Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/10391/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2022. Зареєстровано: 27.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/522/619/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12012170110000049

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		26.12.2022 
		 
		Справа № 522/10391/13-к
		Провадження № 1-кп/522/619/22
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 грудня 2022 року місто Одеса.
		 
		Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії:
		головуючого     ОСОБА_1 , 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		ОСОБА_10 ,
		прокурорів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		потерпілої ОСОБА_13 
		представника потерпілої ОСОБА_14 ,
		обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 
		захисників обвинувачених 
		адвокатів ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за №12012170110000049 за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. В.Дальник Біляївського району Одеської області, громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, 
		 
		ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. В.Дальник Біляївського району Одеської області, громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, код НОМЕР_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, і статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за таке кримінальне правопорушення, винними у вчиненні якого визнаються обвинувачені
		 
		ОСОБА_15 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_16 , приблизно в червні-липні 2008 року з метою заволодіння шахрайським способом грошовими коштами ОСОБА_13 запропонували останній придбати земельні ділянки № НОМЕР_2 та АДРЕСА_2 , загальною площею 5,63 га, з переоформленням цільового призначення цих земельних ділянок на довірену особу ОСОБА_13 за 1200000 доларів США.
		 
		Будучи обізнаними про наявність у ОСОБА_20 оригіналів державних актів на вищевказані земельні ділянки, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , достеменно знаючи, що ці земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення і на них чинним законодавством встановлена заборона на відчуження; усвідомлюючи, що власник цих земельних ділянок  ОСОБА_21 померла і, достовірно знаючи, що на дані земельні ділянки є не скасований заповіт від ОСОБА_21 на ім`я ОСОБА_22 ; розуміючи, що ОСОБА_20 не є власником цих земельних ділянок і не може ними розпоряджатися, зловживаючи довірою ОСОБА_13 відносно своїх реальних можливостей по виконанню прийнятих на себе зобов`язань, повідомили останній недостовірні відомості стосовно можливості продажу цих земельних ділянок на довірену особу ОСОБА_13 зі зміною цільового призначення і оформлення правовстановлюючих документів впродовж півроку після повного розрахунку і в період з червня по листопад 2008 року отримали від ОСОБА_13 1200000 доларів США.
		 
		Після отримання грошових коштів від ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з метою придання видимості виконання своїх обов`язків перед ОСОБА_13 , за 600000 доларів США придбали у ОСОБА_20 оригінали державних актів на земельні ділянки №405, АДРЕСА_3 , власником яких була померла ОСОБА_21 , а грошовими коштами в сумі 600000 доларів США розпорядилися на власний розсуд. 
		 
		ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , отримавши грошові кошти від ОСОБА_13 ніяких дій по зміні цільового призначення вищевказаних земельних ділянок і по оформленню правовстановлюючих документів на довірену особу ОСОБА_13 не проводили.
		 
		При цьому, з метою введення в оману потерпілу ОСОБА_13 , зловживаючи довірою останньої, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 переконували ОСОБА_13 в проведенні такої роботи і отриманні результату.
		 
		Незважаючи нанеодноразові проханнята вимоги ОСОБА_13 повернути їйгроші абонадати документина земельніділянки,оформлені наїї довіренуособу, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ухилялись відповернення грошовихкоштів ОСОБА_13 та відписьмового оформленнясвоїх взаємовідносинз ОСОБА_13 . На даний час грошові кошти, отримані від ОСОБА_13 в сумі 1200000 доларів США, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не повернуті. 
		 
		Таким чином, ОСОБА_15 ,діючи умисноз корисливихмотивів,за попередньоюзмовою з ОСОБА_16 шляхом зловживаннядовірою заволоділигрошовими коштами ОСОБА_13 ,заподіявши останнійматеріальну шкодув особливовеликому розміріна загальнусуму 1200000доларів США,що згідноз курсомНаціонального БанкуУкраїни надень скоєннязлочину складає5832000грн., що більш, ніж в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
		 
		Суд визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_15 та кваліфікує її дії за ч.4 ст. 190 КК України за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах. .
		 
		ОСОБА_16 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_15 , приблизно в червні-липні 2008 року з метою заволодіння шахрайським способом грошовими коштами ОСОБА_13 запропонували останній придбати земельні ділянки № НОМЕР_2 та АДРЕСА_2 , загальною площею 5,63 га, з переоформленням цільового призначення цих земельних ділянок на довірену особу ОСОБА_13 за 1200000 доларів США.
		 
		Будучи обізнаними про наявність у ОСОБА_20 оригіналів державних актів на вищевказані земельні ділянки, ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , достеменно знаючи, що ці земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення і на них чинним законодавством встановлена заборона на відчуження; усвідомлюючи, що власник цих земельних ділянок  ОСОБА_21 померла і, достовірно знаючи, що на дані земельні ділянки є не скасований заповіт від ОСОБА_21 на ім`я ОСОБА_22 ; розуміючи, що ОСОБА_20 не є власником цих земельних ділянок і не може ними розпоряджатися, зловживаючи довірою ОСОБА_13 відносно своїх реальних можливостей по виконанню прийнятих на себе зобов`язань, повідомили останній недостовірні відомості стосовно можливості продажу цих земельних ділянок на довірену особу ОСОБА_13 зі зміною цільового призначення і оформлення правовстановлюючих документів впродовж півроку після повного розрахунку і в період з червня по листопад 2008 року отримали від ОСОБА_13 1200000 доларів США.
		 
		Після отримання грошових коштів від ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 з метою придання видимості виконання своїх обов`язків перед ОСОБА_13 , за 600000 доларів США придбали у ОСОБА_20 оригінали державних актів на земельні ділянки №405, АДРЕСА_3 , власником яких була померла ОСОБА_21 , а грошовими коштами в сумі 600000 доларів США розпорядилися на власний розсуд. 
		 
		ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , отримавши грошові кошти від ОСОБА_13 ніяких дій по зміні цільового призначення вищевказаних земельних ділянок і по оформленню правовстановлюючих документів на довірену особу ОСОБА_13 не проводили.
		 
		При цьому, з метою введення в оману потерпілу ОСОБА_13 , зловживаючи довірою останньої, ОСОБА_16 та ОСОБА_15 переконували ОСОБА_13 в проведенні такої роботи і отриманні результату.
		 
		Незважаючи нанеодноразові проханнята вимоги ОСОБА_13 повернути їйгроші абонадати документина земельніділянки,оформлені наїї довіренуособу, ОСОБА_16 та ОСОБА_15 ухилялись відповернення грошовихкоштів ОСОБА_13 та відписьмового оформленнясвоїх взаємовідносинз ОСОБА_13 . На даний час грошові кошти, отримані від ОСОБА_13 в сумі 1200000 доларів США, ОСОБА_16 та ОСОБА_15 не повернуті. 
		 
		Таким чином, ОСОБА_16 ,діючи умисноз корисливихмотивів,за попередньоюзмовою з ОСОБА_15 шляхом зловживаннядовірою заволоділигрошовими коштами ОСОБА_13 ,заподіявши останнійматеріальну шкодув особливовеликому розміріна загальнусуму 1200000доларів США,що згідноз курсомНаціонального БанкуУкраїни надень скоєннязлочину складає5832000грн., що більш, ніж в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
		 
		Суд визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_16 та кваліфікує її дії за ч.4 ст. 190 КК України за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах.
		 
		Встановленісудомобставини справи
		 
		ОСОБА_15 та ОСОБА_16 раніше займалися питаннями посередництва при продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Їм було достеменно відомо, що чинним на той час законодавством України на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення була накладена заборона.
		 
		При тому, на практиці поза межами правового поля існувала схема продажу земель сільськогосподарського призначення через зміну цільового призначення за допомогою отриманням відповідного судового рішення та подальшим переводом права власності на покупця з наступним поділом масиву землі на окремі ділянки невеликої площі з метою продажу кінцевому споживачу. 
		 
		ОСОБА_15 та ОСОБА_16 станом на 2008 рік були не тільки добре обізнані щодо використання такої схеми, але і були безпосередніми учасниками угоди з продажу земельної ділянки АДРЕСА_4 у травні 2008 року, де виступали представниками власника земельної ділянки - ОСОБА_21 - перед покупцем ОСОБА_13 , яка сплатила за ділянку 350000 доларів США готівкою безпосередньо в руки  ОСОБА_15 . 
		 
		Познайомившись з ОСОБА_13 під час першої угоди, з урахуванням наявності у неї великих грошових коштів, у ОСОБА_15 та ОСОБА_16 виник умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 шахрайським способом, скориставшись довірливим характером останньої.
		 
		На виконаннясвого злочинногоплану ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ,знаючи пронаявність щедвох земельнихділянок сільськогосподарськогопризначення уселі Прилиманське,які належалина правіприватної власності ОСОБА_21 ,а такожбудучи обізнанимипро те,що ОСОБА_23 володіє двомадержавними актамина ціземельні ділянкита маєнамір продатидержавні акти за 600000 доларів США, вирішили запропонувати ОСОБА_13 купити ці земельні ділянки за 900тисяч доларів США, а також начебто виконати роботу з переоформлення цільового призначення земельних ділянок, яку вони оцінили у 300000 доларів США. Таким чином, за задумом обвинувачених, отримавши від ОСОБА_13 1200000 доларів США, вони 600000 доларів США сплатять ОСОБА_24 , два оригінали державних актів передадуть ОСОБА_13 , а в подальшому під різними приводами тягнутимуть час з метою створення враження у останньої їх бурхливої діяльності, спрямованої немовби на виконання зобов`язань, але всякчас знаходячи будь-які об`єктивні перепони в неможливості виконати свої зобов`язання. Залишок коштів в розмірі 600000 доларів США вони поділять між собою.
		 
		Для того, щоб ОСОБА_13 погодилась на таку пропозицію, і у неї не виникали будь-які підозри, щодо сумлінності їх дій, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 стали частіше спілкуватись з ОСОБА_13 , оточили її своєю повагою, приблизили до родини та створили у ОСОБА_13 хибне уявлення про них як порядних та доброчесних людей. ОСОБА_13 часто бувала вдома у ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , була запрошена на весілля сина ОСОБА_15 . 
		 
		Таке ставленнядо ОСОБА_13 з боку ОСОБА_15 та ОСОБА_16 створили хвилюдезінформаційного впливуна свідомість ОСОБА_13 ,що малонаслідком згодуостанньої напропозицію купитизазначені земельніділянки наумовах,за яких ОСОБА_15 та ОСОБА_16 мали б здійснити зміну цільового призначення земельних ділянок №405 та АДРЕСА_3 з сільськогосподарського призначення на забудову житлових будинків та оформити права власності на ці земельні ділянки на довірену особу ОСОБА_13 - ОСОБА_25 за 1200000 доларів США. Свої зобов`язання ОСОБА_15 та ОСОБА_16 повинні були виконати впродовж півроку після отримання 1200000 доларів США від ОСОБА_13 .
		 
		В періодз червнядо початкулистопада 2008року ОСОБА_13 в повномуобсязі передалагрошові кошти ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в розмірі1200000доларів США. 
		 
		Зловживаючи довірою ОСОБА_13 , що виникла на тлі перекручених, спотворених фактів таобставин, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 домоглись отримання 1200000 доларів США від ОСОБА_13 без письмових розписок.
		 
		З самого початку ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не мали наміру виконувати зобов`язання перед ОСОБА_13 , а лише з метою досягнення бажаного злочинного результату створювали у неї ілюзорне уявлення про відповідні факти та обставини щодо виконання ними своєї частини угоди.
		 
		Отримавши від ОСОБА_13 1200000 доларів США, 07.11.2008 р. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 викупили за 600000 доларів США у ОСОБА_20 два державних акти на земельні ділянки №405 і №406-1, а грошові кошти в розмірі 600000 доларів США використали на свої потреби. 
		 
		В період з листопада 2008 р. і по 2012 р. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 зі своїх зобов`язань перед потерпілою ОСОБА_13 нічого не виконали, а на її вимогу щодо виконання зобов`язань або повернення грошових коштів вказували про певні труднощі, однак запевняли, що всі свої зобов`язання виконають. 
		 
		В 2012 р. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 передали ОСОБА_13 два державних акти на вказані вище земельні ділянки №405 ті №406-1 з поясненням, що нічого зробити в межах своїх зобов`язань вони не можуть, але обіцяли в подальшому змінити ситуацію на краще.
		 
		На чергове прохання ОСОБА_13 щодо надання розписки про отримання грошей ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відповіли відмовою.
		 
		Допит учасників кримінального провадження.
		 
		Неодноразово допитана в судових засіданнях потерпіла ОСОБА_13 18.12.2013 р., 09.11.2015 р., 11.10.2018 р. показала, що в травні 2008 р. вона познайомилася з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які були представниками продавця розташованої в с. Прилиманське Одеської області земельної ділянки № НОМЕР_3 ,  ОСОБА_21 . Ділянка відносилась до земель сільськогосподарського призначення, щодо яких чинним на той час законодавством України діяла заборона на відчуження. Окрім того, вона сама була громадянкою Росії і не мала права оформлювати на себе право власності на земельну ділянку. У зв`язку з чим їй було запропоновано здійснити купівлю земельної ділянки №408 за наступною схемою. За 350000 доларів США власник земельної ділянки надавав на її довірену особу довіреність зі всіма правами на цю земельну ділянку і передавав оригінал державного акту. Ріелтер ОСОБА_26 надавала людину, яка за конкретну суму повинна була здійснити зміну цільового призначення цієї земельної ділянки з земель сільськогосподарського призначення на землі під приватну забудову житлових будинків шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Після чого, укладався договір купівлі-продажу земельної ділянки №408 на довірену особу ОСОБА_13 на підставі виданої довіреності. 
		В подальшому земельна ділянка розпайовувалась під продажу.
		Саме таким чином земельна ділянка №408 була оформлена у власність на довірену особу ОСОБА_13  ОСОБА_27 Цільове призначення ділянки визначено  під забудову приватних будинків.
		Приблизно вчервні-липні2008р. ОСОБА_15 з ОСОБА_16  запропонували їй придбати земельні ділянки № НОМЕР_2 і АДРЕСА_2 , загальною площею 5,63 га, з переоформленням цільового призначення цих земельних ділянок на її довірену особу за 1200000 доларів США (900000 доларів США - плата за дві земельні ділянки, 300000 доларів США  плата за переоформлення цільового призначення земельних ділянок). 
		ОСОБА_15 та ОСОБА_16 запевнили її,що післяотримання віднеї всієїсуми урозмірі 1200000доларів СШАвпродовж піврокувони передадутьїй  документи, що підтверджують право власності на вказані земельні ділянки, які будуть оформлені на її довірену особу і цільове призначення цих земельних ділянок буде визначено  під забудову житлових будинків.
		Вона оглянула земельні ділянки АДРЕСА_5 і АДРЕСА_3 і вирішила їх придбати на запропонованих умовах. В цей період часу ОСОБА_15 та ОСОБА_16 часто запрошували її до себе в гості, ОСОБА_15 навіть запросила її на свадьбу свого сина. 
		Повіривши ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , вона з липня по листопад 2008 р. передала ОСОБА_15 та ОСОБА_16 1200000 доларів США.
		При передачі грошей вона вказувала на необхідність написання ОСОБА_15 та ОСОБА_16 письмових розписок про отримання грошей, однак ті, в свою чергу, запевняли її в тому, що все буде добре і необхідності в цих розписках немає.
		Враховуючи ставлення ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до неї і те, що раніш вони приймали участь при придбання нею земельної ділянки №408 з боку продавця, і все пройшло добре, у неї не виникало будь-яких сумнівів в тому, що ОСОБА_15 та ОСОБА_16 виконають свої зобов`язання. 
		Після передачі грошей ОСОБА_15 та ОСОБА_16 казали їй, що все проходить добре, і що вони передадуть їй документи, які будуть належним чином оформлені на довірену особу з переоформленням цільового призначення земельних ділянок.
		Незважаючи на її неодноразові звернення, ні через півроку з моменту передання грошей, ні потім ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ніяких документів на земельні ділянки їй не надали, кожного разу вказуючи, що все буде добре, а підтвердити письмово свої зобов`язання і те, що вони отримали від неї 1200000 доларів США відмовлялися.
		В 2012 р. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 привезли їй оригінали державних актів на земельні ділянки № НОМЕР_2 і АДРЕСА_3 , власником яких значилась ОСОБА_21 , і вказали, що наразі нічого зробити не можуть, однак будуть намагатися вирішити це питання. Повернути гроші чи письмово оформити між ними відносини і отримання грошових коштів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відмовились.
		Вважає, що ОСОБА_15 та ОСОБА_16 скоїли відносно неї шахрайство. 
		 
		Свідок ОСОБА_28 ,допитаний в суді10.06.2021р.показав,що з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 він бачився декілька разів. Познайомився з ними 10-12 років тому, знайомство було ділове. Він був обізнаний про те, що існував мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Йому та ОСОБА_20 запропонували придбати земельну ділянку сільськогосподарського призначення, купити її було неможливо. Вони вирішили підстрахуватися паперами і оформили це домашньою угодою та актом прийому-передачі. Свідок надав суду копії договору купівлі-продажу земельних ділянок від 03.01.2007 р., який нотаріально не завірений та договір оренди земельних ділянок від 03.01.2007 на ті ж самі земельні ділянки.
		До них звернулися ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які повідомили, що хочуть придбати ці земельні ділянки сільськогосподарського призначення і сказали, що їм потрібні тільки оригінали державних актів, інших документів їм не потрібно було. Це здивувало його, однак це питання до ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . 
		Свідок ОСОБА_28 відповів на питання учасників провадження та показав таке.
		Він ні тоді, ні зараз з ОСОБА_13 не знайомий.
		Йому нічого невідомо про продаж ОСОБА_15 та ОСОБА_16 земельних ділянок №405 і №406-1 в 2008 р. ОСОБА_13 .
		Документи на земельні ділянки вони отримали у ОСОБА_29 . 
		Йому відомо, що це були землі сільськогосподарського призначення, які не могли продаватися. Для себе вони оформили домашню угоду.
		У дружини цигана, в якого вони купляли ці земельні ділянки, був заповіт на ці земельні ділянки, вона не була їх власником.
		Дружина цигана не повинна була переоформляти для них цільове призначення цих земельних ділянок з земель сільськогосподарського призначення на земельні ділянки під приватну забудову, про це домовленості не було.
		Грошові кошти від ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вони получали, якщо у розписці написано, що це було 600000 доларів США, значить таку суму вони від них отримали.
		Вони з ОСОБА_20 не брали на себе зобов`язань щодо переоформлення цільового призначення цих земельних ділянок для ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
		Ніяких претензій з боку ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вони не чули, вони їх ніяким чином не обманювали.
		Згідно з розпискою від 07.11.2008 р. претензій ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до них не мали.
		 
		Свідок ОСОБА_20 допитаний всудовому засіданні10.05.2022р.показав,що       він впродовжтривалого часузнайомий з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ,але неспілкувався зними роківз десять.Знає,що вониходили поселу таскуповували державніакти наземельні ділянки.Крім того, ОСОБА_15 він надававв борг10000доларів США,які вонайому неповернула досі.Грошові коштив розмірі200000доларів СШАвін отримував,400000доларів СШАотримав ОСОБА_28 .Вони продалидва листочкипаперу,державні актина земельніділянки №405і №406-1. Продавались лише правовстановлюючі документи на земельні паї. Була розписка, і в ній він розписався за отримання грошових коштів. 
		Свідок ОСОБА_20 відповів на питання учасників провадження та показав наступне.
		Земельні ділянки були оформлені не на нього. Земельні ділянки вони не продавали. Чи могли в наступному ОСОБА_15 та ОСОБА_16 оформити права на земельні ділянки йому невідомо. 
		За два державних акти вони з ОСОБА_30 отримали грошові кошти, при цьому ще були присутні ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
		Ці земельні ділянки відносились до земель сільськогосподарського призначення і на той час їх відчужувати було неможливо за законодавством. 
		Вони із ОСОБА_30 продали ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не земельні ділянки, а правовстановлюючі документи, а саме: державні акти. 
		Ніяких зобов`язань перед ОСОБА_15 та ОСОБА_16 додатково, окрім передачі державних актів, вони не приймали, та не повинні були змінювати статус земельних ділянок з сільськогосподарського призначення на землі під приватну забудову. 
		Ніякого обману ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з їх боку не було.
		 
		18.12.2013р.допитана всуді вякості обвинуваченої ОСОБА_15 позиціонувала себеяк приватногопідприємця,підтвердила обставинивиконання умовусної угоди,викладені потерпілою ОСОБА_13 , щодо прийняття ними зобов`язань стосовно зміни цільового призначення земельних ділянок №405 і №406-1 і оформлення права власності на ці земельні ділянки на довірену особу ОСОБА_13 , а також отримання від неї 1200000 доларів США. В ході допиту ОСОБА_15 змінила показання та підтвердила лише отримання 900000 доларів США від ОСОБА_13 .. На питання учасників провадження показала, що про отримання 300000 на зміну цільового призначення землі вона не пам`ятає, коли згадає  тоді скаже. З цієї суми вони з ОСОБА_16 передали 600000 доларів США ОСОБА_28 та ОСОБА_20 і отримали від них оригінали державних актів на земельні ділянки №405 і №406-1. Решту грошових коштів вони витратили з ОСОБА_16 на власні потреби. На уточнююче питання прокурора про залишок саме для них із всієї суми, вказала про 300000 доларів США, які вони витратили на свої особисті потреби з ОСОБА_16 . Які саме витрати були в неї вона не пам`ятає, але вони поділили гроші з ОСОБА_16 по 150000 доларів США на кожного. При цьому обвинувачена наполягала, що зверталася до відповідного органу з питання про зміну цільового призначення землі та платила якісь кошти, але їй відмовили. На питання суду, чи повернули їй кошти, ОСОБА_15 відповіді не надала. ОСОБА_15 заявила про намір повернути гроші ОСОБА_13 .
		Також, обвинувачена ОСОБА_15 заявила, що вони виконали свої зобов`язання перед ОСОБА_13 , оскільки отримали у Великомихайлівського районному суді Одеської області разом з ОСОБА_16 судові рішення згідно з якими права власності на земельні ділянки №405 і №406-1 було визнано за довіреною особою ОСОБА_13  ОСОБА_25 , і ці судові рішення вона надасть додатково. 
		 
		20.05.2014 р. обвинувачена ОСОБА_15 надала до суду заяву, до якої було додано два рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області, справа №2-802 від 07.08.2007 р. та справа №2-817 від 07.08.2007 р. про визнання права власності на земельні ділянки №405 та АДРЕСА_3 , відповідно, на довірену особу ОСОБА_13 - ОСОБА_25 . Підставами для задоволення позову було начебто неповернення ОСОБА_21 грошових коштів (в якій сумі не вказано) ОСОБА_25 за договором позики. Однак позичальниця не заперечувала, щоб в рахунок погашення боргу право власності на земельні ділянки, які належать їй на праві власності, було визнано за ОСОБА_25 .
		При цьому обвинувачена ОСОБА_15 показала, що ці судові рішення у Великомихайлівському районному суді Одеської області отримувала вона з ОСОБА_16 . На запитання прокурора щодо її присутності в ході судових розглядів цих справ у Великомихайлівському районному суді ОСОБА_15 не відповіла, пославшись на те, що цього вона не пам`ятає. 
		 
		На письмовий запит Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь з Великомихайлівського районного суду Одеської області від 13.06.2014 р., зі змісту якої вбачається, що таких справ у суді не було, а за номерами справ, які вказані у рішеннях суду, наданих ОСОБА_15 , фігурують справи з іншими учасниками та іншими предметами позову.
		 
		У сумісній з ОСОБА_16 заяві від 19.08.2014 р. на ім`я прокурора Одеської області обвинувачені вже запропонували нову версію розвитку подій. Вказали, що заявники ( ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ) зареєстровані у якості суб`єктів підприємницької діяльності, яку здійснюють, в тому числі, у галузі надання послуг з придбання та продажу нерухомості, зокрема земельних ділянок. Вони начебто уклали усну угоду про надання послуг ОСОБА_28 та ОСОБА_20 щодо відшукання для них покупця на земельні ділянки № НОМЕР_2 та АДРЕСА_3 . За цю послугу вони мали отримати третину вартості об`єкту нерухомості, яка складала 900000 доларів США, а їх доля, відповідно становила  300000 доларів США. ОСОБА_15 з ОСОБА_16 заявили, що продавці отримали 900000 доларів США передплати, з якої ОСОБА_28 відрахував 300000 доларів США і, зловживаючи їх довірою, залишив їх у себе до підписання угоди купівлі-продажу з ОСОБА_13 . Розписки про утримання грошей ОСОБА_28 не складав, в подальшому грошей не повернув. Після цього, ОСОБА_20 та ОСОБА_28 ухилялись від укладання угоди купівлі-продажу земельних ділянок №405 і №406-1 з ОСОБА_13 , слухавки не брали, 300000 доларів США їм не заплатили.
		 
		Викладена версія подій в заяві від 19.08.2014 р. вже відрізняється від версії подій, про які ОСОБА_15 надавала показання в судовому засіданні 18.12.2013 р.
		 
		В судовому засіданні 02.09.2022 р., майже через дев`ять років після першого допиту ОСОБА_15 в суді, обвинувачені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 заявили про нову версію подій та вказали, що ніяких зобов`язань перед ОСОБА_13 вони не брали. Вони не повинні були здійснювати зміну цільового призначення земельних ділянок і оформлювати право власності на земельні ділянки на довірену особу ОСОБА_13 . Вони були лише посередниками. Отримали від провідників поїзду в конвертах гроші і не рахуючи передали 600000 доларів США ОСОБА_20 та ОСОБА_28 . У свою чергу ОСОБА_23 та ОСОБА_28 після отримання грошових коштів надали їм оригінали державних актів на земельні ділянки №405 і №406-1, які вони передали ОСОБА_13 . 
		Таким чином, вони свої зобов`язання перед ОСОБА_13 виконали і винними себе в шахрайстві не вважають.
		 
		Обвинувачена ОСОБА_16 давала суду аналогічні показання.
		 
		Це вже третя версія подій, яка викладена обвинуваченими.
		 
		Позиція суду та мотиви, якими керувався суд при ухваленнірішення.
		 
		Відповідно до змісту ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів прававласностіі господарювання. Усі суб`єкти прававласностірівні перед законом.
		Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		Ніхто не може бути протиправно позбавлений прававласності. Право приватної власності є непорушним.
		Приписами ст.14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Правовласності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		 
		Статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
		 
		Згідно зі ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється органами місцевого самоврядування, відмова  оскаржується у суді.
		 
		Відповідно до Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України на час купівлі-продажу зазначених вище земельних ділянок діяла заборона на відчуження земель сільськогосподарського призначення (дія мораторію скасовано 01.07.2021 р.).
		 
		Суд вважає, що з перших кроків укладання усної угоди щодо так званої купівлі-продажу земельних ділянок №405 та №406-1 ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , скориставшись необізнаністю потерпілої щодо чинного законодавства України, запропонували ОСОБА_13 сумнівну угоду та діяли поза межами правового поля з метою свого незаконного збагачення шляхом вчинення шахрайських дій стосовно ОСОБА_13 , спрямованих на позбавлення її права власності на грошові кошти.
		 
		Обвинуваченим ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на час придбання державних актів на вказані земельні ділянки у ОСОБА_28 та ОСОБА_20 було достеменно відомо, що ОСОБА_31 померла, а право власності на земельні ділянки оформлено саме на неї. Окрім того, було відомо, що на ці ділянки є спадкоємець за заповітом ОСОБА_22 , а також наявне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області щодо визнання права власності на ці земельні ділянки за ОСОБА_32 , що унеможливлювало здійснення будь-яких дій обвинувачених, спрямованих на зміну цільового призначення зазначених об`єктів нерухомого майна. 
		 
		Обвинувачені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на час отримання грошових коштів від ОСОБА_13 діяли свідомо, але не мали ані наміру, ані реальної можливості здійснити будь-які дії, спрямовані на реалізацію домовленостей з ОСОБА_13 .
		 
		Так, з урахуванням існуючої схеми зміни цільового призначення земельних ділянок обвинувачені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 мали б отримати від власника земельних ділянок ОСОБА_21 довіреність на право розпорядження, володіння та користування земельними ділянками з метою подальшого звернення до суду з позовом про зміну цільового призначення цих земельних ділянок, що було виключено, оскільки ОСОБА_21 померла ще до початку оборудки із зазначеними земельними ділянками. Враховуючи смерть власника, таку довіреність могла б видати спадкоємиця за заповітом ОСОБА_22 , що також було виключено, оскільки ОСОБА_22 не мала можливості прийняти спадщину з причин наявності рішення Овідіопольського районного суду Одеської області про визнання права власності на зазначені земельні ділянки за ОСОБА_32 
		Грабовська ОСОБА_33 та ОСОБА_16 , гіпотетично, могли б покласти виконання цих зобов`язань на ОСОБА_20 та ОСОБА_28 , але обвинувачені навіть не зробили такої спроби.
		 
		На переконання суду, наведене свідчить про злочинний умисел обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_13 .
		 
		Суд не приймає до уваги як підтвердження часткового виконання обвинуваченими своїх зобов`язань перед потерпілою надані ОСОБА_15 в судовому засіданні від 20.05.2014 р. начебто судові рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07.08.2007 р. щодо визнання права власності на земельні ділянки АДРЕСА_6 за ОСОБА_25 , оскільки ці судові рішенні є підробленими. 
		 
		Суд констатує, що обвинувачена ОСОБА_15 задля доведення своєї версії подій вдалась до обману суду, надавши підроблені судові рішення. 
		 
		Суд критично ставиться до показань ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , даних ними в судовому засіданні від 02.09.2022 р., оскільки вони суперечать показанням ОСОБА_15 , що давалися нею 18.12.2013 р. в судовому засіданні, а також заяві ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від 19.08.2014 р. на адресу прокурора Одеської області.
		 
		Версії подій від обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 також спростовуються показаннями свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , які були допитані безпосередньо в суді і які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та за відмову від надання показань.
		 
		З огляду на викладене суд оцінює наведені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 обставини подій, що викладені ними протягом судового розгляду у трьох різних редакціях, які суперечать одна одній, як штучно змодельовані, неправдиві, і які спростовуються наявними доказами в кримінальному провадженні. 
		 
		Суд за результатами аналізу доказів у справі, наданих прокурором, а також показань обвинувачених зазначає наступне. 
		ОСОБА_15 та ОСОБА_16 провину своюу вчиненнізлочину невизнали танамагалися ввестив омануколегію суддівз метоюуникнути відповідальності,про щосвідчить аналізяк зміступоказань щодозміни їхпо суті,так іпроцесуальні дії,які чинилисяобвинуваченими протягомсудового розглядукримінального провадження,на користьчого свідчитькрайня версіяобвинувачених,що оголошенаними усудовому засіданнівід 02.09.2022р. про начебто відсутність у них будь-яких зобов`язань перед ОСОБА_13 щодо переоформлення права власності на земельні ділянки №405 та №406-1 на її довірену особу. 
		Поважаючи право обвинувачених на любий спосіб захисту від обвинувачення, суд констатує, що така позиція суперечить не тільки їх попереднім показанням, але і діям, спрямованим на отримання так званих рішень суду Велико-Михайлівського району Одеської області від 07.08.2007 р. [28,вище29]. 
		 
		Потерпіла ОСОБА_13 була неодноразово допитана в судових засіданнях, вона була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Показання потерпілої ОСОБА_13 є послідовними, логічними, а відтак, суд вважає їх правдивими. Крім того, показання потерпілої ОСОБА_13 частково підтверджувала обвинувачена ОСОБА_15 , даючи 18.12.2013 р. показання в суді. У зв`язку з чим колегія суддів вважає, що в неї немає підстав для сумніву щодо показань потерпілої ОСОБА_13 , а зміст самих показань потерпілої спростовує версії обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
		 
		Склад суду, який розглядає це кримінальне провадження, з об`єктивних причин змінювався п`ять разів, і суд допитував потерпілу тричі, в тому числі оновленими складами суду. Склад суду, який фіналізує розгляд справи, прийняв рішення щодо недоцільності четвертий раз допитувати потерпілу ОСОБА_13 , оскільки позиція потерпілої чітка та непохитна, а головуючий суддя по справі був незмінним у всіх складах суду. Окрім того, потерпіла знаходиться за межами країни та в умовах воєнного стану не має змоги прибути у судове засідання.
		 
		Суд дослідив і прийняв до уваги надані прокурором письмові докази. 
		 
		Заяву ОСОБА_13 від 28.05.2012р.про те,що підприводом продажуземельних ділянок ОСОБА_15 та ОСОБА_36 заволоділи їїгрошовими коштами(т.2а.с.4). 
		 
		Копію державногоакту направо власностіна земельнуділянку №405на ОСОБА_21 від 22.11.2005р.(т.2а.с.27). 
		 
		Копію державногоакту направо власностіна земельнуділянку №406-1на ОСОБА_21 від 22.11.2005р.(т.2а.с.28). 
		 
		Копію свідоцтвапро смерть ОСОБА_21 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2а.с.56). 
		 
		Заповіт ОСОБА_21 на ОСОБА_22 від 19.12.2005р.,посвідчений нотаріально(т.2а.с.59). 
		 
		Розписку ОСОБА_28 та ОСОБА_37 від 07.11.2008р.(т.2а.с.113). 
		 
		Письмове клопотання ОСОБА_15 від 20.05.2014 р. про долучення до матеріалів справи судових рішень Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07.08.2007 р. про визнання права власності на земельні ділянки АДРЕСА_6 на ОСОБА_25 (т.1 а.с.109-111).
		 
		Відповідь Великомихайлівського районного суду Одеської області від 13.06.2014 р. (т.1 а.с.121).
		 
		Заяву ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на ім`япрокурора Одеськоїобласті проскоєння відносноних шахрайства ОСОБА_20 та ОСОБА_30 від 19.08.2014р.(т.1а.с.160). 
		 
		У кримінально-правовомусенсі підставоюкримінальної відповідальностіє вчиненняособою суспільнонебезпечного діяння,яке міститьсклад кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.190КК України. Криміналізація цього діяння пов`язана і обумовлена його суспільною небезпечністю, що визначається важливістю об`єкта кримінально-правової охорони (ст.1 КК України) та вартісним критерієм предмету злочину, який характеризує ступінь небезпечності конкретного злочину.
		 
		Відповідно до ст.94 КПК України, аналізуючи безпосередньо досліджені в суді докази сторони обвинувачення з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та в сукупності - достатності і взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.. 
		 
		Оцінка позиції сторони захисту щодо визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими. 
		 
		Стороною захисту заявлене клопотання від 26.09.2022 р. на підставі ст.ст.87, 89 КПК України про визнання недопустимими доказів згідно з переліком, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012170110000049 від 21.11.2012 р. за обвинуваченням ОСОБА_16 та ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, у зв`язку із тим, що вони отримані з порушенням строку досудового розслідування.
		 
		Сторона захисту вважає, що оскільки в рамках кримінальної справи № 01201200071 від 07.06.2012 р. слідчим не було виконано жодної дії, передбаченої ст.212 КПК України (в редакції 1960 р.), це свідчить про порушення строків слідства і отримання доказів поза його межами.
		 
		Судом встановлено, що кримінальна справа № 01201200071 була порушена 07.06.2012 р. за ч.4 ст.190 КК України за заявою ОСОБА_13 (за кримінально-процесуальним кодексом України в редакції 1960 р.). В рамках даної кримінальної справи до кримінальної відповідальності притягнуті ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , яким було пред`явлене обвинувачення і обирались міри запобіжного заходу.
		 
		Строк досудового розслідування по даній кримінальній справі був продовжений до 3-х місяців, тобто до 07.09.2012 р.
		 
		Станом на 07.09.2012 р. по справі не було прийнято ніякого рішення згідно з вимогами ст.212 КПК України (не був складений обвинувальний висновок або постанова про закриття справи чи постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру).
		 
		Внаслідок введення в дію з 20.11.2012 р. КПК України в редакції 2012 р. відбулась перереєстрація від 21.11.2012 р. кримінальної справи №01201200071 в кримінальне провадження №12012170110000049, і на підставі п.10 Перехідних положень це кримінальне провадження повинно було розслідуватися, надсилатися до суду та розглядатися судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України згідно з положеннями цього Кодексу.
		 
		Таким чином, кримінальне провадження №12012170110000049 є перереєстрованим за вимогами Перехідних положень нового КПК України провадженням №01201200071, розпочатим ще до дня набрання чинності цим Кодексом. В подальшому досудове розслідування по даному кримінальному провадженню відбувалось за правилами КПК України в редакції 2012 р.
		 
		Докази в рамках кримінальної справи № 01201200071 були отримані під час досудового розслідування і в межах строків досудового розслідування, а в наступному були відкриті стороні захисту відповідно до вимог ст.290 КПК України в рамках кримінального провадження № 12012170110000049 від 21.11.2012 р., що свідчить про відсутність правових підстав для визнання їх недопустимими.
		 
		Оцінка доводу сторони захисту про складання та направлення обвинувального акту стосовно ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до суду поза межами строків досудового розслідування. 
		 
		Сторона захисту стверджує, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_15 та ОСОБА_16 складений, вручений особам та направлений до суду поза межами строків досудового розслідування.
		 
		На підтвердження такого доводу сторона захисту приводить свої розрахунки строків досудового розслідування, зокрема:
		-19.12.2012 р. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 було повідомлено про підозру в рамках кримінального провадження № 12012170110000049 від 21.11.2012 р. (відповідно з 19.12.2012 р. необхідно рахувати початок строку досудового розслідування і 2-х місячний строк тоді закінчується 19.02.2013 р.);
		- з 07.02 по 18.02.2013 р. стороною обвинувачення було винесено повідомлення про завершення досудового розслідування і надані стороні захисту для ознайомлення матеріали кримінального провадження. Цей строк  12 днів сторона захисту не враховує у строк досудового розслідування, оскільки виконання вимог ст.290 КПК України не включається до строку досудового розслідування;
		- 15.02.2013 р. постановою заступника прокурора Одеської області строк досудового розслідування був продовжений до 3-х місяців. Сторона захисту вважає, що ця постанова не має юридичної сили, оскільки була винесена при виконання вимог ст.290 КПК України, коли строки досудового розслідування не рахувались;
		- відтак, 2-х місячний строк, з позиції сторони захисту, повинен бути закінчений 19.02.2013 р., однак необхідно додати ще 12 днів виконання вимог ст.290 КПК України, і тоді строк досудового розслідування повинен бути закінченим 02.03.2013 р.;
		- обвинувальний акт був складений, вручений та направлений до суду відповідно 04.04.2013 р., 23.04.2013 р. та 24.04.2013 р., тобто після закінчення строку досудового розслідування.
		 
		Такі обставини, на думку сторони захисту, є підставою для закриття кримінального провадження. Як на правову підставу сторона захисту посилається на п.2 ч.3 ст.314 та ст.284 КПК України. 
		 
		Суд не погоджується з такою позицією захисту, вважає її хибною з наступних підстав. В редакції статті 219 КПК України на дату направлення обвинувального акту до суду строк ознайомлення з матеріалами кримінального провадження включався до строку досудового розслідування, а відтак, період часу з 07.02.201 р. по 18.02.2013 р. повинен бути зарахований до строку досудового розслідування.
		 
		Отже, двомісячний строк по кримінальному провадженню №12012170110000049 повинен бути закінчений 19.02.2013 р.
		 
		15.02.2013 р. строк досудового розслідування був продовжений заступником прокурора Одеської області до 3-х місяців, тобто до 19.03.2013 р.
		 
		15.02.2013 р. кримінальне провадження було зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.280 КПК України і поновлено 28.03.2013 р.
		 
		Відповідно до ч.3 ст.219 КПК України (в редакції, що діяла на лютий-березень 2013 р.) строк, із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею.
		 
		На підставі викладеного, строк з 15.02.2013 по 27.03.2013 р. не включаються у строки досудового розслідування.
		 
		Станом на 15.02.2013 р., з урахуванням продовження строків, до закінчення строків досудового розслідування залишалось 1 міс. 4 дні.
		Додаємо до 28.03.2013 р. 1 міс. 4 дні, внаслідок чого строк досудового розслідування по даному кримінальному провадженню закінчився 1 травня 2013 р.
		 
		Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_15 та ОСОБА_16 був складений та затверджений прокурором 04.04.2013 р., а направлений до суду 24.04.2013 р., тобто в межах строку досудового розслідування, що спростовує довід сторони захисту про нелегітимність вказаних вище документів і порушення строків досудового розслідування.
		 
		Наявність вказаних процесуальних рішень підтверджується пунктами 22-24 реєстру матеріалів розділу 11 «Прийняття в ході досудового розслідування процесуальних рішень», який доданий до обвинувального акту.
		 
		Щодо твердження сторони захисту про незаконність постанови прокурора від 15.02.2013 р. про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців. На переконання суду сторона захисту помилково вважає, що постанова винесена поза межами строку досудового розслідування, з той причини, що 07.02.2013 р. матеріали були відкриті обвинуваченим та стороні захисту і саме в строк виконання вимог ст.290 КПК України була винесена постанова. 
		 
		Системний аналіз положеньглави 24КПК України«Закінчення досудовогорозслідування.Продовження строкудосудового розслідування»вказує нате,що поняття«завершення досудовогорозслідування» тайого «закінчення»не єтотожними. 
		Частини 2,3статті 283КПК Українивстановлює такіформи закінченнядосудового розслідування:закриття кримінальногопровадження;звернення досуду зклопотанням прозвільнення особивід кримінальноївідповідальності;звернення досуду зобвинувальним актом,клопотанням прозастосування примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру. 
		Тобто,як випливаєзі змістунаведеної нормикримінального процесуальногозакону,завершення досудовогорозслідування неє формоюзакінчення досудовогорозслідування. 
		 
		Викладене свідчить про те, що постанова прокурора від 15.02.2013 р. була винесена в межах строків досудового розслідування.
		 
		Крім того, суд зазначає, що диспозиція ст.284 КПК України в редакції, яка діяла на дату направлення обвинувального акту до суду (станом на 24.04.2012 р.), не містила підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру. Частину першу статті 284 доповнено пунктом 10 згідно із Законом№ 2147-VIII від 03.10.2017 однак ці зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін, тобто з 16.03.2018 р.
		Отже, ця підстава і з формальних підстав не може застосовуватись до кримінального провадження № 12012170110000049 від 21.11.2012 р. 
		 
		Оцінка доводу сторони захисту про порушення права на захист ОСОБА_16 .
		 
		Сторона захисту посилається на те, що 19.12.2012 р. ОСОБА_16 було вручено повідомлення про підозру за ч.4 ст.190 КК України без участі її захисника, що є порушенням права на захист ОСОБА_16 . 
		 
		Згідно з ч.5 ст.12 КК України (в редакції станом на 19.12.2012 р.) кримінальне правопорушення за ч.4 ст.190 КК України відносилось до особливо тяжкого злочину.
		 
		Частиною 1 статті 52 КПК України (в редакції станом на 19.12.2012 р.) встановлено обов`язкову участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
		 
		Суд встановив, що 19.12.2012 р. ОСОБА_16 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.190 КК України без участі захисника. Більш ніяких процесуальних дій за участі ОСОБА_16 не проводилось.
		 
		Дані обставини свідчать про порушення права на захист ОСОБА_16 , передбачених ст.ст.20, 52 КПК України. 
		 
		Проте, факт порушення права ОСОБА_16 на захист не є підставою для закриття кримінального провадження.
		 
		Судом встановлено, що 29.03.2013 р. ОСОБА_16 повідомлялось про зміну раніш повідомленої підозри за ч.2 ст.192 КК України.
		 
		Кримінальне правопорушення за ч.2 ст.192 КК України не відноситься до тяжкого або особливо тяжкого злочину і саме за цим документом в суді починався розгляд обвинувачення ОСОБА_16 .
		 
		Оцінка заяви ОСОБА_15 про застосування до неї заходів фізичного впливу, тортур на досудовому слідстві.
		 
		В ході судового розгляду обвинуваченою ОСОБА_15 були зроблені заяви, що до неї під час досудового розслідування з боку слідчого та оперативного співробітника був застосований незаконний фізичний вплив та тортури внаслідок чого їй були спричинені тілесні ушкодження.
		 
		На підтвердження таких заяв стороною захисту була надана заява ОСОБА_15 на адресу прокурора Одеської області про порушення кримінальної справи та фото таблиця ОСОБА_15 від червня 2012 р.
		 
		Суд критично ставиться до заяв ОСОБА_15 , оскільки події мали місце в 2012 р. З того часу відсутнє кримінальне провадження за ст.365 КК України та іншими статтями КК України у зв`язку із застосуванням фізичної сили і тортур до ОСОБА_15 слідчим та оперативним співробітником, на підставі якого до кримінальної відповідальності були б притягнуті співробітники правоохоронних органів і відносно них був винесений вирок суду. Відсутній факт спричинення ОСОБА_15 тілесних ушкоджень, який має бути доведений відповідним висновком судово-медичної експертизи. 
		 
		В ході судового засідання 29.11.2022 р. після прослуховування аудиозапису допиту обвинуваченої ОСОБА_15 в суді представником потерпілої були задані питання обвинуваченій ОСОБА_15 стосовно суперечностей в її показаннях, наданих в судових засіданнях від 18.12.2013 р. і 02.09.2022 р. Обвинувачена ОСОБА_15 на частину питань відповідати відмовилась, а на іншу частину питань відповіла, що такі показання 18.12.2013 р. вона надавала, оскільки до неї на досудовому розслідуванні була застосована фізична сила, і ці показання вона на теперішній час не підтверджує.
		 
		Суд критичнооцінює такупозицію обвинуваченої ОСОБА_15 щодо наданнянею показаньв судовомузасіданні від18.12.2013р.внаслідок начебтозастосування донеї фізичноговпливу надосудовому розслідуванні,що закінчилосябільш,ніж дев`ятьмісяців тому.Так,будучи допитаноюв суді18.12.2013р.обвинувачена ОСОБА_15 була забезпеченаправом назахист.В ходіцього судовогозасідання бувприсутній адвокатобвинуваченої ОСОБА_15 .Сама ОСОБА_15 надавала показаннявільно,послідовно,такими жбули іїї відповідіна питаннясторін кримінального провадження.Всі ціумови свідчатьпро дотриманняправ обвинуваченої ОСОБА_15 на захист при її допиті в суді 18.12.2013 р.
		 
		Суд зазначає, що на питання, чи надавала ОСОБА_15 суду два рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07.08.2007 р., згідно з якими було визнано право власності на земельні ділянки за довіреною особою ОСОБА_13 - ОСОБА_25 , обвинувачена ОСОБА_15 відповіла, що не надавала.
		 
		В той же час, згідно з клопотанням обвинуваченої ОСОБА_15 від 20.05.2014 р. саме вона надала в судовому засіданні по даному кримінальному провадженню два вказаних вище рішення суду, які виявилися підробленими [46,47]. 
		 
		Оцінка доводів захисту щодо спливу строку притягнення до відповідальності.
		 
		Захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_19 вважає, що провадження по справі мало б бути закрито судом через сплив строку давності на підставі ст. 49 КК України, однак на переконання колегії суддів хронологія подій та обставин спростовує позицію сторони захисту про начебто порушення, які допустив суд і про порушення прав на захист обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , так як в суді встановлено, що до 2012 року ОСОБА_15 та ОСОБА_16 впливали на думку потерпілої ОСОБА_13 про те, що вони виконають свої зобов`язання і що на цей потрібен значний час.
		 
		Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		 
		Судом не встановлені обставини, які обтяжують або пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
		 
		Мотиви призначення покарання
		 
		Суд дійшов висновку, що сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення подій, які є предметом судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, за виключенням того, що інкримінований обвинуваченій ОСОБА_15 та обвинуваченій ОСОБА_16 злочин за ч.4 ст.190 КК України був ними вчинений і останні є винними у його вчиненні.
		 
		Суд вважає доведеною вину обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в інкримінованому злочині (кримінальному правопорушенні) та, відповідно, вважає обвинувачену ОСОБА_15 винною у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.190 КК України і обвинувачену ОСОБА_16 винною у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.190 КК України.
		 
		При обранні міри покарання ОСОБА_15 суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної ОСОБА_15 .
		Судом встановлено, що ОСОБА_15 вчинила з прямим умислом та з корисливою метою особливо тяжкий кримінальний злочин. 
		При цьому суд зазначає, що станом на дату скоєння кримінального злочину кваліфікація за ч. 4 ст.190 КК України за ознакою вчинення шахрайства в особливо великих розмірах визначалась у випадку, якщо сума злочину в 600 і більше разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
		Станом на 01.10.2008 р. розмір з якого проводився розрахунок суми злочину становив 334,50 грн. (669*50%=334,50) Відтак, кваліфікація за ознакою суми злочину за ч.4 ст.190 КК України дорівнювала 200700 грн. (334,50 грн.*600=200700). Сума спричиненої шкоди ОСОБА_13 внаслідок злочинних дій ОСОБА_15 становить 1200000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на день скоєння злочину складала 5832000 грн., що в 17435 разів перевищила неоподаткований мінімум доходів громадян та у 29 разів перевищувала встановлений законодавством розмір шкоди для кваліфікації за ч.4 ст.190 КК України.
		З моменту вчинення злочину і по день винесення вироку обвинувачена ОСОБА_15 не здійснила будь-якого відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_13 .
		Досліджуючи дані про особу ОСОБА_15 , суд бере до уваги стан її здоров`я, наявність у неї ряду захворювань; що раніш вона до кримінальної відповідальності не притягувалась, позитивно характеризувалась за місцем мешкання в 2012 р.
		Крім того, суд приймає до уваги поведінку обвинуваченої ОСОБА_15 під час слухання обвинувального акту в суді, а саме надання 20.05.2014 р. обвинуваченою ОСОБА_15 до суду двох підроблених рішень Великомихайлівського районного суду Одеської області на підтвердження своєї версії подій, яка не відповідала дійсності.
		Оцінивши наведене суд доходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_15 слід призначити покарання за ч.4 ст.190 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		При обранні міри покарання ОСОБА_16 суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної ОСОБА_16 .
		Судом встановлено, що ОСОБА_16 вчинила з прямим умислом та з корисливою метою особливо тяжкий кримінальний злочин. 
		При цьому суд зазначає, що станом на дату скоєння кримінального злочину кваліфікація за ч. 4 ст.190 КК України за ознакою вчинення шахрайства в особливо великих розмірах визначалась у випадку, якщо сума злочину в 600 і більше разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
		Станом на 01.10.2008 р. розмір з якого проводився розрахунок суми злочину становив 334,50 грн. (669*50%=334,50) Відтак, кваліфікація за ознакою суми злочину за ч.4 ст.190 КК України дорівнювала 200700 грн. (334,50 грн.*600=200700). Сума спричиненої шкоди ОСОБА_13 внаслідок злочинних дій ОСОБА_15 становить 1200000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на день скоєння злочину складала 5832000 грн., що в 17435 разів перевищила неоподаткований мінімум доходів громадян та у 29 разів перевищувала встановлений законодавством розмір шкоди для кваліфікації за ч.4 ст.190 КК України.
		З моменту вчинення злочину і по день винесення вироку обвинувачена ОСОБА_16 не здійснила будь-якого відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_13 .
		Досліджуючи дані про особу ОСОБА_16 , суд бере до уваги стан її здоров`я, наявність у неї ряду захворювань, що раніше вона до кримінальної відповідальності не притягувалась, позитивно характеризувалась за місцем мешкання в 2012 р.
		Оцінивши наведене, суд дійшов висновку, що обвинуваченій ОСОБА_16 слід призначити покарання за ч.4 ст.190 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		На переконання суду призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів. 
		Відповідне покарання сприятиме становленню справедливості, рівності перед законом.
		Суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.72 КК України, викладений в редакція Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання)", перерахувати обвинуваченій ОСОБА_15 строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 13.06.2012 р. по 22.06.2012 р.
		Суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.72 КК України, викладений в редакції Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання)", перерахувати обвинуваченій ОСОБА_16 строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 13.06.2012 р. по 12.08.2012 р.
		 
		Запобіжний захід
		Відповідно до абз.8 п.2 ч.3 та абз.13 п.2 ч.4 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
		На час направлення обвинувального акту до Приморського районного суду міста Одеси (24.04.2013 р.) стосовно ОСОБА_15 та ОСОБА_16 був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
		Ухвалою суду від 07.12.2017 р. обвинуваченим ОСОБА_15 та ОСОБА_16 був змінений запобіжний захід на особисте зобов`язання. 
		За час розгляду обвинувального акту в суді 31.03.2014 р. відбулась зміна кваліфікації дій обвинувачених з ч.2 ст.192 КК України на ч.4 ст.190 КК України, що обумовило необхідність розгляду кримінального провадження колегією суддів. З об`єктивних причин склад колегії суддів неодноразово змінювався, що частково обумовило тривалий розгляд справи.
		Проте, тривалий розгляд справи в першу чергу був обумовлений неналежним виконанням своїх обов`язків стороною захисту, яка зривала судові засіданні внаслідок неявки до суду.
		Так, справа призначалась до слухання 128 разів. З них 43 рази відкладалася у зв`язку з неявкою учасників кримінального провадження. Кількість відкладених засідань, що пов`язані з неявкою у судове засідання ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та їх адвокатів ОСОБА_38 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 складає в цілому 36 випадків, що дорівнює 84% від усіх відкладених засідань. В тому числі 26 випадків вже за участі у справі адвоката ОСОБА_19 . 
		 
		На переконання суду, наведене свідчить про приховані дії обвинувачених, які є перешкоджанням кримінальному провадженнюшляхом затягування терміну судового розгляду даного кримінального провадження, що несе ризики подальшого затягування руху справи, тобто ухилення від суду, після оголошення вироку судом першої інстанції. 
		 
		Таким чином, суд вважає доведеним, що жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не здатен забезпечити подальшу належну процесуальну поведінку обвинувачених.
		 
		За таких умов, ризики ухилення обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом є дуже високими, але не дивлячись на це, суд вважає за можливе, після винесення вироку, залишити обвинуваченим міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, а після набрання вироком законної сили змінити на тримання під вартою.
		 
		Стосовно цивільного позову.
		 
		Потерпілою ОСОБА_13 заявлений цивільний позов до ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про стягнення з них солідарно на її користь спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 1200000 доларів США та 1000000 грн. спричиненої моральної шкоди. Моральна шкода спричинена внаслідок того, що ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , отримавши від неї 1200000 доларів США, не виконали своїх зобов`язань, грошові кошти впродовж тривалого часу не повернули, відмовлялись від написання письмової розписки про отримання грошових коштів. Ця значна сума грошових коштів була їй потрібна для сім`ї, не повернення грошових коштів спричинило розлад у неї з чоловіком і, відповідно, спричинило сильні моральні страждання. Просить цивільний позов задовольнити в повному обсязі.
		 
		У судовому засіданні представник потерпілої вважав позов обґрунтованим і просив його задовольнити в повному обсязі.
		 
		Сторона захисту заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на невинуватість обвинувачених ОСОБА_15 і ОСОБА_16 у вчиненні шахрайства.
		 
		Вирішуючи питання щодо цивільного позову суд виходить з того, що відповідно до п. 2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання матеріальної шкоди іншій особі. Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		За результатами розгляду справи судом визнано доведеним поза розумним сумнівом скоєння обвинуваченими ОСОБА_15 і ОСОБА_16 шахрайства стосовно потерпілої ОСОБА_13 і спричинення останній матеріальної шкоди у розмірі 1200000 доларів США.
		 
		Дії обвинувачених ОСОБА_15 і ОСОБА_16 були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.
		 
		Потерпілій ОСОБА_13 була спричинена моральна шкода. 
		Внаслідок злочинних дій обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 потерпіла ОСОБА_13 була позбавлена права власності на значну суму грошових коштів, які їй були необхідні на потреби сім`ї. Протиправне позбавлення значної суми грошових коштів мало наслідком розлад в сім`ї потерпілої ОСОБА_13 . Вказані обставини спричинили потерпілій ОСОБА_13 сильні моральні страждання, яка вона оцінила в 1000000 грн.
		 
		Таким чином, цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки він є обґрунтованим та розмір збитків підтверджується встановленими в ході судового розгляду обставинами.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,369,373,374 КПК України, колегія суддів, -
		УХВАЛИЛА:
		 
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4ст.190 КК України, та призначити їй покаранняу вигляді позбавлення волі строкомна 10 (десять) років з конфіскацією майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_15 рахувати з моменту взяття під варту.
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_15 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді особистого зобов`язання, а після набрання вироком законної сили змінити на тримання під вартою. 
		 
		Зарахувати в строк відбування ОСОБА_15 покарання строк попереднього ув`язнення з 13.06.2012 р. по 22.06.2012 р. з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4ст.190 КК України, та призначити їй покаранняу вигляді позбавлення волі строкомна 10 (десять) років з конфіскацією майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_16 рахувати з моменту взяття під варту.
		 
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_16 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді особистого зобов`язання, а після набрання вироком законної сили змінити на тримання під вартою. 
		 
		Зарахувати в строк відбування ОСОБА_16 покарання строк попереднього ув`язнення з 13.06.2012 р. по 12.08.2012 р. з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 задовольнити. Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_15 , та  ОСОБА_16 , спричинену матеріальну шкоду у розмірі 1200000 (один мільйон двісті тисяч) доларів США і моральну шкоду в розмірі 1000000 (один мільйон) гривень.
		Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченими, які утримується під вартою, у той же строк з моменту отримання копії вироку.
		 
		 
		 
		Головуючий:                         ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді:                             ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		                                   В ОСОБА_39

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...