Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/6104/22 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2022.
Дата набрання законної сили: 23.12.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 369/6104/22                                      головуючий у суді І інстанції Хрипун С.В.
		провадження № 33/824/3517/2022           суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		       ПОСТАНОВА      
		      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		              
		23 грудня 2022 року                                                                                                 м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд в складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 , поданою захисником - адвокатом Сациком Романом Васильовичем, на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2022 року, якою: 
		 
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає АДРЕСА_1 , не працює, ІПН НОМЕР_1 ,
		 
		визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 /сімнадцять тисяч/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 /чотириста дев`яносто шість / гривень 20 коп.
		Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції,  ОСОБА_1 , через захисника - адвоката Сацика Романа Васильовича, подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції. 
		В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, та повідомив поліцейського під відеозапис, що він водієм не був. Наголошує, що лише ОСОБА_1 був в кашкеті, що підтверджується відеозаписом. При цьому зазначає, що водієм квадроцикла був його знайомий, клопотання про допит якого заявлялося захисником, проте в задоволенні такого клопотання судом першої інстанції було відмовлено. Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі на стан сп`яніння, не направивши водія до закладу охорони здоров`я для проходження огляду. Також вказує, що пояснення свідків є неналежним доказом, оскільки дані особи вручали ОСОБА_1 повістку, внаслідок чого виник конфлікт. Тобто свідки були не об`єктивними в своїх поясненнях. Вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за не одягнутий мотошолом не може бути належним та допустимим доказом, оскільки також оскаржується в суді (справа № 369/5962/22). 
		В апеляційній скарзі  ОСОБА_1  просив поновити строк на апеляційне оскарження. Зазначав, що 06 вересня 2022 року в межах строку на апеляційне оскарження захисником ОСОБА_1 , адвокатом Сациком Р.В., було подано апеляційну скаргу вперше. 20 вересня 2022 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу було повернуто захиснику. Дану ухвалу отримано лише 26 вересня 2022 року. Причиною повернення апеляційної скарги стала відсутність витягу з Договору про надання правової допомоги. 27 вересня 2022 року в період часу, коли матеріали справи знаходилися в Київському апеляційному суді, з метою економії процесуального часу було направлено апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду. 01 листопада 2022 року було отримано апеляційну скаргу, оскільки матеріали справи були повернути в суд першої інстанції, а тому в порядку статті 294 КУпАП апеляційна скарга повинна бути подана через суд першої інстанції. Апеляційна скарга не передавалася до судді, повернення відбулося за рішенням секретаря судової палати з розгляду кримінальних справ.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		Як вбачається з матеріалів справи, 06 вересня 2022 року в межах строку на апеляційне оскарження захисником ОСОБА_1 , адвокатом Сациком Р.В., було подано апеляційну скаргу вперше. 20 вересня 2022 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу було повернуто захиснику. 
		Апеляційну скаргу повторно подано 03 листопада 2022 року.
		Враховуючи викладене, вказані апелянтом обставини є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. 
		З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2022 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
		У судовому засіданні захисник апелянта, посилаючись на доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити.
		Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, свідка, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
		Так, згідно оскаржуваної постанови 25.06.2022 приблизно о 20 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом квадроциклом Sh/neray, без номерного знака, по вул. Березнева 10 в с. Гатне, Фастівського району, (колишній Києво-Святошинський район), Київська область, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя). На вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, що зафіксовано відеозаписом, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		 
		Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
		Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Процедура та порядок огляду на стан сп`яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р.  № 1452/735.
		Згідно з п. 4 розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
		За змістом п. 6 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
		У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП (п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735).
		Одним із основних доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 є відсутність факту керування останнім транспортним засобом, оскільки він був пасажиром квадроциклу. Вказаний довід суд першої інстанції розцінив як спробу уникнути відповідальності, та вважав, що вказані обставини спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 25.06.2022 року, крім того на відеозаписі зупинки квадроциклу вбачається, що в кашкеті і водій і пасажир, водій носить футболку темного кольору, а на відео зафіксовано, що ОСОБА_1 одягнений у футболку темного кольору, а інший чоловік одягнений у футболку світлого кольору.
		Однак, апеляційний суд критично оцінює такий висновок суду, як такий, що ґрунтується на припущеннях та не підтверджується належними та достатніми доказами.
		Так, з відеозапису з нагрудної боді-камери поліцейського вбачається, що фіксування такого відеозапису розпочинається із розмови з ОСОБА_1 , який стояв біля квадроциклу та на питання поліцейського чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом відповів «ні».
		Натомість, відеозапис, який було взято до уваги судом першої інстанції, знятий з монітору комп`ютеру (відтворення відеозапису камери спостереження) не може бути допустимим доказом в даній справі, оскільки походження такого відеозапису невідоме. Окрім того, на вказаному відеозаписі вбачається лише, що двоє осіб чоловічої статі рухалися на квадроциклі та були зупинені працівниками поліції. Зі змісту даного відеозапису неможливо точно встановити, хто саме керував транспортним засобом.
		Окрім того, апеляційним судом було допитано свідка ОСОБА_4 , який пояснив суду, що  25.06.2022 приблизно о 20 годині 00 хвилин саме він керував транспортним засобом квадроциклом Sh/neray, без номерного знака, по АДРЕСА_2 , що підтверджується відеозаписом, а ОСОБА_1 був його пасажиром. Однак після їх зупинки він відійшов від місця події, щоб зателефонувати власнику квадроцикла, а у цей час між ОСОБА_1 та поліцейськими виник конфлікт на тому грунті, що останні намагалися вручити повістку ОСОБА_1 , після цього вони склали протокол, що саме ОСОБА_1 керував квадроциклом, хоча сам ОСОБА_1 цей факт заперечував.
		Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом матеріалами справи не підтверджується та спростовується поясненнями свідка ОСОБА_4 .
		Вказані обставини свідчать про відсутність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
		Поряд з цим, апеляційний суд також бере до уваги, що у зв`язку з незгодою ОСОБА_1 на проведення огляду на стан алкогольного, поліцейським не було запропоновано пройти такий огляд в найближчому закладі охорони здоров`я.
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (пункт 69).
		Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(AlimentariaSanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
		 
		Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		 
		Як визначено п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
		 
		Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.
		Так, відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість на реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
		У п. 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
		 
		А відтак, керування особою транспортним засобом є обов`язковою складовою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.     
		Отже, враховуючи вказані факти в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення про притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а відтак підлягає  скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України в зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
		 
		Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2022 року.
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , подану захисником - адвокатом Сациком Романом Васильовичем,- задовольнити.
		 
		Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 /сімнадцять тисяч/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 /чотириста дев`яносто шість / гривень 20 коп. - скасувати.
		 
		Винести нову постанову, якою провадження в справі - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		        
		          Суддя                                                                                                          Р.В. Березовенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...