Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2319/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: 26.12.2022. Зареєстровано: 27.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2022.
Дата набрання законної сили: 11.05.2023 (частково)
Результат оскарження 04.10.2023 Верховний Суд: скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково і ухвалено нове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 "14" грудня 2022 р.м. Одеса  Справа № 916/2319/22Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Крайнюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом 
		Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави 
		До відповідача-1 Одеської міської ради
		Відповідача-2  Товариства з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД»
		про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку
		За участю представників: 
		Прокуратури  Стоянова О.О.
		Відповідача-1  Танасійчук Г.М.
		Відповідача-2 Тукан І.І.
		 
		До суду надійшла позовна заява заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави до відповідачів: Одеської міської ради, Товариства з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об"єднання "ОДЕСБУД", яким прокурор просить:
		- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 06.06.2018 №3439-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3800 га, присвоєння адреси: місто Одеса, вул. Пестеля 35, та надання її в оренду Товариству з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об"єднання "ОДЕСБУД";
		- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,3800 га за адресою: м.Одеса вул. Пестеля 35, кадастровий номер 5110137300:08:006:0010, укладений 29.08.2018 між Одеською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об"єднання "ОДЕСБУД", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 2154;
		- зобов"язати Товариство з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об"єднання "ОДЕСБУД" повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку 0,3800 га за адресою: м.Одеса вул. Пестеля 35, кадастровий номер 5110137300:08:006:0010, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому товариство одержало її в оренду.
		Ухвалою від 19.09.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.10.2022 о 12год. Запропоновано відповідачам подати до суду відзиви протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
		Відповідач-1 отримав ухвалу про відкриття провадження 23.09.2022 відповідно до поштового повідомлення. 
		В засіданні 05.10.2022 судом оголошено перерву до 14 год. 03.11.2022, про що прокурора та відповідача-1 повідомлено під розписку, а відповідача-2 - шляхом надіслання ухвали.
		10.10.2022, у встановлений судом строк (враховуючи, що останній день 08.10.2022 припадає на вихідний день суботу), відповідач-1 поштою надіслав до суду відзив, яким просить залишити позов без розгляду, а в іншому випадку - відмовити в задоволенні позову. До відзиву додано докази надсилання іншим учасникам справи.
		25.10.2022 прокуратурою направлено до суду відповідь на відзив, якою наполягає на задоволенні позовних вимог. До відповіді додано докази направлення її на електронну пошту інших учасників справи.
		Ухвала про відкриття провадження та ухвала від 05.10.2022, надіслані на адресу відповідача-2, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: м.Одеса вул. Преображенська 33 (а.с. 156), повернулась до суду з відміткою „адресат відсутній за вказаною адресою.
		03.11.2022 відповідачем-1 подано заяву про застосування строків позовної давності та відмову в задоволенні позовних вимог, до якої додано докази направлення на адреси інших учасників справи.
		В засіданні 03.11.2022 оголошено перерву до 16.11.2022, про що прокурор та відповідач-1 повідомлені під розписку, а відповідач - шляхом надіслання ухвали від 03.11.2022.
		 09.11.2022 до суду надійшли заперечення прокурора щодо застосування строків позовної давності.
		Ухвалою суду від 16 листопада 2022 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.12.2022 р.
		Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.
		Відповідач-1 проти позову заперечує з огляду на наступне.
		Одеська міська рада, посилаючись на практику Верховного Суду, першочергово звертає увагу суду на те, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. На думку відповідача-1, прокурором не обгрунтовано наявність підстав для представництва - позов у даній справі подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги обґрунтовано тим, що у даній справі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів.
		Спірна земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, буд. 35, знаходиться у комунальній власності та є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
		Таким чином, органом, якому надано право на розпорядження спірною земельною ділянкою, є саме Одеська міська рада.
		При цьому у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом «г» частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а, відповідно, право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача.
		Отже, у даному спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів місцевої територіальної громади у спірних правовідносинах, - Одеська міська рада, чим спростовується твердження Прокурора про відсутність такого органу та наявність у останнього повноважень на звернення до суду з даним позовом.
		На думку відповідача-1, позовну заяву Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. 
		Відповідач-1, посилаючись на приписи ст..144 Конституції України, ст.ст.26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 116, 122, 124 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), п. 10 ч. 2 ст. 16 та ст. 21 Цивільного кодексу України, наполягає, що оскаржуване рішення Одеської міської ради повністю відповідає нормам законодавства України, а позовна заява не містить доказів будь-яких порушень при його прийнятті.
		Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		Тобто, зазначеними нормами законодавства передбачено, що у разі розташування на земельних ділянках державної чи комунальної власності об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, законом охороняються і права зазначених осіб на відповідні земельні ділянки, на яких розташовано згадані об`єкти, при цьому такі земельні ділянки або права на них в силу ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
		В даному випадку, ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД», починаючи з 02.08.2016 р. є власником нежитлових будівель та споруд площею 394,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 35. Вказані нежитлові будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка оскаржуваним рішенням передана останньому в оренду.
		При цьому, з доданих до позову документів вбачається, що складові частини вказаного нерухомого майна розподілені частково по всій земельній ділянці, яка передана в оренду.
		Одеська міська рада наголошує на тому, що розташування на спірній земельній ділянці належного ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» нерухомого майна зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, та, як наслідок, виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажі права на оренду спірної земельної ділянки.
		Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.
		З аналізу чинного законодавства вбачається, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності чи користування на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.
		При цьому, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
		Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості.
		Відповідач-1 звертає увагу суду, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» повністю відповідає всім вимогам законодавства та містить всі передбачені законодавством погодження. У Одеської міської ради були відсутні законні підстави для відмови у наданні ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та для його затвердження. На думку відповідача-1, позиція прокурора щодо необхідності продажу права оренди на спірну земельну ділянку на торгах, тобто, іншим особам, при наявності на ній об`єктів нерухомості, які перебувають у приватній власності відповідача 2, не може бути реалізована в дійсності та не відповідає вимогам чинного законодавства.
		Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 29.08.2018 р. № 2154 відповідач-1 у відзиві зазначив наступне.
		Посилаючись на норми ст.ст.13, 16 Закону України «Про оренду землі», ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, Відповідач-1 зазначає, що Одеська міська рада виключно в межах наданих їй законодавством України повноважень та з урахуванням нормативно встановлених вимог щодо відведення спірної ділянки розпорядилась земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 35, відповідна вимога позивача не підлягає задоволенню.
		Щодо зобов`язання повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,3800 га за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, буд. 35, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач 2 одержав її в оренду відповідач-1 зазначив наступне.
		Правовідносини щодо витребування майна регулюються, зокрема ст. 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, статтею 212 ЗК України, яка визначає необхідність повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, ч. З ст. 1212 ЦК України щодо повернення виконаного за недійсним правочином.
		Водночас, ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» як власник об`єктів нерухомості використовує спірну земельну ділянку на підставі договору оренди від 29.08.2018 р. № 2154. Земельна ділянка не вибувала з володіння територіальної громади м. Одеси.
		Одеську міську раду, на користь якої Прокурор просить зобов`язати ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» повернути спірну земельну ділянку, визначено в якості відповідача. При цьому, зобов`язання одного відповідача виконати певні дії на користь іншого відповідача господарським процесуальним законодавством не передбачено, що, у сукупності з усім вищенаведеним, зумовлює безпідставність відповідної позовної вимоги.
		Відповідач-2 письмового відзиву на позов не надав. В судовому засіданні під час розгляду справи по суті заперечував проти задоволення позову та підтримав позицію відповідача-1.
		Розглянувши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд
		встановив:
		За результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин Малиновською окружною прокуратурою міста Одеси виявлено порушення вимог законодавства та інтересів територіальної громади міста Одеси під час надання в оренду земельної ділянки у позаконкурентний спосіб. Установлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І. за №597, додаткового договору від 01.08.2016 № 1706, Товариство з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельне монтажне об`єднання «Одесбуд» (далі - ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД») набуло право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35, які складалися з нежилих приміщень під літ. «А», «Б», складів під літ. «З», огорожі №1-5, мостіння І, загальною площею 394,3 кв.м. Усі ці об`єкти розташовані на одному поверсі. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 865637251 101. Тобто площа забудованої земельної ділянки по вул. Пестеля, будинок 35, у місті Одесі складає 394,3 кв.м.(0,039 га).
		Матеріалами справи підтверджується, що на підставі клопотання Відповідача-2 від 04.08.2016 №23/109 рішенням Одеської міської ради від 08 лютого 2017 року №1674-УІІ надано дозвіл ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3800 га, за адресою: місто Одеса, вулиця Промислова кут вулиці Пестеля, для будівництва 2-хсекційного 16- типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу (буд.№15).
		На замовлення ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» ПП «ТЕРРА ІНЖИНІРИНГ» (договір №10/17-ПЗ від 27.02.2017) розроблено 27.02.2017 «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» для будівництва 2-хсекційного 16-типоверхового житлового будинку з вбудовако-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу (буд. №15), що розташований за адресою: місто Одеса, вул. Промислова кут вул. Пестеля та подано на затвердження до Одеської міської ради.
		Судом встановлено, що за результатами розгляду Одеською міською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3800 га за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35 рішенням Одеської міської ради від 06.06.2018 №3439-УІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:08:006:0010), площею 0,3800 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови), за адресою: місто Одеса, вулиця Промислова кут вул. Пестеля, присвоєно вказаній земельній ділянці адресу: місто Одеса, вулиця Пестеля, 35, а також надано ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» вказану земельну ділянку в оренду на 5 років із цільовим призначенням - В.02.10 -для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання земельної ділянки - для будівництва 2-хсекційного 16- типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу.
		На підставі цього рішення між Одеською міською радою та ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» 29.08.2018 року укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,3800 га за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35 (кадастровий номер 5110137300:08:006:0010), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чудовською Н.Ю. за №2154.
		Відомості про право оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.08.2018 (рішення про державну реєстрацію прав №42761856 від 30.08.2018).
		Судом встановлено, що на підставі рішення Одеської міської ради від 06.06.2018 №3439-VII та договору від 29.08.2018 року ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» набуто право оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,3800 га за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35 (кадастровий номер 5110137300:08:006:0010) для будівництва 2-хсекційного 16-типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу.
		Рішення Одеської міської ради від 06.06.2018 №3439- VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3800 га, присвоєння адреси: місто Одеса, вул. Пестеля, 35, та надання її в оренду Товариству з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД» є незаконним та підлягає скасуванню, відповідний договір оренди від 29.08.2018 року, укладений між Одеською міською радою та ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД», щодо земельної ділянки площею 0,3800 га за адресою: місто Одеса, вул. Пестеля, 35 (кадастровий номер 5110137300:08:006:0010) визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню територіальній громаді міста Одеси з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.
		Згідно зч. 1 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
		Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам тощо.
		Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянкиу власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).
		Статтями 123, 124 ЗК України визначено загальну процедуру формування земельної ділянки з метою надання її в користування, яка полягає в наступному:
		- особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; 
		-відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні;
		-за замовленням заінтересованої особи спеціалізованою організацією розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджується в порядку статті 186 ЗК України;
		-орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
		-передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі такого рішення шляхом укладення договору оренди.
		Приписи статей 116, 122-124 ЗК України дають змогу дійти висновку, що процедура надання земельних ділянок у користування є стадійною, спрямованою на розпорядження земельною ділянкою одним суб`єктом і набуття її у користування іншим.
		Ця процедура розпочинається зі звернення особи до уповноваженого органу із заявою про надання земельної ділянки, в якій чітко ідентифікується об`єкт майнового інтересу відповідної особи, який конкретизується через зазначення у заяві цільового призначення земельної ділянки, її орієнтовних розмірів, а також через надання графічних матеріалів, на яких зазначене бажане місце розташування відповідної ділянки.
		ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» в заяві на адресу Одеської міської ради від 04.08.2016 №23/109 зазначено, що Товариством поетапно здійснюється забудова кварталу в межах вулиць Промисловій, Пестеля, Іспанській, Парковій, Михайла Грушевського, Поштової, у зв`язку з чим забудовником ініціюється питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Промисловій, кут вулиці Пестеля. При цьому, майбутнім землекористувачем прямо визначено свій майновий інтерес в отриманні конкретної земельної ділянки із конкретно визначеною ним площею 0,38 га саме для будівництва 2-хсекційного 16- типоверхового житлового будинку, долучивши до заяви на адресу власника земельної ділянки Генеральний план житлового будинку, під будівництво якого вимагається надання земельної ділянки у користування. Суд звертає увагу сторін, що у клопотанні Товариства відсутні будь-які вказівки на передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування існуючої та належної йому на праві власності нежитлової будівлі площею 394,3 кв.м. за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, 35, яку набуто останнім безпосередньо перед поданням заяви до міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
		Як вбачається з розділу 2 «Генплан та благоустрій» розрахунку, земельна ділянка, що планується до забудови багатоквартирним житловим будинком з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівельного та соціально- побутового призначення (№15 по ДПТ), розташована на території Малиновського району міста Одеси, має складну конфігурацію та обмежена з південно-західного боку вулицею Промисловою, з північно-західного - вулицею Пестеля та з південно-східної частини - провулком Іспанським, з південно-східної частини - територією ЖК «Іспанський», що перебуває на стадії будівництва. На момент розробки містобудівного розрахунку на ділянці знаходяться декілька одноповерхових індивідуальних будинків з господарчими спорудами і магазином, які належить знести. Загальну площу ділянки в розрахунку визначено 0,66 га, де під першу чергу будівництва - №15 по ДПТ - 038 га, а під другу - 0,28 га (№16 по ДПТ).
		Містобудівний розрахунок забудовника засвідчує його плани щодо забудови 0,38 га території на куті вулиць Промисловій та Пестеля під будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано- прибудованими приміщеннями торгівельного та соціально-побутового призначення (№15 по ДПТ), при цьому, існуючі одноповерхові будівлі підлягають знесенню.
		За наслідками розгляду цієї заяви органом місцевого самоврядування рішенням від 08 лютого 2017 року №1674-УІІ задоволено у повному обсязі клопотання забудовника та надано дозвіл ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3800 га, за адресою: місто Одеса, вулиця Промислова кут вулиці Пестеля, прямо вказавши вид використання - для будівництва 2- х секційного 16-типоверховогожитлового будинкуз вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу (буд. №15). Рішення не містить інформації про передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування належного Товариству на праві власності нежитлової будівлі площею 394,3 кв.м. за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, 35.
		Відповідно до пояснювальної записки «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД» для будівництва 2-хсекційного 16-типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу (буд. №15), що розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, 35», розробленого на замовлення Відповідача ПП «ТЕРРА ІНЖИНІРИНГ» у 2017 році, за результатами вимірювання в натурі площа земельної ділянки, що планується до відведення ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД», становить 0,3800 га, у тому числі по угіддях:
		-(35.1) капітальна - 0,0390 га; 
		-(59) відведених під будівництво (будівництво на яких не розпочато) - 0,3410 га.
		Розбивку по угіддях загальної площі земельної ділянки, що відводиться, відображено в експлікації земельних угідь (додаток - таблиця №1 до пояснювальної записки проекту), де 0,0390 га відводиться під житловою забудовою одно- та двоповерховою, а 0,3410 га - землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі - відведених під будівництво, яке не розпочато.
		З відомості вирахування площ угідь в розрізі землекористувачів та поконтурної відомості землекористування проекту, експлікації (склад земельних угідь відповідно до форми №6-зем) вбачається питома вага загальної площі земельної ділянки, яка зайнята капітальними будівлями Товариства (0,0390 га - 10,26 відсотка загальної площі земельної ділянки) порівняно з площею земель, відведених під майбутнє будівництво - 0,3410 га (89,74 відсотків площі земельної ділянки).
		У подальшому в усіх документах, що супроводжують процес розроблення та погодження проекту землеустрою відображено цільове призначення земельної ділянки площею 0,3800 га, яка передається - для будівництва 2-хсекційного 16-типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу (буд. №15).
		Висновком за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду від 14.06.2017 №01-11/2273-209п3 Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради погоджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД» для будівництва 2-хсекційного 16-типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу (буд. №15), що розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, 35», розробленого на замовлення Відповідача-2 ПП «ТЕРРА ІНЖИНІРИНГ» у 2017 році.
		Земельну ділянку сформовано як окремий об`єкт прав 12.03.2018, про що до Державного земельного кадастру внесено відповідні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 51 10137300:08:006:0010.
		Відомості про право власності Одеської міської ради на земельну ділянку площею 0,3800 га за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35 (кадастровий номер 5110137300:08:006:0010) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.08.2018 на підставі рішення державного реєстратора №42761856 від 30.08.2018 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1632545451101).
		Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:08:006:0010 за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35 віднесено до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки, згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого Наказом державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, визначено В.02.10 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання земельної ділянки - для будівництва 2-хсекційного 16-типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу.
		Таким чином, формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:08:006:0010, визначення її площі та державна реєстрація здійснювались на підставі заяви ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» та за проектом землеустрою, розробленим і затвердженим на підставі оспорюваних рішень Ради, за яким відведення земельної ділянки здійснювалось не для мети, що пов`язана з розміщенням об`єктів нерухомого майна, а для будівництва нового об`єкта нерухомості - 2-хсекційного 16-типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу.
		Одеська міська рада, затверджуючи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3800 га за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35 (кадастровий номер 5110137300:08:006:0010), надаючи ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» вказану земельну ділянку в оренду на 5 років прямо передбачає цільове призначення спірної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання земельної ділянки - для будівництва 2-хсекційного 16-типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу, не зазначаючи про мету обслуговування існуючої нежитлової будівлі за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35.
		Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням прокурора, що зазначеним рішенням Одеською міською радою передано ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» земельну ділянку площею 0,3800 га не для обслуговування та експлуатації вже збудованого нежитлового приміщення, а для нового будівництва. При цьому, площа земельної ділянки, яка надана підприємству в оренду, у 10 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній було розташоване.
		Відповідно до п. 3 розділу 3 договору оренди від 29.08.2018 року, укладеного між Одеською міською радою та ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД», за результатами затвердження проекту, договір укладено на 5 років для будівництва 2-хсекційного 16-типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу.
		Об`єктом оренди договір від 29.08.2018 року визначив у п. 2.1 розділу 2 земельну ділянку площею 0,3800 га, у тому числі:
		- землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під будівництво (будівництво не розпочато) - 0,3410 га; 
		- землі під житловою забудовою - 0,0390 га.
		Пунктом 2.2 розділу 2 угоди визначено, що на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі та споруди, що належать ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД», право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.08.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І., номер запису про право власності:15793956, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 865637251101.
		Таким чином, договір чітко розмежував площу угідь, яку передано ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» під існуючу житлову забудову - 0,0390 га, яка згідно плану забудовника підлягає знесенню, та 0,3410 га - землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під будівництво, яке не розпочато.
		Частина 1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Частина 2 статті 124 ЗК України містить імперативне правило - передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.
		Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.І ст.134 ЗК України).
		Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу На земельних торгах не може бути використане переважне право купівлі. (ч.2 ст.135 ЗК України в редакції, чинної на момент передачі спірної земельної ділянки в оренду).
		Відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		Земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів (ч.1 ст.135 ЗК України в редакції, чинній на момент передачі спірної земельної ділянки в оренду).
		Суд констатує, що при передачі в оренду земельної ділянки по вулиці Пестеля, 35 у місті Одесі, Одеська міська рада в жодному зі своїх рішень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи затвердженні цього проекту не зазначила про надання спірної земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель, що належать ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» на праві власності, а прямо вказала про відведення та надання у користування спірної земельної ділянки для будівництва 2-хсекційного 16-типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу. Відомості про розташування на спірній земельній ділянці нерухомого майна Товариства міститься лише в договорі оренди земельної ділянки, де земельну ділянку площею 0,3800 га розбито на угіддя: землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під будівництво (будівництво не розпочато) - 0,3410 га; землі під житловою забудовою - 0,0390 га, та окремим пунктом 2.2 розділу 2 угоди визначено, що на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі та споруди, що належать ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД», право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.08.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І., номер запису про право власності: 15793956, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 865637251101.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірну земельну ділянку надано Відповідачу-2 не для обслуговування розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, а для будівництва нового об`єкта - 2-хсекційного 16-типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу, з подальшим знесенням існуючих нежитлових будівель. 
		Відповідно до ч. 2 ст.120 ЗК України ( в редакції, чинній на час придбання ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» нерухомого майна) - якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічну норму містить ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України.
		Матеріалами справи підтверджується, що на момент придбання ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» за договорами купівлі-продажу від 25.03.2016 та від 01.08.2016 об`єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35, які складалися з нежилих приміщень під літ. «А», «Б», складів під літ. «З», огорожі №1-5, мостіння І, загальною площею 394,3 кв.м.- земельна ділянка під нерухомим майном Відповідача-2 не була сформована. Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.03.2016 року не містить будь-яких відомостей про земельну ділянку, на якій розташована ця будівля, в тому числі її площу.
		Із вищевикладеного слідує, що право користування на спірну земельну ділянку площею 0,3800 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, а тому у подальшому не міг відбутися перехід такого права до ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД». 
		Спрямованість намірів як землевласника так і землекористувача на передачу в оренду земельної ділянки під нове будівництво, а не для обслуговування існуючих нежитлових будівель з метою їх подальшого зносу підтверджується також тим фактом, що починаючи з часу набуття нерухомого майна, належного Товариству на праві власності (з 25.03.2016), протягом оформлення права оренди земельної ділянки, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35, поступово піддаються зносу. При цьому, на час передачі спірної земельної ділянки в оренду Відповідачу (29.08.2018), остання була повністю вільна від будь-яких об`єктів нерухомого майна.
		Наведені фактичні дані підтверджуються протоколом огляду від 31.08.2022, проведеного в рамках кримінального провадження №42022163020000039 від 27.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
		Оглядом зафіксовано відомості супутникових знімків території за адресою: вулиця Пестеля, 35, місто Одеса, які містяться в програмі «Google Earth Pro» версії 7.3.4.8248 (64-bit), датою випуску 16.07.2021.
		За допомогою функції перегляду супутникових знімків у різних часових діапазонах можна пересвідчитись у тому, що будівлі, розташовані на земельній ділянці за вказаною адресою, починаючи з супутникового знімку від 20.06.2016 поступово піддаються знесенню. Станом на 03.10.2016 супутниковий знімок фіксує відсутність у всіх будівель та споруд за вказаною адресою покрівель, знімок від 24.04.2018 засвідчує повну відсутність на вказаній земельній ділянці будівель та споруд.
		Вищезазначеним підтверджується, що на момент винесення спірного рішення Одеської міської ради Одеської міської ради від 06.06.2018 №3439-УІ1 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3800 га, присвоєння адреси: місто Одеса, вул. Пестеля, 35, та надання її в оренду Товариству з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД» та укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,3800 га за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35 (кадастровий номер 5110137300:08:006:0010) від 29.08.2018 року, будь-яке нерухоме майно, що належало на праві власності Товариству, та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, фізично не існувало, оскільки було знесено.
		Прокурором надано до матеріалів справи докази, що на теперішній час, згідно даних інтернет-сайту «Google maps», нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35, повністю знесені, а на забудову багатоквартирного житлового будинку закладено фундамент (роздруківка з інтернет-сайту «Google maps»).
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що всупереч вимог ст.ст. 124, 134 ЗК України, без застосування процедури земельних торгів, без проведення земельного аукціону, Одеською міської радою рішенням від 06.06.2018 №3439-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:08:006:0010), площею 0,3800 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови), за адресою: місто Одеса, вулиця Промислова кут вул. Пестеля, надано ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» вказану земельну ділянку в оренду на 5 років для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання земельної ділянки - для будівництва 2-хсекційного 16- типоверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгівельними та офісними приміщеннями та підземного паркінгу, укладено договір оренди та передано ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД» вказану земельну ділянку, площа якої у 10 разів перевищує площу фактично зайнятої належним їм будівлями, знесення яких завчасно було заплановано.
		Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин п. «в» ч.1 ст.12 ЗК України, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вимог Земельного кодексу України.
		Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).
		Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10).
		Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Рішення Одеської міської ради від 06.06.2018 №3439-УІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3800 га, присвоєння адреси: м.Одеса, вул. Пестеля, 35, та надання її в оренду Товариству з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД» прийнято з порушеннямивимог законодавства, а тому відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
		Згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами України, а також моральним засадам суспільства.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) на момент вчинення правочину вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. 
		Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
		Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		У зв`язку з тим, що на підставі незаконного рішення між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки від 29.08.2018 за № 2154, зазначений договір підлягає визнанню недійсним як похідний правочин від оскаржуваного рішення, а також у зв`язку з його невідповідністю закону.
		Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутись до суду за захистом порушеного права. Способами захисту є, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, який здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угод недійсними, визнання наявності або відсутності прав.
		Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
		Відповідно до п. 7.1 розділу 7 спірного договору оренди, після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. 
		Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо визнання незаконним і скасування рішення Одеської міської ради від 06.06.2018 №3439-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3800 га, присвоєння адреси: місто Одеса, вул. Пестеля, 35, та надання її в оренду Товариству з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД», визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.08.2018 за № 2154 та повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Одеси підлягають задоволенню в повному обсязі.
		У відзиві відповідач-1 зазначає, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.
		Суд не погоджується з думкою відповідача-1 з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 3 ст. 131і Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів державну спірних правовідносинах.
		Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Частиною 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Держава, як суб`єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).
		Згідно з п. 2 Рекомендацій СМ/Рес (2012) щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.
		Відповідно до висновку №3 (2008) Консультативної Ради Європейських прокурорів «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прокурор має реалізовувати функції від імені суспільства та на захист державних інтересів.
		У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
		Так, згідно п. 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного Суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, з чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. 
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.
		Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
		Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №926/1111/15).
		У справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №4254/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного процесу виступають позивач та відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян, які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушення зачіпається інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
		Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
		При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.
		Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, ст. ст. 1,2 Земельного кодексу України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в межах, визначених Конституцією України.
		Статтею 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.
		Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. 
		Згідно зі ст. 2 Закону України «Про охорону земель», землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.
		Ст.ст. 1, 2, 4, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.
		Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 13 Конституції України).
		Прокурором доведено, що оскаржуваними рішенням та договором оренди порушені права та інтереси держави у сфері земельних відносин.
		Пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із користування відповідача-2.
		Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
		Конкурентний спосіб передачі земельних ділянок є ефективним інститутом державного регулювання земельних відносин та застосовується з метою отримання максимально вигідного для територіальної громади та держави результату і залучення додаткових коштів до бюджету.
		Передача спірних земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.
		Суд погоджується з прокурором в тому, що отримані за результатами аукціону додаткові кошти можливо було б спрямувати на фінансування місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку, розвитку комунальних підприємств, установ та організацій, вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв`язку, розвитку освіти та медичного обслуговування, вирішення інших питань, що стосуються територіальної громади та фінансуються з бюджету. 
		Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави. Таким чином, оскаржуваним рішенням Одеської міської ради від 06.06.2018 №3439-УІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3800 га, присвоєння адреси: м.Одеса, вул. Пестеля, 35, та надання її в оренду Товариству з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД» без проведення торгів та укладеним на його виконання договором порушено інтереси держави щодо охорони земельних ресурсів, їх раціонального та ефективного використання з максимально вигідним економічним результатом, що утруднює належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій. Необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена прийняттям органом місцевого самоврядування незаконного рішення щодо розпорядження землею.
		Засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України, забезпеченні в Україні прав людини і громадянина та гарантуванні прав і свобод, проголошених Конституцією України, на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, забезпеченні соціальної спрямованості економіки України та сталого соціально-економічного розвитку України, зміцненні демократичних засад суспільного і державного життя, забезпеченні верховенства права, економічної і політичної незалежності держави, захисту її національних інтересів, утвердження України як повноправного і авторитетного члена світового співтовариства (ст. 2 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України»).
		Щодо посилання відповідача-1 на те, що в даному спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів місцевої територіальної громади  Одеська міська рада та відсутність у Прокурора повноважень на звернення до суду  суд зазначає наступне.
		За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений хПрава на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч.2 ст.140 Конституції України). Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Згідно ч. 1 ст. 10 Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
		Суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності (п. «б» ч. 1 ст. 80 ЗК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Крім того, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.
		Правомочності власника землі на території міста Одеси від імені територіальної громади здійснює Одеська міська рада, яка одночасно наділена державою повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства. В силу положень ст.ст. 16, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 189 Земельного кодексу України, Одеська міська рада як власник комунальної землі у місті Одесі має виконувати відповідні функції, здійснювати контроль за використанням земель та своєчасно реагувати на порушення земельного законодавства.
		Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
		Таким чином, на Одеську міську раду, як власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно. 
		Одеська міська рада, як власник земельної ділянки, зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.
		Оскільки саме вказаним органом допущено порушення вимог закону під час надання в оренду земельної ділянки комунальної власності у позаконкурентний спосіб, що виключає можливість здійснення ним захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор. Більш того, міська рада в даному позові виступає одним з співвідповідачів, що унеможливлює його визначення в якості позивача у справі.
		Судом встановлено, що Окружною прокуратурою на адресу Одеської міської ради 16.08.2022 №51-4943вих-22 спрямовано лист (т.1 а.с.130-133), яким окреслено виявлені порушення, проте відповідь на цей лист міською радою не надано, що свідчить про відсутність вжитих заходів, з метою відновлення стану порушення інтересів територіальної громади.
		З обставин, викладених у позові, вбачається, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відсутній, у зв`язку з чим є підстави для набуття прокурором статусу позивача відповідно до приписів ч. 5 ст. 53 ГПК України. Підставами для подання вказаного позову до суду в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є відсутність, в даному випадку органу, наділеного Державою правом захищати інтереси Одеської міської громади у спірних правовідносинах, оскільки міська рада сама допустила порушення та є відповідачем у справі.
		 
		Щодо заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
		За положеннями ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Богдель проти Литви», якщо справа стосувалася держави, то позовна давність починалася із дня, коли відповідний орган здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено".
		17 жовтня 2018 року Велика палата Верховного суду у справі №362/44/17 навела правовий висновок щодо застосування строків позовної давності для прокурора: якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У той же час, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного влади, органу місцевого сссмоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
		Ураховуючи, що позов подається прокурором самостійно за відсутності органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, таким чином набуваючи статус позивача, з огляду на наведену судову практику Великої палати Верховного суду, початок відліку позовної давності для прокурора у даній справі починається з часу, коли прокурор довідався про порушення інтересів при передачі спірної земельної ділянки в оренду та про осіб, що його порушила.
		Малиновська окружна прокуратура міста Одеси дізналась про наявні порушення інтересів територіальної громади міста Одеси при передачі спірної земельної ділянки у позаконкурентний спосіб усупереч вимогам законодавства за наслідками опрацювання документів, надісланих на адресу прокуратури Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 06.06.2022 №01-15/108п, які отримано прокуратурою 14.06.2022 (вхідний штамп прокуратури №3765-22 т.1 а.с.134, 135). Саме з цього моменту відліковується строк позовної давності для прокурора.
		Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави до Одеської міської ради та Товариства з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД» про визнання незаконним та скасуван6ня рішення, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
		Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
		Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються пропорційно на відповідачів. 
		На підставі викладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 ГПК України, - суд 
		ухвалив:
		1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		2.Визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 06.06.2018 №3439-УІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3800 га, присвоєння адреси: місто Одеса, вул. Пестеля, 35, та надання її в оренду Товариству з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД». 
		3.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,3800 га за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35 (кадастровий номер 5110137300:08:006:0010), укладений 29.08.2018 року між Одеською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД», який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 2154.
		4.Зобов`язати Товариство з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД» (вулиця Преображенська, 33, місто Одеса, 65045, код ЄДРПОУ: 31768648) повернути територіальній громаді міста Одеси (пл.Думська, 1, м. Одеса, 65026, Код ЄДРПОУ 26597691) земельну ділянку 0,3800 га за адресою: місто Одеса, вулиця Пестеля, будинок 35 (кадастровий номер 5110137300:08:006:0010) у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому Товариство одержало її в оренду.
		5. Стягнути з Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691) на користь Одеської обласної прокуратури (юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UА.808201720343100002000000564; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) 3721,50 грн. судового збору.
		6.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об`єднання «ОДЕСБУД» (код ЄДРПОУ 31768648) на користь Одеської обласної прокуратури (юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UА.808201720343100002000000564; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) 3721,50 грн. судового збору.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 Апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду. 
		 Дата складання повного тексту рішення 26 грудня 2022 р. 
		 
		Суддя В.В. Литвинова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...