Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 511/466/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2022.
Дата набрання законної сили: 23.12.2022
Номер судового провадження: 61-17976ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		23 грудня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 511/466/19
		провадження № 61-17976св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ),
		третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України,
		 
		провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року в складі судді Іванової О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), та з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
		визнати протиправним та скасувати наказ № 6-ОС від 08 січня 2019 року по особовому складу (по працівникам) начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині розірвання трудового договору та звільнення його з роботи як водія автотранспортних засобів (за рахунок військової посади молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій) відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » І категорії (тип Б);
		визнати протиправним та скасувати наказ № 30-ОС від 21 січня 2019 року по особовому складу (по працівникам) начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		визнати протиправним та скасувати наказ № 31-ОС від 21 січня 2019 року по особовому складу (по працівникам) начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		визнати протиправним та скасувати наказ № 116-ОС від 15 березня 2019 року по особовому складу (по працівникам) начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		поновити його на роботі у відділенні інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) водієм з укладенням нового строкового трудового договору, з посадовим окладом згідно затвердженого штатного розкладу (розпису), ІІІ тарифним розрядом, зі всіма необхідними доплатами та надбавками відповідно до займаної посади;
		стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до штатного розпису загону, враховуючи надбавки та доплати, або відповідно до середнього заробітку на місяць у розмірі 9 752,53 грн;
		допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення його на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		На обґрунтування позову зазначав, що 01 січня 2011 року він був прийнятий на посаду водія (за рахунок військової посади молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») по переведенню з ІНФОРМАЦІЯ_5 . Між ним та Білгород- Дністровським загоном був укладений строковий трудовий договір з 01 січня 2011 року до прибуття на посаду військовослужбовця. 22 березня 2012 року його було переведено на посаду водія (за рахунок військової посади -молодший інспектор прикордонної служби ВОС 108979Р-037) відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 1 категорії (тип Б) за строковим трудовим договором. 
		05 листопада 2018 року його у письмовій формі було попереджено про можливе звільнення у зв`язку зі скороченням посади, але у датах складання наказів про скорочення його посади існувала суттєва розбіжність. За 2018 рік про можливе звільнення він попереджався тричі. Відповідач запропонував йому 4 вакантні посади, але вони всі були нижчими, ніж він займав, що порушує його конституційне право на працю. Під час звільнення відповідач не врахував його переважне право на залишення на роботі, високу кваліфікацію, тривалий та безперервний страж роботи в прикордонній службі. 
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності і штату працівників, позивача було попереджено про наступне вивільнення за два місяці та запропоновано чотири вакантні посади з можливістю переведення на іншу роботу, від яких він відмовився, також ОСОБА_1 двічі не з`являвся на засідання профспілки без поважних причин, буду належним чином повідомленим про їх проведення, тому права позивача при звільненні порушені не були.
		Наказом № 30-ос від 21 січня 2019 року було скасовано наказ № 6-ос від 08 січня 2019 року, вказано вважати ОСОБА_1 працюючим на попередньо займаній посаді та йому виплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Наказом № 31-ос від 21 січня 2019 року з позивача було утримано виплачену вихідну допомогу, грошову компенсацію за невикористану відпустку. Разом з тим, будучи ознайомленим із зазначеним наказом позивач не приступив до роботи, тобто трудові відносини фактично не поновлювалися, посада, яку він займав, була скорочена, тому наказом № 116-ос від 15 березня 2019 року його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Оскільки трудові відношення фактично не поновлювалися, посада позивача на підприємстві була скорочена, будь-яких нових правових наслідків вищевказані накази не містили, підстава звільнення змінена не була, ними був упорядкований розрахунок та виправлені помилки в написанні по батькові ОСОБА_1 , а також змінена дата його звільнення, відсутні правові підстави для визнання наказів протиправними та їх скасування.
		Постановою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року змінено шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що порушень процедури звільнення ОСОБА_1 не встановлено. Факт скасування та внесення змін до наказів не може бути підставою для визнання звільнення незаконним. Непослідовність наказів та наявність в них описок не спростовують факт скорочення посади, яку займав позивач, та належного попередження відповідачем ОСОБА_1 про подальше звільнення. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.  
		На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2012 року в справі № 6-65-1цс12 та у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 761/3694/15-ц, від 11 квітня 2018 року в справі № 520/10385/16-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 583/874/16-ц, від 14 грудня 2018 року в справі № 914/809/18, від 18 грудня 2018 року в справі № 761/5894/17, від 27 березня 2019 року в справі № 826/25885/15, від 03 квітня 2019 року в справі № 638/16244/16-ц, від 07 травня 2019 року в справі № 803/1157/16, від 12 червня 2019 року в справі № 297/868/18, від 17 липня 2019 року в справі № 814/1893/16, від 13 листопада 2019 року в справі № 761/36864/16-ц, від 07 серпня 2020 року в справі № 461/982/18, від 01 жовтня 2020 року в справі № 910/8794/17, від 28 жовтня 2020 року в справі № 641/4650/19, від 04 листопада 2020 року в справі № 263/10522/18, від 11 березня 2021 року в справі № 826/7176/17, від 14 квітня 2021 року в справі № 359/7538/18, від 20 травня 2021 року в справі № 607/25424/19, від 27 травня 2021 року в справі № 201/6689/19, від 07 вересня 2021 року в справі № 306/2434/18, від 14 вересня 2021 року в справі № 916/2024/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Вказував про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
		Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Накази про його звільнення є протиправними, посадові особи відповідача діяли не в межах своїх повноважень та у незаконний спосіб, були відсутні правові підстави для розірвання укладеного з ним трудового договору.
		Відповідач створив необґрунтовані обмеження доступу до відповідних посад, чим порушив його право на працю.
		Суди не врахували діюче на момент звільнення законодавство, яке дозволяє цивільним особам працювати у військовій частині та не дає можливості відповідачу в односторонньому порядку розірвати трудовий договір. Його було прийнято на роботу у військову частину як цивільну особу з урахуванням законодавства, яке стосується публічної служби. Таким чином існує прогалина у законодавстві щодо звільнення цивільної особи, яка виконувала посадові обов`язки військовослужбовця, з військової частини.
		В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зміни в організації виробництва і праці відповідача.
		Його попередили про можливе звільнення, однак не надали докази скорочення штату на дату попереджень про скорочення займаної ним посади. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Роздільнянського районного суду Одеської області.
		04 січня 2022 року матеріали справи № 511/466/19 надійшли до Верховного Суду.
		Адміністрація Державної прикордонної служби та НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) направили  відзиви на касаційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Також відповідач та третя особа у відзивах на касаційну скаргу заявили клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участю їх представників.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
		Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
		Оскільки Верховний Суд розгляд справи здійснює у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а необхідності виклику учасників справи для надання пояснень не встановив, тому в задоволенні цих клопотань слід відмовити.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що наказом №1 від 01 січня 2011 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм (за рахунок військової посади - молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії-водій) відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 1 категорії (тип Б) за строковим трудовим договором у порядку переведення з ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		В цей же день з ОСОБА_1 був укладений строковий трудовий договір, відповідно до умов якого його прийнято на роботу на посаду водія (за рахунок військової посади-молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій) строком до прибуття на посаду військовослужбовця.
		22 березня 2012 року ОСОБА_1 переведено на посаду водія (за рахунок військової посади - молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії-водій) відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 1 категорії (тип Б) за строковим трудовим договором.
		Посада молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії-водія, яку обіймав позивач (не військовослужбовець), була введена до штату в кількості 3 осіб згідно Директиви №17т Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 січня 2012 року «Про затвердження нового штату органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України».
		На виконання Директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09 грудня 2017 року № 110 «Про поетапне проведення заходів з модернізації системи охорони державного кордону» з метою оптимізації оперативно-службової діяльності органів Державної прикордонної служби України та у зв`язку зі службовою необхідністю Адміністрацією Державної прикордонної служби України був виданий Наказ № 64дск від 22 грудня 2017 року «Про внесення змін до штатів органів Державної прикордонної служби України», відповідно до якого був затверджений перелік змін до штатів органів Південного регіонального управління Державної прикордонної служби.
		Згідно вищезазначених змін до штатів органів Державної прикордонної служби України від 09 грудня 2017 року у відділені інспекторів прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) вводиться 4 посади інспекторів прикордонного контролю 3 категорії-водіїв (виключно військовослужбовців), та всього рахується 92 посади військовослужбовців, при цьому посади працівників взагалі відсутні.
		Разом з цим, у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 1 категорії (тип Б) було виведено та виключено 195 посад військовослужбовців та 5 посад працівників і введено у відділення інспекторів прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 92 посади військовослужбовців без посад службовців.
		Згідно наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 34дск від 22 червня 2018 року «Про внесення змін до штатів органів Державної прикордонної служби України» в наказ №64дск від 22 грудня 2017 року «Про внесення змін до штатів органів Державної прикордонної служби України» були внесені зміни. У відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 1 категорії (Тип Б) (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) було введено 2 посади службовців (не військовослужбовців), а саме: кухонного робітника та прибиральника службових приміщень, у відділі інспекторів прикордонної служби (з місцем дислокації « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип Б) також було введено 2 посади службовців (не військовослужбовців), а саме: кухонного робітника та прибиральника службових приміщень.
		Отже, кількість штатних одиниць у відповідному загоні скорочено, виведено 195 посад військовослужбовців та 5 посад працівників та введено у відділення інспекторів прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 92 посади військовослужбовців та 4 посади службовців.
		Проведення скорочення відповідних посад службовців з числа осіб, які не є військовослужбовцями в ІНФОРМАЦІЯ_7 , підтверджується наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 1059аг від 26 липня 2018 року.
		Встановлено, що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем.
		05 листопада 2018 року позивач письмово попереджений про можливе звільнення у зв`язку із внесенням змін до штатів органів Державної прикордонної служби України на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Одночасно у зв`язку зі скороченням займаної ним посади йому було запропоновано 4 вакантні посади: водія автотранспортних засобів відділення продовольчого забезпечення відділу забезпечення управління прикордонного загону (АДРЕСА_2); водія автотранспортних засобів житлово-експлуатаційного відділення відділу забезпечення управління прикордонного загону (АДРЕСА_2); прибиральника території групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 1 категорії (тип Б); машиніста (кочегара) котельні групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 1 категорії (тип Б).
		З жодною із запропонованих посад позивач не погодився, що підтверджується особистим підписом та позначкою «не згоден» у попередженні про можливе звільнення.
		Інші вакантні посади у період з листопада 2018 року по січень 2019 року  у відповідача були відсутні.
		16 листопада 2018 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 направлено подання до Голови первинної профспілкової організації Білгород-Дністровського прикордонного загону щодо надання згоди на розірвання трудового контракту з ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників та відмовою від переведення на іншу посаду.
		ОСОБА_1 23 листопада 2018 року був повідомлений під особистий підпис з інформацією щодо призначеного на 26 листопада 2018 року засідання профспілкового комітету, однак на засідання не прибув, подав заяву із запереченнями щодо його звільнення.
		28 листопада 2018 року відповідачем здійснено виклик ОСОБА_1 у засідання для розгляду подання щодо надання згоди первинною профспілковою організацією на розірвання з ним трудового договору, призначеного на 30 листопада 2018 року, про що позивач був повідомлений під підпис 29 листопада 2018 року.
		Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету від 30 листопада 2018 року № 24 подання про звільнення ОСОБА_1 розглянуто без його участі у присутності чотирьох членів профкому після повторної неявки позивача на засідання, про яке він був належним чином повідомлений, та надано згоду на розірвання трудового договору, укладеного з  ОСОБА_1 , на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		08 січня 2019 року наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів (за рахунок військової посади молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій) відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 1 категорії (тип Б).
		Наказом № 30-ОС від 21 січня 2019 року скасовано наказ від 08 січня 2019 року № 6-ОС, згідно з пунктом 2 наказу ОСОБА_1 вважається працюючим на посаді водія (за рахунок військової посади молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії-водій) відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » I категорії (тип Б). Вказано про необхідність приступити до роботи з 22 січня 2019 року.
		Відповідно до наказу № 31-ОС від 21 січня 2019 року утримано з  ОСОБА_1 виплачену вихідну допомогу та грошову компенсацію за невикористану відпустку.
		Встановлено, що ОСОБА_1 після скасування наказу про його звільнення до роботи не приступив.
		Наказом № 116-ОС від 15 березня 2019 року скасовано пункт 1 абзацу 1 та 3 пункту 2 наказу від 21 січня 2019 року № 30-ОС «Про скасування наказу» та наказ від 21 січня 2019 року № 31-ОС «Про утримання коштів» як нереалізовані. Внесено зміни до наказу № 6-ОС від 08 січня 2019 року в частині дати звільнення ОСОБА_1 з 08 січня 2019 року на 15 березня 2019 року, а також зазначення правильного по батькові позивача « ОСОБА_2 ».
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
		Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.
		Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
		Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
		За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
		Встановивши, що у відповідача дійсно відбулося скорочення штату та чисельності працівників, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, а ОСОБА_1 відмовився від запропонованих йому вакантних посад, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Також правильними є висновки судів про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування наказів № 30-ОС від 21 січня 2019 року, № 31-ОС від 21 січня 2019 року, № 116-ОС від 15 березня 2019 року з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність. Внесення змін у накази з метою виправлення помилок чи зміни дати звільнення не може бути підставою для визнання такого звільнення незаконним.
		Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу                      ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року в  незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року залишити без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотань НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_12 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відмовити.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 червня 2019 року в  незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                М. Ю. Тітов
		 
		                                                                                                            
		А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...