Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 930/1890/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2022. Зареєстровано: 27.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2022.
Дата набрання законної сили: 20.12.2022
Номер судового провадження: 11-кп/801/874/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021020090000161

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 930/1890/21
		Провадження №11-кп/801/874/2022
		Категорія: крим.
		Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 грудня 2022 року   м. Вінниця
		Вінницький апеляційний суд в складі:
		судді-доповідача: ОСОБА_2  
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		 
		за участю секретаря: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021020090000161 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 07.07.2022, яким 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Джуринці Немирівського району Вінницької області, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянку України, з неповною середньою освітою, одружену, не працюючу, раніше не судиму,
		визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбуття призначеного покарання, якщо вона протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї вироком суду обов`язки.
		На підставі ч. 1 п.1, п. 2 ст.76 КК України у зв`язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням, покладено на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Вирішено питання з процесуальними витратами, накладеним арештом та речовими доказами. 
		 
		За участюпрокурора ОСОБА_8 , захисника  ОСОБА_9 ,в режимівідеоконференції обвинуваченої ОСОБА_7 , потерпілого  ОСОБА_10 , 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Згідно вироку суду, обвинувачена ОСОБА_11 вчинила умисне вбивство, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, що виникло внаслідок поводження, яке принижувало її честь та гідність та мало системний характер з боку потерпілого ОСОБА_12 за наступних обставин.
		ОСОБА_12 був сином обвинуваченої ОСОБА_11 , який ніде не працював, зловживав спиртним, у зв`язку із чим неодноразово вчиняв сварки та скандали, в ході яких чинив фізичне та психологічне насильство щодо членів родини, яке виражалось у висловлюванні нецензурною лайкою, нанесенні побоїв, зокрема й щодо обвинуваченої ОСОБА_11 , чим принижував честь та гідність останньої. 
		Попереднє тривале накопичення негативних психоемоційних переживань, приниження гідності, образи, відчуття безпорадності викликали у обвинуваченої стан вираженого емоційного напруження. Зазначений стан мав істотний вплив на поведінку обвинуваченої та проявився в імпульсивній розрядці раніше накопиченої напруги з обмеженим усвідомленням наслідків своїх дій.
		Так, ОСОБА_11 , 18.05.2021 року близько 12-30 із своєю малолітньою онукою прийшла до будинку своєї сусідки ОСОБА_13 , розташованого по АДРЕСА_2 , щоб купити яєць. ОСОБА_13 запропонувала ОСОБА_11 пом`янути її колишнього чоловіка, який помер у цей день 12 років тому, на що остання погодилася, сівши за стіл, зайнявши місце на дивані. Після чого ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та її співмешканець ОСОБА_14 пом`янули чоловіка ОСОБА_13 , випивши зо дві невеликі чарки горілки. Приблизно через 30 хвилин, до будинку ОСОБА_13 прийшов син ОСОБА_11  ОСОБА_15 , який запитав у матері, що вона тут робить, на що вона відповіла, що прийшла купити яєць та в свою чергу запитала чого він прийшов. В цей час ОСОБА_14 взяв онуку ОСОБА_7 та пересів з нею на диван, який знаходився в іншому кінці кімнаті та почав з нею гратися. На запрошення господарки будинку ОСОБА_15 сів за стіл та випив чарку горілку, після чого суперечка між ним та матір`ю продовжилась та він почав обзивати матір нецензурною лайкою, яку намагалася припинити господарка будинку ОСОБА_16 .
		У цей момент у ОСОБА_11 , яка, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, зумовленому поводженням з боку потерпілого, що принижувало її честь і гідність та мало системний характер, раптово виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_12 .
		Реалізуючи цей раптово виниклий злочинний намір, ОСОБА_11 , діючи умисно, з метою позбавлення життя свого сина, який сидів праворуч від неї, схопила кухонного ножа, який лежав на столі та нанесла один удар зліва направо, дещо зверху вниз, в ліву частину грудної клітини, в область життєво-важливих органів, а саме серця та легенів, спричинивши тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_12 помер на місці.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №80 від 18.05.2021 трупа ОСОБА_12 встановлено наявність колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням серця. Смерть ОСОБА_12 настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням серця. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та стоять в причинному зв`язку з настанням смерті.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок щодо  ОСОБА_7 за ч.1ст.116КК України,через невідповідністьвисновків суду,викладених усудовому рішенні,фактичним обставинамкримінального провадження,а такожнеправильне застосуваннязакону Українипро кримінальнувідповідальність,що потяглоза собоюневідповідність призначеногосудом покаранняступеню тяжкостікримінального правопорушеннята особіобвинуваченого внаслідокм`якості, та ухвалити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити їй покарання у виді 10 років позбавлення волі.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання  ОСОБА_7 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 18.05.2021 по 27.10.2021 з розрахунку один день тримання під вартою рівний одному дню позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.
		В рештівирок залишитибез змін. 
		Свої вимоги прокурор мотивує тим, що  ОСОБА_12 в момент, коли перебував за столом, був в нормальному, не агресивному стані, та лише словесним конфліктом не міг спровокувати в ОСОБА_7 стан сильного душевного хвилювання, а до показів ОСОБА_7 та ОСОБА_10 слід ставитись критично.
		Також суд був не вправі застосовувати ст. 75 КК України, а мав призначити ОСОБА_7 реальне покарання, так як був вчинений особливо тяжкий злочин, в наслідок якого настала смерть людини. 
		Крім того, суд змінюючи кваліфікацію дій не зазначив з яких підстав і мотивів прийняв дане рішення та не зарахував строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 . 
		 
		В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 просить вирок залишити без змін та відмовити в вимогах прокурора, так як вони є необґрунтованими, а висновки суду відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі та просить про скасування вироку із-за неправильної кваліфікації дій обвинуваченої  ОСОБА_7 і ухвалення вироку за ч. 1 ст. 115 КК України, з призначенням покарання у виді 10 років позбавлення волі та пояснив, що на думку сторони обвинувачення, викладені показання свідка ОСОБА_13 суперечать слідчому експерименту про агресивні дії сина обвинуваченої, також свідок ОСОБА_14 не говорив про агресивну поведінку ОСОБА_17 , тому висновок суду, що поведінка покійного викликала стан сильного душевного хвилювання не є вірним, також взяті до уваги роздруківки щодо поведінки покійного стосуються стосунків з колишньою дружиною останнього, а не з обвинуваченою, і саме такі стосунки треба було брати до уваги, також не погодився з висновками експертизи щодо стану вираженої емоційної напруги, що прирівняна до стану сильного душевного хвилювання, бо такі висновки міг зробити лише суд, у обвинуваченої не було виявлено стану фізіологічного афекту, також не описано систематичне знущання над обвинуваченою, а протиправна поведінка сина обвинуваченої має враховуватися лише як пом`якшуюча обставина, сторона захисту заперечила проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просить взяти до уваги показання свідків про систематичне знущання покійним сином над обвинуваченою, це також підтвердив і потерпілий, а роздруківки свідчать про схильність покійного до насилля над рідними, були встановлені обставини систематичного приниження, в день події обвинувачена  ОСОБА_7 , перебуваючи в будинку ОСОБА_13 розповідала не тільки про знущання попередні, але і про конфлікт, що мав місце зранку, а тому обвинувачена вже була знервована, щодо показів свідка ОСОБА_14 , то треба брати до уваги, що з моменту приходу покійного до будинку ОСОБА_13 , він з внучкою обвинуваченої перейшов до іншої кімнати де грався з дитиною, а тому не міг похвилинно бачити і чути, як розгорталися події, поведінка обвинуваченої за столом щодо її сина була раптовою, бурхливою, неочікуваною, це була емоційна розрядка, що і врахували експерти при проведенні комісійної судової психолого-психіатричної експертизи, зазначаючи, що у обвинуваченої умисел виник раптово, був «останньою крапкою», що призвело до розрядки психологічної напруги, а такий стан характерний для сильного душевного хвилювання, також просив захисник врахувати, що для обвинуваченої  ОСОБА_7 характерні спокійні переживання на протязі тривалого часу, тому вона соромилась повідомляти про систематичне знущання над нею, виявлений у неї емоційний стан у вигляді вираженого емоційного напруження міг на час вчинення інкримінованого їй діяння істотно вплинути на її поведінку та діяльність та був підставою для визначення судом у неї на той час стану сильного душевного хвилювання, також зібрані докази не підтверджують обставин опису ознак суб`єктивної сторони ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки в момент нанесення удару ножем обвинувачена не повністю усвідомлювала протиправність своїх дій та не бажала настання смерті свого сина, так як до цього у неї не було умислу на вбивство, вона не готувалася до цього та не нанесла удар ножем, з метою вбивства свого сина, обвинувачена  ОСОБА_7  підтримала доводи захисника та пояснила, що дійсно знущання над нею, періодично із застосуванням фізичної сили її сином ОСОБА_15 тривало довгий час, проте вона як мати, соромилась ходити в поліцію і повідомляти про таку поведінку, крім того насильство і образи застосовувалися і до дружин покійного, у зв`язку з чим сім`ї розпадалися, до рідної сестри, яка важко хворіла перед смертю, підтвердила, що перед подією, яка сталася в будинку ОСОБА_13 у неї вже був конфлікт з сином, який вимагав і шукав гроші і вона жалілася на своє життя ОСОБА_13 , коли прийшов без запрошення син то також почав себе поводити грубо по відношенню до неї, а коли сів за стіл, то по його поведінці побачила, що він дуже злиться, це був стан, після якого, як правило, він починав застосовувати насилля, а тому вона, не витримала, взяла ніж, який лежав на столі і вдарила ним сина, після чого вибігла, і до сьогоднішнього дня жалкує, що не змогла себе стримати, потерпілий також заперечив проти апеляційної скарги прокурора, оскільки погоджується з вироком суду, що нанесла обвинувачена удар ножем в стані сильного душевного хвилювання, підтвердив, що образи і насилля покійного носили систематичний характер, але він не знав про всі випадки, бо обвинувачена, виявилося, не розповідала йому про це, коли він не був очевидцем, він зразу ж приїхав додому коли йому повідомили про трагедію, знайшов обвинувачену у хліві з мотузкою в руках, що свідчило про її переживання, допитавши повторно свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , експерта ОСОБА_18 , дослідивши письмові докази, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
		 
		Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути
		законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене
		компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні i достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		У ч.1 ст. 91 КПК України наведені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Серед іншого, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню
		подія кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив i мета вчинення
		кримінального правопорушення.
		Виходячи заналізу нормчастини 1ст.368КПК України,ухвалюючи вирок, суд повиненвирішити,серед іншого,такі питання,в томучислі:чи маломісце діяння,у вчиненніякого обвинувачуєтьсяособа;чи міститьце діяннясклад кримінальногоправопорушення іякою статтеюзакону Українипро кримінальнувідповідальність вінпередбачений;чи виненобвинувачений увчиненні цьогокримінального правопорушення;чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати.
		Виходячи із вимог ст.ст. 2, 9 КПК України, завданнями кримінального
		провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних
		правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників
		кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та
		неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто
		вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в
		міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений,
		жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб
		до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна
		правова процедура, при цьому, прокурор, керівник органу досудового
		розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити
		обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що
		викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених
		процесуальних рішень.
		 
		Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне
		провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне
		обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових
		позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим
		Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рiвнi права на збирання
		та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також
		на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні
		умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання
		процесуальних обов`язків(ч.6ст.22КПК України).
		 
		Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, суд дослідив, проаналізував всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, у відповідності критерію доведення обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні поза розумним сумнівом, прийшов до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який полягає у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті своєму синові ОСОБА_19 , а прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_7 наявний склад злочину, передбачений ст. 116 КК України.
		 
		Прокурор, не погодившись з перекваліфікацією дій обвинуваченої ОСОБА_7 в апеляційній скарзі навів доводи, які були перевірені в ході апеляційного розгляду.
		 
		В ході повторного допиту свідка  ОСОБА_13 підтвердила, що коли до неї прийшла обвинувачена з внучкою, то вона запросила її за стіл і  ОСОБА_7 розповідала та плакала, що її син знущається, коли прийшов син  ОСОБА_7 , який шукав обвинувачену, то почав її ображати нецензурними словами, його також запросили за стіл, дальше все відбулося так швидко, що вона не бачила як обвинувачена нанесла удар ножем синові і зразу ж вибігла, після якого він схопився, зразу ж почав падати, йому намагалися надати допомогу, але він невдовзі помер.
		 
		Свідок ОСОБА_14 пояснював, що коли він, ОСОБА_13 та обвинувачена ОСОБА_7 сиділи за столом, прийшов син обвинуваченої і почав пред`являти претензії до матері, його запросили за стіл, тоді він встав з-за столу та з внучкою обвинуваченої перейшов до кімнати поряд де забавляв останню, не був очевидцем події, але лише почув «мамо, що ти зробила», після чого побачив кров на тілі ОСОБА_15 , намагався надати допомогу, обвинувачена в цей час заплакала і вибігла на вулицю.
		 
		Свідчення даних свідків підтверджують покази обвинуваченої ОСОБА_7 , що зранку її син вже вимагав від неї гроші, за які планував придбати випивку, обвинувачена дала йому певну кількість, але він продовжував шукати і не знайшовши, прийшов за обвинуваченою, щоб забрати її додому і вимагати кошти, тобто конфлікт між обвинуваченою і її сином мав місце до приходу до ОСОБА_13 , під його впливом обвинувачена жалілася на поведінку сина хоча до цього не розповідала про системне знущання.
		 
		Коли прийшов син обвинуваченої, то, незважаючи на сторонніх, почав ображати матір за що йому зробили зауваження та навіть запросили за стіл, очевидно, з метою, щоб син обвинуваченої заспокоївся.
		 
		Дані свідчення узгоджуються з показаннями, які були отримані в ході слідчих експериментів з даними свідками, а тому не суперечать висновкам суду щодо кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_7 .
		 
		Обвинувачена ОСОБА_7 також пояснювала, що хоча син сів за стіл, але за зовнішніми ознаками вона вже побачила, що він злиться, після чого, як правило, застосовував насильство. Сором за приниження і страх за наступні дії, які міг вчинити призвели до того, що вона схопила ножа і нанесла удар, але була в такому стані, що не пам`ятає як це зробила.
		 
		Суд першої інстанції, перекваліфіковуючи дії обвинуваченої ОСОБА_7 на ст. 116 КК України, взяв до уваги висновок комісійної судової психолого-психіатричної експертизи за яким виявлений у ОСОБА_7 емоційний стан у вигляді вираженого емоційного напруження міг на час вчинення інкримінованого її діяння істотно вплинути на її поведінку та діяльність та є підставою для визначення судом у неї на той час стану сильного душевного хвилювання, тому ОСОБА_7 підпадає під дію ст. 116 КК України.
		 
		Не погоджуючись з цим прокурор зазначив апеляційній скарзі, що суд не зазначив з яких саме мотивів суд прийняв таке рішення.
		 
		Проте у вироку суду не тільки наведені докази, але дана їм належна юридична оцінка і наведені мотиви з яких суд перекваліфікував дії ОСОБА_7 .
		 
		Апеляційний суд також повторно дослідив висновок зазначеної вище експертизи та повторно допитав експерта ОСОБА_18 , який пояснив, що наданий висновок експертів ґрунтується на дослідженні конкретного випадку, який не є типовим за своїм дослідженням, вимагав багато часу, консультацій в області психології, психіатрії та права, а тому тільки після повного дослідження всіх складових було прийнято рішення щодо перебування ОСОБА_7 в стані сильного душевного хвилювання, хоча даний випадок не підлягає в повній мірі під практику застосування маркерів для визначення стану сильного душевного хвилювання в якому перебувала обвинувачена особа.
		 
		Також експерт наголосив, що в суді першої інстанції пояснював про стан в якому перебувала обвинувачена ОСОБА_7 з наукової точки зору, а висновок про те, що стан обвинуваченої ОСОБА_7 підпадає під дію ст. 116 КК України мав рекомендаційний характер, зважаючи на те, що експерти в своїй діяльності послуговуються не тільки медичними термінами та характеристиками, але й знайомі з юридичними аспектами застосування права і юридичних оцінок щодо врахування особливостей за тією чи іншою статтею КК, зазначення в експертизі про те, що ОСОБА_7 підпадає під дію ст. 116 КК України не є виходом за межі компетенції, оскільки експерт, згідно наказу № 865 «Про порядок проведення експертиз», вправі розширювати мотиваційну частину.
		 
		Також експерт дав відповідь на запитання прокурора щодо відмінностей між станом фізіологічного афекту і станом сильного душевного хвилювання та повідомив, що не було всіх підстав вважати, що ОСОБА_7 перебувала у стані фізіологічного афекту. Це викликано тим, що експертами, психіатрами не буловиявлено уобвинуваченої ОСОБА_7  таких розладів, які би позбавляли можливості її керувати своїми діями.
		 
		Разом з тим встановлено стан емоційної напруги, який передбачає накопичення емоційної напруги, що мало наслідком  зненацька нанесення удару ножем, але це була акумуляція емоційної напруги, а не результат виснаження.
		 
		Стан вираженої емоційної напруги, який істотно вплинув на її поведінку, так як зазначила експерт - психолог у висновку експертизи, а також, що наявні у  ОСОБА_7  індивідуально-психологічні особливості (соціально-позитивні настанови, гальмівні форми реагування у конфліктах, залежність від думки оточуючих, пасивність в відстоюванні власних інтересів) суперечать характеру її діяння, що свідчить про значну вираженість виниклого емоційного стану в досліджуваний період, були відсутні ознаки астенії, забування всіх обставин, що свідчить про відсутність в її діях фізіологічного афекту.
		 
		Виявлені індивідуально-психологічні особливості  ОСОБА_7 відповідають матеріалам кримінального провадження за якими обвинувачену характеризують як неконфліктну, відповідальну, терплячу, залежну від чужої думки, свої переживання «носить в собі» і не намагається їх показувати оточуючим, в стресових ситуаціях схильна до невротичних реакцій, підвищення тривоги та паніки.
		 
		Такі характеристики узгоджуються з поясненнями обвинуваченої, що вона приховувала від сторонніх протиправну поведінку свого сина, терпіла його насилля, бо їй було соромно звертатися за допомогою до органів влади чи сторонніх людей, саме тому є лише офіційні дані про протиправні дії покійного щодо інших осіб, а не самої обвинуваченої  ОСОБА_7 , що не заперечує застосування домашнього насильства по відношенню до неї, лише окремі випадки, про які стало відомо іншим, через зупинення насильства, стали підставою для показань в суді, зокрема свідком ОСОБА_20 .
		 
		Експерти у висновку експертизи зазначили, що  ОСОБА_7 у відносинах із іншими проявила себе як терпляча, прагнула уникати відкритих конфліктних ситуацій, людина, яка терпіла неодноразові образи та побої від сина, намагалась ізолювати інших від сварок із ним, соромилась такого відношення від рідного сина. Такі відносини носили тривалий багаторазовий характер, сприяли накопиченню негативних психотравмуючих переживань, приниженої гідності, образи, безпосередності сорому.
		 
		Дані характеристики не дають підстав для кваліфікації дій  ОСОБА_7  за ч. 1 ст. 115 КК України, зокрема, що мотивом для вбивства стала виникла на побутовому ґрунті словесна суперечка з  ОСОБА_21 , саме виражене емоційне напруження істотно вплинуло на її поведінку та діяльність, було викликане поводженням покійного, у присутності сторонніх, яке принижувало її честь та гідність в даному випадку та мало системний характер з боку ОСОБА_17 до цього, що проявилося в імпульсивній розрядці раніше накопиченої напруги з обмеженим усвідомленням наслідків своїх дій, у зв`язку з чим суд прийшов до вірного висновку про вчинення вбивства у стані сильного душевного хвилювання.
		 
		Такий висновокузгоджується здиспозицією ст.116КК України,де визначеноосновні ознакисуб`єктивної сторонизлочину: вчинення вбивствав станісильного душевногохвилювання.Сильним душевним хвилюванням(фізіологічнимафектом)є раптовийемоційний процес, викликаний поведінкоюпотерпілого,що протікаєшвидко табурхливо,та певною мірою здатністьособи усвідомлюватисвої діїі керуватиними.Таким,що виник раптово,визнається стансильного душевногохвилювання,процес виникненняі протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.
		Стан сильного душевного хвилювання має бути зумовлений жорстким поводженням або таким, що принижує честь і гідність особи.
		 
		Також Колегієюсуддів Першоїсудової палатиКасаційного кримінальногосуду в Постанові від16.03.2021по справі759/17836/17зазначено,що обов`язковоюумовою юридичної кваліфікаціїдій винуватцяза статті116КК єне вчиненняумисного вбивствав стані фізіологічногоафекту,що єсуто медичним,психолого-психіатричнимкритерієм,а в станісильного душевногохвилювання,що єкритерієм кримінально-правовим,за яким кваліфікаціядій винногоза вказаноюстаттею можливалише уразі,якщо стан сильного душевногохвилювання раптововиник внаслідокпротизаконного насильства, систематичного знущанняабо тяжкоїобрази збоку потерпілого.При цьому,встановлення фактичних даних, які б свідчили про наявність обставин, передбачених статтею 116 КК, і які могли б викликати у винного стан сильного душевного хвилювання, є компетенцією суду.
		 
		Прокурор також оскаржив вирок в частині призначення покарання вважаючи, що судом не в достатній мірі враховано значну суспільну небезпеку вчиненого, оскільки настали непоправні наслідки у виді смерті.
		 
		Суд першої інстанції, призначаючи покарання з застосуванням ст. 75 КК України виходив з того, що призначене покарання має бути необхідним, достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		 
		Зважаючи на тяжкість вчиненого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченої ОСОБА_7 апеляційний суд не знаходить підстав для скасування зазначеного вироку із-за м`ягкості призначеного покарання.
		 
		Апеляційний суд бере до уваги особи обвинуваченої ОСОБА_7 , яка не тільки визнала вину, але й щиро кається і переживає з приводу вчиненого, оскільки від її дій загинув її син, продовжує картати себе, обвинувачена ОСОБА_7 не є особою кримінальної спрямованості, що підтверджується і висновком судової психолого-психіатричної експертизи, до вчиненого характеризувалась лише позитивно, також допитані свідки - сусіди вказували, що вона не заслуговує того, щоб її утримувати під вартою, потерпілий ОСОБА_10 також просить не позбавляти волі обвинуваченої, оскільки у них перебувають діти-сироти після смерті їх доньки, а тому він сам не зможе дати їм раду, у обвинуваченої на фоні пережитого погіршився стан здоров`я, за таких обставин апеляційний суд не погоджується з доводами прокурора, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_7 можливо лише шляхом ізоляції від суспільства, умовний термін з покладенням обов`язків є достатньою мірою для виправлення ОСОБА_7 та контролю за її поведінкою.
		 
		Зважаючи на залишення без змін вироку, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни його і зарахування строку попереднього ув`язнення, оскільки це не перешкоджає виконанню вироку.
		 
		За наведених обставин апеляційний суд не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку суду. 
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст. 407, 409, 419 КПК України
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 07.07.2022 щодо ОСОБА_7  без змін. 
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду на протязі трьох місяців.
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_2 С ОСОБА_22 С ОСОБА_23

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...