Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 444/2343/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2022.
Дата набрання законної сили: 14.12.2022
Номер судового провадження: 61-4582ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА 
		 
		14 грудня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 444/2343/18
		провадження № 61-4582св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М.,
		суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»  
		відповідачі: Грибовицька сільська рада Жовківського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі її законного представника ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця», залізниця) звернулося до суду з позовом до Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі її законного представника ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконним рішення та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку. 
		Позов мотивувало тим, що відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 41,3104 га Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця» під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Рудно-Підбірці від 11 км + 115 м до 15 км + 550 м та від 16 км + 100 м до 17 км + 200 м в адміністративних межах Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області для забезпечення функціонування залізничного транспорту в користуванні ПАТ «Укрзалізниця» перебуває земельна ділянка смуги відведення.
		Зазначило, що за актом обстеження від 16 лютого 2016 року комісія у складі працівників залізниці під час обстеження земельної ділянки, в межах населеного пункту на території Грибовицької сільської ради Жовківського району, виявила, що на 13 км + 225 м - 13 км + 245 м перегону Рудно-Підбірці з правої сторони за ходом кілометрів, де ширина смуги відведення залізниці відповідно до «Плану полоси відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від км 11 + 106 до км 20 + 534 Нестеровського району Львівської області м. Київ, 1962» становить 25 м від осі головної колії, знаходиться дерев`яна розвалена будівля.
		Послалося на те, що розвалена дерев`яна будівля знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .  
		Площа перетину земельної ділянки ПАТ «Українська залізниця» та відповідачів становить 0,0336 га.
		На підставі рішення 26 сесії 6 скликання Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області від 24 серпня 2014 року № 13 відповідачі зареєстрували право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4622782300:05:003:0039, загальною площею 0,0454 га.
		Вважає незаконним це рішення Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, оскільки відповідачі на його підставі виготовили технічну документацію і зареєстрували право власності на частину земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні залізниці та за цільовим призначенням відноситься до земель залізничного транспорту, які належать державі. 
		Зазначило, що залізниця, як суміжний користувач, не погодила ані проект відведення земельної ділянки, ані акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та у жодному випадку не погодила вилучення земельної ділянки.
		На думку позивача, відповідачі самовільно без будь-яких правових підстав розмістили об`єкт нерухомого майна на земельній ділянці смуги відведення залізниці, чим порушили право позивача на користування належною йому земельною ділянкою за її цільовим призначенням, а саме - для забезпечення функціонування залізничного транспорту. 
		Послалося на те, що право залізниці на земельну ділянку смуги відведення в межах населеного пункту на території Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, зокрема і на самовільно зайняту відповідачами, виникло до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та припинено не було, оскільки землі транспорту відповідно до законодавства вважалися землями спеціального призначення.
		Звернуло увагу на те, що відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у подібних правовідносинах, наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.
		Звернення залізниці з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення у державну власність землі, яка вибула з її власності незаконно.
		Просило суд:
		1.Визнати незаконним та скасувати рішення 26 сесії 4 демократичного скликання від 24 серпня 2014 року № 13 Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області;
		2. Скасувати державну реєстрацію права на земельну ділянку.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Жовківський районний суд Львівської області рішенням від 15 липня 2019 року у позові відмовив. 
		Суд першої інстанції рішення мотивував відсутністю у ПАТ «Укрзалізниця» належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою, а «План границ полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовской железной дороги», на який посилається позивач не вважав правовстановчим документом на земельну ділянку. 
		Зазначив. що на час прийняття оскарженого рішення спірна земельна не належала на праві користування позивачу, оскільки останній не оформив його у відповідності до діючого на той час земельного законодавства.
		Дійшов висновку про недоведеність порушень законодавства сільською радою при прийнятті оскарженого рішення.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		На рішення місцевого суду ПАТ «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу.
		Львівський апеляційний суд постановою від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» задовольнив частково.
		Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 15 липня 2019 року скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив за спливом позовної давності.
		Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що на час прийняття оскарженого рішення, спірна земельна ділянка належала до земель залізничного транспорту та перебувала у користуванні позивача на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Нестерівської районної ради депутатів трудящих.
		Зазначив, що право користування чи розпорядження частиною спірної земельної ділянки, підтверджено позивачем належними та достатніми доказами. 
		Виходив з того, що частина спірної земельної ділянки належить до земель державної власності, а саме - до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватись у приватну власність, тому сільська рада не мала законних підстав щодо розпорядження землями такої категорії.
		Отже, наявні підстави для скасування оскарженого рішення органу місцевого самоврядування.
		Проте, враховуючи заяву представника відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог, у позові слід відмовити. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, АТ «Українська залізниця», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю; провести розподіл судових витрат. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою від 21 травня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу. 
		Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою від 23 червня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційну скаргу ПАТ «Українська залізниця»мотивувало тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо визначення та застосування терміну «позовна давність» та відповідні висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц. 
		АТ «Укрзалізниця» довідалося про порушення свого права під час обстеження земель 16 лютого 2016 року, про що склало відповідний акт. Позовну заяву подало до суду 27 липня 2018 року в межах строку позовної давності. 
		Суд апеляційної інстанції не врахував висновки про застосування норм права, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14. 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що за Планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Нестеровського (на сьогоднішній день Жовківського) району Львівської області від 1962 року під об`єктами залізничного транспорту знаходиться земельна ділянка (смуга відведення), від 11 км + 115 м до 15 км + 550 м та від 16 км + 100 м до 17 км + 200 м.
		Комісія в складі працівників виробничого структурного підрозділу «Кам`янка-Бузька дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та спеціаліста-землевпорядника Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, 16 лютого 2016 року, під час обстеження земельної ділянки залізниці, в межах населеного пункту на території Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, виявила, що на 13 км + 225 м - 13 км + 245 м на перегоні Рудно-Підбірці з правої сторони за ходом кілометрів на відстані 12 м від осі головної колії знаходиться дерев`яна розвалена будівля, при ширині смуги відведення залізниці 25 м.
		Дерев`яна розвалена будівля розташована на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , яка передана у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рішенням 26 сесії 4 демократичного скликання Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області від 24 серпня 2014 року № 13 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у спільну часткову власність земельної ділянки в с. Малі Грибовичі».
		На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав План смуги відводу та податкову декларацію з плати за землю, яка на його думку, підтверджує факт сплати Залізницею земельного податку за спірну земельну ділянку.
		На час прийняття відповідачем оспореного рішення, земельна ділянка належала до земель залізничного транспорту та перебувала у користуванні позивача на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Нестерівської районної ради депутатів трудящих.
		У відзиві на позовну заяву адвокат Блонський М. А. в інтересах ОСОБА_1 просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності (т. 1 а. с.86 - 88).
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Предметом позову в цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 26 сесії 4 демократичного скликання від 24 серпня 2014 року № 13 Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку.
		Підставою позовних вимог, на думку позивача, є те, що Грибовицька сільська рада, всупереч вимогам частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України, якою встановлено заборону передавати землі державної власності із земель під державними залізницями у приватну власність, здійснила таку передачу, чим порушила права та охоронювані законом інтереси позивача як землекористувача.
		Враховуючи викладене, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку є незаконною, оскільки право власності на спірну земельну ділянку не могло виникнути, так як вона за цільовим призначенням належить до земель транспорту і є власністю держави. 
		Справи з подібними правовідносинами, зокрема предметом позову, неодноразово перебували предметом перегляду Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах від 01 вересня 2021 року у справі № 444/2315/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 444/2344/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 444/2593/18, від 18 травня 2022 року у справі № 444/2300/18, від 22 червня 2022 року у справі № 450/2348/18 за позовом АТ «Українська залізниця» до власників земельних ділянок про визнання рішення сільської ради незаконним та його скасування висловив висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах. 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. 
		Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, на захист якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. 
		Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі                                                № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
		Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. 
		Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
		Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2021 року у справах № 450/2352/18, № 450/2410/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 444/2315/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 444/2344/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 444/2593/18, від 18 травня 2022 року у справі № 444/2300/18 за позовом АТ «Українська залізниця» до власників земельних ділянок про, зокрема, визнання рішення сільської ради незаконним та його скасування, вже вказував на те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення цих вимог не може привести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.
		Отже, позовна вимога ПАТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування рішення 26 сесії 4 демократичного скликання від 24 серпня 2014 року № 13 Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області щодо передачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0454 га, не є ефективним способом захисту порушеного права, а тому не підлягає задоволенню.
		За таких обставин не підлягає задоволенню й похідна позовна вимога про скасування державної реєстрації права на земельну ділянку.
		Проте, розглядаючи спір, що виник у подібних правовідносинах того самого позивача з таким самим предметом позову, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов протилежних правових висновків щодо належного та ефективного способу захисту.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 червня 2022 року у справі № 903/1173/15 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» до Володимир-Волинської міської ради, до власників земельних ділянок про визнання незаконним рішення, визнання незаконним розпорядження, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, розглядаючи касаційні скарги Володимир-Волинської міської ради, іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю, погодився з висновком господарських судів попередніх інстанцій, які задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що у Володимир-Волинської міської ради були відсутні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому і було відсутнє право на її відчуження за оспорюваними договорами купівлі-продажу. 
		Суди констатували наявність підстав для визнання недійсним рішення № 24/18 від 16 квітня 2008 року, визнання недійсним розпорядження № 281-РВ від 07 серпня 2008 року, визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 12 серпня 2008, 17 липня 2009 року, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку.
		Крім того, враховуючи, що позивач спочатку звернувся до суду в межах позовної давності, а справа № 154/2369/13а2а/154/45/13 розглядалася більше чотирьох років, за наслідком чого провадження було закрито у зв`язку із порушенням правил підвідомчості спору, тобто порушене право позивача не було захищене судом, а в подальшому позивач звернувся до суду в порядку господарського судочинства за захистом свого порушеного права, суди дійшли висновку про те, що причини пропуску строку позовної давності позивачем є поважними, а порушене право необхідно захистити.
		Постанову Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду мотивував тим, що: «5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень статті 152 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		5.6. Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт». До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
		5.7. Частиною 1 статті 11 Закону України «Про транспорт» установлено, що землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.
		5.8. Частиною 1 статті 23 Закону України «Про транспорт» передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. Аналогічні положення містяться у статті 68 Земельного кодексу України.
		5.9. Відповідно до частини 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту (пункт б частини 4 статті 84 Земельного кодексу України).
		5.10. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		5.11. Згідно пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Подібний спосіб захисту передбачений пунктом «г» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.
		5.12. Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		5.13. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 906/1388/20, від 26 серпня 2021 року у справі № 924/949/20, від 23 жовтня 2018 року у справі № 903/857/18, від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/1413/19.
		5.14. Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 906/1388/20, від 26 серпня 2021 року у справі № 924/949/20, від 05 грудня 2019 року у справі № 914/73/18, від 14 січня 2020 року у справі № 910/21404/17, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/1413/19.».
		Проте Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з такою позицією Касаційного господарського суду з огляду на таке.
		Так, у справі, яка є предметом касаційного перегляду, з метою захисту своїх порушених прав ПАТ «Українська залізниця», серед іншого, просило визнати незаконним та скасувати рішення 26 сесії 4 демократичного скликання від 24 серпня 2014 року № 13 Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області щодо передачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0454 га.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що позовні вимоги ПАТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права на земельну ділянку не свідчать про ефективність обраного позивачем способу захисту цивільних прав.
		На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року у справі № 903/1173/15, адже вважає, що, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Українська залізниця слід відмовити саме у зв`язку з неефективністю обраного позивачем способу захисту.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		З огляду на вищенаведене колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду цю справу, оскільки вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року у справі № 903/1173/15 в якій зазначено, що підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто, констатація факту обрання ефективно обраного позивачем способу захисту цивільних прав. Оскільки задоволення цих вимог не може привести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.
		Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ:
		Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 444/2343/18 (№ 61-4582св21) за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі її законного представника ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконним рішення та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку.
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
		  Головуючий    І. М. Фаловська   Судді:  В. М. Ігнатенко      С. Ю. Мартєв     В. В. Сердюк     В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...