляти, він повинен сказати, що входить до складу диверсійної групи. Хтось з них приставив пістолет до потилиці і вистрілили в праву сторону. Потерпілому сказали, що його задача зараз вижити, тому він повинен говорити все, що скажуть і ще раз вистрілили холостим пістолетом по потилиці. Всього в лісосмузі перебували хвилин 10 - 15. Потім на потерплого знову одягли пакет, затягли до машини, трохи побили в область спини та нирок, щоб забити подалі під сидіння. Коли затягнули в машину, хтось сказав « Їдемо на базу к ОСОБА_40, в Севастополь». ОСОБА_26 подумав, що його везуть на базу Чорноморського флоту. Через 15-20 хв потерпілого привезли в якийсь приватний будинок, взяли за руки, витягли з-під сидіння, затягли у вхідні двері, поставили на коліна в приміщенні, декілька раз вдарили в голову збоку, він впав, після чого до пальців прив`язали дроти. Потерпілому почали розказувати про Донбас, вбивство мирних жителів, про Майдан. На мізинці намотали дроти, дуже міцно, вони потім посиніли, після чого пустили струм. Він відчув різкий біль, спазм м`язів, почав інтенсивно дихати, впав. Потерпілого ще декілька раз вдарили по спині, щоб він піднявся, потім ще пустили струм. Струм пускали десь через кожну хвилину по секунд 10-15 та постійно били по спині, голові. Хотіли, щоби потерпілий розказав про схрони зі зброєю, казали, що він з Правого сектору. Це тривало десь протягом півгодини. Потім підняли та на щось посадили, почали бити резиновою палкою по торсу та рукам. Через кілька хвилин посадили боком до дверей, хтось підійшов спереду та наніс кілька ударів по плечу, почав казати, що зараз до потерпілого прийде людина, яка буде його знімати та допитувати, якщо він відповість неправильно, то будуть катувати. Потім ще раз пустили струм. Через 10 хвилин з потерпілого зняли дроти, взяли під руки, затягли до підвалу по сходах в кімнату, на щось посадили, зняли пакет і він побачив, що біля вікна у приміщення стоїть два чоловіка з резиновими палками. Чоловік у штанах кольору хакі знову прив`язав до пальців дроти і сказав, що вони ще раз будуть питати його про склад групи, з якою той прибув до Криму, щоб вчинити диверсію та вбити ОСОБА_27 . Потерпілий сказав, що до складу диверсійної групи не входив, а був лише учасником Майдану. Після чого, йому знову почали пускати струм через «динамо-машину» та бити резиновими палками. Зі слів потерпілого ОСОБА_26 , такі катування застосовують працівники російського ФСБ, у них це має назву «дзвінок ОСОБА_41». Потерпілого катували близько 30 хвилин та безперервно били палками «навідмаш» по всім частинам тіла, словесно ображаючи. Потім прийшли ОСОБА_23 та ОСОБА_28 . ОСОБА_29 потерпілий знає, бо вчився з його братом, сидів за одним столом. ОСОБА_30 був з камерою, яку направив на потерпілого, почали запитувати скільки людей прибуло з ним до Криму та зброю, правий сектор. ОСОБА_30 погрожував йому фізичною розправою. Потерпілий сказав, що він не з правого сектору, тоді камеру вимкнули, ОСОБА_22 з ОСОБА_24 вийшли і знову почали бити палками, ногами та пускати струм близько 40 хвилин. Через 40 хвилин ОСОБА_31 з ОСОБА_32 повернулись, і ОСОБА_31 почав знову задавати питання, ОСОБА_30 став знімати. Почали задавати питання про правий сектор, фінансування тероризму, його зброю. Коли відповіді не сподобалися, ОСОБА_31 поклав потерпілого на живіт, обличчям до підлоги, руками догори, взяв секатор та сказав, що зараз відріже палець та відправить його батьку. Після чого, хомут, яким було зв`язані руки, розрізали. Коли він лежав на підлозі на животі ОСОБА_31 взяв його за волосся і різко смикнув за ліву руку, сказавши що це помста за працівників ІНФОРМАЦІЯ_7. Внаслідок чого потерпілий відчув різку біль. Потім ОСОБА_22 наступив на лівий лікоть тієї ж руки. Надалі, ОСОБА_31 сказав іншим «працювати» і вийшов разом з ОСОБА_33 . Коли вони вийшли, особа в зелених штанах знову зв`язав руки, але спереду, надів дроти на великі пальці і почали пускати струм і бити по різним частинам тіла, десь протягом півгодини. Потім один з присутніх осіб взяв розкладний ніж і хотів пробити мочку вуха, щоб протягти дроти. Розрізати вуха не вдалось, тому потерпілому одягли дроти на них і пустили струм, від чого останній впав. Пізніше прийшов ще один чоловік, якого назвати потерпілий не може, але пам`ятає, що той - колишній працівник СБУ, з чемоданом, у якому було медичне приладдя. Він витер кров з обличчя, дав понюхати нашатир. Через годину знову прийшов ОСОБА_16 , сказав іншим «заканчивайте» і потерпілого підняли вгору по сходах до житлової зони. Застібнули руки кайданками на клямці двері, на якій він провисів десь до 5 години ранку (близько 5 годин). Зранку побачив крізь вікно міст на вулиці та трасу. Потім потерпілий зрозумів, що це Євпаторійське шосе . Періодично підходили люди зі зброєю, пістолетами. Рано вранці зайшов ОСОБА_16 ще з одним чоловіком, сказав потерпілому, що йому необхідно підписати у слідчому комітеті документи, після чого незнайомий чоловік взяв шматок цегли, яка лежала поряд та наніс потерпілому удар у скроню цеглою. Близько 6 години ранку, прийшли два чоловіка, зняли потерпілого з дверей та затягли в житлове приміщення, посадили на тумбочку, ОСОБА_30 приніс чашку з горілкою та таблеткою « Анальгін », залили насильно горілку та таблетку, запхали в рот шматок хліба. Потім ОСОБА_26 вивели на вулицю, відразу зі сходинок посадили в машину, одягли пакет на голову. ОСОБА_22 сказав, що зараз вони всі проїдуть на одну вулицю, висадять потерпілого, а він повинен пройтись прямо, ОСОБА_31 та інші чоловіки будуть їхати та знімати його на камеру, після чого потерпілого затримають і відвезуть до слідчого комітету. Після чого потерпілого відвезли на якусь вулицю, висадили та він пішов, при цьому з машини останнього знімав на камеру ОСОБА_36 .. Надалі з машини вибігло два альфівця, затримали його та відвезли до слідчого комітету, в колишнє приміщення прокуратури або Залізничного, або Київського району, підняли на другий поверх, в кабінет слідчого з особливо важливих справ, ОСОБА_37 , старшого лейтенанта юстиції головного слідчого управління. Коли потерпілого завели, слідчого ОСОБА_37 ще не було, там сидів інший слідчий, якого потерпілий не знає, але може впевнено сказати, що він не українець та не мешканець Криму. Крім того, там був ще ОСОБА_38 , колишній полковник СБУ, наразі працівник ФСБ, з яким потерпілий був знайомий раніше. Слідчий ОСОБА_37 з`явився десь о 17 - 18 годині вечора, до цього періодично потерпілого били альфівці, завдавали ударів рукою по голові. У потерпілого була гематома ока. Слідчий надав ОСОБА_26 якийсь протокол для підпису, де було відображено, що потерпілий зізнається у вчиненні злочину, але не зазначено якого саме. Потім прийшов адвокат ОСОБА_42. Коли потерпілий почав дізнаватись, що саме він підписує, один з альфовців штовхнув його, від чого останній вдарився головою об стіл і у нього пішла кров. В подальшому, він був поміщений у слідчий ізолятор за звинуваченнями у побитті працівника спецпідрозділу ІНФОРМАЦІЯ_6 на Майдані Незалежності у м. Києві і зберіганні фрагменту зброї. Йому було засуджено та призначено покарання у вигляді позбавлення волі, по відбутті якого він повернувся в Україну.
		Вказані показання потерпілого ОСОБА_8 суд бере до уваги з огляду на неможливість його допиту через зникнення без вісті в період запровадження воєнного стану, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань Подільського УП ГУНП у м. Києві, а також показаннями свідка ОСОБА_17 .
		Водночас, у зв`язку з неможливістю допитати потерпілого ОСОБА_8 суд, відповідно до положень ст. 97 КПК України вважає допустимими показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_17 (в частині обставин, які їм відомі зі слів потерпілого ОСОБА_8 ) в якості показань з чужих слів. 
		Так, вищезазначені показання є логічними, не містять протиріч та узгоджуються з висновками проведених експертиз та іншими письмовими доказами.
		Таким чином, винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доведена поза розумним сумнівом достатньою сукупністю досліджених в судовому засіданні належних, допустимих та достовірних доказів.
		Дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 438 КК України, тобто як порушення законів та звичаїв війни, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, виходячи з наступного.
		Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
		Відповідно до вимог абз. 3 ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
		На підставі положень ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України» частиною національного законодавства України є Конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція), яка ратифікована Українською РСР і набрала законної сили для неї 03.01.1955, якою визначені порушення законів та звичаїв війни.
		Згідно положень ч. 1 ст. 1 Конвенції, вона застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, а відповідно до ч. 2 ст. 2 Конвенції, вона застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації договірної сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Отже, починаючи з лютого 2014 року між Україною та російською федерацією розпочався міжнародний збройний конфлікт, який на момент вчинення обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дій, що їм були інкриміновані, існував у формі окупації російською федерацією Кримського півострову, що усвідомлювалося обвинуваченими.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 Конвенції, під її захистом перебувають особи, які в будь-який момент і за будь-яких обставин опиняються, в разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Дані щодо належності ОСОБА_8 до комбатантів відсутні, а відтак він як громадян України, який перебував на окупованій території АР Крим, користувався захистом Конвенції.
		Згідно ст. 32 Конвенції високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		Відповідно до положень закріплених в ст. 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Відповідно до положень ст. 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 року термін "катування" означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що грунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.
		Характер та узгодженість дій обвинувачених та невстановлених слідством осіб свідчать, що такі вчиненні ними за попередньою змовою. 
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як підозрюваних та обвинувачених на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкримінований обвинуваченим злочин та їх поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке. 
		Повідомлення про підозру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також про зміну раніше повідомленої підозри надсилались слідчими СВ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі 16.03.2018 за місцем праці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за допомогою електронної пошти на поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_3 . 16.03.2018 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оголошено в розшук, у зв`язку з не встановленням їх місцезнаходження, який здійснюється оперативними підрозділами відповідно Оболонського та Подільського УП ГУНП у м. Києві. Ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.03.2018 та 02.10.2018 надано дозвіл на затримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою їх приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Згідно листа ГУСБ України в АР Крим від 16.03.2020 на виконання доручення слідчого з`ясовано, що згідно відомостей інтегрованої міжвідомчої системи «Аркан» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також їх родичі з 2014 року перетин державного кордону, а також адміністративної межі з ТОТ АР Крим не здійснювали.
		Згідно повідомлення ДП «Укрпошта» прийом і доставка пошти в напрямку Криму і Севастополя з квітня 2014 року не здійснюється. 
		Відповідно до листа Генеральної прокуратури від 13.12.2016 поінформовано, що оскільки тимчасово окупована територія АР Крим є невід`ємною частиною території України, то звернення до компетентних органів російської федерації з приводу отримання міжнародної правової допомоги на території АР Крим є неприйнятним, а зносини з нелегітимними органами у порядку, визначеному міжнародними угодами - недопустимими.
		Дорученнями Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		На виконання вимог ст. 135 КПК України у зв`язку з тим, що підозрювані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 переховуються на ТОТ АР Крим повістки про виклик їх до прокуратури АР Крим та м. Севастополя опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в 2021 році відповідно до розпорядження КМУ № 1302-р від 21.10.2020.
		Так, повістки про виклик ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 07.06.2021 опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» від 01.06.2021 №103, на 11.06.2021 - від 05.06.2021 №107, на 17.06.2021 - від 12.06.2021 №112.
		Водночас, повістки про виклик на вказані дати опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Згідно рапорту старшого о/у ВКП ГУНП а АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_39 від 25.06.2021 підозрювані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 переховуються на території Автономної Республіки Крим.
		Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.07.2021, за участю захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч. 1 ст. 438 КК України стосовно зазначених підозрюваних, які переховуються на території АР Крим.
		З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , щоб забезпечити останнім можливість безпосередньо та через обраного захисників реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
		Після постановлення ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.07.2021, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваних (обвинувачених) здійснювали їх захисники, які отримували необхідні процесуальні документи, знайомилися з матеріалами кримінального провадження. 
		Крім цього, згідно з ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.06.2022 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймали участь захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були захисниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування і обізнані з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
		Важливо звернути увагу, що судом також вживалися заходи про виклик обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останні викликалися у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті Урядовий кур`єр та його електронній версії на сайті https://ukurier.gov.ua/uk/about/ у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті Подільського районного суду м. Києва.
		Захисники обвинувачених здійснювали активні дії, спрямовані на їх захист обвинуваченого: заперечували проти використання окремих доказів на підтвердження винуватості, приймали участь у допиті свідків та дослідженні доказів.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення вживалися достатні заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як підозрюваних та обвинувачених на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачені були поінформовані належним чином про дати слухання справи, а також дотримані їх права на належне представництво у суді. 
		В судових дебатах прокурор просив призначити кожному із обвинувачених покарання у вигляді одинадцяти років позбавлення волі із позбавленням обвинувачених військових звань.
		При визначенні міри покарання суд враховує приписи ч. 2 ст.50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару і виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на підставі ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості злочину, який згідно із ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином та проти миру безпеки людства та міжнародного правопорядку, характер та ступінь його участі як співучасника, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, що обставиною, яка обтяжує вину є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб; відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення   ОСОБА_3    покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії у вигляді позбавлення волі.  Саме такий вид покарання та його  розмір - на строк десять років з урахуванням вчиненого -  є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів, інший, більш м`який вид покарання, з урахуванням особи засудженого, не відповідатиме меті покарання.
		На підставі положень ст. 54 КК України ОСОБА_3 слід призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення військового звання - капітан.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , на підставі ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості злочину, який згідно із ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином та проти миру безпеки людства та міжнародного правопорядку, характер та ступінь його участі як співучасника, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, що обставиною, яка обтяжує вину є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб; відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення   ОСОБА_4    покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії у вигляді позбавлення волі.  Саме такий вид покарання та його  розмір - на строк дев`ять років з урахуванням вчиненого -  є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів, інший, більш м`який вид покарання, з урахуванням особи засудженого, не відповідатиме меті покарання.
		На підставі положень ст. 54 КК України ОСОБА_4 слід призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення військового звання - майор.
		Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст.368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
		Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ч. 1 ст. 1177 ЦК України).
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 1177 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		За приписами ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		При цьому, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України).
		Водночас, згідно вимог ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
		У справі заявлено вимогу про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3 129 328 грн 11 коп., у вигляді витрат на лікування потерпілого ОСОБА_8 , проте, відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують реальність вже понесених витрат, а також вартості необхідного лікування на майбутнє.
		За таких обставин вимога про відшкодування матеріальної шкоди до задоволення не підлягає.
		Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд вважає, що спільними діями обвинувачених потерпілому ОСОБА_8 заподіяно сильну фізичну біль та душевні страждання, що, серед іншого, підтверджено вищезгаданим висновком комісійної комплексної судово психолого-психіатричної експертизи потерпілого.
		Суд вважає, що з урахуванням засад розумності та справедливості розмір моральної шкоди має становити 950 000 грн та бути солідарно стягнений з обвинувачених.
		Таким чином, цивільний позов слід задовольнити частково.
		Процесуальні витрати по справі відсутні.
		Речові докази відсутні.
		Запобіжний захід обвинуваченим не обирався.
		Керуючись ст.ст. 127, 368-371, 373-374, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України і призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі та відповідно до ст. 54 КК України з позбавленням військового звання - капітан.
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України і призначити покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі та відповідно до ст 54 КК України з позбавленням військового звання - майор.
		Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_9 моральну шкоду у розмір 950 000 (дев`ятсот п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. 
		В решті позовних вимог - відмовити.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити захисникам обвинувачених та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		              
		Суддя:                                                                                 Олександр КІТОВ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...