Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/1025/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2022. Зареєстровано: 24.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2022.
Дата набрання законної сили: 22.12.2022
Номер судового провадження: 22-ц/803/7593/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/7593/22 Справа № 175/1025/20   Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська  А. П.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 грудня 2022 року                                м. Дніпро
		   Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого  судді: Барильської А.П.,
		суддів: Деркач Н.М., Куценко Т.Р.
		секретар судового засідання: Драгомерецька А.О. 
		 
		сторони:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: ОСОБА_2 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ,-
		В С Т А Н О В И В:
		   У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду, з уточненим 05 листопада 2021 року позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя мотивуючи його тим, що з 26 жовтня 2007 року перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 20 грудня 2019 року між сторонами припинено сімейні відносини, оскільки відповідач має намір розірвати шлюб. 
		   Вказував, що у шлюбі сторонами було придбано два легких автомобілі марки «Fiat Doblo», 2007 року випуску та марки «Ford Edge», 2017 року випуску та дві земельні ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 площею 0,120 га, кожна, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район Садове товариство «Зірка».     Зазначав, що наразі він фактично користується автомобілем «Fiat Doblo», 2007 року випуску, а відповідач автомобілем «Ford Edge», 2017 року випуску.     Посилаючись на те, що питання стосовно поділу майна подружжя є не вирішним у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не бажає мирно вирішити питання поділу майна, тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію Ѕ частки різниці у дійсній вартості транспортних засобів «Fiat Doblo», 2007 року випуску та «Ford Edge», 2017 року випуску в сумі 320 873, 38 грн; залишити у власності ОСОБА_5 легковий автомобіль ««Ford Edge», 2017 року випуску, припинивши на нього право спільної сумісної власності подружжя, за умови стягнення з відповідача вказаної грошової компенсації; залишити у власності позивача транспортний засіб - автомобіль «Fiat Doblo», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin № НОМЕР_4 - припинивши на нього право спільної сумісної власності подружжя; визнати за позивачем право власності на: 1/2 частку земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0, 120 га, кадастровий номер 1221486800-01-080-0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 частку земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0, 12 га, кадастровий номер 1221486800:01:080:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказані земельні ділянки. Визнати за відповідачем право власності: на 1/2 частку земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0, 120 га, кадастровий номер 1221486800-01 -080-0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 частку земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0, 12 га, кадастровий номер 1221486800:01:080:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказані земельні ділянки. Стягнути судові витрати. 
		   Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2022 року позов задоволено частково. Залишено у власності ОСОБА_5 транспортний засіб  легковий автомобіль «Ford Edge», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , vin № НОМЕР_6 , припинивши на нього право спільної сумісної власності подружжя. Залишено у власності ОСОБА_1 транспортний засіб  легковий автомобіль «Fiat Doblo», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin № НОМЕР_4 - припинивши на нього право спільної сумісної власності подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності:на 1/2 частку земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0, 120 га, кадастровий номер 1221486800-01-080-0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 частку земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0, 12 га, кадастровий номер 1221486800:01:080:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказані земельні ділянки. Визнано за ОСОБА_5 право власності:на 1/2 частку земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0, 120 га, кадастровий номер 1221486800-01 -080-0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка № НОМЕР_1 ;на 1/2 частку земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,12 га, кадастровий номер 1221486800:01:080:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказані земельні ділянки. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат. 
		   В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права в частині вирішення його позовних вимог про стягнення компенсації вартості транспортного засобу, який залишився у володінні відповідача, просить рішення суду скасувати в цій частині та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію Ѕ частки різниці у дійсній вартості транспортних засобів «Fiat Doblo», 2007 року випуску та «Ford Edge», 2017 року випуску в сумі 320 873, 38 грн; залишити у власності ОСОБА_5 легковий автомобіль ««Ford Edge», 2017 року випуску, припинивши на нього право спільної сумісної власності подружжя, за умови стягнення з неї вказаної грошової компенсації; залишити у власності позивача транспортний засіб - автомобіль «Fiat Doblo», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin № НОМЕР_4 , припинивши на нього право спільної сумісної власності подружжя. 
		   Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд, розглядаючи його позов, взяв до уваги виключно інтереси відповідача. Звертав увагу на те, що сплачує аліменти на утримання доньки та той факт, що донька проживає разом з відповідачем не дає підстав для збільшення її частки у спільному майні подружжя. Наголошував на тому, що суд не мав права відступати від рівності часток у спільному майні подружжя. Він зі свого боку сприяв суду у встановленні обставин справи. Заявляв клопотання про проведення експертизи, в той час коли саме відповідач не надала автомобіль експерту для визначення його вартості. 
		   17 листопада 2022 року відповідач ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про надуманість доводів апеляційної скарги просила залишити її без задоволення. Вказувала, що автомобіль, який перебуває у її користуванні, було придбано за 4500 доларів США що на момент придбання становило 76 344,32 грн, та права позивача жодним чином не порушуються тим, що з неї не стягнуто компенсацію. Звертала увагу, що донька проживає з неї, що дає право збільшити її частку у спільному сумісному майні подружжя, яке підлягає поділу. Вказувала про свою незгоду з рішенням суду в частині поділу земельних ділянок, що не приймається до уваги колегією суддів оскільки з відповідною апеляційної скаргою на рішення суду відповідач не зверталась. 
		   Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - змінити в оскаржуваній позивачем частині, виходячи з наступного.
		   Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		   Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		   Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог
		   Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб.
		   Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		   Відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 вересня 2020 року, що набрало законної сили 27 жовтня 2020 року, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано. ОСОБА_7 після розірвання шлюбу поновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 ».
		   За період шлюбу сторонами було придбано наступне майно: земельну ділянку площею 0,120 га., кадастровий номер  1221486800-01-080-0009 з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 травня 2011 року придбана ОСОБА_7 ; легковий автомобіль «Fiat Doblo», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin № НОМЕР_4 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 21 серпня 2012 року належить ОСОБА_1 ; земельну ділянку площею 0,120 га кадастровий номер  1221486800-01-080-0003 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана земельна ділянка на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 березня 2013 року придбана ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том №1 а.с. 25); легковий автомобіль «Ford Edge», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , vin № НОМЕР_6 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 17 грудня 2018 року належить відповідачу.
		   Частково задовольняючипозовні вимогисуд першоїінстанції виходивз того,що земельніділянки,які булинабуті сторонамипід часшлюбу,з врахуваннямтого,що відповідачемне спростованопрезумпцію спільностімайна подружжя,підлягають поділув рівнихчастинках звизнанням прававласності кожногона 1/2частину земельноїділянки тав ційчастині рішеннясуду першоїінстанції неоскаржено,тому,відповідно  до ст.367 ЦПК України, не переглядається апеляційним судом в цій частині.
		   Вирішуючи питання про поділ автомобілів суд з врахуванням того, що фактично у користуванні відповідача перебуває легковий автомобіль ««Ford Edge», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , vin № НОМЕР_6 , а в користуванні позивача- легковий автомобіль «Fiat Doblo», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin № НОМЕР_4 , вважав за можливе визнати за позивачем право власності на автомобіль «Fiat Doblo», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за відповідачем визнати право власності на автомобіль «Ford Edge», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 . У стягненні на користь позивача компенсації частини вартості автомобіля залишеного відповідачу відмовити. 
		   Позивач оскаржує рішення суду лише в частині стягнення компенсації вартості транспортного засобу, який залишився у володінні відповідача, вартість якого на його думку перевищує вартість автомобіля ,який залишився у його користуванні. 
		   Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відмови у стягненні на користь позивача компенсації частини вартості автомобіля, залишеного відповідачу, проте не погоджується з її підставами. 
		   Основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції  ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.
		   Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
		   Норми статей 57,60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
		   Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		   Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18).
		   Відповідно до ч.1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		   Згідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
		   Частиною 3 ст.368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		   Згідно ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
		   Відповідно до п.п.22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, вирішуючи спір між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишає майно у їх спільній частковій власності.
		   Відповідно до ч.1 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
		   Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя. 
		   Головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); в разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.
		   Відповідно до ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1)майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4)житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5)земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
		   Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном,що належить їм на праві спільної сумісної власності, (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України. 
		   Згідно з нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору  інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.
		   У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
		   Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.
		   Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		   Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі №638/18231/15-ц, провадження №14-712цс19, дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.
		   Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
		   Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).
		   Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;2) річ є неподільною;3) спільне володіння і користування майном є неможливим;4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).        
		   У постанові від 25 травня 2020 року у справі №347/955/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про виплату позивачеві 1/2 вартості автомобіля, як компенсації його частки у праві спільної сумісної власності подружжя. Вважав, що у ситуації, коли один із подружжя, який не користується спірним автомобілем, просить виплатити йому компенсацію вартості його частки у вказаному праві, згідно з вимогами статей 60, 61, 70, 71 СК України слід присудити відповідну компенсацію за рахунок іншого із подружжя, який цим автомобілем користується, незалежно від його згоди.
		   Метою позивача ОСОБА_1 є поділ спільного сумісного майна подружжя, зокрема двох автомобілів. Один з яких, «Fiat Doblo», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , дійсна вартість якого згідно висновку експерта №СЕ-19/104-21/21721 від 27 серпня 2021 року складає 90 263, 73 грн., він має намір залишити собі, оскільки він перебуває у його фактичному користуванні та проти чого не заперечує і відповідач. Інший автомобіль «Ford Edge», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , просить залишити відповідачці, втім стягнути з нею компенсацію його вартості, оскільки він вважає що автомобіль «Ford Edge», 2017 року випуску коштує 732 010 грн, що значно перевищує вартість автомобіля 
		   Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
		   Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
		   Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
		   Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		   Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		   Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		   У свою чергу суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		   Крім того, ч.2 ст.13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		   Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		   Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. 
		   Позивачем було заявлено клопотання про призначення по справі судової автотоварознавчої та оціночно-земельної експертизи. 
		   Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2021 року призначено у справі комплексну судову автотоварознавчу та оціночну-земельну екпертизи.
		   Відповідно до Висновку експерта №СЕ-19/104-21/21721 від 27 серпня 2021 року дійсна вартість транспортного засобу легкового автомобілю «Fiat Doblo», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin № НОМЕР_4 складає 90 263 грн. 73 коп. (том №1 а.с. 230-240).
		   Дійсна вартість легкового автомобіля «Ford Edge», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , vin № НОМЕР_6 експертом не визначена, оскільки не було надано автомобіль для дослідження. 
		   Судом першої інстанції вказано, що в судовому засіданні 04 серпня 2022 року ОСОБА_1 та його представник адвокат Петриков В.А. відмовилися від свого клопотання про призначення повторної експертизи стосовно визначення вартості вказаного легкового автомобілю, що унеможливлює визначення вартості вказаного автомобілю з метою встановлення суми компенсації одній зі сторін.
		   Відмовляючи у стягненні компенсації суд вказав, що дійсна вартість автомобіля «Ford Edge», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , vin № НОМЕР_6 , залишеного відповідачці так і не встановлена. 
		   Та зазначив, що відповідно до декларації, вартість транспортного засобу легкового автомобілю «Ford Edge», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , vin № НОМЕР_6 становить 4 500 доларів США та державне мито за розмитнення вказаного автомобілю складає 76 344, 32 грн. Сам транспортний засіб придбано на аукціоні в США, після ДТП автомобіль самостійно пересуватися не міг. Після розмитнення автомобіль було відремонтовано та приведено в стан, коли його можна експлуатувати.
		   Колегія суддів наголошує на тому, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди  виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Таким чином посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до декларації, вартість транспортного засобу легкового автомобілю «Ford Edge», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , vin № НОМЕР_6 становить 4 500 доларів США є хибними, оскільки вартість майна повинна бути визначена саме на час розгляду справи про поділ цього майна. 
		   Під час судового засідання сторонам були роз`яснені їх процесуальні права, серед яких право на подання клопотання про призначення по справі експертизи. 
		   Відповідач вказувала, що автомобіль не надала експерту виключно у зв`язку з тим, що не була повідомлена експертом про те, що автомобіль потрібно надати експерту та коли це потрібно зробити. 
		   З врахуванням того, що висновком експерта №СЕ-19/104-21/21721 від 27 серпня 2021 року не було надано відповідь на питання стосовно дійсної вартості легкового автомобілю «Ford Edge», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , vin № НОМЕР_6 позивач, з метою доведення заявленого ним позову в частині стягнення компенсації, мав право подати клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи про визначення дійсної ринкової вартості автомобілю «Ford Edge», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 або клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, про визначення дійсної ринкову вартість колісного транспортного засобу - легкового автомобіля «Ford Edge», 2017 року випуску, що є подібним за своїми якостями (технічними характеристиками) легковому автомобілю «Ford Edge», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , vin № НОМЕР_6 . 
		   Позивач не скористався своїми правами, відповідного клопотання у суді апеляційної інстанції не заявив.
		   Колегія суддів зауважує, що цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності, що знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або витребування відповідних доказів у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали. 
		   Доводи апеляційної скарги позивача в частині наявності правових підстав для стягнення з відповідача грошової компенсацію Ѕ частки різниці у дійсній вартості транспортних засобів «Fiat Doblo», 2007 року випуску та «Ford Edge», 2017 року випуску в сумі 320 873, 38 грн відхиляються, оскільки не знайшли свого підтвердження. 
		   Посилання суду на те, що разом з відповідачем залишилась проживати донька, що дає підстави для відступлення від рівності часток подружжя, на чому під час судового засідання в суді апеляційної інстанції звертала увагу відповідач та її адвокат, та проти чого заперечував позивач, у даному випадку не заслуговують на увагу оскільки відсутній доведений факт вартості автомобіля, а як наслідок і факт відступлення від рівності часток подружжя при поділі майна. 
		   Таким чином у стягненні компенсації слід відмовити виключно з тих підстав, що позивачем не доведено вартості транспортного засобу «Ford Edge», 2017 року випуску.
		   У зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні в частині обґрунтування мотивів відмови задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації.
		    В іншій оскаржуваній частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
		   Керуючись ст.ст. 367,374,376,381-383 ЦПК України, суд, 
		       ПОСТАНОВИВ: 
		   Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		   Рішення  Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2022 року змінити в частині обґрунтування мотивів відмови задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . 
		   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		   Повний текст постанови складений 23 грудня 2022 року.
		 
		Головуючий: А.П. Барильська
		       
		Судді: Н.М.Деркач 
		 
		Т.Р. Куценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...