Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/536/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2022. Зареєстровано: 27.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2022.
Дата набрання законної сили: 20.12.2022
Номер судового провадження: 1048 П

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 грудня 2022 року м. Харків Справа № 917/536/22 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Гребенюк Н.В.,
		 
		при секретарі Беккер Т.М.,
		 
		за участю представників у режимі відеоконференції:
		позивача  Метельська Л.Є., довіреність №01-28/14 від 11.01.2022 року, розпорядження №54-к від 13.03.2020 року; 
		відповідача  Ярещенко В.В., свідоцтво №3228 від 14.01.2020 року, ордер №186201 від 14.11.2022 року; 
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Хилевич Т.В. (керівник), розпорядження №922 від 19.12.2019 року; 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка» (вх.№1048П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 року у справі №917/536/22,
		за позовом Полтавської обласної ради, 36014, м.Полтава, вул. Соборності, 45,
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка», 36010, м.Полтава, вул. Половки, 66Б, кім. 13,
		третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача  Полтавська обласна військова адміністрація, 36014, м.Полтава, вул. Соборності, 45,
		про стягнення 714783,18 грн.,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2022 року Полтавська обласна рада звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка» про стягнення 714783,18 грн., з яких 526720,00 грн.  кошти на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області згідно з Угодою №31 від 23.10.2019 року, 40824,41 грн.  3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, 147238,77 грн.  інфляційні втрати.
		Викладені в позовній заяві вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов`язання за Угодою про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області №31 від 23.10.2019 року в частині сплати 526720,00 грн. до Фонду обласного бюджету Полтавської області.
		Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 року у справі №917/536/22 (повний текст складено та підписано 17.08.2022 року, суддя Мацко О.С.) позов задоволено.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка» до обласного бюджету Полтавської області (отримувач ГУК у Полтавській області, код ЄДРПОУ 37959255, банк отримувача  Казначейство України, IBAN UA408999980314131931000016001, код класифікації доходів бюджету 50110000, призначення платежу: кошти на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області Згідно з Угодою №31 від 23.10.2019 року) 526720,00 грн.  кошти на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області згідно з Угодою №31 від 23.10.2019 року, 40824,41 грн.  3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, 147238,77 грн.  інфляційні втрати.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка» на користь Полтавської обласної ради 10721,75 грн. судового збору.
		Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити. 
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що укладена між ним, позивачем та третьою особою угода №31 вiд 23.10.2019 року про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області (надалi - Угода №31) за своїм характером являється благодійною допомогою, що виключає можливiсть її отримання в примусовому порядку.
		Скаржник вважає необґрунтованими та помилковими висновки суду першої інстанції, що отримання коштів позивачем є не безкорисливе та передбачає зустрічне вчинення ним на користь відповідача дій майнового та немайнового характеру і що укладена Угода №31 не являється договором про надання благодійної пожертви. 
		Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, заявляючи, що кошти за угодою №31 мають риси благодійної допомоги, утримувалось вiд твердження, що ці кошти є пожертвою через те, що умови надання допомоги не вiдповiдали вимогам, які висуваються законом до пожертви. Таким чином, оскільки Угода №31 не містить заздалегідь визначеної мети використання коштів, обіцянка щодо сплати яких дана відповідачем, тому суд першої інстанції безпідставно застосував до Угоди №31 положення ст.6 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» щодо пожертви.
		Апелянт звертає увагу суду на те, що зобов`язання, які взяли на себе позивач та третя особа за угодою №31: по-перше, відповідають повноваженням цих органів, а їх виконання гарантується Конституцією та законами України, що не потребує укладання окремих угод між особою та суб`єктами владних повноважень та можуть бути отримані особою в силу закону; по-друге, відповідач не отримує користі від виконання передбачених пунктом 3.2 Угоди №31 зобов`язань позивачем та третьою особою. Отже, обіцянка відповідача щодо сплати коштів за Угодою №31 носить безкорисливий характер, не має на меті отримання благ та переваг в обсязі, в якому б відповідач не міг би їх отримати на підставі законів України. З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що Угода №31 містить обов`язок позивача та третьої особи вчинити на користь відповідача певні дії, які являються компенсацією сплаченої ним суми, на думку апелянта не відповідають обставинам справи, змісту та характеру таких зобов`язань.
		Скаржник наполягає на тому, що враховуючи безоплатний для позивача характер Угоди №31, змiст ст.54 Закону України «Про запобігання корупції» та Роз`яснення, Угода №31 являється домовленістю сторiн про надання позивачу благодійної допомоги.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 року з відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації такого права.
		Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 16.11.2022 року надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7156), в якому зазначає, що згодна з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Позивач також надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№7974 від 12.12.2022 року), в якому вказує про довільне тлумачення апелянтом обставин справи та наявних між сторонами правовідносин. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги і залишити рішення суду першої інстанції без змін.
		У судовому засіданні 14.12.2022 року оголошено перерву до 20.02.2022 року.
		20.02.2022 року судове засідання продовжено та представник апелянта оголосив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягає на її задоволенні.
		Представник позивача та представник третьої особи проти позиції апелянта заперечували з підстав викладених у їх відзивах.
		У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. 
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. 
		23.10.2019 року між Полтавською обласною радою (позивач у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка» (відповідач у справі) та Полтавською обласною державною адміністрацією укладено Угоду №31 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області.
		Пунктом 4.1 Угоди №31 визначено, що вона набуває чинності з дня її підписання, а пунктом 4.2 врегульовано, що її дія триває протягом 12 (дванадцяти) календарних місяці з дня підписання сторонами цієї угоди. 
		Матеріали справи свідчать, що Угода підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Наразі будь-які відомості про визнання Угоди №31 недійсною відсутні, як і відсутні ознаки того, що недійсність Угоди №31 прямо встановлена законом.
		Предметом Угоди №31 є врегулювання взаємних прав та обов`язкiв, основних умов та партнерства сторін з метою сприяння збільшенню обсягів видобутку природного газу, газового конденсату та нафти в питаннях розвiдки, розробки та облаштування родовищ, будівництва, реконструкції, ремонтів об`єктів соціальної сфери тa транспортної інфраструктури, виконання державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм спрямованих на поліпшення соціально-економічного стану в Полтавській області (пункт 1.1).
		Розділ 3 Угоди №31 має назву «Права та обов`язки сторін». Згідно пункту 3.1 Угоди при здійсненні співробітництва відповідно до цієї Угоди сторона 1 (ТОВ «Полтаванафтогазрозвідка») зобов`язується враховуючи площу Північно-Котелевського родовища 65,84 км.кв. перерахувати до Фонду кошти у сумі 526720,00 грн. протягом п`яти днiв з дня внесення на розгляд обласнoi ради постійною комісією Полтавської обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр проекту рішення про погодження надання ТОВ «Полтаванафтогазрозвідка» спеціального дозволу на користування надрами цього родовища.
		Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами, що постійною комісією обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр 24.10.2019 року винесено на розгляд обласної ради проект рішення про погодження надання без проведення аукціону відповідачу спеціального дозволу на геологічне вивчення в тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою родовищ) газу природного, конденсату Північно-Котелевської площі на території Котелевського району Полтавської області (пункт 8 протоколу).
		На порядок денний другого пленарного засідання двадцять сьомої сесії обласної ради сьомого скликання винесено питання під №15 про звернення Державної служби геології та надр України щодо погодження надання без проведення аукціону Товариству з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка» спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою) газу природного, конденсату Північно-Котелевської площі на території Котелевського району Полтавської області.
		Рiшенням двадцять сьомої сесії сьомого скликання Полтавської обласної ради вiд 24.10.2019 року №1222 «Про звернення Державної служби геології та надр України щодо погодження надання без проведення аукціону Товариству з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка» спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою родовищ) газу природного, конденсату Північно-Котелевської площі на території Котелевського району Полтавської області» вирішено: (1) погодити Державній службі геології та надр України надання без проведення аукціону Товариству з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка» спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою родовищ) газу природного, конденсату Північно-Котелевської площі на території Котелевського району Полтавської області; (2) Товариству з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка» виконати зобов`язання за угодою про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області від 23.10.2019 року.
		Як вказує позивач, з огляду на приписи п.3.1 Угоди №31 у відповідача виник обов`язок щодо перерахування в строк до 30.10.2019 року до Фонду обласного бюджету Полтавської області коштів у сумі 526720,00 грн. на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області.
		Полтавською обласною радою 18.08.2020 року та 26.07.2021 року направлялися відповідачу претензії щодо невиконання ним договірних зобов`язань (а.с. 50-55).
		Відповідач листом від 31.08.2020 року (вх.№37/2766) надав відповідь на претензію Полтавської обласної ради, в якій, з-поміж іншого, зазначив, що підтверджує взяті на себе Угодою №31 від 23.10.2019 року зобов`язання з участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області та повідомив про свої наміри щодо їх виконання в повній сумі одразу після отримання від Державної служби геології та надр України спеціального дозволу на такий вид користування надрами Північно- Котелевської площі як геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовища) (а.с. 68-69).
		За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.
		Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
		Згідно ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
		Стаття 525 Цивільного кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши умови Угоди №31 слід відзначити, що сторони погоджуючи умови угоди визначили умови врегулювання взаємних прав та обов`язків, основних умов та партнерства сторін з метою сприяння збільшенню обсягів видобутку природного газу, газового конденсату та нафти в питаннях розвідки, розробки та облаштування родовищ, будівництва, реконструкції, ремонтів об`єктів соціальної сфери та транспортної інфраструктури, виконання державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм спрямованих на поліпшення соціально-економічного стану в Полтавській області.
		Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).
		Згідно угоди відповідач взяв на себе зобов`язання одноразово і саме після певної події  протягом п`яти днiв з дня внесення на розгляд обласнoi ради постійною комісією Полтавської обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр проекту рішення про погодження надання ТОВ «Полтаванафтогазрозвідка» спеціального дозволу на користування надрами родовища, перерахувати до Фонду кошти у сумі 526720,00 грн. 
		Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Частина 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Матеріалами справи підтверджується, що на розгляд було внесено відповідне рішення, що підтверджується протоколом засідання комісії № 32 від 24.10.2019 року. Тобто, за Угодою №31 настала обставина за якою у відповідача виник обов`язок по перерахуванню до Фонду коштів у сумі 526720,00 грн.
		Натомість матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не спростовано виконання ним прийнятого на себе обов`язку у належні строки та розмірі.
		До того ж відповідач у листі від 31.08.2020 року (вх.№37/2766) підтвердив взяті на себе Угодою №31 від 23.10.2019 року зобов`язання з участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області і повідомив про свої наміри щодо їх виконання в повній сумі одразу після отримання від Державної служби геології та надр України спеціального дозволу на такий вид користування надрами Північно- Котелевської площі як геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовища).
		Проте необхідно відзначити, що такий обов`язок виникає у відповідача не після отримання дозволу, а на протязі п`яти днів з дня внесення на розгляд проекту рішення про погодження дозволу, що наразі мало місце.
		Колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок про наявність прострочення з боку відповідача прийнятого на себе зобов`язання.
		Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позов та наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
		Статтею 5 Закону визначено, що благодійна діяльність здійснюється, зокрема, у виді безоплатної передачі у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатного відступлення бенефіціарам майнових прав.
		Згідно зі ст. 6 Закону благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.
		Поняття договору пожертви міститься у ст. 729 Цивільного кодексу України.
		Згідно з вказаною нормою пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.
		Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.
		До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
		Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (ч. 2 ст. 717 ЦК України).
		Таким чином, у випадку встановлення у договорі обов`язків майнового або немайнового характеру для обох сторін, такий договір не може вважатися договором дарування.
		У п. 3.2 Угоди №31 від 23.10.2019 року встановлено, що сторона 2 - Полтавська обласна рада та сторона 3 - Полтавська обласна державна адміністрація зобов`язуються:
		- забезпечувати якісну підготовку документів та дотримання термінів розгляду питань щодо погодження надання спеціальних дозволів на користування надрами, які надає Державна служба геології та надр України;
		- організовувати збір інформації щодо об`єктів соціальної сфери та транспортної інфраструктури Полтавської області, які потребують фінансування для здійснення поточних, капітальних ремонтів, відновлювальних робіт, визначати пріоритетність фінансування та інше;
		- безпосередньо, через відділ з питань земельних відносин та надрокористування виконавчого апарату Полтавської обласної ради готувати відповідні матеріали для погодження постійній комісії обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр;
		- забезпечити цільове використання коштів, залучених за цією Угодою на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об`єктів соціальної інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;
		- забезпечити, у межах своїх повноважень, надання стороні 1 погоджень у отриманні спеціального дозволу на користування надрами Північно-Котелевського родовища, земельних ділянок, необхідних погоджень для здійснення будівництва об`єктів нафтогазового комплексу;
		- до 25 грудня поточного року звітуватися перед стороною 1 про напрямки використання залучених за цією Угодою коштів.
		Таким чином, Угода № 31 від 23.10.2019 року не може вважатися договором про надання благодійної пожертви, а сплата відповідачем коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області, що тягне за собою компенсацію у вигляді здійснення іншими сторонами Угоди вищезазначених дій благодійною допомогою.
		Угодою №31 на всі її сторони покладені певні обов`язки і визначені права. При цьому за угодою відсутнє посилання на Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», вона не містить ознак благодійного характеру, а навпаки визначає конкретні цілі і завдання, права та обов`язки сторін, які ґрунтуються на нормах зобов`язального права та належного виконання сторонами своїх обов`язків.
		Предметом Угоди №31 не є благодійна діяльність, а відповідач не належить до благодійних організацій, а тому положення Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» не повинно застосовуватися до цих правовідносин.
		Угода №31 є угодою про соціально-економічне партнерство, а тому це повноцінний договір на який поширюються норми Цивільного та Господарського кодексів України, які регулюють договiрні правовідносини.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка» свідомо уклало Угоду №31 та жодного разу не заявляв про її недійсність в порядку статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
		Таким чином, відповідач порушив обов`язки, встановлені Угодою №31, зокрема, щодо сплати до цільового фонду коштів у сумі 526720,00 грн протягом п`яти днiв з дня внесення на розгляд обласної ради постійною комісією Полтавської обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу тa використання надр проекту рішення про погодження надання Товариству з обмеженою відповідальністю про «Полтаванафтогазрозвідка» спеціального дозволу на користування надрами цього родовища. Цим відповідач порушив права і законні інтереси Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації, які правомірно розраховували на належне виконання договору відповідачем. Як наслідок, обласний бюджет недоотримав фінансування і Полтавська обласна військова адміністрація не може реалізувати напрями, які планувалося профінансувати, а саме виконання державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм спрямованих на поліпшення соціально-економічного стану в Полтавській області.
		Також колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на приписи Закону України «Про запобігання корупції», який не регулює договірні відносини.
		Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач в порушення умов Угоди №31 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з перерахування коштів у сумі 526720,00 грн. у строк, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що вимога про стягнення суми заборгованості за Угодою №32 у розмірі 526720,00 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню.
		Як вже зазначалось, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		При цьому, виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.
		На підставі вищевказаної норми Закону за прострочення виконання зобов`язання позивачем розраховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 147238,77 грн. за період з листопада 2019 року по квітень 2022 року та відсотків річних в розмірі 40824,41 грн. за період з 30.10.2019 року по 30.05.2022 року.
		Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок позивача згідно п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року, ст.ст. 253-255 Цивільного кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача річних у розмірі 40824,41 грн. та інфляційних втрат в розмірі 147238,77 грн. 
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вирішено спір між сторонами та прийнято відповідне рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених обставин та на підставі поданих сторонами доказів.
		У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. 
		Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі і належного виконання умов Угоди №31.
		Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції»). 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 року у справі №917/536/22 має бути залишене без змін.
		Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаванафтогазрозвідка» залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 року у справі №917/536/22 залишити без змін.
		 
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 26 грудня 2022 року. 
		 
		 
		Головуючий суддя В.С. Хачатрян
		 
		 
		Суддя В.В. Россолов 
		 
		 
		Суддя Н.В. Гребенюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...